Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/10971/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 01.07.2022. Зареєстровано: 02.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/761/2573/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022000000000276

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/10971/22
		Провадження №1-кп/761/2573/2022 
		 
		В И Р О К 
		іменем України
		 
		01 липня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: 
		головуючого судді             ОСОБА_1 , 
		за участю секретаря с/з      ОСОБА_2 ,
		провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, із застосуванням відеоконференції за допомогою програми EasyCon, судовий розгляд у кримінальному провадженні № 22022000000000276 від 13 червня 2022 року, щодо:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харцизьк Донецької області, громадянина України, неодруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, на даний час перебуває в ДУ «Табір для тримання військовополонених «Захід1», 
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (вредакції Закону № 2341-ІІІ від 05 січня 2022 року), ч.1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора                 ОСОБА_4 , 
		захисника      ОСОБА_5 , 
		обвинуваченого             ОСОБА_3 , 
		 
		                У С Т А Н О В И В:
		 
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24 серпня 1991 року схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України  Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до частини 1 статті 17, частини 1 статті 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Згідно статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
		Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Частиною 1 статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить Автономна республіка Крим (далі  АР Крим), області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України. Російська Федерація (далі російська федерація) чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», діяльність збройних формувань російської федерації та окупаційної адміністрації російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який акт виданий у зв`язку з такою діяльністю є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
		У березні  квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 07 квітня 2014 року оголошено «Декларацію про суверенітет Донецької народної республіки» та 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про проголошення державної самостійності Донецької народної республіки», за результатами якого проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка» (далі  «ДНР»).
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ДНР» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (органи державної влади «ДНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		Вказана терористична організація «ДНР» має організовану структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність й дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ДНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Донецької області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронним органам України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Донецької області та мають загальну координацію керівництва.
		З метою виконання функцій підрозділу силового блоку «ДНР», 12 листопада 2014 року її самопроголошеним головою видано указ, відповідно до якого, для захисту інтересів «ДНР» та її громадян, створено воєнну структуру «Народна міліція «ДНР» (далі  «НМ «ДНР»), яка дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Донецької області та має загальну координацію та кураторів російської федерації.
		Встановлено, що до складу «НМ «ДНР» входить структурний підрозділ  «115» полк, який складається з батальйонів та окремих підрозділів забезпечення. Згідно організаційно-штатного розпису до складу 3 батальйону входить «Окремий стрілково-снайперський взвод».
		Політичне та військове керівництво російської федерації, діючи всупереч вимогам пунктів 1 та 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року та вимогам частини 4 статті 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV) від 21 грудня 1965 року № 2131 (XX), від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
		19 лютого 2022 року головою «ДНР» підписано указ № 29 «Про проведення загальної мобілізації» та оголошено повну мобілізацію. 
		22 лютого 2022 року Президент російської федерації (далі  президент російської федерації) направив до Ради Федерації (далі  ради федерації) звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року приблизно о 05 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
		24 лютого 2022 року, на виконання зазначеного вище наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в тимчасово окупованій Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		24 лютого 2022 року Указом Президента України Володимира Зеленського №64/2022, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України з 05 год. 30 хв., який набув чинності з дня його опублікування 24лютого 2022 року.
		Проте, ОСОБА_3 , будучи громадянином України, який в установленому законом порядку не припинив громадянство України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану.
		Так, 24 лютого 2022 року о 10 годині 00 хвилин громадянин України ОСОБА_3 добровільно прибув до пункту збору мобілізованих «ДНР», чим надав згоду на проходження так званої «військової служби» у підрозділах незаконного збройного формування, створеного, підпорядкованого, керованого та фінансованого російською федерацією  «НМ «ДНР».
		24 лютого 2022 року невстановленою особою, за невстановлених обставин, ОСОБА_3 зарахований до списків особового складу окремого стрілково-снайперського взводу 3 батальйону 115 полку «НМ «ДНР» та йому присвоєно військове звання «рядовий».
		Громадянин України ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, в складі окремого стрілково-снайперського взводу 3 батальйону 115 полку «НМ «ДНР»», у період з 24 лютого 2022 року до 27 квітня 2022 року, з метою виконання загального плану захоплення території України у складі збройних сил російської федерації, із закріпленою зброєю (снайперська гвинтівка Драгунова) та боєкомплектом, керуючись статутами збройних сил російської федерації та «НМ «ДНР», виконував обов`язки «солдата» в різних видах бою та формах його забезпечення, а також забезпечував безпеку контрольних пропускних пунктів, перевірку документів мешканців населених пунктів, які захоплені збройними силами російської федерації під час повномасштабного вторгнення, на предмет виявлення військовослужбовців Збройних Сил України та невдоволених владою «ДНР» осіб, а також здійснення контррозвідувальних заходів з метою збору інформації стосовно пересування броньованої автомобільної техніки та особового складу Збройних Сил України.
		Злочинна діяльність ОСОБА_3 була припинена 27 квітня 2022 року військовослужбовцями Збройних Сил України в селищі Момонтове Харківської області.
		Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст.260 КК України.
		Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, кваліфікованих за ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст.258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, визнав у повному обсязі та показав, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, він вчинив дані кримінально карані діяння. ОСОБА_3 зокрема заявив, що він народився та виріс у м. Харцизьк Донецької області та є громадянином України. 23 лютого 2022 року у вечірній час доби на його мобільний телефон зателефонувала незнайома йому особа з невідомого номеру та погрожуючи, що він буде відрахований з місця навчання, наказала прибути 24 лютого 2022 року у приміщення військкомату для складання документів. На наступний день, тобто 24 лютого 2022 року, обвинувачений ОСОБА_3 прибув до військкомату, де був зарахований для проходження військової служби окремого стрілково-снайперського взводу 3 батальйону 115 полку «НМ «ДНР» рядовим солдатом. В подальшому, йому видали форму, зброю та відвезли до залізничного вокзалу, звідки на потязі він прибув на територію російської федерації у Бєлгородську область. На території російської федерації йому видали снайперську гвинтівку та, на тентованій машині, позначеній буквою Z, його разом з іншими хлопцями привезли у Харківську область, де чоловік на прізвисько « ОСОБА_6 », який, на думку обвинуваченого, є громадянином російській федерації та підпорядкованою особою збройним силам російської федерації, наказав перевіряти у громадян місце прописки, викопувати окопи, здійснювати контроль місцевості щодо появи військовослужбовців збройних сил України. В подальшому, 27 квітня 2022 року приблизно о 05 годині 30 хвилин, перебуваючи в с. Момонтове Харківської області почався мінометний та артилерійський обстріл та він потрапив у полон. 
		Слід зазначити, що показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.
		Після роз`яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		За згодою учасників судового провадження суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		На підставі викладеного, пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення, визнане судом повністю доведеним, воно ніким не оспорюється.
		Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразились у державній зраді, тобто діянні, вчиненому умисно громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05 січня 2022 року).
		Крім того, своїми умисними протиправними діями, які виразились в участі в терористичній організації, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		А також ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразились в участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 260 КК України. 
		Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення. 
		Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які віднесені до особливо тяжких та тяжких злочинів, обставини їх вчинення, характер діянь, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.
		Зокрема, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, неодружений, за місцем здобуття освіти характеризується позитивно, за теперішнім місцем перебування в ДУ «Табір для військовополонених «Захід1» характеризується позитивно.
		Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшує покарання ОСОБА_3 є щире каяття.
		Обставин, які б, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
		Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєних ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, а саме те що ОСОБА_3 , маючи правовий зв`язок з Україною, що знаходить свій вияв у взаємних правах та обов`язках, будучи зобов`язаним здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в порушення зазначених зобов`язань здійснив державну зраду та брав участь в діяльності незаконного збройного формування та терористичної організації, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, неодружений, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, у виді позбавлення волі з конфіскацією майна. 
		При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечних кримінальних правопорушень у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України та у сфері злочинів проти громадської безпеки, а також відсутність кількох обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, суд, при призначенні покарання ОСОБА_3 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України. 
		В той же час, враховуючи вищезазначені дані про особу ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне призначити покарання в розмірі, наближеному до нижньої межі санкції встановленої ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05 січня 2022 року). 
		Таке покарання стосовно ОСОБА_3 , на переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним, так і іншими особами кримінальних правопорушень.
		З урахуванням того, що ОСОБА_3 засуджується до позбавлення волі та з метою забезпечення виконання вироку в частині призначеного судом покарання, до вступу вироку у законну силу, обвинуваченому  ОСОБА_3 слідобрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту негайно після проголошення вироку.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 01 липня 2022 року. 
		Даних щодо наявності речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні прокурором не надано.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
		                   
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05 січня 2022 року) та призначити йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна.
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна.
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна.
		На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна.
		Обрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взяти його під варту негайно після проголошення вироку. 
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 01 липня 2022 року. 
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії, з урахуванням положень ч.2 ст. 394 КПК України. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		   
		Суддя Шевченківського
		районного суду м. Києва ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...