Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3744/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівля - продаж; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано судом: 04.07.2022. Зареєстровано: 05.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2022.
Дата набрання законної сили: 17.01.2023
Результат оскарження 17.01.2023 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22.06.2022м. ХарківСправа № 922/3744/21
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Пономаренко Т.О.                     
		при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
		 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом   Заступника керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Богданівська, б.17)   в інтересах держави, в особі  1) Первомайської районної державної адміністрації Харківської області (64107, Харківська обл., місто Первомайський, вул. Соборна, буд. 16; код ЄДРПОУ: 23918373) 2) Харківської обласної державної адміністрації (61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Сумська, буд. 64; код ЄДРПОУ: 23912956) 3) Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області (64141, Харківська обл., Первомайський р-н, селище Біляївка, вул. Соборна, буд. 1; код ЄДРПОУ: 04399559)   до   Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )   про  визнання відсутнім права користування (оренди) земельної ділянки та повернення земельної ділянки з розташованою на ній водоймою (ставком)за участю :
		прокурора - Клейн Л.В., посвідчення №057300  від 09.10.20.
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		15.09.2021 заступник керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської обласної державної адміністрації та Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просить суд:
		- визнати відсутнім у суб`єкта підприємницької діяльності - фізичні особи ОСОБА_1 права користування (оренди) на земельну ділянку площею 24,016 га відповідно до договору оренди землі від 17.05.2005, розташовану в територіальних межах Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області;
		- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію за суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6324584000:03:000:0091, припинивши право оренди на зазначену земельну ділянку (номер запису про інше речове право: 9301836);
		- зобов`язати суб`єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 повернути державі в особі Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області земельну ділянку загальною площею 24,0160 га з кадастровим номером 6324584000:03:000:0091;
		- стягнути з суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подачу позовної заяви.
		          В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор вказує на незаконне використання суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Хахітва Валентином Миколайовичем земель водного фонду та розташованої на них водойми без укладення відповідного договору оренди (додаткової угоди до договору), чим порушено інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів та не забезпечено надходження до бюджетів орендних платежів у тому обсязі, на які держава має право розраховувати.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.09.2021 позовну заяву заступника керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської обласної державної адміністрації та Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання відсутнім права користування (оренди) земельної ділянки та повернення земельної ділянки з розташованою на ній водоймою (ставком) залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.
		29.09.2021 на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 20.09.2021 заступник керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області   надав інформацію на виконання ухвали суду по справі №922/3744/21 (вх.№22818 від 29.09.2021) разом із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.10.2021 прийнято позовну заяву (вх.№3744/21 від 15.09.2021) заступника керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської обласної державної адміністрації та Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання відсутнім права користування (оренди) земельної ділянки та повернення земельної ділянки з розташованою на ній водоймою (ставком) до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3744/21. Визначено, справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на   03.11.2021. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачам, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст. 167 ГПК України. Звернуто увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Запропоновано учасникам справи забезпечити участь у судовому засіданні компетентного представника з документами, що посвідчують його особу та повноваження. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою.
		29.10.2021 через канцелярію Господарського суду Харківської області від Харківської обласної державної адміністрації надійшла заява про залишення позову без розгляду (вх.№25451 від 29.10.2021) в частині залучення ХОДА до участі у справі в якості позивача у зв`язку з відсутністю порушення прав та інтересів ХОДА, оскільки з 27.05.2021 внесено зміни до Земельного кодексу України, зокрема, змінено визначення земель державної та комунальної власності. 
		03.11.2021 через канцелярію Господарського суду Харківської області від голови Біляївської сільської ради надійшли пояснення (вх.№25857 від 03.11.2021), в яких пояснив, що 06.09.2021 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» внесені відомості за номером 43872891 про реєстрацію права власності Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області на земельну ділянку з кадастровим номером 6324584000:03:000:0091.
		Зазначив, що сільська рада не заперечує проти розгляду судом даної позовної заяви Лозівської окружної прокуратури Харківської області, сподівається на об`єктивне і неупереджене дослідження в ході судових засідань всіх матеріалів справи та покладається на розсуд суду під час винесення рішення за результатами розгляду.
		Також, з урахуванням того, що з 12.03.2020 в Україні, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОУГО-19» (зі змінами), запроваджено карантин через спалах у світі коронавірусу та враховуючи складну епідемічну ситуацію на території області, голова Біляївської сільської ради просив справу розглядати без участі Біляївської сільської ради.
		Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.11.2021 та 24.11.2021 відкладено підготовче засідання на 24.11.2021 та 15.12.2021 відповідно.
		Разом з цим, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
		Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.12.2021 відкладено підготовче засідання на 29.12.2021 та зобов`язано представника прокуратури надати пояснення щодо способу захисту права.
		23.12.2021 через канцелярію Господарського суду Харківської області від заступника керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області надійшли пояснення по справі (вх.№30342 від 23.12.2021) щодо способу захисту права. 
		В поясненнях заступник керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області зазначив, що з аналізу норм частини 2 статті 5 ГПК України слід дійти висновку, що порушення прав на земельну ділянку чи законного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, хоча й не передбачений законом, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Отже, заявлена вимога про визнання відсутнім права користувания (оренди) земельною ділянкою, у разі її задоволення, призведе до відновлення порушеного права, захисту інтересів держави та як наслідок, забезпечення в подальшому виконання обов`язку щодо повернення земельної ділянки.
		29.12.2021 через канцелярію Господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (вх.№30654 від 29.12.2021) та заява (вх.№30655 від 29.12.2021) про поновлення процесуального строку разом з відзивом на позовну заяву.
		Протокольною ухвалою суду Харківської області від 29.12.2021 поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк, додаткові пояснення (вх.№30654 від 29.12.2021) представника відповідача, заяву (вх.№30655 від 29.12.2021) про поновлення процесуального строку разом з відзивом на позовну заяву прийнято до розгляду та долучення до матеріалів.
		Як пояснив представник відповідача у відзиві на позовну заяву, на виконання ст.33 Закону України «Про оренду землі» та пункту 8 Договору, з метою продовження терміну його дії на той же самий термін, 16 квітня 2015 року (більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору) СПД ФО ОСОБА_1 письмово звернувся до Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, а також до Харківської обласної державної адміністрації із заявами про повідомлення орендодавця про намір продовжити дію Договору та з доданими проектами відповідних додаткових угод.
		За наслідками цих заяв жодних листів-повіломлень про заперечення в поновленні договору оренди землі від орендодавця Первомайської районної державної адміністрації Харківської області або від Харківської обласної державної адміністрації до СПД ФО ОСОБА_1 не надходило.
		При цьому, на переконання представника відповідача, саме на позивача покладено обов`язок довести надсилання орендодавцем поштою та отримання СПД ФО ОСОБА_1 листів про відмову у продовженні терміну дії договору. Проте, ані позивач, ані Харківська обласна державна адміністрація не надали суду жодного доказу направлення поштою та отримання СПД ФО Хахітва В.М. листів з відмовою у продовженні оренди та договором.
		Більше того, в квітні 2019 року СПД ФО Хахітва В.М вперше отримав від орендодавця Первомайської районної державної адміністрації Харківської області лист від 10.04.2019 №03-32/1162 щодо розгляду його заяви від 16.04.2015 про поновлення вищезазначеного Договору, в якому орендодавець за цим Договором повідомив СПД ФО Хахітва В.М. про те, що райдержадміністрація не заперечує проти поновлення спірного Договору, а також про те, що райдержадміністрацією заяву СПД ФО Хахітва В.М про поновлення вищезазначеного Договору (із додатками) раніше вже було направлено до Харківської обласної державної адміністрації, проте відповіді на цю заяву до райдержадміністрації не надходило.
		При цьому представник відповідача, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №159/5756/18 від 22.09.2020  зазначив, що дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин.  А відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору  оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Так, на переконання представника відповідача, у зв`язку із належним виконанням останнім своїх обов`язків на протязі терміну дії Договору, повідомленням орендодавця про свій намір продовжити термін дії Договору у строки  визначені законодавством України та договором, не отриманням орендарем в період із 16.04.2015 по 31.12.2015 листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні вищезазначеного договору оренди за правилами ст.33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 05.04.2015 та в редакції Закону станом на 06.09.2021), а також з урахуванням продовження користування відповідачем спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 6324584000:03:000:0091, систематичною та повною сплатою ним орендної плати, у тому числі із 16.04.2015 по теперішній час включно, та прийняттям відповідної  орендної плати орендодавцем в розмірі визначеному договором, зазначений договір оренди є поновленим.
		При цьому представник відповідача стверджує, що на теперішній час інформація про право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6324584000:03:000:0091 за СПД ФО Хахітвою Валентином Миколайовичем наявна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із записом про дату державної реєстрації оренди - 06.04.2015 та строком дії речового права - 10 років, тобто до 06.04.2025. Цей запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачем не оскаржувався та є чинним.
		Також, представник відповідача зазначив, що відповідач систематично та у повному обсязі відповідно до вимог спірного договору сплачує орендну плату та станом на 16.11.2021 не має заборгованості із орендної плати.
		В підготовчому засіданні 29.12.2021 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.01.2022.
		19.01.2022 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку, пояснення та заява про застосування позовної давності (вх.№1146 від 19.01.2022). 
		Так, представник відповідача просив суд поновити пропущений з поважних причин строк на подання СПД-ФО Хахітва В.М. до суду пояснень щодо неналежного способу захисту права, обраного позивачем - визнання відсутнім права користування (оренди) земельної ділянки та заяви про застосування позовної давності у справі №922/3744/21. 
		В обґрунтування зазначив, що позивачем 23 грудня 2021 року до Господарського суду Харківської області були надані вищезазначені пояснення по справі без направлення копій цих пояснень іншим учасникам справи. За наслідками ознайомлення 29 грудня 2021 року із змістом пояснень по справі щодо способу захисту права - визнання відсутнім права користування (оренди) земельної ділянки представник відповідача вважає, що у суду наявні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявлених позовних вимог у справі №922/3744/21.
		На переконання представника відповідача, право користування (оренди) СПД ФО Хахітвою Валентином Миколайовичем земельною ділянкою було оформлено відповідно до вимог ст.125 Земельною кодексу України, інформація про право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6324584000:03:000:0091 за СПД-ФО ОСОБА_1 , наявна у Державному peєстрі речових прав на нерухоме майно із записом про дату державної peєстрації права оренди - 06.04.2015 та строком дії речового права - 10 років (тобто до 06.04.2025). А отже, позовні вимоги у справі №922/3744/21 про визнання відсутнім права користування (оренди) земельної ділянки  є незаконними та необґрунтованими.
		Також, представник відповідача просить суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позовних вимог. 
		В обґрунтування заяви представник відповідача зазначив, що враховуючи початкову дату строку позовної давності - дату припинення дії договору (24.05.2015) зазначену позивачем у поясненнях по справі щодо способу захисту права, а також з урахуванням дати звернення позивача із позовом у справі №922/3744/21 вбачається суттєве порушення позивачем строків позовної давності при зверненні до Господарського суду Харківської області із позовною вимогою про визнання відсутнім права користування (оренди) земельною ділянкою у справі №922/3744/21. Також, враховуючі дату запису державної реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6324584000:03:000:0091, за СПД-ФО ОСОБА_1 - 06.04.2015, а також з урахуванням загальнодоступності цієї інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, поряд із датою звернення позивача із позовом у справі №922/3744/21 вбачається суттєве порушення позивачем строків позовної давності при зверненні до Господарського суду Харківської області із позовними вимогами про скасування державної реєстрації за СПД-ФО Хахітвою Валентином Миколайовичем права оренди на вищезазначену земельну ділянку та зобов`язання повернути її державі.   
		Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.01.2022 заяву представника відповідача про поновлення процесуального строку, пояснення та заяву про застосування позовної давності (вх.№1146 від 19.01.2022) прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.
		Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.01.2022 відкладено судове засідання на 26.01.2022.
		25.01.2022 через канцелярію суду від заступника керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності (вх.№1626 від 25.01.2022).
		Так, заступник керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області  зазначив, що враховуючи ту обставину, що відповідач в порушення умов п.19 договору та ч.1 ст.34 Закону України «Про оренду землі», з моменту припинення дії договору, орендовану земельну ділянку не повернув, таке правопорушення є триваючим, а тому в даному випадку відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності. Разом з цим, відповідно до встановленої практики, власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку та вимагаючи повернути таку ділянку. Посилаючись на п.71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, а також п.96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц прокурор зазначив, що позовну вимогу прокурора зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця, на даний час Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області, відповідної земельної ділянки водного фонду.
		26.01.2022 секретарем судового засідання Господарського суду Харківської області телефонограмою було повідомлено сторін про те, що судове засідання, призначене на 26.01.2022 у справі № 922/3744/21 за позовом заступника керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської обласної державної адміністрації, Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання відсутнім права користування (оренди) земельної ділянки та повернення земельної ділянки з розташованою на ній водоймою (ставком), відкладено у зв`язку з перебуванням судді Пономаренко Т.О. на лікарняному. Зазначено, що про дату та час наступного засідання буде повідомлено додатково.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2022 було повідомлено сторін про те, що наступне судове засідання у справі відбудеться 16.02.2022.
		Призначене судове засідання у справі 16.02.2022 не відбулося у зв`язку із надходженням повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Харківської області, про що відповідальними особами суду було складено відповідний акт від 16.02.2022.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.02.2022 повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання у справі відбудеться 02.03.2022.
		Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
		Судове засідання у справі, призначене на 02.03.2022, не відбулося у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану в Україні.
		Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
		Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.05.2022 розгляд справи №922/3744/21 за позовом заступника керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської обласної державної адміністрації та Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання відсутнім права користування (оренди) земельної ділянки та повернення земельної ділянки з розташованою на ній водоймою (ставком) по суті відкладено на 18.05.2022. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Звернуто увагу учасників справи на можливості розгляду заяви за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання відповідно до ч.3 ст.196 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи положення ст.202 ГПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи (заяви) по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою або дистанційними засобами зв`язку. Зазначено, що учасникам справи необхідно письмово повідомити суд про оптимальний для них спосіб отримання інформації щодо розгляду справи.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.05.2022 розгляд справи по суті відкладено на 15 червня 2022 року. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду справи за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання відповідно до ч.3 ст.196 ГПК   України. Роз`яснено учасникам справи можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи положення ст.202 ГПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи (заяви) по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою або дистанційними засобами зв`язку. Зазначено, що учасникам справи необхідно письмово повідомити суд про оптимальний для них спосіб отримання інформації щодо розгляду справи.
		В той же день, Господарський суд Харківської області телефонограмою повідомив представника відповідача, що ухвалою суду від 18.05.2022 відкладено розгляд справи №922/3744/21 за позовом Заступника керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської обласної державної адміністрації, Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання відсутнім права користування (оренди) земельної ділянки та повернення земельної ділянки з розташованою на ній водоймою (ставком) на 15 червня 2022 року об 10:30. Зазначено, що засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, площа Свободи 5, 8-й під`їзд, 1-й поверх, зал №111. Повідомлено, що явка учасників справи та їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Звернуто увагу на можливості розгляду заяви за відсутності учасників справи та їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання відповідно до ч.3 ст.196 ГПК України. Зазначено, що учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України.  
		          Разом з цим, вищезазначену ухвалу суду від 18.05.2022 про відкладення судового засідання було надіслано учасникам справи (їх представникам) на їх офіційні електронні адреси, які зазначені останніми в заявах по суті та з процесуальних питань.
		          Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 №2263-ІХ затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
		Представником відповідача 15.06.2022 в телефонному режимі було повідомлено суд про те, що ним через підсистему "Електронний кабінет" було подано до Господарського суду Харківської області клопотання.
		В судовому засіданні 15.06.2022 судом було оголошено про подання до суду представником відповідача клопотання, які на час проведення судового засідання до суду не надійшли, про що зазначено в протоколі судового засідання від 15.06.2022.
		У зв`язку із вищезазначеним, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2022 відкладено судове засідання на 22.06.2022.
		15.06.2022 секретар судового засідання Господарського суду Харківської області телефонограмою повідомив представника відповідача про те, що наступне судове засідання у справі №922/3744/21 за позовом Заступника керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської обласної державної адміністрації та Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання відсутнім права користування (оренди) земельної ділянки та повернення земельної ділянки з розташованою на ній водоймою (ставком) відкладено на 22 червня 2022 року об 10:50. З`явитися до Господарського суду Харківської області за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8 під., 1-й поверх, каб.№111.
		Також, відповідну ухвалу-повідомлення від 15.06.2022 про відкладення судового засідання було надіслано на офіційну електронну адресу представника відповідача.
		В той же день, після судового засідання, через систему "Електронний суд" до суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№5527 від 15.06.2022) про поновлення пропущеного строку на подання клопотання про зупинення провадження та клопотання (вх.№5528 від 15.06.2022) про зупинення провадження по справі, в яких просив суд:
		- поновити пропущений з поважних причин строк на подання мною - представником інтересів СПД-ФО Хахітва В.М. до Господарського суду Харківської області клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення іншої справи №922/191/22;
		- зупинити провадження у справі №922/3744/21 за позовом заступника керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі: Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської обласної державної адміністрації, Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання відсутнім права користування (оренди) земельної ділянки та повернення земельної ділянки з розташованою на ній водоймою (ставком), до вирішення іншої справи №922/191/22 за позовом Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, що знаходиться у провадженні Господарського суду Харківської області, та набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
		22.06.2022 секретарем судового засідання Господарського суду Харківської області на початку судового засідання було запрошено представника відповідача Мокроусова Юрія Семеновича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення Господарського суду Харківської області з використанням власних технічних засобів за допомогою Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) (згідно ухвали суду від 17.06.2022), проте останній перебував в режимі офлайн, що відображено в протоколі судового засідання від 22.06.2022.
		При цьому ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2022 було попереджено представника відповідача, що у відповідності до ч.5 ст.197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
		Прокурор, який в судовому засіданні 22.06.2022 приймав  участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
		Інші учасники справи в судове засідання 22.06.2022 не з`явились. 
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2022 (в судовому засіданні 22.06.2022 було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали) у задоволенні клопотання представника Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Хахітва В.М. про поновлення пропущеного строку на подання клопотання про зупинення провадження та у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено.
		          Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
		          Згідно ч.2 ст.195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
		За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
		Відповідно до ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
		При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.  
		Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не міг забезпечити безпеку учасників судових проваджень, апарату суду, суддів, а тому був вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв`язку з чим, у Господарському суді Харківської області було встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
		Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
		У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
		Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною.
		Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
		За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
		Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав  і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
		Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня  2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
		Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.
		При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Савенкова проти України», no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, «Папазова та інші проти України», no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).
		У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
		Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).
		З огляду на запровадження на території України воєнного стану, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, а також враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ч.2 ст.195 ГПК України.
		Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
		Також, судом додатково направлялися відповідні процесуальні документи на офіційні електронні адреси сторін, вказані останніми в наявних в матеріалах справи заявах по суті та з процесуальних питань.
		При цьому, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
		Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
		За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
		Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		У судовому засіданні 22.06.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.
		24.05.2005 між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та  суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Хахітва Валентином Миколайовичем (орендар) було укладено договір оренди б/н датований 17.05.2005 (надалі - Договір) (а.с.37-42 т.1).
		Відповідно до п.1. Договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду з розташованою на ній водоймою (ставком) з земель державної власності в територіальних межах  Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області.
		Згідно п.2. Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 24,016 га, в тому числі сільськогосподарського призначення (пасовища) - 10,816 га, під гідротехнічними спорудами - 0,407 га, під водою - 9,577 га, полезахисних лісосмуг - 3,154 га, господарських шляхів - 0,062 га.
		На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: гідротехнічна споруда, яка знаходиться в задовільному стані (п.3.Договору).
		Земельна ділянка передається в оренду разом з гідротехнічною спорудою (п.4.Договору).
		Нормативна грошова оцінка земельної ділянки затверджена розпорядженням Первомайської райдержадміністрації  №122 від 24.04.2003 р. і складає 100 817,00 грн. (п.5.Договору).
		Відповідно до п.8. Договору, Договір укладено на 10 років.
		Після закінчення строку Договору, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
		Пунктом 9 Договору сторони визначили, що орендна плата за землю водного фонду за кожний рік користування, відповідно до протоколу №1 Комісії по розгляду та врегулюванню питань, що виникають в процесі земельних відносин від 05.04.2002, становить 2 682,25 грн.
		Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.10.Договору).
		Згідно п.11. Договору, орендна плата вноситься у строк до 10 числа рівними частинами кожного місяця.
		Розмір орендної плати переглядається щорічно у випадках, передбачених пунктом 12 Договору.
		Відповідно до п.14. Договору, земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб.
		Цільове призначення земельної ділянки - для риборозведення (п.15.Договору).
		Відповідно до п.17. Договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.
		Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у день державної реєстрації цього Договору за актом її приймання-передачі (п.18.Договору).
		Пунктом 19 Договору сторони погодили, що після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав в оренду.
		Відповідно до п.34. Договору, зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
		Дія Договору припиняється у разі:
		закінчення строку, на який його було укладено;
		придбання орендарем земельної ділянки у власність;
		викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
		ліквідації юридичної особи орендаря.
		Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п.35.Договору).
		Згідно п.36 Договору, дія Договору припиняється шляхом його розірвання за:
		взаємною згодою сторін;
		рішення суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
		Пунктом 37 Договору сторони погодили, що розірвання Договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
		Відповідно до п.38 Договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умову або розірвання Договору.
		Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.41.Договору).
		Договір зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.05.2005 за №040568000001.
		В той же день, сторонами було складено та підписано акт передачі та прийому земельної ділянки в натурі, згідно якого орендодавець - Первомайська райдержадміністрація Харківської області передав, а суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа Хахітва Валентин Миколайович прийняв в натурі на місцевості земельну ділянку державної власності загальною площею 24,016 га, в тому числі сільськогосподарського призначення (пасовища) - 10,816 га, під гідротехнічними спорудами - 0,407 га, під водою - 9,577 га, полезахисних лісосмуг - 3,154 га, господарських шляхів - 0,062 га, розташовану в територіальних межах  Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області, на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.05.2005.
		Отже, термін дії Договору - до 24.05.2015.
		Первомайським відділом Лозівської окружної прокуратури Харківської області у ході здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12020220400000412 від 17.09.2020 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, виявлено порушення вимог земельного законодавства при використанні земель водного фонду на території Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області.
		Так, Первомайським відділом Лозівської окружної прокуратури Харківської області було встановлено, що відповідно до умов Договору (п.1), в оренду передається земельна ділянка водного фонду з розташованою на ній водоймою (ставком) з земель державнеї власності в територіальних межах Закутнівської сільської ради Первомайськога району Харківської області, п.14 Договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб, а отже, згідно ст.122 Земельного кодексу України з 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками водного фонду для рибогосподарських потреб належали до компетенції Харківської обласної державної адміністрації.
		Додаткові угоди до Договору щодо заміни особи орендодавця, у тому числі на Харківську обласну державну адміністрацію, сторонами не укладались.
		24.03.3015 до Державного земельного кадастру про земельну ділянку внесено відомості з присвоєнням кадастрового номеру 6324584000:03:000:0091.
		15.04.2015 до Харківської облдержадміністрації Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 направлено заяву (в копії подано до Первомайської райдержадміністрації Харківської області, як сторони по договору оренди, для відома) з проханням поновити договір оренди земельної ділянки, підписати додаткову угоду до договору оренди про заміну сторони орендодавця та укладення договору на новий строк та укласти в новій редакції договір оренди у відповідності до вимог Закону України «Про аквакультуру» та Постанови КМУ №420 від 29.05.20213.
		До вказаної заяви Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Хахітва Валентином Миколайовичем додано проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки водного фонду з розташованою на ній водоймою, відповідно до змісту якої необхідно замінити сторону орендодавця у договорі оренди з Первомайської РДА на Харківську ОДА (п.1 додаткове ї угоди), укласти з Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 договір оренди строком на 10 років (п.2 додаткової угоди), на підставі цієї додаткової угоди укласти у новій редакції договір оренди у відповідності до вимог Закону України «Про аквакультуру» та постанови КМУ №420 від 29.05.2013 (п.З додаткової угоди). 
		Також до заяви додано документи в копіях: договір оренди, розпорядження голови Первомайської РДА від 29.08.2003, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.03.2015, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідка 6-зем, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, аркуші паспорта, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру.
		Здійснивши аналіз змісту проекту додаткової угоди до Договору Первомайським відділом Лозівської окружної прокуратури Харківської області зазначено, що текст додаткової угоди до Договору не містить таких істотних умов договору оренди землі, як об 'єкт оренда та орендна плата.
		Також, 15.04.2015 Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 направив до Харківської облдержадміністрації лист щодо виготовлення паспорту водного об`єкта площею водного дзеркала 9,5770 га.
		Юридичним департаментом Харківської обласної державної адміністрації, за дорученням голови обласної державної адміністрації, розглянуто зазначені листи Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 від 15.04.2015 та 13.05.2015 за №03-61/782 надано відповідь (надіслана з використанням засобів поштового зв`язку), якою повідомлено заявника, що для вирішення питання щодо виготовлення паспорту водного об`єкту та поновлення договору оренди земельної ділянки, необхідно надати до Харківської обласної державної адміністрації документи, які визначені діючим на момент звернення законодавством (Законом України «Про аквакультуру» та ст.51 Водного кодексу України): правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності (користування) на гідроспоруду; витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно та з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з зазначенням інформації про власника земельної ділянки в особі Харківської обласної державної адміністрації; дозвіл на спеціальне водокористування для рибогосподарських потреб; документи, які підтверджують відсутність у Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості по орендній плати за земельну ділянку, відповідно до вимог договору оренди. 
		Також, відповідачу було повернуто матеріали додані до листів.
		Проте, як стверджує прокурор, вказані у листі юридичного департаменту недоліки Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 усунуто не було.
		Згідно з інформацією Харківської обласної державної адміністрації від 24.03.2021 №05-51/400 додаткова угода до Договору оренди про його продовження укладена не була.
		Доказів протилежного матеріали справи не містять.
		Як стверджує прокурор, орендодавець не надав на вимогу орендаря відповідні документи та в додатковій угоді навіть не зазначено істотні умови договору оренди землі - об`єкти оренди та орендна плата, в зв`язку з чим можна дійти висновку, що сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умод договору оренди, у зв`язку із чим такий договір припинив свою дію. використання земельної ділянки можливе виключно на підставі договору оренд а землі, укладеного у письмовій формі з одночасною реєстрацією права оренда землі. У разі закінчення терміну дії договору його поновлення можливе шляхом укладення додаткової угоди у тій формі та таким чином, як це передбачено для договору оренди землі, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону. Продовження терміну дії договору оренди землі після його закінченні є лише передумовою для укладення додаткової угоди до нього, а не підставою вважати договір оренди продовженим.
		На даний час, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про державну реєстрацію іншого речового права (запис №9301836) - права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 за договором оренди від 17.05.2005. 
		Відомості про реєстрацію додаткової угоди в реєстрі відсутні.
		Також, відповідно до інформації Харківської обласної державної адміністрації від 24.03.2021 додаткова угода про продовження Договору оренди землі з СПД ФО ОСОБА_1 не укладена, право оренди на земельну ділянку не зареєстровано.
		На переконання прокурора, за таких умов договір оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом від 17.05.2005 не може вважатись продовженим та припинив свою дію 24.05.2015, оскільки договір зареєстровано в Харківській регіональні ї філії Державного підприємства «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.05.2005 за №040568000001.
		29.11.2020 Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 направлено листа на адресу Харківської обласної державної адміністрації відносно того, що він використовує земельну ділянку на законних підставах (за автоматично поновленим договором оренди) та за цільовим призначенням, виконує умови договору оренди від 17.05.2005 своєчасно (на протязі 15 років) сплачує орендну плату.
		За дорученням керівництва Харківської обласної державної адміністрації Юридичним департаментом Харківської обласної державної адміністрації розглянуто вказаний лист Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та 22.01.2021 надано відповіді, відповідно до якої, відповідачу повідомлено про припинення договору оренди землі та обов`язок повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, згідно з вимогами ст.ст.31,34 Закону України «Про оренду землі».
		Проте, відповідач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, що підтверджується:
		-          протоколом огляду місця події від 02.10.2020 - земельної ділянки з кадастровим номером 6324584000:03:00:0091 слідчим СВ Первомайського ВП ГУНП за участю ОСОБА_1 ;
		-          інформацією Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 26.06.2021 відносно того, що 06.11.2020 та 05.02.2021 проведено заходи державного контролю за дотриманням земельного законодавства на земельній ділянці з кадастровим номером 6324584000:03:000:0091 загальною площею 24,0160 га з цільовий призначенням та видом використання для рибогосподарських потреб та яка використовується СПД ФО ОСОБА_1 та встановлено порушення ст.ст.61,96 Земельного кодексу України, ст.ст.88,89 Водного кодексу України (при складанні протоколу про адміністративне правопорушення громадянин від дачі пояснень та отриманні протоколу відмовився);
		-          інформацією Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області від 17.06.2021 та актом обстеження земельної ділянки від 15.06.2021, що земельна ділянка водного фонду використовується СПД ФО ОСОБА_1 із порушенням чинного законодавства;          І
		-          ГУ ДПС у Харківській області від 27.05.2021 стосовно сплати СПД ФО ОСОБА_1 орендних платежів за використання земельної ділянки.
		Так, зокрема, Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 за 2019 рік сплачено орендну плату у сумі 12 013,31 грн., за 2020 рік - 12 013, 31 грн. та за 2021 рік - 12 031,31 грн.
		В свою чергу відповідач не заперечує факту користування спірною земельною ділянкою.
		Стверджує, що позивачі не надали суду жодного доказу направлення поштою та отримання СПД ФО ОСОБА_1 листів з відмовою у продовженні оренди та Договором.
		Більше того, як стверджує представник відповідача, в квітні 2019 року СПД ФО ОСОБА_1 вперше отримав від орендодавця Первомайської районної державної адміністрації Харківської області лист від 10.04.2019 №03-32/1162 щодо розгляду його заяви від 16.04.2015 про поновлення вищезазначеного Договору, в якому орендодавець за цим Договором повідомив СПД ФО ОСОБА_1 про те, що райдержадміністрація не заперечує проти поновлення спірного Договору, а також про те, що райдержадміністрацією заяву СПД ФО ОСОБА_1 про поновлення вищезазначеного Договору (із додатками) раніше вже було направлено до Харківської обласної державної адміністрації, проте відповіді на цю заяву до райдержадміністрації не надходило.
		Зазначений лист Первомайської РДА від 10.04.2019 №03-32/1162 наявний в матеріалах справи.
		При цьому представник відповідача вважає, що відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору  оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		На переконання відповідача, у зв`язку із належним виконанням останнім своїх обов`язків на протязі терміну дії Договору, повідомленням орендодавця про свій намір продовжити термін дії Договору у строки  визначені законодавством України та Договором, не отриманням орендарем в період із 16.04.2015 по 31.12.2015 листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні вищезазначеного Договору оренди за правилами ст.33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 05.04.2015 та в редакції Закону станом на 06.09.2021), а також з урахуванням продовження користування відповідачем спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 6324584000:03:000:0091, систематичною та повною сплатою ним орендної плати, у тому числі із 16.04.2015 по теперішній час включно, та прийняттям відповідної  орендної плати орендодавцем в розмірі визначеному Договором, вищезазначений Договір оренди є поновленим.
		При цьому відповідач зазначає, що на теперішній час інформація про право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6324584000:03:000:0091 за СПД ФО ОСОБА_1 наявна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із записом про дату державної реєстрації оренди - 06.04.2015 та строком дії речового права -10 років, тобто до 06.04.2025.
		Також, як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся до Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області з листом від 17.11.2021, в якому просив останню привести умови орендних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6324584000:03:000:0091 до вимог діючого земельного законодавства уклавши додаткову угоду до Договору. Проект додаткової угоди відповідачем додано до листа.
		У відповідь на вищезазначений лист  Біляївська сільська рада Лозівського району Харківської області листом від 23.11.2021 №02-21/1970 повідомила відповідача про те, що будь-які рішення щодо вказаної земельної ділянки будуть прийматися після розгляду справи № 922/3744/21 судом по суті.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
		Позиція суду щодо здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в особі позивача
		Відповідно до пункту 3 частини 1  статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді  у виключних випадках  і в порядку, що визначені законом.
		Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Частиною 1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
		Повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством (ч.7 ст.24 Закону України «Про прокуратуру»).
		Відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).
		Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
		При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
		У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
		Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
		Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
		Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
		Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суд.
		Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
		В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим.
		Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.
		Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
		В даному випадку, як зазначив прокурор у позовній заяві, незаконне використання земель водного фонду та розташованої на них водойми без укладення відповідного договору оренди (додаткової угоди) призводить до безпідставного використання СПД ФО Хахітва В.М. спірної земельної ділянки, чим грубо порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню дотримання єдиного порядку набуття та реалізації прав на землю, а також охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Внаслідок безпідставного використання цих земель не забезпечується надходження до бюджетів орендних платежів у тому обсязі, на які держава має право розраховувати. Крім того, неповернення відповідачем земельної ділянки позбавляє власника землі права розпорядитись нею відповідно до повноважень з додержанням конкурентного порядку надання земель за результатами земельних торгів, забезпечивши застосування більш вигідних ринкових ставок орендної плати та отримання окремої орендної плати за використання водного об`єкту, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову. Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.          
		Як свідчать матеріали справи, Лозівською окружною прокуратурою на адресу Лозівської районної державної адміністрації Харківської області, до якої приєднано Первомайську районну державну адміністрацію, 10.06.2021 скеровано листа, у якому ініціювалось питання щодо спонукання захисту інтересів держави у суді.
		У відповіді Лозівської районної державної адміністрації від 25.06.2021 повідомлено прокурора про не звернення із відповідним позовом до суду, оскільки районна державна адміністрація не є уповноваженим органом влади щодо розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 6324584000:03:000:0091.
		Разом з цим, Лозівською окружною прокуратурою на адресу Харківської обласної державної адміністрації, яка згідно з положеннями ст.122 Земельного кодексу України до 27.05.2021 розпоряджалася земельними ділянками водного фонду, 20.05.2021 скеровано листа, у якому ініціювалось питання щодо забезпечення захисту інтересів держави у суді.
		Прокуратурою встановлено, що Харківською обласною державного адміністрацією, яка про закінчення терміну дії договору оренди землі була обізнана ще у 2015 році, оскільки саме вказаний орган не уклав із СПД ФО Хахітва В.М. додаткової угоди про продовження терміну дії спірного договору, не вжито заходів на усунення порушень інтересів держави. 
		Як стверджує прокурор, облдержадміністрація, враховуючи надані їй повноваження, могла перевірити стан використання земель та водойми і вжити заходів до їх повернення, разом з тим, такі заходи вжито не було. Незважаючи на те, що саме облдержадміністрація була зацікавлена в поверненні земельної ділянки, розпорядником якої вона була, з метою її подальшого використання на потреби держави, остання не вживала заходів до повернення земель. Не дивлячись на покладені на Харківську обласну державну адміністрацію обов`язків щодо контролю за укладенням додаткової угоді і, відповідні заходи не було вжито, заходів представницького характеру також не вживалося, що свідчить також і про бездіяльність органу тривалий час.
		01.06.2021 на адресу Лозівської окружної прокуратури надано відповідь, що Харківська обласна адміністрація не є розпорядником та орендодавцем земельної ділянки, підстави для звернення до суду із позовною заявою до СПД ФО Хахітва В.М. відсутні.
		Також Лозівською окружною прокуратурою 10.06.2021 направлено листа до Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області щодо вжиття відповідних заходів, направлених на усунення порушень інтересів держави. 
		17.06.2021 сільською радою надано відповідь, що процес прийняття земель державної власності до комунальної не завершено та бюджетом ради на поточний рік не передбачено витрати на сплату судового збору.
		На переконання прокурора, останній набув право на представництво та звернення до суду за захистом інтересів держави, оскільки відповідні суб`єкти владних повноважень, хоч і усвідомлюють порушення інтересів держави та мали (мають) відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулися. Викладене вказує на усвідомлену пасивну поведінку уповноважених суб`єктів владних повноважень в різний час, свідчить про нездійснення ними захисту інтересів держави упродовж тривалого часу та є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави.
		Як зазначено прокурором, оскільки уповноважений державою орган - Харківська обласна державна адміністрація упродовж тривалого часу самостійно не вжив заходів до захисту порушених інтересів держави, також у найближчий час Біляївська сільська рада Лозівського району Харківської області не має наміру звернутися до суду із позовною заявою, прокурор має правові підстави для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.
		З огляду на зазначене, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави.
		Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами прокурора про необхідність у даній справі здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в особі позивача.
		 
		Позиція суду щодо ефективного способу захисту права 
		Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
		Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
		Виходячи зі змісту предмета та підстав позову, даний спір щодо права користування земельною ділянкою виник саме із земельних правовідносин, які згідно із статею 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.
		Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 Земельного кодексу України, згідно з частиною 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Відповідно до положень частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
		Зазначений у частині 3 статті 152 Земельного кодексу України перелік способів захисту у земельних спорах не є вичерпним.
		Відповідно до статті 5 ГПК України, який встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 ГПК України) здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.    
		Таким чином, процесуальним законом господарському суду надано право здійснювати захист порушених прав і законних інтересів у земельних правовідносинах іншими, ніж передбачено у статті 152 Земельного кодексу України, способами захисту виходячи із їх ефективності.
		Отже, у спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову, як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми статті 152 Земельного кодексу України, а також частини 1 та 2 статті 5 ГПК України.
		З аналізу наведених норм частини 2 статті 5 ГПК України слід дійти висновку, що порушення прав на земельну ділянку чи законного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, хоча й не передбачений законом, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.  
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Така позиція відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.
		У даній справі прокурор звертається за захистом інтересів держави щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, посилаючись на те, що відповідач займає її без належних правових підстав. 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у іншій справі №922/2652/17 за позовом Першого заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрбор-Агро" про визнання відсутнім права користування земельною ділянкою та звільнення земельної ділянки, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погодилася з підставами для відмови у задоволенні позовних вимог, викладених судом апеляційної інстанції, яку мотивовано тим, що позовні вимоги не відповідають способу захисту, передбаченого статтею 16 Цивільного Кодексу України, оскільки прокурором обрано спосіб захисту, який не передбачений законом.
		При цьому, суд касаційної інстанції з посиланням на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України вказав, що наведена норма передбачає такий спосіб захисту як пред`явлення позову про визнання відсутнім права та зазначив, що висновки апеляційного суду про те, що прокурором невірно обрано спосіб захисту права, є такими, що не відповідають наведеним нормам матеріального права та не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 12.06.2013 у справі № 6-32цс13.
		Як вже було зазначено, визначення способів захисту прав на землю врегульовано спеціальними нормами статті 152 Земельного кодексу України, а також положеннями частин 1 та 2 статті 5 ГПК України, а тому не потребує застосування інших кодексів України.
		З огляду на встановлені статтею 152 Земельного кодексу України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені статтею 5 ГПК України вимоги щодо ефективності способу захисту права, позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь - яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі й шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права, тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.
		Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 22 червня 2020 року по справі № 922/2155/18.
		В даному випадку вимога прокурора про визнання відсутнім права не є єдиною вимогою, а була заявлена поряд з вимогами про зобов`язання повернути державі земельну ділянку та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію за відповідачем права оренди на земельну ділянку, які в своїй сукупності забезпечують ефективність обраного способу захисту права позивача.
		 
		Разом з цим, прокурор в тексті позовної заяви посилається на положення статті 1212 Цивільного кодексу України.
		Дослідивши обставини справи та правовідносини, що виникли між учасниками справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Частиною 1 ст.316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
		Частинами 1, 2, 3 ст.319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
		У відповідності зі ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Згідно зі ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння (ст.391 Цивільного кодексу України).
		Власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування або (та) розпорядження ним. Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричинили позивачу збитки. Достатньо, щоб такі дії хоча і не позбавляли власника володіння майном, але об`єктивно порушували його права і були протиправними. Негаторний позов є речово-правовим, може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем та відповідачем зобов`язальних відносин, подається щодо індивідуально-визначеного майна.
		Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
		Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
		Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.
		Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
		Так, згідно правової позиції Велика Палата Верховного Суду викладеної у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452 цс 18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473 цс 18, пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші).
		В свою чергу, згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов`язання.
		Характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
		Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:
		1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);
		2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
		Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
		Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.
		Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
		Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
		Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.
		          З огляду на вищенаведене, посилання прокурора в тексті позовної заяви на положення статті 1212 Цивільного кодексу України є помилковим, у зв`язку з чим судом не приймається до уваги.
		 
		Позиція суду щодо заяви (вх.№25451 від 29.10.2021) про залишення позову без розгляду в частині залучення Харківської обласної державної адміністрації до участі у справі в якості позивача.
		Так, судом встановлено, що 24.05.2005 між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та  суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Хахітва Валентином Миколайовичем (орендар) було укладено договір оренди б/н строком на 10 років, тобто до 24.05.2015.
		Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою з 24.05.2015 по теперішній час.
		Згідно умов Договору, в строкове платне користування було передано земельну ділянку водного фонду з розташованою на ній водоймою (ставком) з земель державної власності в територіальних межах  Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області для рибогосподарських потреб. Цільове призначення земельної ділянки - для риборозведення.
		У зв`язку з набранням 01.01.2013 чинності змін до ст.122 ЗК України повноваження щодо передачі земель водного фонду за межами населених пунктів у користування були передані від районних до обласних державних адміністрацій, на території яких вони розташовані.
		27.05.2021 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та перегулювання у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-ІХ, зокрема, внесено зміни до Земельного кодексу України, якими змінено визначення земель державної та комунальної власності.
		Так, розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п.24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
		а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
		б) оборони;
		в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
		г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
		ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;
		д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
		е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
		Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності, на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
		Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
		Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
		З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
		В  даному випадку, спірна земельна ділянка була передана в оренду згідно умов Договору для рибогосподарських потреб, а отже, відповідно до ст.122 Земельного кодексу України з 01.01.2013 по 27.05.2021 повноваження щодо розпорядження земельними ділянками водного фонду для рибогосподарських потреб належали до компетенції Харківської обласної державної адміністрації.
		При цьому у зв`язку зі зміною порядку правового регулювання відносин з передачі земель водного фонду за межами населених пунктів на підставі ч.3 ст.11 ЦК України з 01.01.2013 Харківська обласна державна адміністрація набула прав та обов`язків орендодавця спірної земельної ділянки, які виникли з Договору оренди земельної ділянки від 24.05.2005.
		Тобто, У Харківської обласної державної адміністрації існували відповідні повноваження, права та обов`язки щодо зазначеної земельної ділянки у спірний період, визначений у позовній заяві.
		В даному випадку, відсутність зазначених повноважень на теперішній час не позбавляє Харківську обласну державну адміністрацію статусу позивача, оскільки саме на Харківську обласну державну адміністрацію у період з 01.01.2013 до 27.05.2021 покладалися, зокрема обов`язки контролю за належним використанням спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6324584000:03:000:0091.
		З огляду на зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви (вх.№25451 від 29.10.2021) про залишення позову без розгляду в частині залучення Харківської обласної державної адміністрації до участі у справі в якості позивача.
		 
		Позиція суду щодо позовних вимог.
		Як було встановлено судом, 24.05.2005 між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та  суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Хахітва Валентином Миколайовичем (орендар) було укладено договір оренди б/н строком на 10 років, тобто до 24.05.2015.
		Згідно умов Договору, в строкове платне користування було передано земельну ділянку водного фонду з розташованою на ній водоймою (ставком) з земель державної власності в територіальних межах  Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області для рибогосподарських потреб. Цільове призначення земельної ділянки - для риборозведення.
		Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		В свою чергу водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.
		За визначенням ст.1 Водного кодексу України рибогосподарський водний об`єкт - водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.
		Згідно ст. 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.
		Технологічна водойма - штучно створена водойма спеціального технологічного призначення, що визначається технічним проектом та/або паспортом, яка наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд і пристроїв  (ст.1 Водного кодексу України).
		Відповідно до ч.1 ст.51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
		При цьому, надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта (ч. 5 ст. 51 Водного кодексу України).
		Відповідно до ст.46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
		Згідно положень ч.ч.1,2 ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
		Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.
		За приписами п.9 та п.1 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу та своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства.
		Так, цільовим призначенням за яким спірна земельна ділянка передавалася відповідачеві згідно умов Договору є рибогосподарські потреби, що відповідно до частини другої статті 48 Водного кодексу України є спеціальним водокористуванням.
		Збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають збір за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти, які встановлюються Податковим кодексом України (ст. 30 Водного кодексу України).
		Згідно з ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Спеціальне водокористування є платним.
		Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №321 затверджено Порядок видачі дозволів на спеціальне водокористування (далі - Порядок).
		Так, згідно п.3 вказаного Порядку дозволи видаються на підставі заяви водокористувача, в якій зазначаються: найменування органу, що видає дозвіл; дані водокористувача (фізичної або юридичної особи); мета отримання дозволу або реквізити дозволу, який анулюється; місце здійснення спеціального водокористування (назва басейну річки, водного об`єкта і його місцезнаходження); згода на оброблення персональних даних; підпис та печатка (за наявності) замовника.
		До заяви додаються такі документи: обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення; опис та схема місць забору води та скидання зворотних вод; нормативи гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин  у  водні  об`єкти  із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо); затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної  води  (для підприємств та організацій житлово-комунального господарства, суб`єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення); копія правовстановлюючих документів на водні об`єкти (для орендарів водних об`єктів).
		В силу положень статті 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ним встановлюється земельним законодавством.
		Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства (ст. 51 Водного кодексу України).
		Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Згідно ч.5 ст.122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
		Як було встановлено судом, повноваження, щодо розпорядження земельними ділянками водного фонду для рибогосподарських потреб на момент укладання Договору належали до компетенції Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області.
		З 01.01.2013 по 27.05.2021 повноваження щодо розпорядження земельними ділянками водного фонду для рибогосподарських потреб належали до компетенції Харківської обласної державної адміністрації.
		З 27.05.2021 спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності на підставі п.24 розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ).
		Відповідно до Договору оренди від 17.05.2005, укладеного 24.05.2005, в оренду відповідачу була передана земельна ділянка водного фонду з розташованою на ній водоймою (ставком) З земель державної власності в територіальних межах Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області.
		Відповідно до відомостей реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Закутнівська сільська рада з 07.05.2021 припинила свою діяльність.
		Рішенням І сесії VIII скликання від 08.12.2020 №11 затверджено старостинські округи Біляївської сільської ради, у тому числі Закутнівський старостинський округ.
		Рішенням І сесії VIII скликання від 08.12.2020 №22 «Про початок реорганізації сільських рад, що увійшли до Біляївської сільської ради» (п.9) визначено, що Біляївська сільська рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Закутнівської сільської ради.
		Розпорядженням КМУ №725-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області» визначено Перелік територіальних громад Харківської області, серед яких Біляївська сільська територіальна громада, до складу якої увійшли території Роздольської, Суданської, Закутнівської, Миронівської, Верхньоорільської та Красненської сільських рад.
		Отже, з 27.05.2021 відповідно до положень Земельного кодексу України, землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів Закутнівського старостинського округу у межах Біляївської територіальної громади, зокрема водного фонду, вважаються землями комунальної власності Біляївської сільської територіальної громади Лозівського району Харківської області.
		Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
		Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно ст.6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі у разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.
		Частиною 2 ст.16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
		Поряд із цим відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 51 Водного кодексу України водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.
		Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
		Тобто договір оренди водного об`єкта містить істотні умови договору оренди землі, що є підставою для одночасного набуття права користування водним об`єктом (його частиною) та земельною ділянкою водного об`єкту під ним. У зв`язку з чим необхідно враховувати, що договір оренди водного об`єкта укладається виключно у разі, якщо об`єктом оренди є не тільки земельна ділянка водного фонду, а й безпосередньо водний об`єкт, розташований на ній. В іншому випадку право оренди земельної ділянки виникає на підставі договору оренди землі.
		Наразі, Типова форма договору оренди водних об`єктів затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 420 від 29.058.2013 року.
		Згідно даних положень обов`язковою умовою надання водних об`єктів у комплексі із земельною ділянкою за договором оренди земель водного фонду є проведення земельних торгів.
		При цьому, дана норма ст.51 Водного кодексу України має бланкетний характер та відсилає до положень Земельного кодексу України.
		В силу приписів ч.ч.1,2 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою  статті 134 цього Кодексу.
		Відповідно до ст.135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.
		У відповідності до ч.2 ст.134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів.
		З наведеного вбачається, що водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду у комплексі із земельною ділянкою. При цьому, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім встановлених ч.ч.1,3 ст.134 Земельного кодексу України випадків. Одним з таких випадків є спеціальне водокористування водним об`єктом відповідно до отриманого дозволу.
		Згідно ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатом аукціону.
		Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Згідно ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
		У відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Суд зазначає, що статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки визначено як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		Згідно з частиною 2 статті 93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземця та особам без громадянства, іноземних юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
		Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Аналіз норм Земельного кодексу України та ст.16 Закону України «Про оренду землі» свідчить, що обов`язковою передумовою укладання, зміни або розірвання договору оренди землі є волевиявлення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
		Так, сторонами у Договорі було погоджено, що після закінчення строку дії Договору, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
		Частиною 3 ст.792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
		Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин,  зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
		Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) має назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
		Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч.2 ст.33 зазначеного Закону).
		До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.3 ст.33 цього Закону).
		При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч.4 ст.33 вказаного Закону).
		Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За   наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі").
		Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
		Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч.8 ст.33  Закону України "Про оренду землі").
		Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч.9 ст.33 вказаного Закону).
		У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 зазначеного Закону).
		Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що ст.33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. 
		При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
		Дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. 
		Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. 
		При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). 
		Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").
		У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").
		При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
		Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. 
		Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 у справах № 159/5756/18 та № 313/350/16-ц.
		Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18),  від 21.11.2018 у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
		Як свідчать матеріали справи, 15.04.2015 до Харківської облдержадміністрації Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Хахітва Валентином Миколайовичем направлено заяву (в копії подано до Первомайської райдержадміністрації Харківської області, як сторони по договору оренди, для відома) з проханням поновити договір оренди земельної ділянки, підписати додаткову угоду до договору оренди про заміну сторони орендодавця та укладення договору на новий строк та укласти в новій редакції договір оренди у відповідності до вимог Закону України «Про аквакультуру» та Постанови КМУ №420 від 29.05.2013.
		До вказаної заяви Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Хахітва Валентином Миколайовичем додано проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки водного фонду з розташованою на ній водоймою, відповідно до змісту якої необхідно замінити сторону орендодавця у договорі оренди з Первомайської РДА на Харківську ОДА (п.1 додаткове ї угоди), укласти з Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Хахітва Валентином Миколайовичем договір оренди строком на 10 років (п.2 додаткової угоди), на підставі цієї додаткової угоди укласти у новій редакції договір оренди у відповідності до вимог Закону України «Про аквакультуру» та постанови КМУ №420 від 29.05.2013 (п.З додаткової угоди). 
		Також до заяви відповідачем було додано документи в копіях: договір оренди, розпорядження голови Первомайської РДА від 29.08.2003, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.03.2015, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідка 6-зем, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, аркуші паспорта, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру.
		Разом з цим, 15.04.2015 Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Харківської облдержадміністрації  з листом щодо виготовлення паспорту водного об`єкта площею водного дзеркала 9,5770 га.
		Згідно вимог ст.51 Водного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
		Юридичним департаментом Харківської обласної державної адміністрації, за дорученням голови обласної державної адміністрації, розглянуто зазначені листи Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Хахітва Валентина Миколайовича від 15.04.2015 та 13.05.2015 за №03-61/782 надано відповідь, якою повідомлено відповідача, що для вирішення питання щодо виготовлення паспорту водного об`єкту та поновлення договору оренди земельної ділянки, необхідно надати до Харківської обласної державної адміністрації документи, які визначені діючим на момент звернення законодавством (Законом України «Про аквакультуру» та ст.51 Водного кодексу України): правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності (користування) на гідроспоруду; витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно та з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з зазначенням інформації про власника земельної ділянки в особі Харківської обласної державної адміністрації; дозвіл на спеціальне водокористування для рибогосподарських потреб; документи, які підтверджують відсутність у Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості по орендній плати за земельну ділянку, відповідно до вимог договору оренди. 
		Разом з відповіддю на листи від 13.05.2015 за №03-61/782 Харківською обласною державною адміністрацією було повернуто відповідачу матеріали додані до відповідних листів.
		Таким чином, Харківською обласною державною адміністрацією було встановлено відсутність необхідних документів у відповідача які були необхідні для вирішення питання щодо виготовлення паспорту водного об`єкту та поновлення договору оренди земельної ділянки, у зв`язку із чим Харківською обласною державною адміністрацією було повернуто відповідачу проект додаткової угоди до Договору разом з доданими документи.
		З огляду на зазначене, суд відхиляє доводи відповідача стосовно відсутності листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, що свідчить про «мовчазну згоду» орендаря, оскільки з вищенаведеного вбачається, що орендодавець відреагував на листи відповідача та надав відповідачу відповідь, в якій навів перелік документів для усунення недоліків шляхом надання передбачених чинним законодавством України необхідних документів для вирішення питання щодо виготовлення паспорту водного об`єкту та поновлення договору оренди земельної ділянки.
		Вказана відповідь орендодавця, з урахуванням повернення останнім проекту додаткової угоди орендарю, фактично є запереченням у поновленні договору оренди землі на підставі тих документів, які було подано орендарем.
		В даному випадку, приведення документів орендаря у відповідність до вимог чинного законодавства України та звернення з належним пакетом документів у строки передбачені чинним законодавством України та умовами Договору оренди для поновлення вказаного Договору  є виключно відповідальністю орендаря.
		Проте, відповідачем вказані орендодавцем недоліки усунуто не було.
		Доказів протилежного матеріали справи не містять.
		Суд вкотре наголошує, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення мала бути укладена сторонами в обов`язковому порядку.
		Проте, як свідчать матеріали справи та не спростовано сторонами, відповідач використовував спірну земельну ділянку на протязі семи років без укладення додаткової угоди.
		Суд зазначає, що у випадку зволікання орендодавцем стосовно укладення додаткової угоди на поновлення дії договору, орендодавець мав право звернутися до суду з відповідним позовом. Проте, відповідач протягом 7 років до суду з означеним позовом не звертався. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
		Суд також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній паспорт водного об`єкта, розташованого на спірній земельній ділянці, чи докази його розроблення.
		Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
		Судом встановлено, що дійсно відповідач намагався укласти додаткову угоду, звертаючись до Первомайської районної державної адміністрації та Харківської обласної державної адміністрації. Але проекту додаткової угоди відповідач не надав, документи, які були зазначені у переліку Харківською обласною адміністрацією не подані. Таким чином, суд вважає Договір оренди б/н від 24.05.2005 таким, що припинив свою дію 24.05.2015.
		За таких обставин, у відповідача відсутнє право користування (оренди) на земельну ділянку площею 24,016 га відповідно до Договору оренди землі від 17.05.2005.
		Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» встановлені наслідки припинення або розірвання договору оренди землі: у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
		Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів повернення орендарем Харківській обласній державній адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 6324584000:03:000:0091.
		Згідно приписів статей 316-319, 321 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та не може бути обмежений у здійсненні права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 353 цього Кодексу.
		З огляду на зазначене, оскільки відповідачем на сьогоднішній день в добровільному порядку спірну земельну ділянку повернуто не було, вимога позивача в частині зобов`язання суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про повернення державі в особі Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області земельну ділянку загальною площею 24,0160 га з кадастровим номером 6324584000:03:000:0091 підлягає задоволенню.
		Також, у відповідності до ст.125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Згідно з частиною 2 статті 126 Земельного кодексу України, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
		Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
		Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
		Враховуючи наявний в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право №9301836 - право оренди земельної ділянки по договору оренди землі від 17.05.2005 та встановлену судом відсутність підстав для наявності відповідного запису з 25.05.2015, суд визнає вимогу позивача про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6324584000:03:000:0091 (запис про інше речове право: 930136) обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Суд зазначає, що наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право №9301836 - право оренди земельної ділянки по договору оренди землі від 17.05.2005 без достатньої на те правової підстави не породжує у відповідача права користування (оренди) спірної земельної ділянки.
		 
		Позиція суду щодо заяви відповідача про застосування позовної давності (вх.№1146 від 19.01.2022)
		Стаття 256 ЦК України  визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.
		Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
		Разом з цим, за висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №648/533/16-ц до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.
		Відповідно до правової позиції Велика Палата Верховного Суду викладеної в постанові від 28.11.2018 по справі №504/2864/13-ц, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням статті 59 ЗК України має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовна вимога зобов`язати повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (див. також пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).
		Враховуючи вищевикладене, заяви відповідача про застосування позовної давності (вх.№1146 від 19.01.2022) задоволенню не підлягає.
		 
		Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
		Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
		Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
		Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень по даній справі, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
		З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовну заяву Заступника керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області  в інтересах держави в особі Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської обласної державної адміністрації, Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1  про визнання відсутнім права користування (оренди) земельної ділянки та повернення земельної ділянки з розташованою на ній водоймою (ставком) - задовольнити.
		 
		Визнати відсутнім у суб`єкта підприємницької діяльності - фізичні особи ОСОБА_1 права користування (оренди) на земельну ділянку площею 24,016 га відповідно до договору оренди землі від 17.05.2005, розташовану в територіальних межах Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області.
		 
		Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію за суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6324584000:03:000:0091, припинивши право оренди на зазначену земельну ділянку (номер запису про інше речове право: 9301836).
		 
		Зобов`язати суб`єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 повернути державі в особі Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області земельну ділянку загальною площею 24,0160 га з кадастровим номером 6324584000:03:000:0091.
		 
		Стягнути з суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Харківської області суму судового збору у розмірі 6 810 (шість тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп.
		 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Повне рішення складено "04" липня 2022 р.   
		 
		Суддя Т.О. Пономаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...