Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/9928/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.06.2022. Зареєстровано: 28.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2022.
Дата набрання законної сили: 21.06.2022 (частково)
Результат оскарження 09.08.2023 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: скасовано рішення апеляційної інстанції частково і передано справу на новий розгляд
Номер судового провадження: 22-ц/821/819/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Номер провадження 22-ц/821/819/22Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/9928/20 Категорія: 305010000 Марцішевська О. М.   Доповідач в апеляційній інстанції  Гончар Н. І. 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		21 червня 2022 рокум. Черкаси
		                                                                               
		Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
		 
		Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
		секретар Попова М.В.
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ;
		представник позивача - адвокат Буджерак Михайло Романович;
		відповідач - Комунальне підприємство «Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» Черкаської міської ради»;
		представник відповідача - адвокат Демчик Василь Іванович;
		третя особа - Орган опіки та піклування Черкаської міської ради;
		особи, які подали апеляційні скарги - ОСОБА_1 , представник Комунального підприємства «Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» Черкаської міської ради» - адвокат Демчик Василь Іванович;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника комунального підприємства «Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» Черкаської міської ради» - адвоката Демчика Василя Івановича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до комунального підприємства «Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» Черкаської міської ради», третя особа: Орган опіки і піклування Черкаської міської ради про стягнення моральної шкоди, -
		 
		в с т а н о в и в:
		У жовтні 2020 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернувся із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що на території комунального підприємства «Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» Черкаської міської ради» 24 червня 2018 року неповнолітній ОСОБА_2 , 2006 року народження, внаслідок падіння на нього конструкції баскетбольного щита отримав тілесні ушкодження у вигляді травми грудного відділу хребта з переломом одинадцятого та дванадцятого грудних хребців, забій-розтрощення спинного мозку.
		Згідно висновку експерта № 02-01/101 від 22 січня 2019 року вказані ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя та могли виникнути від падіння на нього металевої конструкції баскетбольного щита.
		Відповідно до висновку експертного дослідження № 11/3 від 22 травня 2020 року ситуація, що мала місце 24 червня 2018 року є психотравмувальною для ОСОБА_2 та завдала останньому страждань (моральної шкоди).
		Моральна шкода полягає у порушені звичних умов розвитку ОСОБА_2 , соціального функціонування, відбулися зміни в його індивідуально-психологічних особливостях.
		У неповнолітнього ОСОБА_2 виникли фізичні страждання (постійне відчуття болю, неможливість ходити, бігати, стояти) та психічні страждання (замкнутість, самотність, зниження настрою, відчуття труднощів і одноманітності життя, не сприйняття себе, занурення у власні переживання, занижена самооцінка), що виникли внаслідок події 24 червня 2018 року та існують і донині.
		Відповідно до висновку судового експерта за результатами експертного дослідження № 11/3 від 22 травня 2020 року можливий розмір грошової компенсації, визначений експертом становить від 216 до 864 розмірів мінімальної заробітної плати, на момент ухвалення рішення суду. Із урахуванням моральних страждань, переживань, що виникли у житті неповнолітнього сина позивача достатнім для відшкодування та покриття моральної шкоди вважає суму у розмірі 864 мінімальних заробітних плат, що на момент подання позовної заяви становить 4320000 гривень.
		Позивач вважає, що у вказаній ситуації спричинення моральних страждань ОСОБА_2 перебуває у причинному зв`язку із неналежним виконанням обов`язків відповідальними особами Комунального підприємства «Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» Черкаської міської ради».
		Відповідно до висновків комісії по розслідуванню факту травмування ОСОБА_2 від 26 липня 2018 року нещасний випадок трапився через те, що спортивні майданчики були відкриті і доступні для самостійного проникнення до них.
		Враховуючи наведене, просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну неповнолітньому ОСОБА_2 в розмірі 4320000 та судові витрати у сумі 5000 гривень на проведення експертного дослідження.
		Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 квітня 2022 року позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Комунального підприємства «Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 100000 грн.
		Рішення суду обґрунтоване тим, що відповідачем в порушення ст. 48 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» не було дотримано обов`язку із забезпечення безпечних умов для життя і здоров`я відвідувача КП «Центральний стадіон» неповнолітнього учня ОСДЮСШОР ОСОБА_2 шляхом надання вільного доступу до спортивного обладнання Стійка для стрітболу (мобільний баскетбольний щит) за відсутності підтвердження за результатами технічного обстеження у встановленому законом порядку його експлуатаційної надійності та стійкості, без попередження про відповідні ризики при доступі до вказаного обладнання.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що неповнолітньому учню ОСДЮСШОР ОСОБА_2 заподіяно шкоди здоров`ю внаслідок падіння на нього спортивного обладнання Стійки для стрітболу (мобільний баскетбольний щит) на спортивному майданчику КП «Центральний стадіон» з вини відповідача, яка полягає у невжитті власником (балансоутримувачем) вказаної спортивної споруди, відповідальним за її підготовку та технічний стан, усіх залежних від нього заходів для забезпечення безпечних умов для життя і здоров`я відвідувача КП «Центральний стадіон» та надання вільного доступу до спортивного обладнання за відсутності акту його технічного обстеження у встановленому законом порядку.
		Разом з тим, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 4320000 грн. є завищеним та не в повній мірі відповідає характеру та обсягу моральних страждань, суті спірних правовідносин та засадам розумності, виваженості та справедливості.
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 квітня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, заподіяної неповнолітньому ОСОБА_2 , в сумі 4320000 гривень.
		У апеляційній скарзі зазначає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду не відповідають фактичним обставинам справи і, як наслідок, рішення є незаконним і таким, що підлягає скасуванню.
		Зауважує, що поза увагою суду першої інстанції залишились пояснення позивача в частині того, що під час проведення 24 червня 2018 року футбольного матчу за участі команди «СДЮСШОР Чайка» м. Черкаси за грою неповнолітнього ОСОБА_2 спостерігали селекціонери професійного футбольного клубу «РУХ», м. Львів, до академії футболу якого, для подальшого навчання і професійного футбольного розвитку, був запрошений ОСОБА_2 . Однак, через випадок травмування, навчання у академії стало неможливим.
		Вважає, що місцевий суд не врахував, що за час тренувань і постійних занять футболом ОСОБА_2 досяг значного рівня розвитку як футболіст, з перспективами подальшого кар`єрного зростання та можливістю грати в юнацьких складах професійних футбольних команд України та закордонних футбольних клубів.
		Проте, постійно прогресуючі негативні наслідки травми унеможливлюють спортивний розвиток ОСОБА_2 як футболіста-професіонала.
		Зазначає, що фізична травма та психотравмувальна ситуація, яка нерозривно з нею пов`язана, надзвичайно негативно вплинула і надалі впливає на психоемоційний розвиток неповнолітнього, його відношення до навколишнього світу, соціалізацію.
		Вказує, що внаслідок психотравмуювальної ситуації у неповнолітнього ОСОБА_2 констатовані значні негативні явища, що об`єктивно продовжують вплив у сфері фізичного самопочуття; порушена життєдіяльність; наявність зниженого, пригніченого настрою; виникнення лабільності емоцій; дратівливість по відношенню до себе і оточуючих, що пов`язано із обмеженням своїх фізичних можливостей; порушення сну, що негативно впливає на емоційний стан; негативні переживання з приводу власного фізичного стану; порушення міжособового спілкування, що виникли після психотравмуючої події; наявність змін у сфері особистості - деформація мотивів та смислів діяльності, відношення до себе, до свого майбутнього, зміни особистісного розвитку.
		Тому, на думку апелянта, виходячи із принципів пропорційності та співмірності, судом першої інстанції неправильно визначено розмір заподіяної моральної шкоди, яку необхідно стягнути з відповідача.
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник комунального підприємства «Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» Черкаської міської ради» - адвокат Демчик Василь Іванович подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 квітня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
		У апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.
		Зазначає, що суд спір між позивачем та відповідачем визнав таким, що випливає з деліктних зобов`язань, тобто діяльність пов`язану з використанням баскетбольної стійки суд визнав джерелом підвищеної небезпеки.
		Однак, такий висновок суду на думку апелянта суперечить ч. 1, ч. 2 ст. 1187 ЦК України так як сама по собі баскетбольна стійка не є механізмом чи обладнанням, яка по своїй природі несе загрозу життю чи здоров`ю людини чи завдає шкоди довкіллю. За призначенням вона використовуються для гри в баскетбол. В проміжки часу між грою знаходилась на спортивному майданчику, який використовувався як тренувальна площадка.
		Несправність стійки, чи відсутність на ній конструктивного елемента не є підставою визначити її експлуатацію як джерело підвищеної небезпеки, так як ця несправність, що встановлена судом, могла бути виявлена та усунута відповідною особою, тобто використання баскетбольної стійки повністю залежить від людини, а відтак не може визнаватись джерелом підвищеної небезпеки.
		Вказує, що посилання на відсутність технічного паспорта «Стійки для стрітболу» у рішенні суду є нелогічним та суперечить фактичним обставинам справи, оскільки він знаходиться в матеріалах кримінального провадження, доступ до якого може бути дозволений слідчим тільки підозрюваному (стороні захисту) та потерпілому.
		Вважає, що суд припустився помилки визначивши вину відповідача як юридичної особи, яка полягає у невжитті власником стійки для стрітболу вказаної спортивної споруди відповідальним за її підготовку та технічний стан, усіх залежних від нього засобів для забезпечення умов для життя і здоров`я відвідувачів КП «Центральний стадіон», так як відповідно ст. 92 ЦК України юридична особа несе цивільно-правову відповідальність в разі встановлення вини її органів, учасників чи працівників.
		Зазначає, що судом не встановлено дії або бездіяльність конкретно якої особи потягли за собою вчинення протиправного діяння юридичною особою, тобто дії чи бездіяльність кого з посадових осіб чи працівників знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з нещасним випадком з неповнолітнім ОСОБА_2 .
		На думку апелянта, непрямим причинно-наслідковим зв`язком пов`язаним з нещасним випадком є бездіяльність батьків потерпілого, яким після закінчення футбольної гри тренер Сіренко передав під особисту відповідальність неповнолітнього ОСОБА_2 і які повинні були забезпечити таку поведінку дитини, яка б виключила можливість будь-якого нещасного випадку з нею.
		Відзиви на апеляційні скарги до суду не надходили.
		Від Органу опіки та піклування Черкаської міської ради 15 червня 2022 року до апеляційного суду надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника, при винесенні рішення покладалися на розсуд суду.
		Заслухавши учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. 
		Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення ст. 48 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» не було виконано обов`язок із забезпечення безпечних умов для життя і здоров`я відвідувача КП «Центральний стадіон» неповнолітнього учня ОСДЮСШОР ОСОБА_2 шляхом надання вільного доступу до спортивного обладнання Стійка для стрітболу (мобільний баскетбольний щит) за відсутності підтвердження за результатами технічного обстеження у встановленому законом порядку його експлуатаційної надійності та стійкості, без попередження про відповідні ризики при доступі до вказаного обладнання, що призвело до заподіяння шкоди здоров`ю ОСОБА_2 внаслідок падіння на нього указаного спортивного обладнання.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неповнолітньому учню ОСДЮСШОР ОСОБА_2 заподіяно шкоди здоров`ю внаслідок падіння на нього спортивного обладнання Стійки для стрітболу (мобільний баскетбольний щит) на спортивному майданчику КП «Центральний стадіон» з вини відповідача, яка полягає у невжитті власником (балансоутримувачем) вказаної спортивної споруди, відповідальним за її підготовку та технічний стан, усіх залежних від нього заходів для забезпечення безпечних умов для життя і здоров`я відвідувача КП «Центральний стадіон» та надання вільного доступу до спортивного обладнання за відсутності акту його технічного обстеження у встановленому законом порядку.
		Такі висновки суду підтверджуються наявними у справі доказами, які було всебічно, повно та об`єктивно досліджено судом першої інстанції, зокрема висновками комісії КЗ "ОСДЮСШОР" ЧОР № 225 від 26 липня 2018 року (том 1 а.с. 224-226), актом №1 форми Н-Н про нещасний випадок, що стався з учнем школи відділення футболу ОСОБА_2 на території КП «Центральний стадіон» (том 1 а.с. 227-228), матеріалами службової перевірки за фактом травмування дитини на території КП «Центральний стадіон» відповідно до розпорядження міського голови від 26 червня 2018 року № 372-р «Про проведення службової перевірки» (том 1 а.с. 238-258), висновком експерта КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 02-01/101 від 22 січня 2019 року (том 1 а.с. 11-12), висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-технічно експертизи з безпеки життєдіяльності від 29 липня 2020 року № 421/20-23 (том 1 а.с. 174-184), актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року (том 1 а.с. 107-113), декларацією про готовність об`єкта до експлуатації (том 1 а.с. 114-120), журналом візуального огляду спортивних споруд (том 1 а.с. 121-124).
		Отже, судом першої інстанції вірно визначено, що внаслідок неправомірних дій відповідача, неповнолітньому ОСОБА_2 безумовно завдано моральної шкоди. 
		Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Частиною 2 статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. 
		Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Відповідно до роз?яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Згідно з положеннями статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
		Враховуючи наведене, судом першої інстанції вірно визначено, що наявні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я неповнолітнього ОСОБА_2 , тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
		Водночас, колегія суддів не погоджується із розміром моральної шкоди, визначеним судом першої інстанції до стягнення із відповідача.
		Так, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18), у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
		Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що його син ОСОБА_2 унаслідок отриманих від падіння на нього металевої конструкції баскетбольного щита травм (травма грудного відділу хребта з перелом одинадцятого та дванадцятого грудних хребців, забоєм-розтрощенням спинного мозку), наразі прикутий до інвалідного візка. Лікування у м. Черкасах та у м. Харкові сину не допомогло, він потребує лікування за кордоном.
		Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 займався футболом в обласній спортивній дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву з 2013 року. За час навчання зарекомендував себе як здібний, активний, комунікабельний, веселий учень. Мав дуже гарні задатки та можливість стати професійним футболістом. Після отриманих травм припинив займатись футболом (том 1 а.с. 29). 
		Відповідно до характеристики від 25 лютого 2020 року, наданої класним керівником ОСОБА_4 , психологом гімназії ОСОБА_5 , директором гімназії ОСОБА_6 , ОСОБА_2 є учнем гімназії № 31 м. Черкаси. До травми він був активним, дружелюбним, життєрадісним хлопчиком з улюбленим заняттям. Олег професійно займався футболом, у класі має багато друзів. На даний час уже протягом двох років знаходиться на індивідуальному навчанні. Всі вчителі, які проводять уроки в ОСОБА_2 відмічають напружений емоційний стан, так як йому важко змиритись з станом речей та прийняти той факт, що для тебе є недосяжним те повноцінне та насичене життя, яким живуть його друзі. Очевидно, що він сумує за однокласниками, друзями в команді та грою в футбол (том 1 а.с. 30).
		Тобто, після отриманих травм у неповнолітнього ОСОБА_2 змінилися умови життя, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, на теперішній час стан його здоров`я не відновлений, хоча подія відбулася ще влітку 2018 року.
		Тому, визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд враховує характер і тривалість страждань ОСОБА_2 , стан його здоров`я, тяжкість отриманих ним травм, істотність вимушених змін у його житті та характер наслідків, що наступили.
		Виходячи із принципів розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1500000 грн.
		Щодо доводів апеляційної скаргипредставника КП «Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» Черкаської міської ради» адвоката Демчика В.І., то вони не спростовують правильності висновків суду та були предметом розгляду суду першої інстанції.
		Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		Частиною 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		В силу положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Враховуючи, що ОСОБА_1  звільнений від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», позовні та апеляційні вимоги задоволено на 35 %, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь державиу розмірі 7875 гривень (1500000 грн. * 1 % * 150 % *35 %).
		Керуючись статтями 367, 374-376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд 
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу представника комунального підприємства «Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» Черкаської міської ради» - адвоката Демчика Василя Івановича залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 квітня 2022 року змінити в частині визначення розміру моральної шкоди, що підлягає до стягнення з Комунального підприємства «Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» Черкаської міської ради» на користь ОСОБА_1 , збільшивши його зі 100000 грн до 1500000 грн.
		В решті частини рішення суду залишити без змін.
		Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» Черкаської міської ради» на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 7875 грн.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. 
		 
		Судді 
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складений 27 червня 2022 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...