Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/8306/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: 21.06.2022. Зареєстровано: 21.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2022.
Дата набрання законної сили: 21.06.2022
Номер судового провадження: 22-ц/822/458/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		       21 червня 2022 року                м. Чернівці                Справа № 725/8306/21
		 
		       Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		       головуючого Лисака І.Н.,
		       суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.,
		секретар: Петранюк Ю.Т.,
		позивач: ОСОБА_1 ,
		відповідач: акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України»,
		при розгляді справи за апеляційними скаргами  ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та Новака Андрія Анатолійовича, який діє в інтересах акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 квітня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Галичанського О.І., дата виготовлення повного тексту рішення невідома, -
		В С Т А Н О В И В:
		       У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» - (далі по тексту АТ «НСТУ») та просила: поновити їй строк на звернення до суду з позовом; визнати незаконним та скасувати наказ філії АТ «НСТУ» «Чернівецька регіональна дирекція» №13-к від 10.02.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », наказ №23-к від 02.03.2021 року «Про внесення змін до наказу філії АТ «НСТУ» «Чернівецька регіональна дирекція» №13-к від 10.02.2021 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади редактора відділу виробництва тематичного та національного контенту 02.03.2021 року у зв`язку із відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці на підставі п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на роботі; стягнути з АТ «НСТУ» середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с.1-10).
		Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01 жовтня 2001 року її прийнято на роботу на посаду директора радіомовлення Чернівецької обласної державної телерадіокомпанії, яка згодом була перейменована у філію АТ «НСТУ «Чернівецька регіональна дирекція».
		08 грудня 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про зміну істотних умов праці, а саме, про зміну найменування посади з редактора відділу виробництва Провадження №22-ц/822/458/22
		тематичного та національного контенту на оброблювача інформаційного матеріалу виробництва тематичного та національного контенту.
		Наказом №13-к від 10.02.2021 року філією АТ «НСТУ» Чернівецька регіональна дирекція» звільнено ОСОБА_1 , редактора відділу виробництва тематичного та національного контенту 12.02.2021 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України.
		02 березня 2021 року наказом №23 філії АТ «НСТУ» «Чернівецька регіональна дирекція»» внесено зміни до наказу філії АТ «НСТУ» Чернівецька регіональна дирекція» від 10.02.2021 року №13-к «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 з 11.02.2021 року по 01.03.2021 року. 
		Вказує, що трудову книжку із записом про звільнення отримала в день звільнення 02 березня 2021 року, однак своє звільнення позивачка вважає незаконним, у зв`язку з чим просила позов задовольнити.
		Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 квітня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовними вимогами. У задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України відмовлено в повному об`ємі.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням  ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити у вказаній частині нове, яким вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Доводи обґрунтовує обставинами, аналогічними викладеними в позовній заяві.
		Вказує, що її звільнення відбулося за п.6 ст.36 КЗпП України через відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, що відбулося на підставі повідомлення від 08.12.2020 року про зміну істотних умов праці, однак жодним документом не зазначено, що при зміні істотних умов праці необхідно перейменувати посаду «редактора відділу виробництва тематичного та національного контенту» на «оброблювача інформаційного матеріалу відділу виробництва тематичного та національного контенту». Натомість, з витягу із штатного розпису вбачається, що посади з відділу виробництва тематичного та національного контенту були виведені та введені нові посади, що свідчить про зміну в організації виробництва шляхом скорочення одних посад та введенні інших, а не зміну істотних умов праці. 
		Наголошує, що зміна істотних умов праці не передбачає ліквідації трудової функції працівника та виведення посади зі штату. Водночас, зміна в організації виробництва і праці, наслідком яких є скорочення штату або чисельності працівників, означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться зі штатного розпису.
		В свою чергу Новак А.А., який діє в інтересах АТ «НСТУ», не погоджуючись з рішенням суду в частині поновлення строку на звернення до суду з позовом оскаржив його в апеляційному порядку.
		Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення в оскаржуваній частині постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки позивач 02.03.2021 року була ознайомлена з наказом про звільнення, а з позовом до суду звернулася лише у листопаді 2021 року, тобто з пропуском строку, встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України.
		Наголошує на тому, що посилання позивача на те, що вказаний позов подано одразу після встановлення належного відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки вже під час розгляду справи №725/1810/21 відповідач заявляв, що філія є неналежним відповідачем у справі, оскільки в силу ст.48 ЦПК України не може бути стороною у справі.
		Вказує, що пропуск позивачем строку на звернення до суду без поважних причин є самостійною підставою для відмови в позові та просить рішення суду скасувати в частині поновлення пропущеного ОСОБА_1 строку на звернення з позовними вимогами та постановити нове, яким в цій вимозі відмовити.
		У відзиві на апеляційну скаргу сторони позивача - Новак А.А. , як представник відповідача просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду в частині відмови у позові без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у справі, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
		Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Ухвалюючи рішення суд першої інстанції поновив строк для звернення до суду та виходив з того, що оцінивши зібрані у справі докази на предмет їх належності та допустимості прийшов до висновку, що звільнення позивачки з посади редактора відділу виробництва тематичного та національного контенту філії АТ «НСТУ» «Чернівецька регіональна дирекція» у зв`язку із відмовою від проходження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, відповідно до п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України відбулося за чинним трудовим законодавством, через що підстав для задоволення позову не має.
		Рішення суду першої інстанції наведеним вимогам закону не відповідає.
		З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2001 року згідно наказу Чернівецької обласної державної телерадіокомпанії №153-к прийнято позивача на посаду директора радіомовлення (а.с.14). 
		16.09.2020 року філією АТ «НСТУ» «Чернівецька регіональна дирекція» видано наказ №167-к про переміщення працівників, яким переміщено з 16.09.2020 року до відділу виробництва тематичного та національного контенту філії АТ «НСТУ» без змін істотних умов та оплати праці наступних працівників: ОСОБА_1 , редактора редакції підготовки радіопрограм румунською мовою творчого об`єднання телерадіопрограм румунською мовою на посаду редактора відділу виробництва тематичного та національного контенту (а.с.14-зворот).
		09.11.2020 року АТ «НСТУ» видано наказ №621 про введення в дію змін до штатного розпису АТ «НСТУ» (а.с.22).
		       Наказом голови правління АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 10 листопада 2020 року № 625 «Про організацію заходів, пов`язаних із змінами істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці у відокремлених структурних підрозділах АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» директору з управління персоналом Сидоренко В. В. доручено забезпечити: 1.1. Не пізніше ніж за три місяці до запланованих змін надати спільному представницькому органу первинних профспілкових організацій та представників працівників, обраних і уповноважених трудовими колективами/філіями АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» інформацію щодо заходів, пов`язаних із змінами істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці у відокремлених структурних підрозділах AT «Національна суспільна телерадіокомпанія України».
		1.2. Спільно з департаментом кадрового адміністрування підготувати необхідні проекти кадрових документів, пов`язаних із змінами істотних умов праці працівників відокремлених структурних підрозділів AT «Національна суспільна телерадіокомпанія України».
		2. Керівникам відокремлених структурних підрозділів AT «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з урахуванням рішення правління AT «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 09 листопада 2020 року (протокол №217) та наказу AT «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Про введення в дію змін до штатного розпису AT «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 09 листопада 2020 року № 621 визначити працівників, у яких істотні умови праці підлягають зміні.
		За результатами виконання підпункту 2.1 цього наказу, не раніше ніж за два місяця до запланованих змін, за необхідності та з метою виконання положень чинного трудового законодавства України, надати інформацію щодо заходів, пов`язаних із змінами істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці у відокремлених структурних підрозділів AT «Національна суспільна телерадіокомпанія України» іншим первинним профспілковим організаціям та отримати згоду на проведення зміни істотних умов праці.
		2.3. Не пізніше ніж за два місяці до запланованих змін ознайомити працівників, у яких істотні умови праці підлягають зміні, з рішенням правління АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 09 листопада 2020 року (протокол №217), цим наказом, під особистий підпис, та згідно з вимогами чинного законодавства повідомити про наступні зміни істотних умов праці кожного працівника персонально під особистий підпис.
		2.4. Не раніше спливу терміну, визначеного у пункті 2.3 цього наказу, видати накази про зміну істотних умов праці працівників, які дали згоду на продовження роботи в нових умовах праці або про припинення трудових договорів на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, з тими працівниками, які не дали такої згоди.
		       08.12.2020 року АТ «НСТУ» філія АТ «НСТУ» «Чернівецька регіональна дирекція» повідомлено ОСОБА_1 , редактора відділу виробництва тематичного та національного контенту про зміну істотних умов праці, а саме: зміну найменування посади з «редактора відділу виробництва тематичного та національного контенту» на «оброблювача інформаційного матеріалу відділу виробництва тематичного та національного контенту»; зміну завдань та обов`язків, які викладено у проекті посадової інструкції. Роз`яснено, що у разі відмови від продовження роботи в нових умовах праці, договір буде припинено на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, не раніше 2-х місячного терміну з моменту повідомлення про зміну істотних умов праці (а.с.24).
		Згідно з проєктом посадової інструкції оброблювача інформаційного матеріалу відділу виробництва тематичного та національного контенту, затвердженої менеджером філії АТ «НСТУ» «Чернівецька регіональна дирекція», з яким під підпис ознайомилася ОСОБА_1 , оброблювач має наступні завдання та обов`язки: 2.1. Вносить на розгляд керівництва ідеї щодо виробництва тематичного контенту на національних та міжрегіональних телевізійних, радійних та діджитал платформах; 2.2.        Деталізує деї щодо виробництва тематичного контенту на національних та міжрегіональних телевізійних, радійних та діджитал платформах у затвердженому вигляді; 2.3. Здійснює увесь комплекс робіт пов`язаних з пошуком та здобуванням інформаційних матеріалів для реалізації ідеї щодо виробництва тематичного контенту на національних та міжрегіональних телевізійних, радійних та діджитал платформах; 2.4.        Готує елементи для медіа продукту (відео, фото, аудіо, текст) для національних та міжрегіональних телевізійних, ралійних та діджитал платформ; 2.5. 3дійсюоє пошукову та аналітичну роботу на замовлення національних та міжрегіональних телевізійних, радійних та діджитал платформ; 2.6. Розшифровує тексти відео та аудіо матеріалів; за необхідності здійснює необхідну редакторську та перекладацьку роботу; 2.7. Шукає героїв для спеціальних проєктів, веде з ними перемовини та організовує зйомки на місцях; 2.8. Забезпечує прямоефірне виробництво контенту для національних та міжрегіональних телевізійних, радійних та діджитал платформ; 2.9. Записує, редагує та узгоджує з авторами матеріали; 2.10. Допрацьовує матеріали І вносить до них відповідні правки; 2.11. Здає готовий продукт на розміщення безпосередньому керівнику; 2.12. За дорученням безпосереднього керівника виконує Інші обов`язки, пов`язані з реалізацією завдань та функцій відділу виробництва тематичного та національного контенту філії АТ «НСТУ»; 2.13. Зобов`язаний дотримуватися та виконувати вимоги Антикорупційної програми АТ «НСТУ», норм Кодексу етики АТ «НСТУ» та обов`язки і заборони, які є обов`язковими дія всіх працівників і посадових осіб АТ «НСТУ»; 2.14. Додержується правил і норм охорони праці, пожежної безпеки, Виробничої і трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку; 2.15. Зобов`язаний бережливо ставитися до майна філії АТ «НСТУ» та вживати всіх необхідних заходів з запобігання заподіянню будь-якої шкоди майну; 2.16. Зобов`язаний не розголошувати в будь-який спосіб інформацію, що становить комерційну таємницю, яка визнана філією АТ «НСТУ» конфіденційною; дотримуватися затверджених у телерадіокомпанії правил проголошення публічних заяв і коментарів працівникам ЗМІ.
		Пунктом 6 визначено кваліфікаційні вимоги оброблювача інформаційного матеріалу, який повинен мати повну загальну середню освіту та професійну (професійно-технічну) освіту або повну загальну середню освіту та професійну підготовку на виробництві. Вільно володіти державною мовою. Без вимог до стажу роботи (а.с.25-26). 
		10.02.2021 року філією АТ «НСТУ» «Чернівецька регіональна дирекція» видано наказ №13-к «Про звільнення ОСОБА_1 » 12 лютого 2021 року, у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України (а.с.30).
		02.03.2021 року філією видано наказ № 23-к «Про внесення змін до наказу і філії AT «НСТУ» «Чернівецька РД» від 10.02.2021 року №13-к «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 з 11.02.2021 року по 01.03.2021 року, а саме: 1. Внести до наказу філії AT «НСТУ» «Чернівецька РД» від 10.02.2021 №13-к «Про звільнення ОСОБА_1 » такі зміни:
		1) у пункті 1 слова та цифри «12 лютого 2021 року» замінити словами та цифрами «02 березня 2021 року»;
		2) у пункті 2 слова та цифри «07 календарних днів за робочий рік з «01» жовтня 2020р. по «12» лютого 2021р., всього в кількості 07 календарних дні» замінити словами та цифрами «09 календарних днів за робочий рік з «01» жовтня 2020р. по «02» березня 2021р., всього в кількості 39 календарних днів.
		Підстава: листок непрацездатності від 11.02.2021 року серії АДЗ №946371, виданий КНП міською поліклінікою №1 Чернівецької міської ради (а.с.31).
		Трудову книжку позивачка отримала 02.03.2021 року, про що свідчить її підпис у відповідному журналі (а.с.36-39).
		Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в частині вимог ОСОБА_1 до АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення її на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
		       Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		       Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Згідно з п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.
		Питання віднесення тих чи інших умов праці до істотних або неістотних постає тоді, коли в роботодавця виникає необхідність їх змінити. У таких випадках роботодавцеві потрібно узгодити це питання з кожним працівником, адже одна й та сама умова праці для одного з них може бути істотною, а для іншого - ні.
		При зміні істотних умов праці власник повинен дотримуватися встановленого порядку. Правовим документом про таку зміну є наказ про зміну істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці. Працівники, істотні умови праці яких у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці підлягають зміні, персонально попереджаються про дату таких змін (не пізніше ніж за два місяці до змін).
		       Попередження - це письмова пропозиція працівникові продовжити роботу після того, як власник з дотриманням установленого законодавством двомісячного строку змінить істотні умови праці. Працівник може прийняти цю пропозицію та продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці або ж відмовитися від неї. Двомісячний строк попередження передбачено для того, щоб працівник міг знайти собі іншу роботу, якщо його не влаштовує зміна істотних умов праці.
		       Розширення трудових обов`язків працівників можливе або за згоди працівника, або в порядку, встановленому частиною третьою статті 32 КЗпП України, за наявності відповідних підстав.
		Статтею 32 КЗпП України передбачено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
		Питання про те, які саме обставини впливають на зміну істотних умов праці, чинним законодавством не врегульовано, і в ньому відсутній їх вичерпний перелік. Тлумачення того, що може бути підставою для зміни істотних умов праці, наведено, зокрема в пунктах 10, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду трудових спорів», згідно з якими припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо). Суди зобов`язані з`ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Серед інших «змін істотних умов праці» можна навести, як приклад, зміни посадових обов`язків працівника при продовженні роботи на тій самій посаді. У свою чергу, посадові обов`язки працівників мають бути відображені в посадових інструкціях, які згідно з пунктом 6 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі - ДКХП), які були затверджені разом з Випуском 1 «Професії, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» ДКХП наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336, мають складатися для працівників усіх посад, що зазначені у штатному розписі. При цьому до посадових інструкцій може бути внесено зміни та/або доповнення лише на підставі наказу керівника підприємства та тільки за згодою працівника.
		Із зазначеного можна зробити висновок, що посадові обов`язки працівника є фактично також істотними умовами його праці (трудового договору). Тому у випадку виробничої необхідності змінити їх, така зміна має розглядатися як зміна істотних умов праці, для здійснення якої слід дотримуватися відповідних процедур, передбачених чинним трудовим законодавством. Якщо працівник не погодиться на таку зміну в установленому порядку (тобто відмовиться від продовження роботи за колишньою посадою, але з новими посадовими обов`язками), то роботодавець має право звільнити його за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
		       У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі №761/11887/15-ц зроблено висновок про те, що звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України через його відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору.
		Припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці, які не супроводжуються скороченням чисельності чи штату працівників.
		При зміні істотних умов праці посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад без зміни трудової функції тощо, тобто зміни, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.
		Зміна істотних умов праці не передбачає ліквідації трудової функції працівника та виведення посади зі штату. Водночас зміна в організації виробництва і праці, наслідком якої є скорочення штату або чисельності працівників, означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису.
		Отже, зміна істотних умов праці, передбачена ч.3 ст.32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але з новими умовами праці.
		Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №754/8595/17-ц.
		       Під час звільнення працівника на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України за ініціативою роботодавця у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватися гарантій, передбачених ст.49-2 цього Кодексу. Так, згідно з частинами 1-3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
		У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні у матеріалах справи посадові інструкції редактора відділу виробництва тематичного та національного контенту та оброблювача інформаційного матеріалу Філії АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Чернівецька регіональна дирекція», а також кваліфікаційні вимоги до зазначених посад, вважає, що у роботодавця відбулося не перейменування посади позивачки з редактора відділу виробництва тематичного та національного контенту на оброблювача інформаційного матеріалу відділу тематичного та національного контенту Філії АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Чернівецька регіональна дирекція», та зміна істотних умов праці за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою чи зміна умов трудового договору, зокрема системи та розміру оплати праці, чи режиму роботи, а відбулася зміна трудової функції позивачки, з виведенням займаної нею посади - редактора із штатного розпису, тобто фактично у зв`язку із зміною організації виробництва і праці відбулося скорочення її посади (штату працівників), що могло бути підставою для звільнення працівника із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з дотриманням гарантій, передбачених ст.252 КЗпП України.
		Аналогічний висновок викладено в постанові ВС від 09 лютого 2022 року у справі №607/4090/21. 
		Відтак, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , є обґрунтованими, проте апеляційний суд не знаходить обґрунтованості висновку суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про наявність підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, обґрунтування чому надаються при оцінці доводам апеляційної скарги сторони відповідача.
		Згідно абз.2 ч.2 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Судом при ухваленні рішення в цій частині порушено частини 1 та 5 ст.263 ЦПК України.
		       Надаючи оцінку поважності пропуску строку на захист трудових прав згідно доводів позовної заяви та апеляційної скарги Новака А.А., який діє в інтересах АТ «НСТУ», разом із запереченнями в суді першої інстанції, колегія суддів вказує наступне.
		Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
		Як встановлено апеляційним судом, з наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомилася 02 березня 2021 року, про що вона особисто вказувала в позовній заяві, а трудову книжку заявник отримала того ж дня під її особистий підпис в журналі, однак з позовом до суду звернулася 25 листопада 2021 року.
		Зважаючи на наведене, апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції не обґрунтував свій висновок щодо поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду.
		       Апеляційний суд в оцінці застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах визнає обґрунтованим, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
		У п.4 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску, а й всі обставини справи, права та обов`язки сторін.
		Позивач звертаючись до суду з позовом у листопаді 2021 року, як на підставу поновлення строку на звернення до суду за захистом порушеного права вказала, що з наказом про звільнення ознайомилася 02 березня 2021 року та в межах місячного строку звернулася до суду з позовною заявою про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
		В подальшому, рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09 вересня 2021 року в позові ОСОБА_1 до філії АТ «НСТУ» «Чернівецька регіональна дирекція» про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено. 
		Постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задоволено частково. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09 вересня 2021 року в мотивувальній частині змінено, викладено її в редакції цієї постанови. В решті рішення залишено без змін. Змінюючи рішення суду, апеляційний суд вказав, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, стан юридичної особи зареєстровано за Акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України», відомості про наявність статусу юридичної особи у філії АТ «НСТУ» «Чернівецька регіональна дирекція» відсутні. Таким чином, у розумінні ст.48 ЦПК України філія АТ «НСТУ» «Чернівецька регіональна дирекція» не може бути відповідачем у цій справі.
		       Позивач вважала, що повний текст наведеної постанови було виготовлено 24 листопада 2021 року та подаючи новий позов до іншого відповідач 25 листопада 2021 року, саме це визначала поважною причиною. 
		Однак, колегія суддів вважає, що такі доводи з урахуванням кола сторін та учасників цієї справи є безпідставними та неспроможними.
		Помилка позивача в обранні належного відповідача при зверненні до суду з позовом щодо захисту своїх трудових прав у цій справі не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду за їх захистом.
		Так, у ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		При вирішенні питання про поновлення строку суд дає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого спеціальним законом строку звернення до суду із позовом до дати подання такого позову.
		Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом строк, подання позову. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення роботодавця щодо звільнення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі з поважних причин.
		       Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		Поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.
		Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку на оскарження рішення роботодавця про звільнення без доведеності поважності причин не забезпечило б рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного ст.8 Конституції України.
		В силу ч.3 ст.131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
		За приписами п.1, 2 та 9 ч.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. 
		Ч.1 ст.58 ЦПК України передбачає, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
		У відповідності до ч.1 ст.60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
		Як вбачається з матеріалів справи, інтереси обох сторін у ній забезпечувалися з дотриманням рівності прав професійними адвокатами.
		У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
		Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
		У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
		Питання здійснення судового захисту порушених трудових прав врегульовано державою шляхом затвердження процедури (процесуальних правил), врегульованих ЦПК України.
		Так, ч.1-2 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Згідно пунктів 4-5 ч.3 цієї статті основними засадами (принципами) цивільного судочинства, серед іншого, є змагальність сторін та диспозитивність.
		Ст.12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Ч.1-2 ст.15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		Так ст.46 ЦПК України вказує на те, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи, а ч.1 ст.47 ЦПК України, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
		Згідно вимог ч.2 ст.51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
		З аналізу наведеного колегія суддів приходить до переконливого висновку, що звернення до суду з позовом до неналежного відповідача з урахуванням того, що позивачу надавалася професійна правова (правнича) допомога особою, обізнаність якої щодо набуття цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності презюмується, не може бути поважною причиною пропуску строку для подання позову про поновлення на роботі, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає такий позов.
		Аналогічні висновки викладені в постановах ВС від 10.11.2021 року у справі №673/723/20 та від 17.02.2022 року у справі №727/53948/16-ц.
		Встановивши, що відповідачем при звільненні позивачки ОСОБА_1 допущено порушення норм трудового права, проте остання, ознайомившись 02 березня 2021 року з наказом про звільнення та отримавши того ж дня трудову книжку, з відповідним позовом до належного відповідача звернулася лише 25 листопада 2021 року, а тому апеляційний суду вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на те, що ОСОБА_1 пропустила встановлений трудовим законодавством місячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, не навела достатніх та обґрунтованих підстав об`єктивної неможливості звернення до суду з позовом у передбачений ст.233 КЗпП України строк.
		Крім того, колегія суддів наголошує, що оскільки відсутні підстави для поновлення строку на звернення до суду, відповідно відсутні підстави для надання оцінки іншим вимогам позивача ОСОБА_1 , які заявлені в позовній заяві, в тому числі витратам, понесеним на правничу допомогу.
		Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Крім того, в силу ч.13 ст.141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		У зв`язку з наведеним судовий збір за подання апеляційної скарги АТ «НСТУ» підлягає стягненню з позивача на користь відповідача у розмірі 1362 грн.
		Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
		Апеляційну скаргу Новака Андрія Анатолійовича, який діє в інтересах акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», задовольнити.
		Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 квітня 2022 року  скасувати та ухвалити нову постанову.
		У задоволенні позову  ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про визнання наказу про звільнення з роботи у зв`язку із відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці незаконним та його скасування, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відмовити внаслідок пропуску строку звернення за судовим захистом.
		Стягнути з  ОСОБА_1  на користь акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» судовий збір в розмірі 1362 грн.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
		 
		Головуючий                                        Лисак І.Н.
		 
		Судді:                                                Височанська Н.К.
		 
		                                                               Литвинюк І.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...