Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/7826/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 05.07.2022. Зареєстровано: 05.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2022.
Дата набрання законної сили: 27.07.2022
Номер судового провадження: 1-кс/760/2543/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022100090001400

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №760/7826/22
		1-кс/760/2543/22
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		01липня 2022року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва 
		ОСОБА_1 , за участю особи яка виконує обов`язки секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділу Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про застосування до підозрюваного:
		    ОСОБА_5 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,  
		запобіжного заходуу виглядітримання підвартою у кримінальному провадженні № 12022100090001400 від 30.06.2022 за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі  КК України),
		за участю сторін:
		прокурора                    ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		підозрюваного                 ОСОБА_5 ,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		01.07.2022 слідчий за погодженням з прокурором звернувся ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання на строк досудового розслідування із визначенням застави у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 01.07.2022 для розгляду зазначеного клопотання визначено слідчу суддю ОСОБА_1 .
		Клопотання обґрунтовано наступним:
		«Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи раніше судимим: 08.02.2021 Херсонський міським судом Херсонської області за ч.1 ст.185 КК України до обмеження волі строком на 1 рік із застосуванням ст.75 КК України, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, вчинив новий корисливий злочин на території Солом`янського району м. Києва при наступних обставинах.
		Так, 24.02.2022 згідно Указу Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на території України було введено воєнний стан строком на 30 діб. 
		14.03.2022 згідно Указу Президента України №133/2022, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України відбулась часткова зміна статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
		25.05.2022 згідно Указу Президента України №341/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, відбулась часткова зміна статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
		30.06.2022 ОСОБА_5 , приблизно о 02 години 30 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 29 та побачивши приміщення кіоску на легковому причепі марки ПГМФ, моделі 8704, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , у останнього виник злочинний, корисливий умисел на вчинення повторного таємного викрадення чужого майна під час запровадженого воєнного стану на території України, поєднаному із проникнення до приміщення.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, під час запровадженого воєнного стану на території України, поєднаному із проникненням у інше приміщення, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, переслідуючи мету незаконно збагатитись за рахунок крадіжки чужого майна, ОСОБА_5 , 30.06.2022 приблизно о 02:40 години, перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 29, впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає та не завадить йому у вчиненні крадіжки, проник до приміщення кіоску звідки таємно викрав планшет сірого кольору марки «Huawei» моделі AGS-L09, IMEI863948041167152, вартістю 7000 гривень, та грошові кошти в сумі 9445 гривень, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 16445 гривень.
		Таким чином, ОСОБА_5 , своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна, під час запровадженого воєнного стану на території України, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше приміщення, , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
		У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, українець, уродженець м. Херсон, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий.
		В діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 4 ст. 185 КК України.
		30.06.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за даним фактом, по кримінальному провадженню № 12022100090001400 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. 
		Таким чином, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, який відповідно до ч. 4 ст. 185 КК України, карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років позбавлення волі.
		Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування, відносно ОСОБА_5 застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 
		- переховуватиметься від органів досудового розслідування та/або суду; 
		- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто зникнути та перебувати тривалий час у розшуку;
		- вчиняти інше кримінальне правопорушення. 
		Виклад обставин, на підставі яких слідчий і прокурор дійшли висновку - про наявність ризиків:
		На той факт, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду вказує те, що усвідомлюючи невідворотнiсть покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення, що пов`язане в тому числі з позбавленням волі, ОСОБА_5 , може значний термін переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 не має на утриманні дітей чи інших непрацездатних осіб, офіційно не працюючий, не одружений, не має постійного джерела доходу, тобто не має стійких соціальних язв, що не перешкоджатиме останньому покинути територію міста Києва, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.
		На той факт, що ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто зникнути та перебувати тривалий час у розшуку вказує те, що він офіційно не працюючий, не одружений, дітей чи інших непрацездатних осіб на утриманні не має, тобто не має міцних соціальних зв`язків, що не перешкоджатиме останньому покинути місто Київ, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. 
		На той факт, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення вказує те, що враховуючи мету, спосіб та обстановку вчинення даного злочину, особу обвинуваченого, ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, на даний час не має постійного доходу, не працює, суспільно-корисною працею не займається, а тому з метою наживи може продовжити свою протиправну діяльність та вчиняти нові злочини майнового характеру. 
		Жоден iз більш м`яких запобіжних заходів: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання не зможуть запобігти ризикам, передбаченим вище, що підтверджуються вищевикладеними обставинами. 
		Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прошу врахувати наступні обставини: 
		-вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним вказаного кримінального правопорушення; 
		- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він підозрюється; 
		- вік та стан здоров`я підозрюваного  ОСОБА_5 .
		Крім того, питання щодо наявності захворювань, які вказували про неможливість тримання ОСОБА_5 під вартою і були підставами для його звільнення встановлюється відповідним висновком лікарської комісії та вирішується у передбаченому законом порядку. Під час досудового розслідування не встановлено будь-яких даних про те, що підозрюваний не може утримуватися в Київському слідчому ізоляторі, не встановленого того, що підозрюваний має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 №1348/5/572 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за № 990/25767.
		- відсутність у підозрюваного ОСОБА_5 постійного місця роботи, його репутацію, майновий стан, наявність непогашених судимостей за вчинення ним злочинів проти пості.
		Вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені п. п. 1, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та його належну поведінку, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. 
		Прошу суд врахувати, що міра запобіжного заходу має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.
		Згідно з Положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. 
		Разом з тим, у разі задоволення клопотання сторони обвинувачення про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, прошу визначити розмір застави в сумі не менше 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки на думку сторони обвинувачення саме така сума застави зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважаю за доцільне, в разі внесення підозрюваним розміру застави, покладанні на підозрюваного ОСОБА_5 , наступних, передбачених п.п. 1, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, обов`язків, а саме: 
		1) з`являтися за кожною вимогою до СВ Солом`янського УП ГУ Національної поліції в м. Києві за викликом до слідчого, в провадженні якого знаходиться дане кримінальне провадження і процесуального керівника, який здійснює процесуальне керівництво, слідчого судді, суду; 
		2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи». 
		Враховуючи викладене, а також те, що менш суворі запобіжні заходи не достатнi для запобігання вказаним ризикам, слідчий просить клопотання задовольнити. 
		 
		Згідно з ч. 4 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК України) фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
		 
		У судовому засіданні прокурор підтримала доводи та вимоги, викладені у клопотанні, просила його задовольнити, вказуючи на те, що ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, що, а також наведені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які підтверджуються зібраними у провадженні та доданими до клопотання доказами.
		Захисник підозрюваного, як і він сам, заперечували проти задоволення клопотання, просили у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою (особисте зобов`язання). 
		При цьому, підозрюваний пояснив, що приїхав до Києва три тижні тому з метою заробітку грошей задля того, щоб мати змогу вивезти з окупованого Херсона цивільну дружину (з якої він, з його слів, проживав у Херсоні в цивільному шлюбі 6 років) з їх спільної малолітньою донькою (2,7 років). Зазначив, що глибоко шкодує за вчинене, свою провину у вчиненні кримінального правопорушення у судовому засіданні визнав, щиро каявся, просив суворо не карати, обіцяв, що таке більше не повториться, вказав що умислу переховуватись від органів досудового розслідування та суду не має, навпаки, має намір сприяти слідству. 
		Безпосередньо у судовому засіданні, під фіксацію обіцяв, якнайшвидше знайти роботу та/або долучитися до захисту Вітчизни від збройної агресії рф, з метою чого особисто виявив бажання найшвидшим часом піти до воєнкомату. 
		 
		Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне. 
		Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		За змістом ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
		Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
		1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
		2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
		3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
		Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним,обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 
		1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 
		2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 
		3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 
		4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 
		5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованоїпідозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
		Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
		1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
		2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
		3) недостатність застосуваннябільш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Частина 2 вказаної статті покладає обов`язок на слідчого суддю постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
		Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 30.06.2022 відповідає вимогам ст. 277 КПК України за своїм змістом та на даномуетапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
		Суд ураховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
		Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивногоспостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів,які об`єктивнопов`язуютьпідозрюваного зпевним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
		Обґрунтованість підозри повинна бути визначена з урахуванням положень ст. 94 КПК України, зокрема в тому, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		На даномуетапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування, слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не єсама пособі актомпритягненням особидо відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
		Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підтверджується зібраними, під час досудового розслідуваннями в кримінальному провадженні доказами та іншими матеріалами в їх сукупності, зокрема:
		- рапортом від 30.06.2022;
		- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 30.06.2022;
		- заявою про дозвіл на огляд приміщення від 30.06.2022;
		- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 30.06.2022;
		- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 30.06.2022;
		- протоколом огляду місця події від 30.06.2022;
		- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 30.06.2022;
		- протоколом затримання ОСОБА_5 від 30.06.2022;
		- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 30.06.2022;
		- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 30.06.2022;
		- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 30.06.2022;
		- постановою про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 30.06.2022;
		- протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 30.06.2022;
		- протоколом перегляду відеозапису від 30.06.2022;
		- іншими матеріалами в їх сукупності.
		За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред`явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв`язку, слідчий суддя приходить висновку про наявність упровадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчатьпро обґрунтованістьпідозри у вчиненні кримінального правопорушення, які могли б об`єктивно зв`язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
		Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що згідно вимог чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованою підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки його застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. 
		Закон покладає на сторону обвинувачення обов`язок довести як наявність обґрунтованої підозри, так і наявність ризиків невиконання підозрюваним, зокрема, покладених на нього процесуальних обов`язків.
		Звертаючись з клопотанням слідчий вказав на наявність у даному випадку ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		В обґрунтування ризику можливості переховування від органу досудового розслідування, прокурор посилається на те, що усвідомлюючи невідворотнiсть покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення, що пов`язане в тому числі з позбавленням волі, ОСОБА_5 , може значний термін переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 не має на утриманні дітей чи інших непрацездатних осіб, офіційно не працюючий, не одружений, не має постійного джерела доходу, тобто не має стійких соціальних язв, що не перешкоджатиме останньому покинути територію міста Києва, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.
		Натомість підозрюваний у судовому засіданні надав пояснення, що наміру переховуватись від органів слідства та суду не має, бажає співпрацювати зі слідством. 
		Щодо доводів про те, що ризик переховування пов`язаний з тим, що підозрюваний уникатиме покарання у даному кримінальному провадженні, то тяжкість покарання сама по собі не може бути ризиком.
		Так, в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ) у справах «Becciev v. Moldova», «Свершов проти України», «Єлоєв проти України», «Тимошенко проти України», «Луценко проти України») наголошувалось, що тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Крім того, суд вважає доречним взяти до уваги пункт 21 рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України» (заява № 74297/11), де суд також встановлював, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
		Наведена позиція ЄСПЛ свідчить про те, що взагалі будь-які ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. Отже, сама по собі тяжкість покарання ще не свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Отже наведені доводи не можуть бути прийняті до уваги як такі, що переконливо свідчать про наявність ризику переховування. 
		В обґрунтування ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином) в клопотанні вказано фактично ті ж доводи, що й стосовно попереднього ризику, а саме: що ОСОБА_5 офіційно не працюючий, не одружений, дітей чи інших непрацездатних осіб на утриманні не має, тобто не має міцних соціальних зв`язків, що не перешкоджатиме останньому покинути місто Київ, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. 
		Оцінку таким доводами судом вже надано та мотивування їх відхилення викладено.
		В обґрунтування ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України  вчинення іншого кримінального правопорушення, прокурором зазначено, що ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, на даний час не має постійного доходу, не працює, суспільно-корисною працею не займається, а тому з метою наживи може продовжити свою протиправну діяльність та вчиняти нові злочини майнового характеру. 
		Слідчий суддяпогоджується з доводами органу досудового розслідування про наявність відповідного ризику, враховуючи, що як визнав сам ОСОБА_5 у судовому засіданні, він вже притягувався до відповідальності за злочини проти власності (має не погашену судимість), наразі не працює та постійного джерела доходу не має.
		Водночас, слідчий суддя наголошує, що ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, і встановлено вичерпний перелік випадків можливості застосування такого заходу.
		Тримання під вартою застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
		Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходамиє: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
		Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
		1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
		2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
		3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;
		4) міцність соціальних зав`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
		5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
		6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
		7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
		8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
		9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
		10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
		11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
		12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
		У судовому засіданні було встановлено, що наразі існують докази, які можуть свідчити про вчинення підозрюваним інкримінованого правопорушення, яке в умовах воєнного стану відноситься до категорії тяжких.
		На думку суду, наведені прокурором обставини та докази на їх підтвердження свідчать про доведеність обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, як і обставини, передбаченої п. 2, тобто існування ризиків. Але як клопотання, так і пояснення прокурора надані в судовому засіданні, не містять конкретних доводів та обґрунтованого мотивування того, що інший більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для запобіганню встановлених у судовому засіданні ризиків, тобто обов`язкового елементу для вирішенні питання застосування запобіжного заходу, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.
		Слідчий суддя вважає, що прокурором у судовому засіданні не доведено ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Достатніх доказів на доведення вказаного ризику стороною обвинувачення не надано.
		Разом з тим, слідчий суддя бере до уваги доводи підозрюваного про те, що має на утриманні цивільну дружину та малолітню дитину, з метою визволення яких з окупованого Херсону він наразі шукає роботу, щоб заробити на це кошти. При цьому, враховується, що в умовах тимчасової окупації Херсону наразі довести чи спростувати наявність вказаних підозрюваним обставин не уявляється можливим.
		Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_5 підозрюється, то суд вважає, що дійсно, в даній ситуації це найбільш вагомий ризик, який підтверджений матеріалами клопотання. 
		Проте, суд вважає, що за умов обізнаності підозрюваного з існуванням щодо нього підозри та перебігу досудового слідства, він має усвідомлювати, що вчинивши інше кримінальне правопорушення чи продовживши кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, він лише погіршить свою ситуацію. 
		Слідчим суддею враховано каяття підозрюваного у судовому засіданні, обіцянку більше злочинів не скоювати, співпрацювати з органами досудового розслідування, не переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
		При цьому, підозрюваний особистоу судовомузасіданні виявив добровільне та щире бажання взяти безпосередню участь у захисті Батьківщини.
		Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. 
		Обираючи домірний запобіжний захід у даній справі суд враховує бажання підозрюваного долучитись до виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та вважає що взяття під варту об`єктивно унеможливить реалізацію цього прагнення. 
		Слідчий суддя зважає на те, що захист Батьківщини наразі має першочергове значення та вважає за можливе зважити на прагнення підозрюваного ОСОБА_13 долучитись до виконання свого конституційного обов`язку, що матиме користь для держави та суспільства.
		Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає наявність в даному випадку ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не співрозмірним застосуванню запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку, що достатнім для досягнення мети запобіжних заходів у даному випадку буде застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання з покладанням на підозрюваного в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язку, зокрема, щодо долучення до виконання конституційного обов`язку по захисту Вітчизни (відповідно до висловленого ОСОБА_13 в судовому засіданні наміру).
		Слідчий суддя бере до уваги правову позицію, викладену у п.п. 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №800/331/16 (800/13/16) (провадження №11-256заі20) за змістом якої: 
		«ЄСПЛ нагадав, що поняття «свавілля» в контексті статті 5 Конвенції певною мірою варіюється залежно від виду відповідного утримання під вартою. Один із загальних принципів, встановлених у прецедентній практиці, полягає в тому, що затримання вважатиметься «свавільним» у тих випадках, коли, незважаючи на дотримання положень національного законодавства, з боку влади спостерігався елемент недобросовісності або обману.
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ за пунктом 3 статті 5 Конвенції збереження обґрунтованої підозри є обов`язковою умовою для обґрунтованості будь-якого продовження утримання під вартою; однак зі сплином певного часу цього вже недостатньо: Суд повинен встановити (І) чи продовжували інші підстави, на які посилалися судові органи, виправдовувати позбавлення волі та (ІІ), якщо такі підстави були «релевантними» і «достатніми», чи виявляли національні органи влади «особливу обачність» під час здійснення розгляду. Вимога до суду надати відповідні та достатні підставидля затримання  на додаток до збереження обґрунтованої підозри  застосовується вже в момент прийняття першого рішення про взяття під варту  тобто «негайно» після арешту. Обґрунтування будь-якого терміну утримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо продемонстровано владою. Вирішуючи питання про те, слід звільнити чи затримати особу, органи влади зобов`язані розглянути альтернативні способи забезпечення її явки до суду.
		Далі, вирішуючи питання про порушення статті 5 Конвенції з урахуванням наведених вище правових висновків, ЄСПЛ, зокрема, взяв до уваги те, що національні суди, обґрунтовуючи утримання заявників під вартою, просто відтворювали або послалися на доводи слідчих. Незважаючи на те, що заявники заперечували вчинення будь-якого злочину і вказували на відсутність будь-яких відповідних доказів у зв`язку із цим, суди не обґрунтували жодних мотивів, чому підозра була обґрунтованою.
		Також ЄСПЛ зауважив на поверховості розгляду інших важливих аспектів справ заявників. Зокрема, у справах деяких заявників національні суди в основному спиралися на серйозність пред`явлених заявникам звинувачень і використовували шаблонні доводи, не звертаючись до конкретних фактів і не розглядаючи альтернативні запобіжні заходи. Суди не обгрунтувала ніяких додаткових обставин і не розглянули жодного з конкретних аргументів, висунутих заявниками, які оскаржували їх утримання під вартою, незважаючи на те, що ці аргументи не здавалися несуттєвими або легковажним.
		У результаті ЄСПЛ констатував порушення щодо заявників статті 5 Конвенції, і наведені вище обставини щодо неналежного, необ`єктивного, поверхневого вирішення судами питань про застосування до них запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою були серед основних підстав для такого висновку».
		Також, у п.п. 92, 93, 97, 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2021 у справі № 800/23/17(800/182/16)(провадження№ 11-383заі20) зверталась увага на те, що:
		«Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що основним призначенням слідчого судді є здійснення судовогозахисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь в кримінальному процесі, забезпечення законностій обґрунтованостіобмеження конституційнихправ і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження.
		Відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України» та «Лабіта проти Італії», обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
		Відсилання до ризиків, визначених статтею 177 КПК України, а також посилання на врахування слідчим суддею, зокрема, віку, стану здоров`я підозрюваного тощо, здійснено без зазначення того,про які конкретно докази йдеться.
		Сумлінне виконання слідчим суддею покладених на нього обов`язків має привести до захисту порушених прав затриманої особи та покарання винних службових осіб, які допустили порушення закону під час затримання».
		При цьому, аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє зробити висновок про те, що прокурор у судовому засіданні не довів об`єктивними доказами, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
		Проаналізувавши все зазначене в сукупності, на переконання слідчого судді, в даному випадку запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні та відповідатиме як вимогам національного законодавства, так і практиці ЄСПЛ. 
		Частиною 1 ст. 179 КПК України визначено, що особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
		З урахуванням зазначених ризиків у кримінальному провадженні, обставин кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя вважає, що на даний час для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання останнім, покладених на нього процесуальних обов`язків, є достатнім застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на підозрюваного ОСОБА_5 наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
		- долучитись до виконання конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини;
		- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває (м. Київ), без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
		- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування;
		- утримуватися від спілкування з свідками та потерпілим ( ОСОБА_8 ) у кримінальному провадженні № 12022100090001400.
		При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 що в разіневиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
		Отже, з огляду на викладене, враховуючи положення ч. 4 ст. 194 КПК України, вважаю, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 необхідно задовольнити частково, обравши запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання в межах строку досудового розслідування, який буде достатнім для неухильного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.
		З урахуванням обраного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та приписів ст. 211 КПК України підозрюваний підлягає негайному звільненню з-під варти в залі суду. 
		 
		Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 176-179, ст.ст. 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Клопотання  задовольнити частково.
		 
		Застосувати допідозрюваного  ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання в межах строку досудового розслідування, тобто до 27.08.2022 включно. 
		 
		Покласти напідозрюваного    ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:
		- долучитись до виконання конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини;
		- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває (м. Київ), без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою,
		- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування;
		- утримуватися від спілкування з свідками та потерпілим ( ОСОБА_8 ) у кримінальному провадженні № 12022100090001400 .
		 
		Попередити підозрюваного ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
		 
		Контроль завиконанням ухвалипокласти напрокурора укримінальному провадженні, прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 .
		 
		Звільнити ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно в залі суду.
		 
		Строк дії ухвали до 27.08.2022року включно.
		 
		Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		 
		Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...