Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/6192/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння, боєприпасів в Україну, рух, переміщення або розміщення ЗСУ чи інших утворених відповідно до ЗУ військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Надіслано судом: 21.06.2022. Зареєстровано: 21.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/760/2090/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022101110000043

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №760/6192/22
		1-кп/760/2090/22
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(повний текст)
		 
		13 червня 2022 року                         м. Київ
		 
		Солом`янський районний суд м. Києва в складі:
		 
		головуючого судді                  ОСОБА_1 ,
		 
		за участі
		секретаря судового засідання          ОСОБА_2 
		прокурора                          ОСОБА_3 
		захисника                     ОСОБА_4 
		обвинуваченого                      ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні питання щодо направлення провадження за підсудністю, клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання захисника про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 111-1, ч. 3 ст. 114-2 КК України, дані про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022101110000043 від 19.03.2022 р., -
		ВСТАНОВИВ:
		В провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 111-1, ч. 3 ст. 114-2 КК України.
		В підготовчому судовому засіданні захисник заявив клопотання про направлення провадження до Київського апеляційного суду для визначення підсудності Вишгородському районномусуду Київськоїобласті, вказуючи на те, що місцем вчинення інкримінованого ОСОБА_5 злочину є Вишгородський район Київської області.
		Обвинувачений клопотання підтримав, прокурор заперечував.
		Як випливає із змісту обвинувального акта обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що вчинив інкриміновані йому дії, перебуваючи в смт Димер Вишгородського району Київської області.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
		Під час воєнного стану діє норма ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає, що під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, в межах територіальної юрисдикції яких закінчено досудове розслідування, а в разі неможливості з об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - найбільш територіально наближеним до нього судом, що може здійснювати правосуддя, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.
		Крім того, Слідчим управлінням Служби безпеки України в м. Києві та Київській області, яке зареєстроване в Солом`янському районі м. Києва, розслідується велика кількість злочинів, пов`язаних із збройною агресією РФ на території України, а тому існує загроза перевантаження Солом`янського районного суду м. Києва, що призведе до невиправданого затягування судових розглядів даної категорії проваджень.
		Разом з тим, на даний час Вишгородський районний суд Київської області повноцінно працює, будь-які причини, за яких він не зміг би здійснювати судочинство відсутні, всі свідки в даному кримінальному провадженні проживають в смт Димер, а тому враховуючи визначені ст.ст. 21, 28 Кримінального процесуального кодексу України принципи доступу до правосуддя та розумності строків вирішення справи, суд вважає за необхідне звернутися до Київського апеляційного суду задля вирішення питання про направлення кримінального провадження до Вишгородського районного суду Київської області відповідно до правил територіальної підсудності, що визначені ч. 1 ст. 32 КПК України.
		Згідно ч. 2 ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції.
		Виходячи із зазначеного, з метою дотримання засад розумності та всебічного забезпечення прав обвинуваченого та інших учасників провадження, суд вважає за необхідне направити провадження до Київського апеляційного суду для вирішення питання про направлення його до Вишгородського районного суду Київської області з метою судового розгляду.
		В підготовчому судовому засіданні прокурор подав суду клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, мотивуючи його наявністю ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме, того що, знаходячись на волі обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення можливого покарання за вчинене кримінальне правопорушення, впливати на свідків, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.
		Обвинувачений та його захисник проти клопотання прокурора заперечували. Так, захисник вказав, що ОСОБА_5 не може впливати на свідків, оскільки вони вже дали показання. Обвинувачений не збирається переховуватись від суду, це є лише припущення сторони обвинувачення. Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину також не доведена. Таким чином, захисник стверджував, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України відсутні, прокурор також не вказав, чому застосування інших запобіжних заходів не буде достатнім.
		Захисник також подав суду клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю, мотивуючи його зазначеними вище аргументами. Вказав, що даний запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
		Обвинувачений підтримав захисника, вказавши, що йому краще перебувати вдома із сім`єю і він жодним чином не зможе впливати на свідків.
		Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, дослідивши матеріали обвинувального акту, суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачують ОСОБА_5 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до висновку, що обставини кримінального провадження дають достатні підстави суду вважати наявними ризики, що зазначені у ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
		Так, судом, враховано тяжкість та міру покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. 
		При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).
		У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки це свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатню високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
		Обвинувачений обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, а тому судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого.
		Враховуючи тяжкість кримінального правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 вид та міру покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим, суд вважає наявним ризик того, що він може переховуватися від суду задля уникнення даного покарання. 
		Крім того, в судовому засіданні не допитані свідки, тому суд вважає, що перебуваючи на волі, обвинувачений може впливати на них, оскільки свідки є односельцями обвинуваченого.
		Так, як зазначив Європейський суд з прав людини (пункт 44 рішення від 18 грудня 2012 р. по справі Сопин проти Російської Федерації), «Суд повторює, що виправданий страх помсти, часто може бути достатнім для того, щоб залякані свідки відмовилися від участі в кримінальному процесі в цілому».
		Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
		Так, розглядаючи можливість застосування до ОСОБА_5 альтернативних запобіжних заходів, суд враховує особу обвинуваченого, а також тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , можливість переховуватись від суду.
		Суду не надано достатніх доказів того, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та зазначені в ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва, якою ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою суттєво зменшилися чи зникли. Будь-які дані у суду щодо цього також відсутні.
		Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у даній статті.
		Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що інші запобіжні заходи, в тому числі і запобіжний захід у виді домашнього арешту, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
		Виходячи із зазначеного, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		Клопотання захисника про направлення провадження для визначення підсудності  задовольнити.
		Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 111-1, ч. 3 ст. 114-2 КК України - направити до Київського апеляційного суду для вирішення питання про його направлення за територіальною підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області.
		Клопотання прокурора щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого  задовольнити.
		В задоволенні клопотання захисника щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту  відмовити.
		Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1  строком на 60 днів із можливістю внесення застави в сумі 744300,00 грн.
		Строк дії ухвали до 11 серпня 2022 р. включно.
		Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.
		Повний текст ухвали оголошений 17 червня 2022 р. об 11.15
		 
		 
		 
		Суддя                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...