Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 293/100/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2022.
Дата набрання законної сили: 22.06.2022
Номер судового провадження: 61-15004ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		22 червня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 293/100/20
		провадження № 61-15004св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Фонд державного майна України, Державне підприємство «Електронмаш»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2021 року у складі судді Бруховського Є. Б., постанову Житомирського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С. та додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у складі колегії суддів:Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С,
		 
		касаційну скаргу Державного підприємства «Електронмаш» на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2021 року 
		у складі судді Бруховського Є. Б. та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 серпня 2021 рокуу складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Фонду державного майна України, Державного підприємства «Електронмаш» (далі - 
		ДП «Електронмаш», підприємство) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку 
		за час вимушеного прогулу. 
		 
		Позовна заява обґрунтована тим, що 29 січня 2019 року між ним 
		і Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, яке у подальшому перейменоване у Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, укладений контракт, відповідно до якого його призначено на посаду директора ДП «Електронмаш» на строк з 30 січня 2019 року 
		до 30 січня 2021 року. Призначення його оформлене відповідним наказом Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 29 січня 2019 року № 9-п.
		 
		Наказом Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 02 липня 2019 року затверджено нову редакцію Статуту ДП «Електронмаш», згідно з яким керівництво вказаним підприємством здійснює генеральний директор. У зв`язку з цим 17 липня 2019 року між ним та Міністерством економічного розвитку 
		і торгівлі України укладено додаткову угоду до контракту, якою погоджено зміну назви посади директор на генеральний директор, про що видано відповідний наказ.
		 
		Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 29 жовтня 2019 року № 28-п його звільнено із займаної посади 
		з 08 листопада 2019 року на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України. Копію вказаного наказу він отримав 16 грудня 2019 року.
		 
		ОСОБА_1 вважає, що його звільнено з порушенням встановленої трудовим законодавством процедури й за відсутності підстав, передбачених контрактом та положеннями КЗпП України.
		 
		Так, у наказі про його звільнення зазначено, що підставою для дострокового розірвання контракту є доповідна записка заступника директора департаменту управління державною власністю Кушнерика О. Ю. від 15 жовтня 2019 року. Водночас у цій доповідній записці наведені факти погіршення результатів роботи даного підприємства у 2018 році, однак він обіймав посаду генерального директора із 30 січня 2019 року, що підтверджується змістом контракту. Погіршення результатів роботи підприємства у 2018 році за жодних обставин 
		не могло бути підставою для розірвання контракту, оскільки такі обставини виникли до його укладення.
		 
		Також позивач зазначає, що наказом Міністерства економічного розвитку 
		і торгівлі України від 20 вересня 2018 року на нього покладено виконання обов`язків директора ДП «Електронмаш». На той час колишній керівник цього підприємства та особи, які називали себе представниками трудового колективу цього підприємства, не допускали його та представників інвентаризаційної комісії до приміщень ДП «Електронмаш» та не надавали фінансової документації підприємства і знищили електронні носії, на яких здійснювалось фіксування ведення бухгалтерського обліку підприємства.
		 
		Вказані обставини перешкоджали своєчасно подати звітність уповноваженому органу управління та контролюючим органам. Після налагодження роботи бухгалтерської служби підприємства та часткового відновлення втраченої документації ДП «Електронмаш» подало до Міністерства економічного розвитку 
		і торгівлі України фінансову звітність на перший квартал 2019 року, 
		що підтверджується листом підприємства від 10 травня 2019 року.
		 
		21 червня 2019 року підприємство направило Міністерству економічного розвитку і торгівлі України фінансову та бухгалтерську звітність за 2018 рік.
		 
		Вказує, що проєкт фінансового платну підприємства на 2019 рік повинен був бути підготовлений та поданий до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до 01 червня 2018 року. Оскільки його призначено на посаду керівника цього підприємства у січні 2019 року, жодних зобов`язань щодо підготовки цього плану на 2019 рік у встановлений термін він не мав.
		 
		22 травня 2019 року підприємство направило Міністерству економічного розвитку і торгівлі України проєкт інвестиційного та фінансового планів 
		на 2019 рік. В подальшому, після налагодження нормальної діяльності підприємства, відновлення втраченої фінансово-бухгалтерської документації, статистичної та фінансової звітності, отримання інформації щодо стану сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, виконання зобов`язань підприємства за укладеними угодами, ДП «Електронмаш» 28 жовтня 2019 року направило 
		до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України фінансовий план підприємства на 2019 рік.
		 
		Умовами контракту не передбачено звільнення генерального директора 
		з підстав несвоєчасного подання уповноваженому органу управління фінансового плану підприємства.
		 
		Також стверджує, що не надавав жодних пояснень щодо обставин, зазначених 
		у доповідній записці. Крім того, доповідна записка не містить посилання 
		на конкретні пункти контракту, які, на думку відповідача, були ним порушені.
		 
		ОСОБА_1 зазначив, що контракт розірваний у період його тимчасової непрацездатності, що вказує на порушення відповідачем норм статті 40 КЗпП України.
		 
		При звільненні його з роботи не були дотриманні й вимоги пункту 5 Порядку погодження з головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Так, під час розгляду головою місцевої державної адміністрації пропозиції щодо його звільнення з посади генерального директора ДП «Електронмаш», у нього не були відібрані письмові пояснення.
		 
		Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив визнати незаконним 
		та скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 29 жовтня 2019 року № 28-п про його звільнення 
		з посади генерального директора ДП «Електронмаш», поновити його на вказаній посаді з 08 листопада 2019 року та стягнути з ДП «Електронмаш» середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2021 року, з урахуванням ухвали суду від 12 квітня 2021 року про виправлення описки, позов задоволено. 
		 
		Скасовано наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 29 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 
		з посади генерального директора ДП «Електронмаш». Поновлено 
		ОСОБА_1 на посаді генерального директора ДП «Електронмаш»
		з 08 листопада 2019 року. Стягнено з ДП «Електронмаш» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 листопада 
		2019 року до 08 квітня 2021 року у розмірі 416 481,84 грн (без урахування податків та інших обов`язкових платежів). Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що в наказі про звільнення позивача, 
		а також у доповідній записці, яка стала підставою для видання спірного наказу, чітко не зазначено, які конкретно пункти контракту порушені ОСОБА_1 , незадовільні показники підприємства протягом 2018 року, тобто до укладення 
		з ним контракту, не можуть бути підставою для його звільнення. Фінансова звітність підприємства, а також фінансовий план були надані до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, а порушення строків надання цих документів зумовлене наявністю об`єктивних причин. Отже, суд дійшов висновку про скасування наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 29 жовтня 2019 року № 28-п та поновлення позивача 
		на посаді генерального директора ДП « Електронмаш».
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено, зазначено дату поновлення ОСОБА_1 
		на посаді генерального директора ДП «Електронмаш» з 09 листопада 
		2019 року та зменшено суму середнього заробітку, що підлягає стягненню 
		з ДП «Електронмаш» на користь ОСОБА_1 , з 416 481,84 грн 
		до 242 140,92 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного наказу про звільнення. Разом 
		із тим ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 08 листопада 2019 року, 
		а тому його слід поновити на посаді генерального директора 
		ДП «Електронмаш» з 09 листопада 2019 року. Крім того, суд першої інстанції помилково визначив середній заробіток позивача у розмірі 1 228,56 грн, оскільки заробітна плата позивача у вересні 2019 року становила 13 816,63 грн, 
		у жовтні 2019 року - 16 897,28 грн. Кількість робочих днів у вересні 2019 року -21 день, а у жовтні 2019 року - 22 дні. Тому, середньоденний заробіток позивача становить 714,28 грн ((13816,63 грн+16897,28 грн):(21 роб. дн. + 22 роб. дн)). Отже, загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становитиме 242 140,92 грн (714,28 грн х 339 роб. днів).
		 
		Додатковою постановою Житомирського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Стягнено з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Фонду державного майна України та з ДП «Електронмаш» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 
		по 16 433 грн, з кожного.
		 
		 
		 
		 
		Узагальнені доводи касаційних скарг
		 
		У вересні 2021 року ДП «Електромаш» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою, що виявлені факти бездіяльності позивача щодо подання фінансової звітності підприємства до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є порушенням його зобов`язань відповідно до умов контракту та, як наслідок, підставою для його звільнення. Крім того, суди залишили поза увагою, що між сторонами укладено строковий трудовий договір, а тому позивача не може бути поновлено на попередній роботі, оскільки строк дії контракту закінчився 31 січня 2021 року. 
		 
		Суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених викладеного у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 463/3091/15, від 23 грудня 2020 року у справі № 761/11572/18-ц.
		 
		У жовтні 2021 року Фонд державного майна України подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову 
		у задоволенні позову та відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції строк дії контракту закінчився, а тому немає підстав для поновлення на посаді. Суд не залучив до участі у справі керівника 
		ДП «Електромаш» Плотнікова Ю. О., оскільки поновлення на посаді позивача потягне звільнення Плотнікова Ю. О . Крім того, стягуючи витрати на професійну допомогу, суд не врахував критерій обґрунтованості та пропорційності таких витрат щодо предмета спору.
		 
		Суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 17 серпня 
		2021 року у справі № 293/100/20, від 03 жовтня 2018 року у справі 
		№ 545/1151/16-ц, від 15 лютого 2019 року у справі № 234/560/18-ц, від 11 квітня 2019 року у справі № 221/6617/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі 
		№ 344/12581/16-ц.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзиви 
		на касаційні скарги, у яких просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційні скарги - без задоволення. Зазначав, що доводи касаційних скарг є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
		 
		У листопаді 2021 року Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України подало до Верховного Суду письмові пояснення у яких просило касаційну скаргу ДП «Електромаш» задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалами Верховного Суду від 20 вересня від 24 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 239/100/20, витребувано її з Черняхівського районного суду Житомирської області, зупинено виконання рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2021 року 
		та постанови Житомирського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року 
		в частині, що не підлягає негайному виконанню, до закінчення їх перегляду 
		в касаційному порядку.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		З 12 вересня 2018 року ОСОБА_1 виконував обов`язки директора 
		ДП «Електронмаш». 
		 
		29 січня 2019 року між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 
		та ОСОБА_1 укладено контракт № 2, відповідно до якого позивача призначено на посаду директора ДП «Електронмаш» на строк з 30 січня 
		2019 року до 30 січня 2021 року.
		 
		Пунктом 5.3 контракту передбачено, що директор може бути звільнений 
		з посади, а цей контракт розірваний за ініціативою Мінекономрозвитку, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення строку його дії: у разі систематичного невиконання директором без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом; у разі одноразового грубого порушення директором законодавства чи обов`язків, передбачених цим контрактом, що спричинили значні негативні наслідки для підприємства; у разі невиконання підприємством зобов`язань перед бюджетом і Пенсійним фондом України щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати; у разі неподання в установленому порядку 
		на погодження і затвердження Мінекономрозвитку річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства або порушення порядку здійснення витрат суб`єктами господарювання державного сектора економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеного постановою КМУ від 3 жовтня 2012 року № 899; у разі несплати реструктуризованої податкової заборгованості протягом трьох місяців за наявності вини директора; за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці в разі систематичних порушень вимог чинного законодавства з питань охорони праці; у разі порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті; у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості; у разі, коли у трьох звітних кварталах протягом календарного року спостерігається зростання обсягів дебіторської заборгованості підприємства, яке за загальним підсумком зазначених кварталів не супроводжується відповідним зростанням обсягів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства; у разі неподання Мінекономрозвитку квартальної та річної фінансової звітності, а також квартального та річного звітів про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності; у разі недотримання фінансового 
		та бюджетного законодавства, а також незабезпечення в установлені строки законних вимог Державної аудиторської служби України та її територіальних органів, служби внутрішнього аудиту Мінекономрозвитку; у разі порушення законодавства при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти; у разі відмови директора від підписання додаткової угоди до цього контракту, якщо її укладання є обов`язковим для Мінекономрозвитку у зв`язку 
		зі змінами в чинному законодавстві України, які впливають на умови контракту; у разі неповідомлення Мінекономрозвитку у встановленому Законом порядку про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів; у разі непередання у порядку, встановленому законом, в управління іншій особі належних йому підприємств та корпоративних прав.
		 
		Наказом державного секретаря Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 січня 2019 року № 9-п ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП «Електронмаш» на строк та на умовах, визначених контрактом.
		 
		17 липня 2019 року між позивачем та Міністерства економічного розвитку 
		і торгівлі України укладено додаткову угоду до вказаного контракту, відповідно до якої у тексті контракту слово «директор» у всіх відмінках замінено словами «генеральний директор» у відповідному відмінку.
		 
		Цього ж дня наказом № 129-п внесено відповідні зміни до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 січня 2019 року № 9-п.
		 
		Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 29 жовтня 2019 року № 28-п позивача звільнено з посади генерального директора ДП «Електронмаш» з 08 листопада 2019 року на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України.
		 
		Підставою звільнення зазначено доповідну записку заступника директора Департаменту управління державною власністю Кушнерика О. Ю. від 15 жовтня 2019 року № 3243-03/693.
		 
		Доповідна записка містить інформацію про те, що підприємство за 2018 рік значно погіршило результати своєї роботи. Протягом вказаного року підприємство отримало 44 000,00 грн доходу при фактично отриманому 
		за 2017 рік 67 082,00 грн. За результатами роботи 2018 року підприємству завдано збитків на суму 8 464,00 грн, при отриманому в 2017 році прибутку в сумі 2 069,00 грн. Кредиторська заборгованість за 2018 рік зросла з 4 154,00 грн 
		до 8 182,00 грн на кінець року. У 2019 році підприємство не надає 
		до Міністерства фінансову звітність. Окрім того, на даний час фінансовий план підприємства на 2019 рік не затверджений, а на 2020 рік - не поданий (термін подачі - до 30 травня 2019 року).
		 
		Згідно з листом від 10 травня 2019 року № 893/01-07 ДП «Електронмаш» надало до Мінекономіки статистичної звітності підприємства за перший квартал 2019 року. Також у цьому листі зазначено, що починаючи із жовтня 2018 року 
		на підприємстві триває робота інвентаризаційної комісії органу управління, яка, зокрема, здійснює вивчення та перевірку ряду внутрішньої документації 
		ДП «Електронмаш», ревізує приміщення підприємства тощо. Разом з тим керівник підприємства веде роботу з відновлення фінансово-господарської документації підприємства за попередні роки.
		 
		Листом від 21 червня 2019 року ДП «Електронмаш» повідомило Мінекономрозвитку про те, що у зв`язку з блокуванням невідомими особами роботи підприємства та інвентаризаційної комісії у підприємства відсутня фінансова документація та електронні носії з програмним забезпеченням, 
		за допомогою якого здійснювалося ведення бухгалтерського та податкового обліку ДП «Електронмаш». Вказані обставини унеможливили своєчасне формування і подання обов`язкової звітності до органу управління 
		і контролюючих органів.
		 
		На даний час на підприємстві триває робота з відновлення фінансово-господарської документації за попередній рік та подання фінансової, статистичної звітності до відповідних органів.
		 
		З огляду на зазначене, підприємство повідомило про те, що фінансовий план 
		на 2019 рік буде наданий до органу управління додатково.
		 
		Цим же листом Міністерству надано фінансову та бухгалтерську звітність 
		за 2018 рік.
		 
		Фінансовий план на 2019 рік наданий Міністерству економічного розвитку 
		і торгівлі України 28 жовтня 2019 року. 
		 
		Листом від 06 листопада 2019 року ДП «Електронмаш» повідомило про внесення коригування у фінансовий та інвестиційний план підприємства 
		на 2019 рік, у зв`язку з чим Мінекономрозвитку надано вказаний план 
		з коригуванням.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції 
		в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		В ухвалах Верховного Суду від 20 вересня та від 24 листопада 2021 року вказано, 
		що касаційні скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Перевіривши доводи касаційних скарг, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню 
		з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).
		 
		Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають 
		на території України, зокрема правовий захист від незаконного звільнення (стаття 5-1 КЗпП України).
		 
		Згідно із статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		 
		Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).
		 
		Підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом (пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України).
		 
		У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту 
		з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але 
		не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом (пункти 17 і 21 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня1994 року № 170).
		 
		Велика Палата Верховного Суду у справі № 452/970/17 (провадження 
		№ 14-157цс19) дійшла висновку про те, що звільнення працівника на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, 
		не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які 
		не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення 
		на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.
		 
		У постанові від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 Верховний Суд України вказав, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або 
		з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності 
		з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так 
		і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
		 
		За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається 
		як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, 
		на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), 
		що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Верховний Суд наголошує, що законність звільнення у цій категорії справ повинен довести роботодавець.
		 
		Разом із тим ані в наказі про звільнення позивача, ані в доповідній записці, яка стала підставою для винесення спірного наказу, чітко не зазначено, які конкретно пункти контракту порушив ОСОБА_1 .
		 
		Отже, відповідач не надав доказів на підтвердження порушення позивачем умов контракту, які давали б підстави для звільнення відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
		 
		Суди попередніх інстанцій також врахували, що фінансова звітність підприємства, а також фінансовий план були надані до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Порушення строків надання цих документів зумовлене наявністю об`єктивних причин. 
		 
		Встановивши, що законність підстав звільнення позивача з роботи роботодавцем не доведена, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов загалом правильного висновку по суті вирішення справи про скасування оспорюваного наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Разом із тим суди попередніх інстанцій, поновлюючи ОСОБА_1 на роботі, залишили поза увагою те, що між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та ОСОБА_1 укладено контракт від 29 січня 2019 року № 2 терміном з 30 січня 2019 року до 30 січня 2021 року, отже на час розгляду справи судом першої інстанції строк дії контракту закінчився, а тому суд не мав правових підстав для поновлення позивача на роботі.
		 
		З урахуванням наведеного середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню за період із моменту звільнення до дня закінчення дії контракту включно.
		 
		У справі встановлено, що заробітна плата позивача у вересні 2019 року становила 13816,63 грн, у жовтні 2019 року - 16 897,28 грн Кількість робочих днів у вересні 2019 року складала 21 день, а у жовтні 2019 року - 22 дні. Отже, середньоденний заробіток позивача становить 714, 28 грн 
		((13 816,63 грн+16897,28 грн) : ( 21 роб. д. + 22 роб. д)).
		 
		Час вимушеного прогулу необхідно рахувати з 30 листопада 2019 року 
		(з урахуванням перебування позивача на лікарняному в період 
		з 07 до 29 листопада 2019 року) до 29 січня 2021 року (30 січня 2021 року вихідний день), тобто час вимушеного прогулу складає 291 робочий день: 
		у грудні 2019 року - 21 робочий день, у січні 2020 року - 21 робочий день, 
		у лютому 2020 року - 20 робочих днів, у березні 2020 року - 21 робочий день, 
		у квітні 2020 року - 21 робочий день, у травні 2020 року - 19 робочих днів, 
		у червні 2020 року - 20 робочих днів, у липні 2020 року - 23 робочих дні, у серпні 2020 року - 20 робочих днів, у вересні 2020 року - 22 робочих дні, 
		у жовтні 2020 року - 21 робочий день, у листопаді 2020 року - 21 робочий день, 
		у грудні 2020 року - 22 робочих дні, у січні 2021 року -19 робочих днів.
		 
		Отже, загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становитиме 207 855,48 грн (714,28 грн х 291 роб. днів).
		 
		Ураховуючи зазначене, рішення апеляційного суду в частині поновлення 
		на роботі підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині із зміню дати та підстави звільнення, а в частині стягнення середнього заробітку - зміні, шляхом зменшення суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню з ДП «Електронмаш» на користь позивача, з 242 140,92 грн до 207 855,48 грн. В решті постанову апеляційного суду залишити без змін.
		 
		Щодо витрат на правничу допомогу
		 
		У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право 
		на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		 
		При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		 
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		 
		Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав 
		і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному 
		та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними 
		та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		 
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод 
		і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння 
		їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону 
		№ 5076-VI).
		 
		Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону № 5076-VI.
		 
		За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		 
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		 
		Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг 
		і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		 
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		 
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела 
		до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		 
		Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		 
		З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 
		3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг 
		та фінансового стану учасників справи.
		 
		Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
		 
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Позивач на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надав договір про надання правової допомоги від 19 грудня 2019 року № 191219, акт приймання-передачі послуг 
		від 19 серпня 2021 року № 2 за цим договором, довідку про отримання грошових коштів від 19 серпня 2021 року, копію ордера адвоката та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30 серпня 2016 року 
		КС № 5802/10.
		 
		Таким чином, що позивач підтвердив документально, що ним дійсно були понесені витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
		 
		З огляду на це Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про доведеність понесення позивачем судових витрат 
		та їх розміру, який підлягає відшкодуванню, і, відповідно, відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		 
		Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення 
		у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте 
		в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної 
		та (або) резолютивної частини.
		 
		Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили помилкове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора ДП «Електронмаш», то це рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у позові із зміню дати та підстави звільнення.
		 
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають зміні шляхом зменшення розміру стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку 
		за час вимушеного прогулу при звільненні з 242 140,92 грн до 207 855,48 грн.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги Фонду державного майна України та Державного підприємства «Електронмаш» задовольнити частково.
		 
		Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 квітня 
		2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 серпня 
		2021 року у частині задоволення позову про поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора Державного підприємства «Електронмаш» скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Фонду державного майна України, Державного підприємства «Електронмаш» про поновлення на посаді генерального директора Державного підприємства «Електронмаш» відмовити.
		 
		Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Державного підприємства «Електронмаш» 
		з 08 листопада 2019 року на 30 січня 2021 року і формулювання підстави звільнення з «підстава, передбачена контрактом, пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України» на «у зв`язку з закінченням строку трудового договору 
		на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України».
		 
		Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 серпня 
		2021 року у частині вирішення позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Електронмаш» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити.
		 
		Стягнути з Державного підприємства «Електронмаш» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 
		за період з 30 листопада 2019 року до 30 січня 2021 року у розмірі 207 855,48 грн (двісті сім тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять гривень сорок вісім копійок).
		 
		В іншій частині рішення Черняхівського районного суду Житомирської області 
		від 09 квітня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду 
		від 17 серпня 2021 року залишити без змін.
		 
		Додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року залишити без змін
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту 
		її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                                           С. Ю. Бурлаков
		 
		А. Ю. Зайцев
		 
		Є. В. Коротенко
		 
		В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...