Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/10956/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 24.06.2022. Зареєстровано: 24.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.06.2022.
Дата набрання законної сили: 20.06.2022 (частково)
Результат оскарження 15.02.2023 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково і передано частково справу на новий розгляд
Номер судового провадження: 11-кп/821/111/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015000000000197

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Провадження № 11-кп/821/111/22 Справа № 712/10956/16-к Категорія: ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 365 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1    Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 червня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
		головуючого судді         ОСОБА_2 
		суддів                     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		секретаря судового засіданняОСОБА_5 за участі:  прокурораОСОБА_6 , 
		захисника ОСОБА_7 , 
		 
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 42015250000000197, яке здійснюється у порядку спеціального судового провадження, за апеляційною скаргою представника потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9  адвоката ОСОБА_10 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 червня 2021 року, яким
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ Луганської області, українця, громадянина України, на момент вчинення правопорушення працюючого на посаді командира батальйону міліції особливого призначення «Беркут» при ГУМВС України в Луганській області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених:
		- ч. 1 ст. 171 КК України на 3 (три) роки обмеження волі;
		- ч. 2 ст. 365 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_11 призначено до відбування остаточне покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки.
		Початок терміну відбування покарання ОСОБА_11 вирішено рахувати з моменту його затримання.
		Прийнято рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь:
		-потерпілого ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.;
		-потерпілого ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.;
		-держави витрати на залучення експертів в сумі 1 230 грн.
		В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів, 
		в с т а н о в и л а :
		За даним вироком ОСОБА_11 визнано винуватим та засуджено за те, що він працюючи згідно наказу МВС України № 1989 о/с від 29.12.2008 на посаді командира батальйону міліції особливого призначення «Беркут» при ГУМВС України в Луганській області, маючи спеціальне звання полковника міліції і, в силу займаної посади, як представник влади, що займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділений спеціальними владними повноваженнями, являючись службовою особою, порушуючи вимоги Конституції України, Закону України «Про міліцію» та свої функціональні обов`язки, всупереч інтересам служби, діючи умисно, перевищуючи надані йому службові повноваження, не маючи жодних підстав, передбачених чинним законодавством України, в порушення ст. ст. 12, 14 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-12 та Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 27.02.1991 № 49, вчинив дії, виконання яких можливе лише за наявності особливих і відсутніх в даному випадку умов  в особливих випадках, з особливого дозволу та з додержанням особливого порядку.
		Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		У статті 28 Конституції України вказано, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
		Статтею 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Відповідно до ст. 25 Закону України «Про інформацію», під час виконання професійних обов`язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів.
		Після пред`явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій, крім випадків, передбачених законом.
		 Відповідно до статті 1 Закону України «Про міліцію», міліція в Україні  державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
		Крім того, статтею 2 Закону України «Про міліцію» передбачено, що одним із основних завдань міліції є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів.
		Частиною 2 ст. 5 вказаного Закону визначено, що міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. При звертанні до громадянина працівник міліції зобов`язаний назвати своє прізвище, звання та пред`явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.
		Статтею 20 Закону України «Про міліцію» передбачено, що працівник міліції при виконанні покладених на нього обов`язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам.
		Відповідно до Положення про підрозділ міліції особливого призначення «Беркут», затвердженого наказом МВС України 18.05.2004 року № 529, цей підрозділ є високомобільним спеціальним підрозділом, створеним для забезпечення правопорядку під час проведення загальнодержавних, резонансних громадсько-політичних, спортивно-видовищних, культурно-масових, релігійних заходів, припинення групових порушень громадською порядку та масових заворушень, проведення спеціальних операцій по затриманню озброєних злочинців, ліквідації аварій, стихійних лих, а також здійснення фізичної охорони службових осіб.
		Підрозділ у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МВС України, а також вказаним Положенням. Свою діяльність здійснює в межах повноважень, відповідно до принципів законності, гуманізму, гласності, поваги прав людини.
		Підрозділ безпосередньо підпорядковується начальникам ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а організаційно-методичне забезпечення його роботи здійснюється тільки їх заступниками  начальниками міліції громадської безпеки.
		З метою виконання покладених на них завдань та при проведенні спеціальних операцій працівники підрозділу мають право застосовувати вогнепальну зброю, у тому числі снайперську, спеціальні засоби та заходи фізичного впливу, у випадках, які передбачені статтями 12-15 Закону України «Про міліцію», постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.1991 № 49 «Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР».
		Підрозділ очолює командир, який призначається на посаду та звільняється з посади наказом Міністра внутрішніх справ України.
		Виконання службових обов`язків особовий склад підрозділу здійснює в спеціальному обмундируванні, екіпірованому знаками розрізнення та символікою «Беркут», яка є єдиною для всіх регіонів України.
		Командир підрозділу є прямим начальником для працівників і несе персональну відповідальність за його постійну готовність до виконання покладених на підрозділ завдань. Він відповідає за забезпечення оперативно-службової діяльності підрозділу, професійну підготовку особового складу, використання сил і засобів за призначенням, проведення виховної роботи з підлеглими та зобов`язаний забезпечувати дотримання законності та дисципліни особовим складом, вживати заходів до правопорушників, а також до їх керівників та аналізувати правомірність застосування фізичної сили, спеціальних засобів і зброї.
		У відповідності до наказу МВС України № 404 від 28.07.1994 «Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України» статут патрульно-постової служби міліції (надалі Статут), визначає основні завдання, порядок організації і несення патрульно-постової служби працівниками міліції по охороні громадського порядку, безпеки, боротьби з правопорушеннями на вулицях, площах, транспортних магістралях та в інших громадських місцях.
		Положення статуту розповсюджується на всіх працівників органів внутрішніх справ, які відповідно до прямих обов`язків, наказу начальника органу внутрішніх справ, виконують патрульно-постові функції по охороні громадського порядку і безпеки в громадських місцях.
		Пунктом 6 Статуту передбачено, що патрульно-постова служба міліції включає: особовий склад служби охорони громадського порядку, територіальних і транспортних органів внутрішніх справ, підрозділів міліції особливого призначення «Беркут».
		Патрульні і постові наряди згідно п. 124 вказаного Статуту зобов`язані, знати закони та інші нормативні акти органів місцевої державної виконавчої влади з питань забезпечення громадської безпеки і охорони громадського порядку, вимагати від громадян їх виконання; додержуватись законності, ретельно і уважно розбиратися на місці з порушниками громадського порядку; при застосуванні передбачених в законах заходів адміністративного впливу до правопорушників роз`ясняти їм, згідно з яким нормативним актом і за яке порушення вони застосовуються.
		Вказаним нормативним актом п. 139 визначено, що працівник міліції у межах повноважень, наданих законодавством, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
		Крім того, відповідно до статей 12, 13 Закону України «Про міліцію», розділу 8 Статуту патрульно-постової служби міліції, міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.
		Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю громадян чи працівників міліції, а також у районі проведення антитерористичної операції.
		У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов`язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров`ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.
		Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, а також про будь-які ушкодження або смерть, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, працівник міліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві.
		Згідно з статтею 14 Закону України «Про міліцію» п рацівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв`язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у випадках захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров`ю, для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку; для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення; для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі; для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров`я людей; для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов`язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю; для звільнення заложників.
		Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.
		Крім того, відповідно Статуту патрульно-постової служби п. 211 міліції України забороняється завдання ударів кийком: гумовим - по голові, шиї, ключичній ділянці, животу, статевих органах; пластиковим типу «тонфа» - по голові, шиї, сонячному сплетінню, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, копчику. 
		У разі неможливості уникнути застосування спеціальних засобів воно не повинно перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов`язків, і має зводити до мінімуму можливість заподіяння шкоди здоров`ю правопорушників та інших громадян. При заподіянні шкоди необхідно забезпечити надання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк, а також повідомити лікаря або медичний заклад про те, який засіб застосовано в кожному конкретному випадку. Після застосування спеціальних засобів проводиться огляд приміщень і місцевості з метою виявлення потерпілих, а також збирання засобів, що не спрацювали, а при необхідності - дегазація.
		Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника (п. 215 вказаного Статуту).
		У розмові з громадянами працівники міліції повинні виявляти спокій, витримку і розсудливість. Вони не повинні відповідати грубістю на грубість і у своїх діях керуватися особистими неприязними почуттями (п. 144).
		Пунктом 299 передбачено, що під час припинення правопорушень в місцях скупчення людей, а також при затриманні організаторів та активних учасників групових порушень громадського порядку патрульно-постові наряди повинні виявляти обережність і пересторогу, враховуючи можливу негативну реакцію присутніх громадян, щоб своїми діями не викликати ускладнення обстановки. Затримані організатори та активні учасники групових порушень громадського порядку негайно відправляються у зачинених машинах до міліції .
		При проведенні операцій по припиненню групових порушень громадського порядку патрульно-постові наряди повинні виявляти високу організованість, дисциплінованість і діяти тільки по команді керівника операції або старшого наряду. Для забезпечення узгоджених дій встановлюються способи підтримання зв`язку, умовні знаки і сигнали (п. 301).
		Статутом патрульно-постової служби міліції України безпосередньо передбачено обов`язки командира підрозділу патрульно-постової служби.
		Так, відповідно до п. 51 Статуту ОСОБА_11 , як командир батальйону міліції особливого призначення при ГУМВС України в Луганській області, відповідає за забезпечення оперативно-службової діяльності підрозділу, щоденну готовність особового складу до виконання завдань по забезпеченню охорони громадського порядку, комплектування, службову, бойову та фізичну його підготовку, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності підрозділу, несе персональну відповідальність за дотриманням особовим складом норм закону і дисципліни, здійснює керівництво службою особового складу з питань, що входять до компетенції підрозділу.
		Він зобов`язаний:
		а) вивчати та аналізувати оперативну обстановку на закріпленій території, з урахуванням її стану вносити пропозиції керівникам міськрайлінорганів внутрішніх справ по внесенню необхідних змін до єдиної дислокації маршрутів патрулювання і постів, маневрувати нарядами;
		б) щомісячно узагальнювати результати роботи особового складу підрозділу в розкритті злочинів та боротьбі із адміністративними правопорушеннями, в тому числі кожного працівника зокрема. Щоквартально аналізувати ефективність цієї роботи і вживати заходів до підвищення її рівня;
		в) забезпечувати виконання обов`язкових (затверджених) норм виставлення нарядів для несення служби;
		г) організовувати безперервне керування силами та засобами стройового підрозділу, а також їх взаємодію з нарядами підрозділів інших служб органів внутрішніх справ, народними дружинами;
		д) організовувати та особисто здійснювати контроль за несенням служби особовим складом;
		е) вдосконалювати відповідно до конкретних умов несення служби нарядами, вивчати та застосовувати передові форми роботи;
		є) провадити інструктажі і розводи особового складу перед тим, як заступити йому на службу з постановкою конкретних завдань щодо оперативної обстановки;
		ж) організовувати та особисто проводити прийняття особового складу;
		з) організовувати добір, комплектування, навчання особового складу. Залучати до проведення занять фахівців інших служб органів внутрішніх справ та інших відомств. Вживати заходів щодо прищеплення працівникам підрозділу навиків високої культури в службовій діяльності;
		и) вживати заходів щодо зберігання та раціональної експлуатації спеціальних технічних і транспортних засобів, озброєння і спорядження;
		і) забезпечувати додержання особовим складом режиму таємності;
		й) провадити прийом громадян, організовувати необхідну перевірку їх скарг та заяв. По кожному факту порушення підлеглим працівником міліції законності і службової дисципліни організовувати службове розслідування;
		к) проводити атестування особового складу підрозділу у встановленому порядку;
		л) організовувати господарсько-фінансову діяльність підрозділу (крім командира роти);
		м) давати об`єктивну оцінку службовій діяльності підрозділу в цілому та окремих його працівників, організовувати наради з підбиттям підсумків роботи (у полках, батальйонах, ротах  один раз на квартал);
		н) застосовувати заохочення і дисциплінарні стягнення до працівників підрозділу в межах прав, наданих йому Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.
		Таким чином, виходячи з наведених норм законодавства та переліку обов`язків і повноважень, командир БМОП при ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_11 , під час охорони громадського порядку, на час вчинення зазначеного злочину, відповідно до ч. 3 ст. 18, Примітки 1 ст. 364 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011 із змінами, внесеними згідно із Законом №222-VII від 18.04.2013) був представником влади  працівником правоохоронного органу.
		Так, з 21.11.2013 в Україні у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України розпорядження щодо призупинення процесу підготовки до укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом розпочалися акції протесту, які проходили і в м. Черкаси.
		Близько 00 годин 15 хвилин 27.01.2014 на Соборну площу в м. Черкаси, розташовану навпроти приміщення «Будинку Рад», за адресою бульв. Шевченка, 185, м. Черкаси, з м. Києва прибули учасники громадського руху «Автомайдан» з метою проведення мирної акції протесту щодо звільнення осіб, що були затримані 23.01.2014-24.01.2014 біля приміщення «Будинку Рад» у м. Черкаси.
		На Соборній площі м. Черкаси крім вказаних осіб та мирних громадян також були присутні в якості журналіста Інтернет-видання «Прес Центр» ОСОБА_12 , телеоператор телеканалу ТРК «Вікка» ОСОБА_13 та спеціальний кореспондент ТОВ «НІС» ТК ІНТЕР ОСОБА_14 , які виконували свої функціональні обов`язки, передбачені, зокрема, і Законом України «Про інформацію».
		Близько 00 години 15 хвилин 27.01.2014 співробітники батальйону міліції особливого призначення «Беркут» при ГУМВС України в Луганській області під керівництвом ОСОБА_11 , який разом з підпорядкованим батальйоном, за вказівкою начальника міліції громадської безпеки ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_15 , поступив у підпорядкування УМВС України в Черкаській області, перебували біля будівлі «Будинку Рад» зі сторони вулиці Байди Вишневецького, у повному складі, а саме: підполковник міліції ОСОБА_16 ; капітан міліції ОСОБА_17 ; майор міліції ОСОБА_18 ; майор міліції ОСОБА_19 ; старший лейтенант міліції ОСОБА_20 ; старший сержант міліції ОСОБА_21 ; старшина міліції ОСОБА_22 ; майор міліції ОСОБА_23 ; старший лейтенант міліції ОСОБА_24 ; прапорщик міліції ОСОБА_25 ; прапорщик міліції ОСОБА_26 ; прапорщик міліції ОСОБА_27 ; старшина міліції ОСОБА_28 ; старший сержант міліції ОСОБА_29 ; старший прапорщик міліції ОСОБА_30 ; старшина міліції ОСОБА_31 ; старшина міліції ОСОБА_32 ; старшина міліції ОСОБА_33 ; старший сержант міліції ОСОБА_34 ; старший сержант міліції ОСОБА_35 ; старшина міліції ОСОБА_36 ; підполковник міліції ОСОБА_37 ; майор міліції ОСОБА_38 ; молодший лейтенант міліції ОСОБА_39 ; старший лейтенант міліції ОСОБА_40 ; старшина міліції ОСОБА_41 ; прапорщик міліції ОСОБА_42 ; прапорщик міліції ОСОБА_43 ; старшина міліції ОСОБА_44 ; старшина міліції ОСОБА_45 ; старший сержант міліції ОСОБА_46 ; сержант міліції ОСОБА_47 ; сержант міліції ОСОБА_48 ; сержант міліції ОСОБА_49 ; старший прапорщик міліції ОСОБА_50 ; старший прапорщик міліції ОСОБА_51 ; прапорщик міліції ОСОБА_52 ; прапорщик міліції ОСОБА_53 ; старший сержант міліції ОСОБА_54 ; старший сержант міліції ОСОБА_55 ; старший сержант міліції ОСОБА_56 ; старший сержант міліції ОСОБА_57 ; сержант міліції ОСОБА_58 ; капітан міліції ОСОБА_59 ; лейтенант міліції ОСОБА_60 ; старший сержант міліції ОСОБА_61 ; старший сержант міліції ОСОБА_62 ; старший сержант міліції ОСОБА_63 ; сержант міліції ОСОБА_64 ; молодший сержант міліції ОСОБА_65 ; молодший сержант міліції ОСОБА_66 ; прапорщик міліції ОСОБА_67 ; старший сержант міліції ОСОБА_68 ; старший сержант міліції ОСОБА_69 ; старший сержант міліції ОСОБА_70 ; сержант міліції ОСОБА_71 ; молодший сержант міліції ОСОБА_72 ; капітан міліції ОСОБА_73 ; лейтенант міліції ОСОБА_74 ; прапорщик міліції ОСОБА_75 ; прапорщик міліції ОСОБА_76 ; старший прапорщик міліції ОСОБА_77 ; прапорщик міліції ОСОБА_78 ; старшина міліції ОСОБА_79 ; старшина міліції ОСОБА_80 ; старший сержант міліції ОСОБА_81 ; сержант міліції ОСОБА_82 ; сержант міліції ОСОБА_83 ; старший сержант міліції ОСОБА_84 ; молодший сержант міліції ОСОБА_85 ; прапорщик міліції ОСОБА_86 ; прапорщик міліції ОСОБА_87 ; прапорщик міліції ОСОБА_88 ; прапорщик міліції ОСОБА_89 ; старшина міліції ОСОБА_90 ; старшина міліції ОСОБА_91 ; старшина міліції ОСОБА_92 ; молодший сержант міліції ОСОБА_93 ; старшина міліції ОСОБА_94 ; старший лейтенант міліції ОСОБА_95 ; майор міліції ОСОБА_96 ; старший лейтенант міліції ОСОБА_97 ; лейтенант міліції ОСОБА_98 ; лейтенант міліції ОСОБА_99 ; прапорщик міліції ОСОБА_100 ; прапорщик міліції ОСОБА_101 ; прапорщик міліції ОСОБА_102 ; прапорщик міліції ОСОБА_103 ; прапорщик міліції ОСОБА_91 ; старшина міліції ОСОБА_104 ; прапорщик міліції ОСОБА_105 ; старшина міліції ОСОБА_106 ; старший сержант міліції ОСОБА_107 ; старшина міліції ОСОБА_108 ; старшина міліції ОСОБА_109 ; майор міліції ОСОБА_110 ; капітан міліції ОСОБА_111 ; капітан міліції ОСОБА_112 ; прапорщик міліції ОСОБА_113 .
		Незважаючи на свій обов`язок служити закону, бути відданим народові України, суворо дотримуватись Конституції України, чинного законодавства України, у тому числі і Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, функціональних обов`язків, виконувати Присягу, командир батальйону міліції особливого призначення «Беркут» при ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_11 , 27.01.2014, в період часу з 00 год. 15 хв. по 00 год. 30 хв., перебуваючи на Соборній площі в м. Черкаси, яка розташована по бульв. Шевченка, 185, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи із мотивів власного кар`єризму, з метою одержання неправомірної вигоди для себе у вигляді просування по службі, перевищуючи надану йому владу, вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, безпосередньо, в категоричній формі, віддав наказ підлеглим працівникам батальйону міліції, із застосуванням спеціальних засобів  гумових кийків та наручників розпочати силовий розгін та затримання учасників акції протесту.
		На виконання цього наказу, співробітники підпорядкованого ОСОБА_11 БМОП «Беркут» при ГУМВС України в Луганській області, почали рух із займаних раніше позицій, відтісняючи мітингувальників із Соборної площі. При цьому, щодо учасників мирної акції, які без спротиву намагались якнайшвидше залишити територію Соборної площі, співробітники БМОП «Беркут» ГУМВС України в Луганській області, не маючи законних підстав для застосування фізичної сили та спеціальних засобів, визначених ст. ст. 12, 14 Закону України «Про міліцію», в порушення Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.02.1991 № 49, явно виходячи за межі наданих їм при охороні громадського порядку прав і повноважень, застосували без попередження про намір застосування фізичну силу та наявні спеціальні засоби. 
		При цьому, командир батальйону міліції особливого призначення «Беркут» при ГУМВС в Луганській області ОСОБА_11 , близько 00 год. 30 хвилин, перебуваючи на Соборній площі в м. Черкаси, безпосередньо спостерігаючи за вказаними протиправними діями своїх підлеглих  співробітників батальйону, будучи наділеним владою представника державного органу виконавчої влади  працівника правоохоронного органу під час виконання службових обов`язків з охорони громадського порядку, який має діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, усвідомлюючи, що затримані особи не чинять спротиву підлеглим йому працівникам, у відповідності до вищевказаних норм Конституції України, Закону України «Про міліцію», в порушення п. п. 52, 211, 215 Статуту патрульно-постової служби міліції України, маючи, як безпосередній керівник, реальну можливість припинити протиправні дії своїх підлеглих, не вжив жодних заходів, спрямованих на припинення вказаних злочинних дій невстановлених працівників батальйону міліції особливого призначення «Беркут» при ГУМВС України в Луганській області, не забезпечив особисту недоторканість затриманих осіб, не захистив їх права, свободи та законні інтереси, при цьому не надавши їм жодної допомоги, а тільки здійснював керівництво вказаним батальйоном міліції та умисно і цілеспрямовано надавав незаконні вказівки на вчинення його підлеглими неправомірних дій, спрямованих на перевищення службових повноважень, що супроводжувалось насильством.
		Так, ОСОБА_14 невстановленому працівнику БМОП «Беркут» при ГУМВС України в Луганській області, без вчинення опору було пред`явлено посвідчення кореспондента ТОВ «НІС» ТК ІНТЕР. Однак, останньому співробітники «Беркут» протягом тривалого часу наносили удари гумовим кийком: по потилиці, в область голови, кінцівках рук, тулуба і ніг, чим заподіяли тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку.
		Під час зазначених подій невстановленими працівниками БМОП «Беркут» при ГУМВС України в Луганській області нанесено тілесні ушкодження наступним особам: ОСОБА_8 , який припиняв побиття цивільними особами невідомого, працівник БМОП «Беркут» наніс удар гумовим кийком по голові, по гомілці лівої ноги та лівому плечу, чим заподіяв тілесні ушкодження у вигляді перелому передньої стінки правої лобної пазухи, перелом головки лівої малогомілкової кістки, які згідно висновку експерта № 738 від 16.04.2014 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, а також рани м`яких тканин обличчя та голови, перелом носової кістки, крововиливи повік правого ока, грудної клітки, лівої верхньої кінцівки та лівої нижньої кінцівки, які згідно вказаного висновку експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; ОСОБА_9 , якого було затримано та поміщено до автобусу, де співробітники БМОП «Беркут» нанесли удари по голові, чим заподіяли тілесні ушкодження, у вигляді крововиливів, гематоми обличчя, лівої плечової ділянки, крововиливу м`яких тканин грудної клітки зліва, які згідно висновку експерта № 999 від 21.05.2014 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; ОСОБА_114 , який був затриманий співробітниками БМОП «Беркут», що пересувались на автобусі марки «Богдан» білого кольору, нанесли удар гумовою палицею по голові та іншими частинам тіла та пошкодили зазначений автомобіль, чим заподіяли тілесні ушкодження у вигляді рани м`яких тканин голови, які відносяться згідно висновку експерта № 307 від 18.02.2014 до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також крововилив (гематома), травматичний набряк м`яких тканин лівої верхньої кінцівки, які згідно вказаного висновку експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; ОСОБА_115 нанесли гумовими кийками удари в область голови, грудної клітки, ребер, чим заподіяли тілесні ушкодження у вигляді крововиливу нижньої повіки правого ока, саден правої кисті та правого променево-зап`ясного суглобу, які відносяться згідно висновку експерта № 12 від 29.01.2014 до категорії легких тілесних ушкоджень.
		Крім того, невстановленим співробітником БМОП «Беркут» пошкоджено відеокамеру журналіста  телеоператора ТОВ ТРК «ВІККА» ОСОБА_13 , який був одягнутий у жилет салатового кольору із написом «Преса».
		В свою чергу ОСОБА_11 , підійшовши до директора ПП «Видавничий Дім» ОСОБА_12 , що був одягнутий в жилет салатового кольору із написом «ПРЕСА», та в законний спосіб за допомогою відеокамери SONY DSR-40 проводив зйомку акції протесту, достовірно знаючи, що останній є журналістом, діючи умисно та цілеспрямовано, маючи на меті створити перепони щодо одержання, використання та поширення інформації, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній професійній діяльності журналіста, перевищуючи владу, в період часу з 00 год. 15 хв. по 00 год. 30 хв. 27.01.2014, наблизився до останнього, при цьому вимагав від ОСОБА_12 припинення відео-зйомки та наказав вимкнути відеокамеру, що останній вимушений був зробити. 
		Під час акції протесту, яка проходила на Соборній площі, розташованій навпроти приміщення «Будинку Рад», за адресою бульв. Шевченка, 185, м. Черкаси, журналіст ОСОБА_12 , діючи законно, в силу ст. 34 Конституції України, згідно якої кожному гарантується право на збір, використання і поширення інформації усно, письмово, або в інший спосіб, та ст. 25 Закону України «Про інформацію», згідно якої під час виконання професійних обов`язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів та безперешкодно відвідувати відкриті заходи, будучи одягнутий в жилет салатового кольору із написом «ПРЕСА», за допомогою відеокамери SONY DSR-40 проводив зйомку акції протесту. 
		ОСОБА_11 , достовірно знаючи, що ОСОБА_12 є журналістом, діючи умисно та цілеспрямовано, маючи на меті створити перепони щодо одержання, використання та поширення інформації, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній професійній діяльності журналіста, перевищуючи владу, в період часу з 00 год. 15 хв. по 00 год. 30 хв. 27.01.2014, наблизився до останнього, при цьому, вимагав від ОСОБА_12 припинення відео-зйомки, та наказав вимкнути відеокамеру, що останній вимушений був зробити. 
		 
		В апеляційній скарзі представник потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9  адвокат ОСОБА_10 порушує питання про скасування вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.06.2021 в частині призначеного покарання та розв`язання цивільного позову, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого. Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 365 КК України і призначити покарання за: ч. 1 ст. 171 КК України у виді 3 років обмеження волі; ч. 2 ст. 365 КК України у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, а на підставі ч. 2 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання шляхом складання покарань в межах санкції ч. 2 ст. 365 КК України  7 років позбавлення волі та 2 роки обмеження волі з подальшим позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. Крім того задовольнити цивільний позов ОСОБА_8 в повному обсязі і стягнути солідарно з ОСОБА_11 , ГУНП в Луганській області та МВС України моральну шкоду в розмірі 700 000 грн., спричинену внаслідок вчиненого щодо нього злочину. Задовольнити цивільний позов ОСОБА_9 в повному обсязі і стягнути солідарно з ОСОБА_11 , ГУНП в Луганській області та МВС України моральну шкоду в розмірі 200 000 грн., спричинену внаслідок вчиненого щодо нього злочину. 
		Представник зазначає, що потерпілий ОСОБА_9 просив стягнути солідарно з ОСОБА_11 , ГУНП в Луганській області та МВС України моральну шкоду в розмірі 200 000 грн., яка полягала у фізичному болі і стражданнях внаслідок отриманих 27.01.2014 на Соборній площі співробітниками БМОП «Беркут» тілесних ушкоджень, які, згідно висновку експерта № 999 від 21.05.2014, відносяться до категорії легких. Такі тілесні ушкодження тривалий час спричиняли потерпілому сильні болі, які він переносив перебуваючи в СІЗО, аж до виклику швидкої медичної допомоги, яка діагностувала «ниркову коліку». Крім того моральна шкода полягає у приниженні, тортурах та нелюдському поводженні, порушення права на повагу до честі, гідності, особистої недоторканості потерпілого, який після подій, що мали місце, боїться за власне життя і відчуває постійну тривогу про сім`ю, перебуває у психологічному шоці, відчуває напади тривоги внаслідок неправомірної поведінки щодо нього, що змінило звичайний уклад його життя.
		Також вказує, що потерпілий ОСОБА_8 просив стягнути солідарно з ОСОБА_11 , ГУНП в Луганській області та МВС України моральну шкоду в розмірі 700 000 грн., яка полягала у фізичному болі і стражданнях внаслідок отриманих 27.01.2014 на Соборній площі співробітниками БМОП «Беркут» тілесних ушкоджень, які, згідно висновку експерта № 738 від 16.04.2014, відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я і середньої тяжкості. Внаслідок застосованої фізичної сили, яка полягала у знущаннях, побитті, потерпілий отримав моральну шкоду, в тому числі, що була завдала приниженнями, тортурами та нелюдським поводженням, порушення права на повагу до честі, гідності, особистої недоторканості потерпілого, який після подій, що мали місце, відчуває постійну тривогу про сім`ю, перебуває у психологічному шоці, відчуває напади тривоги внаслідок неправомірної поведінки щодо нього, що змінило звичайний уклад його життя.
		Акцентує увагу на тому, що згідно ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх службових обов`язків. Обвинувачений ОСОБА_11 на момент скоєння інкримінованих кримінальних правопорушень був працівником ГУ МВС України в Луганській області та був підпорядкований УМВС України в Черкаській області. Він вчинив злочини, якими завдано шкоду потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 під час виконання службових обов`язків. Відтак роботодавець  ГУ МВС України в Луганській області, яке було структурою МВС  має відшкодувати шкоду, завдану діями свого працівника. Саме тому цивільний позов потерпілими пред`являвся солідарно до обвинуваченого та органу в якому від працював і якому був підпорядкований. 
		Стверджує, що судом, частково задовольняючь цивільні позова потерпілих у розмірі 15 000 та 20 000 грн., жодним чином не обґрунтував не застосування положень ст. 1172 ЦК України, а також визначений судом розмір до відшкодування, який є значно зменшеним від заявленого. Суд не звернув увагу на ЗУ «Про державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та їх сім`ям», де передбачено право учасників масових акцій протесту на отримання державної допомоги у зв`язку із нанесеними тілесними ушкодженнями, побоями, мордуваннями. Зокрема, при отриманні легких тілесних ушкоджень, п. 4 ч. 1 ст. 4 даного Закону передбачено відшкодування у розмірі 200 000 грн., а при отриманні середньої тяжкості, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4  500 000 грн. і саме такі суми були заявлені потерпілими до відшкодування.
		Щодо призначеного ОСОБА_11 покарання, зазначає, що судом безпідставно призначено мінімальне покарання за ч. 2 ст. 365 КК України у виді 4 років та не враховано, що під час судового розгляду не встановлено будь-яких пом`якшуючих покарання обставин, обвинувачений не визнав вину у вчиненому, не співпрацював із слідством, не вживав заходів щодо компенсації заподіяної шкоди. Більш того він втік з України і наразі воює проти неї в рядах ополчення ЛНР. Кірм того він вчинив, в тому числі тяжкий злочин внаслідок перевищення влади і службових повноважень із застосуванням насильства, спеціальних засобів та дій, що ображають гідність потерпілих, а також з метою ненадання розгласу таким незаконним діям  перешкоджав зйомці журналістами обставин події і не протидіяв їх побиттю підлеглими.
		Представник потерпілих також не погоджується із способом призначення остаточного покарання і вважає за необхідне, на виконання ч. 2 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів його призначити шляхом складання покарань в межах санкції ч. 2 ст. 365 КК України  7 років позбавлення волі та 2 років обмеження волі з подальшим позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 3 роки.
		Окремо зазначає про невідповідність кваліфікації дій обвинуваченого на стадії досудового розслідування, на що сторона захисту наголошувала під час підготовчого судового засідання, в тому числі, шляхом заявлення клопотань про невідповідність обвинувального акта ст. 291 КПК України та необхідність додаткової кваліфікації дій ОСОБА_11 за ст. 127, ст. 340 КК України.
		Наголошує на необхідності, під час апеляційного розгляду, допиту потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_116 , ОСОБА_109 , ОСОБА_117 , ОСОБА_13 та дослідження письмових матеріалів кримінального провадження, перелік яких наведений в прохальній частині апеляційної скарги. 
		 
		Обвинувачений ОСОБА_11 , на виконання ч. 3 ст. 323 КПК України, повідомлений про дату, час, місце апеляційного розгляду за останнім відомим місцем його проживання, а також шляхом публікації повістки про виклик обвинуваченого на офіційному сайті Черкаського апеляційного суду та у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України.
		Будучи належним чином повідомленими про дату час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з`явились потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та їх представник  адвокат ОСОБА_10 , а також потерпілі ОСОБА_114 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , що, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає судовому розгляду по суті заявлених апеляційних вимог.
		При цьому враховується, що адвокат ОСОБА_10 в клопотанні, що надійшло на електронну адресу суду 20.05.2022 та зареєстровано за № ЕП-1135/22-Вх., просила апеляційний розгляд проводити за відсутності потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і її як представника останніх. 
		Заслухавши доповідь судді, думки: прокурора, яка не заперечувала проти часткового задоволення апеляційної скарги, а саме в частині вирішення апеляційних вимог щодо цивільного позову, поклалась на розсуд суду; захисника ОСОБА_7 , який просив вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_11 покарання залишити без змін, а щодо апеляційних вимог в частині цивільного позову  зазначив, що заподіяна шкода має відшкодовуватися ГУНП в Луганській області; вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши та обміркувавши над доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9  адвоката ОСОБА_10 до задоволення не належить.
		Частинами 1 та 2 статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог лише в тому разі, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
		За змістом ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим, вмотивованим, ґрунтуватись на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин провадження в їх сукупності, з дотриманням вимог щодо кримінального і кримінального процесуального закону.
		Вказаним вимогам кримінального процесуального закону вирок Соснівського районного суду м. Черкаси щодо ОСОБА_11 відповідає.
		Зокрема, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом в повному обсязі та оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
		Що стосується посилань представника потерпілих  адвоката ОСОБА_10 , яка хоча фактично і не оспорює встановлені обставини кримінального провадження та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_11 , однак наголошує про те, що на стадії досудового розслідування дії останнього безпідставно додатково не кваліфіковані за ст.ст. 127, 340 КК України, про що порушувалося питання під час підготовчого судового засідання, шляхом заявлення клопотань про невідповідність обвинувального акта ст. 291 КПК України, колегія суддів виходить з наступного.
		Частиною 4 ст. 110 КПК України передбачено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
		Положення ст. 291 КПК України містить чіткі вимоги до змісту обвинувального акта та підстави для повернення його судом першої інстанції прокурору, які розширеному тлумаченню не підлягають.
		Зокрема обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні містить фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, з огляду на зібрані в ході досудового розслідування докази, наведено їх правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення відповідно до диспозицій ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 365 КК України. Інші положення ст. 291 КПК України при складанні обвинувального акта щодо ОСОБА_11 також цілком дотримані.
		Оскільки з фабули пред`явленого обвинувачення не вбачалося підстав для додаткової кваліфікації дій ОСОБА_11 , судом 28.09.2017 обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання представника потерпілих  адвоката ОСОБА_10 про повернення обвинувального акта прокурору як такого, що не відповідає положенням ст. 291 КПК України.
		Враховується, що на стадії підготовчого судового засідання суд першої інстанції виключно перевіряє наявність в обвинувальному акті обов`язкових елементів, передбачених ст. 291 КПК України, при цьому суд на даній стадії позбавлений можливості давати будь-яку оцінку діям обвинуваченого, що здійснюється лише на стадії судового розгляду шляхом оцінки доказів, якими обґрунтовується пред`явлене обвинувачення.
		Колегія суддів наголошує на тому, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 337 КПК України.
		За змістом вироку суду першої інстанції, під час судового розгляду знайшло підтвердження пред`явлене органом досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_11 за встановленими фактичними обставинами провадження, тому дії останнього кваліфіковані за ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 365 КК України, що, з огляду на прохальну частину апеляційної скарги представника потерпілої, останньою не піддається сумніву. При цьому суд апеляційної інстанції не вправі давати оцінку діям обвинуваченого, що не були предметом перевірки та оцінки судом першої інстанції, крім випадків, якщо цим покращується становище останнього, що дає підстави для необхідності застосування закону про менш тяжке кримінальне правопорушення чи зменшення обсягу обвинувачення по відношенню до обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті.
		Крім того прокурором в обвинувальному акті виконані положення щодо необхідності зазначення обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_11 обставин, та зазначено, що такі обставини відсутні, що вказує на невстановлення органом досудового розслідування на стадії досудового розслідування обставин, передбачених ст. 67 КК України. 
		З огляду на наведене кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 171 КК України, як умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналіста та за ч. 2 ст. 365 КК України  перевищення влади, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним та громадським інтересам, і супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, колегія суддів визнає правильною.
		Вирішуючі по суті апеляційні вимоги представника потерпілих  адвоката ОСОБА_10 щодо невідповідності призначеного ОСОБА_11 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів виходить з того, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
		Покарання, як про це зазначено в положеннях ст. 65 КК України, призначається з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Статтею 414 КПК України передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Як зазначив Конституційний суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		При призначенні ОСОБА_11 покарання суд першої інстанції, на виконання загальних засад його призначення та роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.03 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, з огляду на положення ст. 12 КК України, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, при невстановленні обставин, що пом`якшують покарання та відсутності обставин, що його обтяжують, обгрунтовано призначив покарання в межах санкцій частин статтей КК України за кожне кримінальне правопорушення окремо, а остаточне покарання  за їх сукупністю, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, на виконання положень ч. 1 ст. 70 КК України.
		Вид та розмір призначеного судом ОСОБА_11 покарання за ч. 1 ст. 171 КК України у виді обмеження волі, який є максимальним за санкцією частини статті, представником потерпілих в апеляційній скарзі не оскаржується. 
		Натомість доводи представника ОСОБА_10  про недостатність призначеного ОСОБА_11 покарання за ч. 2 ст. 365 КК України та остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, колегія суддів визнає необгрунтованими, з огляду на встановлені судом фактичні обставини провадження та дані про особу обвинуваченого.
		Те, що під час судового розгляду не встановлено будь-яких пом`якшуючих покарання обвинуваченого обставин, він не визнав вину у вчиненому, не співпрацював із слідством та не вживав заходів щодо компенсації заподіяної шкоди, не являється підставою для призначення ОСОБА_11 більш суворого покарання за санкцією ч. 2 ст. 365 КК України, а також остаточного покарання за іншим принципом його складання.
		Посилання представника потерпілих про те, що кримінальне правопорушення ОСОБА_11 вчинене внаслідок перевищення влади і службових повноважень із застосуванням насильства, спеціальних засобів та дій, що ображають гідність потерпілих, а також з метою ненадання розгласу таким незаконним діям, як на підставу для призначення обвинуваченому більш суворого покарання, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки наведене є кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України і не може бути додатково враховано при призначенні покарання.
		Те, що ОСОБА_11 воює проти України в рядах ополчення ЛНР є предметом перевірки та оцінки органом досудового розслідування і не стосується кримінального провадження, що наразі переглядається судом апеляційної інстанції.
		Підстав для пом`якшення призначеного ОСОБА_11 покарання за ч. 1 ст. 171 та ч. 2 ст. 365 КК України, в тому числі із застосуванням положень ст. 69 КК України, колегією суддів не встановлено і з матеріалів кримінального провадження не вбачається. Дані про те, що за станом здоров`я обвинувачений позбавлений можливості відбувати покарання у виді позбавлення волі, відсутні.
		Оскільки переконливих доводів, які б не були враховані судом першої інстанції та спростовували його висновки у частині достатності призначеного ОСОБА_11 покарання, представником потерпілих ОСОБА_10 в апеляційній скарзі не наведено, враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання та те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари - як мети покарання, колегія суддів дійшла висновку про наявність обґрунтованих підстав стверджувати, що призначене останньому судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
		Колегія суддів також погоджується з частковим задоволенням судом першої інстанції цивільного позову потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальними правопорушеннями, який вирішено з урахуванням положень ст.ст. 127, 128 КПК України, ст. 23 ЦК України та 60 ЦПК України, вважаючи суми визначені судом до відшкодування такими, що належним чином підтверджені, відповідають критеріям розумності і справедливості.
		Зокрема, судом обґрунтовано встановлено, що до відшкодування обвинуваченим ОСОБА_11 на користь потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підлягає моральна шкода, розмір якої визначено з урахуванням ступіня страждань і переживань останніх, з урахуванням того, що ОСОБА_8 , згідно висновку експерта № 738 від 16.04.2014, заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров`я та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а ОСОБА_9 , згідно висновку експерта № 999 від 21.05.2014 - легкі тілесні ушкодження, а також змін, які відбулися в їх житті після подій, що мали місце 26.01.2014.
		Підстав для збільшення визначених до відшкодування на користь потерпілих сум моральної шкоди, на що посилається представник потерпілих в апеляційній скарзі і які належать стягненню з обвинуваченого, під час апеляційного розгляду не встановлено.
		Що стосується необхідності стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок вчинених кримінальних правопорушень, на користь потерпілих у солідарному порядку, в тому числі, із ГУНП в Луганській області та МВС України, колегія суддів виходить з наступного.
		За змістом ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. При цьому сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Статтею 56 КПК України передбачено, що потерпілий, як і його представник, мають право, зокрема заявляти клопотання будь-якого змісту з метою повноцінної реалізації своєї участі в кримінальному провадженні.
		Частиною 5 статті 128 КПК України встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України, однак якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Статтею 51 ЦПК України передбачено порядок залучення до участі у справі співвідповідача за клопотанням позивача.
		Фактично, співвідповідачами у позовних заявах, поданих в інтересах потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вказано ГУНП в Луганській області та МВС України.
		Разом з цим, а ні потерпілі, ні їх представник ОСОБА_10 не заявляли перед судом першої інстанції клопотань про залучення зазначених юридичних осіб співвідповідачами, які не були визнані відповідачами під час досудового розслідування і не набули такого статусу під час судового розгляду.
		З огляду на це, суд першої інстанції приймаючи рішення про стягнення моральної шкоди внаслідок вчинених кримінальних правопорушень, приймав рішення виключно в межах цивільного позову, обвинувального акта та заявлених клопотань.
		Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити по суті цивільний позов потерпілих про солідарне стягнення моральної шкоди з ГУНП в Луганській області та МВС України, про що просить представник ОСОБА_10 , за відсутності відповідних повноважень на оцінку вимог, які не були предметом розгляду судом першої інстанції.
		Оскільки в апеляційній скарзі не порушується питання про скасування вироку суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, тоді як, на виконання ч. 1 ст. 404 КПК України, колегія суддів діє в межах заявлених апеляційних вимог, апеляційна скарга в цій частині також до задоволення не належить.
		За клопотанням учасників судового провадження відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Зокрема представник потерпілих ОСОБА_10 просила під час апеляційного розгляду повторно дослідити обставини, встановлені під час судового розгляду шляхом допиту потерпілих, свідків, а також дослідження певних письмових доказів, перелік яких наведено в апеляційній скарзі. Разом з цим обґрунтування такого повторного дослідження доказів представником потерпілих фактично зводиться до необхідності надання їм апеляційним судом іншої юридичної оцінки. 
		Оскільки передбачених законом підстав для повторного дослідження доказів у даному кримінальному провадженні стороною захисту не наведено і колегією суддів не встановлено, у задоволенні відповідного клопотання відмовлено, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 30.05.2019 № 572/843/17 від 30.05.2019, згідно якої сам по собі факт непогодження з висновками суду першої інстанції не є підставою для повторного дослідження доказів. 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції з апеляційної скарги представника потерпілих ОСОБА_10 не вбачається і колегією суддів не встановлено. 
		Провівши апеляційний розгляд в межах заявлених апеляційних вимог, колегія суддів визнає вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.06.2021 щодо ОСОБА_11 законним та обґрунтованим і не вбачає підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для його скасування чи зміни.
		Керуючись ст. 404, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, - 
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 червня 2021 року щодо ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 365 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9  адвоката ОСОБА_10 - без задоволення.
		Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
		 
		 
		 
		Головуючий
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...