Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 573/572/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.
Надіслано для оприлюднення: 07.07.2022. Зареєстровано: 07.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2022.
Дата набрання законної сили: 06.08.2022
Номер судового провадження: 1-кп/573/73/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022200570000130

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 573/572/22 
		Номер провадження 1-кп/573/73/22 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		06 липня 2022 року                                м. Білопілля
		 
		Білопільський районний суд Сумської області в складі:
		головуючого судді: ОСОБА_1 , 
		з участю секретаря: ОСОБА_2 , 
		прокурора: ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого: Багрянцева,
		захисника: ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 09 червня 2022 року за №12022200570000130, по обвинуваченню
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця радгоспу №7 Чугуївського району Харківської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта неповна вища, одруженого, є особою з інвалідністю 3 групи, раніше не судимого 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі по тексту - ООН).
		До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є Російська Федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступнком якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.
		Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1965 року «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави.
		Кожна держава має невід`ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09 грудня 1981 року «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні чи зовнішні справи інших держав.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24 жовтня 1970 року «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили, як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави так і будь-яким іншим чином несумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статуту ООН.
		Кожна держава зобов`язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або у якості засобу вирішення міжнародних суперечок, в тому числі територіальних суперечок, і питань, що стосуються державних кордонів.
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24 серпня 1991 року схвалено акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.
		Згідно з вказаним документом територія України є неподільною та недоторканою.
		Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, у тому числі 05 грудня 1991 року Російською Федерацією.
		Згідно з положеннями Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі 31 травня 1997 року укладено Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02 березня 1999 року №42-ФЗ).
		Відповідно до ст. ст. 2-3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих кордонів між Україною та російською федерацією та розбудову відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, незастосування сили або загрози силою, невтручання у внутрішні справи.
		Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканою.
		При цьому, ст. 69 Конституції України визначено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до ст. 71 Конституції України вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
		Водночас, ст. 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
		В порушення вищевказаних умов міжнародних договорів та ігноруючи положення Конституції України, з 2014 року вище політичне та військове командування Російської Федерації розпочало агресію та вторгнення до суверенних кордонів України.
		Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому продовжено.
		У присутності мешканців с. Білани Сумського району Сумської області ОСОБА_5 у своїх висловах виправдовує, визнає правомірною, заперечує збройну агресію російської федерації проти України, розпочату в 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовує, визнає правомірною, заперечує тимчасову окупацію частини території України, а також здійснює глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань російської федерації, і регулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також представників окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державці органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
		Так, у точно невстановлений досудовим розслідуванням день та час наприкінці другої декади березня 2022 року ОСОБА_5 , перебуваючи в автомобілі ОСОБА_6 , на території с. Білани Сумського району Сумської області, говорив останньому, що місцевим чоловікам не треба воювати з російськими військовими тому, що коли вони зайдуть до їхнього села, то нікого чіпати не будуть.
		Крім цього, в точно невстановлений досудовим розслідуванням день та час наприкінці березня 2022 року, перебуваючи у себе вдома по АДРЕСА_1 , в присутності ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , які перебували у нього в гостях, говорив: «Росія краща країна, ніж Україна», «В Україні немає нічого гарного», а також: «Скоріше б Вас розбомбили російські війська» та «Щоб вас всіх повбивало».
		Також у точно невстановлений досудовим розслідуванням день та час на початку червня 2022 року, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , говорив ОСОБА_9 : «Скоріше б прийшли російські військові, а коли вони прийдуть, то всіх Вас розстріляють, а тебе росіяни будуть ґвалтувати вдесятьох», а також «коли прийдуть російські війська то українським військовим буде погано (нецензурна лайка)».
		У даних висловлюваннях ОСОБА_5 , озвучених ним у присутності третіх осіб, міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань російської федерації і регулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також представників окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
		Під час досудового розслідування, 24 червня 2022 року між обвинуваченим (на той час підозрюваним) ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_3 укладена угода про визнання винуватості у відповідності з вимогами ст. ст. 468, 469, 472 КПК України, яка 27 червня 2022 року надійшла до суду разом з обвинувальним актом.
		Згідно з даною угодою сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 436-2 КК України та істотних для них обставин кримінального провадження. При цьому обвинувачений зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні та співпрацювати у викритті кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 436-2 КК України у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням. В угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені статтею 476 КПК України.
		У підготовчому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , його захисник ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 підтримали угоду про визнання винуватості, просилили її затвердити.
		Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступних висновків.
		Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
		Відповідно до ст. 468, п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
		В силу положень абз. 4 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. 
		За змістом ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
		Судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
		При цьому в обвинуваченого ОСОБА_5 судом з`ясовано, що він цілком правильно розуміє права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановлені ст. 476 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження даної угоди.
		Разом з цим, суд перевірив угоду на відповідність вимогам закону, встановивши, що її укладення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність.
		Узгоджене сторонами угоди покарання за видом та розміром відповідає вимогам ст. 65 КК України і не виходить за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. 
		На підставі викладеного, з урахуванням особи обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання, до кримінальної відповідальності притягується вперше, є інвалідом дитинства 3 групи, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 , 2008 року народження, ОСОБА_11 , 2012 року народження та ОСОБА_12 , 2015 року народження, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставини, що пом`якшують покарання, якими є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відсутність тяжких наслідків, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , з участю захисника ОСОБА_4 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.
		Під час досудового розслідування запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не застосовувався.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Процесуальні витрати по справі відсутні.
		Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України та скасувати арешт майна, застосований ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 16 червня 2022 року.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 24 червня 2022 року між прокурором Білопільського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 з участю захисника ОСОБА_4 .
		ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України і призначити йому покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.
		Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти цей орган про зміну місця проживання.
		Скасувати арешт майна з мобільних телефонів ZTE, ІМЕІ НОМЕР_1 , чорного кольору, з сім картою НОМЕР_2 та Nokia кнопковий, сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_3 , з сім картою НОМЕР_4 , застосований ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду від 16 червня 2022 року.
		Речові докази: мобільний телефон ZTE, ІМЕІ НОМЕР_1 , чорного кольору, з сім картою НОМЕР_2 та мобільний телефон Nokia кнопковий, сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_3 , з сім картою НОМЕР_4 повернути ОСОБА_5 .
		Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:
		1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;
		2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		   Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...