Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/1904/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 29.06.2022. Зареєстровано: 30.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2022.

Номер судового провадження: 1-кп-10/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017110000000589

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 372/1904/18 
		Провадження № 1-кп-10/22
		 
		В И Р О К
		іменем України
		 
		29 червня 2022 року                      Обухівський районний суд Київської області у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 
		при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 
		обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Обухові кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42017110000000589 від 05.11.2017 року за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_11 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Українка Київської області, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працює на посаді слідчого слідчого відділення Обухівського РУП ГУНП в Київській області, раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 3 ст. 368 КК України, 
		ОСОБА_12 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , займається індивідуальною адвокатською діяльністю, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №5895/10 від 19.12.2016, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 15 ч. 3 ст. 368 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		Відповідно до обвинувального акту, органами досудового розслідування ОСОБА_11 обвинувачується у закінченому замаху на одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 368 КК України.
		Так, ОСОБА_11 обвинувачується в тому, що перебуваючи на посаді слідчого СВ Обухівського ВП ГУНП в Київській області, являючись службовою особою, діючи з прямим    умислом, з метою одержання неправомірної вигоди, з корисливих мотивів, вирішив вчинити кримінальне правопорушення за наступних обставин. В період з 22.12.2017 слідчим ОСОБА_11 здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016100070002621 від 13.04.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, в ході розслідування якого під час санкціонованого    обшуку, 01.11.2017 за місцем фактичного проживання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 , працівниками Обухівського ВП ГУНП в Київській області вилучено особисті речі, що належать ОСОБА_13 . Під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016100070002621 у невстановлений час у слідчого ОСОБА_11 виник умисел на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності та закриття зазначеного кримінального провадження. Так, 07.11.2017 близько 13 години 30 хвилин за вимогою слідчого ОСОБА_11 ОСОБА_13 прибув до Обухівського ВП ГУНП в Київській області за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 22, де біля будівлі під час розмови ОСОБА_11 , реалізовуючи свій злочинний умисел, висунув вимогу ОСОБА_13 щодо надання йому неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США за прийняття рішення про закриття кримінального провадження №12016100070002621 та, як наслідок, не притягнення ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності за нібито зберігання ним вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу. В подальшому 18.11.2017 близько 11 год. 40 хв. за вимогою слідчого ОСОБА_11 , ОСОБА_13 прибув до Обухівського ВП ГУНП в Київській області, де під час розмови ОСОБА_11 , реалізовуючи свій злочинний умисел, повторно висунув вимогу ОСОБА_13 щодо надання йому неправомірної вигоди в розмірі 2200 доларів США за прийняття рішення про закриття кримінального провадження №12016100070002621. Слідчий ОСОБА_11 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 , в невстановлений слідством час, в грудні 2017 року, розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи убезпечити себе, залучив до своєї протиправної діяльності адвоката ОСОБА_12 , якому попередньо повідомив обставини справи та вказав суму неправомірної вигоди, яку має передати їм ОСОБА_13 , а саме 2200 доларів США. Після чого, 27.12.2017 приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_13 за вимогою слідчого ОСОБА_11 прибув до Обухівського ВП ГУНП в Київській області, де в його кабінеті ОСОБА_11 познайомив його з адвокатом ОСОБА_12 та під час розмови ОСОБА_13 з ОСОБА_12 , останній, діючи умисно, з корисливих мотивів підтвердив раніше обумовлену слідчим ОСОБА_11 суму неправомірної вигоди за закриття кримінального провадження №12016100070002621 та, як наслідок, непритягнення ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності за нібито зберігання ним вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу. Після цього, 26.01.2018 близько 12 години 00 хвилин, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, ОСОБА_12 в телефонній розмові повідомив ОСОБА_13 про те, що йому потрібно з`явитись того ж дня о 15 годині 00 хвилин до слідчого ОСОБА_11 до Обухівського ВП ГУНП в Київській області для отримання постанови про закриття кримінального провадження №12016100070002621 та повідомив, що смс-повідомленням відправить номер банківської картки, на яку необхідно в якості неправомірної вигоди перерахувати раніше обумовлену суму грошових коштів. Того ж дня, о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_13 прибув до Обухівського ВП ГУНП в Київській області за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 22, де в канцелярії отримав постанову слідчого СВ Обухівського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_11 від 27.12.2017 про закриття кримінального провадження №12016100070002621 та на виконання раніше висунутої слідчим ОСОБА_11 та адвокатом ОСОБА_12 вимоги, 30.01.2018 близько 11 години 00 хвилин ОСОБА_13 через платіжний термінал «Приватбанку» за адресою: Київська область, м. Обухів на вказаний йому ОСОБА_12 рахунок перерахував грошові кошти в сумі 63 220 грн., що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 26.01.2018 становить 2200 доларів США, та еквівалентно раніше обумовленій сумі неправомірної вигоди.
		Відповідно до обвинувального акту, органами досудового розслідування ОСОБА_12 обвинувачується в закінченому замаху у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду дії з використанням службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. З ст. 368 КК України.
		Так, ОСОБА_12 обвинувачується в тому, що він, в невстановлений слідством час, в грудні 2017 року з метою одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 був залучений до протиправної діяльності слідчого СВ Обухівського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_11 . Так, слідчий ОСОБА_11 здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016100070002621 від 13.04.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, в ході розслідування якого під час санкціонованого обшуку 01.11.2017 за місцем фактичного проживання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 , працівниками Обухівського ВП ГУНП в Київській області вилучено особисті речі, що належать ОСОБА_13 . Під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016100070002621 у невстановлений час у слідчого ОСОБА_11 виник умисел на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності та закриття зазначеного кримінального провадження. 18.11.2017 близько 11 год. 40 хв. за вимогою слідчого ОСОБА_11 ОСОБА_13 прибув до Обухівського ВП ГУНП в Київській області за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 22, де під час розмови ОСОБА_11 , реалізовуючи свій злочинний умисел, висунув вимогу ОСОБА_13 щодо надання йому неправомірної вигоди в розмірі 2200 доларів США за прийняття рішення про закриття кримінального провадження №12016100070002621 та, як наслідок, непритягнення ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності за нібито зберігання ним вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу. Слідчий ОСОБА_11 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 , в невстановлений слідством час, в грудні 2017 року, розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи убезпечити себе, залучив до своєї протиправної діяльності адвоката ОСОБА_12 , на що останній погодився, та попередньо повідомив обставини справи та вказав суму неправомірної вигоди, яку має передати їм ОСОБА_13 , а саме 2200 доларів США. Після чого, 27.12.2017 приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_13 за вимогою слідчого ОСОБА_11 прибув до Обухівського ВП ГУНП в Київській області, де в його кабінеті ОСОБА_11 познайомив його з адвокатом ОСОБА_12 та під час розмови ОСОБА_13 з ОСОБА_12 , останній, діючи умисно, з корисливих мотивів підтвердив раніше обумовлену слідчим ОСОБА_11 суму неправомірної вигоди за закриття кримінального провадження №12016100070002621 та, як наслідок, непритягнення ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності за нібито зберігання ним вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу. Після цього, 26.01.2018 близько 12 години 00 хвилин, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, ОСОБА_12 в телефонній розмові повідомив ОСОБА_13 про те, що йому потрібно з`явитись того ж дня о 15 годині 00 хвилин до слідчого ОСОБА_11 до Обухівського ВП ГУНП в Київській області для отримання постанови про закриття кримінального провадження №12016100070002621 та повідомив, що смс-повідомленням відправить номер банківської картки, на яку необхідно в якості неправомірної вигоди перерахувати раніше обумовлену суму грошових коштів. Того ж дня, о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_13 прибув до Обухівського ВП ГУНП в Київській області за адресою: Київська область, Обухів, вул. Київська, 22, де в канцелярії отримав постанову слідчого СВ Обухівського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_11 від 27.12.2017 про закриття кримінального провадження №12016100070002621 та на виконання раніше висунутої адвокатом ОСОБА_12 та слідчим ОСОБА_11 вимоги, 30.01.2018 близько 11 години 00 хвилин ОСОБА_13 через платіжний термінал «Приватбанку» за адресою: Київська область, м. Обухів на вказаний йому ОСОБА_12 рахунок перерахував грошові кошти в сумі 63 220 грн., що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 26.01.2018 становить 2200 доларів США, та еквівалентно раніше обумовленій сумі неправомірної вигоди.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст.368 КК України, не визнав та жодним чином не підтвердив фактів викладених в обвинувальному акті та просив його виправдати. Пояснив, що в 2017 перебував на посаді старшого слідчого відділу Обухівського ВП ГУНП в Київській області, на даний час старший слідчий Обухівського РУП ГУНП в Київській області. Він здійснював досудове розслідування кримінального провадження за № 12016100070002621 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, вказане кримінальне провадження надійшло з іншого органу досудового розслідування. В ході здійснення досудового розслідування перевірялась причетність ОСОБА_13 , до вчинення злочину, якого в ході слідства було опитано. В ході виконання доручення у даному провадженні, оперативними працівниками було встановлено, що ОСОБА_13 , займається купівлею та продажем побутової техніки, частина з якої може бути краденою, а також, останній може зберігати за місцем свого проживання вогнепальну зброю. На початку листопада 2017, на підставі ухвали слідчого судді, було проведено обшук за місце проживанням ОСОБА_13 , в ході якого було вилучено ноутбуки, телефони та іншу техніку, з метою перевірки на предмет викрадення у інших осіб. Зауважень у ОСОБА_13 щодо проведення обшуку не надходило. В 2017 році ОСОБА_13 ним були повернуті речі та документи, вилучені під час обшуку. Під час повернення речей ОСОБА_13 , останній говорив якісь провокаційні висловлювання, на необхідність зустрітись з керівництвом, вирішити за гроші його питання, на що йому була надана відповідь, що у справі буде прийняте рішення згідно законодавства. В грудні 2017 року ОСОБА_13 ним був допитаний як свідок і того ж дня ним була винесена постанова про закриття кримінального провадження, копію постанови якої 26.01.2018 ОСОБА_13 забрав в канцелярії відділу поліції. В січні 2018 року йому на мобільний телефон від ОСОБА_13 надійшло смс повідомлення, після чого відразу він був затриманий. Дії ОСОБА_13 свідчать про провокацію злочину відносно нього, його підбурюванням та співпрацю з правоохоронними органами, а тому просив виправдати його в зв`язку з провокацією.
		Обвинувачений ОСОБА_12 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.368 КК України, не визнав повністю і жодним чином не підтвердив фактів викладених в обвинувальному акті та просив його виправдати. Від дачі пояснень відмовився. 
		Захисники обвинувачених стверджують, що стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактів та обставин викладених у обвинувальному акті, у зв`язку із чим необхідно ухвалити виправдувальний вирок. Сторона захисту також звернула увагу на те, що під час досудового розслідування прокурором було винесено три постанови про проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів, а саме: від 17.11.2017, від 26.12.2017 та від 26.01.2018. Описова частина постанов була ідентична: - надання неправомірної вимоги за повернення вилученого в ході обшуку майна за місцем проживання ОСОБА_13 та прийняття рішення про закриття кримінального провадження. Однак, станом на дату прийняття прокурором постанови, а саме 26.01.2018, речі, вилучені у ОСОБА_13 речі були повернуті і кримінальне провадження закрите, тобто необхідність проведення заходів не підтверджувалась фактичними обставинами. Цілеспрямоване звернення ОСОБА_13 безпосередньо до ОСОБА_11 , наполегливі зустрічі та переконання у необхідності вчинення злочину, неодноразове пропонування грошових коштів є прямим підтвердженням вчинення активних дій свідка, про підконтрольність його правоохоронним органам, що мають ознаки підбурювання до одержання службовою особою неправомірної вигоди.
		В обґрунтування винуватості ОСОБА_11 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_12 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.368 КК України, сторона обвинувачення посилається на такі докази, які були безпосередньо дослідженні під час судового розгляду, а саме:
		- показання свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні показав, що заяву від ОСОБА_15 він не приймав. Він безпосередньо складав протоколи НСРД за дорученнями. Йому надходили матеріали у вигляді магнітного носія, по якому він складав стенограму та протокол НСРД. В подальшому він передав протокол НСРД з магнітним носієм ініціатору проведення заходів. Не зміг пояснити чому протоколи НСРД, які він складав дублюються різними датами, так і яким чином носії, по яким він робив стенограми та протоколи потрапили до оперативного працівника ОСОБА_16 . Був допитаний у даному провадженні як свідок, однак чи мав він після цього складати протоколи ОСОБА_17 у цьому ж провадженні, мабуть мав. 
		- Показання свідка ОСОБА_13 , який допитаний в судовому засіданні суду показав. Ввечері до нього прийшли працівники поліції, серед яких був слідчий ОСОБА_11 і проводили обшук. Через деякий час до нього підійшов інший слідчий, що був з ОСОБА_18 і сказав що можна все "порішать" за 3000 доларів. ОСОБА_11 також підходив і вів розмову про передачу грошей. При обшуку у нього була розмова з їх начальником ОСОБА_19 під час якої вони зійшлися на сумі в 1000 доларів. Під час обшуку у нього вилучили речі і працівники поліції сказали, що повернуть їх в замін на грошові кошти. Дану суму йому підвезла дружина і він їх віддав ОСОБА_11 .. Якби йому повернули вилучені речі, він би не писав заяву. Щоб припинити слідство йому сказали, що потрібні гроші і він вирішив звернувся у відповідні установи. Розмову він записував на телефон, для того, щоб були докази, що у нього вимагають. Потім він дав послухати запис працівникам, і йому порадили записувати розмови. 02.11.2017 він розмовляв за магазином з ОСОБА_18 і повідомив останньому, якщо закриють провадження, то він дасть гроші. Слідчий повідомляв, що з ним зв`яжеться адвокат за передачу грошей. При зустрічі ОСОБА_18 показував 3 пальці і він зрозумів, що це 3 000 доларів. Знизили ціну йому, здається, на другий день, на руці написав 2200. 26.12.2017 йому зателефонував адвокат і запитав чи він його впізнав. Адвокат приїхав в приміщення поліції, де вони зустрілись. Під час розмови адвокат сказав, що від ОСОБА_20 , просив всю суму грошей, але він відмовив, вказавши, що віддасть гроші після «бумаги» про закриття. Адвокат пропонував укласти договір, пропонував дати половину суми. В подальшому вони зійшлись на тому, що розрахунок після закриття справи. Постанову про закриття кримінального провадження він отримав в райвідділі. Потім телефонував адвокат і сказав, що він від ОСОБА_20 , скинув номер картки за допомогою смс. З ОСОБА_21 розмовляв, після того як йому прислали номер картки. Грошові кошти переводив через «ПриватБанк» по вул. Каштановій, вносячи купюри через банкомат на картку в сумі 60000 грн. Спочатку він прийшов в СБУ і пояснив суть питання, його направили в УВБ. Працівники УВБ казали, що якщо вимагатимуть гроші, то треба робити те чи інше, і все записувати на телефон. Заяву про злочин він написав сам. В нього під час обшуку був адвокат, але він сам вирішив дати 1000 доларів. Прийшли додому, обшукали, він був готовий дати гроші, щоб відстали. Він дав 1000 доларів, але речі йому не віддали. До ОСОБА_18 він ходив регулярно, і вів запис. Що прослуховують його мобільний телефон він знав від працівників ОСОБА_22 телефон також прослуховувався, бо був «об`єкт охоти». Першу зустріч, розмову він не записував, потім він зустрівся і підняв питання про закриття справи, записав цю розмову і з записом прийшов в УВБ. Йому гроші давали тоді, як треба було скинути на картку. Від нього вимагали гроші, щоб закрити кримінальне провадження щодо вилученого пістолета 3000 доларів, вимогу висловив ОСОБА_18 , потім вони сторгувалися на 2200. Був у нього інший адвокат, він з ним консультувався. До обшуку був з цим адвокатом на допиті у ОСОБА_18 . Першим, перед зустріччю в райвідділі, до нього зателефонував адвокат і сказав, що від ОСОБА_18 , чи була розмова про зустріч не пам`ятає. Сказав, що від ОСОБА_20 , він зрозумів, що це від ОСОБА_18 , питав коли закинеш. Він ОСОБА_21 не бачив і ОСОБА_23 сказав, що йому зателефонує адвокат. Зустрічався з ОСОБА_21 один раз у райвідділі, в кінці розмови з ОСОБА_21 вони не домовилися, і він сказав, що коли буде «бумага» про закриття, то він перекине гроші. 27.12.2017 була зустріч з адвокатом. Він в Кіровоград не їздив, а був вдома, бо не хотів зустрічатися і давати гроші. Так йому працівники сказали, щоб він сказав, що поїхав, але він ні куди не поїхав. Його попросили, щоб це не було на новий рік, а в робочий день. Розмова з ОСОБА_24 йшла, що закриють справу до нового року, але працівники УВБ сказали йому, щоб він зробив вигляд, що поїхав в Кіровоград. Йому прийшла смс з невідомого номера. Хто перший йому зателефонував не пам`ятає. Клименко начебто не телефонував. Суму визначив ОСОБА_18 , яку потрібно скинути на картку. Гроші йому вручалися в м. Києві в управлінні УВБ, яка там вулиця не пам`ятає, десь на ОСОБА_25 . Вніс грошові кошти в банкомат. Потім чеки мабуть віддав «органам». Коли вносив гроші, то він вже мав постанову про закриття справи. Хто визначав день внесення грошей в банкомат не пам`ятає. Його телефон їздив в Кіровоград, з ним їздила його донька. Кошти йому вручили в м.Києві, він їхав на маршрутці, близько години до ОСОБА_26 . Після того як закрили справу, йому ОСОБА_18 не телефонував. Скинули смс, а він зателефонував, запитав хто це. Раніше у кримінальних справах брав участь декілька разів свідком. Послугами адвоката користувався, коли була справа по пістолету. До цього в нього проводилися обшуки, 1-2 рази працівниками Подільського райвідділу, там натякали, щоб він дав гроші. Речі повернули до того, як було винесено постанову. На даний час справа закрита. З працівниками УВБ він переписувався у мессенджері. Грошові кошти були не його, а торгувався, щоб було правдоподібно. Про те, щоб зустрітися з адвокатом йому казав ОСОБА_18 , чи казав прізвище не пам`ятає. 26.01.2018 отримав постанову про закриття чи була розмова з адвокатом не пам`ятає. 
		- Показання свідка ОСОБА_27 , який допитаний в судовому засіданні повідомив, що в 2017-2018 році перебував на посаді керівника Обухівської місцевої прокуратури. Обставин кримінального провадженні, де ОСОБА_13 був свідком не пам`ятає. ОСОБА_12 він не знає, ОСОБА_28 стосовно прийняття рішення про закриття кримінального провадження до нього не звертався. 
		- Показання свідка ОСОБА_29 , який допитаний в судовому засіданні повідомив, що з ОСОБА_11 не знайомий, ОСОБА_12 не пам`ятає, чи отримував гроші на карточку не пам`ятає, тому з приводу кримінального провадження нічого повідомити не може.
		Окрім показань обвинуваченого, свідків, стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_11 , ОСОБА_12 надано було наступні докази, які судом в ході судового розгляду кримінального провадження було досліджено:
		- витяг з кримінального провадження № 42017110000000589, де вказується що на підставі заяви, повідомлення ОСОБА_13 05.11.2017 року внесено відомості до ЄРДР за ст. 368 ч. 3 КК України, за фактом вимагання неправомірної вигоди працівниками правоохоронного органну. (Том. № 1, а.с. 105);
		- протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_13 повідомив, що 01.11.2017 близько 19 години працівниками Обухівського ВП ГУНП в Київській області у нього вимагали грошові в сумі 3000 доларів США за непроведення обшуку за місцем проживання, де отримали 1000 доларів США та вимагають ще отримати всю зазначену суму коштів за повернення вилучених речей та закриття кримінального провадження від 03.11.2017 року (Том. №1 а.с.107-109);
		- заява про вчинення злочину ОСОБА_13 , на ім`я начальника Київського обласного Управління департаменту внутрішньої безпеки Національної Поліції України, в якій ОСОБА_13 просить притягнути до кримінальної відповідальності слідчого слідчого відділення Обухівського ВП ОСОБА_11 , який 01.11.2017, під час проведення обшуку за місце його проживання, вимагав та отримав від нього неправомірну вимогу в розмірі 1000 доларів США за повернення вилучених речей та документів під час обшуку. ОСОБА_11 продовжує вимагати 3000 доларів США за повернення речей та документів, а також прийняття процесуального рішення ним щодо закриття кримінального провадження № 12016100070002621, що відкрите за фактом зберігання зброї (Том № 1, а.с. 110);
		- диск з записом розмови ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , яка була записана на мобільний телефон останнього (Том № 1, а.с. 111);
		- рапорт старшого оперуповноваженого Київського обласного управління ДВБ НП України ОСОБА_14 від 03.11.2017, в якому він доповідає керівнику Київського обласного управління ДВБ НП України про звернення ОСОБА_13 із заявою про вимагання неправомірної вигоди працівниками поліції (Том № 1, а.с. 112);
		- стенограма розмови між ОСОБА_13 та слідчим ОСОБА_11 від 01.11.2017 року (Том № 1, а.с. 114-116);
		- постановою про залучення особи до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих дій від 06.11.2017 року, якою було залучено до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих дій ОСОБА_13 (Том № 1, а.с. 125-126);
		- протоколом попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування ОСОБА_13 від 06.11.2017 року, та його письмова згода про залучення до оперативного співробітництва та проведення інших негласних слідчих дій від 06.11.2017 року (Том № 1, а.с. 127-129);
		- реєстраційна картка, відповідно до якої автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 , моделлю TOYOTA CAMRY є власністю ОСОБА_30 (Том № 1, а.с. 136);
		- протокол обшуку від 30.01.2018 в квартирі АДРЕСА_4 , в результаті якого були оглянуті сім карти мобільних телефонів, які не вилучались (Том № 1, а.с.179-181);
		- протокол обшуку від 30.01.2018 в автомобілі д.н.з. НОМЕР_1 , моделлю TOYOTA CAMRY, в результаті якого вилучені купюри номіналом 500 гривень в кількості 60 штук (Том № 1, а.с.190);
		- ухвалою апеляційного суду міста Києва від 17.04.2018 року, якою накладено арешт на грошові кошти в національній валюті у кількості 60 банкнот номіналом 500 гривень кожна на загальну суму 30000 гривень, власником яких є ОСОБА_12 (Том № 1, а.с.216-218);
		- протокол обшуку від 30.01.2018 в приміщенні Обухівського ВП ГУНП в Київській області, за адресою: Київська область, м.Обухів, вул.Київська,22, а саме у службовому кабінеті ОСОБА_11 , в результаті якого вилучено копії матеріалів кримінального провадження № 12016100070002621 та жорсткі диски (Том № 1, а.с.227-230); 
		- наказом національної поліції ГУ НП в Київській області від 29.09.2017 року про призначення старшого лейтенанта ОСОБА_11 старшим слідчим СВ Обухівського ВП ГУНП в Київській області. (Том № 1, а.с.235);
		- постановою про визнання речовим доказом матеріалів кримінального провадження № 12016100070002621 та жорсткі диски від 31.01.2018 (Том № 1, а.с.237-238);
		- протокол огляду речей від 06.04.2018, за результатами якого були оглянуті речі вилучені 30.01.2018 в приміщенні Обухівського ВП ГУНП в Київській області (Том № 1, а.с.240-242);
		- протокол огляду речей від 11.04.2018, за результатами якого були оглянуті речі вилучені 30.01.2018 в приміщенні Обухівського ВП ГУНП в Київській області (Том № 1, а.с.243-244);
		- протокол огляду речей від 11.04.2018, за результатами якого були оглянуті речі вилучені 30.01.2018 в приміщенні Обухівського ВП ГУНП в Київській області (Том № 1, а.с.245-247);
		- постановою про визнання речовим доказом мобільних телефонів, що були вилучені в службовому кабінеті слідчого ОСОБА_28 та ОСОБА_31 від 11.04.2018 року (Том № 1, а.с.248-251)
		- протокол обшуку від 30.01.2018 громадянина ОСОБА_29 , в результаті останній добровільно видав банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , мобільний телефон марки «Iphone S5», IMEI НОМЕР_3 , з сім-картою оператора «Київстар» НОМЕР_4 (Том № 2, а.с.11-13);
		- постановою про визнання речовим доказом банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_2 та банківські чеки, в кількості 5 шт. про поповнення готівкою в терміналі самообслуговування банківської картки на загальну суму 63 220 грн. (Том № 2, а.с.14-15);
		- ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2018 року про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_2 відкритому у ПАТ «ПриватБанк» та мобільний телефон марки «Iphone S5», що належать ОСОБА_29 (Том № 2, а.с.17);
		- протокол огляду від 31.01.2018 приміщенні КГРУ КБ «ПриватБанк», за адресою: м.Київ вул.В.Василевської,12/16, в результаті якого були оглянуті грошові кошти номіналом 20 грн., 200 грн., 500 грн., на загальну суму 63220 грн. (Том № 2, а.с.108-110, з доданою фото таблицею);
		- витягом з журналу від 30.01.2018 року про обслуговування терміналів та банкоматів самообслуговування банку (Том № 2, а.с.113-114);
		- квитанція ПАТ «ПРИВАТБАНК» від 30.01.2018 року (Том № 2, а.с.115);
		- фото таблиця купюр грошових коштів, номіналом 20, 200, 500 (Том № 2, а.с.116);
		- виписка по картковому рахунку № НОМЕР_2 від 01.01.2018 -31.01.2018 (Том № 2, а.с.117-121);
		- письмова згода на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій ОСОБА_13 від 05.01.2018 (Том №2, а.с.122);
		- постанова про залучення особи до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 05.01.2018 (Том №2 а.с.123-124);
		- протокол огляду від 05.02.2018 банківської картки «ПриватБанк» № НОМЕР_2 та мобільного телефону марки «Iphone S5», IMEI НОМЕР_3 (Том № 2, а.с.127-140, з фото таблицею);
		- постанова про закриття кримінального провадження від 27.12.2017, відповідно до якої кримінальне провадження № 12016100070002621 закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, з супровідним листом на ім`я ОСОБА_13 від 26.01.2018 (Том № 2, а.с.143-145);
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 25.04.2018 в результаті якого вилучені копії матеріалів кримінального провадження № 12016100070002621 (Том № 2, а.с.167-169);
		- матеріали кримінального провадження № 12016100070002621, внесеного до ЄРДР 13.04.2016 за ч.1 ст.263 КК України, в яких містяться: витяг з ЄРДР, опис документів кримінального провадження, доручення про проведення досудового розслідування від 13.04.2016 року, повідомлення про початок досудового розслідування від 13.04.2016 року, рапорт від 13.04.2016, ухвала Подільського районного суду м. Києва від 04.04.2016 року про надання дозволу на обшук, протокол обшуку від 12.04.2016 року, пояснення ОСОБА_13 від 13.04.2016 року, копія паспорта ОСОБА_13 , постанова про визнання речових доказів від 27.04.2016 року, довідка про витрати на проведення експертизи від 21.06.2016 року, висновок експерта від 25.05.2016 року № 444, акт від 23.05.2016 року, постанова про визнання речовим доказом від 27.04.2016, протокол допиту свідка ОСОБА_32 , постанова про визначення територіальної підслідності від 01.11.2016, посвідчення адвоката та свідоцтво адвоката ОСОБА_33 , пояснення ОСОБА_13 від 07.03.2017 року, вимога на судимість, інформаційна довідка з держаного Реєстру речових прав на нерухоме майно, ухвала Обухівського районного суду Київської області від 05.10.2017 про надання дозволу на проведення обшуку, протокол обшуку від 01.11.2017 року, клопотання про повернення майна та розписка про отримання майна ОСОБА_13 від 15.11.2017 року, постанова про визнання речовим доказом від 22.12.2017 року (Том № 2, а.с.170-250); заява про видачу паспорта ОСОБА_34 , інформаційна довідка на ОСОБА_34 , технічний паспорт на будинок, свідоцтво про право власності на будинок, що належить ОСОБА_34 , ухвала Обухівського районного суду Київської області про надання дозволу на проведення обшуку, протокол обшуку від 02.11.2017, протокол допиту ОСОБА_13 від 27.12.2017 року, постанова про закриття кримінального провадження від 27.12.2017 року (Том № 3, а.с.1-27);
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 24.04.2018 в результаті якого з ПрАТ «ВФ Україна» вилучений диск CD-R GD-18-03931/кі від 24.04.2018 з відомостями про зв`язок абонента НОМЕР_5 (Том № 3, а.с.37-40);
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 24.04.2018 в результаті якого з ТОВ «Лайфселл» вилучений диск CD-R 09593 ВК з відомостями про зв`язок абонентів НОМЕР_6 , НОМЕР_7 (Том № 3, а.с.50-53);
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 24.04.2018 в результаті якого з ПрАТ «Київстар» вилучений диск CD-R «вх.:12856 вих:2544/3 КТ» з відомостями про зв`язок абонентів НОМЕР_8 , НОМЕР_9 (Том № 3, а.с.63-65);
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 25.04.2018 в результаті якого з ПАТ КБ «ПриватБанк» вилучений диск CD-R «вх.1596» з інформацією про рух коштів, власника по картковому рахунку № НОМЕР_2 (Том № 3, а.с.75-77);
		- протокол огляду та вручення грошових коштів від 30.01.2018, в якому вказується, що грошові кошти на загальну суму 63228 грн., в період часу з 09:00 по 09:45 в приміщенні Київського обласного управління ДВБ НП України, що за адресою: вул.Воздвиженська,2 м.Київ, були передані ОСОБА_13 , для проведення негласної (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів. У процесі огляду на копіювальному пристрої виготовлено копії купюр на 34 аркушах, які підписані понятими та присутніми (з долученою фото таблицею,Том № 3, а.с.123-159);
		- ухвала слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 09.01.2018 про надання дозволу на проведення негласних слідчої дії - аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_13 (Том № 3, а.с.163-165);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_13 від 12.03.2018, яким зафіксовано обставини отримання ОСОБА_13 26.01.2018 в канцелярії Обухівського ВП ГУНП в Київській області постанови про закриття кримінального провадження (Том № 3, а.с.166-167);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_13 від 12.03.2018, яким зафіксовано обставини внесення ОСОБА_13 30.01.2018, в приміщенні відділення ПриватБанку, в м.Обухів по вул.Каштанова,2, через термінал самообслуговування грошових коштів в розмірі 63 220 грн. (Том № 3, а.с.168);
		- ухвала слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 09.01.2018 про надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентських номерів НОМЕР_6 , НОМЕР_5 (Том № 3, а.с.172-174);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 21.03.2018, абонентського номеру НОМЕР_6 , яким зафіксовано 26.01.2018 вихідний дзвінок та sms з номеру НОМЕР_7 (Том № 3, а.с.175-176);
		- ухвала слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 09.01.2018 про надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентських номерів НОМЕР_7 , НОМЕР_8 (Том № 3, а.с.180-182);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 19.02.2018, абонентського номеру НОМЕР_7 , яким зафіксовано 26.01.2018 вихідні та вхідні, sms з номерами НОМЕР_10 , НОМЕР_9 (Том № 3, а.с.183-188);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 21.03.2018, абонентського номеру НОМЕР_7 , яким зафіксовано 26.01.2018 вихідні та вхідні, sms з номерами НОМЕР_10 , НОМЕР_9 (Том № 3, а.с.189-194);
		- ухвала слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 07.12.2017 про надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_5 (Том № 3, а.с.198-200);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 21.03.2018, абонентського номеру НОМЕР_5 за 26.12.2017 (Том № 3, а.с.201-202); 
		- ухвала слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 06.11.2017 про надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентських номерів НОМЕР_7 , НОМЕР_8 (Том № 3, а.с.206-208);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 19.02.2018, абонентського номеру НОМЕР_7 , яким зафіксовано вихідні та вхідні дзвінки з номерами НОМЕР_6 , НОМЕР_5 за 15.11.2017, 18.11.2017,05.12.2017, 07.12.2017, 08.12.2017, 26.12.2017, 27.12.2017 (Том № 3, а.с.209-213);
		- ухвала слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 06.11.2017 про надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_6 (Том № 3, а.с.217-219);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 27.11.2017, абонентського номеру НОМЕР_6 , яким зафіксовано 21.11.2017 вхідний дзвінок та sms з номером НОМЕР_11 (Том № 3, а.с.220-221);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 19.02.2018, абонентського номеру НОМЕР_6 , яким зафіксовано вихідні та вхідні дзвінки з номером НОМЕР_7 за 15.11.2017, 18.11.2017, 05.12.2017, 07.12.2017, 08.12.2017, 27.12.2017 (Том № 3, а.с.222-225);
		- ухвала слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 06.11.2017 про надання дозволу на проведення негласних слідчої дії - аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_11 (Том № 3, а.с.229-231);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_11 від 22.11.2017, яким зафіксовано обставини зустрічі з ОСОБА_13 18.11.2017 (Том № 3, а.с.232-237);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_11 від 13.12.2017, яким зафіксовано обставини зустрічі з ОСОБА_13 08.12.2017 (Том № 3, а.с.238-243);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_11 від 13.11.2017, яким зафіксовано обставини зустрічі з ОСОБА_13 07.11.2017 (Том № 3, а.с.244-250);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_11 від 22.11.2017, яким зафіксовано обставини зустрічі з ОСОБА_13 15.11.2017 (Том № 4, а.с.1-7);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_11 від 09.01.2018, яким зафіксовано обставини зустрічі з ОСОБА_13 та ОСОБА_12 27.12.2017 (Том № 4, а.с.8-14);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_11 від 23.01.2018, яким зафіксовано обставини зустрічі з ОСОБА_13 07.11.2017, 15.11.2017, 18.11.2017, 08.12.2017 та з ОСОБА_13 і ОСОБА_12 27.12.2017 (Том № 4, а.с.15-42);
		- постанова про проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) від 26.01.2018 щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (Том № 4, а.с.43-45);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) від 31.01.2018, в якому вказується, що грошові кошти на загальну суму 63228 грн., в період часу з 09:00 по 09:45 в приміщенні Київського обласного управління ДВБ НП України, що за адресою: вул.Воздвиженська,2 м.Київ, були передані ОСОБА_13 , для проведення негласної (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів. У процесі огляду на копіювальному пристрої виготовлено копії купюр на 34 аркушах, які підписані понятими та присутніми. Також, зафіксовано обставини внесення ОСОБА_13 30.01.2018, в період часу з 10:36:17 по 10:55:09, в приміщенні відділення ПриватБанку, в АДРЕСА_5 , через термінал самообслуговування грошових коштів в розмірі 63220 грн. (Том № 4, а.с.47-49);
		- постанова про припинення подальшого проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 09.02.2018 року (Том № 4, а.с.50-51);
		- характеристика на ОСОБА_12 , довідка Білоцерківської міської лікарні №4, вимога на судимість на ОСОБА_12 (Том № 4, а.с.55-59);
		- характеристика ОСОБА_11 , довідки з Обухівської ЦРЛ, вимога на судимість ОСОБА_11 (Том № 4, а.с.62-69);
		- особова справа ОСОБА_11 , наказ про призначення на посаду 29.09.2017 року, послужний список ОСОБА_11 , анкета, автобіографія, копія паспорта (Том № 4, а.с.83-91);
		Досліджені в судовому засіданні:
		- оптичні диски, інвентарні номери: 421, 420, 422, 423 (Том № 4, а.с.108-114);
		- оптичні диски, інвентарні номери: 447, 1, 2, 3, 4, 5, 6 (Том № 4, а.с.116-122);
		- карти пам`яті, інвентарні номери: 499, 428, 438, 448 (Том № 4, а.с.124-127);
		- карти пам`яті, інвентарні номери: 10, 7 (Том № 4, а.с.128-129);
		- постанова про проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) від 17.11.2017 року стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_31 (Том № 6, а.с.18-20);
		- постанова про проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) від 26.12.2017 року стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_31 (Том № 6, а.с.21-23);
		- ухвала Апеляційного суду м. Києва від 09.01.2018 року про надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_12 (Том № 6, а.с.27-29);
		- протокол за результати проведення негласної слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського НОМЕР_12 (Том № 6, а.с.30);
		- ухвала Апеляційного суду м. Києва від 09.01.2018 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій - аудіо  відео контролю стосовно ОСОБА_12 (Том № 6, а.с.34-36);
		- протокол за результати проведення негласної слідчої дії - аудіо  відео контролю щодо ОСОБА_12 від 12.03.2018 року (Том № 6, а.с.37);
		З урахуванням вищевказаних обставин, які сторона обвинувачення вважає доведеними перерахованими вище доказами, дії обвинуваченого ОСОБА_11 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 368 КК України, дії обвинуваченого ОСОБА_12 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. З ст. 368 КК України.
		Оцінюючи зібрані по справі докази на предмет доведеності зазначених сторонами кримінального провадження обставин, суд приймає до уваги приписи ч.1 ст.94 КПК України, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		При оцінці доказів суд також враховує положення ч.3 ст.62 Конституції України, яка передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Судом при встановленні обсягу доказів було враховано положення ст. 22 КПК України, де вказується, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Отже, суд дає оцінку дослідженим доказам з урахуванням положень ст. ст. 84, 85,86,87 КПК України.
		Як зазначено у ст. 85 КПК України, належними є такі докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч.1 ст. 87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії , рішення у справі Шабельника проти України), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
		Суд також враховує позицію ЄСПЛ, викладену у рішеннях Ушаков проти України, Коробов проти України, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення поза розумним сумнівом, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про визнання доказів недопустимими, а саме:
		-заява ОСОБА_13 про вчинення злочину, яка не містить дати, спеціальний штамп реєстрації заяв і повідомлень, попередження про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, що суперечить Наказу МВС України за №1377 від 06.11.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події», а тому цей доказ суд визнає недопустимим.
		-диск з записом розмови ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , відомості щодо якого в реєстрі матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 42017110000000589 відсутні, як і відомості про прийняте процесуальне рішення про визнання речовим доказом та приєднання до матеріалів провадження, та є очевидно недопустимим доказом відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року у справі № 12-рп/2011 та ст.ст.87,89 КПК України, а тому цей доказ суд визнає недопустимим.
		-рапорт оперуповноваженого ОСОБА_14 , складений не в межах досудового розслідування кримінального провадження № 42017110000000589, не є документом в розумінні положень ст.99 КПК України та є очевидно недопустимим доказом відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року у справі № 12-рп/2011 та ст.ст.87,89 КПК України, а тому цей доказ суд визнає недопустимим.
		-стенограма розмови між гр. ОСОБА_13 та працівниками поліції Обухівського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_11 , складена не в межах досудового розслідування кримінального провадження № 42017110000000589, не є документом в розумінні положень ст.99 КПК України та є очевидно недопустимим доказом відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року у справі № 12-рп/2011 та ст.ст.87,89 КПК України, а тому цей доказ суд визнає недопустимим.
		-протокол обшуку від 30.01.2018 громадянина ОСОБА_29 , за результатами якого вилучено банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_2 та мобільний телефон марки «Iphone S5», IMEI НОМЕР_3 . Обшук проведений без фіксування за допомогою аудіо- та відеозапису, що суперечить вимогам ст.ст.107, 236 КПК України, та є недопустимим доказом відповідно до ст.86, п. 1 ч.2 ст. 87 КПК України.
		-протокол огляду від 05.02.2018 банківської картки «ПриватБанк» № НОМЕР_2 та мобільного телефону марки «Iphone S5», IMEI НОМЕР_3 , які згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, при визначенні допустимості чи недопустимості доказів діє Правило отруєного дерева, плоди отруєного дерева, або ефект доміно, згідно з якими визнання одного доказу недопустимим тягне невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі. Отруєне дерево дає отруєні плоди. Докази, отримані в результаті використання недопустимого доказу самі є недопустимими як докази. Після визнання доказу недопустимим, спрацьовує ефект доміно. Враховуючи вищевикладене, суд визнає даний протокол огляду недопустимим доказом, зважаючи на визнання недопустимим протоколу обшуку від 30.01.2018 ОСОБА_29 
		-протокол огляду від 31.01.2018 в приміщенні КГРУ КБ «ПриватБанк» за адресою: м.Київ вул.В.Василевської,12/16 та його результатів, так як огляд проведений за відсутності понятих, що суперечить вимогам ст.223 КПК України, та є недопустимим доказом відповідно до ст.86, п. 1 ч.2 ст. 87 КПК України.
		-протокол огляду та вручення грошових коштів від 30.01.2018, складений за участю ОСОБА_13 , в період часу з 09.00 по 09.45, в приміщенні службового кабінету № 107 Київського обласного управління ДВБ НП України за адресою: м.Київ вул.Воздвиженська, 2. Протокол складений без зазначення необхідних даних учасників, походження грошових коштів, не в межах негласної слідчої (розшукової) дії, так як не містить відмітки про гриф секретності, та за відсутності його учасника ОСОБА_13 . Останній в момент складання протоколу перебував в м.Обухові, а не в м.Києві (з досліджених судом звукових та текстових файлів за 30.01.2018 розмов мобільних номерів ОСОБА_13 , на оптичних дисках інв.№2, номеру НОМЕР_8 : 08-48-07.1-907, 08-51-29.1-907, 09-13-15.1-907, та інв.№3, номеру НОМЕР_7 : 08-52-23.1-1451). Недодержання вимог статей 104, 106, 252, 273 КПК України під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину, свідчить про недопустимість такого доказу, оскільки він отриманий не в порядку, передбаченому КПК України.
		-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) від 31.01.2018, зі змісту вбачається, що ОСОБА_13 вручені грошові кошти, в період часу з 09:00 по 09:45 в приміщенні Київського обласного управління ДВБ НП України, що за адресою: вул.Воздвиженська,2 м.Київ. Протокол складений без зазначення необхідних даних учасників, їх підписів, та за відсутності учасника ОСОБА_13 . Останній в момент вручення грошових коштів перебував в м.Обухів, а не в м.Києві (з досліджених судом звукових та текстових файлів за 30.01.2018 розмов мобільних номерів ОСОБА_13 , на оптичних дисках інв.№2, номеру НОМЕР_8 : 08-48-07.1-907, 08-51-29.1-907, 09-13-15.1-907, та інв.№3, номеру НОМЕР_7 : 08-52-23.1-1451). Відповідно до п.1.12.5 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, від 16.11.2012 за № 114/1042/516/1199/936/1687/5, імітування обстановки злочину полягає в діях слідчого, уповноваженої особи, з використанням імітаційних засобів, які створять у оточуючих уяву про вчинення реального злочину, з метою його запобігання та викриття відомої чи невідомої особи (осіб), яка планувала чи замовляла його вчинення. Зі змісту протоколу вбачається, що проводилась негласна слідча (розшукова) дія  контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, дозвіл на яку прокурором не надавався. Недодержання вимог статей 104, 106, 252, 273 КПК України під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину, свідчить про недопустимість такого доказу, оскільки він отриманий не в порядку, передбаченому КПК України.
		-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_11 від 09.01.2018, яким зафіксовано обставини зустрічі з ОСОБА_13 та адвокатом ОСОБА_12 27.12.2017. Протокол містять посилання на ухвалу слідчого судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_35 за № 01-22059т/НСД від 06.11.2017, якою надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії -аудіо-, відео контроль щодо ОСОБА_11 . Також, зі змісту протоколу вбачається, що негласна слідча (розшукова) дії -аудіо-, відео контроль, в подіях за 27.12.2017, проводиться і щодо адвоката ОСОБА_12 , що є порушенням вимог ч.1 ст.260 КПК України та п.3.ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». ЄСПЛ у п.43 рішення у справі «Класс та інші проти Німеччини» зазначив, що втручання не буде порушувати ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо його буде здійснено «згідно із законом». Здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу та з порушенням його суттєвих умов є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, а тому протокол є недопустимим доказом на підставі ст.86, п. 1 ч.2 ст. 87 КПК України.
		-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_11 від 23.01.2018, яким зафіксовано обставини зустрічі з ОСОБА_13 та адвокатом ОСОБА_12 27.12.2017, ідентичні за змістом, що і в протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_11 від 09.01.2018. Досліджений судом протокол від 23.01.2018, в порушення вимог ч.3 ст.252 КПК України, зареєстрований 26.01.2018 в прокуратурі Київської області. Протокол містить посилання на ухвалу слідчого судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_35 за № 01-22059т/НСД від 06.11.2017, якою надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії -аудіо-, відео контроль щодо ОСОБА_11 . Також, зі змісту протоколу вбачається, що негласна слідча (розшукова) дії -аудіо-, відео контроль, в подіях за 27.12.2017, проводиться і щодо адвоката ОСОБА_12 , що є порушенням вимог ч.1 ст.260 КПК України та п.3.ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу та з порушенням його суттєвих умов є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, а тому протокол є недопустимим доказом на підставі ст.86, п. 1 ч.2 ст. 87 КПК України.
		-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 21.03.2018, абонентського номеру НОМЕР_7 , яким користується ОСОБА_13 . Протокол містить посилання на ухвалу слідчого судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_35 за № 01-329т/НСД від 09.01.2018, якою надано дозвіл на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентських номерів НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , користувачем яких є ОСОБА_13 . У зафіксованих в протоколах стенограмі співрозмовником ОСОБА_13 є адвокат ОСОБА_12 , що є порушенням вимог ч.1 ст.260 КПК України та п.3.ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», так як дозвіл на втручання у приватне спілкування адвоката судом не надавався. Здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу та з порушенням його суттєвих умов є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, а тому протокол є недопустимим доказом на підставі ст.86, п. 1 ч.2 ст. 87 КПК України.
		Під час судового розгляду, сторона захисту та обвинувачений ОСОБА_11 неодноразово посилались на здійснення провокації злочину свідком ОСОБА_13 , про що останній повідомив в судовому засіданні, що він пов`язаний із правоохоронними органами, та з ними співпрацює, і діяв за їх вказівкою, тому суд зобов`язаний належно оцінити такі заяви на предмет дотримання практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами, як джерело права, а також приписів національного законодавства, положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Згідно ч. 3 ст. 271 КПК України, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багатьох своїх рішеннях наголошував на необхідності ретельної перевірки заяв про вчинення провокації із сторони працівників правоохоронних органів із забезпеченням підсудному (обвинуваченому, засудженому) права на повне і об`єктивне дослідження тих обставин справи, які можуть указувати на наявність провокацій, можливості допиту у судовому засіданні секретних агентів, необхідність доведення прокурором відсутності провокацій із сторони працівників поліції чи осіб, які діють за їх завданням тощо (зокрема рішення Європейського суду у справі Романаускас проти Литви).
		Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини, наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів.
		В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу справедливого судочинства (рішення у справах Тейксейра де Кастро проти Португалії, Раманаускас проти Литви ).
		Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування.
		Ним встановлено, що, тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення у справі Раманаускас проти Литви ).
		Прецедентне право Європейського суду не забороняє посилатися на стадії розслідування кримінальної справи і у випадку, якщо дозволяє характер злочинної дії, на докази, отримані в результаті проведення співробітниками органів внутрішніх справ операцій під прикриттям (рішення у справі Люді проти Швейцарії ), однак, застосування агентів під прикриттям повинно бути обмежене, співробітники поліції можуть діяти таємно, але не займатись підбурюванням (рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії ).
		Як встановлено під час судового розгляду, злочин, який органом досудового слідства був поставлений у вину обвинуваченим, був викритий внаслідок проведення оперативних заходів, вчинених працівниками правоохоронних органів за участю громадянина ОСОБА_13 , який діяв за вказівками працівників поліції, з ними тісно співпрацював та підбурював обвинувачених до вчинення злочину. 
		Обвинувачені не схильні до вчинення кримінального правопорушення. Відсутні докази та стороною обвинувачення не доведено, що вони мали судимість або що національні органи мали будь-які підстави підозрювати їх у будь-якій попередній злочинній діяльності. Саме такі обставини при визначенні існування провокації врахував Європейський Суд у справі «Таранекс проти Латвії» (пункти 61-65).
		Також стороназахисту звертаєувагу нате,що ОСОБА_13 надає послугиприватного ломбардуза місцемсвого проживання,без відповідноїліцензії, саме тому, він є залежним від правоохоронних органів, зацікавлений діяти в їх інтересах для поблажливого ставлення з їх боку до себе. 
		У рішеннях Європейського суду з прав людини розроблено два критерії перевірки заяв про наявність провокацій (підбурювання) до вчинення злочину із сторони працівників правоохоронних органів.
		Відповідно до критерію, який полягає у перевірці обґрунтованих заяв про підбурювання, суд повинен з`ясувати питання чи вчиняли працівники поліції чи особи, які діяли за їх завданням, дії, які вимусили чи спонукали засудженого до вчинення злочину, хто був ініціатором вчинення дій щодо підготовки злочину, поставленого у вину обвинувачену, на якій стадії злочину працівниками поліції почали застосовуватись оперативні заходи із метою подальшого викриття злочину.
		Європейський суд з прав людини визначив перелік дій, які можливо розцінити, як провокація (підбурювання) до вчинення злочину, відповідно до яких описані вище дії ОСОБА_13 , який був ініціатором спілкування, телефонних розмов, зустрічей, ініціатором передачі грошей за відсутності ініціативи самих обвинувачених, свідчать про наявність провокацій на вчинення злочину.
		Дослідивши зміст письмових доказів та проаналізувавши відео- та аудіо записи, встановлено, що ініціатором спілкування, телефонних розмов, зустрічей та перерахування грошових коштів виступав лише ОСОБА_13 . 
		Доведеність факту вчинення злочину внаслідок провокацій (підбурювання) із сторони працівників поліції чи осіб, які діяли за їх завданням виключає як використання доказів, здобутих внаслідок цих дій, так і притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений за даних обставин. Таку позицію Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював у своїх рішеннях, зокрема у справах Тейшейра де Кастро проти Португалії, Романаускас проти Литви, та інших.
		Будь-яких інших доказів вчинення дій з боку обвинувачених, окрім негласних слідчих (розшукових) дій за участю ОСОБА_13 , з матеріалів справи не вбачається.
		Відповідно до п. 55 рішення у справі Раманаускас проти Литви підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.
		У рішенні ЄСПЛ зазначається, коли трапляється, що дії таємних агентів спрямовані на підбурювання злочину, і немає підстав вважати, що він був би скоєний без їхнього втручання, то це виходить за рамки розуміння таємного агента і може бути названо провокацією. Таке втручання і його використання в розгляді кримінальної справи може непоправно підірвати справедливість судового розгляду.
		Поліція не обмежилася лише пасивним розслідуванням злочинної діяльності заявника. Немає підстав вважати, що злочин було б скоєно без вищевказаного залучення, поліція спровокувала злочин. 
		Встановлені в судовому засіданні фактичні обставини, а саме: умисне цілеспрямоване звернення ОСОБА_13 безпосередньо до ОСОБА_11 , наполегливі зустрічі та переконання у необхідності вчинення злочину, неодноразове пропонування грошових коштів є прямим підтвердженням вчинення активних дій свідка, що мають ознаки підбурювання до одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, на вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища. Даного кримінального провадження не було б у разі відсутності такого зручного свідка для правоохоронних органів, як ОСОБА_13 . 
		Рішенням Європейського суду з прав людини у справі Тейшейра де Кастро проти Португалії , визнано допустимим обмежене використання негласних агентів. Разом із тим, системний аналіз указаного рішення ЄСПЛ, показує, що провокацією до вчинення злочину може вважатися діяльність працівників правоохоронних органів, яка вийшла за межі пасивного розслідування злочинної діяльності й без їхнього втручання злочин не було б вчинено.
		При визначенні, чи було слідство фактично пасивним, Європейський суд розглядає причини проведення прихованої операції й поводження органів влади при її проведенні. Європейський суд опирається на те, чи були об`єктивні відомості про те, що особа була залучена в злочинну діяльність і була істотна ймовірність вчинення злочину.
		Так, під час досудового розслідування прокурором було винесено три постанови про проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів, а саме: від 17.11.2017, від 26.12.2017 та від 26.01.2018 (пункти 15-17, розділу ІІ Реєстру, т.4 а.с.43). Описова частина зазначених постанов була ідентична: - надання неправомірної вимоги за повернення вилученого в ході обшуку майна за місцем проживання ОСОБА_13 та прийняття рішення про закриття кримінального провадження. Однак, станом на дату прийняття прокурором постанови, а саме 26.01.2018, речі, вилучені у ОСОБА_13 під час обшуку, були повернуті (розписки ОСОБА_13 ) і кримінальне провадження № 12016100070002621, закрите 27.12.2017, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто необхідність проведення заходів не підтверджувалась фактичними обставинами. 
		Під час судового розгляду прокурор будь-яких доказів на спростування доводів захисту не подавав, не вживав будь-яких дій, направлених на перевірку заяв про провокацію, посилаючись на власну думку про необґрунтованість таких заяв, тому суд оцінює відповідні доводи на підставі наявних у справі доказів та із врахуванням доводів учасників процесу в судовому засіданні.
		Суд вважає, що в даному випадку дії свідка ОСОБА_13 були спрямовані на підбурювання злочину, який передбачено ч.3 ст.368 КК України, а тому у суду виникає непереборний сумнів у тому, що дане кримінальне провадження існувало б без дій свідка ОСОБА_13 , а тому дії свідка ОСОБА_13 суд вважає провокацією, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції.
		Щодо витягу з ЄРДР від 05.11.2017, про внесення повідомлення про злочин - стадія з якої розпочинається кримінальне переслідування. У цьому кримінальному провадженні ця стадія розпочата з внесення до ЄРДР загальної інформації наступного змісту: правова кваліфікація ст. 368 ч. 3 КК України, за фактом вимагання неправомірної вигоди працівниками правоохоронного органу. Отже, слідство у справі про вимагання неправомірної вигоди розпочато без будь-якої конкретизації та інформації про те, хто, яку суму, за що вимагає, де, у кого, і при яких обставинах. 
		Щодо протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 03.11.2017, за підписом ОСОБА_13 . Зі змісту заяви вбачається, що 01.11.2017, під час обшуку, працівники Обухівського ВП вимагали 3000 доларів США, отримали 1000 доларів та вимагали зазначену суму за повернення вилучених речей та за закриття кримінального провадження. Тобто, слідство розпочато у спосіб, який дозволяв провокацію і вибір учасників, в тому числі маніпуляції з заявником та визначення майбутнього підозрюваного. Будь-який подібний факт міг бути розслідуваний щодо інших осіб у такому кримінальному провадженні. Викладене дозволяло вчиняти підбурення до злочину та однозначно порушувало право на захист обвинувачених, вже на цій стадії розслідування, а тому цей доказ суд визнає недопустимим.
		Щодо ухвал слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва про надання дозволу на проведення слідчих та процесуальних дій, Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, то вони підтверджують лише процесуальну діяльність слідчого судді, реалізовану на основі клопотань органу досудового розслідування, та не можуть бути належним доказом винуватості обвинувачених. 
		Щодо протоколів тимчасового доступу до речей і документів, за результатами яких з ПрАТ «ВФ Україна», ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «Київстар» вилучені диски з відомостями про зв`язки мобільних телефонів ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , то вбачається, що ініціатором телефонних дзвінків був саме ОСОБА_13 , що свідчить про провокацію злочину. 
		Щодо наданих прокурором доказів: письмової згоди ОСОБА_13 та постанови про залучення особи до конфіденційного співробітництва; протоколів за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, та -аудіо, -відео контролю особи, з носіями аудіо й відео файлів до них; протоколу тимчасового доступу до речей і документів з ПАТ КБ «ПриватБанк», з інформацією про рух коштів, власника по картковому рахунку № НОМЕР_2 , то суд вважає їх недопустимими доказами, оскільки як було встановлено вище в діях свідка ОСОБА_13 містяться ознаки провокації на вчинення злочину передбаченого, ст. 368 ч.3 КК України.
		Щодо протоколів обшуку приміщення Обухівського ВП, житла та автомобіля обвинуваченого ОСОБА_12 , протоколів огляду речей, вилучених під час обшуку Обухівського ВП, реєстраційної картки на автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 , то дані докази є неналежними, оскільки вони не містять жодних доказів, що мають значення для даного кримінального провадження.
		Щодо характеризуючих даних обвинувачених та особової справи ОСОБА_11 , то дані докази підтверджують трудову діяльність обвинуваченого, та не є належними доказами його винуватості у пред`явленому обвинуваченні.
		Щодо протоколів допиту свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_13 , та відомостями, що у них містяться, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них. 
		Надаючи оцінку показанням свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_14 суд визнає їх неналежними доказами винуватості обвинувачених, оскільки вони не вказують на причину, наслідок, або умову вчинення інкримінованого обвинуваченим злочину, не встановлюють наявність суспільно небезпечного діяння, винуватість обвинувачених, та інших обставин, що мають значення для вирішення кримінального провадження.
		З врахуванням ст.ст. 85,86,87,89,94 КПК України, суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_13 , виходячи з наступного. Показання ОСОБА_13 суд вважає нелогічними, непослідовними, які не узгоджуються між собою, та іншими дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження. Так, свідок показав, що грошові кошти, 30.01.2018, працівники поліції передавали йому в службовому кабінеті приміщення, що за адресою: АДРЕСА_6 . Однак, як встановлено з досліджених судом звукових та текстових файлів за 30.01.2018 розмов мобільних номерів ОСОБА_13 , на оптичних дисках інв.№2, інв.№3, останній в період зазначений в протоколі огляду та вручення грошових коштів від 30.01.2018, перебував в м.Обухові. З самих показань ОСОБА_13 вбачаються ознаки провокації злочину, так як останній, отримавши вилучені речі у нього під час обшуку речі та постанову про закриття кримінального провадження, продовжував ініціювати передачу грошових коштів. 
		Даючи оцінку всім доказам наданими прокурором, суд не вбачає зв`язку між обвинуваченими, як зазначено в обвинувальному акті, щодо залучення ОСОБА_11 до своєї протиправної діяльності адвоката ОСОБА_12 , та повідомлення останньому обставин справи та суму неправомірної вигоди, яку має передати їм ОСОБА_13 . 
		Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		За статтею 62 Конституції України, ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		За таких обставин, дослідивши наявні у матеріалах кримінального провадження докази, надавши кожному з них та їм у сукупності належну оцінку з точки зору допустимості, належності й достатності, тлумачачи всі сумніви, в тому числі й щодо провокації злочину, на користь обвинувачених, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_11 у висунутому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_12 у висунутому йому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України.
		Приймаючи таке рішення, суд враховує, що на обвинувачених не лежить обов`язок представляти виправдувальні докази, вони мають повне право обмежитися лише послабленням обвинувальних доказів. Досить, якщо вони покажуть, що обвинувальні докази не тільки не представляють достовірності, але навіть ймовірність. Навпаки, держава в особі державного обвинувачення повинна доказати винність обвинуваченого. Всі сумніви у винності обвинуваченого тлумачяться на його користь.
		Сторона захисту, в судовому засіданні послідовно доводила провокацію скоєння злочину, шляхом надання відповідних доказів та приймаючи участь у дослідженні доказів і спростовуючи допустимість та належність доказів обвинувачення, як таких, що не викривають у вчиненому правопорушенні обвинуваченого. Окрім того, самі докази під час їх дослідження об`єктивно та неупереджено доводили факт створення правопорушення у відношенні обвинувачених штучним шляхом.
		Таким чином, суд вважає, що вину обвинувачених ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України не доведено шляхом надання допустимих та належних згідно діючого кримінального процесуального законодавства, доказів. 
		Відповідно обвинувачений ОСОБА_11 підлягає виправданню за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 368 КК України та обвинувачений ОСОБА_12 також підлягає виправданню за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України за недоведеністю вчинення ними вказаних кримінальних правопорушень.
		Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч. 4 ст. 174 КПК, відповідно до якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 373, 374, КПК України, суд, 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_11 , визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати за недоведеністю вчинення ним вказаного злочину.
		ОСОБА_12 , визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати за недоведеністю вчинення ним вказаного злочину.
		Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: оптичні диски, карти пам`яті, матеріали кримінального провадження № 12016100070002621  залиши при справі. Банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_2 та банківські чеки, в кількості 5 шт., мобільні телефони, що були вилучені в службовому кабінеті слідчого ОСОБА_28 та ОСОБА_31  повернути власникам. 
		Арешт накладений ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17.04.2018 року, на грошові кошти в національній валюті у кількості 60 банкнот номіналом 500 гривень кожна на загальну суму 30000 гривень, власником яких є ОСОБА_12 , скасувати. 
		Арешт накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2018 року на грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_2 відкритому у ПАТ «ПриватБанк» та мобільний телефон марки «Iphone S5», що належать ОСОБА_29 , скасувати.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. 
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та захиснику та потерпілому.
		 
		 
		Суддя                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...