Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/5096/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2022.
Дата набрання законної сили: 21.06.2022
Номер судового провадження: 51-4284км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017150000000486

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		 
		іменем України
		21 червня 2022 року
		м. Київ
		справа № 755/5898/16-к
		провадження № 51 4284 км 20
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі  Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючої  ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		захисників  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		(в режимі відеоконференції),
		засуджених  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		(в режимі відеоконференції),
		прокурора ОСОБА_9 , 
		розглянула в судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 31 травня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017150000000486 щодо 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Воронів Вознесенського району, Миколаївської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі  КК) такого, що немає судимості,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК;
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_3 , в силу ст. 89 КК такого, що немає судимості,
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 
		ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК;
		Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
		Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2020 року  ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років. Зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання період тримання його під вартою з 03 липня 2017 року до 02 березня 2018 року включно. 
		ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК та призначено покарання: за ч. 2 ст. 189 КК у виді позбавлення волі строком 5 років; за ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі строком 3 роки. На підставі ч.1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком 5 років. Зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання період з 03 липня 2017 року по 15 листопада 2018 року включно. Стягнуто з ОСОБА_7 2 624,62 грн. судових витрат в дохід держави.
		Цим же вироком суду засуджено ОСОБА_10 , рішення суду щодо якого не оскаржуються. 
		Як установлено місцевим судом, ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 за попередньою змовою групою осіб, із погрозою знищення майна потерпілого, використовуючи надуману підставу, вимагали від ОСОБА_11 передати їм грошові кошти за наступних обставин.
		У квітні 2017 року в ОСОБА_8 виник умисел на вимагання 200000 грн у 
		ОСОБА_11 ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_7 та ОСОБА_10 вступити в змову щодо вимагання 200 000 грн. Виконуючи вказівку ОСОБА_8 тадіючи на виконання домовленості, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , 29 квітня 2017 року о 10:00 год, прибули за місцем проживання ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_4 , зустрілись з останнім, та під приводом неіснуючого боргу у сумі 200 000 грн, застосовуючи психічний тиск, висунули вимогу про передачу їм та ОСОБА_8 цієї суми грошових коштів, що потерпілий винен за сприяння в уникненні кримінальної відповідальності за 
		ч. 3 ст. 368 КК, не повідомляючи при цьому, кому саме він винен вказані кошти та хто саме йому сприяв. ОСОБА_11 заперечив існування боргу та сприяння сторонніх осіб в розгляді кримінального провадження відносно нього, відмовився передавати грошові кошти.
		12 травня 2017 о 12.40 ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 зустрілися з ОСОБА_11 . Під час зустрічі ОСОБА_8 вимагав від ОСОБА_11 передати 200 000 грн, за сприяння іншими особами в уникненні відповідальності за ч. 3 
		ст. 368 КК. Засуджені вимагали, щоб ОСОБА_11 продав транспортні засоби та нерухоме майно з метою передачі їм коштів. ОСОБА_11 повідомив засудженим, що його захист на підставі договору здійснювався адвокатом за винагороду, будь-якого іншого сприяння у вирішенні питання про притягнення його до кримінальної відповідальності не було, та відхилив вимогу.
		Після заперечень ОСОБА_11 передавати грошові кошти, ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 зменшили суму грошової вимоги з 200 000 грн до 80 000 грн та вимагали від потерпілого ці гроші передати ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .
		У період з 12 травня по 27 червня 2017 року ОСОБА_7 та ОСОБА_10 за вказівкою ОСОБА_8 неодноразово дзвонили на мобільний телефон ОСОБА_11 , зустрічались з останнім, застосовуючи психічний тиск, погрози, вимагали від потерпілого продати майно або отримати гроші у кредит та передати їм 
		80 000 грн.
		27 червня 2017 року приблизно з 11-12:00 год ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , погрожували ОСОБА_11 знищити його житло шляхом підпалу в разі, якщо він не відшукає 80 000 грн та не передасть їм, а в період з 27 по 29 червня 2017 року, засуджені зменшили суму вимоги до 30 000 грн, про що ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_11 .
		ОСОБА_11 сприймаючи погрозу підпалу його житла як реальну, маючи обізнаність про авторитет ОСОБА_8 у кримінальному середовищі, знаючи, що ОСОБА_7 та ОСОБА_10 раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності, погодився передати засудженим частками грошові кошти у сумі 30 000 грн.
		29 червня 2017 року приблизно о 12:00-12:30 год ОСОБА_11 , діючи під контролем правоохоронних органів, зустрівся з ОСОБА_7 біля автозаправної станції «WOG» на перехресті вул. Пушкінської та вул. Чкалова у м. Миколаєві, де в автомобілі «Форд Мондео» передав ОСОБА_7 10 000 грн., а ОСОБА_8 по мобільному телефону запевнив ОСОБА_11 , що після передачі повної суми коштів вимагання припиняться. ОСОБА_7 висунув вимогу ОСОБА_11 про передачу йому решти 20000 грн у строк до 03 липня 2017 року.
		03 липня 2017 року, приблизно о 10:20 год, ОСОБА_11 , діючи під контролем правоохоронних органів, зустрівся з ОСОБА_7 , якому повідомив, що приніс 20 000 грн та передасть їх після отримання гарантій від ОСОБА_8 про припинення вимагання. ОСОБА_7 подзвонив ОСОБА_8 та домовився про їх спільну зустріч в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яке розташоване за адресою: 
		АДРЕСА_5 . Приблизно о 10:35 год ОСОБА_7 разом з ОСОБА_11 на автомобілі «Форд Мондео» приїхали до кафе. Через деякий час, близько о 10:50 год до місця зустрічі прибув ОСОБА_8 . Під час спільної розмови ОСОБА_8 запевнив ОСОБА_11 , що після передачі 20 000 грн вимагання припиняться. ОСОБА_11 передав ОСОБА_8 та ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 20 000 грн. Одразу після цього ОСОБА_8 ,
		ОСОБА_7 та ОСОБА_10 було затримано працівниками правоохоронних органів.
		Цим же вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він придбав, носив та зберігав вогнепальну зброю та бойові припаси без передбаченого законом дозволу за таких обставин.
		ОСОБА_7 у невстановленому місці та у невстановленої особи незаконно придбав пістолет «ТТ», зразка 1930/33 року, та бойові припаси до нього - 
		8 патронів, які переніс до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , де незаконно їх зберігав. ОСОБА_7 незаконно носив при собі цей пістолет, споряджений патронами калібру 7,62 мм, а 03 липня 2017 року близько 11:00 год. ОСОБА_7 було затримано на літній площадці кафе «Картопляна хата», де під час огляду місця події виявлено та вилучено пістолет ТТ та патрони калібру 7,62 мм. в кількості 8 шт., що належали ОСОБА_7 . 
		Також цим же вироком суду ОСОБА_10 визнано винуватим у тому, що вінза невстановлених обставин у невстановленої особи незаконно придбав бойові припаси у кількості 40 патронів, які виготовлені шляхом переспорядження капсульованих гільз холостих пістолетних патронів, які переніс до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_6 , де їх незаконно зберігав. Він же, за невстановлених обставин незаконно придбав, перевіз та зберігав за місцем свого проживання наркотичний засіб «канабіс» без мети збуту. 03 липня 2017 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , виявлено та вилучено 40 патронів та три пакети наркотичного засобу «канабіс».
		Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 31 травня 2021 року скасовано вирок районного суду від 16 липня 2020 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_7 в частині засудження за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК. Кримінальне провадженняза обвинуваченням ОСОБА_10 та ОСОБА_7 в цій частині обвинувачення закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
		Цей же вирок суду відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в частині їх засудження за ч. 2 ст. 189 КК змінено. Виключено з резолютивної частини вироку посилання на застосування ч. 1 ст. 70 КК при призначенні покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_10 . Ухвалено вважати ОСОБА_7 та ОСОБА_10 засудженим за ч. 2 ст. 189 КК до покарання у виді позбавлення волі строком 5 років .
		Зараховано у строк покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_10 період попереднього ув`язнення з 03 липня 2017 року по 15 листопада 2018 року та з 
		16 липня 2020 року по 31 травня 2021 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Зараховано в строк покарання ОСОБА_8 період попереднього ув`язнення з 
		03 липня 2017 року по 02 березня 2018 року та з 16 липня 2020 року по 31 травня 2021 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Виключено з мотивувальної частини вироку посилання на протокол за результатами візуального спостереження стосовно ОСОБА_7 від 03 липня 2017 року, протоколи про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 03 липня 2017 року, які складено відносно  ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , протокол за результатом контролю за вчиненням злочину від 03 липня 2017 року, як на докази винуватості засуджених за ч. 2 
		ст. 189 КК.
		Витрати на проведення експертиз у сумі 33 257,24 грн. віднесено за рахунок коштів державного бюджету.
		В іншій частині вирок суду відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційних скаргах захисник ОСОБА_5 та засуджений ОСОБА_8 просять скасувати вирок та ухвалу суду щодо ОСОБА_8 . Захисник ставить питання про призначення нового розгляду в суді першої інстанції, а ОСОБА_8 , вважає, що кримінальне провадження щодо нього необхідно закрити через недоведеність його вини у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 189 КК. Захисник 
		ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 у касаційних скаргах просять скасувати вирок та ухвалу суду щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. 
		Доводи касаційних скарг мотивовано тим, що вирок та ухвала суду постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, ці порушення не можуть бути усунуті під час касаційного розгляду. Зокрема, кримінальне провадження було розглянуто місцевим судом з порушенням правил підсудності та незаконним складом суду. Головуючий суддя не мав права розглядати це кримінальне провадження, оскільки 29.09.2017 року вирішував питання відводу іншому головуючому судді в цій справі. Крім того, розглядаючи кримінальне провадження щодо засуджених, місцевий суд дав неправильну оцінку доказам у справі, не врахував низку процесуальних порушень, які мали місце під час проведення негласних слідчих розшукових дій. Вказані процесуальні порушення є істотними, тому результати негласних слідчих дій є недопустимими доказами. Обґрунтування вироку недопустимими доказами порушує право на захист ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Судом першої інстанції проведено судовий розгляд за відсутності потерпілого, якого не було повідомлено належним чином. Ця обставина позбавила можливості сторону захисту ставити запитання потерпілому. Суд, ухвалюючи вирок по справі, порушив таємницю нарадчої кімнати. Суд не виклав у вироку формулювання обвинувачення, яке визнав доведеним. Звукозапис та журнал судового засідання від 10.09.2019 року відсутній в матеріалах справи. Колегія суддів апеляційного суду, перевіряючи доводи поданих апеляційних скарг, не в повному обсязі дослідила повторно докази в справі, дала оцінку показанням потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_12 , котрих безпосередньо не допитувала в судовому засіданні. На технічному носії інформації відсутній запис судових дебатів в апеляційному суді, які відбулися 31.05.2021 року. Висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_7 гуртуються на доказах, які отримано з істотними процесуальними порушеннями, такі висновки є незаконними. Ухвала апеляційного суду є немотивованою та не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисники та засуджені підтримали доводи поданих касаційних скарг та просили їх задовольнити. 
		Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників  ОСОБА_5 та 
		ОСОБА_6 , засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до положень ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вимаганні грошових коштів, яке засуджені вчинили за попередньою змовою групою осіб, із погрозою знищення майна потерпілого, ґрунтується на сукупності доказів, зібраних відповідно до вимог КПК, а кваліфікація злочину за ч. 2 ст. 189 КК є правильною.
		Доводи касаційних скарг про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, недопустимість доказів, спростовуються дослідженими матеріалами справи.
		Зокрема, підставою для проведення досудового розслідування була заява потерпілого ОСОБА_11 про вимагання від нього значної суми грошових коштів, за якою внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування від 
		09 травня 2017 року (далі  ЄРДР).
		Як видно з вироку районного суду, обґрунтовуючи висновок про доведеність винуватості засуджених за ч. 2 ст. 189 КК суд послався на письмові докази, зокрема, відомості, що містяться в протоколах за результами проведених негласних слідчих розшукових дій (далі  НСРД), протоколі огляду місця події, показаннях свідків та обвинувачених, перевірив процесуальні підстави для проведення НСРД.
		Протоколами за результатами НСРД зафіксовано зміст переговорів ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 між собою, час та місце зустрічей, зміст розмов із потерпілим, а також факт передачі ОСОБА_11 ОСОБА_7 
		10000 грн 29 червня 2017 року та 20000 грн 03 липня 2017 року.
		Зміст зафіксованих розмов, які детально викладено у вироку, доводять, що засуджені за попередньою змовою між собою вимагали в ОСОБА_11 грошові кошти, погрожуючи йому знищенням майна.
		Указані НСРД проводилися на підставі ухвал слідчого судді Миколаївського апеляційного суду та на підставі письмових доручень слідчого в порядку ст. 40 КПК оперативним підрозділом УСБУ.
		Ухвали слідчого судді та доручення слідчого, які були підставою для проведення НСРД розсекречено, ці процесуальні документи є в матеріалах справи та були відкриті стороні захисту, як це передбачено вимогами ст. 290 КПК.
		Законність проведення НСРД та складання відповідних протоколів ретельно перевірялася колегією суддів апеляційного суду під час апеляційного розгляду.
		Зокрема, як видно з ухвали суду, під час апеляційного розгляду колегією суддів виключено з переліку доказів посилання на протоколи від 03 липня 2017 року про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційний мереж відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та протокол візуального спостереження за ОСОБА_7 від 03 липня 2017 року в зв`язку з порушенням вимог ст. 252 КПК при складанні проколу та фіксуванні результатів НСРД. 
		Апеляційний суд звернув увагу на те, що контроль за вчиненням злочину в цьому кримінальному провадженні завершився фактичним затриманням ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , що підтверджується змістом протоколу огляду місця події від 03 липня 2017 року. 
		Всупереч положень ч. 4 ст. 271 КПК протокол про результат контролю за вчиненням злочину від 03 липня 2017 року не був складений негайно. З урахуванням того, що під час фіксування допущено порушення вимог кримінального процесуального закону щодо порядку та форми такого фіксування та його учасників, результатів контролю за вчиненням злочину, проведеного з відкритим фіксуванням цієї НСРД, суд ухвалив виключити зазначений протокол із обсягу доказів, які доводять винуватість засуджених.
		Виключення цих доказів не вплинуло на висновок суду про доведеність винуватості засуджених, оскільки сукупність інших доказів, покладених в основу вироку доводить їх винуватість у вимаганні.
		Під час перевірки апеляційним судом установлено, що в основу доведеності винуватості ОСОБА_10 покладено висновки експерта № 1052 від 07 серпня 
		2017 року та № 338 від 16 серпня 2017 року, з яких видно, що надавалися на експертизу патрони та наркотична речовина, вилучені 03 липня 2017 року в помешканні ОСОБА_10 . 
		Колегія суддів указала, що цей обшук було проведено у межах кримінального провадження № 12017150000000486 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, із метою виявлення та вилучення предметів, що стосуються цього кримінального провадження.
		Під час обшуку було виявлено канабіс та бойові припаси, тобто слідчим самостійно виявлено обставини, які свідчать про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 309 та 263 КК. Разом із тим, слідчим згідно з вимогами закону протягом 24 годин відомості до ЄРДР за статтями 309 та 263 КК не внесено та процесуальне рішення на підставі ст. 217 КПК щодо виділення в окреме провадження матеріалів не прийнято.
		Ураховуючи ці процесуальні порушення, апеляційний суд указав, що висновки експертиз № 1052 від 07 серпня 2017 року, № 338 від 16 серпня 2017 року, № 869 від 11 липня 2017 року, № 360 від 04 серпня 2017 року, № 877 від 11 липня 
		2017 року, якими суд обґрунтував винуватість ОСОБА_10 та ОСОБА_7 є недопустимими, оскільки вони отримані органом досудового розслідування в рамках іншого кримінального провадження за ознаками ч. 2 ст. 189 КК, до внесення відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК та ч. 1 ст. 309 КК, тобто з порушенням вимог статей 84, 86, 93 та ч. 3 ст. 214 КПК.
		З тих підстав, що іншими доказами винуватість ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 263, ч. 1 
		ст. 309 КК та винуватість ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК не доводилася, кримінальне провадження в цій частині обвинувачення щодо засуджених було закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КК.
		Як видно з матеріалів справи, суд відповідно до правил ст. 95 КПК дав оцінку показанням ОСОБА_11 , котрий був допитаний під час досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК. Ці показання досліджувалися судом першої інстанції шляхом відтворення в судовому засіданні.
		За даними з журналу судового засідання, під час цього допиту були присутні прокурор, ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та захисники цих обвинувачених. При цьому, слідчий суддя попередив потерпілого про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, водночас, всі учасники кримінального провадження мали можливість та задавали питання потерпілому, їм було забезпечено право на перехресний допит.
		За показаннями потерпілого, які викладено у вироку, вбачається, що ОСОБА_11 підтверджував, що подав заяву до СБУ про вимагання у нього грошей, приймав участь у НСРД, надавав свої гроші у сумі 10 000 грн. та 20 000 грн, які потім передавав ОСОБА_7 . Також повідомив, що під тиском визнав, що у нього існує борг. Що стосується винних осіб, то до квітня 2017 року ОСОБА_7 та ОСОБА_10 він не знав, а ОСОБА_8 він декілька разів бачив, особисто з ним не знайомий. Гроші у ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 він у борг не брав, про те, що він комусь заборгував гроші, він не знав. ОСОБА_7 та 
		ОСОБА_10 постійно узгоджували свої дії з ОСОБА_8 , з чого він дійшов висновку, що останній ними керує.
		Очевидець подій, свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні підтвердила, що до ОСОБА_11 приїжджали ОСОБА_10 та ОСОБА_7 . Зі слів своєї доньки вона довідалася, що люди від «Наума» вимагають гроші і що це було пов`язано з кримінальною справою щодо ОСОБА_11 .
		Досліджуючи докази під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду, послалася на показання ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_12 , що відповідає положенням ст. 404 КПК та дискреційним повноваженням суду.
		Посилання скаржників на порушення правил підсудності та незаконний склад суду спростовуються матеріалами кримінального провадження.
		Як убачається з ухвали апеляційного суду, колегією суддів було ретельно перевірено процедуру досудового розслідування від внесення відомостей до ЄРДР до його завершення. Колегія суддів дійшла висновку, що зважаючи на те, що місце вчиненого правопорушення знаходилося під юрисдикцією слідчого управління ГУНП України в Миколаївській області, досудове розслідування цього кримінального провадження здійснювалося слідчим цього слідчого управління, юрисдикція якого розповсюджується на всю територію Миколаївської області. Наведене відповідає вимогам ст. 218 КПК.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючого суддю першої інстанції було обрано на підставі розпорядження № 214 від 01 лютого 2019 року Керівника апарату Заводського районного суду м. Миколаєва в зв`язку з закінченням терміну повноважень судді, в провадженні якого перебувала ця кримінальна справа (т. 9, а. с.1,2).
		Будь-яких обставин, які передбачені положеннями статей 75, 76 КПК і перешкоджали головуючому судді розглядати вказане кримінальне провадження, касаційним судом не встановлено і в касаційних скаргах не наведено.
		Як убачається зі змісту касаційних скарг, вони хоч і мають посилання на процесуальне порушення таємниці нарадчої кімнати, водночас скаржниками не наведено достатніх та переконливих доводів на підтвердження такого порушення, не долучено будь-яких додатків до касаційної скарги для такого підтвердження. Крім того, як убачається з матеріалів справи, в суді апеляційної інстанції ставилося аналогічне питання про скасування вироку суду щодо засуджених у зв`язку з тим, що головуючим суддею порушено таємницю нарадчої кімнати. Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив ці доводи скарг та спростував.
		Апеляційним судом перевірялися твердження скаржників про те, що потерпілий не повідомлявся про судовий розгляд кримінального провадження, який було проведено за його відсутності.
		Як установлено судом, потерпілий був присутнім у підготовчому судовому засіданні 14 червня 2019 року та просив здійснювати судовий розгляд провадження за його відсутності. 30 червня 2020 року потерпілий надав письмову заяву з проханням розглянути справу за його відсутності. Зазначив, що свої показання, надані під час допиту слідчим суддею в ході досудового розслідування, підтримує у повному обсязі та просив суд взяти їх до уваги під час розгляду кримінальної справи.
		Спростовуючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначила, що ОСОБА_11 був обізнаний про перебіг розгляду кримінального провадження, в якому він мав статус потерпілого, висловив свою позицію щодо розгляду провадження за його відсутності, тому істотного порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК не встановлено.
		З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів касаційного суду.
		Перевіряючи доводи касаційних скарг як підставу для скасування вироку і ухвали суду в зв`язку з тим, що відсутня частина технічного запису судового засідання від 10 вересня 2019 року та невідповідністю журналу судового засідання за вказану дату наявному на диску журналу судового засідання, відсутністю запису судових дебатів в апеляційному суді, які відбулися 31 травня 2021 року, колегія суддів касаційного суду зазначає наступне.
		За правилами ч. 1 ст. 412 КПК істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		З матеріалів справи видно, що в судовому засіданні 10 вересня 2019 року досліджувалася частина технічного запису допиту потерпілого у порядку ст. 225 КПК, про що вказано у скаргах. На технічному записі судового засідання через системний збій, як зазначено в касаційних скаргах, не зафіксовано частини судового засідання, в ході якого досліджувався вказаний запис допиту потерпілого.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що на технічному носії інформації є звукозапис судового засідання від 10 вересня 
		2019 року в суді першої інстанції, однак через системний збій частина судового засідання не зафіксована.
		Журнал судового засідання від 10 вересня 2019 року складено та підписано секретарем судового засідання, зауважень щодо правильності журналу судового засідання відповідно до положень статей 42, 46 КПК сторонами не вносилося.
		Зазначені процесуальні порушення, на які є посилання в касаційних скаргах, хоч і мають місце, водночас вони не є такими істотними порушеннями, які б вплинули на законність вироку та ухвали суду, та були б підставою для скасування судових рішень.
		Зміст вироку в частині засудження ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 189 КК, у якому викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення відповідає вимогам ст. 374 КПК.
		Призначене покарання засудженим відповідає вимогам статей 50, 65 КК.
		Доводи, які викладено в касаційних скаргах, є аналогічні доводам, які перевірялись судом апеляційної інстанції, висновки якого належно обґрунтовані, а ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України. 
		За відсутності інших підстав для зміни чи скасування судових рішень у задоволенні касаційних скарг належить відмовити.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів,
		ухвалила:
		 
		Касаційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 31 травня 2021 року щодо  ОСОБА_8 та ОСОБА_7  без зміни.
		 
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...