Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 285/5546/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 07.07.2022. Зареєстровано: 08.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2022.
Дата набрання законної сили: 08.08.2022
Номер судового провадження: 2/0285/269/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		Справа № 285/5546/21
		провадження у справі № 2/0285/269/22
		04 липня 2022 року м. Новоград-Волинський
		 
		Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
		головуючої судді…...…………Літвин О. О.,
		секретаря……….......................Клечковської М. М.,
		з участю:
		представника позивача............. ОСОБА_1 ,
		представника відповідача.........Чайковської О. Є.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції
		цивільну справу за правилами загального позовного провадження
		за позовом  ОСОБА_2 
		до  ОСОБА_3 
		про захист честі, гідності та ділової репутації, -
		ВСТАНОВИВ:
		В жовтні 2021 рокупозивачзвернувся в суд з даним позовом, мотивуючи його тим, що у соціальній мережі Фейсбук 09.09.2021 відповідач опублікував відеоматеріал тривалістю понад 42 хв. під назвою «Хто грабує Новоград-Волинський, історія бізнесу депутатів міськради. Сміття, казарми, тендери». В цій статті він поширив серед необмеженої кількості осіб інформацію, яка на його переконання, є неправдивою, що не відповідає дійсності, порушує його права та свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, оскільки він є депутатом міської ради та бере активну участь у громадському житті м. Новоград-Волинський.
		Посилаючись на наведене, просив суд визнати недостовірною інформацію, поширену відповідачем у соціальній мережі Фейсбук в своєму персональному блозі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 , історія бізнесу депутатів міськради. Сміття, казарми, тендери», зобов`язати його спростувати цю інформацію у той самий спосіб, як вона була поширена, та стягнути з нього моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.
		 
		В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити. 
		Представник відповідача надала письмовий відзив /а.с.59-66/, зазначила, що останній не вийшов за межі своїх прав та обов`язків, як народний депутат України; не висловлював будь-яких тверджень, а лише припускав, не допускаючи образ чи наклепу. При цьому ОСОБА_2 , будучи депутатом міської ради та публічною особою, мав бути готовим до будь-якої критики на свою адресу. 
		 
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
		Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог до позовної заяви були додані копії роздруківок з соціальної мережі Фейсбук, зокрема персональна сторінка профілю користувача « ОСОБА_4  народний депутат України  65 округ» та диск з відеооглядом і скріншоти вказаної веб-сторінки. Так, публікація тривалістю 42 хв. 49 сек., опублікована 09.09.2021 о 23:42 год. під назвою «Хто грабує Новоград-Волинський, історія бізнесу депутатів міськради. Сміття, казарми, тендери». Згідно останньої відповідачем озвучена інформація щодо депутатів Новоград-Волинської міської ради, підприємців, «підпільних мільйонерів» ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зокрема: щодо наявного в них нерухомого майна; бізнесової кар`єри; політичної діяльності, під час якої вирішувалось питання за «виділення землі своїм родичам (дружинам)»; вчинення ОСОБА_6 корупційного правопорушення та включення його в реєстр корупціонерів; не відображення позивачем в декларації доходу сумою понад 1,5 млн. грн.; «заробляння грошейна місцевомубюджеті черезпроведення «підозрілих» тендерів, ремонтних робіт, тощо, маючи можливість впливати на міську раду та будучи депутатами»; «фальсифікацію документівдля перерахуваннябюджетних коштів...в потрібнікишені» під час проведення ремонту об`їзної дороги в с. Чижівка Новоград-Волинського району; можливості «виведення бюджетних коштів власниками ТОВ «Міськомунсервіс», якими є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , через підконтрольних фопів».
		 
		Відповідно до статті 34 Конституції України, статті 302 ЦК України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. 
		Разом з тим, кожному гарантується судовий захист права спростування недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ст.32 Конституції України).
		У статтях 201, 297 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація, на які кожен має право і які є недоторканими. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч.1ст.277 ЦК України).
		Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
		Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист її гідності та честі, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		У постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. 
		При цьому, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Разом з тим, при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Зокрема, у Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У своєму відзиві відповідач не заперечив факту поширення інформації щодо позивача, який був депутатом Новоград-Волинської міської ради, відтак є публічною особою, а тому підлягає ретельному громадському контролю і може зазнавати гострої та сильної громадської критики.
		Відповідно до Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Рішенням Європейського суду у справі «Соколовські проти Польщі» зазначено, що можливості обмеження політичної дискусії, дебатів з питань суспільного інтересу є мізерним, адже свобода вираження поглядів утворює одну із важливих засад демократичного суспільства та є основною умовою для його прогресу і самореалізації кожної особи.
		Безсумнівно, всі люди мають право захищати свою репутацію, і цей захист поширюється і на політиків також, навіть коли вони не виступають як приватні особи. Однак в цьому разі вимоги такого захисту мають розглядатися у зв`язку з інтересами відкритого обговорення політичних питань. 
		Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
		Правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування і їх дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
		У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
		Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
		Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
		У ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. 
		Таким чином, згідно ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини. 
		Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Суд зазначає, що вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.
		Позивач був публічною особою, яка неминуче відкривається для прискіпливого висвітлення своїх слів, вчинків і повинен був це усвідомлювати, оскільки це тягне за собою ширші межі допустимої інформації порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян. 
		Таким чином, поширена відповідачем інформація стосовно позивача не є недостовірною, позивачем не доведено, що вказана інформація поширена з «явним злим умислом», а судом не встановлено, що вона є такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію.
		Підстави для задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди також відсутні, оскільки вони є похідними від первісних вимог.
		Керуючись статтями4,12,13,76-81,141,259,263-265, 315,319ЦПК України, - суд 
		УХВАЛИВ:
		Відмовити в задоволенні позовних вимог  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення. 
		Дата виготовлення повного тексту рішення  06 липня 2022 року.
		 
		Головуюча суддя         О. О. Літвин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...