Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/2626/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2022.
Дата набрання законної сили: 23.06.2022
Номер судового провадження: 51-5123км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017040680001647

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23червня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 204/2626/21
		провадження № 51-5123 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
		Касаційного кримінального суду (далі  Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючої ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		особи, стосовно якої закрито
		кримінальне провадження  ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		захисника  ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (даліЄРДР) за №12017040680001647, заобвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Новоселівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 Кримінального кодексу України (далі  КК),
		за касаційною скаргою представника потерпілої   ОСОБА_8  ОСОБА_9 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_6 .
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 25 березня 2021 року скасував ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 25 січня 2021 року, якою було звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК, на підставі ч.1 ст.49 КК, у зв`язку із закінченням строків давності і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
		Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 14червня 2021 року на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК, у зв`язку із закінченням строку давності, а кримінальне провадження щодо нього на підставі п.1 ч.2 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) закрив. Цивільний позов потерпілої  ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишив без розгляду та роз`яснив їй право на звернення з позовом у порядку цивільного судочинства.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_8  ОСОБА_9 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін.
		З ухвали суду першої інстанції вбачається, що згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК, яке відповідно до ст.12 КК відноситься до категорії кримінальних проступків та мало місце 4 січня 2017 року, тобто більше 3-х років тому. Як встановив місцевий загальний суд, у період часу з моменту вчинення кримінального правопорушення і до дня постановлення ухвали ОСОБА_6 не ухилявся від слідства або суду. З урахуванням наведеного суд прийшов до висновку про наявність підстав, визначених п.2 ч.1 ст.49КК, для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності.
		Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_9 порушує питання про перегляд зазначених судових рішень з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		На обґрунтування своїх доводів він посилається на те, що, на його переконання:
		- суд першої інстанції, всупереч ч.3 ст.415 КПК, під час нового розгляду 14червня 2021 року кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 не взяв до уваги висновків суду апеляційної інстанції, викладених в ухвалі від 25 березня 2021 року;
		- суд першої інстанції також не взяв до уваги мотиви скасування апеляційним судом попереднього судового рішення, а саме, що в порушення роз`яснень пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №12 у скасованій ухвалі не було викладено обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_6 інкримінованого йому, не досліджено докази на підтвердження встановлених обставин, залишено без уваги, що він підозрюється і в інших злочинах, при цьому указане провадження було закрите у підготовчому судовому засіданні, що, на думку представника, виключило можливість дослідження і оцінки судом доказів у справі;
		- апеляційний суд під час перегляду оскаржуваної ухвали місцевого суду від 14червня 2021 року не врахував зазначені вище обставини та не надав відповіді на порушені в апеляційній скарзі представника потерпілої питання щодо недодержання судом першої інстанції обов`язкових для виконання вказівок. Вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що указані вказівки було виконано судом першої інстанції шляхом виділення в окреме провадження обвинувального акта у кримінальному провадженні №12017040680001647 ухвалою від 8 квітня 2021 року, не відповідають дійсності, оскільки мотивувальна частина ухвали Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2021 року такої вказівки не містила.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор не підтримав касаційну скаргу представника потерпілої.
		Обвинувачений та його захисник заперечили щодо задоволення вимог касаційної скарги, вважають, що судові рішення стосовно ОСОБА_6 є законними, обґрунтованими та такими, що не суперечать нормам законодавства, крім того,захисник надав Суду письмові заперечення, у яких, посилаючись на судову практику Верховного Суду, зауважив, що дотримання умов, передбачених ст.49КК, є безумовною й обов`язковою для суду підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності, навіть якщо особа свою вину не визнає.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст.433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		У зв`язку із зазначеним, при перевірці касаційної скарги представника потерпілої Суд виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанції.
		Відповідно до ч.1 ст.438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Згідно із ч.1 ст.412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		За правилами п.1 ч.2 ст.284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		За ч.1 ст.285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		Згідно з положеннями ст.44 КК особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
		Згідно із ч.3 ст.288 КПК суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		Відповідно до ч.4 ст.286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
		Положеннями п.2 ч.1 ст.49 КК передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки  у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі.
		У ході підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.1 ст.185 КК суд першої інстанції розглянув клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК та закриття кримінального провадження.
		Як вбачається з ухвали суду, постановленої за результатами розгляду зазначеного клопотання захисника, суд встановив, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК, яке відповідно до положень ст. 12 КК є кримінальним проступком, за вчинення якого передбачене покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років. Вказаний кримінальний проступок вчинено ним 4 січня 2017 року, з дня вчинення якого минуло понад три роки, та строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК, закінчився. Як встановлено судом першої інстанції, з дня вчинення кримінального правопорушення і на час розгляду кримінального провадження в суді обвинувачений не ухилявся від слідства або суду. З урахуванням цих обставин місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності відповідно до вимог ст.49 КК у зв`язку із закінченням строку давності.
		Дотримуючись положень п.2 ч.1 ст.49 КК, врахувавши думку потерпілої ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого, думку сторони обвинувачення щодо задоволення клопотання, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вказаного вище клопотання і звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, з яким погоджується й колегія суддів.
		Представник потерпілої, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2021 року, за апеляційною скаргою представника потерпілої, дійшов висновку про прийняття правильного рішення судом першої інстанції у підготовчому судовому засіданні 14 червня 2021 року на підставі ст.49 КК, п.1 ч.2 ст.284 КПК та вказав про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
		Доводи касаційної скарги представника про те, що ухвала апеляційного суду постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд не надав відповіді на порушені в апеляційній скарзі представника потерпілої питання в частині недодержання судом першої інстанції обов`язкових для виконання вказівок, викладених в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2021 року, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
		Згідно із положеннями ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Суд апеляційної інстанції з дотриманням положень статей 405, 419 КПК розглянув скаргу представника ОСОБА_9 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 , доводи якої є аналогічними доводам касаційної скарги, та дійшов обґрунтованого висновку, що ухвала місцевого суду в цілому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, з чим погоджується і касаційний суд.
		Так, апеляційний суд надав оцінку доводам в апеляційній скарзі представника потерпілої про те, що суд першої інстанції не перевірив обставин, передбачених ч.2 ст.49 КК, та безпідставно звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, і дійшов висновку, що їх не можна визнати прийнятними, оскільки зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком останнього саме собою не свідчить про ухилення від слідства. Для застосування положень ч.2 ст.49 КК у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від органів досудового розслідування.
		Водночас, як встановив суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі, матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не містять даних на підтвердження факту саме умисного вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на ухилення від досудового розслідування, чи оголошення обвинуваченого у розшук.
		Крім цього, судом зазначено, що інших даних, які би свідчили про те, що ОСОБА_6 вчиняв умисні дії, направлені на ухилення від досудового розслідування, матеріали кримінального провадження не містять, та представником потерпілої під час апеляційного перегляду не надано, а тому суд апеляційної інстанції не знайшов підстав вважати протилежне.
		Що стосується доводів у касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, не зважив на ті обставини вчинення ним нових злочинів, то Суд вважає зазначені доводи такими, що в цілому не спростовують обґрунтованість судових рішень у цій частині з огляду на наступне.
		Так, відповідно до правил ч.3 ст.49 КК, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
		При перериванні перебігу давності обчислення строків давності як за раніше вчинений злочин, так і за вчинений новий злочин починається з дня вчинення саме нового злочину, причому окремо за кожний злочин.
		З ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що в провадженні суду першої інстанціїзнаходиться кримінальне провадження №12017040030002380 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК. У Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі  ЄДРСР) оприлюднено вирок, постановлений Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська 13 грудня 2021 року у вказаному кримінальному провадженні, за яким ОСОБА_6 засуджено за вчинення 16лютого 2017 року та у період з 10 до 16 березня 2017 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК, до покарання у виді обмеження волі на строк 1рік і на підставі ст.75 КК звільнено від відбуття призначеного покарання з покладенням обов`язків, передбачених пп. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК, і встановленням іспитового строку терміном на 1 рік. 
		Разом з тим, як убачається з матеріалів кримінального провадження, рішення суду першої інстанції, яким ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, було прийнято 14червня 2021 року, яке набрало чинності після перегляду судом апеляційної інстанції 11 жовтня 2021 року, тобто до ухвалення 13 грудня 2021 року обвинувального вироку за ч.2 ст.190КК та набрання ним законної сили.
		Пунктом 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Вказане положення становить підґрунтя для регламентації цього принципу в національному законодавстві.
		Згідно із ч.1 ст.62 Конституції Україниособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Також такий конституційний принцип презумпції невинуватості майже аналогічно закріплено безпосередньо в тексті закону України про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.2 КК), а також відображено у кримінальному процесуальному законі (ст.7 та ч.1 ст.17 КПК). Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду.
		Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що оскільки на момент розгляду місцевим загальним судом питання про застосування до ОСОБА_6 положень п. 2 ч. 1ст. 49 ККта на момент перегляду зазначеного рішення в суді апеляційної інстанції вирок щодо останнього за ч.2 ст.190 КК ухвалено не було, то підстави для переривання перебігу строків давності в суду були відсутні.
		Проте, з урахуванням даних з ЄДРСР, навіть у випадку переривання перебігу давності вчиненням ним у подальшому злочину за ч.2 ст.190 КК у період з16лютого до 16 березня 2017 року, трирічний строк мав би сплинути 16березня 2020 року, проте рішення суду першої інстанції від 14 червня 2021року про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності набрало законної сили з моменту постановлення судом апеляційної інстанції ухвали  11жовтня 2021 року.
		Водночас даних щодо вчинення інших, крім зазначених у судових рішеннях злочинів, у період після 4 січня 2017 року матеріали кримінального провадження не містять і не зазначаються представником потерпілої у касаційній скарзі. З урахуванням зазначеного відсутні підстави для задоволення вимог касаційної скарги з цих підстав.
		Безпідставними також визнав суд апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги представника потерпілої про невиконання судом першої інстанції вимог суду апеляційної інстанції, викладених в ухвалі від 25 березня 2021 року. При цьому суд зазначив в ухвалі про те, що:
		- ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від8квітня 2021 року було виділено в окреме провадження матеріали обвинувального акта в кримінальному провадженні №12017040680001647 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.1 ст.185КК;
		- судом першої інстанції на виконання вимог суду апеляційної інстанції, викладених в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2021 року, при звільненні ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК було прийнято до уваги думку потерпілої ОСОБА_8 та з урахуванням вимог КПК ухвалено рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та вирішено долю цивільного позову.
		Крім того, апеляційний суд зауважив про те, що із системного аналізу КПК та КК слідує, що передбачений ст.49 КК інститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення зі згодою потерпілої на таке звільнення, а також про те, що у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК та закриття кримінального провадження цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілої сторони можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п.1 ч.2 ст.284КПК, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
		За урахуванням зазначеного апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів представника потерпілої в апеляційній скарзі щодо невиконання судом першої інстанції вимог ч.3 ст.415 КПК. З такими висновками погоджується й колегія суддів.
		Ураховуючи вищезазначене, Дніпровський апеляційний суд дослідив матеріали кримінального провадження та ретельно проаналізував доводи в апеляційній скарзі представника потерпілої, які аналогічні доводам, наведеним у касаційній скарзі, надавши в цілому їм належну оцінку. З такими висновками погоджується й колегія суддів касаційного суду.
		Щодо доводів у касаційній скарзі про невикладення судом першої інстанції у своєму рішенні фактичних обставин вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК, то вони є обґрунтованими.
		Водночас, як вбачається зі змісту п.5 ч.2 ст.291 КПК обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. За правилами ч.1 ст.293 цього Кодексу одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати його копію та копію реєстрів матеріалів досудового розслідування.
		Відповідно до положень ч.3 ст.285 КПК обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.
		За правилами ч.4 ст.286 КПК якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
		З урахуванням зазначеного, на думку колегії суддів доводи в касаційній скарзі представника потерпілої про те, що судом першої інстанції безпідставно не було викладено обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_6 , з огляду на те, що обвинуваченому роз`яснюється суть обвинувачення і він за таких обставин не заперечує щодо закриття кримінального провадження відносно нього з нереабілітуючих підстав, в цілому не свідчить про наявність такого істотного порушення вимог КПК, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки при тому, що обвинувальний акт міститься у матеріалах провадження, жодна зі сторін не зазначила своєї незгоди щодо змісту пред`явленого обвинувачення чи правильності кваліфікації дій ОСОБА_6 . 
		Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 48, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
		Ураховуючи положення ч.4 ст.286 КПК, суд першої інстанції розглянув вищезазначене клопотання невідкладно, не з`ясовуючи при цьому обставини, установлені під час кримінального провадження, та не перевіряючи їх доказами у порядку статей 347363КПК.
		Водночас, посилаючись у касаційній скарзі на ті обставини, що судом першої інстанції не досліджено докази, представник потерпілої не зазначив, які саме норми КПК було порушено судом у цій частині, при тому, що стадія проведення підготовчого судового засідання не передбачає дослідження доказів, тоді як чітко врегульовує можливість закриття кримінального провадження з указаних підстав.
		На підставі вищезазначеного, вказані доводи касаційної скарги представника ОСОБА_9 , на думку Суду, в цілому не спростовують правильності висновків суду першої й апеляційної інстанцій у частині прийняття рішення про застосування до ОСОБА_6 положень п.2 ч.1 ст.49 КК.
		 
		Таким чином, касаційна скарга представника потерпілої не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність ухвали Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 14 червня 2021року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року відносно ОСОБА_6 , і Суд не встановив істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які би стали підставою для зміни чи скасування указаних судових рішень.
		Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_6  залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_8  ОСОБА_9  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною йоскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...