Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/794/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти правосуддя; Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи.
Надіслано судом: 27.06.2022. Зареєстровано: 28.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/361/459/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018110130004437

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 361/794/21
		провадження № 1-кп/361/459/22
		27.06.2022
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И
		27 червня 2022 року                          м. Бровари
		Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
		головуючої судді  ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		сторін кримінального провадження:
		прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		потерпілої  ОСОБА_7 ,
		представників потерпілої: адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_15 ,
		захисника обвинуваченого ОСОБА_15  адвоката ОСОБА_16 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018110130004437 від 27жовтня 2018 року, за обвинуваченням
		ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, не одруженого, на утриманні є неповнолітні діти: 2011 та 2013року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 398 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		Органом досудового розслідування ОСОБА_15 обвинувачується у тому, що він 26 жовтня 2018року приблизно о 15 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул.Київська, 265/2, поблизу дошкільного дитячого закладу «Мандаринка», де також перебувала ОСОБА_7 , яка є адвокатом відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2967/10 від 27 жовтня 2005 року та надає послуги адвоката (правничу/правову допомогу) згідно договору № 02/02/2018 від 01.02.2018 року ОСОБА_15 , яка є колишньою дружиною ОСОБА_15 , реалізуючи свій умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_7 фізичної та моральної шкоди, як адвокату, який здійснює діяльність, пов`язану з наданням правової допомоги, наніс їй один удар кулаком правої руки в область обличчя, від удару у потерпілої ОСОБА_7 з голови злетів капелюх, після чого відразу наніс і другий удар правою рукою в область обличчя потерпілої. Після цього ОСОБА_15 намагався сам сісти до автомобіля, в якому вже знаходилась ОСОБА_15 та її малолітня дитина, однак ОСОБА_7 завадила йому це зробити, після чого ОСОБА_15 наніс їй ще один удар долонею правої руки в область обличчя, після чого наніс потерпілій один удар ліктем в область грудної клітини та один удар кулаком в ліву частину тулуба з боку.
		Крім цього, ОСОБА_15 , перебуваючи всередині автомобіля таксі та достовірно знаючи, що ОСОБА_7 є адвокатом  представником його колишньої дружини ОСОБА_17 та, будучи невдоволеним її діяльністю, пов`язаною з наданням правової допомоги, яка відбувалася раніше та відбувається, перебуваючи на передньому сидіння автомобіля таксі, діючи умисно, з метою заподіяння фізичної шкоди здоров`ю ОСОБА_7 та перешкоджання і припинення її діяльності, пов`язаної з наданням правової допомоги, завдав останній один удар кулаком правої руки в область обличчя, а саме в область носу.
		ОСОБА_15 інкриміноване те, що він своїми умисними діями спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я та підшкірної гематоми на лівій боковій поверхні грудної клітини в проекції 6-8 ребер, які, як кожне окремо, так і в своїй сукупності, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Дії ОСОБА_15 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 398 КК України, як умисне заподіяння представнику легких тілесних ушкоджень у зв`язку з діяльністю, пов`язаною з наданням правової допомоги.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_15 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, зазначивши, що цього злочину не вчиняв. При цьому суду показав, що точно всі події не пам`ятає, оскільки вже минуло багато часу. Показав суду, що у той день він зателефонував ОСОБА_18  з наміром взяти його, як водія машини, купити та відвезти його доньці Сонєчці необхідні речі, іграшки у м.Бровари. Також хотів взяти свою доньку на прогулянку, оскільки він її давно не бачив, до 9місяців, пояснивши, що його колишня дружина  ОСОБА_15 ховала від нього дітей. Він робив різні запити у служби з наміром знайти своїх дітей і, нарешті, отримав відповідь, що його донька  ОСОБА_19 є вихованкою дитячого закладу «Мандаринка», що в м.Бровари. Обвинувачений суду показав, що у жовтні 2018 року спочатку зайшов до зазначеного дитячого закладу, а саме до групи, де перебувала його донька. Побачивши його, вона спочатку перелякалася, але потім до нього підійшла та обійняла його, сказавши, що їй мама повідомила, що він її хоче забрати, проте він намагався весь час її заспокоїти, що такого наміру у нього немає. Далі до нього підійшла директор цього навчального закладу і перевірила його документи, пересвідчилась, що він дійсно є батьком ОСОБА_20 . Коли він поспілкувався з директоркою, приїхала поліція, на чий виклик йому не відомо, теж перевірили документи, при цьому він пояснив, що він є батьком дитини, рішенням органу опіки та піклування його колишню дружину зобов`язано не чинити перешкод у спілкуванні з дітьми. Потім він вийшов на вулицю і побачив, що стоїть якась жінка у чорному береті та чорних окулярах напівобличчя. Він поцікавився у цієї жінки, хто вона така. Однак остання відмовилася себе ідентифікувати, жодного документу на підтвердження своєї особи, як і те, що вона є адвокатом чи представником його колишньої дружини на той момент, йому не надала. Лише після того, коли ця жінка зняла свої окуляри, він впізнав її як жінку, яка має відносини з його колишньою дружиною, та зазначив, що у цієї жінки проживали його малолітні діти у двокімнатній квартирі, яка їй належить на праві власності, про що службою у справах дітей було свого часу складено акт умов місця проживання неповнолітніх дітей. Також обвинувачений наголосив, що вказану жінку у день події сприймав саме як приватну фізичну особу. Потім побачив, як його колишня дружина вибігла із дитячого садочка з донькою на руках та побігла до машини таксі. Він тоді пішов до неї і сказав: «Дай мне Соню». Проте потерпіла ОСОБА_7 почала його хапати за рукава куртки і казала: «Ми не дамо тобі спілкуватися з дітьми і приймати участь у їх вихованні». Він стояв спиною до потерпілої, коли остання однією рукою хватала за рукава його куртки, а іншою, а саме своїми довгими нігтями намагалася схопити його за обличчя, очі, шию, голову. Тоді він намагався відштовхнутися від неї, махнувши назад рукою, при цьому він її не бив, а лише відштовхував рукою її руки, щоб її нігті не потрапили йому в очі. Вона знову чіплялася своїми нігтями в його обличчя, висловлювалася в його сторону нецензурними словами, рвала його за капюшон, казала, що це її дитина, тоді він знову від неї відмахнувся рукою, оскільки хвилювався, щоб не отримати ушкодження очей чи сонної артерії, жодних ударів у бік потерпілої не робив, ні в голову, ні в живіт, ні в тулуб. При цьому суду показав, що, на його думку, такі дії зі сторони потерпілої не є повноваженнями адвоката. Обвинувачений суду пояснив, що у його колишньої дружини є певні вади з психічним здоров`ям, тому він стояв біля автомобіля, щоб остання не могла від`їхати. У той день він прийшов до доньки і жодного умислу на будь-який конфлікт у нього не було. При цьому пояснив, що коли його колишня дружина сиділа на передньому водійському сидінні автомобіля таксі, він весь час намагався заспокоїти доньку ОСОБА_21 , потерпілу в машину зовсім не чіпав та не бив; коли вона намагалася виламати йому палець, то він свою руку просто відтягнув. Потерпіла в автомобілі таксі сиділа на задньому сидінні за водієм і все знімала на мобільний телефон, при цьому кричала, що їх б`ють, хоча насправді такого не було. На його думку, потерпіла створила штучний конфлікт, оскільки жодного насилля з його боку по відношенню ні до потерпілої, ні до його колишньої дружини не було. Потім донька ОСОБА_22 захотіла до туалету і він відійшов від автомобіля, щоб дитину змогли відвести у дитячий садок. Після чого потерпіла стояла біля входу в дитячий садок, жодних ознак тілесних пошкоджень на її тілі чи обличчі не було, як і на її одязі ознак ушкоджень, стояла вона як здорова людина, впевнено, не присідаючи, ні на що не скаржилася. Згодом бачив, що під`їхала машина швидка медичної допомоги. Вказав, що станом на жовтень 2018року у Дніпровському районному суді міста Києва на розгляді перебували цивільні справи про розлучення між ним та його дружиною  ОСОБА_15 та визначення місця проживання їхніх неповнолітніх дітей. У судові засідання він та ОСОБА_15 з`являлися, її представником у цих справах була потерпіла ОСОБА_7 . Зазначив, що рішенням органу опіки та піклування визначено місце проживання неповнолітніх дітей з батьком, тобто з ним. Пояснив суду також, що він, як батько, має право в будь-який час бачити своїх дітей. Обвинувачений суду показав, що не чув у той день, щоб потерпіла надавала його колишній дружині юридичні поради чи правову консультацію, вона тільки її та його доньку ОСОБА_21 налаштовувала проти нього, створювала істерику, мала вигляд особи, яка перебуває під впливом якихось препаратів. Зазначив, що слідчий експеримент за його участю не проводився, про необхідність його проведення ніхто з органу досудового розслідування не повідомляв. Крім того, жодних слідчих дій за його участю не проводилося. 
		У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 показала, що вона є адвокатом відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2967/10 від 27 жовтня 2005року та надавала послуги адвоката ОСОБА_15 згідно з договором №02/02/2018 від 01.02.2018року. Зокрема, правова допомога надавалася у цивільних справах щодо: розірвання шлюбу між ОСОБА_15 та ОСОБА_15 ; стягнення аліментів з обвинуваченого на користь двох неповнолітніх дітей, 2011 та 2013 року народження; визначення місця проживання дітей (спір у якій наразі не вирішено судом). Вказувала, що нею неодноразово надавалася правова допомога ОСОБА_15 у всіх органах державної влади, в суді; вона має право представляти інтереси клієнта, в тому числі для спілкування з обвинуваченим. Обвинуваченому було відомо, що вона є адвокатом та надає правову допомогу його колишній дружині  ОСОБА_15 . Зазначала, що 26жовтня 2018 року їй на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_15 та попросила приїхати до дитячого закладу, в якому перебуває донька ОСОБА_23 , для надання правової допомоги, оскільки обвинувачений не у визначений час та день побачення, який був встановлений рішенням РДА, приїхав до дитячого закладу зі своїм товаришем.
		Також пояснила, що на виклик ОСОБА_15 приїхала поліція, якій вона (потерпіла) повідомила, що є адвокатом та надає правову допомогу ОСОБА_15 , при цьому показала поліції посвідчення адвоката. Нею також була надана допомога у складанні заяви від імені ОСОБА_15 , яка була надана поліції, та відповідні пояснення. Пояснила, що правова допомога і полягала в тому, щоб роз`яснити обвинуваченому, що не можна порушувати порядок побачення з дитиною, встановлений рішенням РДА. Вважала, що діяла в той день виключно як адвокат та в рамках договору про правову допомогу. Клієнт покликала її у той день з метою, щоб вона пояснила обвинуваченому та надала консультації, проте доручення нею виконано в повній мірі не було, оскільки обвинувачений завадив їй в цьому. Вказала, що обвинувачений особисто не просив її пред`явити в той день посвідчення адвоката, і вона йому не пред`являла, оскільки він знав про те, що вона є адвокатом. Пояснила суду, що на території м. Бровари є визначене її місце адвоката, крім того, вона є адвокатом згідно закону на всій території України і не має значення, де саме представляє інтереси клієнта.
		Також потерпіла суду показала, що після від`їзду поліції, обвинувачений завдав їй удар в голову, конкретно в ніс, потім знову в голову, від чого злетів капелюх з її голови, у неї сталося запаморочення, потім обвинувачений вдарив її ліктем у груди, в живіт, тоді в ребра. Від цих ударів їй стало погано. Після виклику лікарів швидкої меддопомоги, вона була доставлена до лікарні з діагнозом забій кісток носу, у неї були численні синці, підвищений тиск (до 160), де перебувала на стаціонарному лікуванні з 26жовтня по 06 грудня 2018 року, згодом на амбулаторному лікуванні.
		Потерпіла суду показала, що вона повідомляла ОСОБА_15 та його товариша, що вони вчиняють злочин. Водій таксі, який приїхав на виклик, побачивши ці події, відмовився везти її, ОСОБА_15 та малолітню дитину. Також свідками цих подій була завідуюча дитячого закладу Тимощук та охоронець Бала.
		Також потерпіла суду показала, що вона, приїхавши 26 жовтня 2018 року на виклик її клієнта ОСОБА_15 для надання правової допомоги, повідомила адміністрацію дитячого закладу про те, що вона є адвокатом родини ОСОБА_23 .
		Потерпіла показала суду, що обвинувачений намагався витягти дитину з таксі, вона йому говорила припинити вчиняти ці дії, щоб не травмувати дитину. Вказала, що вона хапала обвинуваченого за одяг, ставала між обвинуваченим та її клієнткою, щоб відтіснити останню від обвинуваченого. Можливо зі страху схопилася за одяг обвинуваченого. Також зазначила, що неприязних стосунків до обвинуваченого не мала та наразі не має.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 , який є свідком обвинувачення, суду показав, що ні з обвинуваченим, ні з потерпілою в жодних стосунках не перебуває, працює водієм таксі. 26 жовтня 2018 року, отримавши замовлення, під`їхав до дитячого садочка «Мандаринка», на ґанку якого стояло дві жінки та дитина (дівчинка років п`яти), крім того, стояв ще охоронець та вихователька. Однією із двох жінок була потерпіла. Коли ці жінки сіли до нього в машину, він бачив, що в стороні стояло два чоловіка, які йому потім при виїзді перегородили дорогу, стояли перед автомобілем. Мама з дитиною у таксі сиділа попереду, поруч із ним, а жінка (потерпіла)  на задньому сидінні. Свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що він не чув, щоб потерпіла йому казала, що вона є адвокатом, про що жінки в салоні розмовляли йому не відомо. У подальшому (зі слів обвинуваченого) зрозумів, що конфлікт виник через те, що мама не дає батькові зустрітися із дитиною. Бачив, що батько (обвинувачений) приніс дитині ляльку (чи іграшку, точно не пам`ятає) та цукерки. Коли батько (обвинувачений) хотів сісти до машини, чи взяти дитину через двері, де сиділа мама, які були замкнені, тоді він спробував через водійські двері. Він, як водій, перешкоджав батькові через водійські двері потрапити до салону автомобіля, оскільки транспортний засіб є його майном. При цьому, в салоні жінки дуже голосно кричали, потерпіла була агресивно налаштована, на емоціях розмовляла, була знервована, у неї був агресивний тон, не контролювала свій хід розмови (що і кому вона каже), мама  схвильована, дитина плакала. Обвинувачений, мабуть, теж був схвильований, проте не кричав. При цьому свідок не бачив, щоб потерпілу витягували з його автомобіля. Сварка тривала приблизно хвилин 40. Також свідок ОСОБА_24 пояснив, що потерпіла вдарила його по плечам, коли із заднього сидіння не давала батькові проникнути руками через вікно водія до дитини. Потім він вийшов із автомобіля, після чого жінки замкнули дверцята авто. Згодом, хто саме розблокував дверцята автомобіля, він не пам`ятає, бо з моменту події пройшло багато часу. Свідок суду пояснив, що він не бачив, чи у той день були нанесені тілесні ушкодження потерпілій, як і те, щоб обвинувачений в її сторону розмахувався. Із розмови жінок зрозумів, що до його виклику до дитячого садочка за адресою: АДРЕСА_2 поліція приїжджала, і поїхала. Коли приїхала на місце конфлікту служба приватної охорони, тоді він поїхав. Хто викликав цю службу охорони він не знає. Чи просила у той день потерпіла його про допомогу він не пам`ятає. Також він звертався до жінок, щоб вони не ховалися в його машину, а йшли до садочка, бо він дуже поспішав в особистих справах і йому ця ситуація була дуже неприємна. При цьому за цей виклик йому, як таксисту, ніхто не заплатив.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , яка є свідком обвинувачення, суду показала, що обвинувачений  це її колишній чоловік, з яким стосунки наразі не підтримує, потерпіла  це її колишній адвокат. У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала, що 26жовтня 2018 року, перебуваючи у м. Києві у своїх справах, близько 12 год. на її номер мобільного телефону отримала смс-повідомлення від директора дитячого садочка «Мандаринка», який знаходиться по вул. Київській в м. Бровари, про те, що її колишній чоловік приїхав до доньки в цей дитячий садочок. Тоді вона відразу зателефонувала своєму адвокату  ОСОБА_7 , щоб вона приїхала до дитячого садочка та надала їй правову допомогу. Викликавши таксі з м.Києва, вона близько обіду вже була у зазначеному дитячому садочку. Там побачила обвинуваченого, який був зі своїм товаришем ОСОБА_18 , при цьому вже була її адвокат  ОСОБА_7 . Оскільки дитина в цей час спала в садочку, то вона викликала поліцію, бо вже неодноразово їй погрожував її колишній чоловік  ОСОБА_15 тим, що забере у неї дитину, пояснивши суду, що батько не позбавлений батьківських прав. Коли поліція приїхала, то обвинувачений сказав, що йому ніхто не має право перешкоджати бачитися із дитиною, поліція поїхала. Потім, коли дитина прокинулася, вона викликала таксі з наміром поїхати додому, вийшовши із дитиною з дитсадка, до неї підбіг обвинувачений та намагався забрати із рук дитину, також тоді підбігла потерпіла, яка намагалася стати між ними, щоб його відтіснити. При цьому обвинувачений сильно штовхнув і вдарив ОСОБА_7 . Тоді вона (свідок ОСОБА_15 ) намагалася сісти в машину таксі, була штовханина, їй у цьому перешкоджав обвинувачений та його товариш, їй приходилося то сідати, то виходити із автомобіля, оббігаючи його, знову сідати. Спочатку намагалася сісти на заднє сидіння, проте до неї підсідав товариш обвинуваченого, потім вона сіла на переднє водійське сидіння. Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що конфлікт відбувся близько 14год. 30 хв.  15год. 00 хв. Також вказала, що бачила як обвинувачений вдарив ОСОБА_7 біля машини на вулиці, при цьому вона сиділа на місці водія, дозвіл сісти на яке вона ні в кого не питала. Коли вона (свідок) сиділа на передньому водійському сидінні, тримаючи на руках дитину, то обвинувачений повис над нею та наніс удар ОСОБА_7 в голову, яка сиділа на задньому сидінні. Потерпіла перед ударом просила залишити їх в спокої. Також суду пояснила, що з обвинуваченим мала судові справи щодо розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей, в усіх вказаних справах ОСОБА_7 приймала участь як її адвокат. На судових засіданнях у цих справах був присутній обвинувачений ОСОБА_15 та йому було відомо, що її адвокатом є ОСОБА_7 . Також пояснила, що обвинувачений руками штовхнув потерпілу, потім наніс удар кулаком вище поясу. Коли на виклик приїхала охоронна служба, водій таксі вимагав звільнити транспортний засіб, тоді вона з дитиною вийшла і пішла в дитсадок, а ОСОБА_7 забрала швидка допомога. Приблизно о 18 год. приїхав її інший адвокат чоловічої статі та допоміг їй добратися додому. На її думку, ОСОБА_7 була у шоковому стані, від неї чула, як вона говорила, що болять ребра. Також суду пояснила, що у день конфлікту потерпіла її консультувала, як їй відповідати, спілкуватися з поліцією, тобто надавала правову допомогу. Крім того, ОСОБА_7 особисто спілкувалася із поліцією, надавала пояснення, також поліції вона представилася, що є адвокатом. Зазначила, що не бачила, щоб ОСОБА_7 тримала обвинуваченого. Відео події вона не бачила, проте у неї є свої відеозаписи, які вона переглядала, з відеозапису вона не бачила, щоб ОСОБА_7 тримала обвинуваченого ОСОБА_15 . Також пояснила, що не укладала договір фізичної охорони із потерпілою.
		Допитана в судовому свідок ОСОБА_25 , яка є свідком обвинувачення, суду показала, що ні з обвинуваченим, ні з потерпілою в жодних стосунках не перебуває, працює директором дитячого закладу «Мандаринка». Зазначила, що всіх обставин події вона точно не пам`ятає, оскільки минуло вже більше 3-х років. Пояснила, що коли на територію закладу з`явився обвинувачений, якого вона не знала раніше, то вона до нього вийшла для уточнення особи, оскільки їхня територія є закритою для сторонніх осіб, запросила його до кабінету, де перевірила документи, з яких дізналася, що він є батьком однієї з вихованок їхнього закладу. Після чого відразу зателефонувала матері цієї дитини, щоб перевірити інформацію, оскільки з батьком вона не була раніше знайома, ніколи його не бачила. Пояснила, що на території закладу за іншою адресою камер відеоспостережень не було, проте такі камери сусідніх будинків за межами території закладу, мабуть, є. При цьому пояснила, що у той день був обідній час, а саме денний сон у дітей, конфлікт між подружжям ОСОБА_23 відбувався за межами території садочка, з якого саме приводу їй не відомо. Моменту нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим потерпілій вона не бачила, як і те, чи були в обвинуваченого небезпечні предмети з собою. З ким була мати у той день, вона не пам`ятає; коли приїхала мати, то до неї не заходила; через вікна садочка бачила, що поза межами території закладу було багато людей, серед яких були потерпіла та обвинувачений, а також поліція. Вона поліцію не викликала, хто саме викликав поліцію їй не відомо, про що саме вона у той день говорила з поліцією наразі не пам`ятає. У той день вона на роботі була з 08 год. ранку до 19год. вечора. Суду пояснила, що оскільки у дітей закладу був денний сон, то робила зауваження всім, хто був за межами території закладу, щоб останні не шуміли. Показала суду, що дівчинку забирала мама, бачила потерпілу, коли виводила дитину на вулицю для її передачі матері. Назад дитину забирала в садочок, оскільки дитина плакала, хотіла їсти та до туалету, дитина не пояснювала їй, що трапилось. Не пам`ятає, чи потерпіла надавала поліції пояснення, як і те, чи заходила потерпіла до дитячого закладу. На її думку, у конфлікті, що відбувався, винні усі, так як порядної поведінки з їхнього боку ні в кого не було. Лікарів швидкої меддопомоги вона не бачила, як і не бачила, чи була потерпіла побита та ким.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 , яка є свідком обвинувачення, суду показала, що ні з обвинуваченим, ні з потерпілою в жодних стосунках не перебуває, працює в Броварській станції екстреної медичної допомоги. Зазначила, що виїжджала на виклик потерпілої за адресою: АДРЕСА_2 , поряд знаходиться висотний будинок ЖК «Шоколад», проте точної дати, як і пори року не пам`ятає, як і зміст цього виклику, оскільки це було давно, за час її роботи дуже багато викликів. Бачила, що поблизу будинку стояли якісь чоловіки, там ще є поряд приватний дитячий садочок. Чи підходили ці чоловіки до машини швидкої меддопомоги, вона не пам`ятає. Потерпіла їм сказала, що її побили, після чого останній було надано медичну допомогу в автомобілі швидкої допомоги, вона, як фельдшер, поставила їй попередні діагнози під питанням це: перелом кісток носу, ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом ребер, доставили потерпілу на приймальне відділення лікарні; нею було виписано направлення на госпіталізацію в Броварську ЦРЛ; не пам`ятає чи були у потерпілої синці, проте зазначила, що в районі переносиці все таки були. Хто саме побив потерпілу, остання їй не повідомляла, встановлення особи не входить до компетенції працівників швидкої меддопомоги. Свідок також зазначила, що потерпіла їм не повідомляла, ким вона працює, також при цьому побитті працівники швидкої допомоги не були присутні. Зі слів потерпілої дізналася, що у неї нудота, бачила у неї розпухлий та деформований ніс, вона мала утруднене дихання, що могло свідчити про перелом ребер. Чи були на місці події неповнолітні діти вона не пам`ятає, також не бачила там ні таксі, ні поліції. Всі діагнози вона ставила під питанням, оскільки остаточні діагнози повинен визначити відповідний лікар у лікарні, зокрема, лікар-травматолог, невропатолог та інші. Дізнаватися, хто її побив не входило до її компетенції, як працівника швидкої медичної допомоги. Крім скарг потерпілої на нудоту, самої блювоти у неї вона не бачила, проте вказала, що в неї був гіперкриз, стресова ситуація. Також свідок показала, що їй більше ніхто, крім потерпілої, не повідомляв, що останню було побито.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 , який є свідком сторони захисту, суду показав, що є другом обвинуваченого, з потерпілою знайомий. У жовтні 2018року йому зателефонував його друг ОСОБА_27 і попросив його у відвідуванні доньки у дитячому садочку « ОСОБА_28 » у м. Бровари, а саме, як водія, допомогти йому відвезти придбані речі та подарунки (цукерки, іграшки), на що він погодився. Бачив як дитина ОСОБА_29 підбігла в дитячому садку до ОСОБА_30 , обійняла його, потім до них підійшла директорка цього закладу і обвинувачений пішов до неї. Далі чомусь приїхала поліція, перевірили у них документи та поїхала, потім з`явилася потерпіла, почала лаятися, перешкоджати батькові, яким є обвинувачений, зайти до дитячого садочку, тоді прийшла колишня дружина ОСОБА_30 . ОСОБА_31 пішла всередину садочка, а потерпіла перегородила собою вхід у садочок ОСОБА_30 , після закінчення тихої години, колишня дружина обвинуваченого вибігла з садочка з дитиною на руках на вулицю і намагалася сісти в таксі. Бачив, як потерпіла не давала обвинуваченому підійти до ОСОБА_17 та їх дитини, при цьому тягнула обвинуваченого за одяг. Колишня дружина спочатку сіла на переднє праве сидіння, потім пересіла на водійське сидіння. ОСОБА_30 не давав їй це зробити, щоб вона не поїхала. Бачив, як потерпіла хапала обвинуваченого за волосся, била його, намагалася виламати йому пальці. ОСОБА_30 весь час намагався заспокоїти дитину, оскільки потерпіла та колишня дружина обвинуваченого весь час кричали. Крім того, зазначив, що він на вулиці ставав між обвинуваченим та потерпілою, щоб остання не могла наносити удари ОСОБА_32 . Коли колишня дружина з дитиною побігла з автомобіля до дитсадка, то потерпіла не давала обвинуваченому туди зайти, після чого вона викликала швидку допомогу, начеб-то її побили. Проте жодних ознак на її обличчі, таких як кров, чи інше, не було. Після події обвинувачена стояла біля дверей дитсадка, спілкувалася із ними, погрожувала, що вона притягне їх до кримінальної відповідальності, жодних ознак ушкоджень у неї тоді не було, вона ні за що не трималася. Свідок  ОСОБА_18  суду пояснив, що батько має право в буд-який час бачити свою дитину і ніхто не має право йому перешкоджати в цьому. На його думку, жодного злочину не було, жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_27 потерпілій не наносив, інкримінована ОСОБА_30 стаття є надуманою і не зрозумілою, оскільки за фактом цієї ж події і за цією ж частиною статті КК України відносно нього також порушено кримінальну справу, де потерпілою є ОСОБА_7 , кримінальна справа перебуває на розгляді в Броварському суді. Свідок  ОСОБА_18  суду показав, що від потерпілої не чув, щоб остання надавала колишній дружині обвинуваченого будь-які юридичні роз`яснення чи консультації. Він також не бачив, щоб обвинувачений наносив будь-які удари потерпілій, він від неї лише відмахнувся, жодних ударів в голову чи в живіт обвинувачений потерпілій не наносив. Свідок  ОСОБА_18  суду пояснив, що потерпіла і на вулиці, і в машині все знімала на мобільний телефон, проте дозволу на таку зйомку їй ніхто не надавав. На його думку, застосування фізичної сили до батька для того, щоб він не спілкувався з дитиною не є юридичною допомогою. Потерпіла у той день жодних документів про те, що вона є адвокатом, їм не надавала, як і не представилася хто вона така, тільки їм сказала, що вона їх не знає. Свідок  ОСОБА_18  суду пояснив, що у день події сприйняв потерпілу як подругу колишньої дружини ОСОБА_33 . Свідок  ОСОБА_18 зазначив, що батько приїхав до своєї дитини, приніс їй іграшки, проте потерпіла з ОСОБА_15 кричали так, що був якийсь жах, хоча їх ніхто не чіпав, вони своїми криками налякали дитину, як і інших дітей та людей, які були в дитсадку.
		Стороною обвинувачення, на підтвердження винуватості  ОСОБА_15 у вчиненні цього злочину було надано та судом в судовому засіданні досліджено такі докази:
		- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно з яким 27.10.2018 року о 16:49:52 внесено відомості про кримінальне провадження за № 12018110130004437 про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 398 КК України з коротким викладом обставин: «26.10.2018 року приблизно о 15 год. 30 хв. ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , нанесли тілесні ушкодження гр. ОСОБА_7 у зв`язку з виконанням нею діяльності, пов`язаної з наданням правової допомоги» (т. 1, а.п.148);
		- електронне повідомлення № 29889 від 28.10.2018 зі служби «102», заявником є ОСОБА_34 про те, що адвокату ОСОБА_7 26.10.2018 року о 15 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_3 громадянин ОСОБА_35 та ОСОБА_23 нанесли тілесні ушкодження, спричинивши в тому числі перелом носа (т. 1, а. п. 149);
		- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.10.2018 року, згідно з яким слідчим СВ Броварського ВП ГУНП в Київській області відібрано заяву від гр. ОСОБА_7 з таким змістом: «26.10.2018 року приблизно о 15 год. 30 хв. гр. ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 біля дитячого садка «Мандаринка» на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, нанесли тілесні ушкодження заявниці під час виконання нею своїх службових обов`язків, а саме супроводу клієнта» (т. 1, а. п. 150);
		- протокол огляду місця події від 27.10.2018 року та ілюстративна фототаблиця до нього, згідно з яким проведеним оглядом встановлено: ділянку місцевості, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , поблизу дитячого садка «Мандаринка», зліва відносно входу до приміщення дитячого закладу на куті будівлі розташована камера відеоспостереження, яка направлена в бік парковки. За кутом будівлі з лівої сторони розміщена також камера відеоспостереження, яка направлена на виїзд з території (т. 1, а. п. 151-155);
		- договір № 02/02/2018 про надання професійної правничої/правової допомоги від 01лютого 2018року, укладеного між адвокатом ОСОБА_7 (адвокат) та ОСОБА_15 (клієнт), згідно з яким ОСОБА_15 уповноважила ОСОБА_7 бути її представником у всіх органах державної влади, органах місцевого самоврядування, поліції, прокуратурі, судах всіх рівнів, на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності, в т. ч. у стосунках з фізичними особами з правом підпису на документах, для цього наділила її конкретними правами, зокрема, подавати скарги, заяви, клопотання, заперечення, знайомитися з матеріалами кримінальних справ, справ про адміністративні правопорушення, робити із них витяги, отримувати копії постанов та інших документів, що пов`язані зі справою, брати участь в судових засіданнях, слідчих діях, збирати та подавати докази, брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання і відводи, давати усні та письмові пояснення суду, правоохоронним органам, представляти свої доводи, думки та заперечення по суті справи, подавати скарги на дії (або бездіяльність) осіб, які проводять досудове розслідування, дізнання, слідчі дії, користуватися іншими процесуальними правами, встановленим законами та КПК України. Також у цьому договорі вказано, що клієнт замовляє у письмовому вигляді конкретний продукт (вид) правничої/правової допомоги (т. 1, а. п. 156);
		- договір про надання правничої допомоги від 27.10.2018 року, укладеного між Адвокатським бюро «Володимира Щиголя» в особі директора бюро - адвоката ОСОБА_34 , з одного боку, та адвокат ОСОБА_7 , клієнт, з іншого боку, предметом якого є клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (т. 1, а. п. 157-160);
		- висновок експертного дослідження № 270 від 30.10.-14.12.2018р., згідно з яким при судово-медичному обстеженні ОСОБА_7 з урахуванням представленої медичної документації та консультації рентгенолога КЗ КОР КОБ СМЕ виявлені: струс головного мозку; підшкірна гематома на лівій боковій поверхні грудної клітини в проекції 6-8 ребер; розлиті синці в середній третині лівого плеча по зовнішній поверхні, в нижній третині правого плеча по задній поверхні, на тильній поверхні правої кисті, у верхній третині лівої гомілки по задній поверхні, на тильній поверхні правої кисті, у верхній третині лівої гомілки по задньо-зовнішній поверхні, по зовнішній поверхні правого колінного суглобу  1,5х2 см; два садна крапкового характеру на тильній поверхні правої кисті біля основи 1 та 2 пальців. Виявлені тілесні пошкодження утворились від дії тупих предметів, по строку можуть відповідати 26.10.2018р. та відносяться до категорії: струс головного мозку  легких тілесних пошкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, підшкірна гематома в області грудної клітини зліва, розлиті синці на верхніх та нижніх кінцівках, садна в області правої кисті, як кожне окремо, так і у своїй сукупності  легких тілесних пошкоджень. Діагноз: «Перелом 6-7 ребер зліва», як не підтверджений об`єктивними даними (консультацією рентгенолога КЗ КОР КОБ СМЕ), згідно Правилам встановлення ступеню тяжкості тілесних пошкоджень, у висновках враховуватись не може (т. 1, а.п.163-165);
		- протокол проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_7 від 15 січня 2019року та переглянутим у судовому засіданні відеозаписом цього слідчого експерименту, згідно з яким на відтворенні потерпіла вказала, що вона почала відтягувати ОСОБА_15 від ОСОБА_15 , після чого, з її слів, ОСОБА_15 став наносити їй удари в область голови, шиї, в область живота (т. 1, а. п. 166-169);
		- висновок експерта № 09/270-18 від 06.03.2019 року, згідно з яким:
		1. При судово-медичному обстеженні ОСОБА_7 , з урахуванням представленої медичної документації та консультації рентгенолога КЗ КОР КОБ СМЕ, виявлені: струс головного мозку; підшкірна гематома на лівій боковій поверхні грудної клітини в проекції 6-8 ребер; розлиті синці в середній третині лівого плеча по зовнішній поверхні, в нижній третині правого плеча по задній поверхні, на тильній поверхні правої кисті, у верхній третині лівої гомілки по задньо-зовнішній поверхні, по зовнішній поверхні правого колінного суглобу; два садна крапкового характеру на тильній поверхні правої кисті біля основи 1 та 2 пальців.
		2. Виявлені тілесні пошкодження утворились від дії тупих предметів, по строку можуть відповідати 26.10.2018р. та відносяться до категорії: струс головного мозку  легких тілесних пошкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, підшкірна гематома в області грудної клітини зліва, розлиті синці на верхніх та нижніх кінцівках, садна в області правої кисті, як кожне окремо, так і у своїй сукупності - легких тілесних пошкоджень.
		3. Діагноз: «Перелом 6-7 ребер зліва», як не підтверджений об`єктивними даними (консультацією рентгенолога КЗ КОР КОБ СМЕ), згідно Правилам встановлення ступеню тяжкості тілесних пошкоджень, у висновках враховуватись не може.
		4. Враховуючи характер, кількість та розташування тілесних пошкоджень, виявлених при судово-медичному обстеженні ОСОБА_7 (з урахуванням представленої медичної документації), їх утворення при падінні з вертикального чи близького до нього положення тіла (з висоти власного зросту), малоймовірне.
		5. Враховуючи характер та розташування тілесних пошкоджень, виявлених при судово-медичному обстеженні ОСОБА_7 (з урахуванням представленої медичної документації), при обставинах, вказаних потерпілоюв протоколідопиту, могли утворитись: струс головного мозку та підшкірна гематома на лівій боковій поверхні грудної клітини в проекції 6-8 ребер  від ударів кулаком (кулаками) в область голови (обличчя) та ліву бокову поверхню грудної клітини, які зі слів потерпілої наносив ОСОБА_36 ; розлиті синці в середній третині лівого плеча по зовнішній поверхні, в нижній третині правого плеча по задній поверхні, на тильній поверхні правої кисті, два садна крапкового характеру на тильній поверхні правої кисті біля основи 1 та 2 пальців  при ударах кулаком (кулаками), а також при хапанні за руки, зі слів потерпілої  з боку ОСОБА_37 . Будь-які обставини утворення інших тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичному обстеженні ОСОБА_7 , а саме розлитих синців у верхній третині лівої гомілки по задньо-зовнішній поверхні та по зовнішній поверхні правого колінного суглобу у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_7 не вказані. Будь-які тілесні ушкодження, які б могли утворитися від інших ударів, які вказала потерпіла у протоколі допиту, а саме удари кулаком в область шиї, в область носа та тулуба, при судово-медичному обстеженні ОСОБА_7 , з урахуванням представленої медичної документації, не виявлені.
		6. Враховуючи характер та розташування тілесних пошкоджень, виявлених при судово-медичному обстеженні ОСОБА_7 (з урахуванням представленої медичної документації), могли утворитись при обставинах, вказаних потерпілою при проведенні слідчого експерименту, а саме струс головного мозку та підшкірна гематома на лівій боковій поверхні грудної клітини в проекції 6-8 ребер  від ударів кулаком (кулаками) в область голови (обличчя) та ліву бокову поверхню грудної клітини, які зі слів потерпілої наносив ОСОБА_36 ; розлиті синці в середній третині лівого плеча по зовнішній поверхні, в нижній третині правого плеча по задній поверхні, на тильній поверхні правої кисті, у верхній третині лівої гомілки по задньо-зовнішній поверхні, по зовнішній поверхні правого колінного суглобу, два садна крапкового характеру на тильній поверхні правої кисті біля основи 1 та 2 пальців  при ударах кулаком (кулаками), а також при хапанні за руки та нижні кінцівки, коли потерпілу намагались витягнути з машини, зі слів потерпілої  з боку ОСОБА_37 . Будь-які інші удари тілесні ушкодження, які могли б утворитись від інших ударів, які вказала потерпіла при проведенні слідчого експерименту, а саме ударів кулаком в область шиї при судово-медичному обстеженні ОСОБА_7 з урахуванням представленої медичної документації не виявлені (т. 1, а. п. 171-173);
		- протокол огляду (перегляду) відеозапису від 27.02.2019 року, складений слідчим Броварського ВП ГУНП в Київській області, з похвилинним описом події 26.10.2018 року поблизу дитячого садочку «Мандаринка» за адресою: АДРЕСА_4 . Об`єктом огляду є флешнакопичувач з відеофайлом спостереження території будинку «МОККО». (т. 1, а. п. 175-177);
		- флешнакопичувач, як речовий доказ, на підставі якого був складений протокол огляду (перегляду) відеозапису від 27.02.2019 року, який був досліджений в судовому засіданні, та на якому міститься 7 файлів про подію, яка мала місце 26.10.2018 року (т. 1, а. п. 178);
		- клопотання потерпілої ОСОБА_7 від 25 вересня 2019 року, адресоване слідчому ОСОБА_38 Броварського відділу поліції ГУНП в Київській області про долучення до матеріалів цього кримінального провадження таких документів: фото із зображенням ОСОБА_15 та ОСОБА_37 ; фото таксі АІ6724АА; фото номера жетона № НОМЕР_1 ; копія пояснень від 26.10.2018р.; копія постанови КМП № 5 від 02.03.2018р., які отримані 25.09.2019р. слідчим ОСОБА_38 (т. 1, а. п. 179-180);
		- копія постанови Київської місцевої прокуратури № 5 від 02.03.2018р., згідно з якою залучено до участі у досудовому розслідуванні, внесеному до ЄРДР за № 42018101050000006 від 31.01.2018, як законного представника неповнолітніх потерпілих ОСОБА_39 , 2011 року народження, та ОСОБА_40 , 2013 року народження, їх матір  ОСОБА_15 (т. 1, а. п. 179-180);
		- копії фотокартки обвинуваченого ОСОБА_15 і таксі (т. 1, а. п. 182-189).
		- клопотання представника потерпілої ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 від 27.02.2019року, про долучення документів до матеріалів кримінального провадження №12018110130004437 від 27жовтня 2018 року, а саме довідки КНП «Броварська БКЛ» від 29.10.2018р. № 914, комп`ютерна томографія № 0582 від 20.11.2018 року (з рентгенознімком на 1 аркуші), медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_7 на 36 аркушах, оригінал лікарняного листа № 133699 серії АДТ, шість рентгенознімків, а саме: № 36 від 26.10.2018р., №36 від 26.10.2018р., № 36 від 26.10.2018р., № 36 від 26.10.2018р., № 36 від 26.10.2018р., №31 від 20.11.2018р., які отримані Броварським ВП ГУНП в Київській області 27.02.2019року за вх. № 1461 (т. 1, а. п. 193);
		- розписка б/н і дати її складання від представника потерпілої  адвоката ОСОБА_8 про отримання оригіналів медичної документації, що долучалася до матеріалів кримінального провадження для проведення експертного дослідження;
		- витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, згідно з яким ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва № НОМЕР_2 , виданого 27.10.2005 року Київською обласною КДКА, займається індивідуальною адвокатською діяльністю (т. 1, а. п. 204);
		- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2967/10, виданого 27.10.2005року, відповідно до якого ОСОБА_7 має право на заняття адвокатською діяльністю, та копія посвідчення адвоката ОСОБА_7 (т. 1, а. п. 205);
		- копія пояснень ОСОБА_15 від 26.10.2018 року про подію (т. 1, а. п. 215-216);
		- витяг з ЄРДР про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за №42018101040000018 від 09.02.2018 року (т. 1, а. п. 217);
		- постанова прокурора Київської місцевої прокуратури № 5 про визнання потерпілим від 15.02.2018 року (т. 1, а. п. 218);
		- постанова прокурора Київської місцевої прокуратури № 5 про залучення законного представника неповнолітнього потерпілого від 02.03.2018 року (т. 1, а. п. 219);
		- витяг з ЄРДР про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за №12019100040004610 від 03.06.2019 року (т. 1, а. п. 220);
		- копія постанови судді Дніпровського районного суду міста Києва від 07.03.2018 року, відповідно до якої провадження у справі про притягнення ОСОБА_15 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито (т. 1, а. п. 221-222);
		- копія свідоцтва про народження ОСОБА_40 , 2013 року народження, батьками якої є: ОСОБА_27 та ОСОБА_31 (т. 1, а. п. 223);
		- протокол психоконсультаційного дослідження ОСОБА_40 від 12.11.2018 року (т. 1, а.п.224);
		- інформована добровільна згода пацієнта ОСОБА_40 на проведення діагностики від 12.11.2018 року (т. 1, а. п. 225);
		- висновок експертного психологічного дослідження № 3 від 10.01.2019 року особистості малолітньої дочки ОСОБА_15 . ОСОБА_40 , 2013 року народження, дослідження проведено на підставі адвокатського запиту № 01/2019 від 09.01.2019 року адвокатом ОСОБА_7 (т. 1, а. п. 226-231);
		- копія ордера серії КС № 064179, виданого 07 червня 2018 року адвокатом ОСОБА_7 на представлення інтересів ОСОБА_17 на підставі договору №02/02/2018 від 01.02.2018 року, назва органу, у якому надається правова допомога, - ОСОБА_27 (т. 1, а. п. 232);
		- копія опису вкладення у цінний лист Ф. 107, на ім`я ОСОБА_33 , з найменуванням предметів: пропозиція досудового врегулювання спору по сплаті аліментів від 07.06.2018 року; оригінал ордеру адвоката КС 064179; пропозиція досудового врегулювання спору та добровільну передачу речей індивідуального користування (особистого майна колишньої дружини та малолітніх дітей) від 07.06.2018 року; пропозиція досудового врегулювання спору по визначенню порядку зустрічі батька з малолітніми дітьми від 07.06.2018 року. Відправник: адвокат ОСОБА_7 (т. 1, а. п. 233);
		- переписка у чаті мобільного телефону (т. 1, а.п. 234-250);
		- копії матеріалів у цивільних справах, сторонами яких є ОСОБА_27 та ОСОБА_31 (т. 2, т. 3, а. п. 1-108);
		- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.05.2019 року, заявник ОСОБА_7 (т. 3, а. п. 109);
		- протокол огляду мобільного телефону марки «Iphone» моделі «7» від 09.12.2019 року, належний потерпілій ОСОБА_7 , складений слідчим СВ Броварського ВП ГУНП в Київській області за участю потерпілої ОСОБА_7 та двох понятих, згідно з яким на головному екрані міститься додаток із назвою «Фотографії», при відкритті якого всередині виявлено відеозапис із назвою «IMG_2257» формату «.MOV». Дата фіксації відеозапису 26жовтня 2018 року, час 15:22 годин. При увімкненні відеозапису встановлено, що продовжуваність відеозапису складає 04 хвилини 30секунд. Об`єктив камери здійснює відеофіксацію салону автомобіля таксі, який на початку відео фіксує в об`єктиві особу чоловічої статі, одягнену у куртку синього кольору, особу жіночої статі, одягнену у куртку сірого кольору та дитину, одягнену у куртку рожевого кольору. Зі слів потерпілої ОСОБА_7 , особа чоловічої статі, одягнений у куртку синього кольору, - це гр. ОСОБА_27 ; особа жіночої статі, одягнена у куртку сірого кольору, - це ОСОБА_31 , яка також являється її клієнткою; дитина, одягнена у куртку рожевого кольору - це ОСОБА_40 . На 00 хв. 37 сек. відеозапису ОСОБА_15 наносить 1 удар правою рукою по обличчю потерпілої ОСОБА_7 , зі слів останньої в область носу. На протязі всього відеозапису гр. ОСОБА_15 знаходиться поблизу ОСОБА_17 та ОСОБА_40 , тим самим перешкоджаючи вільно пересуватись останнім. На 03 хв. 56 сек. ОСОБА_27 лівою рукою схопив ОСОБА_41 за тулуб та намагався витягнути її проти її волі з автомобіля служби таксі. На 04 хв. 09 сек. ОСОБА_27 переходить від переднього водійського сидіння до переднього пасажирського сидіння та продовжує спроби витягнути з автомобіля Гур`янову Софью. На 04 хв. 13 сек. на в об`єктиві камери з`являється невідомий чоловік, одягнений у куртку чорного кольору, зі слів потерпілої ОСОБА_7 , це ОСОБА_18 , який разом із потерпілою знаходяться на задніх сидіннях автомобіля таксі. На 04 хв. 24 сек. відеозапису на правому передньому пасажирському сидінні автомобіля служби таксі з`являється ОСОБА_15 , який повернув свою голову в бік ОСОБА_37 , кивнув йому, після чого запитав «Бъем?», останній відповів « ОСОБА_42 (друге слово не розбірлеве)» (після чого телефон випав з рук потерпілої), зі слів останньої, в цей момент, коли їй вибили з рук мобільний телефон, то ОСОБА_18 наніс їй 2 (два) удари правою рукою в область лівого плеча, після чого відразу наніс ще 1 (один) удар правою рукою в ліву частину тулуба в область ребер та хватав за кисті правої руки (т. 3, а. п. 110-114);
		- клопотання потерпілої ОСОБА_7 від 09.12.2019 року, адресоване слідчому Броварського ВП ГУНП в Київській області у Київській області у цьому кримінальному провадженні, про долучення оригіналу медичної карти стаціонарного хворого № 17892-2917, на якому відсутня відмітка відділу поліції (вхідний номер із датою) про його отримання органом досудового розслідування (т. 3, а. п. 115);
		- висновок експерта № 53/270-18 від 13-14.12.2019 року, згідно з яким:
		1. При судово-медичному обстеженні ОСОБА_7 , з урахуванням представленої медичної документації та консультації рентгенолога КЗ КОР КОБ СМЕ, виявлені: струс головного мозку; підшкірна гематома на лівій боковій поверхні грудної клітини в проекції 6-8 ребер; розлиті синці в середній третині лівого плеча по зовнішній поверхні, в нижній третині правого плеча по задній поверхні, на тильній поверхні правої кисті, у верхній третині лівої гомілки по задньо-зовнішній поверхні, по зовнішній поверхні правого колінного суглобу; два садна крапкового характеру на тильній поверхні правої кисті біля основи 1 та 2 пальців.
		2. Виявлені тілесні пошкодження утворились від дії тупих предметів, по строку можуть відповідати 26.10.2018р. та відносяться до категорії: струс головного мозку  легких тілесних пошкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, підшкірна гематома в області грудної клітини зліва, розлиті синці на верхніх та нижніх кінцівках, садна в області правої кисті, як кожне окремо, так і у своїй сукупності - легких тілесних пошкоджень.
		3. Враховуючи характер та розташування тілесних пошкоджень, виявлених при судово-медичному обстеженні ОСОБА_7 (з урахуванням представленої медичної документації), при обставинах,вказаних потерпілоюпри проведенніслідчого експерименту, могли утворитись розлиті синці в середній третині лівого плеча по зовнішній поверхні, в нижній третині правого плеча по задній поверхні, на тильній поверхні правої кисті, у верхній третині лівої гомілки по задньо-зовнішній поверхні, по зовнішній поверхні правого колінного суглобу та два садна крапкового характеру на тильній поверхні правої кисті біля основи 1 та 2 пальців  від ударів кулаком (кулаками), а також при хапанні за руки та нижні кінцівки, коли потерпілу намагались витягнути з машини.
		4. Враховуючи характер та розташування тілесних пошкоджень, виявлених при судово-медичному обстеженні ОСОБА_7 (з урахуванням представленої медичної документації), при обставинах, вказаних потерпілою при проведенні слідчого експерименту, а саме від дій, які спричиняв ОСОБА_15 (зі слів потерпілої) могли утворитись струс головного мозку та підшкірна гематома на лівій боковій поверхні грудної клітини в проекції 6-8 ребер  від ударів кулаком (кулаками) в область голови (обличчя) та ліву бокову поверхню грудної клітини.
		5. Згідно Правил встановлення ступеню тяжкості тілесних пошкоджень, при оцінюванні тілесних пошкоджень враховується тривалість загоєння тілесних пошкоджень, або зберігання симптоматики, а не тривалість лікування (знаходження в стаціонарі або на амбулаторному лікуванні). В представленій медичній документації на ім`я ОСОБА_7 остання дата, коли лікарями описується неврологічна симптоматика  08.11.2018р., тобто неврологічна симптоматика струсу головного мозку зберігається з 26.10.2018р. по 08.11.2018р. (менше 21доби).
		6. У висновку експертного дослідження № 270 від 14.12.2018р. та у висновку експерта №09/270-18 від 06.03.2019р. враховані всі тілесні пошкодження, виявлені при судово-медичному обстеженні ОСОБА_7 та описані в представленій медичній документації, що підтверджені об`єктивними даними.
		Згідно Правилам встановлення ступеню тяжкості тілесних пошкоджень п. 4.6 діагноз: «Забій (м`яких тканин) голови, грудної клітки, живота тощо» не враховується при оцінці ступеню тяжкості, за умови, що він встановлений на основі суб`єктивних факторів і не підтверджується об`єктивними відомостями. Враховуючи вищевикладене, діагноз: «Забій кісток носу» у висновках враховуватись не може. Діагноз: «Перелом 6-7 ребер зліва», як не підтверджений об`єктивними даними (консультаціями рентгенолога КЗ КОР КОБ СМЕ), діагноз «Перелом кісток носу», як не підтверджений об`єктивними даними (рентгенограма від 26.10.2018р., КТ-скани придаткових пазух носу від 20.11.2018р., СКТ кісток обличчя), діагноз: «Посттравматична гематома перегородки носу», як не підтверджений об`єктивними даними (згідно консультація ЛОРа від 15.11.2018р.  даних за гематому немає), згідно Правилам встановлення ступеню тяжкості тілесних пошкоджень, у висновках враховуватись не можуть (т. 3, а. п. 116-117);
		- копія медичної карти стаціонарного хворого № 17892-2917 ОСОБА_7 , дата госпіталізації 26.10.2018р. (т. 3, а. п. 118);
		- копії супровідного листка № 595, талону до нього від 26.10.2018р., попередній діагноз: перелом кісток носа, забій 10-11 ребер зліва. Гіпертонічний криз. ЗЧМТ. Струс головного мозку (т. 3, а.п.119-122);
		- копії картки показники первинного обстеження ОСОБА_7 , дата  26.10.2018р. (т. 3, а.п.123-125);
		- копії загальних аналізів сечі та крові ОСОБА_7 від 26.10.2018р. та результати обстежень потерпілої у лікарів (т. 3, а. п. 126-134);
		- копія виписки з історії хвороби № 17892/2917 ОСОБА_7 (т. 3, а. п. 135, 145);
		- копія комп`ютерної томографії № 0582 від 20.11.2018р. ОСОБА_7 з лікарським висновком  викривлення носової перегородки вправо (т. 3, а. п. 136);
		- копії титульної сторінки медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_7 , листка непрацездатності серії АДТ № 133699, виданого ОСОБА_7 про тимчасову непрацездатність останньої з 26.10.2018 року до 06.12.2018 року(т. 3, а. п. 137-138);
		- довідка, видана ОСОБА_7 01.09.2009 року, про те, що остання у лікаря-психіатра на обліку не перебуває (т. 3, а. п. 139);
		- копія виписки з історії хвороби ОСОБА_7 про її лікування з 05.08. по 11.08.1997 року (т.3, а.п. 140);
		- копії медичної довідки від 03.09.2009 року на ім`я ОСОБА_7 (т. 3, а. п. 141);
		- копії картки про відвідування лікарів з рекомендаціями за 2016 та 2018 роки (т. 3, а. п. 142, 146-148, 150-153, 155-161);
		- копія довідки Броварської БКЛ № 914 від 29.10.2018р., виданої ОСОБА_7 , про те, що остання знаходиться на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні з 26.10.2018року по теперішній час з діагнозом: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Ситуаційний невроз. ЗТГК. Перелом ребер VI, VII по задній аксілярній лінії (т. 3, а. п. 143);
		- копії результатів дослідження 01.11.2018 URK-700 та кардіо від 08.11.2018 (т. 3, а. п. 144, 149);
		- копія направлення на планову госпіталізацію у ЛОР відділення ОСОБА_7 від 14.11.2018р., діагноз при направленні: гематома перегородки носа посттравматична? Забій кісток носа (26.10.2018р.). Викривлення перегородки носа (т. 3, а. п. 154);
		- висновок судово-психіатричного експерта № 158 від 24.12.2019 року, згідно з п. 23 якого ситуація, що досліджується за справою є психотравмувальною для потерпілої ОСОБА_7 . Потерпілій ОСОБА_7 внаслідок дій, скоєних відносно неї, спричинені моральні страждання (моральна шкода), які є значними за своєю глибиною та інтенсивністю. Оскільки пов`язане з досліджуваною ситуацією кримінальне провадження ще триває, то й, відповідно, продовжується психотравмуючий вплив досліджуваної ситуації та, пов`язана з ним проблематизація життя потерпілої ОСОБА_7 . Тому, на даний час, не представляється можливим відповісти на питання щодо тривалості заподіяних ОСОБА_7 моральних страждань (моральної шкоди). Можливий розмір компенсації за завдані потерпілій ОСОБА_7 моральні страждання (моральну шкоду) внаслідок дій, скоєних відносно неї становить 72 мінімальні заробітні плати, розмір яких визначається рівнем розміру мінімальної заробітної плати, прийнятої в Україні на момент винесення рішення суду (т. 3, а. п. 162-165);
		- клопотання потерпілої ОСОБА_7 від 07.12.2020 року слідчому Броварського ВП ГУНП в Київській області у цьому кримінальному провадженні про долучення DVD-R диску із 5файлами відеозаписів події 26.10.2018 року, який отримано слідчим Полозуком 07.12.2020 року (т. 3, а.п.169);
		- відеозапис події 26.10.2018 року, який знаходиться на DVD-R диску, переглянутий в судовому засіданні (т. 3, а. п. 170);
		- протокол огляду (перегляду) мобільного телефону марки «Iphone» моделі «7» чорного кольору із чохлом рожевого кольору, складений 07.12.2020 року старшим слідчим СВ Броварського ВП ГУНП в Київській області, за участю потерпілої ОСОБА_7 та двох понятих, згідно з яким на головному екрані міститься додаток із назвою «Фотографії», при відкритті якого всередині виявлено відеозапис із назвою формату «.MOV». Дата фіксації відеозапису 26жовтня 2018 року, час 13 год. 15 хв. по 15 год. 40 хв. із викладеним похвилинно обставин події 26.10.2018 року біля дитячого садка «Мандаринка», що в м.Бровари (т. 3, а. п. 171-185);
		- протокол огляду (перегляду) відеофайлів, розміщених на DVD-R диску з відеофайлами спостереження території за адресою: АДРЕСА_3 , поблизу дитячого садочка «Мандаринка» при обставинах 26.10.2018 року, складений 07.12.2020 року старшим слідчим СВ Броварського ВП ГУНП в Київській області, за участюпотерпілої ОСОБА_7 та двохпонятих, із викладеним похвилинно обставин події 26.10.2018 року біля дитячого садка «Мандаринка», що в м.Бровари, починаючи з 15:04:22 до 15:53:38 (т. 3, а. п. 186-189);
		- клопотання потерпілої ОСОБА_7 від 23 грудня 2020 року, адресоване Броварському відділу поліції ГУНП в Київській області про долучення до матеріалів цього кримінального провадження оригіналів медичної документації, а саме: оригінал медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_7 на 36 арк.; оригінал лікарняного листа № 133699  1 арк.; оригінал довідки № 914 від 29.10.2018р. КНП «Броварська БКЛ» - на 1 арк.; комп`ютерна томографія № 0582 від 20.11.2018р. (з рентгенознімками) на 2 арк.; рентгенознімки 6 штук, а саме: № 36 від 26.10.2018р., №36 від 26.10.2018р., № 36 від 26.10.2018р., № 36 від 26.10.2018р., № 36 від 26.10.2018р., №31 від 20.11.2018р., на якому відсутні будь-які відмітки Броварського відділу поліції ГУНП в Київській області про отримання цього клопотання (т. 3, а. п. 190);
		- протокол огляду предметів, складений 24 грудня 2020 року старшим слідчим слідчого відділу Броварського ВП ГУНП в Київській області, згідно з яким здійснено огляд листка непрацездатності серії АДТ № 133699, довідки КНП «Броварська БКЛ» БРР БМР № 914, медичної карти амбулаторного хворого, знімок комп`ютерної томографії № 0582 та 5 (п`ять) рентгенівських знімків (т. 3, а. п. 191-192);
		- копія клопотання адвоката ОСОБА_8 від 17.05.2019 року, адресоване слідчому Броварського ВП ГУНП в Київській області, яке отримано відділом поліції 17.05.2019р. за вх.№ 3366, про долучення до матеріалів цього кримінального провадження ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2018р., адвокатського запиту та відповіді ОСББ «МОККО» на адвокатський запит (т. 4, а. п. 8);
		- копія ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2018р., якою надано дозвіл потерпілій ОСОБА_7 на тимчасовий доступ до відеозапису камер зовнішнього відео спостереження, які належать ОСББ «МОККО», здійсненого в період часу з 13:00 год. по 18:00 год. 26.10.2018 року біля будинку 265/2 по вул.Київській в м. Бровари з можливістю копіювання та його подальшого вилучення (т. 4, а.п. 9, 20);
		- копія та оригінал адвокатського запиту від 28.11.2018 року адвоката ОСОБА_8 та відповіді ОСББ «МОККО» від 28.11.2018 року на адвокатський запит (т. 4, а. п. 10-11, 18-19);
		- постанова слідчого Броварського ВП ГУНП в Київській області від 07 грудня 2020 року, згідно з якою визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні DVD-R диск із фрагментами відеозаписів з камери мобільного телефону (т. 4, а. п. 12-13);
		- постанова слідчого Броварського ВП ГУНП в Київській області від 27 лютого 2019 року, згідно з якою визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні флеш-накопичувач «Kingston» із маркуванням «DT SE9 8GB», на якому містяться відеозаписи з камер відео спостереження за адресою: м. Бровари, вул. Київська, 265/2, поблизу дитячого садка «Мандаринка», за період часу з 12:03:44 по 16:00:54 26 жовтня 2018 року (т. 4, а. п. 14-15);
		- постанова слідчого Броварського ВП ГУНП в Київській області від 24 грудня 2020 року, згідно з якою визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні листок непрацездатності серії АДТ № 133699, довідку КНП «Броварська БКЛ» БРР БМР № 914, медичну карту амбулаторного хворого, знімок комп`ютерної томографії № 0582 та 5 (п`ять) рентгенівських знімків (т. 4, а. п. 16-17).
		Стороною захисту суду надано відео, а саме флешнакопичувач та DVD-RW диск, на яких містяться однакові записи, в судовому засіданні було переглянуто відеозапис на флешнакопичувачу, на якому є 4 файли, а саме як обвинувачений ОСОБА_15 перебуває у дверях групи дитячого закладу, де його донька обіймає його, також містяться відео про те, як обвинувачений запитує в потерпілої ОСОБА_7 хто вона, просить її представитися, на що остання не відповідає, каже, що вона його не знає і знати не хоче, на іншому відеофайлі потерпіла ОСОБА_7 , закриваючи рукою своє обличчя, каже, що вона адвокат, проте документу на посвідчення своєї особи не надає (т. 4, а. п. 35-37).
		При оцінці письмових та речових доказів суд приймає до уваги таке.
		Згідно з ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Так,між ОСОБА_7 та ОСОБА_15 01лютого2018року був укладений договір №02/02/2018 про надання професійної правничої/правової допомоги, в якому конкретно визначені повноваження адвоката ОСОБА_7 щодо надання правової допомоги ОСОБА_15 .
		Однак, у зазначеному договорі відсутні відомості про те, щоб ОСОБА_15 уповноважила ОСОБА_7 на діяльність, пов`язану з наданням правової допомоги під час її знаходження поблизу дошкільного дитячого закладу «Мандаринка» за адресою: Київськаобл., м. Бровари, вул.Київська, 265/2.
		Суд критично відноситься до тверджень потерпілої, що в її повноваження як адвоката входило фізичне втручання між батьками малолітньої дитини, а саме після того, як вона почула те, що батько хоче нанести фізичну шкоду матері та дитині, то вона як представник ОСОБА_15 та малолітньої дитини, стала на заваді цього. Суд наголошує, що такі повноваження не входять до правової /правничої допомоги.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
		Тобто правова допомога  це надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення. Спектр повноважень особи, яка надає правову допомогу, повинен визначатись в договорі.
		Поряд із тим, показання потерпілої не можуть слугувати єдиним достовірним джерелом доказів, оскільки потерпіла є прямо зацікавленою у наслідках вирішення справи, тому їх слід оцінювати на предмет узгодженості із сукупністю інших доказів у справі. При цьому, аналізуючи показання потерпілої під час судового розгляду, суд вважає, що її показання по своїй суті та змісту не є переконливими доказами винуватості, а навпаки свідчать на користь позиції захисту щодо невинуватості обвинуваченого.
		Так, пояснення потерпілої, надані в судовому засіданні, що її правова допомога і полягала в тому, щоб роз`яснити обвинуваченому, що не можна порушувати порядок побачення з дитиною, встановлений рішенням РДА, не відповідають вимогам договору № 02/02/2018, укладеного 01лютого 2018 року з ОСОБА_15 .
		Також показання потерпілої ОСОБА_7 суд не може враховувати в повній мірі як достовірні та не можуть бути покладені в основу судового рішення, оскільки містять розбіжності з дослідженими в судовому засіданні іншими доказами. А саме, твердження ОСОБА_7 , що її особисто обвинувачений у день події не просив пред`явити посвідчення адвоката, є сумнівними та такими, що не відповідають відеозаписам, які були переглянуті в судовому засіданні, згідно з якими ОСОБА_15 неодноразово запитував потерпілу про її особу, на що остання відмовилася відповідати, сказавши, що вона його не знає.
		З переглянутих у судовому засіданні відеофайлів події, яка сталася 26.10.2018 року, вбачається штовханина за участю потерпілої ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_15 , його колишньої дружини ОСОБА_15 та інших сторонніх осіб. При цьому на відео відображено, як потерпіла перша хапає обвинуваченого за куртку. Відтак, твердження потерпілої, висловлене в судовому засіданні, що вона хапала обвинуваченого зі страху, суд ставить під сумнів.
		При цьому суд також критично відноситься до показань потерпілої, наданих в судовому засіданні, згідно з якими після удару обвинуваченим в її голову, у неї сталося запаморочення та їй стало зле, у неї злетів капелюх з її голови, такі показання спростовуються переглянутим в судовому засіданні відео події, де під час того як між сторонами відбувся конфлікт, потерпіла впевнено крокує по вулиці, щоб підняти свій капелюх, будь-яких ознак того, що їй стало зле (наприклад, обвинувачена присіла, до неї підійшли інші люди для надання допомоги тощо), на відео не відображено, навпаки потерпіла і надалі фізично втручалася до колишнього подружжя шляхом застосування сили, що суд не може розцінювати як надання правової допомоги потерпілою, так і нанесення тілесних ушкоджень саме обвинуваченим потерпілій.
		У судовому засіданні не знайшли також підтвердження показання потерпілої про те, що вона повідомляла адміністрацію дитячого закладу, що є адвокатом родини ОСОБА_23 .
		Показання потерпілої, що таксі відмовилося везти їх, оскільки водій побачив такі події, суд визнає сумнівними та такими, що спростовуються матеріалами справи, а саме переглянутим в судовому засіданні відеозаписом та показаннями свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_37 , які узгоджуються між собою та містять відомості про те, що саме потерпіла та колишня дружина обвинуваченого чинили перешкоди водієві сісти в його автомобіль таксі.
		Суд критично відноситься до показань потерпілої про те, що вона 26.10.2018 року допомагала ОСОБА_15 у складанні заяви поліції, оскільки заява ОСОБА_15 про подію 26.10.2018року складена останньою, в якій міститься її підпис, перебування потерпілої 26.10.2018року в автомобілі поліції разом із ОСОБА_15 не є безумовним доказом надання правової допомоги у складанні такої заяви.
		За таких обставин, суд не вбачає таку поведінку потерпілої ОСОБА_7 26.10.2018 року о 15год. 30 хв. саме наданням правової допомоги ОСОБА_15 згідно укладеного між ними договору № 02/02/2018 про надання професійної правничої/правової допомоги.
		Суд не приймає як належний та допустимий доказ у цій справі ордер серії КС № 064179, виданий 07 червня 2018 року адвокатом ОСОБА_7 , як підтвердження представлення нею інтересів ОСОБА_17 на підставі договору № 02/02/2018 від 01.02.2018 року, назва органу, у якому надається правова допомога, - ОСОБА_27 , даний ордер не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки останній суперечить вимогам п. 12.4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженої рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (із змінами), згідно з яким назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
		Показання свідка ОСОБА_15 суд не бере до уваги, оскільки її показання в сукупності з дослідженими в судовому засіданні іншими доказами не підтверджують ні надання потерпілою правової допомоги, згідно укладеного між ними договору біля дитячого садочка «Мандаринка», ні факту нанесення легких тілесних ушкоджень саме обвинуваченим потерпілій.
		З переглянутих в судовому засіданні відеозаписів події, яка мала місце 26.10.2018 року вбачається, що між потерпілою, обвинуваченим та його колишньою дружиною виник конфлікт щодо участі батька у вихованні дитини, з відео вбачається, що потерпіла ставала між колишнім подружжям, відтягувала обвинуваченого від його колишньої дружини, що в судовому засіданні потерпілою було підтверджено.
		Крім того, удари ліктем у груди, в живіт і ребра, крім показань самої потерпілої, яка є зацікавленою особою у справі, не підтверджено жодними іншими належними та допустимими доказами. А тому суд не визнає обставини, зазначені в обвинувальному акті, щодо нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим потерпілій.
		Так, відсутні докази про те, що обвинувачений, знаходячись всередині автомобіля таксі, про що вказано в обвинувальному акті, наніс удари потерпілій.
		Також суд враховує те, що позиція потерпілої не є обов`язковою для суду, враховується в сукупності з обставинами і не має над ними пріоритету (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №161/4092/19). 
		Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Верховний Суд у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 761/10306/15-к зазначив, що відповідно до нормативного змісту засади безпосередності (ст. 23 КПК України) суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де протокол слідчого експерименту є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст. 94 цього Кодексу. Отже, протокол слідчого експерименту після його оцінки судом із точки зору належності, допустимості й достовірності набуває значення судового доказу.
		Метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. 
		Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
		Безпосередньо пересвідчившись в обставинах події шляхом перегляду у судовому засіданні відеозапису слідчого експерименту та зіставляючи це в сукупності з доказами, зібраними у справі, суд визнає слідчий експеримент, проведений 15 січня 2019 року за участю потерпілої, неналежним та недопустимим доказом у цьому кримінальному провадженні, оскільки останній був проведений за відсутності автомобіля, тобто не відображав обстановку події.
		Щодо висновків експертів, то суд вказує таке.
		Відповідно до ч. 10 ст. 101 КПК України передбачено, що висновок експерта не є обов`язковим для особи чи органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
		Слід мати на увазі, що експертний висновок не може ґрунтуватися на припущеннях або ж вихідних даних, об`єктах дослідження, отриманих усупереч процесуальному порядку. Порушення цих вимог закону позбавляє висновок експерта юридичної сили, тому він не може бути використаний як доказ у справі.
		Так, всі висновки експерта у цьому кримінальному провадженні, складені на вихідних даних, отриманих лише з показань потерпілої та проведеного слідчого експерименту за її участю.
		Щодо тверджень сторони захисту про невідповідність висновку судово-медичної експертизи №270 від 30.10.-14.12.2018р., оскільки дану експертизу проведено на підставі ксерокопії медичної картки амбулаторного хворого, то слід зазначити таке.
		Відповідно до п. 1.1 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 року за №255/791 (далі - Правила), судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з Кримінальним та Кримінально-процесуальним кодексами України, і цими Правилами.
		Згідно з п. 1.5.1 Правил легке тілесне ушкодження може бути таким, що спричинило короткочасний розлад здоров`я чи незначну стійку втрату працездатності.
		Вимогами пункту 4.4 Правил передбачено, що при проведенні судово-медичної експертизи експерт повинен використовувати оригінали медичних документів. У виняткових випадках дозволяється використання копій і виписок, за умови відображення в останніх вичерпних відомостей про ушкодження та їх клінічний перебіг. Ці документи мають бути засвідчені підписом лікаря і печаткою лікувального закладу.
		Суд вважає, що підсумки, надані за результатами висновку судово-медичної експертизи №270 від 30.10.-14.12.2018р. є сумнівними, оскільки згідно дослідницької частини цього висновку вбачається, що дана експертиза була проведена на підставі ксерокопії медичної картки стаціонарного хворого № 17892-2917 (не прошита, не пронумерована, не завірена) та ксерокопії медичної картки амбулаторного хворого (не прошита, не пронумерована, не завірена), що суперечить Правилам.
		Висновок судової експертизи № 09/270-18 від 06.03.2019 року, в якому вказано, що ушкодження нанесені зі слів потерпілої обвинуваченим, а також висновок експерта № 53/270-18 від 13-14.12.2019 року, складений на підставі слідчого експерименту, який був проведений лише з потерпілою, яка є зацікавленою особою у даній справі, та який судом визнано неналежним доказом у цій справі, суд визнає неналежними та недопустимими доказами завдання тілесних ушкоджень обвинуваченим потерпілій, оскільки ґрунтуються лише на показаннях потерпілої, яка є особою, зацікавленою у розгляді справи, та не підтверджуються в сукупності з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами у справі.
		Також не можуть бути доказами у справі витяг з ЄРДР, як і електронне повідомлення, оскільки вказані документи призначені для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 761/28347/15-к).
		Копії фотокарток із зображеними на них обвинуваченого ОСОБА_15 не підтверджують завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , як і фотокартки із зображенням таксі.
		Крім того, показання свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_43 та ОСОБА_26 не містять будь-яких доказів про те, що обвинувачений наносив тілесні ушкодження ОСОБА_7 , як і те, що остання є особою, яка надавала правову допомогу 26.10.2018 року ОСОБА_15 .
		Надані стороною обвинувачення документи, які містяться в т. 2 кримінального провадження, містять лише копії документів у цивільній справі, в якій ОСОБА_7 представляла інтереси ОСОБА_15 та підтверджують те, що обвинувачений міг знати про професійну діяльність ОСОБА_7 .
		Проте, сама по собі обізнаність обвинуваченого про те, що ОСОБА_7 є адвокатом та надає правову допомогу колишній дружині обвинуваченого, не утворюють складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 398 КК України, відтак дані документи не є належними та допустимими доказами у цьому кримінальному провадженні.
		Інші документи, які надані стороною обвинувачення та дослідженні судом, стосуються інших кримінальних справ, а тому не є належними та допустимими доказами у цій справі.
		Доказів того, що ОСОБА_15 замовила у письмовому вигляді конкретний продукт (вид) правничої/правової допомоги, як-то передбачено умовами договору № 02/02/2018 від 01.02.2018 року, який полягав би у фізичній допомозі ОСОБА_15 у відносинах з її колишнім чоловіком, суду не надано.
		Суд також визнає неналежним доказом у цьому кримінальному провадженні відео, зняте на мобільний телефон потерпілої, яке було переглянуто в судовому засіданні, так як з даного відео не вбачається ні те, що потерпіла надавала правову допомогу обвинуваченому, ні факту побиття обвинуваченим потерпілої.
		Протоколи оглядів відеозаписів, складені слідчим Броварського ВП ГУНП в Київській області, суд вважає неналежними доказами у справі та такими, які не можуть бути покладенні в основу судового рішення, оскільки ці протоколи, по-перше, містять суб`єктивну думку слідчого про подію, однак докази в судовому засіданні суд сприймає безпосередньо, що і зроблено судом шляхом перегляду цих відео в судовому засіданні, по-друге, зазначені слідчим обставини події 26.10.2018 року про нанесення ОСОБА_15 ударів потерпілій ОСОБА_7 , як і слів «Бъем?», не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні шляхом перегляду відеозапису.
		Переписка у чаті мобільного телефону в т. 1 на а. п. 234-250 також суд визнає неналежним та недопустимим доказом у справі, так як ця переписка оформлена без протоколу огляду телефону, відтак не складена згідно вимог кримінального процесуального закону.
		Щодо протоколу огляду мобільного телефону марки «Iphone» моделі «7» від 09.12.2019 року слідчим, то суд визнає його неналежним доказом у справі, так як дані вказані у ньому не відповідають іншим доказам, які були досліджені в судовому засіданні.
		Суд відхиляє твердження сторони обвинувачення про те, що відео, надане суду обвинуваченим ОСОБА_15 , є недопустимим доказом у справі, оскільки воно здобуте незаконним способом. Так, суд враховує, що докази отримані стороною захисту у незаконним спосіб не відхиляються судом, на відміну від доказів сторони обвинувачення, що мають бути отримані виключно у встановленому порядку (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 601/1143/16).
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі  Конвенція) передбачає право кожного на справедливий суд та визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Як регламентовано ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Капо проти Бельгії» від 13січня 2005 року зауважив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі п. 2 ст. 6 Конвенції і вимагає воно, крім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
		До того ж у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. При оцінці доказів суд має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (див. рішення у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09червня 1998 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від06грудня 1998 року).
		Статтею 373 КПК Українивстановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1ст. 284 цього Кодексу.
		При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння або пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбаченийст.92КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Суд вважає, що стороною обвинувачення під час безпосереднього дослідження доказів, які включають в себе дослідження показань, речей і документів, не доведений основний безпосередній об`єкт складу злочину, передбаченого ст. 398 КК України, а саме відносини, які підтверджують діяльність ОСОБА_7 , як представника особи, пов`язану з наданням правової допомоги при обставинах, які мали місце за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул.Київська, 265/2, поблизу дошкільного дитячого закладу «Мандаринка».
		Відповідно дост.62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Наявність обґрунтованих сумнівів у винуватості особи не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішеннявід 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011).
		Із врахуванням наведених вище мотивів, дотримуючись принципів верховенства права, законності, змагальності сторін, диспозитивності кримінального судочинства, суд тлумачить усі сумніви на користь обвинуваченого, тому відкидає докази обвинувачення.
		Враховуючи зазначене, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає винуватість ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 398 КК України та склад такого злочину недоведеним.
		Суд вважає, що прокурором не виконано приписів ст. ст. 22, 92, 93 КПК України щодо обов`язку доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, збирання доказів, доведення перед судом їх переконливості, тому суд при вирішенні справи враховує загальні засади кримінального провадження щодо змагальності сторін та диспозитивності.
		У зв`язку із чим, виходячи із загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов`язків, оцінивши всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого з підстав відсутності доказів того, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Цивільний позов ОСОБА_44 підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України, згідно з якою у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення суд залишає позов без розгляду.
		Таким чином, за встановлених судом обставин, ОСОБА_15 за ч. 2 ст. 398 КК України підлягає виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з тим, що прокурором не доведено, що діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Питання речових доказів підлягає вирішенню у порядку ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати у справі відсутні.
		Керуючись ст. ст. 22, 26,100, 124, 129, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_33 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.398 КК України та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з тим, що прокурором не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Цивільний позов ОСОБА_44 залишити без розгляду.
		Речові докази, а саме:
		- флеш-накопичувач «Kingston» із маркуванням «DTSE9 8Gb», DVD-R диск із фрагментами відеозаписів із камер мобільного телефону, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження;
		- оригінали медичної документації на ім`я ОСОБА_7 , які знаходяться у матеріалах кримінального провадження, - повернути останній;
		- компакт диск DVD-R з відеофайлами (який було надано ОСОБА_16 ), який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
		 
		Суддя:                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...