Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/26257/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 04.07.2022. Зареєстровано: 05.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2022.
Дата набрання законної сили: 04.07.2022
Номер судового провадження: A/855/4561/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/26257/21                                                              Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		  04 липня 2022 року                                                                                            м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді Федотова І.В.,
		суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона Газ-Енергія", Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" в формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона Газ-Енергія", за участі третьої особи - публічне акціонерне товариство "Укрнафта" про визнання протиправними та скасування рішень, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Спільне підприємство «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач, ТОВ «БНК) звернулось до суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач-1, Держгеонадра), Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - відповідач-2, ДКЗ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія» (далі - відповідач-3, ТОВ «Аркона Газ-Енергія»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта»), в якому просило:
		- визнати протиправним та скасувати рішення ДКЗ про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016, викладене у абзаці другому пункту 3.6 цього Протоколу, а саме в частині слів: «Згідно з наданим обґрунтуванням попередніх техніко- економічних розрахунків рентабельності розробки покладів визнати за доцільне об`єднати Свистунківську та Червонолуцьку нафтогазоносні ділянки в єдине Свистунківсько - Червонолуцьке родовище з метою зменшення економічного ризику розробки родовища»;
		- визнати протиправним та скасувати рішення ДКЗ про апробацію запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016, викладене у пункті 3.4 цього Протоколу; 
		- визнати протиправним та скасувати рішення ДКЗ про відмітку запасів Свистунківсько- Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016, викладене у пункті 3.5 цього Протоколу;
		-визнати протиправним та скасувати рішення Держгеонадра про визнання висновків колегії ДКЗ стосовно об`єктів, розглянутих у протоколі № 3659 обґрунтованими та про схвалення Протоколу ДКЗ № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016, викладене у пункті 1.4 протоколу засідання Робочої групи Держгеонадра з розгляду протоколів ДКЗ № 50 від 22.11.2016, а саме в частині слів: «Щодо розгляду результатів державної експертизи матеріалів геолого- економічної оцінки родовищ вуглеводневої сировини, виконаної ДКЗ: визнати висновки колегії ДКЗ стосовно об`єктів, розглянутих у протоколах № 3659 обґрунтованими. Схвалити протоколи ДКЗ: протокол № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько - Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016»;
		-визнати протиправним та скасувати наказ Держгеонадра № 217 від 15.05.2017 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 4 додатка № 1 щодо надання ТОВ «Аркона Газ-Енергія» на 20 років спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у т.ч. ДПР з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько- Червонолуцького родовища; 
		-визнати протиправним та скасувати наказ Держгеонадра № 138 від 01.02.2021 «Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 1 додатка б/н щодо внесення змін до Спеціального дозволу № 4830 від 18.05.2017 відповідно до пп. 1, 3 п. 17 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011;
		-визнати недійсним спеціальний дозвіл № 4830 від 18.05.2017 на геологічне вивчення нафтогазонасосних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько- Червонолуцького родовища, виданий ТОВ «Аркона Газ-Енергія».
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року позов було задоволено. 
		Не погоджуючись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Аркона Газ-Енергія", Державна служба геології та надр України, Державна комісія України по запасах корисних копалин звернулася до суду з апеляційною скаргою, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Доводи апеляційної скарги Державної служби геології та надр України ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з порушенням всіх встановлених КАС України принципів, без врахування всіх фактичних обставин справи.
		Вказує на відсутність порушеного права позивача та не досвідченості даного питання судом, та відсутність порушень законодавства при наданні ТОВ «Аркона-Газ-Енергія» спецдозволу №4830.
		Також, зауважує, що докази надані Державною службою геології та надр України, а також Державної комісії по запасах корисних копалин досліджені загалом не були, тобто в рішенні висвітлені аргументи позивача в односторонньому порядку, що є порушенням застосування норм КАС України. 
		Доводи апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона Газ-Енергія" ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не вмотивовано порушення прав позивача, також, всупереч вимогам чинного законодавства не застосовано рішення судів, які набрали законної сили у справі №826/7627/18, №826/14653/17 з подібними підставами позову відносно тотожного предмету спору. Натомість здійснено прихований перегляд рішень ВС у даних справах, чим порушено принципи правової визначеності та обовязковості судового рішення, закріплених у ст.2,6,14 КАС України та положеннях ст.6 Конвенції.
		Також, апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції прийнято позов до провадження поза строками встановленими КАС України, та скасовано індивідуально-правові акти, які вичерпали свою дію на підставі позовних вимог не учасника правовідносин.
		Доводи апеляційної скарги Державної комісії України по запасах корисних копалин ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, вказує про те, що відбувається маніпулювання такими поняттями як «утворення родовища» і «надання назви об`єкту на користування надрами».
		Надалі у своїй апеляційній скарзі вказаний апелянт висловлює свої доводи на спростування висновків суду першої інстанції по суті порушених питань у позовних вимогах.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. 
		Як вбачається з матеріалів справи, Протоколом засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 за наслідками розгляду наданих ТОВ «Аркона-Газ-Енергія» матеріалів геолого-економічної оцінки запасів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища (далі - Протокол ДКЗ № 3659) було прийнято ряд рішень, спрямованих на утворення та апробацію запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, зокрема: (1) визнано відповідне родовище підготовленим до геологічного вивчення, у т.ч. для дослідно-промислової розробки з продовженням видобування вуглеводнів (промислова розробка) (п. 3.1 Протоколу ДКЗ №3659); (2) апробовано-, коефіцієнти вилучення вільного газу та конденсату (п. 3.4.1 Протоколу ДКЗ № 3659), поточні станом на 01.01.2016 запаси вільного газу (п. 3.4.2 Протоколу ДКЗ № 3659), поточні станом на 01.01.2016 запаси конденсату (п. 3.4.3 Протоколу ДКЗ № 3659), запаси супутніх вуглеводневих корисних компонентів у вільному газі (п. 3.4.4 Протоколу ДКЗ № 3659); (3) відмічені початкові запаси і ресурси: вільного газу (п. 3.5.1 Протоколу ДКЗ № 3659), конденсату (п. 3.5.2 Протоколу ДКЗ № 3659), супутніх вуглеводневих корисних компонентів у вільному газі (п. 3.5.3 Протоколу ДКЗ № 3659); (4) згідно з наданим обґрунтуванням попередніх техніко-економічних розрахунків рентабельності розробки покладів визнано за доцільне об`єднати Свистунківську та Червонолуцьку нафтогазоносні ділянки в єдине Свистунківсько-Червонолуцькеродовище з метою зменшення економічного ризику розробки родовища (п. 3.6 Протоколу ДКЗ № 3659). 
		Протоколом засідання Робочої групи Держгеонадра № 50 від 22.11.2016 введено в дію зазначений Протокол ДКЗ № 3659 від 28.09.2016. 
		13.03.2017 ТОВ «Аркона-Газ Енергія» звернулося до Держгеонадра із заявою № 12/14 (№5621/02/12-17) про надання спеціального дозволу на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища без проведення аукціону з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ), терміном на 20 років. Підставою для надання дозволу у заяві було визначено підпункт 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 (далі - Порядок № 615).
		Наказом Держгеонадра № 217 від 15.05.2017, у зв`язку із наявністю підстав для надання спеціальних дозволів на користування надрами та враховуючи пропозиції Комісії з питань надрокористування надано ТОВ «Аркона Газ-Енергія» дозвіл на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища строком на 20 років відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615.
		На підставі зазначеного наказу Держгеонадра видано ТОВ «Аркона Газ-Енергія» спеціальний дозвіл на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища №4830 від 18.05.2017 з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки вуглеводнів родовища, геолого-економічної оцінки і затвердження запасів ДКЗ України (промислова розробка родовищ) (далі - Спецдозвіл № 4830).
		Вважаючи рішення ДКЗ та Держгеонадра про видачу Спецдозволу № 4830 на користь ТОВ «Аркона Газ-Енергія» протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
		Колегія суддів при прийнятті даної постанови виходить з наступного.
		Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
		Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
		Колегія суддів зауважує, що строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. 
		Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
		При цьому, Верховний Суд у постановах від 16 жовтня 2020 року у справі №640/18439/19 та від 19 січня 2021 року у справі №440/4686/19 зауважував, що частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). 
		При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач, у своїй позовній заяві вказував про те, що 21.04.2021 на запит позивача ПАТ «Укрнафта» повідомило ТОВ "БНК" підстави свого звернення до Офісу Генерального прокурора та надало в розпорядження позивача текст свого звернення та інші матеріали, що підтверджують незаконність видачі Спецдозволу № 4830, зокрема висновок комплексної судової економічної експертизи у Харківському науково-дослідному інституті судових експерти ім. М.С. Бокаріуса, проведеної на підставі постанови детектива Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні №52018000000000182 від 02.03.2018.
		При цьому, в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції, враховуючи те, що позивач не був суб`єктом спірних правовідносин щодо видачі оскаржуваних індивідуальних актів, дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, спірні рішення було прийнято протоколом засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 та наказом Держгеонадра № 217 від 15.05.2017 було прийнято рішення про надання ТОВ «Аркона-Газ Енергія» спецдозволу на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища, що стало підставою для видачі спірного спеціального дозволу на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища № 4830 від 18.05.2017.
		При цьому, колегія суддів враховує, що позивач не був учасником правовідносин на момент їх виникнення, та оспорює вищевказані рішення з мотивів позбавлення його права на участь у аукціоні.
		Однак, дослідивши вищевказане питання, колегія суддів встановила, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА», код ЄДРПОУ 00135390 є одним із засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Бориславська нафтова компанія». 
		При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 16.03.1999 по 20.07.2014 спеціальним дозволом на геологічне вивчення Червонолуцького родовища володіло ПАТ «Укрнафта» на підставі дозволів № 1166 від 16.03.1999 та № 2501 від 20.07.2004.
		У 2010 році ПАТ «Укрнафта» зареєструвало матеріали геолого- економічної оцінки запасів вуглеводнів (ГЕО-1) Червонолуцького родовища звернулось до ДКЗ для розгляду та затвердження виконаних робіт відповідним протоколом.
		Протоколом ДКЗ України № 2148 від 21.12.2010 було затверджено детальну геолого-економічну оцінку запасів вуглеводнів (ГЕО-1) Червонолуцького родовища, яку провело ПАТ «Укрнафта».
		На підставі Наказу Державної служби геології та надр України від 27 вересня 2011 року №90 ПАТ "Укрнафта" був наданий спеціальний дозвіл на користування надрами Свистунківсько - Червонолуцької площі №2501, термін дії якого збіг 20 липня 2014 року.
		12 липня 2016 року Державною службою геології та надр України було відмовлено ПАТ "Укрнафта" у наданні спеціального дозволу на користування надрами відповідно до пункту 19 Порядку № 615. 
		Наказом Держгеонадра № 217 від 15.05.2017 надано ТОВ «Аркона Газ-Енергія» дозвіл на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища строком на 20 років.
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з аналогічними підставами, що були заявлені ПАТ «Укрнафта» у справах № 826/14653/17 та №826/7627/18.
		Так, колегією суддів встановлено, що у листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулося до суду із позовом до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державна комісія України по запасах корисних копалин, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило: 
		- скасувати протокол Робочої групи Державної служби геології та надр України з розгляду протоколів Державної комісії України по запасах корисних копалин від 22.11.2016 № 50 щодо Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища, а саме в частині слів: «Щодо розгляду результатів державної експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ вуглеводневої сировини, виконаної ДКЗ: визнати висновки колегії ДКЗ стосовно об`єктів, розглянутих у протоколах № 3659 обґрунтованими. Схвалити протоколи ДЗК: протокол № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016»;
		- скасувати наказ Держгеонадра «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 4 додатка №1 щодо надання на 20 років спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку (далі також - ДПР) з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка) Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища ТОВ «Аркона Газ-Енергія» від 15.05.2017 № 217; 
		- визнати спеціальний дозвіл від 18.05.2017 № 4830, виданий ТОВ «Аркона Газ-Енергія» на геологічне вивчення нафтогазонасосних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка) Свистунківсько-Червонолуцького родовища, недійсним.
		За результатами розгляду вищевказаного позову, у задоволенні позову було відмовлено.
		При цьому, ПАТ «Укрнафта» звернулось до суду із вищевказаним позовом ще в листопаді 2017 року.
		Колегія суддів враховує, що ТОВ «БНК» є самостійною юридичною особою, яка має цивільну правоздатність та цивільну дієздатність, а також має власні права та інтереси.
		Так, позивач зауважує, що про протиправність видачі Спецдозволу №4830 дізналось 16.04.2021 в день публікації в офіційному друкованому виданні статті з відомостями щодо протиправності видачі такого Спецдозволу.
		Крім того, позивач вказує на відсутність у нього обов`язку вивчати та здійснювати моніторинг тих чи інших публікацій у ЗМІ, які стосувались спірного Свистунівсько-Червонолуцького родовища.
		При цьому, колегією суддів було досліджено публікації офіційного друкованого видання «Голос України», численні публікації у ЗМІ та на офіційному сайті ПАТ «Укрнафта», в результаті чого суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач повинен був і міг, за умови зацікавленості спірним родовищем, дізнатися про наявність спірного питання щодо видачі спецдозволу на користування родовищем без проведення аукціону значно раніше, ніж останній звернувся до суду з вищевказаним позовом. 
		Так, про наявність вказаної інформації, зокрема у ЗМІ та офіційних друкованих виданнях свідчать, зокрема, випуск «Голос України» 07 березня 2019 року, в якому згадується про протиправність видачі спецдозволу на користування Свистунівсько-Червонолуцьким родовищем, випуск «Голос України» 08 листопада 2019 року, в якому конкретно зазначено учасників справи, її номер та предмет позову.
		Також, колегія суддів звертає увагу, що наказ Державної служби геології та надр України від 15.05.2017 №217 було своєчасно опубліковано на офіційному веб сайті суб`єкта владних повноважень.
		Крім того, на офіційному сайті ПАТ «Укрнафта» містяться статті щодо спірного питання, зокрема, за 04.08.2020, 02.07.2020, 21.10.2019, 15.02.2019, 19.02.2018.
		Як зазначалось вище, позивач стверджує, що про протиправність видачі Спецдозволу №4830 дізнався 16.04.2021 в день публікації в офіційному друкованому виданні статті, після чого звернувся до ПАТ «Укрнафта» із відповідним запитом. 
		Разом з тим, позивачем не надано доказів неможливості звернення останнього до ПАТ «Укрнафта» після публікацій як на офіційному сайті ПАТ «Укрнафта» статей від 04.08.2020, 02.07.2020, 21.10.2019, 15.02.2019, 19.02.2018, так і публікації у «Голосі України».
		Таким чином, на підставі викладеного, враховуючи, що ПАТ «Укнафта» є засновником ТОВ «БНК», а також резонансність спірного питання, наявність публічного та приватного інтересу за ходом його вирішення та численні публікації у ЗМІ, на офіційному сайті ПАТ «Укрнафта» та офіційне видання «Голос України», колегія суддів дійшла висновку, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, якщо таке на його думку порушене, ще з моменту звернення ПАТ «Укрнафта» до суду у справі 826/14653/17. 
		Колегія суддів звертає увагу, що саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		У відповідності до змісту статті 121 КАС пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
		Слід зауважити, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
		Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
		Колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
		Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 року у справі № 826/11070/17.
		Предметом судового розгляду в даній справі є, в тому числі, визнання недійсним спеціального дозволу № 4830 від 18.05.2017.
		Колегія суддів апеляційного суду вважає, що будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідачів, якщо позивач вважав, що діями відповідачів порушуються його права та законні інтереси.
		Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
		Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
		У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).
		Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
		Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
		За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду, відтак висновок суду першої інстанції про звернення позивача в межах шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом, є помилковим.
		Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права, розглянувши спір по суті позовних вимог, що підлягали залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду. 
		Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без розгляду.
		Керуючись ст.ст. 34, 243, 311, 319, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона Газ-Енергія", Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин задовольнити частково. 
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" в формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона Газ-Енергія", за участі третьої особи - публічне акціонерне товариство "Укрнафта" про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без розгляду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:                                                                      І.В. Федотов
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                          Н.М. Єгорова
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 Є.О. Сорочко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...