Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 210/2463/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.07.2022. Зареєстровано: 02.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2022.
Дата набрання законної сили: 30.06.2022
Номер судового провадження: 22-ц/803/4465/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/4465/22 Справа № 210/2463/21   Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Бондар  Я. М.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 червня 2022 року                                м.Кривий Ріг
		 
		Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого судді - Бондар Я.М.
		суддів - Зубакової В.П., Остапенко В.О.
		 
		сторони:
		позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк »,
		відповідачка - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дзержинського районного судуміста КривогоРогу  Дніпропетровськоїобласті від 16листопада  2021року,яке ухвалено суддею Вікторович Н.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення відсутні, -
		   
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У травні2021 року  Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Позовна заява мотивована тим,що  відповідач звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 18.06.2014 року, відповідно до якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. 
		Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, які викладені на банківському сайтіwww.privatbank.ua, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у Заяві. 
		Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі.
		Внаслідок невиконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором, станом на 12 квітня 2021 року, утворилась заборгованість у розмірі 56787,05 грн., з яких: 46648,23 грн.  заборгованість тілом кредиту, в т.ч. 31924, 52 грн.  заборгованість за поточним тілом кредита; 14723, 71 грн.  заборгованість за простроченим тілом кредита; 2242, 02 грн.  заборгованість за нарахованими відсотками, 7896, 80 грн.  заборгованість за простроченими відсотками, яку позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
		Рішенням Дзержинського районногосуду містаКривого Рогу Дніпропетровської областівід 16листопада 2021року в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено.
		В апеляційній скарзі позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. 
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачу було вікрито картковий рахунок із встановленим кредитним лімітом, позичальник користувалась кредитними коштами та частково здійснювала погашення заборгованості, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення непогашеного тіла кредиту.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків, судом першої інстанції не взято до уваги Умови та правила надання банківських послуг, тарифи банку відповідно до яких погоджено розмір відсоткової ставки.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивача до якого додано докази направлення сторонам, відповідачка ОСОБА_1 просила суд відмовити АТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні апеляційної скарги.
		Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
		Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 18 червня 2014 року підписала Анкету-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, у якій зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, наявних у рекламному буклеті, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку до укладення договору та згодна отримати екземпляр договору про надання банківських послуг, шляхом самостійної роздруківки із сайта www.privatbank.ua, а також зобов`язалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг та регулярно самостійно знайомитись з їх змінами за сайті ПриватБанка www.privatbank.ua (а.с. 20).
		Відповідно до довідки видачі кредитних карток вбачається, що позивачем 18.06.2014 року відповідачу видано платіжну картку НОМЕР_1 зі строком дії до 05/18 , в подальшому кредитна картка перевипускалася після закінчення строку дії, остання картка видана 08.06.2018 року - НОМЕР_2 зі строком дії до 03/22 (а.с.19).
		Згідно довідки про зміну умов кредитування, за картковим рахунком відповідача кредитний ліміт 18.06.2014 року встановлено 16000,00грн., в подальшому кредитний ліміт неодноразово змінювався, 29.01.2021 року збільшено до 46648,23грн., 04.02.2021 року встановлено кредитний ліміт 0,00грн. (а.с.18).
		Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, станом на 12.04.2021року,утворилась заборгованість56787,05грн.,яка складаєтьсяз:заборгованості затілом кредиту-46648,23грн.,в т.ч.заборгованість запоточним тіломкредиту -31924,52грн.,та запростроченим тіломкредиту -14723,71грн.,заборгованості занарахованими відсотками-2242,02грн.,заборгованості запростроченими відсотками-7896,80грн.,заборгованість завідсотками нарахованимина простроченийкредит згідноз ст.625-0,00грн.,нарахована пеня-0,00грн.,нарахована комісія-0,00грн.,що вбачаєтьсяз розрахункузаборгованості (а.с.6-17). 
		Ухвалюючи рішенняпро відмовув задоволенніпозовних вимогпозивача,суд першоїінстанції виходивз того,що обґрунтовуючипозовні вимогипозивач посилавсяна Витягз Тарифівта Витягз Умовта Правилнадання банківськихпослуг вПриватБанку,однак,матеріали справине містятьпідтверджень того,що самез цимиВитягом зТарифів таВитягом зУмов булоознайомлено відповідача,яка прицьому погодиласьз ними,підписуючи Анкету-Заяву.Крім того,суд першоїінстанції дійшоввисновку проте,що  заборгованістьза тіломкредиту відсутня,а томувідсутні підставидля нарахуваннявідсотків. 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Відповідно до частин першої, другоїстатті 207ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей626,628ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першоюстатті 638ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Устатті 526ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини першоїстатті 1054ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
		Частиною другоюстатті 1054ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Згідно із частиною першоюстатті 633ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.
		За змістомстатті 634цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ«ПРИВАТБАНК»).
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		Відповідно до частини першоїстатті 1048ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Згідно із частиною першоюстатті 1050ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
		У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
		В Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, підписаній відповідачкою, відсутні умови щодо погодження відсоткової ставки за користування кредитними коштами. 
		Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала у борг позичальниця), стягнути складові його повної вартості, зокрема, відсотки за користування кредитними коштами.
		Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms, як невід`ємні частини спірного договору.
		Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.
		Суд першої інстанції, обґрунтовано вважав, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів, Умов та Правил надання банківських послуг, саме у вказаній редакції, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
		Наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» є неналежним доказом, оскільки не містить жодної інформації щодо предмета доказування у даній справі, зокрема, щодо типу кредитної картки, наданої позичальниці у межах підписаної нею Заяви від 18.06.2014 року, а містить лише виклад умов використання всіх кредитних карт, які випускаються та обслуговуються АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що не має правового значення для вирішення даного спору.
		Надані ж позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальницею запропонованих їй умов та приєднання, як другої сторони, до запропонованого договору.
		Так, витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті:https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, 12 місяців з моменту підписання, пунктом 1.1.7.31 згаданих Умов, позовну давність щодо вимог банку встановлено 50 років.
		При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цейВитяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті:https://privatbank.ua/terms/розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків та неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
		Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, банку, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й упостанові Верховного Суду Українивід 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
		Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої  договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період  з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, щонайбільш сприятливі для задоволення позову.
		За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропонованівідповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, щовстановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
		Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
		На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті:https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідачки або ж застереження про те, що саме ці Умови було надано останній для ознайомлення, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Заяви-анкети. Отже відсутніпідстави вважати, що сторони уклали у письмовому вигляді кредитний договір, в якому обумовили у письмовому вигляді відсотки за користування кредитними коштами.
		До того ж, у даному випадку, необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів. 
		З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту таУмов та Правил надання банківських послуг, оскількиУмови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
		На підставі наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати, що, при укладенні договору з відповідачкою по справі ОСОБА_1 , позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
		Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону  споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору, й доводи апеляційної скарги позивача в цій частині є необґрунтованими та не приймаються колегією суддів.
		В матеріалах справи міститься виписка за рахунком ОСОБА_1 , яка надавалася позивачем до суду першої інстанції та з якої вбачаються операції за карткою, зокрема, зняття готівкових коштів, придбання товарів, поповнення карткового рахунку (а.с. 69-98).
		За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
		Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
		Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
		Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
		Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
		При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
		Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій та з наданих позивачем виписок з особового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач по справі користувалась кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості по кредиту.
		Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що наданіАТ КБ «ПриватБанк» по справі докази єналежними та допустимими, у розумінні ст. ст. 58-59 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до наданого позивачем розрахунку з 18.06.2014 року по 12.04.2021 року користувалась кредитними коштами, наданими їйПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», за договором б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
		Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, та наявної в матеріалах справи виписки з особового рахунку  ОСОБА_1 , станом на 12.04.2021 року, відповідач, з урахуванням часткового виконання зобов`язань за кредитним договором, має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 46648, 23 грн. в т.ч. заборгованість за поточним тілом кредиту - 31924,52грн., та за простроченим тілом кредиту - 14723,71грн.,.
		Проте, нарахована позивачем заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6115,38 грн. не може бути стягнута з відповідача на користь позивача з тих підстав, що за спірний період позивачем використано 304047,36грн. кредитних коштів, на повернення кредитних коштів внесено 323634,70 грн., що підтверджується як наданим позивачем розрахунком за кредитним договором, так і наданою позивачем випискою з особового рахунку відповідача, натомість нарахування позивачем заборгованості за тілом кредиту здійснено АТ КБ «Приватбанк» шляхом списання з карткового рахунку відсотків за використання кредитного ліміту, що не є фактично використаними позичальником коштами та не може вважатися складовою заборгованості за тілом кредиту.
		На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає цілком правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту.
		Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
		Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»  залишити без задоволення
		Рішення Дзержинськогорайонного судуміста КривогоРогу  Дніпропетровськоїобласті від 16листопада 2021року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		Повне судове рішення складено 30 червня 2022 року.
		 
		 
		 
		Головуючий: 
		 
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...