Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/3698/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 05.07.2022. Зареєстровано: 05.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2022.

Результат оскарження 24.05.2023 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передано справу для продовження розгляду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"28" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3698/20
		Господарський суд Одеської області у складі:
		судді С.В. Літвінова
		при секретарі Т.О. Липі
		розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРЕКС ПЛЮС" (вул. Преображенська, 23, Одеса,Одеська область, 65082) до відповідачі: 1.Виконавчий комітет Одеської міської ради (пл. Думська, 1, Одеса, Одеська область, 65026) 2. Одеська міська рада (пл. Думська, 1, Одеса, Одеська область, 65026)за участтю третьої осіби, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременка Івана Миколайовича (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) про визнання протиправними та скасування рішень, скасування державного запису 
		за участю представників: 
		від позивача: Ковальчук Р.М., довіреність 
		від відповідачів: Вінюков В.М., довіреність 
		від 3ої особи: не з`явились
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕТРЕКС ПЛЮС" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради та до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 237 від 03.07.2020 р., скасування запису в Державному реєстрі речових прав №37161301, щодо реєстрації за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради права власності на об`єкт громадська будівля пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2020р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРЕКС ПЛЮС" було залишено без руху.
		05.01.2021р. до господарського суду надійшла заява (вх. №186/21) від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРЕКС ПЛЮС" про усунення недоліків позовної заяви. 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2021р. провадження по справі №916/3698/20 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. 
		03.02.2021р. до суду від Виконавчого комітету Одеської міської ради надійшло клопотання (вх. ГСОО №3049/21) про закриття провадження по справі в частині позовних вимог, згідно якого останній просить суд закрити провадження у господарській справі №916/3698/20 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРЕКС ПЛЮС" до Одеської міської ради про скасування запису в Державному реєстрі речових прав № 37161301 щодо реєстрації за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради права власності на об`єкт - громадська будівля пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21. 
		При цьому в обґрунтування відповідного клопотання заявник вказує, що рішенням господарського суду Одеської області від 12.11.2020 року у справі №916/2043/20, яке набрало законної сили 15.12.2020 року, вже було відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ПЕТРЕКС ПЛЮС» до Одеської міської ради, третя особа - державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Іван Миколайович, про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52957666 від 03.07.2020 року (Рішення), на підставі якого було внесено до реєстру запис № 37161301 про реєстрацію за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради нежитлового приміщення загальною площею 5022,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21. Предмет позову у справі № 916/2043/20 такий самий як і предмет позову у цій справі № 916/3698/20 в частині позовних вимог про скасування запису в Державному реєстрі речових прав № 37161301 щодо реєстрації за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради права власності на об`єкт - громадська будівля пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21. Навіть суто буквально запис оскаржувався в обох справах, що вбачається з прохальних частин позовів. Більш того, зі змісту позовної заяви ТОВ «ПЕТРЕКС ПЛЮС» та рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2020 року вбачається, що підстави позову у справі № 916/2043/20 є тотожними викладеним у п. 2 підставам позову ТОВ «ПЕТРЕКС ПЛЮС» у цій справі № 916/3698/20.
		03.02.2021р. до Господарського суду Одеської області від Виконавчого комітету Одеської міської ради надійшло клопотання (вх. ГСОО №3047/21) про витребування доказів, згідно якого відповідач просить витребувати у управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) належним чином засвідчені копії реєстраційних справ щодо таких об`єктів нерухомого майна: нежилого приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 505,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1157690751101); нежилих приміщень № 501 А, загальною площею 203,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 277519351101); громадської будівлі пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022,0 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2114630451101).
		Ухвалою суду від 22.02.2021 року клопотання відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради від 03.02.2021 (вх. №3047/21) про витребування доказів по справі № 916/3698/20 - задоволено. Витребувати у Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) належним чином засвідчені копії реєстраційних справ щодо таких об`єктів нерухомого майна: - нежилого приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 505,6 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1157690751101); - нежилих приміщень N 501 А, загальною площею 203,3 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 277519351101); - громадської будівлі пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022,0 кв. м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2114630451101). 
		12.03.2021р. Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про залучення до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременка Івана Миколайовича (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6).
		Обґрунтовуючи своє клопотання Одеська міська рада посилається на те, що однією з позовних вимог є скасування запису в Державному реєстрі речових прав № 37161301 щодо реєстрації за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради права власності на об`єкт - громадська будівля пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21. Зазначений запис вчинений державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременком І.М. на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.07.2020 року № 52957666. У свою чергу, серед заявлених позивачем підстав позову зазначено про недотримання державним реєстратором при проведенні спірної державної реєстрації положень законодавства у сфері державної реєстрації прав. Таким чином, при вирішенні даної справи безпосередньому дослідженню підлягатимуть обставини розгляду державним реєстратором поданих міською радою документів для проведення спірної державної реєстрації, а також відповідність таких дій регламентованому законодавств порядку державної реєстрації прав.
		Ухвалою суду від 15.03.2021р. заяву Одеської міської ради про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременка Івана Миколайовича було задоволено, залучено до участі у справі №916/3698/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременка Івана Миколайовича.
		06.02.2021р. за вх.№9503/21 від Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради до суду надійшла заява про зупинення провадження по справі №916/3698/20 до набрання законної сили судовим рішенням в цивільній справі № 522/13036/20. 
		В обґрунтування заяви відповідачі посилаються на те, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа № 522/13036/20 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ ПЕТРЕКС ПЛЮС, державного реєстратора Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області Дубровіної Олени Володимирівни, державного реєстратора Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області Візирського Дмитра Миколайовича про визнання недійсними в частині рішень, актів, скасування рішень та записів про право власності.
		Ухвалою суду від зупинено провадження у справі №916/3698/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРЕКС ПЛЮС" до відповідачів: 1.Виконавчий комітет Одеської міської ради; 2. Одеська міська рада, за участтю третьої осіби, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременка Івана Миколайовича про визнання протиправними та скасування рішень, скасування державного запису до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 522/1306/20.
		03.05.2022р. за вх. 7309/22 до суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
		Обґрунтовуючи клопотання про поновлення, позивач зазначає, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2021 провадження у справі №522/1306/20 закрито та постановою Одеського апеляційного суду від 13.04.2022 ухвалу від 01.07.2021 залишено без змін. 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2022р. провадження по справі №916/3698/20 було поновлено із призначенням до розгляду в засіданні суду. 
		20.05.2022р. за вх. №8439/22 до суду в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, згідно якої позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 237 від 03.07.2020 р. та припинити територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради право власності на об`єкт - громадська будівля пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2114630451101).
		Згідно ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви, в зв`язку з чим відповідна заява було прийнята судом до розгляду, та позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРЕКС ПЛЮС" розглядаються судом в редакції заяви викладених в заяві про зміну предмету позову. 
		В зв`язку з прийняттям до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРЕКС ПЛЮС" про зміну предмету позову, судом було відмовлено в задоволення клопотання Виконавчого комітету Одеської міської ради від 03.02.2021р. (вх. ГСОО №3049/21) про закриття провадження по справі в частині позовних вимог.
		20.06.2022р. за вх. №10892/22 до суду від Одеської міської ради надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, згідно якого останній просить суд провадження по справі зупинити до вирішення цивільної справи № 522/6343/22 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕТРЕКС ПЛЮС», державного реєстратора Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області Дубровіної Олени Володимирівни, державного реєстратора Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області Візирського Дмитра Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Юридичний департамент Одеської міської ради, про визнання недійсними в частині правочинів, скасування рішень про право власності  до набрання законної сили судовим рішенням в цивільній справі № 522/6343/22.
		В обґрунтування відповідного клопотання вказує, що у вказаній справі Одеською міською радою оскаржуються існування у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на об`єкти за вищенаведеною адресою станом на 05.01.2017 року, правочини з передачі цих об`єктів до ТОВ «ПЕТРЕКС ПЛЮС» та, відповідно, право власності ТОВ «ПЕТРЕКС ПЛЮС» на вищенаведені об`єкти нерухомості, які, за доводами ТОВ «ПЕТРЕКС ПЛЮС», нібито є частинами громадської будівлі пам`ятки архітектури та містобудування ( АДРЕСА_1 , та підстави його виникнення. При цьому, як вбачається, у підстави позову Одеської міської ради у цій справі покладені обставини, зокрема, щодо правомірності перебування у комунальній власності територіальної громади міста Одеси будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а також безпідставності виникнення у ТОВ «ПЕТРЕКС ПЛЮС» права власності на нежиле приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 505,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1157690751101), та на нежилі приміщення № 501 А, загальною площею 203,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 277519351101), адже усі приміщення у вказаному будинку, у тому числі на момент передачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності до ТОВ «ПЕТРЕКС ПЛЮС», були фактично знищені, і, відповідно, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втратили право власності на них та не мали права передавати неіснуючі об`єкти до статутного капіталу ТОВ «ПЕТРЕКС ПЛЮС». Крім того, міська рада також оскаржує правомірність правочинів з передачі вищевказаними фізичними особами неіснуючих приміщень до статутного капіталу юридичної особи, заперечуючи державну реєстрацію права власності на такі приміщення та проведення реєстраційних дій щодо зміни площ та характеристик приміщень після їх знищення. Обставини та підстави виникнення права власності у ТОВ «ПЕТРЕКС ПЛЮС» на об`єкти нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, безумовно входять у предмет доказування у цій господарській справі № 916/3698/20.
		Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. 
		Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
		Неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які встановлюються іншим судом, у принципі не можуть бути самостійно встановлені господарським судом у даній справі з незалежних від нього (суду) законодавчо зумовлених причин у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших обставин.
		Сама лише взаємопов`язаність двох справ (у тому числі й тих, у яких місцевий господарський суд дійшов протилежних висновків) не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.
		Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
		Зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
		Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.04.2019р. у справі № 922/2381/16.
		Відповідач не наводить жодних пояснень з приводу того, що надані у справі № 916/3094/21 докази не дозволяють встановити та оцінити всі обставини відносин між сторонами.
		Таким чином, суд вважає, що клопотання про зупинення провадження у справі є необгрунтованим, оскільки розгляд справи № 522/6343/22 не створює об`єктивної неможливості розгляду справи № 916/3698/20, та безпідставне зупинення провадження у справі призведе до порушення принципу розумного строку розгляду справи судом.
		Отже, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє відповідачу в задоволені клопотання про зупинення провадження у справі.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.2022р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи було призначено по суті в судовому засіданні. 
		04.02.2022р. за вх. №3176/21 до суду від відповідачів надійшов відзив, згідно якого останній позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити повністю.
		При цьому в обґрунтування своїх заперечень відповідачі вказують, Входячи із Постанови КМУ від 05.11.91 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" та рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.91 № 266-XXI "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області" та на Перехідні положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Відповідач вказує, що спірний будинок, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси та прийнятий під охорону держави відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.91 № 280 як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення "будинок Руссова".
		Згідно із наказом Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007 №662/0/16-07 вказана будівля як пам`ятка внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, охоронний номер № 33-ОД.
		Відповідачі також зазначають, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.05.2004 № 300 було вирішено, зокрема, здійснити реставрацію та комплексну реконструкцію територій в межах будівель № 21 по вул. Садовій, № 21-23 по вул. Преображенській, № № 62-64 по вул. Пастера та їх прибудинкових територій, та делегувати ВАТ "Реставратор" функції замовника з реставрації, реконструкції так забудови зазначеної території. Крім того, у вказаному рішенні Виконкому ОМР визначено, що на території в межах будівель № 21 по вул. Садовій, № 21-23 по вул. Преображенській, № № 62-64 по вул. Пастера, знаходяться будинки, які визнані аварійними, такими, що загрожують обваленням, а також непридатними для проживання й небезпечними для життя людей. Отже, Відповідач вказує, про те що найменше з 2004 "будинок Руссова", розташований за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, був аварійним.
		У подальшому, розпорядженням Приморської районної адміністрації ОМР від 03.11.2006 № 2762 "будинок Руссова" визнано ветхим і аварійним, непридатним для нормальної експлуатації, погрожуючим заваленням.
		Також, Відповідачі звертають увагу, що Виконкомом ОМР вирішувалось питання щодо відселення сімей, які мешкали у аварійній будівлі.
		Відповідачі вказують, що в листопаді-грудні 2014 за замовленням управління капітального будівництва ОМР було проведене інженерно-конструкторське обстеження будинку, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 ("будинок Руссова"), згідно із яким, зокрема, фахівцями було встановлено, що: загальний технічний стан будівлі, пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення, визнаний аварійним; технічний стан основних будівельних конструкцій будівлі, що обстежувалися, - аварійний, втрачений та непридатний до нормальної експлуатації відповідно; більшість будівельних конструкцій втратили свої міцності та деформативні характеристики, що передбачені діючими нормами; загальний фізичний знос будівлі був визначений 86,24 % ще у 2008, після чого цей показник тільки погіршувався з негативною динамікою. Станом на час дослідження фізичний знос будівлі становить 94,05 %. Ці дані свідчать про небезпечний і аварійний фізичний стан та знос конструкції будівлі; беручи до уваги що основні будівельні конструкції мають значний (понад 90 %) фізичний та моральний знос, конструкції не відповідають діючим нормам в частині забезпечення міцності та стійкості, втраті несучої здатності, вимогам нормативних документів для будівель на просідаючих ґрунтах та сейсмонебезпечних районах, приміщення не відповідають гігієнічним та пожежним нормам - оптимальним вирішенням конструкторського розділу проекту реставрації є відновлення задовільного стану будівлі в нових несучих конструкціях; враховуючи незадовільний технічний стан несучої стіни головного фасаду та багатого архітектурного та ліпного декору, разом з тим непересічну культуру та історичну цінність будівлі, а особливо фасаду як домінанти Соборної площі, при вирішенні питання відновлення об`єкту як окремої споруди, чи в комплексі розв`язання містобудівних та архітектурних умов усього кварталу - збереження з подальшою реставрацією або ретельне відтворення головного фасаду пам`ятки, в разі неможливості реставрації, є вирішальним.
		Окрім того Відповідач зауважує, що 21.05.2015 Виконкомом ОМР було прийнято рішення № 124 "Про створення комісії з обстеження стану житлового будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21".
		Як зазначають Відповідачі, в процесі неодноразових обстежень будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, яка є пам`яткою архітектури "будинок Руссова" встановлено, що станом на квітень 2015 року технічний потенціал будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, у цілому повністю вичерпаний. Придатність окремих конструкцій, елементів та деталей для подальшого використання може розглядатися тільки на окремих обмежених ділянках. В умовах, що створилися об`єктивно та створені суб`єктивно, технічна можливість збереження несучих конструкцій практично нездійсненна, що додатково підтверджується реальною загрозою перебування при виконанні робіт у будівлі людей (робочих, спеціалістів та ін.).
		Також Відповідачі вказують, що з метою створення умов для збереження пам`ятки архітектури та містобудування, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, та надійної експлуатації зазначеної будівлі в майбутньому Виконкомом ОМР було прийнято рішення від 30.11.2017 № 438 згідно якому, зокрема, встановлено подальше використання непридатного для проживання житлового будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, як будівлі громадського призначення з виключенням функції торговельного центру; призначено управління капітального будівництва Одеської міської ради замовником із проектування та виконання ремонтно-реставраційних робіт із пристосуванням під громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21: протиаварійні роботи та реставрація фасадів; реабілітація з пристосуванням під будівлю громадського призначення. Фінансування ремонтно-консерваційних першочергових та ремонтно-реставраційних робіт на будинку Руссова здійснено за рахунок коштів міського бюджету.
		Згодом за кошти міського бюджету, на замовлення УКБ ОМР був виготовлений технічний паспорт на громадський будинок загальною площею 5022,00 м2, що находиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 та посилаючись на норми Закону України "Про місцеве самоврядування" 03.07.2020 Виконком ОМР прийняв рішення № 237 "Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова), розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21", згідно з яким, зокрема, вирішив: зареєструвати право комунальної власності територіальної громади м. Одеси на громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022,0 м2, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 та доручив департаменту комунальної власності Одеської міської ради відповідно до чинного законодавства України вжити заходів щодо реєстрації за територіальною громадою м. Одеси права власності на об`єкт нерухомого майна, зазначений в пункті 1 цього рішення.
		На підставі рішення Виконкому ОМР № 237 від 03.07.2020 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.07.2020 № 52957666 (далі - Рішення), прийнятим державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради Єременком І.М., за територіальною громадою міста Одеси в особі ОМР було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості - громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022,0 м2, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2114630451101), номер запису про право власності: 37161301.
		Додатково Відповідачі не погоджуються із ствердженням Позивача він є власником частини громадської будівлі пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022,0 м2, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21. На думку Відповідачів внутрішні приміщення у "будинку Руссова" за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, були фактично знищені, а тому як станом на дату державної реєстрації за ТОВ "ПЕТРЕКС ПЛЮС" права власності на нежиле приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, та на нежилі приміщення № 501 А, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 (24.01.2017), так і станом на дату внесення змін до їх площ (11.04.2020), наведені об`єкти не могли існувати в натурі у складі громадської будівлі пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова), розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, як предмети матеріального світу. А відтоді сама по собі реєстрація права власності є лише моментом, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів (зокрема, існування самої речі), передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Сама по собі наявність архівного запису про право власності не свідчить про наявність такого права за відсутності речі.
		У випадках знищення нерухомого майна, право власності на нього підлягає припиненню, оскільки відповідно до ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі знищення майна.
		Тому на думку Відповідачів, викладене свідчить про невідповідність підстав позову дійсним обставинам справи та їх надуманість.
		18.02.2021р. за вх. 4676/21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої останній вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а аргументи викладені у відзиві на позов не обґрунтованими, надуманими та такими що не заслуговують на увагу. 
		09.03.2021р. за вх. №6408/22 до суду від відповідачів надійшли запереченні на відповідь на відзив, згідно з якими відповідачі не погоджуються з позицією позивача, вважають її необґрунтованою та просять суд в задавлені позову відмовити повністю. 
		06.04.2021р. за вх. № 9546/21 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, згідно яких Держаний реєстратор заперечує проти тверджень Позивача щодо незаконності рішень винесенні ним рішення щодо державної реєстрації за територіальною громадою права комунальної власності на спірний будинок. 
		Третя особа вказує, що якщо б нерухоме майно, яке належить Позивачу, було б складовою частиною громадської будівлі пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) державний реєстратор, який здійснював реєстрацію права власності на нерухоме майно Позивача, відкрив би розділ на громадську будівлю пам`ятку архітектури та містобудування (будинок Руссова) та зареєстрував спільну часткову власність ТОВ "ПЕТРЕКС ПЛЮС" вказавши частку - 127/1000.
		З урахуванням наведеного Третя особа вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
		Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення. 
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
		Як зазначає, позивач, починаючи з 27.01.2017 він є власником нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Садова 21, а саме: нежилого приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 505,6 м2, яке зареєстроване в реєстрі нерухомого майна індексний номер 1157690751101, на підставі протоколу, серії та номер: 13, виданого 05.01.2017, акту приймання-передачі, серії та номер: б/н, виданого 05.01.2017 та нежилого приміщення N 501А, загальною площею 203,3 м2, яке зареєстроване в реєстрі нерухомого майна індексний номер 277519351101 на підставі протоколу, серії та номер: б/н, виданого 05.01.2017, акту приймання передачі, серії та номер: б/н, виданого 05.01.2017.
		03.07.2020 Виконком Одеської міської ради прийняв рішення N 237 "Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова), розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Садова. 21", яким було вирішено зареєструвати право комунальної власності за територіальною громадою м. Одеси на громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022,0 м2, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21.
		03.07.2020р. державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Іваном Миколайовичем було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52957666 від 03.07.2020 на підставі якого було внесено до реєстру запис № 37161301 про реєстрацію за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради нежитлового приміщення загальною площею 5022 м2 за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21. Підставою для здійснення державної реєстрації стало вищезгадане рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 237 від 03.07.2020.
		На думу Позивача, оспорюване рішення виконавчого комітету Одеської міської ради порушує права та інтереси Позивача, як власника частини цього будинку, а саме безпідставна реєстрація прав на нерухоме майно без належних на то підстав, як вказує Позивачапозбавила його права володіти та розпоряджатися своїм майном.
		Так, Позивач зазначає, що вказане рішення виконавчого комітету Одеської міської ради прийняте з грубим порушенням закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Конституції України, Цивільного кодексу України, чим порушує інтереси Позивача, як власника значної частини приміщень будинку за адресою: м. Одеса, вул. Садова 21 та позбавляє (захоплює) права власності, які належать Позивачеві на приміщення без належних на то підстав.
		Позивач наголошує, що оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради було незаконно зареєстровано за територіальною громадою Одеської міської ради 5022,00 кв.м. нежитлового приміщення. Тобто відповідач незаконно захопив значну частину площі всього будинку за адресою: м. Одеса, вул. Садова 21, в цю площу увійшли приміщення, які належать ТОВ «Петрекс Плюс» та іншим власникам. Проте до прийняття оскаржуваного рішення територіальна громада в особі Одеської міської ради володіло нежитловим приміщення площею лише 13 кв.м.
		Більш того, як зазначає Позивач,вВідповідно до ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Пункт 2 вказаної статті регламентує, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
		Проте будь хто із власників приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Садова 21, не передавав територіальній громаді безоплатно майнових прав на приміщення по вул. Садовій в місті Одеса та територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради не створювала, не придбавала в порядку встановленому законом будь-яких приміщень за вказаною адресою. 
		Також, в порушення ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення виконавчого комітету Одеської міської №237 від 03 липня 2020 року внесено до порядку денного голосування безпосередньо перед самим голосуванням. На засідання виконавчого комітету Одеської міської 03 липня 2020 року не запрошено жодного власника приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Садова 21. Тобто власники приміщень не мали можливості виступити перед членами виконавчого комітету та заявити про своє порушене право. Як наслідок прийнято незаконне рішення виконавчого комітету Одеської міської ради.
		При цьому Позивач вказує, що виконавчому комітету Одеської міської ради було відомо про те, що Позивач є співвласником приміщень в будинку за адресою: м. Одеса, вул. Садова 21. Вказана обставина була відома Відповідачу в процесі розгляду справи 916/4625/15 за позовом за позовом Одеської міської ради Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Реставратор 21" (одним Із засновників ОСББ є ТОВ «Петрекс Плюс») за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача виконавчий комітет Одеської міської ради про визнання недійсними рішення загальних зборів, статуту та припинення юридичної особи.
		Проте, не зважаючи на зазначені обставини, орган місцевого самоврядування безпідставно, в порушення чинних норм законодавства приймає рішення про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022,0 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21. Саме такі дії, за переконанням Позивача, призвели в подальшому до негативних наслідків для всіх сторін спірних правовідносин, а саме до втрати права користуванням на нерухоме майно, та змушують сторін до тривалих і складних судових спорів.
		Також Позивач вказує, що ТОВ «Петрекс Плюс» звернулося із позовними вимогами визнати протиправним, скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 237 від 03.07.2020 р. та скасування запису в Державному реєстрі речових прав №37161301, щодо реєстрації за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради права власності на об`єкт громадська будівля пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21. 
		Проте, вимога щодо скасування запису щодо реєстрації за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради права власності відповідно до вимог статті ст. Закону 26 та практики Верховного суду на сьогоднішній день є не належним способом засобу, тому була подана заява про зміну предмету позову, згідно якої просить суд, зокрема, припинити територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради право власності на об`єкт - громадська будівля пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2114630451101).
		Крім того, додатково за для підтвердження своєї правової позиції ТОВ «Петрекс Плюс» уклало договір №13/07/20 на проведення експертного дослідження.
		Відповідно до п. 1.1. Договору ТОВ «ОРЦНЕ» - Виконавець зобов`язується провести будівельно-технічне дослідження, Замовник зі свого боку зобов`язується прийняти і оплатити цю роботу.
		Відповідно до п. 1.2. Договору вимоги до роботи, що є предметом договору, визначені в переліку питань в заяві від 13,07,2020 року(додаток №1). 13 липня 2020 року на виконання умов договору ТОВ «Петрекс Плюс» (надалі - Замовник) надав заяву-звернення з наступним питанням: чи входить до складу та чи є частинами громадського будинку загальною площею 5022,0 кв.м. за адресою: м.Одеса, вул. Садова 21: - нежилі приміщення №501А загальною площею 203,3кв.м. за адресою: м.Одеса. вул. Садова, будинок 21 (відповідно до технічного паспорту виконаного ФОП Пашківським Д.П. та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 206896367); - нежиле приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку загальною площею 505,6кв.м. за адресою: м.Одеса, вул. Садова 21 (відповідно до технічного паспорту виконаного ФОП Пашківським Д.П. та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 206899107).
		20 липня 2020 року на виконання умов договору ТОВ «Петрекс Плюс» надав заяву- звернення з питанням: чи входить до складу та чи є частинами громадського будинку загальною площею 5022,0 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Садова 21: - нежилі приміщення №501А загальною площею 203,3кв.м. за адресою: м.Одеса, вул. Садова, будинок 21 (відповідно до технічного паспорту виконаного ФОП Пашківським Д.П. та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 206896367); - нежиле приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку загальною площею 505,6кв.м, за адресою: м.Одеса, вул. Садова 21 (відповідно до технічного паспорту та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 206899107) з наданням копії технічного паспорту на громадський будинок загальною площею 5022,0 кв.м. за адресою: м.Одеса, вул. Садова 21 та копій правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомості ТОВ «Петрес Плюс». 
		20 серпня 2020 року ТОВ «ОРЦНЕ» передало ТОВ «Петрес Плюс» висновок експерта №957/2020 судово будівельно-технічної експертизи від 14.08.2020 року.
		Отже, посилаючи на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕТРЕКС ПЛЮС" звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.
		Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їх відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
		При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
		При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
		Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		Приписами ст. 55 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Згідно зі ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які с обов`язковими до виконання на відповідній території.
		Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 
		В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		В силу приписів статті 20 ЦК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
		Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		За приписами ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право володіння, користування і розпорядження майном згідно зі ст. 658 ЦК України належить власникові майна.
		Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕТРЕКС ПЛЮС» 27.01.2017 є власником нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Садова 21, а саме: нежилого приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 505,6 м2, яке зареєстроване в реєстрі нерухомого майна індексний номер 1157690751101, на підставі протоколу, серії та номер: 13, виданого 05.01.2017, акту приймання-передачі, серії та номер: б/н, виданого 05.01.2017 та нежилого приміщення N 501А, загальною площею 203,3 м2, яке зареєстроване в реєстрі нерухомого майна індексний номер 277519351101 на підставі протоколу, серії та номер: б/н, виданого 05.01.2017, акту приймання передачі, серії та номер: б/н, виданого 05.01.2017.
		Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Відповідно до ст. 346 ЦК України підставою припинення права власності є зокрема знищення нерухомого майна, у тому числі відмова власника від права власності.
		Частинами 1, 3 ст. 347 ЦК визначено, що особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке відлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
		Разом з тим як встановлюено судом, позивач не відмовлявся на користь Одеської міської ради від нежитлових приміщень, які перебувають в його власності а саме: нежитлове приміщення 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 505.6 кв.м., та нежитлове приміщення №501А, загальною площею 203.3 кв. м та в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували про знищення будинку Руссова та його внутрішніх приміщень.
		Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
		ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» а саме ст. 29 регламентує відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад до яких належать власні (самоврядні) повноваження управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна;
		Частинами 1, 6, 10, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. 
		Відповідно до ст. 60 того ж Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.
		Відповідно до пункту 2 вказаної статті, підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема оскаржуваним рішенням, основою та підставою для прийняття рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №237 від 03.07.2020 року стало ст. 29, 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення Одеської обласної ради від 25 листопада 1991 року №266-ХХІ Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 30 листопада 2017 року №438 «Про заходи подальшого використання житлового будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Садова 21.
		Відповідно до матеріалів реєстраційних справ №2114630451101 та 277519351101, які надані управлінням держаної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради на виконання ухвали господарського суду Одеської області від 22.02.2021 року по справі №916/3698/20 супровідний лист від 09.03.2021 року №вх 1739-21, на момент прийняття рішення значна частина приміщень житлових та не житлових що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Садова 21, належить на праві приватної власності фізичним та юридичним особам, в тому числі позивачу. 
		За приписами ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право володіння, користування і розпорядження майном згідно зі ст. 658 ЦК України належить власникові майна.
		Отже, із зазначених норм законодавства та матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення «Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова), розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21» прийнято протиправно без будь-яких достатніх правових підстав.
		При цьому суд зазначає, що суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).
		За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
		У частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
		Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.
		Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Викладене свідчить, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення рішення суду, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.
		Водночас, суд зазначає, що у пункті 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.
		Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 906/516/19.
		Таким чином, спосіб захисту, обраний при поданні позову, у вигляді визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: є належним та ефективним способом захисту.
		Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
		Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.
		Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17.
		Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.
		Отже з урахуванням наведеного вище, враховуючи встановлено судом факту наявності на момент прийняття оскаржуваного рішення право власності на нежитлові приміщення розташовані за адресою м. Одеса, вул. Садова 21, а саме: на нежиле приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 505.6 кв.м., нежиле приміщення №501 А, загальною площею 203.3 кв.м. за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕТРЕКС ПЛЮС», відповідне рішення порушує права власника, а отже є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. 
		Щодо вимоги про припинення права власності на об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Садова, будинок 21, загальною площею 5022,00 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1547454551101) суд зазначає наступне.
		Як вже зазначено вище, відповідно до п. 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Таким чином, оскільки судом вимога щодо скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №23 від 03.07.2020 року задоволена то зазначений спосіб захисту вимагає ухвалення рішення про одночасне припинення речових прав, що були зареєстровані на підставі оскаржуваного рішення, з огляду на що, вимога про припинення права власності підлягає задоволенню.
		При цьому заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне. 
		Посилання Відповідачів відносно того, що будинок Руссова перебував в аварійному стані, а об`єкти нерухомості зареєстровані за Позивачем на праві приватної власності, які є частинами громадської будівлі пам`ятки архітектури та містобудування за адресою: м. Одеса, вул. Садова 21, не є такими, з тих підстав, що вказані об`єкти нерухомості не могли існувати в натурі та були фактично знищені, а тому і право власності Позивача на ці об`єкти було припинено з підстав, зазначених у ст. 349 ЦК України не приймаються судом виходячи з наступного.
		Позивач звернувся до господарського суду Одеської області із позовними вимогами про визнання протиправним, скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 237 від 03.07.2020 р. та скасування запису в Державному реєстрі речових прав №37161301. Заявою від 19 травня 2022 року предмет позову був змінений. Вимога щодо скасування запису була замінена та зводиться до того щоб припинити територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради право власності на об`єкт - громадська будівля пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21(реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2114630451101).
		Під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин, благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем. Предметом позову є частина позову, яка містить безпосередню матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд ухвалює рішення по суті.
		Тобто позивач просить суд скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №237 від 03.07.2020 року та припинити право власності, яке зареєстроване на підставі вказаного рішення виконкому. 
		Відповідач в свою чергу заперечує позовні вимоги посилаючись на обставини, які не стосуються предмету доказування, зокрема наявності або відсутності у позивача права власності на нежитлові приміщення. В контексті даної справи №916/3698/20 суд має дослідити законність та підстави прийнятого рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №237 від 03.07.2020 року. Тому будь будь-які посилання про аварійність будівлі чи можливого припинення права власності ТОВ «Петрекс Плюс» на вказані приміщення з причин, які вказані вище, не стосуються предмету позову. На момент прийняття рішення позивач є власником нежитлових приміщень, що надає йому право для звернення до суду за захистом свого порушеного, не визнаного або оскаржуваного права.
		Також окремо Відповідачі звертають увагу суду на ту обставину, що за рахунок місцевого бюджету проведено ремонтно-реставраційні роботи пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова), тому виділяють зокрема вищевикладене як додаткову підставу для прийняття оскаржуваного рішення.
		Суд критично оцінює вказані обставин, як до підстави для прийняття рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №237 від 03.07.2020 року виходячи з наступного.
		Відповідно до Наказу Міністерства культури і туризму України № 662/0/16-07 від 16.06.2007 будинок Руссова по вул. Садовій 21 у місті Одесі занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини. Отже, у відповідності до ст. 22 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.
		Згідно із Державними будівельними нормами України В.3.2-1 -2004 "Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам`ятках культурної спадщини" встановлюються принципи реставрації пам`ятки: принцип найменшого втручання та змін, забезпечення максимального збереження автентичності пам`ятки. Тобто вказаний вид робіт - ремонтно-реставраційних не передбачає створення нового об`єкту нерухомості, збільшення площі и т.д. та основним завданням реставрації є збереження історичної достовірності та культурної цінності (автентичності пам`ятки) шляхом підтримання об`єкта культурної спадщини в задовільному стані.
		Відповідно до даних які були розміщені у реєстрі дозвільних документів ДАБІ України, який знаходиться в мережі інтернет за адресою: https://e-construction.gov.ua/permits документи, які б надавали право на проведення робіт з реставрації об`єкту розташованих в м. Одесі, вул. Садова 21, Державною архітектурною будівельною інспекцією України було зареєстровано дозвіл на будівельні роботи, вид будівництва: реставрація, N дозволу ІУ 113181520688 від 01.06.2018.
		В 2018-2019 роках на підставі вищевказаного рішення виконкому та дозволу на будівельні роботи було проведено ремонтно-реставраційні роботи будівлі пам`ятки архітектури та містобудування, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21.
		Як було заначено судом, що на підставі ст. 29, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", які регламентують власні (самоврядні) повноваження, Виконком ОМР 03.07.2020 прийняв рішення № 237 "Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Русова), розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21" відповідно до якого було вирішено зареєструвати право комунальної власності територіальної громади м. Одеси на громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Русова) загальною площею 5022,00 м2, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21. Будинок Русова по вулиці Садовій 21 у місті Одесі занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини, а тому відповідно до норм Закону України "Про охорону культурної спадщини" власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
		Зазначене вище підтверджує безпідставність для прийняття рішення виконкому №237 від 04.07.2020 року про реєстрацію за Одеською міською радою права власності на будівлю з внутрішніми приміщеннями за адресою: м. Одеса, по вул. Садовій 21 після проведення її реставрації, а проведення реставрації у вказаному будинку, жодним чином не надавало підстав органу владних повноважень можливості порушувати закон та реєструвати право власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають на праві приватної власності у фізичних та юридичних осіб.
		Крім того, суд критично оцінює заперечення Відповідачів щодо наданого Позивачем в якості доказів висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14.08.2020р. №957/2020, оскільки у разі наявності сумнівів щодо правильності висновку експерта, стоорна має праве подати відповідне клопотання про призначення експертизи. Проте, Відповідачами відповідного клопотання не заявлялось. Також суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 7 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав. Разом з тим відповідної заяви відповідачами не подавалось. 
		Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Інші посилання відповідачів не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
		При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
		Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. 
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
		Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРЕКС ПЛЮС" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. 
		Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідачів відповідно до приписів ст. 129 ГПК України. 
		 
		Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст. ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позов  задовольнити у повному обсязі.
		2. Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 237 від 03.07.2020 р.
		3. Припинити територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради право власності на об`єкт - громадська будівля пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21(реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2114630451101).
		4. Стягнути з виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Думська площа 1, код ЄДРПОУ 04056919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрекс Плюс» (65082, м. Одеса, вул. Преображенська 23, код ЄДРПОУ 32977018) витрати, пов`язані зі сплати судового збору у розмірі 3653 /три тисячі шістсот п`ятдесят три/ грн.).
		5. Стягнути з Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Думська площа 1, код ЄДРПОУ 26597691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрекс Плюс» (65082, м. Одеса, вул. Преображенська 23, код ЄДРПОУ 32977018) витрати, пов`язані зі сплати судового збору у розмірі 3653 /три тисячі шістсот п`ятдесят три/ грн.).
		Повний текст рішення складено 05 липня 2022 р.
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя С.В. Літвінов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...