Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 275/404/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2022.
Дата набрання законної сили: 06.07.2022
Номер судового провадження: 61-3278ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                            
		            
		06 липня 2022 року
		м. Київ
		 
		 
		справа № 275/404/21
		провадження № 61-3278св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Фаловської І. М., 
		 
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., 
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Фонд державного майна України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 19 січня 2022 року в складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С.,                             Павицької Т. М., 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) про визнання наказу про звільнення з посади незаконним та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що  наказом в.о. державного секретаря - директора Департаменту забезпечення комунікацій та організацій роботи Міністерства енергетики та вугільної промисловості України                        від 13 лютого 2017 року № 11-к його було призначено з 14 лютого 2017 року                              в.о. директора державного підприємства «Коростишівський завод «Реммашторф» (далі - ДП «Коростишівський завод «Реммашторф»), за його згодою, на період до призначення керівника цього підприємства у встановленому законом порядку. Із                      14 лютого 2017 року він виконував обов`язки директора вказаного підприємства.
		 
		13 квітня 2021 року йому стало відомо, що наказом ФДМ України від 12 квітня                          2021 року № 611 за підписом заступника Голови Фонду Кудіна Д., який надійшов на електронну пошту ДП «Коростишівський завод «Реммашторф», його звільнено з посади в.о. директора підприємства на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та призначено в.о. директора підприємства Романенка А. В. на підставі протоколу № 32 засідання робочої групи з розгляду документів претендентів на тимчасове здійснення повноважень керівників суб`єктів господарювання, які перебувають в управлінні ФДМ України від 12  березня 2021 року.
		 
		Позивач вказував, що його звільнення із зазначеної посади є незаконним, оскільки на посаду в.о. директора підприємства його було призначено Міністерством енергетики та вугільної промисловості України. ФДМ України не є правонаступником Міністерства енергетики та вугільної промисловості України або Міністерства енергетики України. Заступник Голови ФДМ України Кудін Д. не мав ніяких правових підстав підписувати наказ про звільнення його з посади в.о. директора державного підприємства. 
		 
		На офіційному сайті ФДМ України відсутня інформація про оголошення конкурсу щодо заміщення посад директорів державних підприємств та рішення робочої групи з розгляду документів претендентів на тимчасове здійснення повноважень керівників суб`єктів господарювання. Він, як в.о. директора ДП «Коростишівський завод «Реммашторф», не був повідомлений про оголошення конкурсу на посаду директора вказаного підприємства. 
		 
		Ураховуючи наведене, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ заступника Голови ФДМ України Дениса Кудіна від 12 квітня 2021 року № 611 «Про звільнення в.о. директора ДП «Коростишівський завод «Реммашторф»                   ОСОБА_1 та призначення в.о. директора вказаного державного підприємства   Романенка А. В.», поновити його на посаді в.о. директора ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» та стягнути на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 20 вересня                  2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Визнано пункт 1 наказу № 611 від 12 квітня 2021 року заступника голови Фонду державного майна України Дениса Кудіна «Про звільнення виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Коростишівський завод «Реммашторф» ОСОБА_1» незаконним та скасовано його.
		 
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Коростишівський завод «Реммашторф».
		 
		В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між ФДМ України та ОСОБА_1 був укладений строковий трудовий договір, термін дії якого визначався настанням юридичного факту, зокрема призначенням керівника підприємства у встановленому порядку. 
		 
		Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у встановленому законом порядку був призначений керівник ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» та, як наслідок, укладений з ОСОБА_1 строковий трудовий договір закінчився.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з ФДМ України середнього заробітку, суд виходив із того, що питання виплати заробітної плати в. о. директора відноситься до компетенції ДП «Коростишівський завод «Реммашторф», проте останнє не є стороною у справі.
		 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Фонд державного майна України звернувся до Житомирського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання наказу про звільнення з посади незаконним та поновлення на роботі.
		 
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу ФДМ України задоволено. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання наказу про звільнення з посади незаконним та поновлення на роботі, ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову в цій частині. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в даному випадку строк виконання повноважень позивача був погоджений сторонами та мав тривати до прийняття суб`єктом управління підприємством рішення про призначення керівника підприємства. При цьому зазначення в наказі на період до призначення керівника цього підприємства у встановленому порядку, на думку апеляційного суду, неможливо однозначно тлумачити таким чином, що на посаду директора                                       ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» відповідач повинен був оголосити процедуру конкурсного відбору та після проведення конкурсного відбору призначити керівника підприємства.
		 
		Враховуючи наведене, реалізуючи надані ФДМ України повноваження, заступник Голови ФДМ України Кудін Д. правомірно видав наказ про звільнення в.о. директора ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
		 
		Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку не було предметом апеляційного перегляду. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		22 лютого 2022 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 19 січня 2022 року в указаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Посилаючись на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження судового рішення, заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 січня 2019 року у справі № 686/2113/19, від 27 січня 2020 року у справі № 654/941/17 та у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14.
		 
		Заявник зазначає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що призначення директора державного підприємства у встановленому законом порядку не відбулося, у зв`язку з цим строк укладеного з ним трудового договору не закінчився, а тому його звільнення з посади в.о. директора підприємства проведено з порушенням трудового законодавства. 
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд у порушення норм матеріального та процесуального права не навів достатніх доводів на підтвердження таких висновків. 
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Відзив на касаційну скаргу на адресу Верховного Суду не надходив.
		 
		Провадження у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		У червні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Установлено, що наказом в.о. державного секретаря - директора Департаменту забезпечення комунікацій та організацій роботи Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13 лютого 2017 року № 11-к ОСОБА_1 з 14 лютого 2017 року призначено в.о. директора ДП «Коростишівський завод «Реммашторф», за його згодою, на період до призначення керівника цього підприємства у встановленому порядку (а. с. 4).
		 
		Тобто вказаний наказ містить відомості про строк дії трудового договору, а саме - до призначення керівника цього підприємства в установленому порядку.
		 
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 № 195-р «Про передачу єдиних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління ФДМ України» прийнято рішення про передачу із сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління ФДМ України, зокрема, і єдиного майнового комплексу ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» (а. с.108-109).
		 
		Наказом заступника Голови ФДМ України Д. Кудіна від 12 квітня 2021 року № 611 ОСОБА_1 було звільнено з посади в.о. директора ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України та призначено в.о. директора ДП «Корстишівський завод «Реммашторф» Романенка А. В. (а. с.5, 29-30).
		 
		Судом встановлено, що конкурсний відбір на посаду директора                                                                  ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» не оголошувався, а наказом від 12 квітня 2021 року № 611 на підприємстві замість позивача ОСОБА_1 призначено               в.о. директора Романенка А. В. 
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		 
		Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Верховним Судом переглядається постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання наказу про звільнення позивача з посади незаконним та поновлення на роботі, оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку не були предметом апеляційного перегляду. 
		 
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		 
		Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		 
		Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		 
		При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.
		 
		Строк, на який працівник приймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. 
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
		 
		Згідно із пунктом 4 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних унітарних підприємств, у яких не утворено наглядову раду, установ організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та в яких не утворено наглядову раду, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.  
		 
		Відповідно до пункту 1.1 статуту ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління ФДМ України як суб`єкта управління підприємства (а.с. 85).   
		 
		Виходячи зі змісту підпунктів 10.7.7-10.7.9 статуту ДП «Коростишівський завод «Реммашторф», до виключної компетенції суб`єкта управління підприємства відповідно до покладених на нього завдань належить, серед іншого, призначення (обрання) та припинення повноважень директора підприємства; прийняття рішення про відсторонення директора від повноважень та призначення (обрання) особи, яка тимчасово здійснює повноваження директора підприємства; у разі відсутності директора, в тому числі на час перебування директора у відпустці, відрядженні та не призначення ним особи, яка тимчасово буде виконувати обов`язки директора, починаючи з першого дня відсутності суб`єкт управління підприємства на цей час має право призначити виконуючого обов`язки директора (а.с. 90). 
		 
		Постановою Кабінету Міністрів від 3 вересня 2088 року № 777 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки (далі - Порядок № 777), згідно із пунктом 1 якого цей Порядок, зокрема, визначає процедуру конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки (далі - підприємства) у разі прийняття міністерством, Фондом державного майна України, іншим органом, що здійснює управління об`єктами державної власності рішення про необхідність проведення такого відбору.
		 
		Суди попередніх інстанцій установили, що наказом в.о. державного секретаря - директора Департаменту забезпечення комунікацій та організації роботи Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13 лютого 2017 року № 11-к ОСОБА_1 з 14 лютого 2017 року було призначено в.о. директора                                         ДП «Коростишівський завод «Реммашторф», за його згодою, на період до призначення керівника цього підприємства у встановленому порядку (а. с. 4).
		 
		Тобто при укладенні зазначеного трудового договору працівник та роботодавець погодили строк дії договору, який визначили часом настання певної події, а саме до призначення у встановленому законодавством порядку керівника (директора)                                                           ДП «Коростишівський завод «Реммашторф».
		 
		Наказом заступника Голови ФДМ України Кудіна Д. від 12 квітня 2021 року № 611 Романенка А. В. було призначено на посаду в. о. директора ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» з наступного дня від дати видання цього наказу про прийняття суб`єктом управління підприємством рішення про звільнення в.о. підприємства або призначення директора підприємства у встановленому законодавством порядку.
		 
		Як установлено судами, конкурсний відбір на посаду директора                                                                  ДП «Коростишівський завод «Реммашторф», передбачений Порядком № 777 не був проведений, а наказом від 12 квітня 2021 року № 611 на підприємстві замість позивача на посаду в.о. директора призначено Романенка А. В. 
		 
		Таким чином, встановивши, що Романенка А. В. також було призначено на посаду                                                в. о. ДП «Коростишівський завод «Реммашторф», тобто призначення у встановленому законодавством порядку керівника вказаного підприємства невідбулося, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк дії укладеного з позивачем трудового договору не закінчився, що свідчить про незаконність звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
		 
		Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 червня 2022 року в справі № 556/1395/21 (провадження № 61-3887св22).
		 
		У частині шостій статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		 
		Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
		 
		Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 654/941/17 (61-576сво18) дійшла висновку, що тлумачення статті 5-1, частини першої статті 235 КЗпП України свідчать, що на особу, яка є виконуючим обов`язки, поширюється трудове законодавство, гарантії забезпечення права на працю, у тому числі й можливість захисту від незаконного звільнення.
		 
		Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року  в справі № 569/14889/19 (провадження № 61-1194св20).
		 
		Крім того, у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі                            № 6-33цс14, на яку послався заявник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного суду, зроблено висновок, що «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».
		 
		Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що зазначення в наказі про призначення позивача в.о. директора підприємства на період до призначення керівника цього підприємства у встановленому порядку, неможливо однозначно тлумачити таким чином, що на посаду директора підприємства відповідач повинен був оголосити процедуру конкурсного відбору та після проведення конкурсного відбору призначити керівника підприємства, є помилковим, оскільки виконувач обов`язків - це особа, яка очолює певне підприємство доти, доки не буде обрано чи призначено повноцінного керівника цього підприємства. Як правильно встановлено судом першої інстанції, обрання та призначення керівника ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» не відбулося, оскільки Романенко А. В. був призначений також як                 в.о. директора підприємства.
		 
		Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.
		 
		 
		Водночас, аналізуючи підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, колегія суддів звертає увагу на те, що судове рішення у справі № 686/2113/19 Верховним Судом не ухвалювалося.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
		 
		Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання наказу про звільнення позивача з посади незаконним та поновлення його на роботі, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції в цій частині.  
		 
		Щодо розподілу судових витрат                                                                                                                        
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення вимог касаційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції із залишенням у силі рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання наказу про звільнення позивача з посади незаконним та поновлення його на роботі, то сплачений  заявником за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 1 826,00 грн підлягає стягненню на його користь із Фонду державного майна України.
		 
		Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Постанову Житомирського апеляційного суду від 19 січня 2022 року скасувати.
		Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 20 вересня                   2021 року в частині вирішення позовних вимог про визнання наказу про звільнення з посади незаконним та поновлення на роботі залишити в силі.
		 
		Стягнути з Фонду державного майна України на користь  ОСОБА_1 судовий збір за подачу касаційної скарги в розмірі 1 826,00 грн.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                 І. М. Фаловська     Судді:                                                                                             В. М. Ігнатенко                                                                                                                  С. О. Карпенко                                                                                                             В. В. Сердюк                                                                                                                                                                                                           В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...