Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/6164/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 04.07.2022. Зареєстровано: 05.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2022.
Дата набрання законної сили: 03.08.2022
Номер судового провадження: 1-кп/344/886/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022091780000021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/6164/22 
		       Провадження № 1-кп/344/886/22 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 липня 2022 року                     м. Івано-Франківськ
		 
		Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі
		головуючої-судді                  ОСОБА_1 , 
		з участю:
		секретаря судового засідання         ОСОБА_2 ,
		прокурора                     ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого                  ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення 
		 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженець смт.Заболотів Коломийськогорайону Івано-Франківськоїобласті,зареєстрованого тапроживаючого заадресою: АДРЕСА_1 ,українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, на утриманні 1 малолітня дитина, проходить військову службу за контрактом на посаді навідника 1-го відділення, 1-го взводу, 2-ї роти військової частина НОМЕР_1 , військове звання  солдат, учасника бойових дій, раніше судимого: 02.04.2015 Снятинським районним судом Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, згідно ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком на 1 рік; 22.11.2018 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України призначено покарання у виді 3-х років позбавлення волі,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В: 
		 
		Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
		Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
		Так, ОСОБА_4 17.09.2020 з Міністерством оборони України укладено контракт про проходження військової служби. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 17.09.2020 № 198-РС солдата ОСОБА_4 призначено на посаду навідника 1-го відділення, 1-го взводу, 2-ї роти військової частини НОМЕР_1 . Згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2020 №243 солдат ОСОБА_4 зараховано в списки військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення. Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України. Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		З моменту видання виконувачем обов`язків Президента України Указу «Про часткову мобілізацію» №303/2014 від 17.03.2014 на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
		Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
		Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо і до часу нез`явлення на службу останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
		Однак, 17.02.2022 о 08 год. 30 хв. солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за контрактом, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з`явився вчасно на службу до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово розташовувалася в АДРЕСА_2 , та перебував в АДРЕСА_3 .
		12.05.2022 о 10 год. 00 хв. солдат ОСОБА_4 не з`являючись у військову частину, самостійно з`явився до Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька 2-А).
		Таким чином, солдат ОСОБА_4 17.02.2022 о 08 год. 30 хв., діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за контрактом, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з`явився вчасно на службу до розташування військової частини НОМЕР_3 , яка тимчасово розташовувалася в АДРЕСА_2 та незаконно, без поважних причин перебував поза її розташуванням проводячи час на власний розсуд за адресою смт. Заболотів Коломийського району Івано-Франківської області, чим вчинив нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану. 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, розкаявся у вчиненому, вказав, що він покинув місце служби у зв`язку із тим, що в нього захворіла дитина. Суду пояснив, що зрозумів хибність своїх дій і більше таке не повторить та бажає продовжити службу в Збройних силах України. До вчиненого він ставиться критично, щиро розкаявся, просив суд його суворо не карати. 
		На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та питання процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. 
		Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.4 ст.407 КК України як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану. 
		Визначаючи покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений раніше судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває; під час судового засідання засвідчив критичне ставлення до вчиненого; з`явлення зі зізнанням та щире каяття, як обставини, що пом`якшують покарання, суд вважає необхідним і достатнім призначити покарання в межах санкції інкримінованої статті у вигляді позбавлення волі на строк, наближений до мінімального.
		Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає з`явлення із зізнанням, щире каяття.
		Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочинів. 
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ "Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства").
		Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
		З огляду на викладене, враховуючи наведені обставини щодо тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини кримінального провадження, позицію прокурора, що просив призначити обвинуваченому покарання у межах санкцій інкримінований йому злочинів у виді позбавленні волі строком на 3 роки, позицію обвинуваченого, який просив суворо його не карати та не позбавляти волі, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.4 ст. 407 КК України. Зважаючи на викладене, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому слід застосувати до обвинуваченого ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на нього відповідні обов`язки. Таке покарання є достатнім, справедливим та необхідними для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
		Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Процесуальні та речові докази відсутні. 
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 129, 370, 373, 374 КПК України, суд,- 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_4  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання  три роки позбавлення волі.
		 
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 2 роки, якщо він в період всього іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.
		Згідно ч.1ст.76КК Українизобов`язати ОСОБА_4 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за ОСОБА_4 покласти на уповноважений орган з питань пробації, а у випадку продовження військової служби  на командира військової частини за місцем служби.
		Іспитовий строк обчислюється відповідно до положень ст.165 КВК України з моменту проголошення вироку.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                             ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...