Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/940/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою; щодо визнання незаконним акта, що порушує право оренди.
Надіслано для оприлюднення: 30.06.2022. Зареєстровано: 30.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2022.
Дата набрання законної сили: 28.06.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		 
		28 червня 2022 року Справа № 918/940/21 
		 
		Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Розізнана І.В. 
		 
		секретар судового засідання Петрук О.В.,
		 
		представники учасників справи:
		прокурор - Гіліс І.В.;
		позивач- Накопалов Є.О.; 
		відповідач 1- не з`явився;
		відповідач 2- Лавренчук Т.В.;
		третя особа - не з`явився,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача 2  Товариства з обмеженою відповідальністю «Гоща-Мілк» на рішення господарського суду Рівненської області від 26.04.2022, повний текст якого складено 05.05.2022, у справі №918/940/21 (суддя Качур А.)
		 
		за позовом Виконувача обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури
		в інтересах держави, в особі  Головного управління Держгеокадастру
		у Рівненській області м.Рівне 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -
		Національна академія аграрних наук України м.Київ
		до 1. Дослідної станції епізоотії Інституту ветеринарної медицини
		Національної академії аграрних наук України м.Рівне
		2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гоща-Мілк»
		с. Красносілля Гощанського р-ну Рівненської обл. 
		про визнання договору недійсним та повернення земельних ділянок,-
		 
		 
		 
		У жовтні 2021 року до Господарського суду Рівненської області надійшла позовна заява виконуючого обов`язки керівника Рівненської окружної прокуратури (надалі в тексті  Прокурор) в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (надалі в тексті  Держгеокадастр) до Дослідної станції епізоотії Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України (надалі в тексті  Дослідна станція) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гоща-Мілк» (надалі в тексті  Товариство), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  Національна академія аграрних наук України (надалі в тексті  Академія) про визнання недійсним договору №06/05/21 від 06.05.2021 та повернення земельних ділянок.(т.1, арк.справи 1-17).
		За наслідками розгляду справи №918/940/21 рішенням від 26.04.2022 господарський суд Рівненської області позов задоволив частково, визнав недійсним договір та відмовив зобов`язанні Товариства повернути земельні ділянки.(т.2, арк.справи 22-41).
		Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з наявного у даному випадку порушення інтересів держави, що є підставою для представництва Прокурором інтересів держави в суді. Прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру». При цьому, суд першої інстанції встановив, що сума договору перевищує 10% вартості активів Дослідної станції. При цьому, з Академією укладення оспорюваного договору Відповідач-1 не погоджував. Крім того, сторонами фактично укладено удаваний правочин а саме  договір оренди. При цьому, Відпо-відач-2 фактично не отримав земельні ділянки, а тому у задоволенні позову щодо їх повернення відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням, Відповідач-2 подав скаргу до Північно-західного апеляцій-ного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 та прийняти нове рішення, яким відмовити Прокурору у позові в повному обсязі.(т.2, арк.справи 46-55).
		Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального та процесу-ального права. На думку Скаржника, суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що жодна норма матеріального права не містить заборони на залучення виробником сільськогосподарської про-дукції будь-яких третіх осіб як до процесу вирощення такої продукції, так і до процесу її збору, транспортування та реалізації. Крім того, ні норми права, які регулюють договір контрактації, ні норми права про купівлю-продаж та поставку товарів не встановлюють жодних обмежень сторонам договору в частині можливості здійснення ними будь-яких дій під час процесу вирощування продукції, або залучення до виконання таких дій засобів третіх осіб (транспортних засобів, техніки, тощо). За відсутності норм у матеріальному праві, які б забороняли стороні договору контрактації залучати до процесу вирощення продукції третіх осіб, в тому числі контрактанта, відсутня будь-яка можливість говорити про те, що таке залучення було здійснено всупереч «природі» договору або законодавству. Відповідач-1 визнав у листі №103 від 06.10. 2021, що у нього відсутня власна або орендована техніка для обробітку землі, а працюючих на час укладення Договору було лише 13 осіб, чого недостатньо для того, щоб повною мірою виконати всі дії, пов`язані з посівом, обробітком та збором урожаю, саме тому Відповідач-1 був змушений залучати до цього третіх осіб. Суд не дав оцінки видатковим накладним, Звіту про науково-дослідну, випробувальну роботу за 2021, що призвело до хибної оцінки правочину, який був укладений сторонами, припустивши, що в дійсності сторони Договору начебто мали намір укласти договір оренди землі. Договір контрактації суттєво відрізняється від договору оренди і зазначене мало бути враховано судом першої інстанції при оцінці правовідносин сторін, що виникли на підставі оскаржуваного Договору. В даному випадку сторони Договору не мали наміру передавати Товариству в орендне користування земельні ділянки загальною площею 78,2 га, які перебувають у постійному користуванні Дослідної станції, адже протягом всього строку дії Договору Дослідна станції здійснювала користування такими земельними ділянками різними шляхами, а зокрема, шляхом того, що фахівці Дослідної станції проводили на таких земельних ділянках науково-дослідну і випробувальну роботу, крім того, саме Дослідна станція визначала, що саме буде вирощуватися на цих земельних ділянках, в яких обсягах, яким способом, а також із застосуванням яких засобів захисту рослин, добрив, тощо. Тобто, здійснювала користування цими землями і докази цього є в матеріалах справи. Вказаних дій Дослідна станція не мала б права здійснювати якби передала земельні ділянки в оренду для іншої особи. Крім того, Прокуратура не довела належним чином наявність прав на процесуальне представництво держави в особі ГУ Держгеокадастру у Рівненській області.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 відкрито провадження за апеляційною скаргою Відповідача-2, а ухвалою від 21.06.2022 розгляд справи від-кладено на 28.06.2022.(т.2, арк.справи 71, 114).
		15.06.2022 від Держгеокадастру та 21.06.2022 від Прокуратури надійшли відзиви, у яких вони просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.(т.2, арк.справи 75-79, 116-126).
		Крім того, 17.06.222 від Дослідної станції надійшов відзив, у якому вона підтримує апеляційну скаргу Товариства.(т.2, арк.справи 84-90).
		Крім того, у день судового засідання 28.06.2022 Скаржник подав клопотання про дослід-ження Договору контрактації сільськогосподарської продукції №06/05/21 від 06.05.2021 та Додатку №1 до нього, видаткових накладних №8 від 01.06.2021, №1/10 від 07.10.2021, №2/10 від 07.10. 2021, №3/10 від 07.10.2021, №4/10 від 07.10.2021, №5/10 від 08.10.2021, №6/10 від 08.10.2021, №7/10 від 08.10.2021, акта здачі-приймання робіт №4 від 01.06.2021 та Звіту про науково-дослідну, випробувальну роботу за 2021.(т.2, арк.справи 133-136).
		У судовому засіданні апеляційної інстанції 28.06.2022 представник скаржника підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав свої пояснення. Прокурор та представник Позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.
		Інші учасники справи не забезпечили явку уповноважених представників у призначене на 28.06.2022 судове засідання, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлений у вста-новленому порядку.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господар-ський суд
		ВСТАНОВИВ:
		Як вбачається з матеріалів справи, згідно статуту  Дослідна станції епізоотії Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України, станція підпорядкована Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України та перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України як органу управління державним майном (пункт 5 статуту). Станція заснована на державній власності. На балансі станції знаходиться майно, закріплене за нею академією на праві оперативного управління, придбане за рахунок коштів, загального або спеціального фондів державною бюджету. За станцією закріплені земельні ділянки, які використовуються для забезпечення наукової діяльності установи та надані їй на праві постійного користування, що посвідчується у встановленому законом порядку. Вилучення земельних ділянок за припинення права постійного користування ними може здійснюватися лише за згодою Президії академії відповідно до Земельною кодексу України (пункт 10 статуту). Державне майно, яке закріплене за станцією академією, належить їй на праві оперативного управління. Здійснюючи це право, станція може використовувати це майно для участі в цивільних відносинах, у тому числі для провадження некомерційної фінансово-господарської діяльності відповідно до статутних цілей та в межах своєї цивільної правоздатності (пункт 20 статуту).(т.1, арк.справи 24-33).
		Матеріалами спарив стверджено, що ТзОВ «Гоща-Мілк»-контрактант та Дослідна станція епізоотології Інституту ветеринарної медицини НААН України-виробник уклали договір контрак-тації сільськогосподарської продукції №06/05/21 від 06.05.2021 (надалі в тексті  Договір), за умовами п.1.1 якого з метою підтримки науково-дослідних робіт, отримання продукції шляхом сприяння у проведенні виробником випробувань «Стимулятору росту рослин зі знезаражуючими властивостями» шляхом порівняння дослідних та контрольних посівів, результати яких спрямо-вані на розвиток виробництва та забезпечення ефективного використання земель складено даний Договір.(т.1, арк.справи 18-20).
		Інноваційною продукцією в розумінні цього договору є наукові результати випробувань у польових умовах протективних та ростостимулюючих властивостей солей полігексаметиленгу-анідіну за передпосівної обробки соняшника, та сільськогосподарська (рослинницька) продукція створена в результаті цих випробувань.
		У порядку і на умовах, визначених цим договором, виробник приймає на себе обов`язок щодо організації і виконання наукових робіт, а також зобов`язується виростити і передати у власність контрактанта сільськогосподарську продукцію (надалі  продукція), визначену у додат-ках до цього договору, а контрактант зобов`язується сприяти виробнику у отриманні наукових результатів польових випробувань, вирощуванні зазначеної продукції прийняти і провести розра-хунки за продукцію на умовах, передбачених цим договором.(п.1.2 Договору).
		Право на інтелектуальну власність та результати наукових випробувань «Стимулятору росту зі знезаражуючими властивостями» шляхом порівняння дослідних та контрольних посівів залишаються за виробником.
		За умовами п.1.3 Договору виробник зобов`язується здійснювати вирощування сільсько-господарської продукції на земельних ділянках, загальною площею 78,2 га, що розташовані на території Городищенської сільської ради Рівненського району Рівненської області, а саме земельних ділянках наступними кадастровими номерами: 5624683000:01:005:1137  50.0 га (в межах, доступних для обробітку); 5624683000:01:001:0992  16.29 га (в межах, доступних для обробітку); 5624683000:01:001:1392  11.91 га (в межах, доступних для обробітку).
		Площа може коригуватися за згодою сторін, шляхом внесення змін до даного договору та до додатків до даного договору.
		Наведені земельні ділянки належать виробнику на праві постійного користування землею, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно доданими до цього договору.
		Відповідно до п.1.4 Договору кількість, асортимент, одиниці виміру, ціна за одиницю, місце поставки продукті узгоджуються сторонами в додатках до цього договору.
		Виробник цим гарантує, що продукція нікому іншому не буде продана та зобов`язується не вчиняти жодних дій, які б могли призвести до виникнення обтяжень продукції без попереднього письмового погодження з контрактантом.(п.1.5 Договору).
		Виробник надає контрактанту виключне право на виконання робіт, надання послуг та поставку товарно-матеріальних цінностей (насіння, засобів захисту рослин, мінеральних добрив, тощо), а також виключне право залучати третіх осіб в якості субпідрядника на виконання робіт та/або надання послуг, після попереднього погоджених з виробником.(п.1.6 Договору).
		У пунктах 2.1, 2.2 Договору сторони визначили, що загальна орієнтовна вартість сільсько-господарської продукції, що буде вирощуватися протягом відповідного бюджетного року закріп-лена в додатку до Договору. Ціна та орієнтовна кількість продукції, що постачається згідно із договором визначається в додатках до цього договору. Ціна та кількість продукції будуть скориговні на дату поставки продукції шляхом внесення змін до даного договору. Коригування ціни має бути здійснено виходячи із середніх ринкових цін на продукцію з поля (до сушення, очищення тощо) з урахуванням якісних характеристик. Зміна ціни відображається у відповідних додатках до договору. Остаточна вартість вирощеної сільськогосподарської продукції буде визна-чена сторонами додатково. При здійсненні розрахунків за продукцію, зобов`язання контрактанта з оплати продукції зменшуються на вартість переданих контрактантом виробнику товарно-матері-альних цінностей, та/або наданих послуг, для виробництва продукції на умовах цього договору.
		Право власності на продукцію переходить до контрактанта з моменту оплати за продукцію. Після фактичного отримання продукції сторони підписують акти приймання-передачі продукції контрактантом.(п.3.4 Договору).
		Відповідно до пунктів 4.2.1-4.2.4 Договору, виробник зобов`язаний: забезпечити методо-логію проведення науково-дослідних робіт та обробку експериментальної частини посівного матеріалу розчинами «Стимулятора росту зі знезаражуючими властивостями» згідно із власною схемою досліду; виростити, зібрати і реалізувати контрактанту продукцію, а також передати необхідну документацію на неї в установлений цим договором строк; вирощувати продукцію на земельних ділянках, що визначені в цьому договорі, з використанням власних засобів (у тому числі сільськогосподарської техніки), а також залученням для виконання сільськогосподарських робіт (послуг) виключно контрактанта; забезпечити безперешкодний доступ представників та/або працівників, техніки контрактанта до земельних ділянок та/або місць вирощування і зберігання продукції.
		Виробник зобов`язаний зарахувати вартість поставлених контрактантом матеріально-тех-нічних наданих послуг, виконаних робіт та інших виробничих затрат у вартість вирощеної виробником сільськогосподарської продукції, тим самим зменшуючи загальну суму грошового зобов`язання контрактанта перед виробником, згідно із п.2.1 Договору.(п.4.2.7 Договору).
		Контрактант, згідно 4.3.1 Договору, зобов`язується сприяти виробнику в отриманні науко-вих результатів та вирощуванні продукції шляхом передачі виробнику товарно-матеріальних цінностей (насіння, засобів захисту рослин, мінеральних добрив тощо), які виробник використовує при виробництві продукції, шляхом виконання робіт та надання послуг, у контексті положень даного договору. Найменування, кількість, ціна та загальна вартість товарно-матеріальних цінностей, переданих контрактантом виробнику, вказується у накладних, які підписуються уповноваженими представниками сторін на підтвердження факту передачі; найменування, об`єми, кількість, ціна та загальна вартість виконаних робіт та/або наданих послуг, наданих/виконаних контрактантом по умовам даного договору, вказуються у актах виконаних робіт та/або актах наданих послуг, які підписуються уповноваженими представниками сторін на підтвердження факту надання послуг та/або виконання робіт та/або вказуються (закріплюються) в окремих договорах на надання таких послуг та/або виконання таких робіт, в контексті даного договору.
		У випадку порушення виробником вимог пунктів 1.5, 1.6, 4.2, 9.10 Договору що потягнуло за собою неотримання контрактантом обумовленого обсягу продукції, зобов`язаний відшкодувати контрактанту вартість переданих контрактантом товарно-матеріальних цінностей, та/або викона-них робіт, та/або наданих послуг, що буди передані для виробництва продукції на умовах цього договору а також сплатити штраф в розмірі 50% вартості таких робіт/послуг.(п.7.4 Договору)
		Строк дії договору до 31 грудня 2021 року.(п.9.2 Договору).
		Договір підписано директорами та скріплено відтисками печаток сторін.(т.1, арк.справи 20).
		Додатком №1 до Договору сторони визначили, що вартість робіт з оранки, боронування, культивації, внесення добрив, комбайнування, посіву та обробітку посівів з використанням власного насіння, засобів захисту рослин, мінеральних добрив тощо визначено в розмірі 1577763 грн 20 грн коп., з яких 1146724 грн 80 коп. вартість насіння, засобів захисту рослин, мінеральних добрив, 431038 грн 40 коп. вартість робіт з оранки, боронування, культивації, внесення добрив, комбайнування, посіву та обробітку посівів.(т.1, арк.справи 21).
		Як вбачається із акту здачі-приймання робіт №4 від 01.06.2021 вартість наданих виконавцем робіт складає 272450 грн.(т.1, арк.справи 22).
		Згідно із видатковою накладною №8 від 01.06.2021 Товариство передало, а Дослідна станція прийняла насіння, засоби захисту рослин, мінеральні добрива на загальну суму 1283307 грн 30 коп.(т.1, арк.справи 23).
		Матеріали справи також містять видаткові накладні, відповідно до яких Дослідна станція передала Товариству продукцію  насіння соняшника). Так, за накладною №1/10 від 07.10.2021 передано 17,93 т на суму 251020 грн; за накладною №2/10 від 07.10.2021 передано 21,12 т на суму 295680 грн; за накладною №3/10 від 07.10.2021 передано 19,13 т на суму 267820 грн; за наклад-ною №4/10 від 07.10.2021 передано 20,93 т на суму 293020 грн; за накладною №5/10 від 08.10.2021 передано 18,34 т на суму 256760 грн; за накладною №6/10 від 08.10.2021 передано 19,37 т на суму 271180 грн; за накладною №7/10 від 08.10.2021 передано 18,96 т на суму 265440 грн. Усього за Дослідна станція передала Товариству продукцію на суму 1900920 грн.(т.1, арк. справи 81-84).
		Крім того, матеріали справи містять Звіт про науково-дослідну, випробувальну роботу за 2021, складений за Договором контрактації сільськогосподарської продукції №06/05/21 від 06.05. 2021 із результатами досліджень.(т.1, арк.справи 167-173).
		Земельні ділянки загальною площею 78,2 га з кадастровими №№5624683000:01:005:1137  50.0 га; 5624683000:01:001:0992  16.29 га; 5624683000:01:001:1392  11.91 га перебувають на праві постійного користування Дослідної станції. Цільове призначення земельних ділянок: для ведення підсобного сільського господарства.(т.1, арк.справи 34-42).
		Вважаючи, що договір контрактації сільськогосподарської продукції №06/05/21 від 06.05. 2021, сума якого перевищує 10% активів Дослідної станції всупереч ст.732 ГК України та постанови КМУ від 11.04.2012 №296 Відповідачі уклали без погодження з Академією, крім того, оспорюваний договір за своєю природою є договором оренди земельної ділянки, що призвело до незаконного користування державним майном  Прокурор звернувся до суду із позовом про визнання договору недійсним.(т.1, арк.справи 1-17). 
		При цьому, позиваючись до суду, Прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України обґрунтував та підтвердив наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а також направив Позивачу звернення щодо можливості представництва інтересів держави в суді та з огляду на те, що Держгеокадастр не вчиняє жодних заходів представництва звернувся до суду.(т.1, арк.справи 47-58). 
		 
		Як зазначалось вище, рішенням від 26.04.2022 господарський суд Рівненської області задоволив позов.(т.2, арк.справи 22-41).
		 
		 
		 
		Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
		Предметом даного спору є недійсність правочину та повернення майна.
		При цьому, предметом апеляційної скарги є також підставність представництва інтересів держави прокурором.
		 
		Фактично апеляційна скарга обґрунтована безпідставністю звернення Прокурора саме в особі Держгеокадастру.
		Переглядаючи оспорюване рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає впливу на дотримання принципу рівності сторін через участь прокурора у даній справі з огляду на наступне. 
		Колегія суддів зауважує, що за наслідками розгляду справи №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 вирішила виключну правову проблема щодо таких питань: 1) чи повинен прокурор доводити бездіяльність компетентного органу або ж достатньо простого посилання на таку бездіяльність у позові при обґрунтуванні підстав для представництва; 2) якими доказами прокурор має доводити бездіяльність компетентного органу; 3) чи зобов-язаний прокурор перед зверненням до суду з`ясовувати причини бездіяльності такого органу або ж достатньо доведення самого факту бездіяльності без зазначення і доведення суду її причин.
		У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійнює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
		Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повнова-ження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправ-лення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визнача-ється судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке не законно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
		Матеріалами справи стверджено, що земельні ділянки загальною площею 78,2 га з кадастро-вими №№5624683000:01:005:1137  50.0 га; 5624683000:01:001:0992  16.29 га; 5624683000:01:001: 1392  11.91 га перебувають на праві постійного користуванні Дослідної станції є об`єктами державної власності. Відповідно власником спірних земельних ділянок є держава в особі ГУ Держгеокадастру у Рівненській області.(т.1, арк.справи 34-42).
		Таким чином, спірні правовідносини, пов`язані з користуванням земельними ділянками державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, водночас користування ними з порушенням вимог чинного законодавства порушує права та інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області як власника.
		Порушення встановленого законом порядку володіння, користування та розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду «інтересам держави» і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду щодо визнання недійсними договорів.
		При цьому, у жовтні 2021 року виконуючий обов`язки керівника Рівненської окружної прокуратури звернувся до Відповідача-1 з листом в якому, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, просив надати необхідні відомості. В подальшому виконуючий обов`язки керівника Рівненської окружної прокуратури звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з листом в якому просив надати у строк до 11.10.2021 відомості про вжиті заходи та інформацію щодо того, чи заплановані заходи щодо виявлених правопорушення за договором №06/05/21 від 06.05.2021.(т.1, арк.справи 46-48).
		У відповідь ГУ Держгеокадастру у Рівненській області зазначило, що відповідно до наказу №456-Дк від 03.06.2021 спеціалістами Головного управління проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, які перебувають в користуванні Дослідної станції епізоотології Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України. Оспорюваний договір контрактації містить ознаки удаваного правочину, який фактично мав на меті передачу права користування земельними ділянками поза обмеженнями та порядком, визначеним чинним законодавством.(т.1, арк.справи 52-55).
		Оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області, як розпорядником вищевказаних земельних ділянок державної власності, будь-яких заходів щодо визнання дого-вору контрактації №06/05/21 від 06.05.2021 недійсним в судовому порядку не вжито з червня 2021 року, листом від 26.10.2021 Виконувачем обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури повідомлено Головне управлінням Держгеокадастру у Рівненській області про подання позову до суду.(т.1, арк.справи 57-58).
		 
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Національна академія аграрних наук України здійснює управління Дослідною станцією, адже згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про особли-вості управління об`єктами державної власності»  Національна академія наук України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, викону-ють щодо цього майна функцій, передбачені п.п.1, 3-11, 14, 15, 18-38 ст.6 цього Закону, за винятком повноважень, що стосуються утворення господарських процедур.
		Виходячи зі змісту ч.1 ст.4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» Національна академія наук України та галузеві академії наук є суб`єктами управління об`єктами державної власності.
		Національна академія наук України, згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про особливості право-вого режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		Відповідно до п.1 Статуту Національної академії аграрних наук України, Національна академія аграрних наук України є державною організацією, створеною як неприбуткова бюджетна установа. Підпунктом 17 п.7, п.90 Статуту передбачено, що з метою виконання покладених на неї завдань Академія здійснює повноваження з управління державним майном, забезпечує його ефективне використання та розпоряджається ним у межах, визначених законодавством.
		Відтак, Національна академія аграрних наук України здійснює управління державним майном, а відповідно до п.1.1 Статуту Дослідного господарства, останнє перебуває у віданні Академії.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.136 Господарського кодексу України визначає, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомоч-ності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
		Таким чином, Академія забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням, здійснює контроль за використан-ням та збереженням належного йому майна. Відповідно Національна академія аграрних наук України наділена правом оскаржувати правочини, які вчинені Відповідачем-1 із порушенням вимог чинного законодавства у сфері використання та збереження належного йому майна.
		Враховуючи викладене, звертаючись в інтересах держави, Прокурор визначив орган, на який законом прямо покладено обов`язок захищати інтереси держави у земельних правовідно-синах, оскільки саме Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області як територі-альний орган здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також за додержанням земельного законодавства у Рівненській області.
		 
		 
		Переглядаючи рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті  ГК України)  господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення зобов`язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті  ЦК України). 
		Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, згідно зі ст.193 ГК України, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. 
		Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у ви-падках та порядку, визначеному законодавством.
		Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.
		При цьому, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
		Так, підставою недійсності правочину, відповідно до ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів зауважує, що положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін правочину, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Відповідно до статті 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов, тобто на момент підписання договору його сторонами.
		За результатами розгляду такого спору про визнання недійсним правочину вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
		Згідно з річною фінансовою звітністю станом на 01.012021 вартість активів Дослідної станції становить 8252604 грн.
		Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів виходить з того, що загальна сума договору становить 1577763 грн 20 коп., тобто суму понад 10% від вартості активів Дослідної станції епізоотії Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України та передбачає не обхідність погодження його з органом управління  Національною академією наук України.
		Відповідно до вимог ст.732 ГК України, господарські зобов`язання, що вчиняються державним унітарним підприємством, якщо ринкова вартість майна, робіт, послуг, що є їх предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, є значними господарськими зобов`язанням.
		Значне господарське зобов`язання підлягає погодженню наглядовою радою державного унітарного підприємства або, у випадках, передбачених законом, органом, до сфери управління якого відноситься державне унітарне підприємство, в порядку, передбаченому цією статтею. Крім того, забороняється ділити предмет господарського зобов`язання з метою ухилення від передба-ченого цією статтею порядку прийняття рішень про вчинення значного господарського зобов-язання.
		Зважаючи на викладене, суд першої інстанції правильно встановив, що Дослідна станція уклала з Товариством оспорюваний договір на загальну суму 1577763 грн 20 коп., що перевищує 10% вартості активів Дослідної станції згідно даних останньої річної фінансової звітності підприємства.
		Отже, є правильним висновок суду першої інстанції, що вартість укладеного Відповідачами правочину перевищує 10% вартості активів та всупереч положенням п.1 ст.732 ГК України укла-дення Договору не було погоджено із Академією, яка є органом управління державним майном, якому Дослідне господарство підпорядковане.
		Таким чином, суд першої інстанції правомірно встановив порушення вимог закону при укладенні Відповідачами Договору та необхідність визнання такого правочину недійсним.
		 
		Колегія суддів також зауважує, що Прокурор наголошував на тому, що оспорюваний договір є договором оренди земельної ділянки та спільної діяльності, що призводить до незаконного користування майном, а тому підлягає визнанню недійсним.
		Відповідно до ст.235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
		Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і недійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам чинності правочинів, що містяться у ст.203 ЦК України.
		Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою його недійсності. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.
		Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд, на підставі ст.235 ЦК України, має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.
		Розглядаючи дану справу апеляційний суд враховує, що земельні ділянки загальною площею 78,2 га з кадастровими №№5624683000:01:005:1137  50.0 га; 5624683000:01:001:0992  16.29 га; 5624683000:01:001:1392  11.91 га належать Дослідній станції на праві постійного користування, отже остання має право виключно володіти та користуватись земельними ділянками, проте позбавлене права розпорядження ними.
		 
		Відповідно до статті 713 ЦК України за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов`язується виробити визначену дого-вором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов`язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору (частина 1). До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 2). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції (частина 3).
		Такі особливості договору певною мірою відображені у статтях 272-274 ГК України.
		Визначення договору контрактації сільськогосподарської продукції, наведено у ч.2 ст.272 ГК України, за змістом якої за договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (далі виробник) зобов`язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (далі контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов`язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її.
		У першому визначенні за нормами ЦК України передбачено, що сільськогосподарська продукція передається виробником у власність контрактантові або визначеному ним іншому одержувачеві, а в другому за нормами ГК України, акцентується увага на обов`язку контрактанта сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, що є однією з ознак договору контрактації.
		Крім того, відповідно до ч.3 ст.272 ГК України, у договорах контрактації повинні передбачатися: види продукції (асортимент), гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин; кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника; ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції; обов`язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільсько-господарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства; взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору; інші умови, передбачені Типовим договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
		Отже, предметом зазначеного договору є сільськогосподарська продукція, яка за замовленням контрактанта (заготівельника) буде вирощена виробником продукції (продавцем) і поставлена контрактанту, який зобов`язується прийняти і оплатити товар.
		Характерною ознакою контрактації сільськогосподарської продукції є те, що виробник бере на себе зобов`язання виростити (виробити) продукцію, а не передає земельну ділянку контрактанту для вирощування продукції. Зобов`язанню виробника виростити визначену догово-ром сільськогосподарську продукцію і передати її у власність контрактанту відповідає зобов`язання прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.
		Виробництво сільськогосподарської продукції лише силами та коштом контрактанта на земельній ділянці виробника суперечить природі договору контрактації.
		Крім того, обов`язковою умовою договору контрактації сільськогосподарської продукції є асортимент, обсяг, якість сільськогосподарської продукції, її вартість та строки поставки. Специфіка сільськогосподарської продукції створює передумови виокремлення спеціального предмету договору, продукції, яка має відповідати таким означенням: має бути отримана в сільському господарстві; має бути плодом рослинництва або тваринництва. Тобто предметом даного договору може бути лише первинна сільськогосподарська сировина. Таким чином результати наукових досліджень не можуть бути предметом договору контрактації.
		Дослідна станція зазначала, що не має змоги самостійно виконувати науково-дослідні роботи з огляду на відсутність фінансування та відсутність техніки для обробки земельних ділянок. У листі Дослідної станції Рівненській окружній прокуратурі №103 від 06.10.2021 Відповідач-1 зазначив, що дозволи на укладення договорів щодо передачі користування земель та майна, закріплених за Дослідною станцією не отримувалися; працюючих у період з квітня по жовтень 2021 року  13 чоловік, з них 1 сумісник; техніка для обробітку земель відсутня. 
		Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сторони оспорюваного правочину не мали на меті вчинити договір контрактації, однак домовилися про здійснення Відповідачем-2 господарської діяльності з сільськогосподарського товаровиробництва на земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні Відповідача-1.
		 
		Натомість, відповідно до ст.792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
		Оренда землі  це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.(ст.1 Закону України «Про оренду землі»).
		У статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунку строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
		Проаналізувавши умови спірного договору, суд першої інстанції правомірно встановив, що умови спірного договору містять всі істотні умови оренди земельної ділянки, а саме: об`єкт оренди  земельні ділянки державної форми власності, що перебувають у Дослідної станції на праві постійного користування, дата укладення та строк дії договору  з 06.05.2021 по 31.12.2021, умови оплати  контрактант сплачує виробнику грошові кошти в погодженому розмірі.
		Зобов`язання контрактанта провести розрахунки за продукцію на умовах, передбачених Договором є прихованими зобов`язаннями щодо плати за користування земельними ділянками Віповідача-1, оскільки Дослідна станція не понесла жодних витрат на виконання зобов`язань за Договором, не здійснювала робіт з обробки, вирощування та збору врожаю; у неї відсутня техніка та працівники для вирощування сільськогосподарської продукції власними силами.
		ТзОВ «Гоща-Мілк» виконало роботи та передало цінності (насіння, добрива, засоби захисту рослин) за даним договором на суму 1577763 грн 20 коп. Натомість Дослідна станція передала за видатковими накладними сільськогосподарську продукцію (насіння соняшника) на суму 1900920 грн. Різниця між цими сумами, фактично становить приховану плату за користу-вання земельними ділянками.
		Отже оспорюваний правочин є удаваним з метою приховати орендні правовідносини, що насправді мали місце між сторонами. Відповідач-1 фактично передав у користування Відпові-дачу-2 на платній основі земельні ділянки, що перебувають у його постійному користуванні, а тому положення даного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.
		Тому, оспорюваний договір за змістом фактичних відносин може вважатися договором оренди земельної ділянки, а неналежне оформлення в даному випадку відносин оренди і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.
		Колегія суддів також вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у поверненні спірних земельних ділянок, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів державної реєстрації права оренди за Відповідачем-2, а також доказів передачі земельних ділянок за актами приймання-передачі, оскільки сторони не дотримались визначеного законом порядку щодо оформлення передачі земельних ділянок орендарю та реєстрації права оренди.
		При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на недослідження судом першої інстанції доказів, оскільки окрім удаваності правочину  недотримання положень п.1 ст.732 ГК України є самостійною підставою для визнання спірного правочину недійсним.
		 
		Враховуючи всі вищевикладені обставини в сукупності, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позову, позаяк оспорюваний Договір укладено без відповідного погодження, чим порушено вимоги статуту та закону.
		Всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.
		Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Відповідача-2 про неправомір-ність висновків суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.
		Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України). 
		Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнають-ся такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого госпо-дарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.
		Керуючись ст.ст. 34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гоща-Мілк» на рішення господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 у справі №918/940/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін.
		2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верхов-ного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
		3. Матеріали справи №918/940/21 повернути до господарського суду Рівненської області.
		 
		 
		Головуючий суддя Грязнов В.В. 
		 
		Суддя Філіпова Т.Л. 
		 
		Суддя Розізнана І.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...