Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 352/665/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2022. Зареєстровано: 28.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2022.
Дата набрання законної сили: 28.07.2022
Номер судового провадження: 1-кп/352/182/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022091250000056

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 352/665/22
		Провадження № 1-кп/352/182/22
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		27 червня 2022 року м. Івано-Франківськ
		 
		Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
		 
		у складі: головуючого  судді             ОСОБА_1 ,
		    секретаря                     ОСОБА_2 ,
		з участю прокурора         ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого                 ОСОБА_4 ,
		    захисника             ОСОБА_5 ,
		потерпілої ОСОБА_6 ,
		представника потерпілої             ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022091250000056 від 28.02.2022 р. по обвинуваченню :
		      ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, утриманці відсутні, з середньою освітою, не працюючого, не військовозобов`язаного, депутатом будь-якої ради не обирався, якому пам`ятка про його права та обов`язки вручена, раніше судимого 28.11.2018 р. Тисменицьким райсудом за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		    Підсудний ОСОБА_4 , умисно заподіяв ОСОБА_8 тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:
		 
		27.02.2022 року приблизно о 23 год. 20 хв., ОСОБА_4 з метою спільного вживання алкогольних напоїв прибув до житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2 , в якому проживали його знайомі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
		В цей час, в приміщенні однієї з кімнат вказаного житлового будинку, окрім ОСОБА_9 та ОСОБА_10 також перебував ОСОБА_8 , де спільно з вказаними особами вживав алкогольні напої.
		Побачивши, що у вказаному будинку перебуває ОСОБА_8 , ОСОБА_4 одразу розпочав з ним словесний конфлікт, під час якого у останнього виник злочинний умисел на спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.
		Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки щодо життя та здоров`я ОСОБА_8 , бажаючи їх настання, ОСОБА_4 в присутності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 наніс декілька ударів кулаками правої та лівої рук, а також колінами ОСОБА_8 в ділянки обличчя та голови, після чого усі вказані вище особи, які перебували в кімнаті, продовжили спільно вживати алкогольні напої.
		Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , ОСОБА_4 вдруге наніс декілька ударів кулаками правої та лівої рук ОСОБА_8 в ділянки обличчя та голови.
		З метою уникнення подальшого побиття ОСОБА_4 , ОСОБА_8 перейшов до іншої кімнати вказаного житлового будинку.
		Однак ОСОБА_4 прослідував за ОСОБА_8 та продовжив наносити йому удари кулаками в ділянки обличчя та голови.
		Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з садном в ділянці перенісся, синців верхньої та нижньої повік правого ока, крововиливів в м`які тканини голови, під оболонки та речовину головного мозку, забою довгастого мозку, яка ускладнилась набряком та стисненням головного мозку, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення та спричинили смерть ОСОБА_8 .
		В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні пред`явленого йому в обвинувальному акті злочину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись перед потерпілою, дав суду показання в яких повністю підтвердив факт та обставини скоєного ним вищенаведеного у вироку свого неправомірного діяння. Щиро розкаюється у вчиненому, дуже шкодує за наслідками скоєного. Просить суд суворо його не карати. 
		 
		Під час розгляду кримінального провадження суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду свої доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Обвинувачений та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України. 
		 
		Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведено повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України, так як він умисно заподіяв ОСОБА_8 тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішеньта застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі  Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
		При цьому суд обгрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд при призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, як і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		До обтяжуючих покарання обставини суд відносить рецедив злочинів.
		 
		Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає повне визнання вини ОСОБА_4 , щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.
		 
		Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд враховує думку потерпілої щодо міри покарання, яку слід призначити ОСОБА_4 , а також приймає до уваги і те, що обвинувачений на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває; не працюючи веде паразитичний спосіб життя; не одружений, має постійне місце проживання за яким характеризується посередньо; раніше притягувався до кримінальної відповідальност; його поведінку до і після вчинення злочину, відношення до вчиненого злочину, тобто є особою із низьким рівнем соціальної зрілості, яка немає легального доходу та міцних соціальних зв`язків, що збільшує передумови для подальшої його протиправної поведінки.
		Таким чином, беручи до уваги всі вищеперелічені обставини, дані про особу винного, суд вважає, що підсудному слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження скоєння нових злочинів. 
		На переконання суду, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідає також принципу співрозмірності конкретного неправомірного діяння, вчиненого ним, з покаранням призначеним останньому.
		Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу слід залишити без змін у виді тримання під вартою.
		Питання про речові докази та питання відшкодування судових витрат понесених на залучення експертів, суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.
		Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,
		 
		 
		 
		 
		 
		У Х В Л И В :
		 
		ОСОБА_4   визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання  у виді позбавлення волі строком на сім років шість місяців.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без змін тримання під вартою, а строк відбуття покарання обчислювати з моменту затримання 28.02.2022 року.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави (код ЄДРПОУ  37952250, розрахунковий рахунок -31112115700002, банк отримувача  ГУДКСУ в Івано-Франківській області, код банку отримувача  836014)  1372,96 грн. понесених Івано-Франківським НДЕКЦ МВС України судових витрат на проведення судової дактилоскопічної експертизи від 22.03.2022 р. за № СЕ-19/109-22/2349-Д.
		Речові докази (а.с. 52-53) : клаптик поліетиленової клейонки із речовиною бурого кольору, пляшку з під горілки ТМ «Первак», недопалки цигарок ТМ «Стронг», рушник сірого кольору з плямами бурого кольору  знищити; чотири сліди пальців рук  зберігати при матеріалах даного кримінального провадження; решту речових доказів  повернути потерпілій ОСОБА_6 .
		   Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Копію вироку суду вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та потерпілій, негайно, після його проголошення.
		 
		Суддя                         ОСОБА_11

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...