Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/20020/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; дарування.
Надіслано судом: 05.07.2022. Зареєстровано: 06.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2022.
Дата набрання законної сили: 19.09.2023
Результат оскарження 19.09.2023 Волинський апеляційний суд: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/161/250/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/20020/19 
		Провадження № 2/161/250/22 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		01 липня 2022 року                    місто Луцьк
		                           
		   Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
		головуючого  судді Філюк Т.М.,
		за участю помічника судді Коритнюк А.П.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування,-
		в с т а н о в и в :
		 
		ОСОБА_1 звернулась всуд зпозовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки.
		Позовні вимоги мотивує тим, що 19 квітня 2016 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір дарування житлового будинку, зареєстрований в реєстрі за № 926, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Н.А., та договір дарування земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за № 923, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Н.А. Вказує, що при укладенні вказаних договорів вона не до кінця усвідомлювала характер вчинюваних нею дій та наслідки у вигляді переходу в особисту приватну власність відповідача належних їй на праві приватної власності земельної ділянки та житлового будинку. На момент укладення оспорюваних правочинів вона протягом тривалого часу боролась з тяжким недугом, проходила довготривалі курси лікування та приймала препарати, що прямо впливали на здатність розуміти значення дій та їх правові наслідки. Саме в період довготривалих курсів лікування вона підписала оскаржувані правочини та фактично не розуміючи цього передала в особисту власність ОСОБА_2 житловий будинок та земельну ділянку.
		Вважає, що дані правочини є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, грубо порушують її законні права та інтереси, а тому підлягають визнанню недійсними.
		Просить визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 19 квітня 2016 року, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за № 926, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Н.А., та договір дарування земельної ділянки від 19 квітня 2016 року, укладений між нею та ОСОБА_2 ,, зареєстрований в реєстрі за № 923, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Н.А.
		   Ухвалою від 03 січня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі з проведенням підготовчого засідання.
		   Ухвалою від 22 березня 2021 року справу прийнято до провадження судді Філюк Т.М. з розглядом за правилами загального позовного провадження.
		В судове засідання позивач та її представник не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.
		Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, заперечує щодо задоволення позову.
		У відповідності до вимог ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.
		Судом встановлено, що 19 квітня 2016 року укладено договір дарування житлового будинку, зареєстрований в реєстрі за № 926, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Н.А., відповідно до якого ОСОБА_1 передала безоплатно у власність ОСОБА_2 майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . Також, 19 квітня 2016 року укладено договір дарування земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за № 923, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Н.А., відповідно до якого ОСОБА_1 передала безоплатно у власність ОСОБА_2 майно: земельну ділянку площею 0,0778 га, кадастровий номер 0710100000:31:076:001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Частиною першою статті4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Згідно з частинами першою статті15, частиною першою статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до частини першої статті626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
		Частиною першоюстатті 203 ЦК Українивстановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до частини третьоїстатті 203 ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Згідно з частинами першою, третьоюстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно достатті 717 ЦК Україниза договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
		За змістом статей16,203,215 ЦК Українидля визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
		Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилалась на те, що на час укладення оспорюваних договорів вона протягом тривалого часу боролась з тяжким недугом, проходила довготривалі курси лікування та приймала препарати, що прямо впливали на здатність розуміти значення дій та їх правові наслідки, у зв`язку з чим просила визнати його недійсним на підставістатті 225 ЦК України.
		Згідно з частиною першоюстатті 30 ЦК Україницивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
		Стаття 225 ЦК Українивизначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
		Правиластатті 225 ЦК Українипоширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.
		Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.
		Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 650/1252/17 (провадження № 61-18032св20), від 02 листопада 2021 року у справі № 369/12666/15-ц (провадження № 61-13359св21).
		Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першоїстатті 225 ЦК Україниможе бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.
		Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц (провадження № 61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15 (провадження № 61-837св19).
		Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті145 ЦПК зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно достатті 212 ЦПК України.
		За клопотанням представника позивача ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 липня 2021 року по справі було призначено комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:
		-Чи були наявні у ОСОБА_1 , 1948 року народження, на момент укладення оспорюваних правочинів - 19 квітня 2016 року, розлади здоров`я, які могли б впливати на її здатність розуміти значення своїх дій та/або керувати ними.
		-Чи могла ОСОБА_1 з урахуванням її стану здоров`я та прийому призначених їй медикаментів в повній мірі розуміти характер своїх дій, керувати ними та усвідомлювати їх наслідки станом на 19 квітня 2016 року?
		Ухвалою Луцького міськрйонного суду Волинської області від 13 грудня 2021 року провадження по справі поновлено, оскільки Комунальним некомерційним підприємствим Київської обласної ради «Обласне психіатрично - наркологічне медичне об`єднання» повернено матеріали цивільної справи та залишено ухвалу від 02 липня 2021 року про призначення експертизи без виконання у зв"язку із неявкою підекспертної на засідання комісії та несплатою витрат за проведення експертизи.
		Відповідно до частини першої статті76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті77 ЦПК України). Відповідно до частини другоїстатті 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Статтею 12 ЦПК Українивстановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і вст.81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду.
		Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третястатті 215 ЦК України) обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.
		Зважаючи на специфіку правовідносин, передбачених положеннямист. 225 ЦК України, позивач мала представити суду докази на підтвердження того, що в момент вчиненнянею оспорюваних правочинів вона перебувала в такому стані, коли не могла розуміти характеру своїх дій, керувати ними та усвідомлювати їх наслідки.
		Відповідно до статей79,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		За правиламистатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 у порушення статей79,81 ЦПК України належними та допустимими доказами не доведено, що при укладанні оспорюваних неюдоговорів вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
		З врахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 89, 175, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 203, 215, 225 ЦК України, суд,
		   
		у х в а л и в :
		 
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		 
		 
		Дата складання повного тексту рішення 05 липня 2022 року. 
		 
		 
		 
		Суддя    
		 
		Луцького міськрайонного суду               Т.М.Філюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...