Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/10646/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 30.06.2022. Зареєстровано: 30.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2022.

Номер судового провадження: 2/755/1514/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/10646/21
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"15" лютого 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
		Головуючого судді - Гончарука В.П.
		при секретарі -        Гриценко О.І., Булгакової Є.І.
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Н.А.Груп» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Н. А. Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним Договір позики від 06 березня 2021 року № 3716112253-7.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06 березня 2021 року між сторонами укладено Договір позики № 3716112253. Позивач вважає, що при укладенні вищевказаного Договору згідно із Законами України «Про захист прав споживача», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист персональних даних», відповідачем порушені його права як споживача, що полягає у ненаданні йому інформації, яка стосується суті та умов наданих кредитором фінансових послуг. Умови укладеного договору є несправедливими, договір суперечить закону в частині подвійної відповідальності за невиконання зобов`язань, не містить умов про відповідальність відповідача та порушення вимог щодо обробки персональних даних. Спірний договір підлягає визнанню недійсним також через недотримання в момент його укладення письмової форми. Позивач зауважує, що договір не підписував, при укладанні договору позивачу бракувало необхідних знань для правильного вибору, вважає, що його введено в оману, тому просить визнати укладений договір недійсним. 
		Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 липня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. 
		У встановлений судом строк відповідач ТОВ «ФК «Н.А.Груп» подав відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
		Крім того, 07 вересня 2021 року ТОВ «ФК «Н.А.Груп» подав зустрічний позов, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1000,00 грн заборгованості з повернення наданого кредиту та 713,00 грн заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.
		Зустрічна позовна заява мотивована тим, що після укладення кредитного договору та перерахування коштів на банківську картку ОСОБА_1 , відповідача за зустрічним позовом, останній платежів в рахунок погашення заборгованості не здійснював, що призвело до утворення зазначеної вище суми заборгованості.
		Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2021 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Н. А. Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Н. А. Груп» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.
		Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
		Судом встановлено, що 06 березня 2021 року між ОСОБА_1 (далі - Позичальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Н.А.Груп» (надалі - Кредитор, Відповідач) укладено Договір (Індивідуальна оферта) № 3716112253-7 надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту «Новий стандарт» (далі - Кредитний договір). 
		Відповідно до пункту А.1 Договору Кредитодавець зобов`язався надати Кредит Позичальникові на умовах зворотності, строковості та платності, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти за кожен день за користування Кредитом, на таких умовах: сума кредиту - 1000,00 грн, стандартний процент (в день) - 2,3 %, процентна ставка річна - 807,30 грн, строк кредиту - 30 (тридцять) днів, термін повернення кредиту - 04 квітня 2021 року.
		Умови кредитування Позичальника, в тому числі порядок нарахування процентів та поверненням кредиту визначались Правилами (пункти 6.1 - 6.22 Правил).
		У розділі 6 Правил сторони домовились, що проценти за користування Кредитом нараховуються щоденно на залишок суми Кредиту, виходячи із строку фактичного користування Кредитом (пункт 6.2 Правил).
		Відповідно до пункту А.6 Договору проценти за користування Кредитом нараховуються Позичальнику Кредитодавцем щоденно у розмірах, передбачених цим Договором, включно із днем отримання Кредиту, на фактичний залишок Кредиту в порядку передбаченому Правилами.
		Договором встановлюються розмір Процентів за користування Кредитом (Лояльний Процент, Стандартний Процент за користування Кредитом, Процент за користування кредитом понад строк Кредиту), які застосовуються у випадках, передбачених цими правилами (пункт 2,23 Правил).
		Відповідно до пункту 9.10 Договору будь-яке порушення Позичальником строку кредиту та/або сплати процентів за його користування, унеможливлює застосування Лояльного проценту за Договором. У випадку нарахування Лояльного проценту за користування Кредитом та подальшому порушенні Позичальником строку Кредиту, Стандартний процент за користування Кредитом нараховується протягом всього Строку Кредиту, а нараховані лояльні проценти за користування Кредитом перераховується в перший день користування кредитом понад строк кредиту.
		Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.
		Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
		Відповідно до норм статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Згідно із положеннями статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.
		У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Відповідно до статті 11 Закону України«Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
		Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
		Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
		Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Кредитний договір між ТОВ «ФК «Н.А.Груп» та ОСОБА_1 укладено в письмовій формі за допомогою електронного засобу зв`язку, який підписано сторонами з використанням одноразового ідентифікатора.
		На обґрунтування вимог позивач посилається на порушення відповідачем норм частини другої статті 11, пункту 2 частини другої статті 19, пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»; пунктів 8, 9 частини першої статті 6, частини другої статті 12Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»; абзаців 5, 11 пункту 2 статті8 Закону України «Про захист персональних даних» у зв`язку з чим згідно статті 203, частини першої статті 215, частини першої статті 230 ЦК України просить визнати недійсним кредитний договір.
		Згідно із приписами частини другої статті11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. 
		Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		За змістом частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Підставою недійсності правочину відповідно до статті 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, станом на день укладення кредитного договору і чинній на даний час), зазначено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». 
		З цього приводу всі посилання позивача на порушення відповідачем вимог частини другої статті 11 вказаного Закону (неіснуючої норми) - є такими, що до уваги не беруться. 
		До відносин споживчого кредитування Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		Відповідно до частин першої-другої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.
		Положеннями частини другої статті12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб`єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов`язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.
		Позивач зазначає, що під час укладання кредитного договору були порушенні його права, як споживача, через не ознайомлення з умовами кредитування, паспорту споживчого кредиту він не отримував та не ставив на ньому свого підпису, з текстом Правил надання коштів у позику ознайомлений не був, також положення кредитного договору містять несправедливі умови.
		Однак, такі доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами та змістом спірного правочину, виходячи з такого.
		Згідно із пунктом 2 частини першої статті 19Закону «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
		Відповідно до положень частин першої, шостої статті9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Споживач зобов`язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
		Позивачем ОСОБА_1 06 бюерезня 2021 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором uj55y8 було підписано договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3716112253-7, у якому, серед іншого, наявні відомості про кредитодавця ТОВ «ФК «Н.А.», основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, зазначено тип, суму кредиту 1000,00 грн, стандартний процент (в день) - 2,3 %, процентна ставка річна - 807,30 грн, строк кредиту - 30 (тридцять) днів, термін повернення кредиту - 04 квітня 2021 року; порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання зобов`язань, розмір штрафів.
		Відповідно до частини першої статті 5Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
		Враховуючи положення даної норми Закону, правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
		Також, відповідно до частин першої, другої статті 6Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
		З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
		Відповідно до частини першої статті 7Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
		Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
		Відповідно до пункту В.1.1 Договору усвідомлюючи наслідки, підписанням цього Договору Позичальник беззаперечно підтверджує, що перед укладенням Договору Позичальник був повідомлений та ознайомлений Кредитодавцем з інформацією про Кредитодавця та інформацією, яка передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і Законом Украши «Пре споживче кредитування», що розміщена на веб-сайті Кредитодавця за адресою: https://сгеditbох.іn.uа.
		Зміст оспорюваного кредитного договору містить положення про предмет, порядок та умови надання кредиту, порядок обчислення процентів, права та обов`язки сторін, порядок повернення кредиту, сплати процентів, відповідальність сторін, порядок внесення змін та доповнень, припинення, розірвання договору, графік сплати платежів. Отже, укладений між сторонами спірний правочин містить всі істотні умови договору.
		Із запропонованими умовами позивач ознайомивсь та погодивсь з ними, підписавши кредитний договір 06 березня 2021 року.
		Відповідно до положень частин дев`ятої-десятої статті 9Закону України «Про споживче кредитування» на вимогу споживача кредитодавець зобов`язаний безоплатно надати йому копію проекту договору про споживчий кредит у паперовому або електронному вигляді (за вибором споживача). Кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит на вимогу споживача надає йому пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз`яснення інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої цієї статті, істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для споживача, зокрема у разі невиконання ним зобов`язань за таким договором. Надання таких пояснень, роз`яснень, інформації в належному та зрозумілому вигляді та ознайомлення з передбаченою цією частиною інформацією підтверджуються у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		Позивачем суду не надано жодних доказів, що він звертався до відповідача до укладення кредитного договору з будь-якими запитами стосовно надання інформації за спірним правочином, у тому числі доказів таких звернень після укладення договору з вимогами про припинення порушень з боку відповідача, якщо позивач вважає, що його права порушені, та/або із заявами про приведення договору у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, чи заявами про відкликання своєї згоди на укладення кредитного договору у порядку, визначеному статтями 9, 15 Закону України «Про споживче кредитування».
		Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «Н.А.Груп» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
		З урахуванням наведеного, суд вважає, що ТОВ «ФК «Н.А.Груп» не обмежувало права позивача у доступі до інформації, що стосується правил надання фінансових послуг, а також права позивача, як споживача щодо можливості ознайомитись з умовами кредитного договору.
		Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 6Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: порядок зміни і припинення дії договору; права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
		Посилання позивача на порушення відповідачем норм встановлених пунктами 8, 9 частини першої статті 6Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є повністю безпідставними, такими, що не відповідає дійсності, оскільки розділом 8 оскаржуваного договору визначена відповідальність сторін за недотримання умов договору, а у розділі 10 містяться порядок внесення змін та доповнень, розірвання договору.
		Відповідно до частин першої, другої пункту 5 частини третьої статті 18Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
		У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок про те, що «для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону)».
		Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд з`ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, і настання певних юридичних наслідків.
		Відповідно до Кредитного договору № 3716112253-7, проценти за користування кредитом становлять у розмірі 807,30 грн річних.
		Проценти є платою за користування кредитними коштами, які сплачуються у межах строку кредитування, їх розмір визначається за домовленістю сторін правочину, тому такі умови не є компенсацією у розумінні статті18 Закону України «Про захист прав споживачів».
		За правилами частини другої статті 21Закону України «Про споживче кредитування», сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
		Згідно із пунктом А.6 Кредитного договору Відповідно до пункту А.6 Договору проценти за користування Кредитом нараховуються Позичальнику Кредитодавцем щоденно у розмірах, передбачених цим Договором, включно із днем отримання Кредиту, на фактичний залишок Кредиту в порядку передбаченому Правилами.
		Відповідно до статті 549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
		Отже, умови кредитного договору, якими передбачено сплату позичальником штрафу за невиконання зобов`язань, містять обмеження щодо розміру такої неустойки, що відповідає вимогам пункту 5 частини третьої статті 18Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 21 Закону України «Про споживче кредитування».
		Також позивач посилається на те, що пункт В.1.5 та В.1.8 Кредитного договору є незаконним, оскільки суперечить абзацам 5, 11 пункту 2 статті 8 Закону України «Про захист персональних даних», якими визначено, що особа має право пред`являти вмотивовану вимогу із запереченням проти обробки своїх персональних даних та відкликати згоду на обробку персональних даних.
		За нормою статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» згода суб`єкта персональних даних - це добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.
		Положеннями статті 6Закону України «Про захист персональних даних», серед іншого, визначено, що мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки. Первинними джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім`я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
		Відповідні документи з персональними даними позичальника необхідні для укладення кредитного договору з банківською (фінансовою) установою.
		За правилами частин 2, 3, 4 статті 10 Закону України «Про споживче кредитування» у разі ненадання споживачем документів чи відомостей про себе та свій фінансовий стан, що вимагаються законодавством або внутрішніми документами кредитодавця, кредитодавець має право відмовити такому споживачу в укладенні договору про споживчий кредит. Інформація про споживача, отримана кредитодавцем або кредитним посередником у зв`язку з укладенням, виконанням та припиненням договору про споживчий кредит, може бути передана третім особам без згоди споживача лише у випадках і порядку, передбачених законом. Кредитодавець та кредитний посередник несуть відповідальність за порушення прав споживачів у сфері захисту персональних даних згідно із законом.
		Позивачем не надано доказів щодо порушення відповідачем законодавства стосовно використання персональних даних позивача.
		Підсумовуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що кредитодавцем доведені до відома позичальника загальні витрати по кредиту, загальна вартість кредиту для позичальника, і відповідно загальний (сукупний) розмір кредиту (актуальний при умові повернення кредитних коштів і повної сплати відсотків у визначений законом строк і без допущення прострочення). Всі інші наслідки - які небажані для позичальника, за умовами договору (і це відповідає принципам цивільного договору) настають для нього лише при умові недотримання ним самим умов договору та допущення ним порушень умов договору і, зокрема, допущення прострочення у виконанні грошового зобов`язання. Позивач знав і усвідомлював такі наслідки, і наявність таких негативних для нього наслідків у вигляді додаткового майнового навантаження з одної сторони мало б дисциплінувати позичальника та спонукати його до належного і вчасного виконання грошового зобов`язання за договором, а з другої сторони позичальник у разі незгоди з такими умовами видачі йому кредиту та з наслідками прострочення мав абсолютну можливість на таких умовах договору не укладати. 
		Суд також враховує, що однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду відсутні правові підстави для втручання у договірні правовідносини, і відсутні підстави для задоволення позову (правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року в справі № 6-94цс13).
		За правилами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		В силу вимог частини шостої статті81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що електронний кредитний договір, укладений між сторонами, який відповідає умовам щодо письмової форми, - є несправедливим щодо позичальника. Не встановлено таких обставин, які б вказували на те, що кредитодавець застосував нечесну практику; в межах заявлених позовних вимог не встановлено порушень прав позичальника укладенням договору на зазначених в ньому умовах. Всі твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від власної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов`язань.
		Щодо зустрічного позову, суд зазначає таке.
		Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов`язання.
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). 
		Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. 
		Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. 
		Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведенням належним чином.
		Згідно виписки по договору надання коштів у позику, в тому числі, і на умовах фінансового кредиту «Стандарт» № 3716112253-7 від 06 березня 2021 року, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 19 серпня 2021 року становить 1713,00 грн.
		Таким чином, кредитор свої зобов`язання за договором виконав своєчасно та у повному обсязі шляхом перерахування в день укладання договору 06 березня 2021 року суму кредиту у розмірі 1000,00 грн на банківську картку ОСОБА_1 
		ОСОБА_1 не заперечував проти зарахування грошових коштів на належний йому банківський рахунок, факт отримання коштів визнав, про що свідчать заявлені ним вимоги про визнання вказаного договору недійсним.
		Як встановлено судом, ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання на підставі договору в повному обсязі, не повернув отриманий кредит та не сплатив проценти за користування ним, що підтверджується випискою за кредитним договором. Розрахунок загальної суми заборгованості по договору станом на 19 серпня 2021 року наданий суду і відповідає вимогам закону.
		Враховуючи, що позичальник за кредитним договором взяті на себе зобов`язання не виконав, є всі підстави для задоволення зустрічного позову.
		Керуючись статтями 3, 11, 15, 16, 203, 215, 230, 526, 549, 626, 627, 628, 638, 639, 641, 642, 1048, 1054, 1055 ЦК України, статтями 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статтями 9, 10, 12, 21 Закону України «Про споживче кредитування», статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 5, 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статтями 2, 6, 8 Закону України «Про захист персональних даних», статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 259, 263 - 265, 274, 279, 353 ЦПК України, суд, 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Н.А.Груп» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, - відмовити.
		Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Н. А. Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Н.А. Груп» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 7, корп. 2, код ЄДРПОУ 43240883) заборгованість за кредитним договором від 06 березня 2021 року заборгованості за Договором (Індивідуальна оферта) № 3716112253-7 надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту «Новий стандарт» в розмірі 1713,00 грн (одна тисяча сімсот тринадцять гривень 00 коп), а також судові витрати в розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп). 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
		Повне рішення суду виготовлено 15 лютого 2022 року.
		 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...