Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/45921/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 28.06.2022. Зареєстровано: 29.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2022.

Номер судового провадження: 2/761/6878/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/45921/21
		Провадження № 2/761/6878/2022
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       14 червня 2022 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
		                головуючого судді: Савицького О.А.,
		                при секретарі: Вдовкіній Ю.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Новинна Група Україна» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростовання недостовірної інформації,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		21.12.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1), ТОВ «Новинна Група Україна» (далі - відповідач-2) про захист честі, гідності, ділової репутації та спростовання недостовірної інформації.
		Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_8 р. ОСОБА_2 під час прямого ефіру програми « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на телеканалі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було поширено недостовірну та негативну інформацію про нього, а саме про те, що він був та є громадянином Російської Федерації, закінчив Московський військовий інститут, є колишнім радянським гру-шником, розвідником, віп-агітатором в Офісі Президента України, буде просувати російську тему на телеканалі « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка буде випускатися за кошти платників податків. Разом з тим, посилаючись на те, що вказана інформація є недостовірною та відповідно завдає шкоду його діловій репутації, зачіпає честь та гідність, позивач вважає, що вказана інформація підлягає спростуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом.
		Ухвалою від 08.02.2022 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
		Ухвалою від 16.05.2022 р. задоволено клопотання представника позивача, прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог, а також встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі.
		Представники відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, просили суд відмовити у їх задоволенні. Також останні подали відзиви на позов, у яких виклали заперечення проти нього, вважають вимоги позивача такими, що не доведені належними доказами та не ґрунтуються на вимогах закону.
		Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що на офіційному YouTube каналі «Україна 24» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , розміщено відео під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_9», на якому ІНФОРМАЦІЯ_8 р. ОСОБА_2 на телеканалі «Україна 24» підчас прямого ефіру програми « ІНФОРМАЦІЯ_1 », гостем якої був ОСОБА_2 , останнім серед іншого було зазначено, наступне : 
		« … Сейчас гражданин России бывший ОСОБА_1, выпускник Военного института Московского, где готовили офицеров Главного разведывательного управления СССР, а затем - России, он будет вести программу на канале «Дом». А для того ли граждане Украины платят налоги, чтобы люди с российскими нарративами, близкие к Офису Президента, такие как ОСОБА_1, вели свои программы за огромные деньги? Я на это лично не подвязывался. Я не хочу, чтоб мои деньги в виде налогов шли на Пальчевского. Он может на свои деньги создать программу, вот тогда я буду апплодировать. Но за свой счет. Пришлют, может, что-то из России ему братья, вот тогда я понимаю. »,
		«… У них там, кстати, вот, кроме ОСОБА_4 , у них там два вип-агитатора в Офисе Президента: это бывшие советские гру-шники, разведчики советские, закончившие в Москве институт - Военный институт «ВИИА»: ОСОБА_1 и ОСОБА_5 . Я ж говорю, как есть. Они ребята умные. ОСОБА_1 слегка свехнулся, чокнулся, говоря по-нашему, но человек же не глупый. Вот они будут российскую тему пихать. Молодцы.».
		Факт присутності ОСОБА_2 в якості гостя на передачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також факт поширення інформації, яка оспорюється позивачем, і розміщення відео на офіційному YouTube каналі «Україна 24» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4  представниками відповідачів не заперечувався. 
		Разом з тим, факт поширення інформації ОСОБА_2 підтверджується записом ефіру програми «ІНФОРМАЦІЯ_9», який розміщений на YouTube каналі «Україна 24» та зберігається за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 , що доданий представником позивача до матеріалів справи на DVD-диску. Крім того, доступ до вказаного веб-ресурсу вільний на день розгляду справи, що не заперечувалось сторонами.
		З вказаного відеозапису не вбачається, що вказана інформація була поширена саме у прямому ефірі програми « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на телеканалі «Україна 24», а не виключно на офіційному YouTube каналі телеканалу «Україна 24» у записі цього ефіру.
		Посилання представника відповідача-2 на те, що відео, яке міститься на YouTube каналі «Україна 24», а також надано представником позивача на диску може бути не оригінальним, і за його записом позивач не звертався суд не приймає до уваги з огляду на наступне. 
		Так, Велика Палата Верховного Суду в пункті 6.21 постанови від 07.12.2021 р. у справі № 905/902/20 вказала, що звернення громадянина або юридичної особи до телерадіоорганізації зі скаргою в порядку статті 64 Закону України від 21 грудня 1993 року № 3759-ХІІ «Про телебачення та радіомовлення» (далі - Закон № 3759-ХІІ) не є обов`язковою передумовою звернення до суду за захистом недоторканості ділової репутації, адже передбачає право, а не обов`язок особи на звернення до телерадіоорганізації зі скаргою щодо змісту відповідних програм та передач та, відповідно, на отримання копії запису фрагмента зі спірною інформацією. Право на судовий захист ділової репутації не залежить від того, чи скористалися громадянин чи юридична особа правом вимагати від телерадіоорганізації спростування недостовірної інформації в позасудовому порядку. Тому сплив установленого законом 14-денного строку зберігання трансльованої передачі та незвернення заявника до телерадіоорганізації протягом цього строку з відповідною (відповідними) вимогою (вимогами) у порядку частин третьої, п`ятої статті 64 Закону № 3759-ХІІ про спростування недостовірної інформації та/або про надання копії запису фрагмента передачі не позбавляє його можливості захистити свої права в судовому порядку з дотриманням принципу змагальності сторін, суть якого полягає, зокрема, в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (пункт 5 частини третьої статті 2, частина третя статті 13 та частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (пункт 6.22 постанови). У пункті 6.30 постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законодавство, що регулює відносини, пов`язані з поширенням недостовірної інформації шляхом передання її по радіо, телебаченню, не передбачає, що докази поширення такої інформації (докази транслювання чи ретранслювання телерадіоорганізацією передачі зі спірною інформацією) можуть бути отримані виключно в порядку, передбаченому Законом № 3759-ХІІ.
		Таким чином суд вважає встановленим факт розповсюдження вищевказаної інформації на офіційному YouTube каналі «Україна 24» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4  у відео під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_9». 
		Крім того, фрагмент відео, на кому ОСОБА_2 поширив інформацію про ОСОБА_1 було досліджено (переглянуто) в судовому засіданні 14.06.2022 р. і заперечень з приводу оригінальності відео від сторін не надходило.
		Станом на момент розгляду справи кількість переглядів зазначеного відео за посиланням перевищує 115 000 переглядів, тобто інформація, що міститься на відео, зокрема, про особу позивача доведена до відома необмеженого кола осіб.
		Під час відео ОСОБА_2 констатував, що ОСОБА_1 є та був громадянином Росії, що він поширює проросійські наративи, є колишнім радянським гру-шником і радянським розвідником, закінчив Московський військовий інститут.
		Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що вищенаведена інформацію, яка стосується безпосередньо його особи, є недостовірною, завдає шкоди його діловій репутації, зачіпає честь та гідність, а тому підлягає спростуванню.
		Згідно з ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Частиною 4 статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.
		Згідно з ч.1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; …, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		У відповідності до глави 22 ЦК України до особистих немайнових прав включені, зокрема, право на повагу до гідності та честі (стаття 297) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299). Гідність та честь фізичної особи, її ділова репутація є недоторканними (згідно із частиною другою статті 297 та частиною першою статті 299 ЦК України).
		Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. (згідно із частиною першою статті 275 ЦК України). Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ч.3 ст. 297 ЦК України). Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ч.2 ст. 299 ЦК України).
		Разом з тим, відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або у інший спосіб - на свій вибір.
		Зважаючи на ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією розуміють документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
		Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		З огляду на постанову пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1, зокрема, на пункт 15 постанови, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		З пояснень сторін та наданих доказів, судом встановлено, що ОСОБА_2 поширив інформацію про те, що ОСОБА_1 є та був громадянином Росії, що він поширює проросійські наративи, а також є колишнім радянським гру-шником і радянським розвідником.
		При цьому, сторона відповідачів не надала суду доказів достовірності оспорюваної позивачем інформації, щодо наявності у нього громадянства Російської Федерації та доказів на підтвердження його працевлаштування у Головному розвідувальному управлінні Генерального штабу збройних сил російської федерації.
		З матеріалів справи судом також встановлено, що 13.09.2009 року ОСОБА_1 було видано паспорт громадянина України, в якому зазначено, що останній народився в місті Київ. 
		Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України» паспорт позивача є належним документом, що підтверджує його громадянство України.
		Крім того, суд не може погодитись із твердженням представника відповідача-1 та представника відповідача-2 про те, що позивач набув громадянство лише 13.09.2009 р. (з моменту видачі паспорту), оскільки в паспорті зазначено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в місті Київ. Доказів наявності у ОСОБА_1 громадянства російської федерації відповідачами не надавалось.
		Твердження представника відповідача-2 про те, що ОСОБА_1 балотувався до Державної думи РФ також не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки не доведені належними та допустимими доказами, та фактично є припущенням представника відповідача-2.
		Таким чином, судом не було встановлено факту наявності у ОСОБА_1 громадянства російської федерації, про що відповідачами було поширено інформацію, та проти якої заперечує позивач.
		Суд вважає, що інформація про те, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, поширює проросійські наративи, а також є колишнім радянським гру-шником і радянським розвідником, була висловлена ОСОБА_2 у формі фактичних тверджень, оскільки у наведених висловлюваннях відповідачем використані мовні засоби, які репрезентують чітке, однозначне, точне позначення фактів, які можна довести або спростувати, що неможливо зробити з оціночним судженням. Оспорювана інформація сформульована ОСОБА_2 способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів). Також відсутні будь-які стилістичні конструкції або інші способи, які б вказували на те, що повідомлена інформація є суб`єктивною думкою та особистим поглядом на певні події і відображає особисту точку зору, тобто відсутні ті мовні засоби, які є характерними для оціночних суджень. Про те, що йдеться про фактичні дані, свідчить також загальний тон висловлювань у контексті оспорюваної інформації.
		Суд виходить з того, що наведена у позовній заяві інформація, яку позивач просить спростувати, за своїм змістом спрямована на те, щоб створити у сторонньої особи негативне уявлення про позивача. Досліджуючи змістовне навантаження інформації, що розповсюджена ОСОБА_2 для глядачів, вбачається, що вона направлена на висвітлення відомостей, що свідчать про вчинення позивачем аморальних вчинків, про те, що позивач є зрадником державних інтересів країни в інтересах російської федерації.
		Відповідно до п.15 ч. 5 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Згідно з пунктом 18 зазначеної постанови, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Водночас, з пояснень представника позивача та представників відповідачів, наданих ними в судовому засіданні, та матеріалів справи, судом встановлено, що поширена щодо позивача інформація у частині намірів вести програму на телеканалі «Дом» за кошти, сплачені в якості податків, а також щодо того, що позивач є віп-агітатором в Офісі Президента України і буде просувати російську тему, є власною суб`єктивною думкою та поглядом ОСОБА_2 , тому не може вважатися недостовірною інформацією, що може бути спростованою судовому порядку визначеному ст. 277 ЦК України.
		Таким чином, позивач довів факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутації, при цьому викладена відповідачем-1 інформація не є оціночним судженням.
		Суд приходить до висновку про можливість визнання недостовірною вищезазначеної інформації, оскільки відповідачем, на якого покладається обов`язок доведення, що поширена інформація є достовірною, не підтверджено, що позивач є або був громадянином Росії, що він поширює проросійські наративи, а також є колишнім радянським грушником і радянським розвідником.
		Щодо посилань представників відповідачів на те, що позивач є публічною особою і межі критики щодо нього є ширшими, ніж щодо приватної особи, суд зазначає наступне.
		Політичні діячі та посадові особи, які обіймають політичні (публічні) посади або здійснюють публічну владу, підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у ЗМІ, про що зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 01 липня 1997 року у справі «Обершлік проти Австрії (№ 2)» (Oberschlickv. Austria (№ 2), від 24 червня 2004 року у справі «Принцеса фон Ганновер проти Німеччини» (Von Hannoverv. Germany), від 25 червня 2019 року (заява № 14047/16) у справі «Цу Гуттенберг проти Німеччини» (Zu Guttenbergv. Germany).
		Позивач належить до категорії публічних осіб.
		Однак свобода поширення інформації та критики щодо публічних осіб не є безмежною. Так, ширша свобода у висловлюваннях стосовно публічних осіб передбачає: а) більш широку можливість висвітлення пов`язаних з такими особами фактів; б) можливість піддавати дії та бездіяльність публічних осіб більш критичній оцінці із застосуванням більш гострих висловлювань, які, однак, не повинні переходити в брутальну, принизливу чи непристойну форму.
		Як вбачається зі змісту ч.2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», критика належить до оціночних суджень. Тобто про критику можна говорити тоді, коли висловлювання містять не фактичні обставини, а суб`єктивне ставлення особи до тих інших обставин чи подій, що мали місце.
		Водночас висловлювання, які просить спростувати позивач, під наведені вище критерії не підпадають, оскільки: а) не є достовірними, а отже, не можуть бути визнані фактами; б) не є оціночними судженнями, а отже, не можуть бути визнані критикою.
		Суд також враховує, що достовірність і точність подання інформації є одними з основоположних засад професійної та етичної журналістики.
		У Декларації принципів поведінки журналістів, прийнятій на ІІ всесвітньому Конгресі Міжнародної федерації журналістів (Бордо, 25-28 квітня 1954 року), зі змінами на 18-му всесвітньому Конгресі МФЖ (Хельсингьор, 2-6 червня 1986 року), йдеться, що журналіст має розцінювати як серйозні порушення наклеп, дифамацію, безпідставні звинувачення.
		У Міжнародних принципах журналістської етики, які були затверджені на міжнародній конференції в Парижі в 1983 році, зазначено, що головне завдання журналіста гарантувати аудиторії отримання правдивої і достовірної інформації через чесне відображення об`єктивної реальності.
		Якщо висвітлення слів та вчинків публічного діяча, в тому числі у формі гострої критики, є допустимим відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, то поширення звинувачень, що не мають під собою жодного підґрунтя, вважається перевищенням допустимих меж.
		В даному випадку оспорювана інформація за своїм змістом не може бути віднесена до критики, оскільки відповідачі не довели наявність підґрунтя для такої «критики». Зокрема, про критику могла би йти мова, якби існував певний привід, тобто, певні події або дії за участі публічного діяча (позивача), що стали підставою для дискусії. Однак, коли мова йде про звинувачення, під яким немає будь-якого підґрунтя, то воно не могло бути віднесене судом до «критики» або «публічних дебатів».
		Суд також бере до уваги, що відповідно до етичних принципів журналістики журналістика не повинна змінювати правдиву й неупереджену інформацію або чесні думки, використовувати їх на користь ЗМІ, намагаючись створити чи сформувати громадську думку, оскільки законність журналістики ґрунтується на ефективній повазі основоположного права громадян на інформацію як складовій поваги демократичних цінностей. Тому журналістика, пов`язана із законними розслідуваннями, обмежується достовірністю й чесністю інформації та думок і є несумісною з журналістськими кампаніями, що проводяться на підставі заздалегідь випрацюваних позицій і спеціальних інтересів.
		Частина 2 статті 302 ЦК України зазначає, що фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.
		Достовірність є однією з найсуттєвіших загальних властивостей інформації. Переконання в достовірності інформації покладається на особу, яка її поширює. Достовірність є основоположною вимогою щодо інформації, це загальна властивість інформації, яка визначає ступінь об`єктивно точного відображення подій, фактів, що мали місце. Достовірність у журналістиці - це стандарт журналістської діяльності. Зміст цього стандарту зводиться до того, що кожен факт, який подається в матеріалах повинен мати ідентифіковане та надійне джерело інформації. Посилання на компетентне джерело інформації є єдиним доказом того, що речі, про які розповідають, відбуваються насправді, позбавлені такої ознаки, як домисел, а також формує підстави для того, щоб не тільки автор матеріалу був переконаний, що інформація перевірена і точна, а й читач мав можливість переконатися в цьому. Вимога відповідності фактів реальним подіям чи даним становить змістову частину стандарту точності. Точність фактів досягається їх ретельною перевіркою.
		Відповідно до рішення Європейського суду «Редакція газети Гривна проти України» п. 86: «наданий журналістам захист за статтею 10 Конвенції діє за умови їхньої добросовісної діяльності з метою надання точної та достовірної інформації згідно з принципами відповідальної журналістики. Концепція відповідальної журналістики, як професійної діяльності, що захищається статтею 10 Конвенції, не обмежується змістом інформації, яка збирається та поширюється засобами журналістики. Ця концепція також охоплює inter alia законність дій журналіста, зокрема його взаємодію з органами влади під час здійснення журналістської діяльності. При вирішенні питання про те, чи діяв журналіст відповідально, факт порушення ним закону у зв`язку з цим є найбільш доречним, хоча й не вирішальним.»
		Пункт 87 вказаного рішення зазначає, що «крім того, стаття 10 Конвенції не гарантує абсолютну необмежену свободу вираження поглядів навіть щодо висвітлення пресою питань , які мають значний суспільний інтерес. Відповідно до частини 2 статті 10 Конвенції свобода вираження поглядів супроводжується обов`язками та відповідальністю, які також застосовуються до засобів масової інформації , навіть щодо питань, які викликають значне занепокоєння суспільства. Пунктом 88 зазначено, що ці обов`язки та відповідальність мають важливе значення у випадках, коли розглядається питання посягання на репутацію конкретної особи або порушення права інших осіб. Отже, для звільнення засобів масової інформації від їхнього звичного обов`язку перевіряти фактичні твердження, необхідні особливі підстави. Існування таких підстав залежить від характеру та ступеню відповідної дифамації та від того, наскільки засоби масової інформації можуть обґрунтовано вважати свої джерела достовірними у зв`язку з цими твердженнями. Ці фактори, зі свого боку, вимагають розгляду інших елементів, таких як авторитет джерела, чи провела газета достатню кількість досліджень перед публікацією, чи подала газета історію у розумно збалансованій манері та чи надала газета особам, гідність яких було принижено , можливість захистити себе.»
		Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Статтею 269 ЦК України визначено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
		Згідно з частиною 1 статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються законодавством є : здоров`я, життя, честь, гідність і ділова репутація.
		Поняття «честь» і «гідність» є поняттями, які визначають прояви відносин індивіда до себе й оточуючих до окремої особистості.
		Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки право позивача на повагу до його честі та гідності - як складових особистих немайнових прав - було порушено шляхом розповсюдження щодо позивача неперевіреної, а отже й недостовірної інформації.
		Відповідно до ч. 1 статті 301 ЦК України фізична особа має право на своє особисте життя.
		Приватність - основоположне право, яке є ключовим для автономії та захисту людської гідності, воно слугує в якості основи для реалізації інших прав особи.
		Суд погоджується з тим, що основою будь-якого демократичного суспільства є дотримання частини 1 статті 10 Конвенції, яка наділяє журналістів правом на свободу вираження поглядів , проте вказане право завжди має бути справедливо збалансовано з правом особи на повагу до приватного та сімейного життя та кореспондуючими частині 1, визначені в статті 2 Конвенції, обов`язки. Будь-які применшення значення права на приватність у співвідношенні зі свободою вираження повинні мати місце лише у випадках крайньої необхідності.
		Оскільки, як вже було зазначено раніше, відповідачі не підтвердили в суді способів отримання інформації про позивача та її достовірність, обставин, про які було зазначено в оспорюваному відео, крім того, зміст та форма подачі вказаної інформації була інформацією про факти, а тому суд вважає, що враховуючи справедливий баланс в демократичному суспільстві, втручання в даному випадку в приватний інтерес позивача не може бути справедливим, а тому позов в даній частині вимог підлягає задоволенню.
		Пунктами 24, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1, передбачено, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію. Якщо суд ухвалює рішення про право на спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.
		За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що відповідачами не надано доказів достовірності поширеної інформації, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 у програмі « ОСОБА_6 » на офіційному YouTube каналі «Україна 24» у відео під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_9» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка також транслювалась ІНФОРМАЦІЯ_6 року у прямому ефірі телеканалу Україна 24», а саме інформацію про те, що ОСОБА_1 , - є або був громадянином Росії, що він поширює проросійські наративи, а також є колишнім радянським грушником і радянським розвідником, а також зобов`язати ТОВ «Новинна Група Україна» спростувати вказану інформацію шляхом розміщення резолютивної частини даного рішення на офіційному YouTube каналі «Україна 24» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4  протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня набрання цим судовим рішенням законної сили.
		Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн. у рівних частках, а саме по 454,00 грн. з кожного.
		Також в порядку, визначеному ст.ст. 133, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн. у рівних частках, а саме по 454,00 грн. з кожного.
		Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Новинна Група Україна» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростовання недостовірної інформації - задовольнити частково.
		Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 у програмі « ОСОБА_6 » на офіційному YouTube каналі «Україна 24» у відео під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_9» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка також транслювалась ІНФОРМАЦІЯ_6 року у прямому ефірі телеканалу «Україна 24», а саме інформацію про те, що ОСОБА_1 , - є або був громадянином Росії, що він поширює проросійські наративи, а також є колишнім радянським грушником і радянським розвідником. 
		Зобов`язати Товариство з обмеженої відповідальності «Новинна Група Україна» спростувати вказану інформацію шляхом розміщення резолютивної частини даного рішення суду на офіційному YouTube каналі «Україна 24» за посиланням: http://www.youtube.com/watch?v=H1Q3ocRnltM, протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня набрання цим судовим рішенням законної сили.
		В решті вимог позов задоволенню не підлягає.
		Стягнути з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженої відповідальності «Новинна Група Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. у рівних частках, а саме по 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. з кожного. 
		Стягнути з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженої відповідальності «Новинна Група Україна» на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. у рівних частках, а саме по 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. з кожного. 
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...