Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 225/890/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2022.
Дата набрання законної сили: 29.06.2022
Номер судового провадження: 61-10985ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                           
		 
		 
		29 червня 2022 року
		м. Київ
		 
		 
		справа № 225/890/21
		провадження № 61-10985св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,          Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник (боржник у виконавчому провадженні) -  ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталія Євгеніївна
		заінтересована особа - Фінансова компанія «Глобал Спліт» (стягувач                       у виконавчому провадженні), 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 15 квітня 2021 року у складі судді Скиби М. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі колегії суддів:              Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П., та за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Донецького апеляційного суду від 20 жовтня  2021 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Кішкіної І. В.,            Никифоряка Л. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1.     Описова частина
		Короткий зміст скарги на дії приватного виконавця  
		У лютому 2021 року Єфремова Л. О. звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є.
		Скаргу мотивувала тим, що заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 28 вересня 2020 року у справі № 225/3252/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобат Спліт» (далі -            ТОВ «Глобал Спліт») до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» суму заборгованості за кредитним договором від 09 квітня 2014 року  у розмірі         284 771,35 грн, з яких: сума основної заборгованості - 148 185,68 грн, сума заборгованості за відсотками - 136 585,67 грн, понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 271,57 грн у рівних частинах, тобто по 2 135,79 грн         з кожного.
		Про наявність вказаного заочного рішення суду вона дізналася 01 лютого  2021 року шляхом доступу до публічної інформації, розміщеної у Єдиному державному реєстрі судових рішень України. До вказаного реєстру вона та її чоловік ОСОБА_2 звернулися для пошуку причин, за яких поточні банківські рахунки, на які зараховується її та чоловіка пенсії по інвалідності, були арештовані та з вказаних рахунків, зокрема з її рахунку, списані призначені їй пенсійні виплати (надходження).
		Про наявність виконавчого провадження № 63864018 з виконання заочного рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 28 вересня          2020 року у справі № 225/3252/20 вона дізналася 01 лютого 2021 року шляхом доступу до публічної інформації, розміщеної на офіційному сайті Міністерства юстиції України, а саме у Єдиному реєстрі боржників та автоматизованій системі виконавчого провадження за посиланням.
		Заявник вважала, що приватний виконавець Матвійчук Н. Є. не мала права вчиняти виконавчі дії, оскільки боржник не отримувала постанову про відкриття виконавчого провадження. Перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника, та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови. Отже, у разі з`ясування факту неотримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавець не має права вчиняти виконавчі дії.
		Тобто, приватний виконавець не мав права вчиняти виконавчі дії щодо накладання арешту на її майно, зокрема на кошти (пенсійні виплати), які зараховувались органом Пенсійного фонду України на відкритий банківський рахунок.
		Заявник також посилалася на те, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є тимчасово не підконтрольною державній владі України територією (тимчасово окупованою територією), що є загальновідомою інформацією. За зареєстрованою адресою її місця проживання будь-яка поштова кореспонденція (зокрема документи виконавчого провадження) з підконтрольної державній владі України території з 2014 року надійти не могли, оскільки АТ «Укрпошта» та інші оператори кур`єрскої доставки України не здійснюють діяльності на не підконтрольній державній владі Україні території.
		Як внутрішньо переміщена особа, вона з 11 грудня 2018 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але за вказаною адресою будь-яких документів виконавчого провадження, зокрема постанови про відкриття виконавчого провадження від 08 грудня 2020 року № 63864018 приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є., вона не отримувала.
		Приватним виконавцем в порушення частини першої статті 28                       Закону України «Про виконавче провадження» не була надіслана копія постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням за зареєстрованим місцем її проживання та приватний виконавець не пересвідчилася щодо факту отримання нею копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
		Діяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. поширюється на виконавчий округ Донецької області. Враховуючи, що вона зареєстрована як внутрішньо переміщена особа                       в Дніпропетровській області, будь-яке майно, на підконтрольній Україні території Донецької області, у заявника відсутнє, а відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, то виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
		Приватним виконавцем неправомірно винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, оскільки таке звернення відбувається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. При зверненні стягнення на заробітну плату, пенсію тощо виконавець виносить постанову, яка надсилається до виконання організації, установі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсії та інші доходи. При цьому за такими стягненням може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Разом з тим, відповідно до отриманої заявником з Пенсійного фонду України інформації, будь-яких документів виконавчого провадження до Пенсійного фонду України не надходило. Таким чином, приватним виконавцем був порушений порядок звернення стягнення на пенсію боржника, оскільки не було перевірено відсутність коштів боржника на рахунках у банках та інших фінансових установах, що призвело до втрати єдиного для заявника джерела для існування - пенсії по інвалідності.
		Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила уд: визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. про прийняття до виконання виконавчого листа                                № 225/3252/20, виданого Дзержинським міським судом Донецької області на виконання заочного рішення від 28 вересня 2020 року у справі № 225/3252/20; про ненадіслання за місцем її реєстрації (проживання) як внутрішньо переміщеної особи документів виконавчого провадження № 63864018 (постанови про відкриття виконавчого провадження); накладення арешту на кошти (пенсійні виплати) на банківському рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк», та просить зобов`язати приватного виконавця Матвійчук Н. Є. завершити виконавче провадження                              № 63864018, відкрите 08 грудня 2020 року.
		Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатами розгляду скарги
		Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області 15 квітня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. щодо ненаправлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 08 грудня 2020 року ВП № 63864018 боржнику ОСОБА_1 за місцем її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи у період до 04 березня 2021 року.
		Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 30 грудня 2020 року.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на виконавця покладається не лише обов`язок здійснення примусового виконання рішення суду, але й дотримання вимог закону під час такого виконання, в тому числі і в частині прав боржника, зокрема, права бути обізнаним про відкриття виконавчого провадження. За таких обставин, навіть у разі неможливості направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням за адресою, вказаною у виконавчому документі, виконавець зобов`язаний вжити всіх інших можливих заходів для повідомлення останнього про відкриття виконавчого провадження. 
		Суд першої інстанції врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15, в якій зазначено, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника, та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії. 
		Також суд врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 756/9582/14, в якій зазначено, що боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.
		Суд дійшов висновку про протиправність дій виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника до направлення останньому копії постанови про відкриття виконавчого провадження та встановлення факту її отримання. 
		Постановою Донецького апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області  Матвійчук Н. Є. задоволено частково. 
		Ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 15 квітня                2021 року змінено.
		З мотивувальної частини ухвали виключено посилання на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15, від 24 лютого 2021 року у справі № 756/9582/14.
		З резолютивної частини ухвали виключено фразу «Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни щодо не направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 08 грудня 2020 року ВП № 63864018 боржнику - ОСОБА_1 за місцем її реєстрації, як внутрішньо переміщеній особи у період до 04 березня 2021 року».
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виконавець (державний або приватний) відкриває провадження, про що обов`язково доводить до відома сторін виконавчого провадження, з`ясовує, рішення виконане повністю чи частково, після чого вживає заходи для примусового виконання рішення суду. 
		Після встановлення місця перебування боржника приватний виконавець мав повідомити його про відкриття виконавчого провадження, а вже після цього проводити виконавчі дії. 
		Постанова про арешт коштів боржника виконавцем винесена 30 грудня            2020 року, тобто до з`ясування адреси реєстрації боржника як внутрішньо переміщеної особи та направлення на зазначену адресу постанови про відкриття виконавчого провадження.
		Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що постанова про арешт коштів боржника винесена до того, як боржника було повідомлено про відкриття виконавчого провадження, що свідчить про неправомірність дій приватного виконавця щодо винесення такої постанови.
		Таким чином, приватним виконавцем порушений порядок проведення виконавчих дій, регламентований нормами Закону України «Про виконавче провадження», тому в цій частині ухвала суду першої інстанції обґрунтована. 
		Змінюючи ухвалу суду першої інстанції в частині неправильного посилання в мотивувальній частині на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 756/9582/14, від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15, суд апеляційної інстанції виходив з того, що правовідносини, що розглядалися Верховним Судом, виникли під час дії Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV, який втратив чинність на підставі Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ. Тобто норми Закону України «Про виконавче провадження» в частині відкриття виконавчого провадження та повідомлення сторін із 2016 року викладено в іншій редакції. 
		Змінюючи ухвалу суду першої інстанції шляхом виключення з резолютивної частини вказівку на визнання неправомірними дії щодо ненаправлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою її місця реєстрації як внутрішньо переміщеної особи, суд апеляційної інстанції виходив з того, що не можна вважати протиправною дію, якої не було (неповідомлення боржника).
		Ухвалою Донецького апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року приватному виконавцю виконавчого округу Донецької області  Матвійчук Н. Є. відмовлено у задоволенні заяви про роз`яснення резолютивної частини постанови Донецького апеляційного суду від 16 червня 2021 року. 
		Відмовляючи у задоволенні заяви про роз`яснення постанови апеляційного суду суд виходив з того, що це судове рішення є чітким і зрозумілим, не допускає кількох варіантів тлумачення.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг        
		У липні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку                               приватний виконавець виконавчого округу Донецької області                         Матвійчук Н. Є. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1                у задоволенні скарги.
		У жовтні 2021 року до Верховного Суду приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. подала касаційну скаргу, в якій просить скасуватиухвалу Донецького апеляційного суду від 20 жовтня           2021 року та задовольнити заяву про роз`яснення судового рішення.
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 15 квітня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 16 червня 2021 року. Справу витребувано із суду першої інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. на ухвалу Донецького апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року.
		У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не враховано, що цей закон не містить положень про обов`язки виконавця встановлювати місце реєстрації боржника як внутрішньо переміщеної особи.
		Документи виконавчого провадження були надіслані за адресою реєстрації боржника як внутрішньо переміщеної особи 04 березня 2021 року, про яку виконавцю стало відомо з поданої нею скарги до суду. Крім того, ці документи повернулись, оскільки фактично за адресою реєстрації внутрішньо переміщеної особи боржник не проживає.
		Тобто приватним виконавцем застосовано всі заходи щодо повідомлення боржника про виконавче провадження. Проте до 04 березня 2021 року зробити це було об`єктивно неможливо через зловживання скаржником своїми правами. ОСОБА_1 не зверталась до приватного виконавця із заявою про фактичне місце проживання або реєстрації як внутрішньо переміщена особа.
		Крім того, саме на боржника закон покладає обов`язок щодо повідомлення державного/приватного виконавця про зміну місця свого проживання (частина четверта статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність дій приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника до повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження не відповідають вимогам чинного законодавства.
		Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків, викладених               у постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 у справі № 160/7321/19, про те, що примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. 
		Також не враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду              від 20 лютого 2019 року у справі № 325/1138/16-ц, зокрема, що                      Законом України «Про виконавче провадження» не передбачені підстави неможливості виконавчих дій у разі реєстрації боржника в зоні проведення антитерористичної операції та неможливості повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження.
		У касаційній скарзі щодо ухвали апеляційного суду про відмову у роз`яснення судового рішення заявник посилається на те, що постановою Донецького апеляційного суду від 16 червня 2021 року змінено ухвалу Дзержинського районного суду Донецької області від 15 квітня 2021 року таким чином,                  що з одного боку суд апеляційної інстанції визнав, що дії приватного виконавця є правомірними і приватний виконавець не порушив жодної норми закону у виконавчому провадженні. З іншого боку судом апеляційної інстанції визнано неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 30 грудня 2020 року, що робить рішення суду двояким та незрозумілим.
		Відмовляючи у задоволенні заяви про роз`яснення зазначеного рішення, суд обмежився загальною фразою, що рішення зрозуміле і таке, що не припускає різного тлумачення.
		Разом з тим приватному виконавцю не зрозуміло, як саме виконувати дане рішення: чи діє постанова про арешт коштів у часі, чи підлягає вона скасуванню або подальшому виконанню.
		Суд не послався ані на норми Закону України «Про виконавче провадження», ані на інші правові норми в обґрунтування свого рішення. Тому з метою необхідності виконання приватним виконавцем зазначеного рішення воно потребує роз`яснення.
		Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами за результатами розгляду скарги
		З 11 грудня 2018 року ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа та має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , та фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 . 
		08 грудня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. відкрито виконавче провадження за заявою                    ТОВ «Глобал Спліт» щодо виконання виконавчого листа № 225/3252/20, виданого 28 жовтня 2020 року Дзержинським міським судом Донецької області (ВП № 63864018).
		Згідно з виконавчим листом у справі № 2/225/687/2020 (225/3252/20), виданим Дзержинським міським судом Донецької області 28 жовтня           2020 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Глобал Спліт» суму заборгованості за кредитним договором від 09 квітня 2014 року           у розмірі 284 771,35 грн, з яких: сума основної заборгованості - 148 185,68 грн, сума заборгованості за відсотками - 136 585,67 грн. У виконавчому листі зазначена адреса боржника ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
		08 грудня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, які для боржника            ОСОБА_1 визначено у сумі 190,00 грн.
		08 грудня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, яку для боржника                     ОСОБА_1 визначено у сумі 28 477,14 грн.
		22 грудня 2020 року приватним виконавцем скеровано вимогу до Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання боржника. 
		Листом від 11 січня 2021 року Головне управління Державної міграційної служби у Донецькій області повідомлено приватного виконавця про реєстрацію місця проживання боржника ОСОБА_1 за адресою:              АДРЕСА_1 
		22 грудня 2020 року приватним виконавцем направлено вимогу до Державної прикордонної служби України щодо надання інформації про перетинання боржником ОСОБА_1 державного кордону України, у тому числі лінії розмежування в районі проведення операції об`єднаних сил, за період починаючи з 01 січня 2015 року. 
		30 грудня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження                       у розмірі 313 438,49 грн.
		25 січня 2021 року Центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомив про відсутність в базі даних відомостей щодо особи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		22 грудня 2020 року приватним виконавцем направлено вимогу до Міністерства соціальної політики України щодо надання відомостей про перебування боржника на обліку як внутрішньо переміщеної особи, про зареєстроване та фактичне місце проживання, адресу, за якою можливо здійснювати офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. 
		Листом від 26 січня 2021 року Міністерство соціальної політики України повідомило про перебування ОСОБА_1 на обліку в                               УПСЗН Васильківського району Дніпропетровської області. Вказані відомості отримані приватним виконавцем 05 березня 2021 року.
		Після з`ясування місця проживання боржника за адресою: АДРЕСА_2 ,                          04 березня 2021 року  приватний виконавець направив за вказаною адресою рекомендований лист з документами виконавчого провадження (постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди та витрат, про арешт коштів боржника).
		26 березня 2021 року направлено виклик приватного виконавця за вказаною адресою, але поштове відправлення повернуто із поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
		2.     Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		У пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		За змістом доводів касаційної скарги приватного виконавця він оскаржує судові рішення в частині задоволення вимог скарги ОСОБА_1 , у зв`язку з чим Верховний Суд переглядає судові рішення саме у цій частині та в межах доводів касаційної скарги.
		В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в силу статті 400          ЦПК України у касаційному порядку не переглядаються.
		Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області          від 15 квітня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду                   від 16 червня 2021 року підлягає задоволенню. 
		Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. на ухвалу Донецького апеляційного суду від 20 жовтня          2021 року, постановленої за результатами розгляду заяви про роз`яснення судового рішення слід залишити без задоволення.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		На виконання зазначеної норми, у ЦПК України міститься окремий розділ, присвячений питанням судового контролю.
		Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України,                           а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
		Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду,                  що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. 
		Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
		Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав, ЦПК України  передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах.
		Так, статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд               у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). 
		Згідно з положеннями статті 453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
		Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 447 ЦПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
		Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Згідно із частиною другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;                     3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;           5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
		Положенням частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до пункту першого частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
		У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний (приватний) виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята            статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Згідно з частиною першою статті 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим повідомленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 4-9 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим повідомленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
		Установивши, що постанова про арешт коштів боржника винесена до того, як боржника було повідомлено про відкриття виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про неправомірність дій приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника. 
		За висновками судів, після встановлення місця перебування боржника приватний виконавець мав повідомити його про відкриття виконавчого провадження, а вже після цього проводити виконавчі дії.
		Такі висновки фактично ґрунтуються на нормах статті 25 Закону України             від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», яким державного виконавця було зобов`язано у постанові про відкриття виконавчого провадження вказувати про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.
		Частиною першою статті 27 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» передбачалось, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
		За змістом наведених норм перебіг строку для добровільного виконання починався з моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, що, в свою чергу, покладало на виконавця обов`язок перед початком примусового виконання рішення пересвідчитись в отриманні боржником такої постанови.
		Натомість у справі, яка є предметом касаційного перегляду, правовідносини регулюються Законом України від 05 липня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», нормами якого державний (приватний) виконавець звільнений від такого обов`язку. 
		Так, частиною п`ятою статті 26 Закону України від 05 липня 2016 року                 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
		За таких обставин, є необґрунтованими висновки судів про обов`язок державного виконавця перед початком вчинення виконавчих дій пересвідчитись в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а за умов її неотримання - підстави для прийняття постанови про арешт коштів боржника відсутні.
		Схожого за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 травня 2022 року у справі № 264/3421/16 (провадження № 61-1434св21).
		Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність дій приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника до отримання останнім інформації про відкриття виконавчого провадження не відповідають вимогам чинного законодавства.
		У справі, яка переглядається, приватним виконавцем вжито усіх можливих заходів щодо повідомлення боржника про виконавче провадження, у тому числі 04 березня 2021 року направлено документи виконавчого провадження за адресою реєстрації боржника як внутрішньо переміщеної особи, тобто після встановлення відповідної адреси. При цьому боржник не зверталась до приватного виконавця із заявою про фактичне місце проживання або реєстрації як внутрішньо переміщена особа. 
		Винесення постанови про арешт майна боржника не пов`язується з фактом отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження. Само по собі порушення державним виконавцем порядку надіслання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження або постанови про арешт коштів боржника. За умов встановлення такого порушення, зокрема ненаправлення виконавцем в установленому законом порядку постанови про відкриття виконавчого провадження, може бути підставою для визнання неправомірними таких дій (бездіяльності) державного виконавця.
		З дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен здійснити сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання судового рішення у справі та виданого на його виконання виконавчого документа на підставах, у межах повноважень                  та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження».
		За установлених у цій справі обставин, приватний виконавець не порушив вимог  Закону України «Про виконавче провадження» та прав ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні.  
		Статтею 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права,                     це порушення призвело до помилкового вирішення вимог скарги про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 30 грудня 2020 року, то оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду, відповідно до статті 412          ЦПК України, підлягають скасуванню у зазначеній частині з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині цих вимог. 
		Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. на ухвалу Донецького апеляційного суду від 20 жовтня         2021 року, якою відмовлено у роз`ясненні судового рішення, задоволенню не підлягає, оскільки апеляційний суд, постановляючи судове рішення, не порушив вимог цивільного процесуального права та порядку розгляду відповідних заяв. При цьому апеляційний суд вірно вказав, що постанова є чіткою і зрозумілою, не допускає кількох варіантів тлумачення. 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд                у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 15 квітня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 16 червня 2021 року задовольнити.
		Ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 15 квітня                2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 16 червня 2021 року в частині вимог скарги ОСОБА_3 на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 30 грудня                       2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні цих вимог.
		Касаційну скаргою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Донецького апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року залишити без задоволення.
		Ухвалу Донецького апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова 
		                                                                                                            Б. І. Гулько 
		                                                                                                            Г. В. Коломієць
		                                                                                                             Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...