Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/3817/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про стягнення плати за користування житлом.
Надіслано для оприлюднення: 24.06.2022. Зареєстровано: 24.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2022.
Дата набрання законної сили: 23.06.2022
Номер судового провадження: 22-ц/4820/1067/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		23 червня 2022 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 686/3817/22
		Провадження № 22-ц/4820/1067/22
		 
		Хмельницький апеляційнийсуд вскладі колегіїсуддів судовоїпалати зрозгляду цивільнихсправ Корніюк А.П. (суддя  доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Козак І.О. 
		розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 686/3817/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2022 року (суддя Карплюк О.І.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті за користування жилим приміщенням.
		Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		   Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 вказував, що він та ОСОБА_1 є співвласниками 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 , проте відповідачка у цій квартирі не проживає. У зв`язку із тим, що позивачу фінансово важко сплачувати комунальні послуги він неодноразово звертався до ОСОБА_1 з пропозицією сплачувати половину їх вартості або ж продати квартиру, однак отримував відмови. Позивач зазначив, що за 2021-2022 роки ним здійснено оплату житлово-комунальних послуг на утримання квартири в розмірі 13933,45 грн. А тому і просив суд стягнути з відповідачки половину сплачених ним коштів за житлово-комунальні послуги по утриманню квартири в розмірі 7798,80 грн. 
		   Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 половину плати за користування кв. АДРЕСА_2 в сумі 7798,80 грн та судовий збір в розмірі 992,40 грн. 
		   Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянтка вказує, що до витрат по квартирі в розмірі 13933,45 грн, про які зазначив позивач, останній включив як витрати, що пов`язані з утриманням та обслуговуванням, так і витрати, що пов`язані із споживанням комунальних послуг виключно користувачем квартири. Тоді як витрати на електроенергію, водопостачання та водовідведення, газопостачання і опалення не можуть бути витратами, що має відшкодовувати співвласник, який у цій квартирі не проживає, оскільки такі послуги оплачуються їх споживачем. Проте, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та в порушення приписів ст. 265 ЦПК України не лише не зазначив у мотивувальній частині рішення жодної оцінки таких аргументів позивачки, а й не виклав ці заперечення та обґрунтування в описовій частині. 
		   Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволені позову відмовити.
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. Так, позивач вказує, що співвласники, які володіють майном на праві спільної часткової власності, зокрема житловим приміщенням, несуть рівні обов`язки щодо утримання такого майна, якщо інше не встановлено угодою між ними. На думку ОСОБА_2 , апеляційна скарга є необґрунтованою, недоведеною, а викладені у ній вимоги надуманими та такими, що не відповідають передбаченим чинним законодавством способам захисту цивільного права або інтересу, а також не знаходять свого відображення у матеріалах справи. Позивач вважає, що суд першої інстанції дослідив та з`ясував усі обставини справи і постановив законне та обґрунтоване рішення. 
		Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
		Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
		Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
		У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). 
		Задовольняючи позов та стягуючи з ОСОБА_1 половину вартості сплачених позивачем комунальних послуг, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка, будучи співвласником квартири, має нести витрати на її утримання. 
		Апеляційний суд погоджується із висновком суду про обов`язок ОСОБА_1 щодо утримання власного майна, однак не погоджується із розміром стягнутих на користь позивача коштів, виходячи з наступного.
		Так, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 по 1/2 частині кожен на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.06.2021 (а.с.19) та свідоцтва про право на спадщину від 18.02.2000 (а.с. 8, 10).
		Згідно реєстру територіальної громади м. Хмельницького зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є кв. АДРЕСА_3 (а.с.26).
		На підтвердження оплати комунальних послуг та витрат на утримання квартири, а саме: централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, електричної енергії, опалення, квартплати, газопостачання, розподілу природного газу, вивезення сміття ОСОБА_2 надано копії квитанцій від 05.07.2021 - на суму 200 грн, 190 грн, 140 грн, 100 грн, 600 грн, від 05.05.2021 - на суму 25 грн, 1000 грн, 102 грн, 600 грн, 250 грн, від 08.09.2021  на суму 200 грн, 200 грн, 235 грн, 600 грн, 210 грн, 200 грн, від 04.03.2021  на суму 200 грн, 200 грн, 600 грн, 2000 грн, 400 грн, від 21.07.2021  на суму 328,01 грн, 2000 грн, від 06.11.2021  на суму 400 грн, 400 грн, 250 грн, 100 грн, 220 грн, 600 грн, 400 грн, від 02.02.2022 на суму 600 грн, від 29.12.2020 на суму 150 грн, 350 грн, 8,82 грн, 100 грн, 400 грн, 600 грн (а.с. 14-18).
		Також, ОСОБА_2 надано копії квитанцій про оплату послуг за обслуговування котла та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії від 21.07.2021 на суму 44,16 грн та 15,84 грн відповідно (а.с.16 зворот).
		Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
		Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 317 ЦК України.
		Відповідно до ст. 13 Конституції України та ч. 4 ст. 319 ЦПК України «власність зобов`язує».
		Згідно із ч. 2 ст. 317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
		У ч.1 ст. 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
		Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).
		Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
		Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
		Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
		Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц і від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц.
		Згідно ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком і комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
		Як встановлено судом та не спростовано ОСОБА_1 , вона є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , а тому разом із ОСОБА_2 повинна виконувати обов`язок по утриманню майна згідно своєї частки та нести тягар відповідальності перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними з цим майном.
		Разом з тим, ОСОБА_1 у спірній квартирі не мешкає та, відповідно, не користується послугами з газопостачання, водовідведення і водопостачання, а також постачання електричної енергії та вивозу сміття.
		Оскільки ОСОБА_1 не користується вищезазначеними послугами, а оплата за їхнє використання здійснюється відповідно до кількості спожитих послуг саме ОСОБА_2 , який проживає у квартирі та користується цими послугами, тому судова колегія вважає, що у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для стягнення з ОСОБА_1 витрат, понесених ОСОБА_2 на оплату спожитих ним усіх вищезазначених комунальних послуг.
		Проте, оскільки послугами, вартість яких залежить не від кількості осіб, які ними користуються, а від площі квартири, є послуги з теплопостачання, розподілу природного газу та утримання квартири і прибудинкової території, судова колегія вважає, що підлягає до стягнення із ОСОБА_1 1/2 частину коштів, сплачених ОСОБА_2 лише за ці послуги, врахувавши визначений позивачем у позовній заяві період: за 2021 та частково за 2022 роки понесених ним витрат на утримання спільного майна.
		З наданих позивачем копій квитанцій вбачається, що за послуги з опалення, розподілу природного газу та утримання квартири за 2021 рік та частково за 2022 рік ОСОБА_2 сплачено кошти у сумі 9748,01 грн (1000 грн + 600 грн + 200 грн + 600 грн + 600 грн + +600 грн + 2000 грн + 400 грн + 328,01 грн + 2000 грн + 220 грн + 600 грн + 600 грн).
		І виходячи із розміру частки відповідачки у спільному майні підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4874,01 грн. (9748,01 грн / 2) понесених позивачем витрат на утримання квартири АДРЕСА_2 .
		Подані позивачем квитанції про оплату послуги з розподілу природного газу на суму 8,82 грн та квартплати на суму 600 грн датованими 29.12.2020 до уваги колегією суддів не беруться, оскільки не входять до періоду, що визначений позивачем у позовній заяві (за 2021 рік та частково 2022 рік).
		   Поміж того, не підлягає до стягнення Ѕ вартості понесених ОСОБА_2 витрат на оплату послуги по заміні вузлів комерційного обліку теплової енергії в розмірі 15,84 грн і витрат на оплату послуги по обслуговуванню котла в розмірі 44,16 грн, адже ці послуги отримав саме позивач, як користувач послуг. 
		Отже, враховуючи вищенаведене, оскаржуване судове рішення підлягає до зміни в частині визначення суми на утримання майна, що є у спільній частковій власності, яка підлягає до стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , зменшивши її з 7798,80 грн до 4874,01 грн.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.
		Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог підлягає до зменшення судовий збір, стягнутий судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 до 620,25 грн (992,40 грн (судовий збір за подання позовної заяви)*62,5 (% задоволених позовних вимог)/100).
		Та у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги підлягає до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційно до задоволених вимог 558,23 грн (1488,60 грн (судовий збір за подання апеляційної скарги)*37,5 (% задоволених вимог апеляційної скарги)/100) судового збору.
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 382  384, 389 ЦПК України, суд
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2022 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_5 ) коштів на утриманнямайна,що єу спільнійчастковій власності до 4874 грн 01 коп та суму судового збору до 620 грн 25 коп.
		Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) 558 грн 23 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
		Повне судове рішення складено 23 червня 2022 року.
		 
		 
		 
		Судді                      А.П. Корніюк
		 
		                        І.В. П`єнта
		 
		О.І. Талалай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...