Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 495/4213/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання служб. становищем.
Надіслано для оприлюднення: 06.07.2022. Зареєстровано: 06.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2022.
Дата набрання законної сили: 05.08.2022
Номер судового провадження: 1-кп/495/671/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022164020000028

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 495/4213/22
		Номер провадження 1-кп/495/671/2022
		05 липня 2022 рокум. Білгород-Дністровський
		 
		Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
		головуючої  одноособово судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря - ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський кримінальне провадження внесене в ЄРДР № 42022164020000028 від 30 травня 2022 року відносно:
		 
		ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця міста Чуднів Житомирської області,українця, громадянина України раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, одруженого , маючого на утриманні неповнолітюх дітину-сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,з повною вищою освітою,який проходить військову службу за призивом під час моблізації на посаді начальника групи матеріально-технічного забезпечення штабу прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України у військовому званні " лейтенант",який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,фактично проживаючого за адресою : АДРЕСА_2 
		обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 410 КК України-
		 
		сторони кримінального провадження:
		прокурори Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону - ОСОБА_5 ОСОБА_6 
		обвинувачений - ОСОБА_3 
		захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 410 КК України, при наступних обставинах:
		 
		Обвинувачений ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за призивом під час моблізації на посаді начальника групи матеріально-технічного забезпечення штабу прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України у військовому званні " лейтенант ", в порушення ст. ст. 9,11,12,14,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплинарного статуту Збройних Сил України, близько 10 годин 00 хвилин 23 березня 2022 року,більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у тимчасовому пункті дислокації прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ,яка дислокується на теріторії заводу " ІНФОРМАЦІЯ_3 " за адресою : АДРЕСА_3 ,реалізуючи свій злочинний умисел,будучи впевненим,що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки,бажаючи їх настання в умовах воєнного стану ,скориставшись вільним доступом до автомобіля Peugeot Boxer та впевнившись ,що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки,бажаючи їх настання в умовах воєнного стану,достовірно знаючи,що вказана зброя та бойові припаси не обліковані за його підрозділом, таємно викрав зброю та бойові припаси, а саме:ручний кулемет Калашникова (РКК) калібру 5,45 мм. серії НОМЕР_2 1980 року випуску,4 магазини до нього, спорядженні набоями калібру 5,45 мм. всього 180 одиниць, 2 ручні гранати з маркуванням РГН-254-5988 з двома ударно-дістанційними запалами серії УДЗ №3342188 та 2 пачки трасуючих патронів калібру 5,45 мм по тридцять патронів у кожній ,всього 60 одиниць та в подальшому,приховавши факт викрадення вказаної зброї та бойових припасів,заздалегідь сховав їх у зелений мішок та передав зазначений зелений мішок громадянину ОСОБА_8 під виглядом особистих речей,тим самим отримав можливість розпорядитися викраденою зброєю та бойовими припасами на власний розсуд тобто обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушеня,передбачене ч.4 ст. 410 КК України-викрадення військовослужбовцем зброї та бойових припасів,вчинене в умовах воєнного стану.
		 
		Суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив вимоги ч. 3ст. 349 Кримінального процесуального кодексу Україниі наслідки обмеження обсягу доказів, визнає недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_3 відносно фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки вони ніким не оспорюються, та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_3 погодився з тим, щоб судовий розгляд обмежився його допитом, та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого. Йому було роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оспорювати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.
		 
		Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 410 ч.4 КК України визнав повністю та пояснив суду,що дійсно він є військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації на посаді начальника групи матеріально-технічного забезпечення штабу прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України у військовому званні " лейтенант".
		 
		23 березня 2022 року,приблизно в 10 годин він перебував у тимчасовому пункті дислокації прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загоду Державної прикордонної служби України ,яка дислокується на теріторії заводу "Кароліна" за адресою : АДРЕСА_3 , скориставшись вільним доступом до автомобіля Peugeot Boxer, та ,впевнившись ,що за його діями ніхто не спостерігає, достовірно знаючи,що вказана зброя та бойові припаси не обліковані за його підрозділом, в умовах воєнного стану, таємно викрав зброю та бойові припаси, а саме:ручний кулемет Калашникова (РКК) калібру 5,45 мм. ,4 магазини до нього, 2 ручні гранати та 2 пачки трасуючих патронів в подальшому,приховавши факт викрадення вказаної зброї та бойових припасів,заздалегідь сховав їх у зелений мішок та передав зазначений зелений мішок громадянину ОСОБА_8 під виглядом особистих речей,а після того,як керівництво військової частини виявило зникнення зброї та боєприпасів добровільно їх повернув.В скоєному щиро розкаявся та просив суворо не карати.
		 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення обвинуваченого, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.410 КК України. Висновок суду підтверджується, зокрема, поясненнями обвинуваченого, який надав точні пояснення щодо того, як, коли та за яких обставин він вчинив злочин. Суд бере до уваги, що пояснення обвинуваченого не суперечать іншим об`єктивним доказам по справі та дозволяють достовірно встановити обставини скоєння злочину обвинуваченим.
		 
		Оцінюючи докази у сукупності, суд визнає винним обвинуваченого ОСОБА_3 у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 410 КК України тобто викрадення військовослужбовцем зброї та бойових припасів в умовах воєнного стану.
		 
		Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		 
		Стосовно призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд приходить до наступного:
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року ратифікованої законом України від 07.07.1997 №475/97-ВР - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		 
		З урахуванням того,що обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся в скоєнному злочині, в умовах збройної агресії проти України приймає активну участь у ії захисті та висловив твердий намір продовжувати боронити кордони держави , добровільно видав викрадену зброю та боєприпаси, суд погоджується з думкою сторони обвинувачення про те, що є підстави застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 положення статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання , а саме: призначити інший, більш м`який вид покарання,ніж передбачений сакцією ч. 4 ст. 410 КК України, визнав обставини наведені судом вище,як виключні по справі.
		 
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
		 
		 
		За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
		 
		Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого
		 
		Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_3 кримінального обвинувачення, суд вважає необхідним призначити йому покарання.
		 
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, а також дані які характеризують особу обвинуваченого, який за місцем проходження військової служби характеризується середньо , за місцем постійного проживання та проходження служби за контрактом в період 2012-2019 років характеризується добре, одружений, має на утриманні неповнлітню дитину, його вік та стан здоров`я , те що він раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, вчинив кримінальні правопорушення, які згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів , його каяття у скоєному.
		 
		Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 є не судимою особою, має постійне місце мешкання, середньо характеризується, а також тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його ставлення до скоєного, а саме те, що він розкаявся у скоєному та сприяв розкриттю злочину, суд приходить до переконання про можливість призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу на користь держави.
		 
		Судові витрати по справі відсутні, цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений. Речові докази по справі -ручний кулемет Калашникова (РКК) калібру 5,45 мм. серії НОМЕР_2 1980 року випуску,4 магазини до нього, спорядженні набоями калібру 5,45 мм. всього 180 одиниць, 2 ручні гранати з маркуванням РГН-254-5988 з двома ударно-дістанційними запалами серії УДЗ №3342188 та 2 пачки трасуючих патронів калібру 5,45 мм по тридцять патронів у кожній ,всього 60 одиниць ,які згідно постанови про передачу на відповідальне зберігання речових доказів від 22.06.2022 року передані на відповідальне зберігання представнику військової частини2197- слід залишити за належністю.
		.
		    Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
		  
		Керуючись ст. ст. 100, 349, 368, 370, 373, 374, 376, 392-395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		         ОСОБА_3  визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 410 КК України та на підставі санкції вказаною статті призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 10 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян,що складає 170 000 гривень.
		 
		Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до набуття вироком законної чиності не обирати.
		 
		Речові докази по справі -ручний кулемет Калашникова (РКК) калібру 5,45 мм. серії НОМЕР_2 1980 року випуску,4 магазини до нього, спорядженні набоями калібру 5,45 мм. всього 180 одиниць, 2 ручні гранати з маркуванням РГН-254-5988 з двома ударно-дістанційними запалами серії УДЗ №3342188 та 2 пачки трасуючих патронів калібру 5,45 мм по тридцять патронів у кожній ,всього 60 одиниць ,які згідно постанови про передачу на відповідальне зберігання речових доказів від 22.06.2022 року передані на відповідальне зберігання представнику військової частини2197- залишити за належністю.
		 
		       Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.
		 
		Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч. 2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.
		 
		Копію вироку негайно видати засудженому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя :                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...