Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/4119/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 01.07.2022. Зареєстровано: 02.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2022.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 560/4119/22
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		01 липня 2022 рокум. Хмельницький
		Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук А.М. розглянувши адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просить:
		- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , періодів роботи у Сімферопольському СУ-621 Трест «Укргідроспецфундаментбуд» з 04.12.1979 по 02.07.1980 у Транспортному кооперативі Далекі автомобільні термінові перевезення з 30.05.1989 по 06.04.1996, в Колгоспі ім. В.І.Леніна Сімферопольського району з 13.07.1981 по 06.09.1982, по довідках №2930/03-10 від 15.11.2018 та №2929/03-10 від 15.11.2018, та період військової служби в Радянській армії з 09.11.1977 по 23.11.1979 по довідці №63 від 30.01.2019;
		- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №222650000460 від 28.12.2021 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 - скасувати;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 23.12.2021, зарахувавши до страхового стажу період роботи у Сімферопольському СУ-621 Трест «Укргідроспецфундаментбуд» з 04.12.1979 по 02.07.1980, у Транспортному кооперативі Далекі автомобільні термінові перевезення з 30.05.1989 по 06.04.1996, в Колгоспі ім. В.І.Леніна Сімферопольського району з 13.07.1981 по 06.09.1982 по довідках №2930/03-10 від 15.11.2018 та №2929/03-10 від 15.11.2018 та період військової служби в Радянській армії з 09.11.1977 по 23.11.1979 по довідці №63 від 30.01.2019.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про призначення пенсії за віком. Проте отримав протиправну відмову.
		До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що страховий стаж позивача є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
		На думку відповідача, обчислення стажу, призначення та виплата пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України. Тому, позовні вимоги зобов`язального характеру є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
		Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області правом подати відзив не скористалося.
		Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.03.2022 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2022 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін відмовлено.
		Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2022 позовну заяву ОСОБА_1 , залишено без руху.
		Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.05.2022 продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
		Згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.07.1977 позивач в період з 04.12.1979 по 02.07.1980 працював на посадах автокранівника 6-го розряду (з 04.12.1979 по 19.12.1979) та шофера (з 19.12.1979 по 02.07.1980) у Сімферопольському СУ-621 Трест «Укргідроспецфундаментбуд».
		Запис про звільнення №7 від 02.07.1980 засвідчений печаткою Сімферопольського СУ-621 Трест «Укргідроспецфундаментбуд», наявний запис про посадову особу, що його здійснила, де її посада теж зазначена як Старший інспектор з кадрів ССУ-621.
		Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.07.1977 позивач в період з 30.05.1989 по 06.04.1996 працював на посаді водія другого класу на автомобілі КАМАЗ 53212 у Транспортному кооперативі Далекі автомобільні термінові перевезення.
		Період роботи у Транспортному кооперативі Далекі автомобільні термінові перевезення з 30.05.1989 по 06.04.1996 чітко зазначено в трудовій книжці. В трудовій книжці запис №20 про звільнення від 06.04.1996 у зв`язку з ліквідацією кооперативу засвідчений печаткою із зазначенням напису УРСР.
		Також, в період з 13.07.1981 по 06.09.1982 позивач був працевлаштований в Колгоспі ім.В.І. Леніна Сімферопольського району, був його членом та отримував відповідний заробіток, що підтверджується трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 від 18.06.1981, довідками №2930/03-10 від 15.11.2018 та №2929/03-10 від 15.11.2018, виданими органом окупаційної влади Російської Федерації у Автономній Республіці Крим Адміністрація Донського сільського поселення Сімферопольського району Республіки Крим, який окупаційною владою проголошений правонаступником держателя архівів колишнього Колгоспу ім.В.І. Леніна Сімферопольського району. Вказане підтверджується довідкою №2931/03-10 від 15.11.2018 та записом в трудовій книжці.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 23.12.2021 про призначення пенсії за віком згідно з Законом №1058-IV.
		Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 28.12.2021 №222650000460 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (18 років). Страховий стаж позивача складає 14 років 2 місяці 5 днів. До страхового стажу не зараховані періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 27.07.1977 з 04.12.1979 по 02.07.1980, оскільки відсутня назва при прийомі на роботу, з 30.05.1989 по 06.04.1996 - печатка при звільненні не України а УРСР, період роботи з липня 1981 по вересень 1982 по довідці №2930/03-10 від 15.11.2018 та №2929/03-10 від 15.11.2018 та період військової служби з 09.11.1977 по 23.11.1979 по довідці №63 від 30.01.2019, оскільки довідки видані на непідконтрольній Україні території.
		Про зазначене рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.01.2022 №2200-0219-8/208.
		Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
		Питання, що пов`язані з пенсійним забезпеченням врегульовані Законом №1058-1V.
		За змістом статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу 25 років.
		У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2021 по 31.12.2021 від 18 до 28 років.
		Спірним є наявність в позивача страхового стажу.
		Щодо доводів відповідачів про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду з 04.12.1979 по 02.07.1980, оскільки відсутня назва при прийомі на роботу, з 30.05.1989 по 06.04.1996 - печатка при звільненні не України а УРСР, період роботи з липня 1981 по вересень 1982 по довідці №2930/03-10 від 15.11.2018 та №2929/03-10 від 15.11.2018 та період військової служби з 09.11.1977 по 23.11.1979 по довідці №63 від 30.01.2019, оскільки довідки видані на непідконтрольній Україні території, суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
		Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
		Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
		Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
		Постановою Держкомтруда СРСР 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція №162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
		Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
		Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
		Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
		Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
		Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
		Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції №58.
		Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
		Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб,
		Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
		Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
		Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
		Відповідачі не врахували, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
		Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
		Період роботи позивача у Сімферопольському СУ-621 Трест «Укргідроспецфундаментбуд» з 04.12.1979 по 02.07.1980 зазначений в трудовій книжці. Запис про звільнення №7 від 02.07.1980 засвідчений печаткою Сімферопольського СУ-621 Трест «Укргідроспецфундаментбуд», наявний запис про посадову особу, що його здійснила, де її посада теж зазначена як "Старший інспектор з кадрів ССУ-621".
		Щодо не зарахування вказаного періоду роботи у зв`язку з відсутністю у записі №5 назви підприємства при прийомі на роботу, то підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
		Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.
		Період роботи позивача у Транспортному кооперативі Далекі автомобільні термінові перевезення з 30.05.1989 по 06.04.1996 чітко зазначено в трудовій книжці. В трудовій книжці запис №20 про звільнення від 06.04.1996 у зв`язку з ліквідацією кооперативу засвідчений печаткою із зазначенням напису УРСР.
		Суд зазначає, що несвоєчасна зміна відповідальними особами Транспортного кооперативу Далекі автомобільні термінові перевезення печатки не може призводити до порушення права позивача щодо неврахування цього періоду його роботи до страхового стажу.
		Крім того, запис № 20 у трудовій книжці про звільнення з роботи завірений печаткою кооперативу, а не «печаткою УРСР», як зазначає відповідач. На печатці кооперативу лише є напис «УРСР».
		Також, що стосується доводів відповідачів щодо не зарахування періоду роботи з липня 1981 по вересень 1982 по довідці №2930/03-10 від 15.11.2018 та №2929/03-10 від 15.11.2018 та періоду військової служби з 09.11.1977 по 23.11.1979 по довідці №63 від 30.01.2019, оскільки довідки видані на непідконтрольній Україні території, суд оцінює їх критично, оскільки на даний час відсутня можливість перевірити підстави їх видачі або надіслати відповідні запити на тимчасово окуповану територію, не повинно мати наслідком позбавлення особи права на пенсійне забезпечення.
		З огляду на те, що будь-які конкретні зауваження до змісту або форми довідок у відповідача відсутні, і відсутні також належні докази, які спростовують факт роботи та військової служби у вказаний період, у суду немає підстав не врахувати наявність цих документів в цілях вирішення вимог позову. Зважаючи на це, позивач має дійсні і легітимні довідки, які відповідач зобов`язаний врахувати.
		Верховний Суд зазначив у постанові від 22 жовтня 2018 року по справі № 235/2357/17 зазначив, що акти окупаційної влади приймаються у виключних випадках (коли відмова від визнання таких актів порушує права громадян). Визнання в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій жодним чином не легітимізує окупаційну владу). Таким чином, пенсія повинна обчислюватись із заробітної плати з урахуванням всього стажу роботи в Криму.
		У 1971 року Міжнародний Суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присут ності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`я зані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, напри клад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолют ного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним факти чною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо су дами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім по збавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
		При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
		Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях за значав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини по требують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким га рантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
		Вищевказане означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенці єю про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефе ктивними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
		Таким чином, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача спірні періоди, тому такі дії є протиправними, а рішенні від 28.12.2021 №222650000460 про відмову у призначенні пенсії підлягає скасуванню.
		Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача період роботи у Сімферопольському СУ-621 Трест «Укргідроспецфундаментбуд» з 04.12.1979 по 02.07.1980, у Транспортному кооперативі Далекі автомобільні термінові перевезення з 30.05.1989 по 06.04.1996, в Колгоспі ім. В.І.Леніна Сімферопольського району з 13.07.1981 по 06.09.1982 по довідках №2930/03-10 від 15.11.2018 та №2929/03-10 від 15.11.2018 та період військової служби в Радянській армії з 09.11.1977 по 23.11.1979 по довідці №63 від 30.01.2019.
		Суд також зазначає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату йому пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV.
		Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
		Оскільки позивач досяг пенсійного віку 22.12.2021, а звернувся з заявою 23.12.2021 та, як встановив суд, мав визначений законодавством страховий стаж, то пенсія йому має бути призначена з 23.12.2021.
		Щодо доводів відповідача про те, позовна вимога зобов`язального характеру є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.
		На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
		Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
		У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом №1058-ІV.
		Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
		За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
		Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністратвиний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволити.
		Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , періодів роботи у Сімферопольському СУ-621 Трест «Укргідроспецфундаментбуд» з 04.12.1979 по 02.07.1980 у Транспортному кооперативі Далекі автомобільні термінові перевезення з 30.05.1989 по 06.04.1996, в Колгоспі ім. В.І.Леніна Сімферопольського району з 13.07.1981 по 06.09.1982, по довідках №2930/03-10 від 15.11.2018 та №2929/03-10 від 15.11.2018, та період військової служби в Радянській армії з 09.11.1977 по 23.11.1979 по довідці №63 від 30.01.2019.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 28.12.2021 №222650000460, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Сімферопольському СУ-621 Трест «Укргідроспецфундаментбуд» з 04.12.1979 по 02.07.1980, у Транспортному кооперативі Далекі автомобільні термінові перевезення з 30.05.1989 по 06.04.1996, в Колгоспі ім. В.І.Леніна Сімферопольського району з 13.07.1981 по 06.09.1982 по довідках №2930/03-10 від 15.11.2018 та №2929/03-10 від 15.11.2018 та період військової служби в Радянській армії з 09.11.1977 по 23.11.1979 по довідці №63 від 30.01.2019.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 23 грудня 2021 року.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 992 грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)  Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1,Суми,Сумська область,40009 , код ЄДРПОУ - 21108013)  
		Головуючий суддя А.М. Ковальчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...