Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/9487/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 04.07.2022. Зареєстровано: 05.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2022.
Дата набрання законної сили: 03.08.2022
Номер судового провадження: 1-кп/759/87/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002716

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА 
		 
		ун. № 759/9487/17
		пр. № 1-кп/759/87/22 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 липня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:
		головуючого судді                     ОСОБА_1 ,
		суддів                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		при секретарях                     ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		                            ОСОБА_6 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні суду впорядку спеціальногосудового провадженняза відсутностіобвинуваченого кримінальне провадження № 42016000000002716 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 06.10.2016 відносно  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сімферополя, АР Крим, громадянки України, проживаючої за останньою відомою адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,        
		яка обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, 
		за участю сторін кримінального провадження: 
		прокурорів                     ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		                            ОСОБА_10 ,
		ОСОБА_11 , 
		ОСОБА_12 ,
		ОСОБА_13 
		захисника                     ОСОБА_14 ,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Громадянка України ОСОБА_7 , будучи суддею Апеляційного суду АР Крим, вчинила державну зраду, тобто, умисно на шкоду суверенітетові та територіальної цілісності України надавала іноземній державі (Російській Федерації) допомогу в проведенні підривної діяльності проти України за таких обставин.
		   Відповідно до Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-УІІІ, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20.02.2014, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму.
		   27.02.2014 збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради АР Крим. Президент Російської Федерації, порушуючи як міжнародне право, так і чинну українсько-російську договірно-правову базу, звернувся до Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 01.03.2014, протиправно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - АР Крим та м. Севастополя.
		Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада АР Крим 16.03.2014 провела псевдореферендум про входження АР Крим та міста Севастополя до складу Російської Федерації. Сумнівні результати «референдуму» не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Це підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України».
		17.03.2014 Верховна Рада АР Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18.03.2014 самозвані представники АР Крим та м. Севастополя підписали з Президентом Російської Федерації ОСОБА_15 «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів». У такий протиправний спосіб відбулася незаконна і поспішна оборудка для того, щоб створити позірність правомірності збройного вторгнення Російської Федерації та незаконної анексії частини території України.
		   Приведені факти свідчать про актину підривну діяльність Російської Федерації та її федеральних органів, яка виражається в окупації території України, що триває до теперішнього часу.
		   Продовжуючи підривну діяльність проти України, військовослужбовці, співробітники спецслужб, правоохоронних органів та інших органів державної влади Російської Федерації утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові.
		Так, статтею 9 Федерального конституційного закону «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим і утворення у складі Російської Федерації нових суб`єктів - Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя» створено суди Російської Федерації на території Криму та Севастополя.
		Під час зазначених подій, ОСОБА_7 , будучи громадянкою України, мешканкою Автономної Республіки Крим, з власної ініціативи вирішила надати допомогу в проведенні підривної діяльності Російської Федерації проти України.
		Зокрема, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, ОСОБА_7 , займаючи посаду судді Апеляційного суду АР Крим (відповідно до Постанови Верховної Ради України № 1407-УІ від 21.05.2009), діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України упродовж березня - грудня 2014 року, перебуваючи за місцем розташування Апеляційного суду АР Крим по вул. Павленка, 2 в м. Сімферополь АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, продовжила здійснювати правосуддя на підставі ч. 5 ст. 9 Федерального Конституційного Закону Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» до створення та початку діяльності на зазначених окупованих територіях України судів Російської Федерації з винесенням рішень за російським матеріальним та процесуальним правом, як суддя незаконно створених на тимчасово окупованій території України судових органів Російської Федерації, чим забезпечила посилення тимчасової окупації півострова Крим та функціонування незаконно створеної судової системи країни-агресора.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, упродовж березня - листопада 2014 року, суддя Апеляційного суду АР Крим, громадянка України ОСОБА_7 , перебуваючи на території АР Крим, з метою мати можливість продовжити надавати допомогу іноземній державі, а саме Російській Федерації, у проведенні підривної діяльності проти України та забезпечити подальшу окупацію території АР Крим, свідомо та умисно підготувала та подала до Вищої кваліфікаційної колегії суддів Російської Федерації особисту заяву про рекомендацію на вакантну посаду судді Верховного суду Республіки Крим Російській Федерації та необхідний для цього пакет документів, передбачений ч. 6 ст. 5 Закону Російської Федерації «Про статус суддів в Російській Федерації». Після цього, ОСОБА_7 за власноруч складеною заявою прийняла участь у проведенні конкурсу на заміщення вказаної посади судді Російської Федерації на окупованій території АР Крим і подала наступні документи: копію документу, що посвідчує особу претендента як громадянина Російської Федерації; копію документу, підтверджуючого отримання вищої юридичної освіти; копії трудової книжки, інших документів, підтверджуючих трудову діяльність; власноруч заповнену та підписану анкету, яка містить біографічні відомості та відомості про доходи, про майно, яке належить їй на праві власності, та обов`язків майнового характеру, а також відомості про доходи подружжя та неповнолітніх дітей претендента, про майно, яке належить їм на праві власності та обов`язків майнового характеру подружжя та неповнолітніх дітей претендента, чим підтвердила особисту згоду сприяти виконанню функцій представника судової влади країни, яка окупувала АР Крим.
		Внаслідок зазначених свідомих та умисних дій ОСОБА_7 , спрямованих на спричинення шкоди суверенітетові та територіальній цілісності України, які виразились у наданні допомоги державним органам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності проти України та продовженні окупації частини її території, тобто державної зради, за результатами проведеного державними органами Російської Федерації конкурсу Указом Президента Російської Федерації від 19.12.2014 № 786 діючий суддя судової влади України, громадянка України ОСОБА_7 призначена на посаду судді Верховного суду Республіки Крим Російської Федерації на окупованій території АР Крим та продовжила здійснення правосуддя вже як суддя Верховного суду Республіки Крим Російської Федерації.
		Своїми діями, які виразилися у забезпеченні діяльності на окупованій території України органу судової влади, як невід`ємної частини федеральних органів влади Російської Федерації, що в свою чергу призводить до зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові, завдяки чому окупація триває, ОСОБА_7 вчинила державну зраду.
		Застосовані судом правові процедури.
		Оскільки судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої, остання показань суду не надавала, при цьому заяв, протестів та клопотань на адресу суду також не подавала.
		Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.
		Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_7 до слідчого (прокурора) та суду, направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала б отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самою захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безплатно. 
		Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантуєтьсястаттею 6 Європейської Конвенції з прав людинита ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. 
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 , яка повинна знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою вона не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилитися від правосуддя держави Україна. Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписівст. 2 КПК Україниз дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Фактичні обставини, які суд визнає загально відомими і такими, що не потребуються доказування в межах даного провадження.
		Тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доведення.
		Так, Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
		06 березня 2014 року Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07 березня 2014 року дія цієїПостанови Верховної РадиАР Крим була зупинена, а сама вонарішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14 березня 2014 рокувизнана неконституційною.
		11 березня 2014 року Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим».Указом Президента України від 14 березня 2014 року № 296/2014дія цієїПостанови Верховної РадиАР Крим була зупинена, а сама вонарішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20 березня 2014 рокувизнана неконституційною.
		Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VIIВерховна Рада АР Крим була розпущена.
		17 березня 2014 року представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».
		18 березня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19 березня рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідаєКонституціїРФ, 20 березня 2014 року його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21 березня 2014 року - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21 березня 2014 року.
		21 березня 2014 року прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ (т. 4 а. 175-214), яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).
		11 квітня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.
		Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнятоЗакон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»(далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеноїКонституцієюта законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
		Крім того, Верховною Радою України 21 квітня 2015 року прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України (т. 4 а. 168-174).
		Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
		Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.
		Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН,Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.
		Судом в інтересах даного кримінального провадження ретельно досліджені подані стороною обвинувачення докази з тим, щоб дослідити зв`язок між цими подіями та діями обвинуваченої безпосередньо в контексті висунутого їй обвинувачення.
		 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		 
		Статус ОСОБА_7 станом на 2009-2016 роки як судді апеляційного суду АР Крим підтверджено дослідженими належними копіямипостанови Верховної Ради України від 21.05.2009 № 1407-VІ «Про обрання суддів»(т. 5 а. 39) тапостанови Верховної Ради України від 19 квітня 2016 року № 1136-VІІІ «Про звільнення судді», за якою вона звільнена з посади судді апеляційного суду АР Крим у зв`язку із порушенням присяги судді (т. 5 а. 147).
		Згідно з дослідженим судомрішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року № 3009/дп-15(т. 5 а. 85-104), за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої стосовно суддів АР Крим, в тому числі ОСОБА_7 встановлено, що на підставі Указів Президента РФ «Про призначення суддів федеральних судів» для здійснення правосуддя від імені РФ на території АР Крим ОСОБА_7 , яка займала посаду судді апеляційного суду АР Крим, призначена на посаду «судді Верховного суду Республіки Крим». У такій спосіб, не будучи у встановленомузакономпорядку звільненою з посади судді України, ОСОБА_7 прийняла на себе повноваження «судді» іншої держави.
		Вищою радою юстиції 24 грудня 2015 року винесено рішення № 1206/0/15-15(т. 5 а.с 107-144), на підставі розглянутого рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року № 3009/дп-15, про внесення подання про звільнення серед інших суддів АР Крим і судді апеляційного суду АР Крим  ОСОБА_7 за порушення присяги судді.
		Обставини щодо призначення  ОСОБА_7 на посаду «судді Верховного суду Республіки Крим», який було утворено окупаційною владою РФ на території АР Крим, знайшли своє підтвердження під час дослідження в судовому засіданніпротоколу огляду інтернет-видань від 07 квітня 2015 року та додатків до ньогоу виді нормативних актів РФ індивідуального характеру про призначення суддів, розміщених на офіційному сайті Президента РФ (т. 5 а. 148-165). Так, згідно із пп. «а» п. 2 згаданого Указу Президента РФ від 19 грудня 2014 року № 786  ОСОБА_7 призначена на посаду «судді Верховного суду Республіки Крим».
		Обставини здійснення ОСОБА_7 правосуддя від імені РФ на території АР Крим без припинення статусу судді апеляційного суду АР Крим відповідно до законів України упродовж 2014 - 2015 років як «суддя» незаконно створеного судового органу окупаційної влади «Верховного суду Республіки Крим», а також і після її призначення на посаду «судді» утвореного в системі правосуддя РФ «Верховного суду Республіки Крим» знайшли своє підтвердження і під час дослідження в судовому засіданнілиста Мінюсту України № 2911-0-26-16/12.1 від 21.03.2016, протоколу огляду документів від 15.08.2016, протоколу огляду огляду документа (т. 6 а.с. 1, 11-67, 68-169) з додатками до них у виді судових рішень судових органів окупаційної влади на території АР Крим, а також роздруківок з сайту «Верховного суду Республіки Крим».
		Зокрема наявна ухвала «Верховного суду Республіки Крим» до складу якого входила ОСОБА_7 , та яка здійснювала «правосуддя» на підставі законодавства РФ, від 11.08.2015 (т. 6 а.с. 2-9).
		Як вбачається під час дослідження в судовому засіданніпротоколу огляду інтернет-видань від 08.04.2015 та додатків до ньогоу виді нормативних актів РФ, розміщених на офіційних сайтах Президента РФ та Верховного Суду РФ щодо діяльності судів на території АР Крим (т. 4 а. 181-249), на виконанняст. 9 ЗаконуРФ № 6-ФКЗ до створення на території АР Крим судів РФ правосуддя від імені РФ здійснювали суди, які діяли на день прийняття АР Крим до РФ, тобто станом на 21 березня 2014 року. Згідно із ФедеральнимЗакономРФ № 154-ФЗ від 23 червня 2014 року «Про створення судів Російської Федерації на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя…» та постановою Пленуму Верховного Суду РФ № 21 від 23 грудня 2014 року «Про день початку діяльності федеральних судів на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя…» на території АР Крим були створені суди РФ, які розпочали свою діяльність з 26 грудня 2014 року.
		Як вбачається з досліджених судомлистів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 18-2153/15 від 16 лютого 2015 року(т. 5 а. 50-58) та Вищої Ради Юстиції № 112/0/9-15 від 12.01.2015 (т. 5 а.с. 5961) суддя апеляційного суду АР Крим ОСОБА_7 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи Вищої ради юстиції із заявами про переведення до іншого суду на території України чи про звільнення з посади за загальними обставинами не зверталася, хоча таку можливість мала.
		Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, колегія суддів визнає вищезазначені документовані дані про діяльність ОСОБА_7 як «судді» окупаційних органів влади РФ достовірними доказами обвинувачення, а тому кладе в основу свого вироку. 
		 
		Окремої уваги з огляду на особливості даного кримінального провадження потребує правова оцінка питання громадянства ОСОБА_7 та фактів з цього приводу.
		Відповідно дост. 4 Конституції Українив Україні існує єдине громадянство.
		Згідно з положеннямиЗакону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави (ст. ст. 17, 18 та 19). При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України, а не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. ст. 18 та 19). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України несе всі обов`язки громадянина України (ст. 20).
		Відповідно доЗакону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII(ч. 4 ст. 5), примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.
		Отже, ОСОБА_7 продовжуючи з 21 березня 2014 року «правосуддя» до створення і початку діяльності на території АР Крим «судів РФ» та скориставшись переважним правом на заміщення посади судді в утвореному суді РФ - «верховного суду Республіки Крим» фактично отримала за законодавством РФ громадянство РФ як необхідну умову такої діяльності, тобто з боку РФ з 21 березня 2014 року за нею автоматично визнається громадянство РФ і вона своїм правом протягом одного місяця заявити про своє бажання зберегти громадянство України не скористалася. 
		Колегія суддів при цьому бере до уваги, що законодавство РФ визначає підстави набуття та припинення громадянства РФ, проте не може вирішувати питання припинення громадянства іншої країни, в тому числі України.
		Таким чином, враховуючи приписист. 4 Конституції України, ст. ст.2,17-20 Закону України «Про громадянство України», ч. 4ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_7 по теперішній час залишається громадянкою України незалежно від місця її проживання. Примусове автоматичне набуття нею як громадянином України, який проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати нею громадянства України. Через оголошену ОСОБА_7 у межах даного провадження підозру у вчиненні злочину не допускається і її вихід з громадянства України. 
		Згідно з дослідженимлистом Адміністрації Президента України від 28 вересня 2016 року № 03-01/3021клопотання про вихід ОСОБА_7 з громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства не надходило (т. 4 а. 105).
		Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши діюче законодавство України, дійшов таких висновків.
		Внаслідок розпочатої 20 лютого 2014 року збройної агресії РФ проти України відбулася воєнна окупація невід`ємної частини України - АР Крим, а в подальшому і незаконна анексія цієї території України, що є формами триваючої підривної діяльності з боку РФ проти України на шкоду її суверенітетові та територіальної цілісності. З метою становлення та зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю України над цією територією РФ утворила на ній, зокрема, федеральні органи судової системи.
		За результатами оцінки доказів, колегія суддів вважає доведеним поза розумним сумнівом те, що:
		- громадянка України ОСОБА_7 , не будучи у встановленому законами України порядку звільненою з посади судді апеляційного судуАР Крим,березня -грудня 2014року як «суддя» незаконно створеного «верховного суду Республіки Крим» здійснювала «правосуддя» на окупованій території України від імені іноземної держави - РФ, керуючись її матеріальним та процесуальним правом, а з призначенням у грудні 2014 року на посаду «судді верховного суду Республіки Крим РФ», прийняла на себе на окупованій території України повноваження судді іншої держави - РФ, яка окупувала та незаконно анексувала цю територію;
		- здійснення ОСОБА_7 за таких умов «правосуддя» від імені РФ свідчить про порушення ним вимогст. 65 Конституції України, присяги судді, оскільки забезпечувало становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом утворення та функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а відтак надання ним допомоги РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
		Достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду ОСОБА_7 для усвідомлення нею фактів активної діяльності РФ проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим доводиться об`єктивними даними про її кваліфікаційний рівень підготовки як судді в галузі права, який дозволяв їй здійснювати тривалий час правосуддя.
		На свідомий і добровільний характер дій ОСОБА_7 з надання допомоги РФ в проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові та територіальної цілісності України, вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку. Так, ОСОБА_7 починаючи з 21 березня 2014 року, не складає своїх повноважень судді апеляційного суду АР Крим, як суддя не вчиняє жодних дій у зв`язку із своєю мовчазною згодою на автоматичне набуття по факту громадянства іншої країни, а продовжує здійснювати «правосуддя» як «суддя верховного суду Республіки Крим», керуючись при цьому матеріальним та процесуальним правом іноземної держави, бере успішну участь у конкурсі на зайняття посади «судді верховного суду Республіки Крим РФ», процедура якого передбачає свідоме складання окремих документів та добровільне подання персональних особистих даних про себе та членів своєї сім`ї, та в подальшому здійснює «правосуддя» на цій посаді.
		Натомість, дотримуючись раніше сформованої позиції щодо підвищеного порогу вимогливості до доказування, суд не вбачає правових підстав для поставлення обвинуваченій у провину тих діянь, які не підтверджені доказами обвинувачення.
		Так, керуючись правилами ч. 3ст. 337 КПК України, колегія суддів виключає з обвинувачення ОСОБА_7 посилання на нібито її причетність до надання допомоги окремим представникам іноземної держави (РФ), оскільки таких конкретних фактів не встановлено, протиправна діяльність ОСОБА_7 , яка спрямована на вчинення державної зради, охоплюється наданням з його боку допомоги іноземній держави (РФ) в цілому.
		Крім того, враховуючи межі висунутого звинувачення та керуючись принципом презумпції невинуватості, суд також виключає з обвинувачення ОСОБА_7 посилання на її дії на шкоду недоторканості України, оскільки будь-яких даних її участі в посяганнях на територію України із застосуванням з боку інших держав військової сили або загрози силою, а так само в порушенні недоторканності кордонів України, не надано. Більш того, з цього приводу відсутні посилання і серед фактичних обставин, які визнані прокурором встановленими і викладені в обвинувальному акті.
		Отже, дії ОСОБА_7 будучи громадянкою України та суддею апеляційного суду АР Крим, умисно, починаючи з березня 2014 року забезпечила становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом безпосередньої участі в утворенні та функціонуванні незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України (АР Крим), виконання функцій представника окупаційної судової влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, надавши цим допомогу РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, чим вчинила злочин, передбачений ч. 1ст. 111 КК України(в редакціїЗаконів № 1183-VII від 08 квітня 2014 рокута№ 1689-VII від 07 жовтня 2014 року), а саме державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України у виді надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Колегія суддів не знаходить правових підстав для кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 1ст. 111 КК України(в редакціїЗаконудо 07 жовтня чи до 08 квітня 2014 року), оскільки вчинений нею злочин має триваючий характер і не закінчився станом на 31 жовтня 2014 року - дата набрання чинностіЗаконом України № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року.
		При призначенні обвинуваченій ОСОБА_7 покарання колегія суддів, згідно з вимогамист. 65 КК України,враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який згідно ізст. 12 КК Україниє особливо тяжким, її ставлення до вчиненого, а також дані про її особу, яка раніше не судима. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_7 судом не встановлено. Водночас, в контексті тяжкості вчиненого обвинуваченою злочину, колегія суддів бере до уваги і загальну обстановку на території АР Крим, в якій вимушено опинилися громадяни України внаслідок збройної агресії з боку РФ
		Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1ст. 111 КК України(в редакціїЗаконів № 1183-VII від 08 квітня 2014 рокута№ 1689-VII від 07 жовтня 2014 року), оскільки саме таке основне покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового злочину.
		Відповідно до ч. 2ст. 59 КК України(в редакціїЗакону № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року) конфіскація майна встановлюється не тільки за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також і за злочини проти основ національної безпеки України незалежно від ступеня їх тяжкості. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, його тривалість, а також дані про особу обвинуваченої, яка на час вчинення нею злочину мала високий статус носія судової влади, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 додаткове покарання у виді конфіскації всього належного їй майна.
		На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст.323, ст. ст.368,373-376 КПК України, колегія суддів, -
		У Х В А Л И Л А:
		ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 111 КК України(в редакціїЗаконів № 1183-VII від 08 квітня 2014 рокута№ 1689-VII від 07 жовтня 2014 року) та призначити покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.
		   Строк відбуття покарання  ОСОБА_7  обраховувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.
		Арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2015, на автомобіль «VOLKSWAGEN POLO», д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 ; Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3  залишити без змін.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		 
		 
		Головуючий:                  ОСОБА_1 
		 
		Судді:                             ОСОБА_2 
		 
		                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...