Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/40209/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2022.
Дата набрання законної сили: 29.06.2022
Номер судового провадження: 61-10924ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                 
		 
		29 червня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа № 757/40209/20
		провадження № 61-10924св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», товариство з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» на рішення Печерського районного суду міста Києва               від 21 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Бусик О. Л., та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Кулікової С. В.,  Заришняк Г. М.,  Рубан С. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовної заяви
		У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Інвест Фінанс»), товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» (далі - ТОВ «ГОУФІНГОУ») про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів та захист персональних даних.
		Позовну заяву мотивував тим, що влітку 2019 року йому почали надходити дзвінки від працівників ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» з вимогами про погашення заборгованості за кредитом, у той час як позивач ніколи кредитних договорів з відповідачем не укладав.
		Після отримання виписки з Українського бюро кредитних історій (далі - УБКІ) позивач побачив інформацію про два кредити, оформлені невідомою особою з використанням його персональних даних на суму 2 000,00 грн у ТОВ «ГОУФІНГОУ» від 11 травня 2019 року та на суму 1 300,00 грн                                у ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» від 01 травня 2019 року. Також у виписці містилися відомості стосовно облікових записів, створених зловмисниками у більш ніж двадцяти інших фінансових компаніях, та поданих від імені позивача заявок на кредити.
		За фактами незаконних дій позивач звернувся до Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області. Відкрито кримінальне провадження.
		11 лютого 2020 року через сайт УБКІ позивач подав запит стосовно проведення перевірки та видалення інформації про кредити, оформлені з використанням його даних без відома позивача.
		20 лютого 2020 року ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» видалив інформацію про кредити з бази УБКІ.
		25 лютого 2020 року позивач отримав відповідь від оператора УБКІ про те, що ТОВ «ГОУФІНГОУ» не підтвердило факт оформлення договору злочинцями.
		02 липня 2020 року позивач надіслав звернення до Національного банку України з проханням провести перевірку щодо законності дій фінансових організацій. У відповіді зазначалось, що ТОВ «ГОУФІНГОУ» будь-які нарахування за кредитним договором призупинені.
		Позивач вказував на відсутність з його боку волевиявлення на укладення кредитних договорів, про які він дізнався після їх оформлення невідомою особою, яка заволоділа його персональними даними, у той час як протягом тривалого часу він піддавався незаконним діям з боку відповідачів, які вимагали кошти та використовували нечесну підприємницьку практику. Вважав, що наявні підстави для визнання недійсними спірних кредитних договорів та видалення його персональних даних з електронних баз та серверів відповідачів.
		ОСОБА_1 просив суд: 
		- визнати дії відповідачів вчиненими із застосуванням нечесної підприємницької практики; 
		- визнати договір від 01 травня 2019 року № 10000490527, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» недійсним; 
		- визнати договір від 11 травня 2019 року № 3081818255/75236, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ГОУФІНГОУ» недійсним; 
		- зобов`язати ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «ГОУФІНГОУ» видалити всі персональні дані ОСОБА_1 з електронних баз, серверів та інше, припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, передачу, знеособлення тощо, у зв`язку із відсутністю згоди ОСОБА_1 на такі дії.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		 
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», ТОВ «ГОУФІНГОУ» про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів та захист персональних даних задоволено частково.
		Визнано договір від 01 травня 2019 року № 10000490527, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», недійсним.
		Визнано договір від 11 травня 2019 року № 3081818255/75236, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ГОУФІНГОУ», недійсним.
		Зобов`язано ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «ГОУФІНГОУ» видалити (знищити) персональні дані ОСОБА_1 з електронних баз даних (інформаційно-телекомунікаційної системи) ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «ГОУФІНГОУ».
		Стягнуто з ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 050,00 грн.
		Стягнуто з ТОВ «ГОУФІНГОУ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 050,00 грн.
		Стягнуто з ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» в дохід держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
		Стягнуто з ТОВ «ГОУФІНГОУ» в дохід держави судовий збір у розмірі       840,80 грн.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», ТОВ «ГОУФІНГОУ» відмовлено.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційні скарги ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва              від 21 січня 2021 року залишено без змін.
		 
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази того, що саме позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, відсутні докази отримання саме позивачем цього одноразового ідентифікатора, відсутні докази реєстрації саме позивача у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідачів, відсутні докази отримання саме позивачем коштів згідно з оспорюваними кредитними договорами.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині визнання дій відповідачів, вчинених із застосуванням нечесної підприємницької практики, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимоги відповідачів щодо повернення кредиту, телефонні та інші повідомлення із вимогою про належне виконання кредитного зобов`язання не є пропозицією щодо придбання товару (послуги), а є способами захисту кредитором свого порушеного права на повернення кредиту й платежів за ним, а тому слід дійти висновку про відсутність у діях відповідачів ознак нечесної підприємницької практики, що в свою чергу виключає наявність підстав для визнання дій відповідачів такими, що вчинені із застосуванням нечесної підприємницької практики.
		При цьому доказів того, що протягом тривалого часу позивач піддавався різним незаконним діям зі сторони відповідачів, позивач не надав.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У липні 2021 року ТОВ «ГОУФІНГОУ» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня            2021 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		07 липня 2021 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час для усунення недоліків.
		 
		15 липня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Печерського районного суду міста Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильну оцінку зібраним доказам, та неправильно застосували норми матеріального права.
		 
		Посилаючись на положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», заявник вказує, що договір вважається укладеним з моменту отримання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту, розміщеної на сайті  кредитора, та обов`язково вказує всі дані, зазначені у заявці, які є обов`язковими для заповнення.
		Позивач підписав договір про надання фінансового кредиту за допомогою одноразового ідентифікатора.
		На спростування доводів позивача заявник надав суду першої інстанції копію заповненої заяви (анкети) позивача, витяг з УБКІ, копію витягу з історії відвідувань сайту позивачем, докази надходження коду - одноразового ідентифікатора на телефонний номер позивача, копію індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту, укладеного з позивачем, довідку ТОВ «Платежі онлайн» від 09 березня      2021 року № 73/03 про зарахування грошових коштів на банківську карту позивача.
		Заявник стверджує, що за умовами договору товариство перераховує кредит на банківську карту клієнта, зазначену клієнтом у заявці. 
		Крім того, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження 
		№ 61-8449св19).
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права - без змін.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		01 травня 2019 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 10000490527, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 1 300 грн зі сплатою 45% від суми кредиту, строком на 30 календарних днів.
		 
		Відповідно до пункту 2.1 договору кредит надається виключно за допомогою веб-сайту кредитора cashberry.com.ua за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису.
		 
		Згідно з розділом 5 Правил надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», затверджених наказом генерального директора ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» 28 березня 2019 року № 28/03-1, електронний договір укладається шляхом пропозиції кредитодавця укласти електронний договір (оферти) і прийняття заявником пропозиції (акцепту) в особистому кабінеті заявника на сайті товариства.
		 
		Заявник здійснює вхід в особистий кабінет за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
		 
		Акцепт про прийняття оферти про укладення договору підписується за домовленістю сторін згідно вимог, визначених Законом України «Про електронну комерцію», позичальник підтверджує, що алфавітно-цифрова послідовність, яку заявник отримує шляхом реєстрації на сайті товариства засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі та заповнення заявки, в тому числі, але не виключно, шляхом направлення йому СМС - повідомлення за номером телефону, вказаним заявником під час заповнення заявки, та яка додається (приєднується) до електронного повідомлення від заявника, є його електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), використовується ним в якості його аналогу власноручного підпису та є підтвердженням його особистості.
		 
		На підтвердження звернення ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» із заявкою про надання кредиту, ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» додало кредитний звіт фізичної особи-підприємця, в якому зазначено прізвище, ім`я,                            по батькові позивача, паспортні дані, дата та місце народження, сімейний стан, місце реєстрації та місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП).
		 
		11 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ГОУФІНГОУ» укладений кредитний договір № 3081818255/75236 на суму 2 000 грн зі сплатою 1,85 % на добу, 672,25 % річних на строк 30 днів.
		 
		Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, що кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної картки, вказаної клієнтом.
		 
		Невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства https/www.gofingo.com.ua/.
		 
		29 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження № 12020110200000538.
		 
		29 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «ГОУФІНГОУ» із повідомленням про те, що він ніколи не користувався послугами ТОВ «ГОУФІНГОУ» і ніяких договорів не укладав.
		 
		11 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до УБКІ заявки № 166099 та № 166100 про незгоду з інформацією за кредитом.
		 
		20 лютого 2020 року УБКІ надало відповідь про те, що у кредитну історію ОСОБА_1 внесені виправлення.
		 
		16 березня 2020 року ТОВ «ГОУФІНГОУ» надало відповідь про те, що договір було укладено за допомогою відповідного електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті товариства https/www.gofingo.com.ua/. Під час реєстрації позичальник надав усі необхідні відомості шляхом заповнення обов`язкових реквізитів кредитного договору, поставив відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, що відповідає Закону України «Про захист персональних даних» та рекомендаціям Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо застосування положень цього Закону. Примірник договору міститься в особистому кабінеті позичальника.
		 
		Згідно з довідкою АТ «Альфа Банк» від 06 квітня 2020 року № 32439-23.1, за період з 01 січня 2015 року до 06 квітня 2020 року в Акціонерному товаристві «Альфа Банк» не оформлювалися кредитні договори/рахунки на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
		 
		28 квітня 2020 року ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» надало позивачу відповідь про те, що договір від 01 травня 2019 року № 10000490527 буде перевірено внутрішньою службою безпеки.
		 
		02 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Національного банку України про анулювання кредитів від 01 травня 2019 року № 10000490527 та від 11 травня 2019 року № 3081818255/75236, у зв`язку з шахрайськими діями під час їх укладення.
		 
		На зазначене звернення ОСОБА_1 . Національний банк України надав відповідь про те, що визнання оспорюваних правочинів недійсними може бути лише за рішенням суду. 
		 
		На запит Національного банку України ТОВ «ГОУФІНГОУ» повідомило, що станом на 16 липня 2020 року призупинило будь-які нарахування за договором. При цьому факти протиправних дій встановлюються правоохоронними органами.
		 
		Згідно з інформаційною довідкою від 13 жовтня 2020 року №101/10, виданою ТОВ «Платежі онлайн» (Platon), 01 травня 2019 року о 10:32 годині на картковий рахунок НОМЕР_2 , що відкритий в банку-емітенті Акціонерного товариства «Альфа Банк», перераховано 1 300 грн.
		 
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року 
		№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження 
		у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
		- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права 
		у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
		- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
		 
		Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
		 
		Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину                                    є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		 
		Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у  письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за  допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у  випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
		 
		Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		 
		Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		 
		Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
		 
		Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		 
		Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		 
		Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
		 
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані                                   в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
		 
		При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		 
		Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
		 
		Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в  електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		 
		За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається                                       в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
		 
		Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
		 
		Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		 
		Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
		 
		В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		 
		За встановленими у цій справі обставинами оспорюваний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому через особистий кабінет на вебсайті відповідача подано заявку на отримання кредиту від імені ОСОБА_1 , та підтверджено умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «ГОУФІНГОУ» надіслано особі, яка звернулася за отриманням кредиту за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який і було використано для підтвердження підписання кредитного договору.
		 
		У пункті 2.5. публічної пропозиції (договір оферти) ТОВ «ГОУФІНГОУ» на укладення договору про надання фінансового кредиту (далі - договір оферта) визначено, що клієнт зобов`язаний вказати повні, точні і достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту.
		 
		Пунктом 2. 2 кредитного договору передбачено, що кредит видається                                         в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на платіжну картку, вказану позичальником в заявці на отримання кредиту.
		Товариство не пізніше двох робочих днів з дати підписання договору сторонами надає кредит шляхом безготівкового перерахування кредиту на банківську карту клієнта, зазначену клієнтом у заявці (пункт 2.12 договору оферти).
		 
		Пунктом 2.10 договору оферти визначено, що з метою впевненості, що клієнт є власником вказаної ним банківської платіжної карти, товариство має право здійснити верифікацію зазначеної карти.
		 
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		У цій справі суди встановили, що перерахування коштів за оспореним кредитним договором, наданим ТОВ «ГОУФІНГОУ», було здійснено 11 травня 2019 року безготівково шляхом перерахування коштів на платіжну картку №  НОМЕР_2 через технологічного партнера АТ «Альфа Банк» у сумі 2 000,00 грн.
		 
		Із довідки, виданої АТ «Альфа Банк» від 06 квітня 2020 року, встановлено, що у період з 01 січня 2015 року по 06 квітня 2020 року в АТ «Альфа Банк»  не оформлював кредитні договори/рахунки на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). 
		 
		Встановивши, що кредитний договір укладений з ТОВ «ГОУФІНГОУ» іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому відповідач, у порушення вимог статті 12, 81 ЦПК України не спростував цих висновків.
		 
		Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами того, що позичальник отримав кошти, оскільки їх перераховано на банківський рахунок позивача, вказаний у заявці, через технологічного партнера АТ «Альфа Банк», спростовуються довідкою, виданою АТ «Альфа Банк» 06 квітня 2020 року, про відсутність договірних відносин між банком та ОСОБА_1 як клієнтом.
		 
		Ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну правову оцінку, дійшовши правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
		 
		Ці та інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються необхідності переоцінки доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції Верховного Суду. 
		 
		Посилання ТОВ «ГОУФІНГОУ» як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, на яку посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:   Г. В. Коломієць     Б. І. Гулько     Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...