Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 601/1543/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 29.06.2022. Зареєстровано: 29.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2022.
Дата набрання законної сили: 28.09.2022
Номер судового провадження: 1-кп/601/31/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020210000000092

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №601/1543/20 
		Провадження № 1-кп/601/31/2022 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		29 червня 2022 року Кременецький районний суд Тернопільської області
		в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременці кримінальне провадження № 12020210000000092 від 09 лютого 2020 року, про обвинувачення 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , жительки АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, освіта вища, розлученої, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючої вчителькою Крутнівської ЗОШ І-ІІ ст., раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, -
		за участю інших учасників кримінального провадження:
		-прокурора ОСОБА_4 ,
		-обвинуваченої ОСОБА_3 ,
		-захисника ОСОБА_5 , 
		 
		                В С Т А Н О В И В :
		 
		09 лютого 2020 року близько 08 години 45 хвилин, водій ОСОБА_3 , керувала технічно-справним автомобілем «ЗАЗ-110307», р.н. НОМЕР_1 та рухалася правою смугою по вулиці Радивилівській в місті Почаїв в напрямку міста Кременець.
		Під час руху в денну пору доби, ясну погоду, сухою та прямою в плані ділянкою проїзної частини дороги в межах населеного пункту, ОСОБА_3 , в порушення вимог п.п.1.5 ч. 1, 1.10 (в частині визначення поняття «безпечна швидкість», «безпечний інтервал», «дорожні умови», «дорожня обстановка») Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, не ураховувала дорожні умови та обстановку, не обрала такі прийоми керування транспортним засобом та безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним і в такий спосіб своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
		 
		Унаслідок цього і в порушення пунктів 2.3 «б», 12.1, 13.1 ПДР України водій ОСОБА_3 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не реагувала на її зміну, не враховувала її під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, а також не дотримувалася безпечного інтервалу. У цей час частково правим краєм проїзної частини дороги та частиною «вкатаного снігу», прилягаючого до проїзної частини праворуч, в попутному напрямку, відносно вищевказаного автомобіля, рухалися у темпі спокійної ходьби пішоходи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Наближаючись, в порушення п. 12.3 ПДР України, керованим автомобілем «ЗАЗ-110307», р.н. НОМЕР_1 в денну пору доби до перешкоди для руху - вищезазначених пішоходів, яку водій ОСОБА_3 об`єктивно спроможна була виявити, вона негайно не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
		Своїми діями, які не відповідали вище вказаним вимогам пунктів ПДР України ОСОБА_3 поставила себе в такі умови, що не змогла забезпечити безпеку дорожнього руху та скоїла наїзд передньою центральною частиною автомобіля «ЗАЗ-110307» на пішохода ОСОБА_6 .
		У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливами під оболонки головного мозку та у його речовину, від яких настала її смерть.
		Порушення водієм ОСОБА_3 , вище перелічених вимог України перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням даної дорожньо- транспортної пригоди та спричиненням загибелі ОСОБА_6 .
		 
		Допитана у судовому засіданніобвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення - злочину, передбаченого статтею 286 частини 2 КК України не визнала, та суду пояснила, що 09 лютого 2020 року вона їхала на своєму автомобілі «Славута» в місто Почаїв. Зупинилася автомобілем, щоб пропустити інші транспортні засоби та почала повертати на головну дорогу в напрямку міста Кременець. Після того, включила другу передачу та на швидкості 25 км/год. рухалася по своїй смузі дороги. В цей час вона не бачила пішоходів на дорозі. Коли вона розминулася із зустрічним автомобілем, то її засліпило сонце і вона відчула удар збоку, однак продовжила рух своїм автомобілем, оскільки злякалася. Через декілька метрів машина заглохла. Засліплення та удар відбулися майже одночасно. Однак, більше уваги було в сторону зустрічного транспортного засобу, а не пішоходів на тротуарі. Вважає, що пішоходи хотіли перебігти дорогу (це також вказано у витягу з ЄРДР). Дорога була не пряма, під уклоном. Під час ДТП дорога була мокра. Її автомобіль рухався на відстані біля 2-х метрів від краю проїзної частини. Відстань від місця наїзду до перехрестя з якого вона виїхала на ділянку дороги, де сталася ДТП складає біля 100 метрів. ОСОБА_3 шкодує, що так сталося, усвідомлює, що збила людину, вважає, те що сталося непоправним горем, однак на її думку вона не могла уникнути ДТП, оскільки не бачила пішоходів, внаслідок її засліплення сонцем. Обвинувачена відшкодувала потерпілій 25000 гривень (1000 доларів), пізніше ще 7000 гривень, оскільки все таки наїзд вона вчинила.
		 
		   Такожвинуватість у скоєнні кримінального правопорушення передбаченому статтею 286частини 2КК України обвинуваченою  ОСОБА_3 , повністю підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні потерпілої  та свідків. 
		Потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила, що 09 лютого 2020 року зранку вони з мамою вийшли з дому та по центральній вулиці зійшли з тротуару на узбіччя дороги, оскільки на тротуарі було слизько. Погода була сонячна, чи був зустрічний транспорт не пам`ятає. Інші машини їх об`їжджали. Почули, що їде автомобіль, обернулися. Вона взяла маму за руку, щоб потягнути до себе, але мама її підштовхнула, в результаті чого вона впала на сніговий пагорб та втратила свідомість. Коли прийшла до тями, то побачила, що мама вже лежала без свідомості. Вони з мамою не мали наміру перебігати дорогу перед автомобілем обвинуваченої. По обочині дороги йшли довший час майже від свого будинку. Потерпіла відшкодувала 1000 доларів, а пізніше ще 7000 гривень. Не наполягає на реальній та суворій мірі покарання.
		Законний представник потерпілої  ОСОБА_8 суду пояснила, що підтримує покази потерпілої. Обвинувачена дійсно частково відшкодувала шкоду. Не наполягає на суворій мірі покарання.
		Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що 09 лютого 2020 року до нього подзвонила матір обвинуваченої та повідомила, що її дочка ОСОБА_3 скоїла ДТП. Після чого, він з батьком обвинуваченої виїхали на місце ДТП. В той день була сонячна погода. Згодом приїхала швидка, та повідомили, що збита жінка померла. Біля місця ДТП тротуар був очищений від снігу. З тротуару було видно дві пари слідів  дорослі та дитячі. Потім приїхав слідчий та робились виміри. 
		Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що 09 лютого 2020 року до нього прийшов сусід та повідомив що його дочка ОСОБА_3 скоїла ДТП. Після чого, вони разом приїхали на місце ДТП, жінка непритомна лежала на асфальті. В той день була сонячна погода. Згодом приїхала швидка і поліція та повідомили, що збита жінка померла. Біля місця ДТП тротуар був очищений від снігу. На сніговому пагорбі на обочині дороги неподалік від потерпілої бачив дві пари слідів. Потім приїхав слідчий та робились виміри. 
		Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона є рідною сестрою обвинуваченої. 09 лютого 2020 року зранку після ДТП, вона приїхала на місце скоєння ДТП. Підійшла ближче та побачила, що лежить потерпіла взута в чоботи. На тротуарі на нагорнутому снігу було видно дві пари слідів. Погода була морозяна та сонячна. Зі слів сестри, ОСОБА_3 засліпило очі, коли вона розминалася з іншою машиною та відчула удар, після чого вона натиснула на гальмо автомобіля.
		Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона проживає неподалік місця ДТП, біля 150-200 метрів. 09 лютого 2020 року вона була вдома, та бачила, що в той день сталося ДТП, і була збита людина.
		 
		Також, винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 доводиться дослідженими під час судового розгляду матеріалами кримінального провадження, наданими стороною обвинувачення, а саме:
		-даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.02.2020 року з схемою та фототаблицею до нього, згідно якого наїзд на пішохода відбувся на вулиці Радивилівська в місті Почаїв, Кременецького району Тернопільської області. Проїжджа частина дороги в місці ДТП із сухим асфальтно-бетонним покриттям, пряма в плані горизонтального профілю, призначена для руху транспорту у двох напрямках та має по одній смузі руху в обох напрямках, горизонтальна дорожня розмітка відсутня. ДТП відбулося навпроти будинку № 53. Під час огляду виявлено: ґудзик чорного кольору із фрагментами чорної нитки; прим`ятість снігового покриву розміром 0.27х0.36 м. на правому краю п.ч.д., осип невеликих за розміром фрагментів із полімерного матеріалу чорного кольору на відстані 25 м від БЛ та 6.85 до БЛ1, тягнеться довжиною 5.2 м. шириною в місці найбільшого розширення 2.1 м.. Відстань від правого краю осипу до БЛ1  5.7 м.; труп ОСОБА_6 лежав на лівому боці на правому краю п.ч.д. перпендикулярно до елементів дороги головою до правого тротуару, ногами до середини п.ч.д. Відстань від голови до БЛ 27.4 м. до БЛ1 5.9 м. Ліва рука витягнута вздовж тіла, права рука направлена в напрямку міста Радивилів під кутом 90 градусів. Обидві ноги зігнуті в колінах під кутом 90 градусів; автомобіль ЗАЗ 110307 легковий д.н.з. НОМЕР_1 , 2004 року випуску, зеленого кольору. В протоколі не зафіксовано слідової інформації про наявність будь-яких двох пар слідів взуття біля місця ДТП; 
		- даними протоколу медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння від 09.02.2020, згідно яких ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 09 лютого 2020 року о 10:10 годині була оглянута на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного пристрою Алконт 01сУ-И, показник - 0,1 проміле. Тобто, не перебувала в стані алкогольного сп`яніння;
		- даними висновкуексперта №314Тернопільського обласногобюро судово-медичноїекспертизи,згідно якого при газохроматографічному дослідженні взірця крові гр. ОСОБА_3 , відібраного медичними працівниками КНП «Кременецька районна комунальна лікарня» 09 лютого 2020 року о 10:00 годині  метилового, етилового, пропілового, бутилового, алілового спиртів та їх ізомерів не виявлено;
		-даними висновкуексперта №110Тернопільського обласногобюро судово-медичної експертизи,згідно якого смерть гр. ОСОБА_6 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливами під оболонки головного мозку та у його речовину. Таким чином, між виникненням вказаної черепно-мозкової травми та настанням смерті ОСОБА_6 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Незадовго до настання смерті гр. ОСОБА_6 алкогольні напої не вживала, що підтверджується відсутністю запаху алкоголю від досліджуваних порожнин та внутрішніх органів, а також результатом судово-токсикологічної експертизи взірця крові з її трупа, в якому спиртів не виявлено. Множинність масивність та різноманітний характер тілесних ушкоджень, локалізація їх на різних анатомічних ділянках та поверхнях тіла, особливості пошкоджень одягу та взуття, в сукупності дають підстави вважати, що в даному випадку мала місце транспортна травма.  ОСОБА_6 в момент наїзду знаходилася у вертикальному чи близькому до нього положенні та була обернена до автомобіля задньою частиною тіла, коли було здійснено наїзд (удар виступаючими частинами) транспортного засобу (не виключено за наведених у постанові обставин). Тобто, в момент наїзду потерпіла не перебігала чи переходила дорогу, а йшла в попутному напрямку, обернута спиною до автомобіля, яким керувала обвинувачена. 
		 
		-даними висновкуексперта №146Тернопільського обласногобюро судово-медичної експертизи,згідно якого було досліджено шматочки внутрішніх органів (легенів та серця) від трупа ОСОБА_6 . Встановлено переважне малокрів`я, інтерстиційний набряк в серці, міокардіодистрофію, кардіосклероз, вогнищеве стромальне ожиріння серця. Повнокров`я, підвищення судинної проникливості (набряк) в легенях, вогнищева пневмонія;
		- даними висновку експерта № 207 Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи, згідно якого при газохроматографічному дослідженні взірця крові від трупа ОСОБА_6 метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено;
		- даними висновку експерта № 88 Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи, згідно якого кров від трупа ОСОБА_6 належить до групи 0(I) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0;
		- даними висновку експерта № 4/6-133/20 від 19.02.2020 Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, згідно якого на момент експертного дослідження несправностей (невідповідностей) систем рульового керування, робочої гальмівної системи та стану коліс і шин наданого на дослідження транспортного засобу не виявлено, а тому питання про час виникнення несправностей, вплив на керування транспортним засобом та можливість їх виявлення водієм  позбавлені технічного змісту і по цій причині не вирішувались;
		- даними висновку експерта № 4/6-132/20 від 20.02.2020 Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, згідно якого наїзд на пішоходів відбувся передньою центральною та передньою правою частинами автомобіля «ЗАЗ 110307» на відстані наближено 0-9 см вліво і 0-59 см вправо від повздовжньої осі автомобіля. Наїзд автомобіля «ЗАЗ 110307» на пішоходів відбувся у поперечному напрямку по відношенню до елементів дороги  в межах смуги руху до міста Кременець по вулиці Радивилівській у місті Почаїв та ділянки вкатаного снігу, яка прилягає до цієї смуги руху, у повздовжньому напрямку  в місці, що дещо передує розміщенню «… ґудзика чорного кольору…», зафіксованого у протоколі огляду та на схемі до нього під умовним позначенням № 1, якщо переміщатись в напрямку руху транспортного засобу. Встановити в абсолютних величинах місце наїзду автомобілем на пішохода не надається можливим, у зв`язку з відсутністю уточнюючої слідової інформації, зафіксованої під час огляду місця пригоди. 
		Дослідженні висновки експертиз є достатньо науково обґрунтовані відповідають іншим дослідженим доказам у справі.
		Судом дослідженні характеризуючи данні обвинуваченої ОСОБА_3 .
		 
		Суд вважає доводи сторони захисту, які зазначені у клопотанні, про недопустимість доказів, а саме: процесуальних документів, оскільки досудове слідство проведено не уповноваженими на те особами (слідчими), такими, що не заслуговують на увагу. У відповідності до наказу МВС України від 06.07.2017 № 570 (розділ І) слідчим органами є зокрема і слідчі відділи (відділення) територіальних (відокремлених)підрозділів поліції. Начальник відділу ОСОБА_13 в межах своїх повноважень, у відповідності до статті 39 КПК України, визначив слідчого, що розслідує дане кримінальне провадження. Вказане підтверджене письмовим повідомленням від 09.02.2020, яке адресоване ОСОБА_14 та доручено йому здійснювати досудове слідство. 
		Також, в матеріалах кримінального провадження є постанова від 26.06.2020 про призначення групи слідчих, яку виніс начальник відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 , якою призначено слідчими у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_15 та ОСОБА_13 . Нормами діючого КПК України не передбачено обов`язкового винесення постанови при призначенні слідчого у конкретному провадженні. 
		Крім того, згідно статті 39 КПК України, керівник органу досудового розслідування має право здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. Кримінальне провадження № 12020210000000092 зареєстровано 09.02.2020 о 10 годині 47 хвилин, слідчим який здійснює досудове розслідування вказаний ОСОБА_15 .. Повідомлення про підозру від 30.06.2020 складене та вручене ОСОБА_3 начальником відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 о 10 годині 20 хвилин. Також, ні стороною обвинувачення ні стороною захисту не надано суду постанови винесеної заступником начальника СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_16 від 26.06.2020. 
		А тому, суд вважає, що обставина відсутності підписів сторони захисту на постанові від 26.06.2020 про призначення групи слідчих, не може вважатися такою, що не відкривалася стороні захисту. За вказаних обставин доводи сторони захисту, що стосуються незаконного внесення відомостей в ЄРДР, визначення слідчого, процедури визначення слідчого підрозділу, зібрання доказів вказаними слідчими, повідомлення про підозру є надуманими та спростованими матеріалами справи. 
		Також, суд вважає доводи сторони захисту, які зазначені у клопотанні, про недопустимість доказів, а саме - протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) від 09.02.2020, всіх проведених у справі експертиз та інших доказів, як такі які отримані з порушенням норм КПК України,- такими, що не заслуговують на увагу. 
		Зокрема, протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.02.2020 складений у відповідності до статей 223, 237 КПК України. Зауважень на протокол не надходило. Істотних порушень вимог КПК України при його отриманні та складенні, судом не вбачається.
		Не заслуговують на увагу також доводи сторони захисту про невідповідність вимогам КПК всіх проведених в справі експертиз, так як в них вказані відомості на іноземній мові (російській), які не розуміє обвинувачена. Суд вважає, що в даному випадку порушення права на захист не було, оскільки всі висновки експертів № 4/6-132-20 від 20.02.2020, та № 4/6-133-20 від 19.02.2020 складені українською мовою, за виключенням назв деяких інформаційних джерел, які написані мовою оригіналу. 
		Суд також не бере до уваги покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 в тій частині, що вони бачили дві пари слідів від взуття на обочині дороги на снігу біля місця, де лежала потерпіла, оскільки вказана інформація не підтверджена іншими доказами по справі. Зокрема, потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що вони з мамою не переходили в тому місці з тротуару на проїжджу частину дороги. Такі покази вона давала як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду. Крім того, під час огляду місця події не зафіксовано будь яких слідів взуття біля місця ДТП, які-б могли залишити потерпілі. 
		Також, висновком судово-медичного експерта №110 від 06.03.2020 встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 в момент наїзду знаходилася у вертикальному чи близькому до нього положенні та була обернена до автомобіля задньою частиною тіла, коли було здійснено наїзд транспортного засобу (не виключено за наведених у постанові обставин). Є безпідставними посилання захисника та ту обставину, що у витязі з ЄРДР вказано, що пішоходи перебігали дорогу, оскільки даний витяг не є доказом у справі, а лише фіксує первинні ознаки події, які в процесі досудового слідства можуть бути іншими ніж ті які в ньому зазначені. 
		Спростовуються даним висновком та іншими дослідженим доказами твердження сторони захисту, що не було досліджено взуття і одяг ОСОБА_6 та  ОСОБА_7 , оскільки у висновку чітко вказано, що оглядався як одяг так і взуття ОСОБА_6 .. Також суд вважає безпідставними твердження сторони захисту про те, що не проведення судово-криміналістичної експертизи одягу та взуття ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і не встановлення конкретної послідовності утворення кожного з виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень не доводить вини обвинуваченої, оскільки згідно висновку судово-медичного експерта №110 від 06.03.2020, показів потерпілої та інших матеріалах справи встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 в момент наїзду знаходилася у вертикальному чи близькому до нього положенні та була обернена до автомобіля задньою частиною тіла, коли було здійснено наїзд транспортного засобу (не виключено за наведених у постанові обставин) та удар був у цю ж частину тіла. 
		Суд також вважає безпідставними твердження сторони захисту, що органом досудового слідства не доведено належними та допустимими доказами вину ОСОБА_3 , оскільки не проведено слідчих експериментів, автотехнічних експертиз, оскільки орган досудового слідства не зобов`язаний проводити вказані слідчі дії, це є його правом з огляду на достатність чи недостатність інших доказів по справі. 
		Показання обвинуваченої ОСОБА_3 , щодо відсутності в її діях будь - яких правопорушень, те що вона не бачила потерпілих внаслідок засліплення її сонцем, внаслідок чого вона не могла уникнути наїзду, та її пояснення, що пішоходи могли вийти на проїжджу частину дороги перед її автомобілем, спростовуються:
		- показами потерпілої ОСОБА_7 , яка будучи попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, пояснила, що вони з матір`ю рухались по обочині дороги спиною до автомобіля, яким керувала ОСОБА_3 довший проміжок часу, наміру переходити чи перебігати дорогу перед автомобілем, яким керувала ОСОБА_3 не мали. Вони рухалися у спокійному темпі, інші автомобілі їх об`їжджали; 
		- висновком судово-медичного експерта №110 від 06.03.2020, яким встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 в момент наїзду знаходилася у вертикальному чи близькому до нього положенні та була обернена до автомобіля задньою частиною тіла, коли було здійснено наїзд (удар виступаючими частинами) транспортного засобу (не виключено за наведених у постанові обставин). Тобто, в момент наїзду потерпіла не перебігала чи переходила дорогу, а йшла в попутному напрямку, обернута спиною до автомобіля, яким керувала обвинувачена. 
		Таким чином встановлено, що небезпека для руху ОСОБА_3 виникла не миттєво, а задовго до ДТП з моменту виїзду на головну дорогу (біля 100 метрів), а тому ОСОБА_3 мала достатньо часу та об`єктивну спроможність виявити перешкоду для руху та вжити негайних заходів для безпечного об`їзду перешкоди (пішоходів) чи зупинки транспортного засобу.
		 
		Отже, визнавши показання обвинуваченої ОСОБА_3 суперечливими в частині того, що причиною автопригоди стали виключно дії потерпілих, які зненацька для неї вийшли на дорогу та що внаслідок засліплення сонцем вона не могла уникнути наїзду, суд розцінює її поведінку як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення, з метою уникнення покарання за вчинення кримінального правопорушення.
		Натомість, у суду не має сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань потерпілої, які вона надала в судовому засіданні та які повністю узгоджуються з письмовими доказами в справі.
		Згідно частини1статті 337КПК України, судовий розгляд проводитьсялише стосовноособи,якій висунутеобвинувачення,і лишев межахвисунутого обвинуваченнявідповідно дообвинувального акта,крім випадків,передбачених цієюстаттею. 
		 
		Таким чином, в обґрунтування вироку суд покладає сукупність досліджених в судовому засіданні доказів на підтвердження встановлених обставин, які є належними та допустимими, якими повністю доведена винуватість ОСОБА_3 , поза розумним сумнівом, яка керуючи транспортним засобом, порушила правила безпеки дорожнього руху, а саме пунктів: п.п.1.5 ч. 1, 1.10, 2.3 «б», 12.1, 12.3, 13.1, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_6 .
		Враховуючи встановлені та викладені обставини в їх сукупності суд, приходить до висновку про необхідність кваліфікації неумиснихдій обвинуваченої ОСОБА_3 за статтею 286 частини 2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 .
		Обставини, що пом`якшують покарання  часткове відшкодування шкоди. Обставин, що обтяжують покарання  не встановлено. 
		 
		Призначаючи покарання обвинуваченій  ОСОБА_3 ,  у відповідності достатей 65,66,67КК України,суд враховуєступінь тяжкостіскоєного неюзлочину,який увідповідності достатті 12КК Українивідноситься до тяжких злочинівз необережності,особу обвинуваченої,те,що вона позитивно характеризуєтьсяпо місцюроботи, маєна утриманнінеповнолітню дитину,обставин,які пом`якшують покарання,- часткове відшкодуванняшкоди. Крім цього, враховується думка потерпілої та її законного представника потерпілої ОСОБА_8 , які не наполягають на реальній мірі покарання, відношення обвинуваченої до скоєного, її поведінку після скоєного. Обставини, які обтяжують покарання  відсутні. 
		За таких обставин,суд вважає,що  ОСОБА_3 слід призначити покарання увиді позбавлення воліна строк4(чотири)роки іззастосуванням додатковогопокарання увиді позбавленняправа керуваннятранспортними засобами. 
		 
		З врахуваннямособи обвинуваченої,яка ранішедо кримінальноїчи адміністративноївідповідальності непритягувалася, пом`якшуючих обставин, думки потерпілої та їїзаконного представника, які ненаполягають на реальніймірі покарання, відношення обвинуваченоїдо скоєного, їїповедінку після скоєного, судвважає,що виправлення обвинуваченої можливебез ізоляціївід суспільства,та дає суду підстави длязастосування статті75КК України,звільнивши їївід відбування основногопокарання звипробуванням,встановивши іспитовийстрок тривалістю3(три)роки,поклавши нанеї обов`язки відповідно доч.1п.1,2ст.76КК України. 
		На думку суду призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.
		 
		Питання обрання, зміни чи припинення запобіжного заходу не вирішувалося, оскільки прокурор не заявляв відповідного клопотання. 
		Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до статті 100 КПК України. 
		 
		Судові витрати за проведення експертиз слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 .
		 
		Судом також встановлено, що ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.02.2020, накладено арешт на автомобіль ЗАЗ-110307, н.з. НОМЕР_1 (2004 року випуску).
		Враховуючи приписи статті 174 КПК України, оскільки у застосуванні арешту вказаного майна відпала потреба, його належить скасувати.
		 
		Керуючись статтями 368,370,374,376 КПК України,статтею 65-69 КК України, суд,- 
		У Х В А Л И В:
		    ОСОБА_3 визнативинуватою ускоєнні кримінальногоправопорушення,передбаченого частиною 2 статті 286КК України,та призначити їй за даноюстаттею покаранняу виді4(чотирьох)років позбавленняволі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
		 
		На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання призначеного цим вироком з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки. 
		 
		На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробацїі про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		    
		Стягнути з  ОСОБА_3  на користь держави витрати на залучення експертів для проведення експертиз під час досудового розслідування: 
		- 1256 гривень 08 копійок,  витрати за проведення автотехнічної експертизи;
		- 1413гривень 09копійок,  витрати за проведення транспортно-трасологічної експертизи.
		 
		Щодо речових доказів по справі, а саме:
		-скасувати арешт  на автомобіль ЗАЗ-110307,н.з. НОМЕР_1 (2004року випуску),накладений ухвалою Тернопільського міськрайонногосуду  Тернопільської області від19лютого 2020року,та повернути власниці  ОСОБА_17 . 
		 
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Особою, яка перебуває під вартою, апеляційна скарга подається протягом 30 днів з моменту вручення копії вироку.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.
		Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...