Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1834/19 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 29.06.2022. Зареєстровано: 29.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2022.
Дата набрання законної сили: 28.06.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		28 червня 2022 року 
		м. Київ
		cправа №  910/1834/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
		 
		розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 
		 
		на постанову Північного апеляційного господарського суду
		(головуючий - Алданова С.О., судді - Буравльов С.І., Майданевич А.Г.)
		від 18.05.2022, 
		 
		за позовом: 1. ОСОБА_1 
		2. TRIANTAL INVESTMENTS LTD
		до:
		1. Міністерства фінансів України
		2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
		3. Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"
		4. Національного банку України
		5. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
		6. Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
		7. Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро"
		8. Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України",
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні відповідачів - Кабінет Міністрів України,
		про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії
		 
		та за зустрічним позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
		до:
		1. ОСОБА_1 
		2. TRIANTAL INVESTMENTS LTD
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійний вимог на предмет спору за зустрічним позовом на стороні позивача:
		1. Міністерства фінансів України
		2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
		3. Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"
		4. Національного банку України
		5. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
		6. Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро",
		про визнання відсутнім права вимагати повернення акцій Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та визнання відсутнім права власності на акції Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк",
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі № 910/1834/19 заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів на підставі частин 3, 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України повернуто заявнику, оскільки до заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору.
		 
		Не погоджуючись з цією ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1  звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 скасувати, а заяву про забезпечення доказів у цій справі направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
		 
		Оскарженою постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі № 910/1834/19 скасовано, а справу №910/1834/19 передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
		 
		Скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нормами Господарського процесуального кодексу України передбачена сплата судового збору за подання заяви про забезпечення доказів у розмірі, встановленому законом, адже Законом України "Про судовий збір" не передбачена сплата судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів.
		 
		З урахування викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку наявна юридична колізія, оскільки Господарського процесуального кодексу України встановлює порядок, за яким при поданні заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом, а Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплату судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, тому тлумачення норми права повинно бути здійснено на користь особи, яка подає заяву про забезпечення доказів, адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил щодо порядку і розміру сплати судового збору, то саме на неї покладаються негативні наслідки неможливості застосування частини 3 статті 111 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Не погоджуючись з вказаною постановою, 22.06.2022 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 у справі №910/1834/19. 
		 
		Скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги вказує на те, що суд апеляційної інстанції у тексті постанови зазначив, що Конституційний Суд України посилається на принцип правової визначеності у своїх рішеннях, водночас, в мотивувальній частині постанови конкретні рішення не зазначив. Позивач просить змінити мотивувальну частину оскаржуваної постанови та зазначити конкретні рішення Конституційного Суду України.
		 
		Дослідивши касаційну скаргу, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
		 
		За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		 
		Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах: "Устименко проти України", "Пономарьов проти України") право на справедливий судовий розгляд гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачиться у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу  res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. 
		 
		Право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. (Рішення Європейського Суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").
		 
		Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
		 
		Відповідно до частин третьої та четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
		 
		Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		 
		Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
		 
		Об`єктами справляння судового збору у частині першій статті 3 Закону України "Про судовий збір" визначено, зокрема, позовні заяви та інші заяви, передбачені процесуальним законодавством; апеляційні і касаційні скарги на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України тощо.
		 
		За приписами частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у розмірах, які залежать від найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору. 
		 
		Законом визначено ставки судового збору за подання заяви про забезпечення доказів відповідно при зверненні до суду загальної юрисдикції (підпункт 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір") та до адміністративного суду (підпункт 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
		 
		При цьому ставки за подання заяви про забезпечення доказів при зверненні до суду загальної юрисдикції та до адміністративного суду є різними.
		 
		Водночас, пунктом 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" не передбачено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів.
		 
		Так, у ГПК України закріплена норма, що при поданні заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом, а спеціальним Законом України "Про судовий збір", який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, не передбачено сплату судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів.
		 
		З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року (див., mutatismutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Bellet v. France", заява N 23805/94, 4 December 1995, § 36).
		 
		Отже, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що в цьому випадку виникла юридична колізія, яку суд має тлумачити на користь особи, що звернулася з заявою про забезпечення доказів.
		 
		З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо невизначення на законодавчому рівні ставки (розміру) судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, а застосування аналогії закону призведе до порушення принципу правової визначеності, який є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права.
		 
		Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваної постанови.
		 
		Згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
		 
		З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 у справі №910/1834/19 на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права апеляційним судом, який повністю задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
		 
		Керуючись статтями 234, 287, 290, 293  Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/1834/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2022. 
		 
		2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 у справі №910/1834/19 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.
		 
		3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
		 
		Головуючий                                                                                           Л. Стратієнко
		 
		 
		Судді                                                                                                        О. Кібенко
		 
		 
		                                                                                                                        В. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...