Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 932/9911/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 21.06.2022. Зареєстровано: 23.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2022.

Номер судового провадження: 2/932/4394/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                         Справа № 932/9911/20 
		Провадження № 2/932/4394/21
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМУКРАЇНИ
		 
		 
		07 грудня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючого  судді Кудрявцевої Т.О.
		при секретарі  Скопа Н.О. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про захист прав споживачів, визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії, стягнення моральної шкоди,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		27 серпня 2020 року позивач звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Дніпропетровської дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» про захист прав споживачів. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, протягом декілька років працівники поштового відділення 49101 не виконують своїх прямих обов`язків по врученню рекомендованих листів, що приходять на ім`я ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Зазначену бездіяльність було виявлено, оскільки листи, що приходять на її адресу, поверталися до Бабушкінського районного суду у зв`язку з тим, що неможливо вручити листа. Проте, вона взагалі нічого не знала про зазначені листи і якби не Бабушкінський районний суд, листування з яким необхідно було контролювати, то вона би взагалі не дізналася про те, що на її адресу приходили якісь листи. Після виявленої бездіяльності нею було проведено розмову з начальником поштового відділення, залишено номер телефону для оперативного зв`язку, однак це не призвело до бажаних результатів. Так, 18.07.2020 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 було направлено рекомендований лист 4900083833101, про що вона 18.08.2020 року дізналася безпосередньо у суді (справа №200/10068/18). 19.08.2020 року вона відвідала поштове відділення 49101, яке повинно обслуговувати зазначену адресу, в якому відповіли, що жодних листів на її ім`я та адресу не надходило. 20.08.2020 року вона за допомогою сервісу Укрпошти перевірила статус рекомендованого листа 4900083833101, згідно з яким 18.07.2020 року відправлення прийнято, 20.07.2020 року відправлення було у точці видачі/доставки, 24.07.2020 року відправлення не вручене під час доставки, а 19.08.2020 року о 17:25, тобто після її приїзду до відділення, поштове звернення повернуто за зворотною адресою. Разом з нею за вказаною адресою проживають її мати та донька, які, у разі доставки рекомендованого листа додому, могли його отримати у разі її відсутності. Проте такого не відбулося жодного разу, і до абонентської поштової скриньки не вкладалося повідомлень про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення ні вперше, ні повторно. Повторно навіть і не вручали, оскільки згідно з перевіреним статусом рекомендований лист 4900083833101 «вручали» тільки один раз  24.07.2020 року. Отже, рекомендований лист 4900083833101, що надійшов на її ім`я до поштового відділення 27.07.2020 року, повинен був повернутий за зворотною адресою не пізніше 25.08.2020 року. Таким чином, її не повідомлено про надходження рекомендованого листа 4900083833101, не було вручено рекомендований лист 4900083833101 19.08.2020 року під час відвідування поштового відділення та відразу повернуто після цього на зворотну адресу, хоча місячний строк ще не минув. Окрім того, внаслідок порушення її прав протиправною поведінкою відповідача їй було завдано моральної шкоди, яка полягає в тривалому невиконанні відповідачем її законних претензій по належному виконанні послуг поштового зв`язку, що призвело до необхідності відстоювати свою правоту в суді, а відповідно, і до душевних страждань через неможливість належним чином користуватись поштовим зв`язком, оскільки невідомо, скільки ще листів повернулися відправникам з позначкою про те, що неможливо їй їх вручити. Такі душевні страждання відповідно до ст.23 ЦК України також підлягають відшкодуванню відповідачем, а враховуючи їх тривалість та вперте невизнання відповідачем її прав як споживача і надалі, невиконання вимог законодавства по відновленню її прав, вона вважає, що розмір грошового відшкодування завданої їй моральної шкоди повинен становити 1000,00 грн. 
		Посилаючись на викладене, позивач просила суд визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» щодо вручення їй рекомендованого листа 4900083833101; визнати протиправними дії Дніпропетровської дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» щодо передчасного направлення рекомендованого листа 4900083833101 на зворотню адресу; стягнути з Дніпропетровської дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» на її користь 1000,00 грн. завданої моральної шкоди.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2020 року суддя Кудрявцева Т.О. визначена для розгляду цієї справи.
		Ухвалою судді від 01.09.2020 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		27.10.2020 року на адресу суду від відповідача АТ «Укрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції АТ «Укрпошта» надійшов Відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. У відзиві зазначено, що відповідно до п. 1.6 Положення про Дніпропетровську дирекцію УДППЗ «Укрпошта», затвердженого наказом в.о. Генерального директора УДППЗ «Укрпошта» від 09.11.2015 року №854, із змінами в частині зміни назви УДППЗ на ПАТ «Укрпошта», внесеними наказом в.о. Генерального директора ПАТ «Укрпошта» від 02.03.2017 року №228 та змінами в частині зміни назви ПАТ «Укрпошта» на АТ «Укрпошта», внесеними наказом Генерального директора АТ «Укрпошта» від 25.01.2019 року №60  Дніпропетровська дирекція АТ «Укрпошта» не є юридичною особою, а є лише відокремленим структурним підрозділом АТ «Укрпошта» та дії від імені Товариства у межах наділених повноважень, у неї відсутня така кваліфікуюча ознака як суб`єкт цивільних процесуальних відносин, і як наслідок не може бути визнана відповідачем та залучена у справі у цій якості. Окрім того зазначалося, що надання послуг поштового зв`язку проводиться об`єктами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» згідно з вимогами Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №720 (зі змінами), Закону України «Про поштовий зв`язок», Актів Всесвітнього поштового союзу. 18.07.2020 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за реєстром ф.103 без відмітки «судова повістка» було направлено позивачу рекомендованого листа з повідомленням про вручення 4900083833101 та 22.07.2020 року виданий начальником відділення поштового зв`язку 101 Дніпро листоноші ОСОБА_2 , згідно з ф. 8. Рекомендоване поштове відправлення  це реєстрований лист (рекомендований лист), який приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення. Згідно з Правилами листоноша двічі (20.07.2020 року та 24.07.2020 року року) здійснювала доставку рекомендованого листа позивачу, але у зв`язку з відсутністю позивача чи будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї залишила в дверях повідомлення про надходження такого поштового відправлення, адже поштова скринька у позивача зламана таким чином, що фактично була відсутня можливість залишити в ній будь-яке повідомлення. За рекомендованим листом ні ОСОБА_1 , ні будь-хто з повнолітніх членів її сім`ї, до ВПЗ не з`явились, тому 19.08.2020 року на виконання п. 116 Правил лист був повернений за зворотною адресою у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Таким чином, лист надійшов до відділення 20.07.2020 року, в цей же день листоноша здійснила першу спробу доставити його адресату, тому відправлення його за зворотною адресою було здійснено згідно з п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку. Нарікання позивача на те, що вона, начебто відвідувала ВПЗ 101 Дніпро 19.08.2020 року та запитувала про кореспонденцію не підтверджене ніякими доказами. До АТ «Укрпошта» з заявою та/або зверненням, та/або скаргою з предмету даного спору ОСОБА_1 не зверталася ні усно, ні письмово. На підставі звернення ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про порушення її законних прав суб`єктом господарювання ДД АТ «Укрпошта» з 21.09.2020 року по 25.09.2020 року управлінням проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) в частині захисту прав споживачів. За результатами проведення заходу державного нагляду встановлено відсутність порушень вимог законодавства, що підтверджується актом від 25.09.2020 року №002524. Окрім того, позивачем не надано суду жодного доказу спричинення їй моральної шкоди внаслідок не доставки адресату поштового відправлення чи то передчасного направлення його на зворотну адресу, не зазначено та не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та настанням будь-яких негативних наслідків внаслідок таких дій для позивача, в тому числі у вигляді моральної шкоди. Також позивач не довела, які саме душевні страждання вона зазнала і в чому вони проявились. Не доведено і те, що внаслідок дій відповідача у позивача відбулись вимушені зміни у її життєвих чи виробничих стосунках, їх тяжкість, а також не доведено розмір моральної шкоди 1000,00 грн. 
		Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.11.2020 року здійснено перехід від розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
		18.02.2021 року на адресу від представника позивача надійшла Відповідь на відзив, в якій заявлене клопотання про заміну неналежного відповідача у справі на належного відповідача  АТ «Укрпошта». Крім того у відповіді на відзив зазначено, що надана відповідачем ф. 8 не відповідає вимогам, встановленим Порядком пересилання, а саме: не вбачається найменування об`єкта поштового зв`язку; відсутній повний розрахунок; відсутні відомості про повернуті невручені та повторні повідомлення; відсутні відомості про прийняття та здачу звіту; відсутні відомості про розписку листоноші. Крім того, з цієї ф.8 №14 вбачається, що остання складена 22.07.2020 року, що означає неможливість отримання листоношою рекомендованого листа на ім`я ОСОБА_1 20.07.2020 року, що свідчить про недостовірні відомості та неналежні докази, надані відповідачем. Крім того, відомості щодо відсутності з боку позивача скарг до Укрпошти також недостовірні, оскільки така скарга подавалася 27.08.2020 року за вх.№316, на яку отримано відповідь Укрпошти від 22.09.2020 року. Відомості з листа від 22.09.2020 року не співпадають з відомостями, наданими у відзиві на позовну заяву. Щодо моральної шкоди зазначає, що відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнала страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано. 
		Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.02.2021 року замінено первісного відповідача Дніпропетровську філію дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» належним відповідачем  Акціонерним товариством «Укрпошта».
		07.06.2021 року на адресу суду від відповідача надійшли Заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що при написанні тексту в одному абзаці у відзиві на позовну заяву помилково зазначено 20.07.2020 року  дата доставки рекомендованого листа. Звертають увагу суду, що датами доставки рекомендованого листа позивачу є 22.07.2020 року та 24.07.2020 року. Твердження позивача щодо не відповідності вимогам встановленим Порядком пересилання поштових відправлень, затвердженим наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12.05.2006 року №211 ф.8, є безпідставними, а саме: найменування об`єкта поштового зв`язку зазначено  Дніпро-101; повного розрахунку не передбачається у зв`язку з тим, що невручені поштові відправлення передаються до каси поштового відділення; про повернуті, невручені повідомлення в ф.8 наявна відмітка «В»-повернення, 19/8-зазначення дати. Скарга від 27.08.2020 року позивачем була подана вже після того, як лист було направлено до відправника, тобто не на протязі строку зберігання листа, а вже після спливу терміну зберігання, тобто після 19.08.2020 року. Щодо моральної шкоди, з посиланням на ч.1 ст.1167 ЦК України, зазначено, що для відшкодування моральної шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Однак, позивачем не надано суду жодного доказу спричинення їй моральної шкоди внаслідок не доставки адресату поштового відправлення чи то передчасного направлення його на зворотну адресу, не зазначено та не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та настанням будь-яких негативних наслідків внаслідок таких дій для позивача, в тому числі у вигляді моральної шкоди. Посилаючись на зазначене, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті. 
		Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позові, та просили задовольнити їх у повному обсязі. 
		Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у письмових відзиві на позовну заяву та на заперечення на відпвідь на відзив на позовну заяву. 
		Вислухавши пояснення позивача з представником, представника відповідача, свідків, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. 
		Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Згідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. 
		Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ч.2 ст. 16 ЦК України. 
		У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		У відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		Статтею 128ЦПК Українипередбачено,що судвикликає учасниківсправи усудове засіданняабо дляучасті увчиненні процесуальноїдії,якщо визнаєїх явкуобов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
		Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
		Судова повістка,а увипадках,встановлених цимКодексом,разом зкопіями відповіднихдокументів надсилаєтьсяна офіційнуелектронну адресувідповідного учасникасправи,у випадкунаявності унього офіційноїелектронної адресиабо разоміз розпискоюрекомендованим листомз повідомленнямпро врученняу випадку,якщо такаадреса відсутня,або черезкур`єрів заадресою,зазначеною стороноючи іншимучасником справи. 
		У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
		Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
		Статтею 129 ЦПК України передбачено зміст судової повістки і оголошення про виклик у суд. Відповідно до ч.1 ст. 129 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна містити:1) ім`я фізичної особи чи найменування юридичної особи, якій адресується повістка; 2) найменування та адресу суду; 3) зазначення місця, дня і часу явки за викликом; 4) назву справи, за якою робиться виклик; 5) зазначення, як хто викликається особа (як позивач, відповідач, третя особа, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач); 6) зазначення, чи викликається особа в судове засідання чи у підготовче судове засідання, а у разі повторного виклику сторони у зв`язку з необхідністю надати особисті пояснення - про потребу надати особисті пояснення; 7) у разі необхідності - пропозицію учаснику справи подати всі раніше неподані докази; 8) зазначення обов`язку особи, яка одержала судову повістку в зв`язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату; 9) роз`яснення про наслідки неявки залежно від процесуального статусу особи, яка викликається (накладення штрафу, примусовий привід, розгляд справи за відсутності, залишення заяви без розгляду), і про обов`язок повідомити суд про причини неявки. 
		Відповідно до ч.3, 4 ст. 129 ЦПК України, судова повістка-повідомлення повинна містити найменування та адресу суду, назву справи, зазначення процесуального статусу особи, яка повідомляється, вказівку про те, яку дію буде вчинено, місце, дату і час її вчинення, а також про те, що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов`язковою.
		Якщо разом із судовою повісткою надсилаються копії відповідних документів, у повістці повинно бути зазначено, які документи надсилаються і про право особи, яка повідомляється, подати заперечення та відповідні докази на їх підтвердження.
		Відповідно до ст. 130 ЦПК України, у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
		Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
		Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
		У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
		Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
		Якщо особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи.
		У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
		Згідно абзацу другого пункту 2.1. Статуту АТ «Укрпошта» здійснює надання послуг поштового зв`язку, зокрема універсальних послуг поштового зв`язку на всій території України, з метою повного задоволення потреб користувачів у послугах поштового зв`язку та забезпечення ефективного розвитку єдиної національної мережі поштового зв`язку України.
		Відповідно до умов пункту 2.3. Статуту АТ «Укрпошта», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 14 грудня 2018 року N 611 (далі  Статут), АТ «Укрпошта» у своїй діяльності керується Конституцією України, законодавством України, у тому числі законодавством щодо запобігання корупції, актами Всесвітнього поштового союзу, Статутом, а також внутрішніми документами АТ «Укрпошта», прийнятими відповідно до Статуту.
		Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року N 10-р «Про національного оператора поштового зв`язку» АТ «Укрпошта» є національним оператором поштового зв`язку.
		Закон України від 04 жовтня 2001 року N 2759-III «Про поштовий зв`язок» (далі  Закон про поштовий зв`язок) згідно його преамбули визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв`язку і користувачами їх послуг.
		Відносини у сфері надання послуг поштового зв`язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 2 Закону про поштовий зв`язок).
		Абзац другий та восьмий частини першої статті 3 Закону про поштовий зв`язок основними засадами діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку зазначають захист інтересів користувачів у сфері надання послуг поштового зв`язку та єдність правил, стандартів і норм у сфері надання послуг поштового зв`язку.
		Згідно з абзацами шістнадцятим та дев`ятнадцятим частини першої статті 1 Закону про поштовий зв`язок пересилання поштових відправлень  сукупність операцій з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень. послуги поштового зв`язку  продукт діяльності оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів.
		Надання послуг поштового зв`язку проводиться об`єктами поштового зв`язку АТ «Укрпошти» згідно з вимогами Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року N 270 (зі змінами) (надалі - Правила). 
		Оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх поштових відправлень, до яких, зокрема, належать рекомендовані листи (абзац четвертий пункту 8 Правил. До внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема, листи-прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю. Відправник, який бажає одержати повідомлення про вручення поштового відправлення через смс-повідомлення, повинен зазначити на лицьовому боці поштового відправлення (супровідному бланку) номер мобільного телефону, на який необхідно надіслати таке повідомлення (п.62 Правил). Відповідно до п.92, п.99 Правил доставці додому підлягають рекомендовані листи та рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності  будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу.
		Рекомендованим поштовим відправленням є, зокрема, реєстрований лист, який приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення (абзац двадцять сьомий пункту 2 Правил). У разі подання для пересилання, зокрема, реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу (абзац перший пункту 62 Правил).
		Згідно із абзацом восьмим пункту 2 Правил вручення поштового відправлення  виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення одержувачу.
		Відповідно до абзацу вісімнадцять пункту 2 Правил повідомлення про вручення поштового відправлення  повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення та прізвище одержувача.
		Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (абзац другий пункту 17 Правил).
		Як зазначено у п.101 Правил, у разі коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу. Відповідно до п. 102 Правил, в об`єкті поштового зв`язку вручаються: прості поштові відправлення, які неможливо вкласти до поштової скриньки; рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, не вручені адресатам під час доставки додому; мішки "M"; поштові відправлення з оголошеною цінністю; посилки; прямі контейнери; поштові відправлення, щодо яких складено відповідний акт (за винятком відправлень "EMS"); поштові перекази; міжнародні поштові відправлення, на які нараховані митні платежі.
		У відповідності до п.110 Правил, у разі коли адресат протягом трьох робочих днів після інформування його за телефоном (через Інтернет) або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу (за винятком рекомендованих листів з позначкою Судова повістка) не з`явився за одержанням такого відправлення, поштового переказу, він інформується повторно шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення з відміткою Повторне або інформується за телефоном шляхом надіслання смс-повідомлення (через Інтернет). 
		Повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів, адресованих до запитання та на абонементну скриньку, вкладаються відповідно до картотеки До запитання та до абонементної скриньки адресата.
		Реєстроване поштове відправлення безоплатно зберігається в приміщенні об`єкта поштового зв`язку протягом п`яти робочих днів об`єкта поштового зв`язку після надходження відправлення. За кожен наступний день зберігання реєстрованого поштового відправлення з одержувача стягується плата за зберігання такого відправлення відповідно до тарифів, установлених оператором поштового зв`язку. При цьому день надходження реєстрованого поштового відправлення до об`єкта поштового зв`язку та день вручення не враховуються.
		Відповідно до абзацу третього пункту 116 Правил у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
		Встановлено, що 18.07.2020 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за реєстром ф.103 без відмітки «Судова повістка» позивачу ОСОБА_1 було направлено рекомендованого листа з повідомленням про вручення 4900083833101, яке було видано 22.07.2020 року начальником поштового зв`язку 101 Дніпро листоноші АТ «Укрпошти» Поронік В.Н.
		22.07.2020 року та 24.07.2020 року листоноша ОСОБА_2 здійснювала доставку рекомендованого листа позивачу, але в зв`язку з відсутністю позивача та будь-кого з повнолітніх членів її сім`ї залишала в дверях повідомлення про надходження вказаного листа, зважаючи на те, що поштова скринька позивача зламана таким чином, що фактично була відсутня можливість залишити в ній будь-яке повідомлення, що не спостовано позивачем. 
		Встановлено, що за рекомендованим листом ОСОБА_1 , або будь-хто з повнолітніх членів її сім`ї до поштового відділення не з`явились, тому 19.08.2020 року на виконання п. 116 Правил лист був повернений за зворотною адресою у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Таким чином, лист надійшов до відділення 20.07.2020 року, в цей же день листоноша здійснила першу спробу доставити його адресату, тому відправлення його за зворотною адресою було здійснено згідно з п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку. 
		Вказане підтверджується листом Директора департаменту клієнтської підтримки АТ Укрпошти від 22.09.2020 року, направленим позивачці на її звернення.
		Як вбачається з наданих позивачем доказів, нею на адресу директора ДДАТ «Укрпошта» було направлено письмову скаргу від 25.08.2020 року, отриману «Укрпоштою» 27.08.2020 року, в якій вона просила провести перевірку та встановити факт невиконання оператором поштового зв`язку обов`язків з надання послуг поштового зв`язку щодо пересилання реєстрованого поштового відправлення, виплатити відшкодування у розмірі, встановленому законом; притягти до відповідальності осіб, що причетні до невиконання обов`язків з надання послуг поштового зв`язку, а саме за неорганізацію робочих процесів в поштовму відділенні 49101 та невручення їй рекомендованого листа 4900083833101. 
		Будь-які докази того, що позивач 19.08.2020 року відвідувала ВПЗ 101 Дніпро та з`ясовувала про наявність адресованої їй кореспонденції нею суду не надано.
		На підставі звернення ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про порушення її законних прав суб`єктом господарювання ДД АТ «Укрпошта» з 21.09.2020 року по 25.09.2020 року управлінням проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) в частині захисту прав споживачів. За результатами проведення заходу державного нагляду встановлено відсутність порушень вимог законодавства, що підтверджується актом від 25.09.2020 року №002524 та не спростовано позивачем.
		За клопотанням позивача з представником в судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона працює керівником поштового відділення зв`язку 49101, в своїй роботі вона дотримуються Інструкцій та Правил. Поштові відправлення отримують на поштовому відділенні листоноші для подальшого вручення її адресатам або у разі їх відсутності за адресатів вони залишають повідомлення адресату у поштових скриньках про необхідність отримання відправлення. Про те, що листоноша сходив за адресою адресат і не зміг вручити відправлення на поштовому відділенні стає відомим зі слів листоноші, який відмічає в реєстрі про невручення поштового відправлення. В подальшому формується список відправлень, які підлягають поверненню і робиться відповідна відмітка у трекінгу. У кожного листоноші є своя ячейка, де зберігаються листи, що не були вручені або не встигли віднести за вказаною адресою. 
		Допитана в якості свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона як листоноша поштового відділення 49101 обслуговує АДРЕСА_3 на постійній основі. Рекомендованого листа, адресованого позивачці, було отримано у поштовому відділенні 20.07.2020 року і в цей же день вона його віднесла за адресою проживання позивача. Зазначила, що за адресою проживання позивача вона відносила листа два рази, поштова скринька позивача в під`їзді була поламана, і коли вперше вона піднялася на п`ятий поверх, де проживає позивач, нею було у двері квартири позивача вкладено повідомлення про необхідність отримати у поштовому відділенні рекомендованого листа, оскільки за адресою позивача не виявилось нікого вдома.
		За наведенихвстановлених обставинсуд вважає,що позивачемне наданодоказів порушеннявідповідачем їїправ таобов`язків.У судовомузасіданні позивачз представникомпосилалися нате,що взв`язку знесвоєчасним отриманнямпозивачем вказаноголиста суду, вонане потрапилав судовезасідання,на якевона викликаласясудом,і вподальшому їївимоги булизадоволені частково. Разомз цим,позивачем ненадано будь-якихдоказів такимтвердженням,а такождоказів того,що вказанимидіями відповідачавона булапозбавлена правана судовийзахист убудь-якійіншій справіза їїучастю,ніж ця, що вказаним листом на її адресу дійсно була направлена саме судова повістка і був порушений встановлений законом порядок її вручення, в наслідок чого було би порушено, не визнано або оспорювано її цивільне право. 
		Зважаючи на викладене, позовні вимоги позивача про захист прав споживачів, визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо вручення їй рекомендованого листа 4900083833101; визнання протиправними дії відповідача щодо передчасного направлення рекомендованого листа 4900083833101 на зворотню адресу задоволенню не підлягають як недоведені.
		Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди слід зазначити наступне. 
		У відповідності до ч.1, 2 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі підчас укладення,зміни,виконання таприпинення договорівщодо отримання(придбання,замовлення тощо)продукції,а такожпри використанніпродукції,яка реалізуєтьсяна територіїУкраїни,для задоволеннясвоїх особистихпотреб маютьправо на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно доЗакону України"Прозабезпечення функціонуванняукраїнської мовияк державної";  4-1) обслуговування державною мовою відповідно доЗакону України"Прозабезпечення функціонуванняукраїнської мовияк державної";  5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6)звернення досуду таінших уповноваженихдержавних органівза захистомпорушених прав;  7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).
		Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів. 
		Відповідно до ст.10 цього Закону, виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров`ю або майну споживача, що виникла у зв`язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.
		? Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 
		Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, щопід моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації; у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, з`ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або шкоди немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Зазначені положення кореспондуються з висновками, викладеними у Постанові Верховного Судувід 26.11.2020 у справі №826/18130/16, в якій зазначено: При цьому, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
		За змістом частини 1 статті 1167 ЦК України та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Проте фізична чи юридична особа звільняється від відповідальності щодо відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання завдана не з її вини.
		З п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» слідує, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи шкода, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		Отже, для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди необхідна сукупність таких обов`язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина у заподіянні шкоди. Диспозиція наведених норм покладає на позивача обов`язок доказати факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір.
		Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України № 6-183цс14 від 03 грудня 2014 року. 
		Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них належить ратифікована Верховною Радою України Конвенція про захист прав людини і основних свобод та інші міжнародні договори. 
		Стаття 41 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі  Європейська конвенція) установлює, що якщо суд визнає факт, що мало місце порушення Європейської конвенції або Протоколів до неї, а внутрішнє право Високої Договірної Сторони допускає можливість лише часткового відшкодування, суд у разі необхідності надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію. Необхідно зазначити, що при цьому Європейська конвенція не розкриває сутності використаного в ній поняття «справедлива сатисфакція», що дає ЄСПЛ змогу в силу наданої йому компетенції тлумачити зазначене поняття самостійно. Справедлива компенсація може бути присуджена щодо матеріальних збитків, моральної шкоди, судових витрат. Так, згідно з Регламентом, моральна шкода  це шкода, що не піддається оцінюванню, може бути виражена в психічних чи фізичних стражданнях заявника. Якщо встановлено, що моральна шкода була заподіяна, і суд вважає за необхідне присудити відповідну грошову компенсацію, оцінювання її розміру здійснюється на основі принципу справедливості й з урахуванням практики, що склалася. 
		Згідно з Практичною інструкцією, сформульованою Головою ЄСПЛ відповідно до Правила 32 Регламенту 28 березня 2007 року, суд надає компенсацію тільки в разі дотримання одночасно двох умов: судом зроблено висновок про порушення Високою Договірною Стороною Європейської конвенції, національне право Високої Договірної Сторони не дає змоги повністю усунути наслідки цього порушення. Третя умова про наявність причинного зв`язку випливає із системного тлумачення рішень ЄСПЛ. Так, стосовно першої умови у справі «Тімотієвич Д. проти України» суд зазначив, що застосування і тлумачення внутрішнього законодавства належить виключно до компетенції внутрішніх судових органів і в рамках статті 19 Конвенції, його єдиним обов`язком є забезпечення дотримання зобов`язань Договірних Держав у рамках Конвенції. 
		Справедливість компенсації як категорія, що застосовується й національним законодавцем, проте є не розкритою в судових прецедентах, визначається ЄСПЛ з урахуванням усіх обставин, а також особливостей справи. Суд суворо дотримується позиції, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер. 
		У своїх рішеннях ЄСПЛ виходить із презумпції спричинення моральної шкоди позивачу відповідачем та обов`язку саме відповідача спростувати таку презумпцію. У контексті визнання ЄСПЛ існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди прикладом може слугувати, зокрема, рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», де Суд послався на своє рішення у справі Бурдова № 2, у якому зазначив таке: «Існує обґрунтована й водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди». В рішенні у справі «Ромашов проти України» (заява № 67534/01) від 27 липня 2004 року ЄСПЛ вказав, що моральна шкода завдана самим фактом правопорушення. Суд не розглядав питання щодо матеріальної шкоди, оскільки заявник не обґрунтовував таку шкоду. Проте Суд ураховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення. Тобто випливає висновок, що сам лише факт правопорушення має своїм наслідком спричинення моральної шкоди. 
		У позовній заяві в обгрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача на її користь 1000,00 грн. завданої моральної шкоди позивач посилалася на те, що в наслідок порушення її прав протиправною поведінкою відповідача їй було завдано моральної шкоди, яка полягає в тривалому невиконанні відповідачем її законних претензій по належному виконанню послуг поштового зв`язку, що призвело до необхідності відстоювати свою правоту в суді, а відповідно, і до душевних страждань через неможливість належним чином користуватись поштовим зв`язком, оскільки невідомо, скільки ще листів повернулися відправникам з позначкою про те, що неможливо їй їх вручити. Такі душевні страждання відповідно до ст.23 ЦК України також підлягають відшкодуванню відповідачем, а враховуючи їх тривалість та вперте невизнання відповідачем її прав як споживача і надалі, невиконання вимог законодавства по відновленню її прав, позивач вважає, що розмір грошового відшкодування завданої їй моральної шкоди повинен становити 1000,00 грн. 
		Суд вважає, що позовні вимоги позивача по стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів заподіяння відповідачем їй моральної шкоди, в тому числі у заявленому нею розмірі та за зазначених нею обставинах, а також не надано доказів наявності причинного зв`язку між вищевикладеними діями відповідача і заподіяною за її твердженням моральною шкодою, та вини відповідача у її заподіянні, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про захист прав споживачів, визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії задоволенню не підлягають як не доведені. 
		 Крімтого,відповідно довищенаведених положеньчинного законодавствазахисту підлягаютьвже порушені,оспорювані абоне визнаніправа особи,разом зцим упозовній заявіта всудовому засіданніпозивач проситьстягнути звідповідача моральнушкоду заможливе порушенняв майбутньому їїправа на належне користування поштовим зв`язком, посилаючись, зокрема, на те, що невідомо, скільки ще адресованих їй листів повернулися відправникам з позначкою про те, що неможливо їй їх вручити, а також, зважаючи на вперте невизнання відповідачем її прав як споживача і надалі, тобто на майбутнє. 
		Зважаючи на викладене, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про захист прав споживачів, визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії, стягнення моральної шкоди, не підлягають задоволенню у повному обсязі. 
		Ухвалюючи рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог, суд враховує те, що відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). 
		З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, витрати по справі слід віднести за рахунок держави.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України, -
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Акціонерного товариства «Укрпошта» про захист прав споживачів, визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії, стягнення моральної шкоди, - відмовити. 
		Витрати по справі віднести за рахунок держави.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		     
		Суддя                                Т.О.Кудрявцева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...