Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 347/1400/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником.
Надіслано судом: 27.06.2022. Зареєстровано: 28.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2022.
Дата набрання законної сили: 23.06.2022
Номер судового провадження: 11-кп/4808/112/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017090010000775

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 347/1400/18 
		Провадження № 11-кп/4808/112/22 
		Категорія ст. 140 ч.1 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 червня 2022 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано  Франківського апеляційного суду в складі:
		 головуючого судді ОСОБА_3 , 
		 суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		 секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
		 з участю прокурора ОСОБА_7 , 
		 обвинуваченого ОСОБА_8 ,
		 захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 
		 представника потерпілого ОСОБА_11 ,
		 потерпілого ОСОБА_12 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Косівського районного суду від 07 грудня 2021 року відносно ОСОБА_8 за ст. 140 ч.1 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борислав Львівської області, жителя АДРЕСА_1 ,- 
		 в с т а н о в и л а :
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , вважає вирок суду від 07.12.2021 року незаконним, необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що стороною обвинувачення не доведено вину його підзахисного, оскільки покази потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вказують на опис події, що сприймали потерпілі під час проведення лікування на протязі тривалого часу ОСОБА_14 і жодним чином не дають можливості встановити причинно - наслідковий зв`язок між не проведенням ОСОБА_8 ретроградної цистографії та настанням ускладнень, що призвели до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 . Тому вважає, що суд першої інстанції помилково поклав показання даних потерпілих в основу вироку, як такі, що підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення. 
		Також, звертає увагу суду на показання свідка ОСОБА_15 , що є лікарем урологом Івано  Франківської ОКЛ, який був допитаний судом 24.02.2021 року та пояснив, що на момент поступлення ОСОБА_14 до Івано  Франківської ОКЛ цілісність сечового міхура підтверджена, сечовий міхур був ушитий та цілий. 
		З приводу показів свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 зазначає, що вони жодним чином не вказали на можливість встановлення причино  наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_8 та настанням смерті ОСОБА_14 . Покази свідків описують лише ті етапи лікування у яких вони приймали участь наданням консультацій та проведенням відповідних медичних маніпуляцій за необхідності. За таких обставин суд першої інстанції помилково поклав показання даних свідків в основу вироку, як такі, що підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення. 
		Постанова про призначення судово  медичної експертизи від 28.02.2017 року призначена слідчим СВ Івано  Франківського ВП лейтенантом поліції ОСОБА_19 , однак у матеріалах справи відсутні дані про те, що даний слідчий розпочинав досудове розслідування та включений до складу групи слідчих уповноважених на здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження, а тому слід вважати, що постанова про призначення судово  медичної експертизи від 28.02.2017 року призначена не уповноваженою особою, що є істотним порушенням норм КПК України. 
		Крім цього вказує на те, що проведення судово  медичної експертизи одним експертом є порушенням п. 2.4.1 Інструкції про проведення судово  медичної експертизи, затвердженої наказом МОЗ України № 6 від 17.05.1995 року. 
		Зазначає, що постанова про призначення судово  медичної експертизи від 24.07.2017 року ( Т.1 а.п. 65-66) є недопустимим доказом, оскільки стороною обвинувачення не надано жодних доказів про те, що експертів було попереджено про кримінальну відповідальність у будь - який інший спосіб. 
		Окрім того, судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що у п. 5,6,7,8 Висновків СМЕ № 011-042/2017 Д зазначено про те, що оперативні втручання ( друге та третє оперативне втручання) ОСОБА_14  були проведені технічно правильно. Контроль за станом здоров`я, лікування та догляд в післяопераційному періоді за ОСОБА_14  після двох інших оперативних втручань в Косівській ЦРЛ здійснювалось в повному обсязі. ОСОБА_20 був направлений з Косівської ЦРЛ до Івано  Франківської ОКЛ своєчасно. 
		Просить вирок Косівського районного суду від 07.12.2021 року відносно ОСОБА_8  за ст. 140 ч.1 КК України скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_8 за ст. 140 ч.1 КК України  виправдати, у задоволенні цивільного позову ОСОБА_12 та ОСОБА_13  відмовити. 
		Прокурор подав заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , вважає її безпідставною та необгрунтованою. Зазначає, що апелянтом у скарзі наводиться значна кількість оціночних суджень стосовно наданих у суді показань потерпілих та свідків, власне трактування письмових документів та речових доказів у суді, особистісні припущення, що начебто такі докази судом не дослідженні, наводяться правові висновки Верховного Суду України, рішення Європейського суду з прав людини, натомість не проведено конкретних правових підстав, передбачених чинним кримінально  процесуальним законодавством, які б могли слугувати для скасування вироку Косівського районного суду .
		Звертає увагу суду на те, що потерпілий ОСОБА_12 , суду пояснив, що лікар  уролог Косівської ЦРЛ ОСОБА_8 , який 26.01.2017 року провів його батькові операцію на простату, після цього 30.01.2017 року йому особисто пояснив, що при першому оперативному втручанні його батькові було пробито сечовий міхур. Згодом він зрозумів, що у батька перитоніт, в зв`язку з чим хворого було госпіталізовано до Івано  Франківської ОКЛ, однак 28. 02.2017 року від ускладнень він помер. 
		Стосовно допиту у судовому засіданні свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , відео, звукозапис допиту указаних осіб у суді наявний при матеріалах справи, значних шумових перешкод, що заважали б прослухати ці записи немає. При цьому, зауважує, що згідно ст. 412 ч. 2 п.7 КПК України судове рішення підлягає скасуванню, лише якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічних носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
		Також зазначає, що апелянтом однобоко та недостовірно тлумачаться покази свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . 
		Зокрема лікар  уролог Івано  Франківської ОКЛ ОСОБА_24 , надав пояснення, що на момент поступлення ОСОБА_14  до Івано  Франківської ОКЛ цілість сечового міхура порушеною не було. Однак, на той час пошкодження сечового міхура було вшитим ще у Косівській ЦРЛ, де після його розриву, із запізненням було проведено ще два оперативних втручання.
		Також свідок ОСОБА_16 та ОСОБА_17 надали важливі покази щодо відомих їм обставин кримінального провадження, які наведені в описовій частині вироку та у своїй сукупності з іншими доказами підтверджують вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення. 
		Окрім цього вказує, що на момент призначення первинної судово  медичної експертизи трупа ОСОБА_14 , не було жодних даних, що така смерть потерпілого могла настати від дій лікуючого лікаря, відомості в ЄРДР були внесені за ст. 115 ч.1 КК України, а тому призначалась експертиза для встановлення причин смерті особи. 
		Просить у задоволенні апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_9 відмовити, вирок Косівського районного суду від 07.12.2021 року залишити без змін.
		Вироком суду ОСОБА_8 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 ч.1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення права займати посади лікаря та займатися лікарською діяльністю терміном на два роки.
		Відповідно до ст. 74 ч.5 КК України звільнено ОСОБА_8 від призначеного за ст.140 ч.1КК України покарання на підставі ст. 49 ч.1 п.2 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
		Цивільні позови заявлені потерпілими у справі, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 задоволено частково.
		Стягнуто із ОСОБА_8 в користь ОСОБА_12 -50 000 грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди.
		Стягнути із ОСОБА_8 в користь ОСОБА_13 - 50 000 грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди.
		Судом встановлено, що ОСОБА_8 допустив неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, за наступних обставин.
		26.01.2017 року о 09.10 год. в урологічне відділення Косівської ЦРЛ, що у м. Косові, провулок Шевченка, 27, поступив на стаціонарне лікування ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з діагнозом: доброякісна гаперплація передміхурової залози III ступеня.
		Цього ж дня, ОСОБА_14 був оглянутий сумісно із завідуючим урологічним відділом Косівської ЦРЛ ОСОБА_8 , яким прийнято рішення про оперативне втручання, а саме проведення трансуретральної резекції передміхурової залози.
		26 січня 2017 року з 13.55 год. по 14.50 год. у приміщенні Косівської ЦРЛ завідуючий урологічним відділенням Косівської ЦРЛ ОСОБА_8 , спільно з завідуючим відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії Косівської ЦРЛ ОСОБА_22 та медсестрою Косівської ЦРЛ ОСОБА_23 провів трансуретральну резекцію передміхурової залози ОСОБА_14 .
		Під час проведення зазначеної операції ОСОБА_8 , займаючи відповідно до наказу № 89-к від 30.04.2010 року посаду завідуючого урологічного відділення Косівської ЦРЛ, маючи, згідно диплому №11037316 від 24.06.1999 року повну вищу освіту за спеціальністю «лікувальна справа» та кваліфікацію лікаря, тобто будучи відповідно ст. 74 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 року медичним працівником зі спеціальною освітою, а також відповідно до посадової інструкції № 97 від 13.05.2014 року, затвердженої головним лікарем Косівської ЦРЛ маючи обов`язки по забезпеченню надання якісної медичної допомоги населенню, застосуванню сучасних методів профілактики, діагностики, диференційної діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих в межах своєї спеціальності, згідно п. "а" ч. І ст.78 Основ законодавства України про охорону здоров`я, зобов`язаний надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, що виразилося в недбалому проведенні операції, під час якої спричинив ОСОБА_14 інтраопераційне внутрішньо очеревинне ушкодження стінки сечового міхура.
		У подальшому, в післяопераційний період, після вказаного оперативного втручання в ході якого ОСОБА_25 було заподіяне ОСОБА_14 інтраопераційне внутрішньо очеревинне ушкодження стінки сечового міхура, в порушення вимог Протоколу ведення хворих на закрите ізольоване, внутрішньо очеревинне пошкодження сечового міхура, затвердженого наказом МОЗ України № 604 від 06.12.2004 року « Про затвердження клінічних протоколів за спеціальністю «Урологія»», яким передбачено обов`язкове проведення ретроградної цистографії у разі виявлення внутрішньо очеревинного пошкодження сечового міхура ОСОБА_25 , неналежно виконуючи свої професійні обов`язки через несумлінне ставлення до них, не провів ретроградну цистрографію.
		В результаті неналежного виконання медичним працівником - завідуючим урологічного відділення Косівської ЦРЛ ОСОБА_25 своїх професійних обов`язків, внутрішньо очеревинна перфорація стінки сечового міхура ОСОБА_14 була виявлена із запізненням, через чотири доби та ускладнилась розвитим перитонітом з утворенням нориці тонкого кишечника, евентерації кишечника та поліорганної недостатності, що стало наслідком настання смерті ОСОБА_14 28.02.2017 року.
		Відповідно до висновку експерта № 042 комісійної судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_14 настала від ушкодження сечового міхура під час проведення хірургічної операції - транс уретральної резекції простати, яке ускладнилося розлитим гнійно-фібринозними перитонітом, утворенням нориці тонкого кишечника, евентерації кишечника та розвитком поліорганної недостатності.
		Відповідно до висновку експерта № 011-042/2017р.-Д додаткової комісійної судово-медичної експертизи під час проведення першого оперативного втручання (транс уретральна резекція передміхурової залози) ОСОБА_14 в Косівській ЦРЛ, виникло інтраопераційне (під час оперативного втручання) внутрішньо очеревинне ушкодження стінки сечового міхура. У зв`язку з тим, що ОСОБА_14 не була проведена ретроградна цистографія, дане ускладнення (внутрішньо очеревина перфорація стінки сечового міхура) була виявлена із запізненням (через чотири доби), тому слід вважати, що дане ускладнення знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із настанням його смерті.
		Під час апеляційного розгляду: 
		- прокурор заперечив з приводу апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просив залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін ;
		- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_26 підтримали подану апеляційну скаргу просили її задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати;
		- представник потерпілих ОСОБА_11 та потерпілий ОСОБА_12 заперечили з приводу поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , вважають її безпідставною та необгрунтованою. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, вирок суду першої інстанції без змін. 
		Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.
		Ухвалений вирок судом першої інстанції в силу ст. 370 КПК України є законним, обґрунтованим і вмотивованим, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, і відповідає вимогам ст. 374 КПК України. 
		Відповідно до вимог ст. 404 ч.1КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Як вбачається з вироку, висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 ч.1 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну, повну й об`єктивну оцінку.
		Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого, на кваліфікацію його дій, та які б могли бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
		Доводи наведенні в апеляційні скарзі захисника ОСОБА_9  в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 з приводу того, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та надав невідповідні висновки, викладені у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, на думку колегії суддів є безпідставними.
		У відповідності до положень ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Згідно вимог ст.84 ч.1 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Зокрема, на підтвердження встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 ч.1 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_24 , ОСОБА_18 , відношення заступника головного лікаря з хірургічної роботи Івано  Франківської обласної клінічної лікарні за № 472 від 28.02.2017 року (Т.2 а.п. 78), заяву потерпілого ОСОБА_12 від 06.03.2017 року про притягнення до кримінальної відповідальності лікаря ОСОБА_8 ( Т. 2 а.п. 79), протокол огляду місця події від 28.02.2017 року (Т.2 а.п. 81, яким проведено огляд трупа  ОСОБА_14 , який знаходився в патанатомічному відділенні Івано  Франківської обласної клінічної лікарні, лікарське свідоцтво про смерть за № 98 від 28.02.2017 року (Т.2 а.с. 83), висновок судово  медичного експерта № 98 від 18 квітня 2017 року ( а.с. 85-88), висновок судово  медичного експерта за № 279 від 28.03.2017 року ( Т.2 а.п. 89-90), довідка про результати службового розслідування за фактом лікування ОСОБА_14 в Косівській ЦРЛ та обласній клінічній лікарні від 14.07.2017 року (Т.2 а.п 93-96), висновок комісійної судово  медичної експертизи № 042 від 04.12.2017 року (Т.2 а.п. 97-105), висновок додаткової комісійної судово  медичної експертизи № 011-042/2017 р.-Д ( Т.2 а.п. 109-117), локальний протокол стаціонарної медичної допомоги адаптований до роботи обласної клінічної лікарні м. Івано  Франківська  «Перитоніт» погоджений та затверджений в 2015 році (Т.2 а.п. 118-143), копія наказу № 66-к від 11.07.2001 року, про зарахування на посаду лікаря приймального відділення Косівської ЦРЛ з 13.07.2001 ОСОБА_8 (Т.2 а.п. 196), постанову про визнання речових доказів ( Т.2 а.п. 225-227).
		Отже, суд першої інстанції, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі вищевказані докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, правильно дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 140 ч.1 КК України, з чим погоджується і колегія суддів. 
		Щодо доводів наведених в апеляційній скарзі захисником ОСОБА_9  з приводу того що показання потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вказують на опис події, що сприймали потерпілі під час проведення лікування на протязі тривалого часу ОСОБА_14 і жодним чином не дають можливості встановити причинно - наслідковий зв`язок між не проведенням ОСОБА_8 ретроградної цистографії та настанням ускладнень, що призвели до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 , судова колегія вважає їх безпідставними. 
		Відповідно до наданих показань потерпілого ОСОБА_12 судом першої інстанції було встановлено, що лікар  уролог Косівської ЦРЛ ОСОБА_8 , який 26.01.2017 року провів його батькові операцію на простату після цього 30.01.2017 року йому особисто пояснив, що при першому оперативному втручанні його батькові було пробито сечовий міхур. Згодом він зрозумів, що у його батька перитоніт, в зв`язку з чим хворого було госпіталізовано до Івано  Франківської обласної клінічної лікарні, однак ІНФОРМАЦІЯ_2 від ускладнень ОСОБА_14 помер.
		Також апелянт звертає увагу суду на те, що показання свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 жодним чином не доводять вину його підзахисного.
		Однак, відповідно до показань свідка лікаря  уролога Івано  Франківської ОКЛ ОСОБА_24 судом першої інстанції було встановлено, що хворий ОСОБА_14 02.02.2017 року поступив в реанімаційне відділення Івано  Франківської обласної лікарні, відповідно до анамнезу  записів лікуючого лікаря Косівської ЦРЛ після пошкодження сечового міхура під час проведення хірургічної операції  трансуретральної резекції простати та анурія. На момент поступлення в реанімаційне відділення, стан хворого був важкий. Під час надання консультацій та проведення огляду ОСОБА_14 , ним було встановлено що сечовий міхур ним вже був ушитий лікарем Косівської ЦРЛ. 
		Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які є лікарями  хірургами хірургічного відділення Косівської ЦРЛ зазначили, що оглядали хворого ОСОБА_14 у нього після операції було виявлено перитоніт. Також підтвердили той факт, що ятрогенне ушкодження сечового міхура ОСОБА_14 було спричинено в Косівській ЦРЛ. При застосуванні та проведенні ретроградної цистографії це ушкодження можна було б виявити одразу, однак таке рішення мало б прийматися лікуючим лікарем. 
		Свідок ОСОБА_18 , який працює лікарем  урологом в Івано  Франківській обласній клінічній лікарні в суді першої інстанції пояснив, що він був лікуючим лікарем ОСОБА_14 , який був доставлений до них з Косівської ЦРЛ в реанімаційне відділення. Вказує, що ретроградну цистографії після проведення первинного оперативного втручання необхідно було обов`язково провести за наявності підозри на травми сечового міхура та виходячи із проходження післяопераційного загального стану хворого. При своєчасному усунені лікуючим лікарем допущеної травми сечового міхура таких наслідків не настало б.
		Щодо доводів наведених стороною захисту з приводу того, що постанова про призначення судово  медичної експертизи від 28.02.2017 року призначена не уповноваженою особою, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що слідчий СВ Івано  Франківського ВП лейтенантом поліції ОСОБА_19 включений до складу групи слідчих уповноважених на здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження, колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими. 
		Так як на момент призначення первинної судово  медичної експертизи трупа ОСОБА_14 , не було жодних даних, що така смерть потерпілого могла наступити від дій лікуючого лікаря, відомості в ЄРДР були внесені за ст. 115 ч.1 КК України, а тому призначалась експертиза для встановлення причин смерті особи. 
		Посилання захисника ОСОБА_9 з приводу того, що проведення судово  медичної експертизи одним експертом є порушенням п. 2.4.1 Інструкції про проведення судово  медичної експертизи, затвердженої наказом МОЗ України № 6 від 17.05.1995 року. А також те, що постанови про призначення судово  медичних експертиз та висновки експертів є недопустимими доказами, оскільки стороною обвинувачення не надано жодних доказів про те, що експертів було попереджено про кримінальну відповідальність у будь-який інший спосіб на думку судової колегії є безпідставними. 
		Згідно ст. 7 ч.1 Закону України «Про судову експертизу» судово  експертну діяльність здійснюють державні спеціальні установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
		Відповідно до ст.7 ч.2 цього Закону до державних спеціалізованих установ у тому числі належать судово  медичні установи Міністерства охорони здоров`я України, в даному випадку Івано  Франківське обласне бюро судово  медичної експертизи. 
		Окрім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що чинний КПК України не передбачає обов`язку слідчого, прокурора при призначені експертиз роз`яснювати експертові, та іншим фахівцям ( експертам) з відповідних галузей знань вимоги ст. 242-244 КПК України.
		Також відповідно до ст. 102 ч.2 КПК України у висновку експерта обов`язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. 
		Перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження, судова колегія вважає, що дані висновки експертів комісійної судово  медичної експертизи відповідають вимогам ст. ст.101-102 КПК України, оскільки в них зазначено всі відповідні реквізити.
		Також необхідно зазначити, що в основу указаних висновків комісійної судово  медичної експертизи, висновок експерта № 98 судово  медичної експертизи, покладено не було. 
		Відповідно до п. 7 Правил проведення комісійних судово  медичних експертиз, дана експертиза може бути проведена лише при надані особою, яка призначила експертизу, всіх необхідних матеріалів з даної справи. До їх складу повинні обов`язково входити кримінальні або цивільні справи і оригінали медичної, в тому числі первинної експертної документації. Крім того, залежно від роду експертизи, до вказаних матеріалів повинні додаватися речові докази (гістологічні препарати, одяг, взуття тощо)та інші необхідні документи.
		Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що слідчий у даному випадку був зобов`язаний надати усі наявні матеріали кримінального провадження, у тому числі і первинний висновок експерта № 98 судово  медичної експертизи трупа ОСОБА_14 та діяв в рамках діючого законодавства.
		Перевіривши всі наявні матеріали кримінального провадження, колегія суддів також звертає увагу на довідку Івано  Франківської ОКЛ від 14.07.2017 року про результати службового розслідування за фактом лікування ОСОБА_14 в Косівській ЦРЛ та Івано  Франківській ОКЛ лікуючим лікарем діагноз перитоніт в Косівській ЦРЛ було діагностовано із запізненням. Інтенсивна терапія хворому протягом періоду перебування в реанімації та інтенсивної терапії Косівської ЦРЛ проводилась без належної оцінки полемічного стану хворого, зокрема контролю ЦВТ та без врахування важкості стану хворого, що призвело до прогресування поліорганної недостатності. На етапі лікування та обстеження пацієнта в Обласній клінічній лікарні порушень, чи помилок з боку лікарів не було. При цьому, аналогічно констатовано пошкодження сечового міхура внаслідок операції, що потягло розвиток перитоніту, гострого пошкодження нирок, поліорганної недостатності, що і призвело до смерті пацієнта.
		У відповідності до вимог ст.8 ч.2 та ст.9 ч.5 КПК України, принцип Верховенства права у кримінальному провадженні, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Смирнов проти України» від 15 липня 2010 року та у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року, суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності „ поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що досліджені, судом першої інстанції докази, з точки зору належності, допустимості та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, як подію кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 так і те, що зазначений злочин вчинено саме обвинуваченим.
		 Керуючись ст.ст.376, 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
		 п о с т а н о в и л а :
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити - без задоволення. 
		Вирок Косівського районного суду від 07 грудня 2021 року щодо ОСОБА_8 за ст. 140 ч.1 КК України  без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		Головуючий ОСОБА_3 
		Судді: ОСОБА_4 
		 ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...