Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/50/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2022.
Дата набрання законної сили: 21.06.2022
Номер судового провадження: 51-5771км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019270010003783

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 червня 2022 року
		м. Київ
		справа № 750/50/20
		провадження № 51- 5771 км21
		Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		захисника   ОСОБА_6 ,
		засудженого   ОСОБА_7 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 , на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2021 року та вирок Чернігівського апеляційного суду від 26 листопада 2021 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі  ЄРДР) за № 12019270010003783, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст.75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено на нього обов`язки відповідно до вимог ст. 76 КК. 
		Цим вироком задоволено цивільний позов прокурора, а позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 16596 грн 46 коп., на користь потерпілого ОСОБА_8 стягнути з ОСОБА_7 ? 6952 грн 18 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 50000 грн на відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання зречовими доказами. 
		Згідно із вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим в тому, що він 24 червня 2019 року, близько 00.05, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, використовуючи пістолет калібру 4 мм, здійснив не менше п`яти пострілів в ділянку тулубу та не менше одного пострілу в ділянку лівого плеча потерпілого ОСОБА_8 , після чого наніс останньому не менше трьох ударів руків`ям вказаного пістолета в ділянку голови, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого сліпого поранення черевної порожнини без пошкодження внутрішніх органів, відкритої черепно-мозкової травми з переломом лобної кістки, забоєм головного мозку, забійними ранами голови, що належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, та непроникаючого вогнепального поранення лівої половини грудної клітки, сліпих поранень м`яких тканин лівого плеча, лівої попереково-сідничної ділянки з наявністю в м`яких тканинах сторонніх тіл металевої щільності, що належать до категорії легких тілесних ушкоджень, з спричиненням короткочасного розладу здоров`я.
		Чернігівський апеляційний суд вироком від 26 листопада 2021 року, залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , задовольнив касаційну скаргу прокурора, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 задовольнив частково. Вирок місцевого суду щодо  ОСОБА_7 у частині призначеного покарання та вирішення процесуальних витрат змінив. Призначив ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5років. Постановив стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 витрати на правову допомогу в розмірі 8500 грн. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін. 
		Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
		У касаційній скарзі та доповненні до неї захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Засуджений ОСОБА_7 у скарзі просить скасувати вироки судів першої та апеляційної інстанцій та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
		На обґрунтування своїх доводів захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 у касаційних скаргах, які по суті є аналогічні за змістом, зазначають про порушення судами першої й апеляційної інстанцій вимог статей 22, 42, 91, 92, 94, ч.4 ст.107, 370, 413, 414, п.7 ч.2 ст.417 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК). 
		Стверджують про те, що апеляційний суд не застосував до ОСОБА_7 положення ст.75 КК, з врахуванням вимог статей 50, 65 КК, та не звернув уваги на встановлені в провадженні пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, який хворіє на важку форму цукрового діабету, має ІІІгрупу інвалідності, постійно отримує лікувальну терапію, а виконання вироку призведе до погіршення стану його здоров`я. 
		Крім того, апеляційний суд не врахував дані досудової доповіді про можливість застосування до ОСОБА_7 соціально-виховних заходів без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк, що він має дружину, яка також хворіє, при цьому не мотивував своє рішення в частині непогодження застосування до обвинуваченого судом першої інстанції положень ст. 75 КК та дійшов необґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, що не спростовує висновки суду першої інстанції в цій частині. 
		Посилаються на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні звукозаписи фіксування судових засідань в суді першої інстанції, а саме від04березня і 11 червня 2020 року, на звукозаписі від11 лютого 2021року міститься шум, що унеможливлює його прослуховування.
		Зазначають також про те, що суд першої інстанції при ухваленні вироку порушив презумпцію невинуватості, допустив припущення про доведеність вини ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК за відсутності доказів, при цьому безпідставно врахував показання потерпілого і свідків, які на думку сторони захисту, доводять віктимність поведінки потерпілого стосовно обвинуваченого, що полягала в раптовому нападі, також суд врахував інші докази, не зазначивши, які саме та яким чином вони доводять вину обвинуваченого, та не надав оцінку доказам, що спростовують пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення.
		У частині неправильного застосування положень ст.36 КК захисник і засуджений у скаргах наводять доводи про те, що апеляційний суд не врахував і не усунув недоліки суду першої інстанції щодо безпідставного засудження ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК, оскільки на їх думку, обвинувачений лежав на спині під час оборони від злочинного посягання потерпілого, тобто здійснював самозахист, чого не було враховано судом першої інстанції.
		ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у скаргах посилаються на те, що апеляційний суд порушив право на захист обвинуваченого та залишив поза увагою недотримання захисником вимог статей 46, 47 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 вінтересах обвинуваченого була подана в частині непогодження з цивільним позовом, а в частині визнання винуватим ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК і призначеного йому покарання сторона захисту просила залишити вирок без змін, тобто захисник висловив позицію відмінну від позиції обвинуваченого, озвучену останнім в судах першої й апеляційної інстанцій. Суд апеляційної інстанції не усунув допущених порушень закону шляхом виходу за межі апеляційної скарги сторони захисту з метою перевірки законності і обґрунтованості вироку суду першої інстанції та не перевірив доводів засудженого під час апеляційного розгляду. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 просила касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення  без зміни.
		Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали касаційні скарги, просили скасувати судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження. 
		Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд кримінального провадження, але в судове засідання вони не з`явилися.
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до 
		ст. 94 цього Кодексу.
		Зачастинами 1 і 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Відповідно до положень ч.1 ст.413 КПК, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, зокрема, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, застосування закону, який не підлягає застосуванню, неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
		Перевіряючи матеріали провадження,касаційний суд установив, що доводи захисника та засудженого в частині істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що могло потягнути неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, положень ст.36 КК, та не усунення цих порушень апеляційним судом, заслуговують на увагу.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони.
		Як вбачається із показань обвинуваченого ОСОБА_7 в судовому засіданні в суді першої інстанції останній пояснив, що дійсно спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження, стріляючи в останнього з пістолета, але при цьому його дії були викликані тим, що він захищався від нападу останнього. 23червня 2019 року 22.00,  ОСОБА_10 разом з ОСОБА_8 , який перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, без запрошення зайшли до квартири обвинуваченого і почали сваритись між собою, він почав їх заспокоювати, тоді ОСОБА_8 посварився з ОСОБА_7 . Після того, як ОСОБА_10 разом з ОСОБА_8 пішли з його квартири, він вийшов у магазин та зайшовши в арку будинку, помітив у світлі вуличного ліхтаря силуети двох людей, проходячи повз них, обвинувачений відчув, що хтось схопив його за шию і потягнув у зворотному напрямку, потім його повалили на коліна, проте, обвинувачений вирвався і побіг в сторону будинку, після чого через 15 метрів його наздогнав ОСОБА_8 і з розбігу вдарив ногою в живіт, від чого він впав на спину, а ОСОБА_8 сів зверху на нього.
		Свідок ОСОБА_11  пояснила в суді першої інстанції, що  ОСОБА_7 опівночі прибіг до неї, був брудний, з лівої руки текла кров, було розбите коліно, в руках він тримав пістолет, який потім поклав на стіл й розповів, що на нього напав ОСОБА_8 та побив його, тому він змушений був застосувати пістолет.
		Свідок ОСОБА_10 під час судового розгляду в цілому підтвердила, що разом з ОСОБА_8 заходили до квартири ОСОБА_7 , той знаходився вдома один, на вулиці між потерпілим та обвинуваченим стався конфлікт і вони боролися, ОСОБА_8 обхопив ОСОБА_7 і вони впали, при цьому потерпілий опинився зверху на обвинуваченому і притис коліном ліву руку обвинуваченого до землі, в правій руці ОСОБА_7 був пістолет, яким останній тричі вдарив потерпілого по голові.
		Крім того, за даними висновку експерта від 21 листопада 2019 року №532, у ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження в вигляді саден та забоїв м`яких тканин на лівих верхній та нижній кінцівках, забійна рана лівої гомілки, що виникли від дії тупих, твердих предметів, які належать до категорії легких тілесних ушкоджень (т. 1, а.п. 248). 
		Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на ці показання обвинуваченого і свідків, не спростував версію обвинуваченого щодо обставин спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілому.
		За статтею 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку івстановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Вирішуючи питання достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суд має керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) «поза розумним сумнівом» (ч.ч. 2 та 4ст.17 КПК).
		Питання про винуватість чи невинуватість особи має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність не спростованих доказів, які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності винуватості особи.
		Таку правову позицію Верховний Суд висловлював неодноразово, зокрема у постановах від 29 вересня 2020 року (у справі № 601/1143/16), від 25 січня 2022року (у справі № 404/4232/20).
		Наведене свідчить про недотримання судом першої інстанції вимог ст. 370 КПК, оскільки у вироку суд не навів належних обґрунтувань і мотивів на спростування версії обвинуваченого щодо обставин вчинення кримінального правопорушення та поведінки потерпілого, що відповідно до вимог ч.1 ст.412 КПК є істотним та на думку колегії суддів, перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, у зв`язку з чим вирок місцевого суду та вирок апеляційного суду підлягають скасуванню, а провадження  призначенню на новий розгляд у суді першої інстанції.
		Тому під час нового судового розгляду, суду належить з`ясувати та надати оцінку цим обставинам і залежно від встановленого зазначити правильну правову оцінку діям ОСОБА_7 .
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 задовольнити. 
		Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2021 року та вирок Чернігівського апеляційного суду від 26 листопада 2021 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. 
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...