Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/3109/22 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку; Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Надіслано для оприлюднення: 30.06.2022. Зареєстровано: 01.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2022.
Дата набрання законної сили: 12.07.2022
Номер судового провадження: 3/754/1361/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Номер провадження 3/754/1361/22 
		Справа №754/3109/22
		ПОСТАНОВА 
		Іменем України
		 
		30 червня 2022 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва ПАНЧЕНКО О.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності 
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 
		               
		за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В протоколі про адміністративне правопорушення від 27.03.2022 року вказано про те, що ОСОБА_1 27.03.2022 року о 21 годині 13 хвилини по вул. Бальзака, 38 в м. Києві керував ТЗ «Фольксваген гольф», д/з НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння. Від огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився. Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КпАП України. 
		В суді ОСОБА_1 вину свою у скоєному правопорушенні не визнав. Пояснив, що 27.03.2022 року він поспішав додому, оскільки фактично вже була комендантська година, його зупинили працівники поліції у яких під час спілкування з ним чомусь виникли підозри, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Він зауважив на такі дії поліцейських і повідомив, що може пройти обстеження на місці і довести, що не перебуває у такому стані, проте працівники поліції повідомили, про те, що у них немає при собі алкотестеру і згодом відпустили його. При цьому ніякого направлення на проходження огляду на стан сп`яніння йому вручено не було, а свідки, що зазначені у протоколі були разом із працівниками поліції у їх службовому автомобілі, тобто є зацікавленими особами.
		Вислухавши пояснення особи, яка притягується до відповідальності, дослідивши письмові матеріали справи, оглянувши відеодиски, суддя приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
		Згідно із ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року № 14 судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.. 130 КпАП України несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП України не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп"яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
		Так, диспозицією ст. 130 КпАП України передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп"яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
		Згідно із п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість.
		Пунктом 2.9 (а) Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичним чи токсичних речовин.
		Згідно із ч. 2, 3, 5 КпАП України огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
		У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
		Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
		Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції).
		Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Інструкції).
		У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КпАП України (п. 7 Інструкції).
		Відповідно до п. 6 Розділу 2 Інструкції огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
		Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи (п. 3, 4 ч. 3 Інструкції).
		Відповідно до п. 10 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби за методикою та із застосуванням приладів, дозволених для використання МОЗ.
		В протоколі про адміністративне правопорушення від 27.03.2022 року вказано про те, що ОСОБА_1 27.03.2022 року о 21 годині 13 хвилини по вул. Бальзака, 38 в м. Києві керував ТЗ «Фольксваген гольф», д/з НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння. Від огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився. Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КпАП України.
		До протоколу про адміністративне правопорушення долучений диск з відеокамери.
		Однак, зі змісту наданого суду диску в якості відеодоказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення вбачається, що запис події взагалі відсутній.
		Крім того, як вбачається з матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення направлення водія на медичний огляд не вручалось ОСОБА_1 , докази щодо вручення в матеріалах відсутні.
		У матеріалах справи міститься лише протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП при складанні якого були порушені вищезазначені вимоги закону, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення водія в заклад охорони здоров`я для проходження відповідного освідчення, таким документом могло б бути відповідне направлення, що складається інспектором патрульної поліції відповідно до вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року.
		Як зазначено у п. 6 Розділу ІX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
		Відомості щодо наявності таких свідків вносяться у сам протокол про адміністративне правопорушення, а їх покази повинні бути зафіксовані у відповідних письмових поясненнях, з метою подальшого використання у відповідності до ст. 251 КУпАП, як докази в адміністративній справі.
		Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
		З наведеного вбачається, що суть адміністративного правопорушення, зазначена у протоколі не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КпАП України.
		При цьому суд звертає увагу на те, що приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практика Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року, суд, будучи неупередженим і безстороннім, не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Також слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 266 КпАП України огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
		Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
		За змістом підпунктів 1 та 2 п. 1 розділу VII Інструкції № 1026 поліцейським забороняються самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу, а також примусове виключення відео реєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.
		Так, зазначені норми направлені на забезпечення об`єктивного і неупередженого виявлення та фіксування правопорушень, у тому числі і з метою подальшого використання зафіксованої інформації в якості доказів у суді.
		Зазначене вбачається з положень п. 2 розділу І Інструкції № 1026, відповідно до якого застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється, в тому числі, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
		Аналіз цієї норми дає підстави стверджувати, що за допомогою відео реєстратора повинна фіксуватись уся процедура виявлення та фіксації адміністративного правопорушення.
		Однак, слід зазначити, що у матеріалах справи наявний відеодиск, який не містить в собі доказів скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .
		Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. 
		Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 
		У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. 
		Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. 
		Враховуючи викладене, оцінивши наведені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, доводи на підтвердження відсутності в діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, долучені до нього письмові докази, пояснення особи у суді, інші докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки обставини скоєння адміністративного правопорушення, що викладене у протоколі про адміністративне правопорушення від 27.03.2022 року, не підтверджені у судовому засіданні, а також спростовуються дослідженими судом належними та допустимими доказами. 
		Згідно із п.1 ст. 247 КпАП України розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
		Враховуючи викладене вище, суддя приходить до висновку, що факт порушення п. 2.5 Правил Дорожнього руху водієм автомобіля ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, що зумовлює закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 247, 283, 284, 290, 291 КпАП України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КпАП України закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
		Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з моменту винесення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                О.М. Панченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...