Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/9865/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2022.
Дата набрання законної сили: 21.06.2022
Номер судового провадження: 61-3564ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		21 червня 2022 року
		м. Київ
		справа № 757/9865/20
		провадження № 61-3564св21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - акціонерне товариство «Українська залізниця»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Глушпенко Віталій Олександрович, на рішення Печерського районного суду м. Києва, у складі судді Остапчук Т. В., від 01 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А., від 15 лютого 2021 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У лютому 2020 року  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.
		Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що із червня 1991 року по серпень 2016 року вона працювала на державному підприємстві «Донецька залізниця», яке у подальшому було реорганізоване шляхом злиття у 
		ПАТ «Укрзалізниця», а потім в АТ «Укрзалізниця».
		Наказом від 01 серпня 2016 року № 13/ДН-лс з нею продовжено трудові відносини в фінансовому секторі відділу електропостачання структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».
		Наказом № 384-Н регіональної філії «Донецька залізниця» 
		ПАТ «Укрзалізниця» від 15 березня 2017 року встановлено початок простою по причинам, незалежним від робітників з 16 березня 2017 року. У наказі зазначалося, що оплату за час простою проводити з розрахунку двох третин ставки встановленої працівникові розряду (окладу) за час простою згідно графіку роботи.
		16 травня 2017 року наказом регіональної філії «Донецька залізниця» 
		№ 346/ДН-ос позивача було звільнено з посади за згодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.
		На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена ОСОБА_1 заробітна плата за період липень-серпень 2016 року та 
		із березня 2017 року по 16 травня 2017 року в сумі 42 441,68 грн.
		Посилаючись на викладене,  ОСОБА_1 просила суд стягнути з 
		АТ «Укрзалізниця» заборгованість із заробітної плати за період липень-серпень 2016 року, з березня 2017 року по 16 травня 2017 року в розмірі 42 441,68 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при переведенні, починаючи з 02 серпня 2016 року по час винесення судом рішення (станом на 28 лютого 2020 року - 546 080,40 грн), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 
		17 травня 2017 року по час винесення судом рішення (станом на 28 лютого 2020 року - 642 588,96 грн), компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 12 948,39 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 вересня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в загальному розмірі 23 256,39 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 17 травня 2017 року по 28 лютого 2020 року без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів в розмірі 207 444,12 грн, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 5 320,49 грн, компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судового збору.
		Суд першої інстанції виходив із наявності перед позивачем заборгованості по заробітній платі за березень-травень 2017 року в розмірі 23 256,39 грн, що є підставою для стягнення як цієї заборгованості, так і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 травня 2017 року по 28 лютого 2020 року в розмірі 207 444,12 грн, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 5 320,49 грн. В частині стягнення заборгованості по заробітній платі за липень-серпень 2016 року суд вказав на їх недоведеність. Крім того, суд критично оцінив посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин, які унеможливили здійснення розрахунку із позивачем та не взяв до уваги Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		Постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката 
		Глушпенка В. О. залишено без задоволення, а апеляційну скаргу 
		АТ «Укрзалізниця» задоволено. Рішення Печерського районного суду 
		м. Києва від 01 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання про судові витрати.
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем спростовано наявність заборгованості по заробітній платі за липень-серпень 2016 року та березень 2017 року, а із 20 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких відповідача об`єктивно з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників.
		Апеляційний суд врахував, що сам по собі факт звільнення позивача з 
		АТ «Укрзалізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
		Крім того, суд врахував Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, як належний доказ, що засвідчує відсутність вини відповідача внаслідок форс-мажорних обставин.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат 
		Глушпенко В. О., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати повність та змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати, задовольнивши позов у повному об`ємі. Також просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні середнього заробітку за час затримки при переведенні та в частині відмови в стягненні з відповідача гонорару за позитивний результат по справі, ухваливши нове рішення про стягнення відповідних грошових сум.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		05 березня 2021 року  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Глушпенко В. О., подала касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
		У квітні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 263/14209/17, від 28 березня 2018 року у справі 
		№ 243/5469/17.
		Суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність вини у невиконанні обов`язку перед працівником щодо виплати заборгованості із заробітної плати, а факт знаходження працівників підприємства на території, непідконтрольній органам державної влади України, не є перешкодою для проведення з ними остаточного розрахунку при звільненні з роботи.
		Також заявник посилається на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		Стверджує, що відповідачем було подано відзив на позовну заяву після спливу строку на його подання без клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву, а також відзив разом з доказами не було направлено учасникам справи, що позбавило можливості позивача надати обґрунтовану відповідь на відзив та надати свої заперечення щодо відсутності заборгованості із заробітної плати 
		за 2016 рік, тоді як апеляційний суд безпідставно не врахував довідку Пенсійного фонду України за формою ОК-7.
		Вказує на недопустимість доказів, наданих відповідачем, про перерахування коштів працівнику. Вважає, що апеляційний суд проігнорував та не надав належної оцінки іншим доказам у справі, не сприяв повному та неупередженому розгляду справи. Судом апеляційної інстанції не було розглянуто клопотання позивача про допуск до участі у справі експертів з питань права. У повній мірі судом не було досліджено висновок Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року.
		Крім того, просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки є необхідність відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, а справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Подані заявником у вересні 2021 року письмові пояснення, які за своїм змістом є доповненням до касаційної скарги, не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки подані поза межами строку, передбаченого частиною першою статті 398 ЦПК України, а також всупереч вимог 
		частини другої цієї статті, не надано доказів надсилання копії відповідних доповнень іншому учаснику справи.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		Відзив на касаційну скаргу, поданий 23 квітня 2021 року, АТ «Укрзалізниця» не може бути враховано касаційним судом, як такий, що поданий із пропуском строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року. При цьому не підлягає задоволенню клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву з огляду на те, що судом було визначено строк для подання відзиву до 16 квітня 2021 року, а 
		АТ «Укрзалізниця», отримавши 30 березня 2021 року копію ухвали про відкриття касаційного провадження, мала достатньо часу для реалізації права на подання відзиву.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Наказом № 56 від 21 червня 1991 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду оператора станції Ясинуватського відділення Донецької залізниці.
		Відповідно до наказу № 161/Н-лс від 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з переведенням до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».
		02 серпня 2016 року ОСОБА_1 прийнята до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на посаду начальника фінансового сектору відділу електропостачання за переведенням з управління ДП «Донецька залізниця», що підтверджується наказом № 13/ДН-лс від 01 серпня 
		2016 року.
		Наказом регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» 
		від 15 березня 2017 року № 384-П встановлено початок простою 
		з 16 березня 2017 року для всіх працівників, підпорядкованих їм структурних (виробничих) підрозділів. Оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно з графіком роботи.
		16 травня 2017 року ОСОБА_1 відповідно до наказу структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 16 травня 2017 року № 346/ДН-ос звільнено на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, за угодою сторін.
		Відповідно до платіжної відомості № 99 за серпень 2016 року 
		ОСОБА_1 виплачено 10 286,33 грн. 
		Згідно розрахунку заробітної плати за березень 2017 року сума до виплати ОСОБА_1 становить 2 465,31 грн, яка виплачена їй відповідно до відомостей на виплату грошей № 32 за березень 2017 року.
		Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно АТ «Укрзалізниця», засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у 
		м. Донецьку. Із 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно АТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі на території Донецької області, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів про затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початком дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання АТ «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території Донецької області, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право 
		на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
		Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
		Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. 
		Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
		Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.
		Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється 
		на засадах змагальності сторін.
		Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
		Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.
		Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України 
		від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017, у зв`язку із насильницьким захопленням українських підприємств, розташованих на території окремих районів Донецької та Луганської областей та усвідомленням зростання загроз економічній і енергетичній безпеці України, спровокованих свідомими діями терористів, тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, було припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.
		Вказані обставини, а також втрата зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», відсутність передачі з непідконтрольної території первинних документів, які є підставою бухгалтерського обліку господарських операцій, у тому числі, призвело до припинення нарахування заробітної плати працівникам підприємств.
		Сам по собі факт звільнення позивача з АТ «Укрзалізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
		До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 квітня 
		2019 року у справі № 408/2445/17-ц.
		Згідно зі статтею 10 Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 вказано, що зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
		Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
		Згідно зі статтею 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
		Надавши належну оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості із виплати заробітної плати у спірний період, а надані розрахунки заробітної плати, розрахунок оплати відпустки, розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції, табелі обліку використання робочого часу не підтверджують наявності заборгованості із виплати заробітної плати, оскільки не містять печатки чи штампу підприємства, дати, вихідного номеру, підпису керівника та/або бухгалтера.
		При цьому апеляційним судом правильно враховано наявні відомості щодо виплати позивачу грошових коштів за липень-серпень 2016 року та за березень 2017 року і те, що із 20 березня 2017 року у працівників відповідача немає доступу до адміністративної будівлі, виробничих об`єктів, документації підприємства, в тому числі, пов`язаної з нарахуванням заробітної плати.
		Крім того, ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції, встановивши, що у трудових відносинах між позивачем та відповідачем 
		із 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
		Висновки апеляційного суду узгоджуються із висновками Верховного Суду у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 233/4474/19, від 23 березня 2020 року у справі № 369/28/19, від 03 серпня 2020 року у справі 
		№ 266/6853/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 757/6109/19, 
		від 07 грудня 2020 року у справі № 227/1462/19, від 21 грудня 2020 року у справі № 242/6386/18, від 18 січня 2021 року у справі № 757/47699/19, 
		від 20 січня 2021 року у справі № 236/3742/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 639/3491/18, від 06 жовтня 2021 року у справі № 757/47700/19, 
		від 24 січня 2022 року у справі № 236/985/19 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
		Аналіз зазначених постанов дає підстави для висновку щодо єдності правозастосовної практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду при вирішенні аналогічних трудових спорів між звільненими працівниками та АТ «Укрзалізниця» щодо розрахунку при звільненні та врахування висновку Торгово-промислової палати України як доказу на підтвердження настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), за наявності яких відсутні підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.
		Підстав для відступу від висновків Верховного Суду у зазначених справах колегією суддів не встановлено. 
		З урахуванням встановлених обставин, висновки апеляційного суду у розглядуваній справі, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 263/14209/17, 
		від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, на які посилалась заявник в касаційній скарзі.
		Доводи щодо безпідставного відхилення клопотання заявника про допуск до участі у справі експертів з питань права є помилковими, оскільки вказане клопотання було обґрунтовано вирішено апеляційним судом у судовому засіданні від 27 січня 2021 року.
		Посилання заявника на те, що апеляційний суд безпідставно не врахував довідку Пенсійного фонду України за формою ОК-7, є необґрунтованими та спростовані змістом оскарженої постанови.
		Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		 
		Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Велика Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 
		№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої постанови, оскільки апеляційний суд, з огляду на надані сторонами у встановленому процесуальним законом порядку докази, встановивши фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, ухвалив судове рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 
		ЦПК України судові рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		Оскільки апеляційним судом обґрунтовано скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 вересня 2020 року, повторне скасування цього рішення ще й касаційним судом не вимагається.
		 
		Колегією суддів не встановлено підстав, визначених статтею 403 ЦПК України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з чим відповідне клопотання заявника задоволенню не підлягає.
		Крім того, ухвалою від 20 липня 2021 року Велика Палата Верховного Суду повернула на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 757/47709/19 за позовом  ОСОБА_2 до АТ «Укрзалізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вказавши у тому числі на єдність правозастосовної практики Касаційного цивільного суду при вирішенні аналогічних трудових спорів між звільненим працівником та АТ «Укрзалізниця».
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Глушпенко Віталій Олександрович, залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...