Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 389/192/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; продовження строків тримання під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2022. Зареєстровано: 28.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2022.
Дата набрання законної сили: 21.06.2022
Номер судового провадження: 11-кп/4809/366/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018120160001596

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Кропивницький апеляційнийсуд 
		№ провадження 11-кп/4809/366/22 Головуючий у суді І-ї інстанції  ОСОБА_1  
		                    Доповідач в колегії апеляційного суду                 ОСОБА_2  
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21.06.2022 року                                м. Кропивницький
		Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 , 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		прокурор ОСОБА_5 ,
		обвинувачений ОСОБА_6 , 
		адвокат ОСОБА_7 , 
		переглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому, у режимі відеоконференції, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 червня 2022 року у межах кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 02 серпня 2022 року включно.
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда перебуває судова справа за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 152, п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України /ЄУН 389/192/20/.
		Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 вчинено незакінчений замах на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), неповнолітньої ОСОБА_8 , 2001 року народження, що спричинили тяжкі наслідки, а також  умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, поєднане із зґвалтуванням, і вчинення таємного викрадення майна, належного потерпілій крадіжка).
		У межах даного кримінального провадження, під час судового засідання, за клопотанням прокурора, в порядку ст. 331 КПК України, судом першої інстанції розглянуто питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
		Судом встановленонаявність ризиків,передбачених ст.177КПК України,які неперестали існувати можливістьпереховування обвинуваченоговід суду,незаконно впливатина свідків; враховано судом тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого.
		Із судовим рішенням судді не погоджується обвинувачений і оскаржує його в апеляційному порядку. 
		В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу місцевого суду, не погоджується із обраним стосовно нього запобіжним заходом, просить обрати інший запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.
		В обґрунтування своїх вимог зазначає наступні доводи.
		Підозра є надуманою та необґрунтованою, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, - не доведені; судом постановлено рішення, фактично, на підставі лише характеризуючи даних.
		Він має міцні соціальні зв`язки, постійне місце реєстрації та проживання, малолітню доньку, на обліках не перебуває, позитивно характеризований. 
		Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку захисту на підтримку апеляційної скарги обвинуваченого, думку прокурора, який заперечив апеляційну скаргу, дослідивши виділені матеріали, зваживши доводи апеляційної скарги, колегією суддів зауважується про наступне.
		Як убачається з матеріалів, в провадженні місцевого суду перебуває судова справа за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 152, п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України /ЄУН 389/192/20/.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
		Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, ряд інших обставин та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
		Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України визначено: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
		У відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
		Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
		Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 КПК України.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та роз`яснень Пленуму ВСУ (Постанова №4 від 25.04.2003р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства»), тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м`які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов`язків та його належної поведінки.
		Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
		У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		Вимог закону місцевий суд дотримався.
		Суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. 
		Слід зважати, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були заявлені під час попереднього застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, не перестали існувати, й виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.
		ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні тримається під вартою з 2019 року; у справі наразі розпочато і триває судове слідство; дане кримінальне провадження є резонансним. 
		При цьому слід враховувати, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що відноситься до категорії особливо тяжких, умисне. Покарання за вчинення даного кримінального правопорушення передбачає позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
		Внаслідок кримінального правопорушення, яке посягає на найвищі цінності  життя людини, настали непоправні, невідворотні й тяжкі наслідки.
		Крім того, враховується, що ОСОБА_6 безробітний, не навчається, судимий.
		Також, ОСОБА_6 , з метою уникнути відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, зокрема, у межах території України, в тому числі на території тимчасово непідконтрольних Україні адміністративно-територіальних одиниць. 
		Враховується, що ОСОБА_6 після скоєння інкримінованого злочину зник з місця події та виїхав за межі території України, і був затриманий майже через рік після події вказаних злочинів.
		Як встановлено, ОСОБА_6 знаходився у розшуку та був виданий нашій державі країною - Республікою Польщею, що також підтвердив і сам ОСОБА_6 .
		Відтак, беручи до уваги наведене, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , інші наведені обставини, є підстави вважати наявними ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на учасників судового провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
		Доводи з приводу відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, - спростовуються наведеним вище.
		Наявність у обвинуваченого місця проживання, малолітньої дитини, певних соціальних зв`язків, тощо, уособлено не зменшує наявність виявлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та, зважаючи на встановлені зазначені вище обставини, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, не стане стримуючим фактором щодо дотримання належної процесуальної поведінки обвинуваченим.
		Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б на даний час унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
		   З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст. ст. 376, 406, 407, 418, 419, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,-
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6   залишити без задоволення.
		Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 червня 2022 року у межах кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 02 серпня 2022 року включно,  залишити без змін.
		Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді: ОСОБА_2          ОСОБА_3          ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...