Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/7184/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2022.
Дата набрання законної сили: 23.06.2022
Номер судового провадження: 51-1583ск22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23 червня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа № 1-761/7184/17
		провадження № 51-1583 ск 22
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		 
		розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року, 
		встановив:
		Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 
		2017 рокузатверджено угоду про визнання винуватості від 17 лютого2017 року, укладену між заступником Генерального прокурора ОСОБА_6 
		та підозрюваним ОСОБА_5 .
		Цим вироком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч. 4 ст.28ч. 5 
		і ст.191, ч. 2 ст.15,ч. 4 ст.28і ч. 5 ст.191, ч. 4 ст.28і ч. 1 ст.366 Кримінального кодексу України (далі  КК) та призначено покарання за:
		- ч. 1ст. 255 КК із застосуваннямст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк один рік два місяці;
		- ч. 2 ст.15, ч. 4 ст.28і ч. 5 ст.191 КК із застосуваннямст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк один рік три місяці з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, суб`єктах господарювання, 
		у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 % на строк один рік десять місяців, без конфіскації майна;
		- ч. 4 ст.28і ч. 5 ст.191 КК із застосуваннямст. 69 КК у виді позбавлення волі 
		на строк один рік п`ять місяців з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, суб`єктах господарювання, 
		у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 % на строк два роки, без конфіскації майна;
		- ч. 4 ст.28ч. 1 ст.366 КК у виді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 % на строк один рік.
		На підставі ч. 1ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі 
		на строк один рік п`ять місяців з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, суб`єктах господарювання, 
		у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 % на строк два роки.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_5 зараховано у строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення з 17 червня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		У зв`язку з повним відбуттям покарання ОСОБА_5 звільнено з-під варти в залі суду.
		Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирався.
		Вироком також вирішене питання щодо стягнення процесуальних витрат та щодо скасування арештів на майно ОСОБА_5 .
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 рокувідмовлено 
		у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах 
		ОСОБА_5 , про поновлення строку апеляційного оскарження вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року, апеляційну скаргу з додатками повернуто особі, яка її подала.
		У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування оскаржуваної ухвали 
		у зв`язку з істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, 
		а саме статей 20, 24, 117 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК). В обґрунтування посилається на те, що ОСОБА_5 копію вироку 
		не отримував, у матеріалах справи наявна тільки розписка іншого захисника 
		про отримання двох копій вироку для вручення засудженому, однак, зазначає, 
		що кримінальним процесуальним законом не передбачено такий порядок вручення копії судового рішення одному учаснику через іншого. Вказує, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень і на сьогоднішній день не опубліковано текст вироку. Крім того, захисник звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 130/2448/16-к, відповідно до яких, без повного тесту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги. Також зазначає, у зв`язку з тим, що засуджений ОСОБА_5 , не будучи професійним правознавцем, маючи гарантоване право 
		на захист та захисника, зважаючи, що основною підставою для скасування вироку є укладення угоди про визнання винуватості не добровільно, а під тиском, захисником було отримано копію вироку та подано апеляційну скаргу. 
		Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додану до неї копію судового рішення, Верховний Суд дійшов такої думки.
		Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПКапеляційна скарга, якщо інше 
		не передбачено цим Кодексом, може бути подана на вирок або ухвалу 
		про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного 
		або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється 
		з моменту вручення їй копії судового рішення.
		Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних 
		дій поновлюється лише в тому випадку, якщо причини його пропуску є поважними. 
		Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, 
		що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. 
		Згідно зі змістом доданої до касаційної скарги копії ухвали, апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про поновлення строку апеляційного оскарження вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року щодо ОСОБА_5 послався на те, що вказане клопотання не містить будь-яких доводів про обставини, які перешкоджали ОСОБА_5 вчасно подати апеляційну скаргу.
		Зокрема, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_5  був присутнім 
		у судовому засіданні 10 березня 2017 року та йому достеменно було відомо 
		про зміст прийнятого судом рішення. Крім того в матеріалах справи наявна розписка захисника ОСОБА_7 про отримання ним двох примірників копій вироку та зобов`язання передати одну із копій ОСОБА_5 .
		Суд апеляційної інстанції встановив, що сторона захисту була обізнана 
		про прийняте судом рішення та строки його оскарження, а тому ОСОБА_5 не був позбавлений можливості вчасно звернутися з апеляційною скаргою, однак цього не зробив. При цьому у клопотанні захисника про поновлення строку апеляційного оскарження вироку не було вказано інших переконливих причин його пропуску, 
		які унеможливлювали звернутись із апеляційною скаргою вчасно.
		Захисник у касаційній скарзі також посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 130/2448/16-к, відповідно до яких, без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги. 
		У цій постанові зазначено на те, що було проголошено лише резолютивну частину ухвали місцевого суду, а тому підстави та мотиви прийнятого рішення особі відомі не були і це перешкодило у 30-денний строк із моменту проголошення судового рішення подати апеляційну скаргу з обґрунтуванням, яка би відповідала вимогамКПК. 
		Отже, посилання захисника на вказану вище постанову Верховного Суду 
		не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_5 та його захисник були присутні 
		під час проголошення вироку місцевого суду (ч. 2 ст. 376 КПК не передбачає можливості проголошення тільки резолютивної частини вироку), засуджений 
		був звільнений з-під варти в залі суду, а тому строк апеляційного оскарження вироку для останнього слід рахувати з моменту проголошення судового рішення. 
		Крім того, відсутність у Єдиному державному реєстрі судових рішень тексту вироку, ніяким чином не могла вплинути на звернення ОСОБА_5 до місцевого суду для отримання копії судового рішення, враховуючи те, що останній 
		не знаходився під вартою. Непрофесійність засудженого у сфері правознавства також не може бути підставою для поновлення строку оскарження судового рішення, оскільки в суді першої інстанції його захист здійснював професійний захисник. 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції мотивовано відмовив захиснику 
		в поновленні строку апеляційного оскарження вироку місцевого суду щодо 
		ОСОБА_5 , який він оскаржив більше ніж через п`ять років після його проголошення, та правомірно повернув його скаргу.
		Викладена позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ). Зокрема, у справі «Каракуця проти України» (рішення від 16 лютого 2017року), незважаючи на той факт, що суд апеляційної інстанції неповідомив про винесення рішення, ЄСПЛ відхилив скаргу на порушення права доступу досуду, оскільки заявники впродовж тривалого часу не виявили належної зацікавленості 
		в розгляді провадження.
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 370 КПК.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були 
		би безумовними підставами для скасування чи зміни судового рішення, 
		у касаційній скарзі не наведено.
		Оскільки з наведених у касаційній скарзі захисника мотивів убачається, 
		що підстав для задоволення скарги немає, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника. 
		Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу 
		про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо зкасаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
		Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
		постановив:
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		С у д д і:
		 
		 
		ОСОБА_1      ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...