Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/6477/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.06.2022. Зареєстровано: 01.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2022.
Дата набрання законної сили: 29.06.2022
Номер судового провадження: К/9901/32085/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 червня 2022 року 
		м. Київ
		справа №640/6477/19
		адміністративне провадження № К/9901/32085/20  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Чиркіна С.М.,
		суддів:                Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2020 (головуючий суддя: Добрянська Я.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2020 (головуючий суддя: Коротких А.Ю., судді: Сорочко Є.В., Чаку Є.В.) у справі №640/6477/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Міністерства оборони України в особі комісії з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
		У С Т А Н О В И В:
		І. РУХ СПРАВИ
		У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивачка або ОСОБА_1 ),   ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 (далів - ОСОБА_2 ) звернулася з позовом до Міністерства оборони України в особі комісії з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби (далі - відповідач), в якому просила:
		визнати протиправним і скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця Збройних сил України ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) викладене в пункті 3 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №19 від 15.02.2019;
		зобов`язати відповідача призначити і виплатити дружині загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 , передбачену статтею 16 Закону України від 20.12.1991    №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), військовослужбовця, у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснюватиметься виплата у рівних частках дружині ОСОБА_1 , сину ОСОБА_2 .
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2020, позов задоволено.
		Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
		Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
		Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про зупинення виконання судових рішень у цій справі.
		За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 28.06.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
		ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі є членами сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження військової служби у зоні проведення АТО військовослужбовця ОСОБА_3 .
		З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 позивачі звернулися через Черкаський ОВК до Міністерства оборони України із відповідними заявами та необхідними документами для прийняття відповідного рішення.
		Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом №19 від 15.02.2019 (пункт 3), відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги дружині - ОСОБА_1 , сину - ОСОБА_2 загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 . Відмова обґрунтована тим, що відповідно до положень статті 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння. У цьому рішення зазначено, що ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння намагався роззброїти ОСОБА_4 в результаті чого загинув від пострілу.
		Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка у власних інтересах та інтересах свого малолітнього сина звернулася із цим позовом до суду.
		ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		В обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що у належний спосіб реалізувала закріплене Законом №2011-XII за нею право на отримання одноразової грошові допомоги у зв`язку із смертю свого чоловіка, що настала під час проходження ним військової служби за контрактом, проте відповідач з посиланням на положення статті 16-4 цього Закону відмовив у призначенні та виплаті такої. Позивачка вважає безпідставними посилання відповідача на положення зазнаної норми, позаяк загибель ОСОБА_3 не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, а є наслідком злочину вчиненого проти нього іншим військовослужбовцем - ОСОБА_4 . За таких обставин позивачка вважає, що разом із малолітнім сином набула право на отримання ОГД.
		Відповідач позов не визнав. Наголошує, що смерть ОСОБА_3 сталася внаслідок виконання ним обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння, що відповідно до статті 16-4 Закону №2011-XII унеможливлює виплату членам його сім`ї спірної грошової допомоги. З цих підстав вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим.
		V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що поранення ОСОБА_3 , внаслідок якого він помер, не було наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або перебування у стані алкогольного сп`яніння, а навпаки його смерть настала внаслідок вчинення злочину (вбивства) іншою особою військовослужбовцем ОСОБА_4 . Суди попередніх інстанцій констатували, що поранення та причина смерті ОСОБА_3 , пов`язане з проходженням військової служби.
		Проаналізувавши положення статті 16-4 Закону №2011-XII суди дійшли висновку, що допомога не призначається у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі). Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається зазначеною нормою права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
		Одночасно апеляційний суд констатував, що позивачі мають законні підстави для отримання гарантованої державою соціальної допомоги, яка виплачується зокрема членам сім`ї військовослужбовця, з урахуванням правових положень які регламентують порядок та розмір виплати вказаної допомоги станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 (момент смерті ОСОБА_3 ).
		VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що вживання ОСОБА_3 під час виконання ним обов`язків військової служби алкоголю призвело до смерті останнього. Відповідно існує причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`янінням ОСОБА_3 та його смертю, що настала. На переконання скаржника саме провокативна поведінка загиблого, що мала місце в результаті вживання ним алкоголю, призвела до нещасного випадку у вигляді отримання вогнепального кульового поранення голови та шиї з ушкодженням правої сонної артерії, що спричинило смерть.
		Також скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане із датою смерті військовослужбовця та відповідно визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент. Станом на момент смерті чоловіка позивачки (ІНФОРМАЦІЯ_1) одноразова грошова допомога призначалася і виплачувалася у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Проте суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, присудили до виплати позивачам одноразову грошову допомогу з розрахунку 750-кратного розміру прожиткового мінімуму доходів громадян, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, що не відповідає принципу правової визначеності.
		Окрім наведених вище доводів, скаржник також посилається на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця мають усі члени його сім`ї, проте судами попередніх інстанцій рішення прийнято без врахування інтересів цих осіб.
		Позивачка подала відзив на касаційну скаргу, у якому наполягає на законності та обґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій. Додатково позивачка подала до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки вважає, що провадження у справі відкрито за відсутності на те законодавчо визначених підстав.
		VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
		За правилами статті 341 КАС України суд    касаційної інстанції    переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження,    та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування    судом першої    чи    апеляційної інстанції    норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про    достовірність    того чи іншого    доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, колегія суддів зазначає таке.
		Статтею 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2232-XII) передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.
		Закон №2011-XII відповідно до    Конституції України    визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
		Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ).
		Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		Згідно із положеннями пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця    (крім військовослужбовця строкової служби)    під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.
		Підпунктом першим пункту 4 Порядку № 975 також передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.
		Згідно із частиною дев`ятою статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок    призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
		Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком № 975.
		Дослідивши витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 237 від 19.08.2017 суди попередніх інстанцій встановили, що причина смерті ОСОБА_3 поранення (гостра крововтрата внаслідок вогнепального кульового наскрізного поранення голови та шиї з ушкодженням правої сонної артерії) та причина смерті ОСОБА_3 , пов`язане з проходженням військової служби.
		Згідно із інформацією, зазначеною у висновку судово-медичного експерта Маріїнського відділення СМЕ № 4 від 07.01.2017, смерть ОСОБА_3 перебуває у прямому причинному зв`язку з ушкодженнями і настала внаслідок вогнепального кульового наскрізного поранення голови та шиї з ушкодженням правої сонної артерії, уламковим переломом потиличної кістки праворуч, що ускладнилося гострою крововтратою, набряком легень і головного мозку.
		Відповідно до відомостей, зазначених у довідці про причину смерті №4 від 03.01.2017, причиною смерті ОСОБА_3 стало вогнепальне кульове наскрізне поранення голови та шиї з ушкодженням правої сонної артерії.
		В обвинувальному акті у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1,5,7 ч. 2 ст. 115, ч.2 ст.15, ч.1,5,7 ч.2 ст.115, ч.3 ст.402 та ч.2 ст.15, ч.3 ст.408 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050690000005 від ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначено, що смерть ОСОБА_3 перебуває у прямому причинному зв`язку з ушкодженнями і настала внаслідок наскрізного вогнепального кульового поранення голови та шиї з ушкодженням правої сонної артерії.
		На підставі зазначених доказів суди обох інстанцій дійшли висновку, що смерть загиблого військовослужбовця настала під час виконання ним службових обов`язків військової служби в період її проходження внаслідок одержання поранень, заподіяних іншою особою ( ОСОБА_4 ).
		Пунктом 1 статті 16-4 Закону №2011-XII встановлено: що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
		Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку № 975.
		Проаналізувавши зміст зазначеної норми, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї.
		Трактування положень пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-XII у зазначеній інтерпретації узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.04.2018 (справа №802/1869/17-а), від 04.03.2020 (справа №813/2071/17) та від 15.06.2022 (справа № 826/4813/18).
		За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_3 помер внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , а не в результаті вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, що мали свої наслідком його смерть, а відтак відмова відповідача у призначені та виплаті членам сім`ї загиблого військовослужбовця одноразової грошової допомоги є протиправною.
		Відповідно суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали протиправним і скасували рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом  №19 від 15.02.2019 (пункт 3), про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця Збройних сил України ОСОБА_3 .
		Щодо розміру одноразової грошової допомоги, яка підлягає до виплати, колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
		Отже, моментом виникнення у членів сім`ї загиблого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги є дата смерті останнього, зазначена у свідоцтві про смерть.
		Згідно інформації, зазначеній у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 від 06.01.2017, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII, у редакції Закону від 06.12.2016 № 1774-VIII, визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму,    встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
		Одночасно колегія суддів враховує, що з 08.05.2017 розмір одноразової грошової допомоги було збільшено згідно із Законом №2004-VIII до 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
		Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
		Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
		Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).
		Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
		Системний аналіз положень Закону №2011-XII, Порядку №975, статті 58 Конституції України, з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 13 травня 1997 року № 1-зп, та встановлених судами обставин справи, дають підстави колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачам спірної грошової допомоги, в тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть (у даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_1), а не на день прийняття відповідачем спірного рішення.
		Отже, одноразова грошова допомога підлягає до виплати членам сім`ї загиблого військовослужбовця у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму,    встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
		Проте, суди визначили допомогу у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, тобто у розмірі, встановленому на момент звернення позивачки за її призначенням та відповідно розгляду цього питання.
		Щодо доводів касаційної скарги про наявність інших членів сім`ї, також які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, то колегія суддів зазначає таке.
		Статтею 16-1 Закону № 2011-XII визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
		Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до    Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до    Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		Пунктом 5 Порядку №975 (у редакції чинній на момент смерті ОСОБА_3 ) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті), рівними частками членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.
		Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
		Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
		Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до    Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до    Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		Отже законодавцем врегульовано питання виплати одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця шляхом виплати її усім членам сім`ї загиблого у рівних частках. Винятком з цього є нотаріально посвідчена відмова членів сім`ї загиблого військовослужбовця від своєї частки одноразової допомоги, в такому випадку частка цих осіб розподіляється між іншими членами сім`ї, які мають право на її отримання.
		Водночас у межах цієї справи обставини щодо членів сім`ї загиблого ОСОБА_3 , які також мають право на отримання спірної грошової допомоги, судами попередніх інстанцій не встановлювалися, а суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах    (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року    №3-рп/2003).
		На переконання колегії суддів належним способом захисту порушеного права позивачки та її малолітнього сина, за встановлених у справі обставин, є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму,    встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з прийняттям за наслідками такого розгляду відповідного рішення з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові.
		Одночасно колегія суддів відхиляє доводи позивачки про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження, з огляду на те, що доводи касаційної скарги є мотивованими та такими, що можуть бути перевірені тільки під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
		Відповідно до частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; 2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося; 4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; 5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		Колегія суддів не вбачає наявності жодної з визначених частиною першою статті 339 КАС України підстав для закриття касаційного провадження у цій справі, тому відсутні умови для задоволення клопотання позивачки та закриття касаційного провадження у даній справі.
		VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Частиною першою статті 351 КАС України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Таким чином приймаючи до уваги те, що у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій помилковими є лише частина висновків, а інші висновки є законними і обґрунтованими, колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень у частині (щодо неправильно вирішеної частини позовних вимог) та ухвалення у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, Суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
		Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі №640/6477/19 скасувати в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання відповідача  призначити і виплатити дружині загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 , передбачену статтею 16 Закону №2011-XII одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), військовослужбовця, у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснюватиметься виплата у рівних частках дружині і сину, та у цій частині ухвалити нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.
		Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму,    встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з прийняттям за наслідками такого розгляду відповідного рішення з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові.
		В решті рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі №640/6477/19 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Судді Верховного Суду:                                                                   С. М. Чиркін
		                                                                                          А. А. Єзеров
		                                                                                          В. М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...