Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/7044/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2022. Зареєстровано: 28.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2022.
Дата набрання законної сили: 14.05.2022
Номер судового провадження: 2/205/1338/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		13.04.2022 Єдиний унікальний номер 205/7044/20
		 
		 
		 
		 
		Єдиний унікальний номер судової справи 205/7044/20
		Номер провадження 2/205/1338/22
		РІШЕННЯ
		іменем України
		13 квітня 2022 року
		Ленінський районний суд м.Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу №205/7044/20 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання транзакції нечинною та зобов`язання вчинити певні дії,-
		ВСТАНОВИВ:
		14 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання транзакції нечинною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Позов обґрунтовано тим, що позивач є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та за договором від 25.09.2012 року, укладеним між сторонами, отримала кредитну картку № НОМЕР_1 з кредитним лімітом 17000 грн. Станом на 12.02.2020 року кредитний ліміт вказаної карти позивача становив 50 000 грн. Станом на 11.02.2020 року заборгованість за картою відсутня.
		12.02.2020 року близько 17 години 30 хвилин невідомими особами було викрадено мобільний телефон позивача, на якому встановлено мобільний додаток «Приват24», разом з сім-картою з її фінансовим номером телефону НОМЕР_2 , який верифікований в АТ КБ «ПриватБанк».
		Після виявлення зникнення телефону о 18 годині 40 хвилин позивач з персонального комп`ютера зайшла у систему інтернет банкінгу «Приват24» та заблокувала свою кредитну картку № НОМЕР_1 , відкриту в АТ КБ «ПриватБанк».
		Також о 20 годині 20 хвилин позивач зателефонувала з телефону чоловіка оператору мобільного зв`язку «Київстар» та заблокувала свій фінансовий номер НОМЕР_2 .
		Вранці наступного дня за допомогою системи інтернет банкінгу «Приват24» позивач дізналася, що невідомими особами з її кредитної картки було знято 49 859,79 грн. кількома транзакціями, де одержувачі коштів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
		Так, у зв`язку з невдалими спробами невідомих осіб після викрадення мобільного телефону позивача зняти готівку з кредитної картки № НОМЕР_1 через зазначення невірного CVV2 банком направлено інструкцію, яким чином можливо дізнатися вірний CVV2 код, не зважаючи на те, що було подано заявку щодо блокування кредитної картки.
		За допомогою інтернет-сервісу «Мій Київстар» позивач дізналася, що 12.02.2020 року невідомими особами, які заволоділи мобільним телефоном позивача з номеру позивача НОМЕР_2 з 18 години 15 хвилин по 21 годину 00 хвилин було здійснено близько 40 сеансів пере адресації виклику на один і той самий номер НОМЕР_3 .
		Одразу після встановлення зняття грошових коштів з кредитної картки позивач 13.02.2020 року звернулася до відділення АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) щодо шахрайських дій невідомих осіб.
		14.02.2020 року позивач отримала відповідь Банку, в якій рекомендовано у разі наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів звернутися до правоохоронних органів.
		Співробітники Банку повідомили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким було перераховано грошові кошти за покупку кріптовалюти bitcoin з картки позивача є клієнтами АТ КБ «ПриватБанк».
		Також позивач зазначила, що за скаргою невідомих осіб 13.02.2020 року Банком було відключено фінансовий номер її чоловіка з метою можливості зв`язку з операторами Call-центру Банку.
		13.02.2020 року позивач звернулася з заявою до Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме незаконного заволодіння її мобільним телефоном та списання грошових коштів з кредитної картки. 
		Напротязі березня-червня 2020 року відповідачем стягнуто з позивача грошові кошти у розмірі 4 391,34 грн. з рахунків, відкритих у Банку. Окрім того, працівники Банку постійно телефонують позивачу та вимагають виконати зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитом, яка утворилася внаслідок шахрайських дій третіх осіб та проценти за кредитом. Вирішити спірне питання шляхом переговорів не вдалось.
		За приписами п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача 584,04 грн. в якості пені за період прострочення з 05.05.2020 року по 14.09.2020 року (4391,34 грн. *0,1 %*133 днів).
		Оскільки заборгованість за кредитом виникла внаслідок проведення транзакцій, які позивач не замовляла та не вчиняла будь-які дії для їх здійснення, списання коштів відбулося внаслідок вчинення шахрайських дій третіх осіб, які є клієнтами відповідача, позивач звернулася з позовом для відновлення становища, яке існувало до порушення.
		На підставі викладеного ОСОБА_1 просить визнати нечинними транзакції щодо переказу 12.02.2020 року з кредитної картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі: 9 021,68 грн., у тому числі комісії - 321,68 грн., 8 632,00 грн., у тому числі комісії - 322,00 грн., 7384,00 грн., у тому числі комісії - 284,00 грн., 11 440,00 грн., у тому числі комісії - 440,00 грн., 14 040,00 грн., у тому числі комісії - 440,00 грн., скасувати всі проценти, пені та штрафні санкції, нараховані за опротестованими транзакціями, зобов`язати Банк повернути позивачу грошові кошти у розмірі 4 391,34 грн. шляхом відновлення їх на її картковий рахунок № НОМЕР_5 , стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1 % суми неналежного переказу за кожен день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок станом на 14.09.2020 року в розмірі 584,04 грн.
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження.
		Від представника відповідача Іващенко В.О. надійшов відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи заперечення тим, що на даний час вину третьої особи в знятті коштів з картки ОСОБА_1 не доведено, тому відсутні підстави вважати, що Банк діяв всупереч умов та правил надання банківських послуг, з якими ознайомлена позивач підписанням анкети-заяви.
		08.02.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона заперечувала проти аргументів, викладених у відзиві на позов. У відповіді зазначила, що підставами для позову є те, що невідомими особами, які є клієнтами відповідача, за допомогою викрадених у позивача мобільного телефону, на якому встановлено додаток «Приват24», та сім-картки з фінансовим номером НОМЕР_2 , шахрайським шляхом було знято кошти в розмірі 49 859,79 грн. з кредитної картки позивача, відкритої у Банку, що сталося внаслідок бездіяльності відповідача, який фактично сприяв переданню контрольної інформації позивача, відправленої в смс-повідомленні, пін-коду, паролях системи Приват24 неналежним особам, які цим скористалися. Отже, посилання відповідача на те, що його відповідальність безпосередньо залежить від притягнення третіх осіб до відповідальності, безпідставне.
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.03.2021 року витребувано у ПАТ «Київстар»:інформацію щодо звернення власника або особи, яку було ідентифіковано оператором мобільного зв*язку Київстар, як власника SIM-карти номер НОМЕР_2 , який звертався до оператора Київстар будь-яким способом з вимогою заблокування та розблокування SIM-карти номер НОМЕР_2 протягом 12.02.2020 року та 13.02.2020 року із зазначенням часу звернення та часу заблокування та розблокування SIM-карти; а також інформацію щодо звернення та отримання ОСОБА_1 в сервісних центрах ПАТ «Київстар» нової SIM-карти номер НОМЕР_7 , як такої, що було втрачено із зазначенням дати отримання нової SIM-карти.
		22.10.2021 року від представника Банку - адвоката Провоторова Ю.В. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено наступне: умовами та правилами, які є загальнодоступною інформацією, передбачено, що відповідальність за всі операції, зроблені в мережі інтернет по картках, прив`язаних до карткового рахунку клієнта, покладається на клієнта, а в разі виявлення факту несанкціонованого доступу до карткового рахунку через інтернет клієнт повинен подати заяву до Банку з цього питання, який представляє інтереси клієнта у міжнародній платіжній системі з питання повернення списаної суми. При цьому зазначив, що клієнт несе відповідальність за всі операції, які супроводжуються авторизацією до моменту письмової заяви клієнта про блокування картки (рахунку) на рух коштів, номера мобільного телефону для надання банківських послуг. Банком встановлено, що переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Інтернет Банкінг «Приват24», вхід був здійснений під авторизацією ОСОБА_1 . При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль, тоді входить у « Приват24 », створює платіж та вводить тільки йому відомий разовий пароль, отриманий на фінансовий телефон. Картка позивача була заблокована 12.02.2020 року о 18:45:09 через «Приват24» та розблокована о 19:42:59 через «Приват24». При цьому, зміни паролю для входу в «Приват24» не було. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою фінансового телефону та іншої особистої інформації, яка відома тільки позивачу. Таким чином, списання коштів з рахунку платника за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, тому порушень з боку Банку допущено не було. Також у запереченнях вказав, що Банк не має права визначати та контролювати використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження його прав розпоряджатися коштами на власний розсуд. Оскільки вимоги до Банку є необґрунтованими, просив у задоволенні позову відмовити.
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		У судове засідання сторони не з`явилися.
		Від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи без її участі та участі позивача, позов підтримала, просила задовольнити.
		Представник АТ КБ «ПриватБанк» про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте, про причини неявки суд не повідомив.
		За таких обставин суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Суд, вивчивши матеріали справи, доходить до висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.
		У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та станом на 11.02.2020 року не мала заборгованості по карті № НОМЕР_8 у АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується довідкою Банку від 25.02.2020 року (а.с.16).
		Відповідно до виписки по картці НОМЕР_8 ОСОБА_1 12.02.2020 року було проведено перекази з її картки через додаток Приват24, а саме: переказ на картку ПриватБанку у валюті операції 13 500 грн., сума комісій 540 грн., переказ на картку ПриватБанку ОСОБА_3 , у валюті операції 11 000 грн., сума комісії 440 грн., переказ на картку ПриватБанку ОСОБА_3 , у валюті операції 7 100 грн., сума комісії 284 грн., переказ на картку ПриватБанку ОСОБА_2 у валюті операції 8 300 грн., сума комісії 332 грн., переказ на картку ПриватБанку ОСОБА_2 у валюті операції 8700 грн., сума комісії 321,68 грн.(а.с.17).
		Вказані операції було проведено в період часу з 20 години 25 хвилин до 23 години 21 хвилини (а.с.18).
		Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 13.02.2020 року ОСОБА_1 станом на 13.02.2020 року має заборгованість за карткою НОМЕР_8 в розмірі 49 859,79 грн. (а.с.19). 
		У позові вказано, що зазначені операції з переказу коштів з картки позивача було здійснено не ОСОБА_1 , а третіми особами, які шляхом викрадення незаконно заволоділи її мобільним телефоном, на якому встановлено додаток «Приват24», та сім-карткою з фінансовим номером телефону.
		Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12020040690000427 встановлено, що 13.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про те, що 12.02.2020 року близько 17 години 30 хвилин у салоні маршрутного таксі невстановлена особа шляхом вільного доступу викрала майно заявниці, відсутність якого остання виявила за місцем свого мешкання (а.с.38).
		Також позивач зверталася до Департаменту кіберполіції Національної поліції України з повідомленням про крадіжку її мобільного телефону та у подальшому грошових коштів з карткового рахунку в сумі 50 517,68 грн. за допомогою встановленого додатку «Приват24» (а.с.40).
		У позовній заяві вказано, що після виявлення відсутності мобільного телефону позивач через персональний комп`ютер зайшла до Інтернет Банкінгу «Приват24» та заблокувала свою кредитну картку, а також за результатами спілкування ОСОБА_1 з оператором «Київстар» її фінансовий номер було заблоковано.
		Однак, згідно з відповіддю ПрАТ «Київстар» № 7062/з від 28.05.2021 року на ухвалу суду телекомунікаційні послуги за телефонним номером НОМЕР_2 в період часу з 12.02.2020 року по 13.02.2020 року надавались на умовах передплаченої форми обслуговування ПрАТ «Київстар», знеособлено (анонімно). Відповідно немає підстав вважати, що саме ОСОБА_1 була користувачем даного телефонного номеру протягом вказаного часу. Блокування та заміна сім-карти для абонентів передплаченої форми обслуговування не потребує пред`явлення заявником документу, що посвідчує особу. Ідентифікація абонента здійснюється працівником центру обслуговування абонентів за унікальною інформацією, яку надає особа-заявник по абонентському номеру. Згідно з даними інформаційних систем ПрАТ «Київстар» 12.02.2020 року о 20 годині 28 хвилин зафіксовано звернення до Call-центру щодо блокування сім-карти з номером НОМЕР_2 . 13.02.2020 року о 17 годині 15 хвилин зафіксона звернення щодо повторного підключення (розблокування) сім-картки (а.с.121).
		Як вбачається з відповіді Банку від 14.02.2020 року вищевказана картка НОМЕР_8 була заблокована 12.02.2020 року о 18:45:09 через Приват24 та розблокована 12.02.2020 року о 19:42:59 через Приват24. Зміни паролю для входу в Приват24 не було. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації. У відповіді також зазначено, що переказ коштів з картки був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Інтернет Банкінг Приват24. Вхід в Приват24 було здійснено під авторизацією ОСОБА_1 При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить в Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів (а.с.22-23).
		       Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ; держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу.
		       Відповідно до постанови Правління Національного Банку України № 705 від 05.11.2014  року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» (далі - Постанова) держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для здійснення платіжних та інших операцій; користувач - фізична або юридична особа, якій надається послуга щодо виконання платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу.
		       Згідно з зазначеною Постановою платіжний застосунок - програмне забезпечення, встановлене в технічному/мобільному пристрої, яке дає змогу держателю ініціювати платіжні або інші операції із використанням електронного платіжного засобу.
		       Отже, позивач є власником рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» та користувачем електронного платіжного засобу. Як зазначила позивач на її мобільному телефоні було встановлено платіжний застосунок, що дає змогу здійснювати операції із використанням електронного платіжного засобу.
		       Згідно з матеріалами справи оспорювані операції з переказу коштів було здійснено через додаток «Приват24», доступ до якого можливий після авторизації. 
		       Відповідно до Постанови авторизація - процедура отримання дозволу на проведення операції з використанням електронного платіжного засобу.
		       Таким чином, особа, яка ініціювала оспорювані перекази коштів з картки позивача авторизувалася, вказавши логін та пароль позивача.
		       Відповідно до п. 1.5.5. Умов та Правил, які діяли станом на 25.09.2012 року та є в загальному доступі за посиланням https://privatbank.ua/terms, Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карту, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в SMS - повідомленні ПіН - коді, Ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) MobileBanking або проведених Клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання Клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів.
		       Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 9 розділу 6 Положення № 705).
		       Отже, враховуючи, що вхід у додаток «Приват24» було здійснено під авторизацією позивача, що супроводжувалося введенням паролю, який клієнт не повинен повідомляти іншим особам, та який не змінювався напередодні здійснення оспорюваних грошових переказів, за відсутності доказів здійснення зазначених вище транзакцій у зв`язку з незаконними діями третіх осіб, суд позбавлений можливості встановити, що такі платіжні операції вчинено іншою особою, а не позивачем. При цьому, витяг з ЄРДР та інші документи, що підтверджують факт звернення позивача до правоохоронних органів після проведених оспорюваних платіжних операцій не є належними та допустимими доказами вчинення операцій іншими особами.
		       Окрім того, Постановою встановлено, що  користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Відповідно до Постанови негайно - найкоротший строк протягом дня, у який мають здійснюватися (відбуватися) відповідні дії, з моменту настання підстав для їх здійснення.
		Таким чином, відповідальність Банку за здійснення операцій за втраченим електронним засобом виникає лише з часу повідомлення Банку користувачем про таку втрату. До повідомлення відповідальність несе користувач.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач виявила відсутність мобільного телефону, на якому встановлено платіжний застосунок, о 18 годині 30 хвилин 12.02.2020 року, однак, негайно не повідомила Банк щодо його втрати та втрати фінансового номеру телефону, про здійснення оспорюваних транзакції повідомила Банк лише наступного дня після їх проведення.
		Посилання позивача на сприяння відповідачем у передачі CVV2-коду її картки третім особам суд до уваги не бере, оскільки повідомлення з порадами, як дізнатися такий CVV2-код, як зазначила сама позивачка, Банк надіслав у Приват24, вхід до якого можливий лише після проходження авторизації з зазначенням паролю, тобто інша особа, яка не пройшла авторизацію як ОСОБА_1 не може побачити вказане повідомлення.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Положеннями ст.ст. 79,80 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Враховуючи викладене, у суду відсутні також правові підстави у задоволенні позову в частині
		Згідно з ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 
		Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання проведених 12.02.2020 року переказів грошових коштів з картки позивача в загальному розмірі, з урахуванням комісій, 49 859,79 грн. у зв`язку з недоведеністю вказаної позовної вимоги.
		Також щодо посилання позивача на Постанову Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 про те, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд зазначає наступне.
		У постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року по справі № 565/624/17 зазначено, що в Постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 Верховним Судом України висловлена правова позиція щодо застосування пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223. Вказане Положення втратило чинність 12 листопада 2014 року, тому не може застосовуватись до даних правовідносин.
		Також, з урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що за відсутності доведеності ініціації неналежного переказу з рахунку позивача з вини ініціатора переказу, що не є платником, обов`язок Банку щодо переказу на рахунок позивача відповідних коштів та пені відповідно до положень п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не виникає, тому відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 0,1 % суми неналежного переказу за кожен день, починаючи від дня неналежного переказу.
		Оскільки вимоги позивача щодо скасування всіх процентів, пені та штрафних санкцій, нарахованих за опротестованими транзакціями та зобов`язання Банку повернути позивачу грошові кошти в розмірі 4 391,34 грн. списані в якості відсотків з рахунку ОСОБА_1 нерозривно пов`язані з вимогами про визнання оспорюваних транзакцій нечинними, у задоволенні яких суд відмовив, та за відсутності доказів неправомірності нарахування та списання таких відсотків, суд дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають задоволенню.
		Отже, суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 .
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову та в задоволенні її позову відмовлено, судовий збір за подання позову слід віднести за рахунок держави, а понесені ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за заявою про забезпечення позову в розмірі 420,40 грн. (а.с.73) відшкодуванню не підлягають.
		Керуючись ст. постанови Правління Національного Банку України № 705 від 05.11.2014  року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», ст. ст. 5, 12, 13, 79-81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
		УХВАЛИВ:
		     У задоволенні позову  ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання транзакції нечинною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
		Судовий збір за подання позову віднести на рахунок держави, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову віднести за рахунок позивача.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		       Суддя                                                                                                 Н.Г. Остапенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...