Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/3044/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
Надіслано судом: 08.07.2022. Зареєстровано: 08.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2022.
Дата набрання законної сили: 02.08.2022
Номер судового провадження: 1-кп/185/395/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022050000000071

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 185/3044/22
		1-кп/185/395/22 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		01 липня 2022 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря - ОСОБА_2 , 
		 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Павлограді кримінальне провадження № 22022050000000071 від 15 березня 2022 року за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Первомайське Ясинуватського району Донецької області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України 
		 
		за участі:
		прокурора - ОСОБА_4 , 
		захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 (у режимі ВКЗ),
		обвинуваченого - ОСОБА_6 (у режимі ВКЗ), 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		З метою реалізації вказаного умислу, представниками Російської Федерації у продовження злочину агресії проти України та реалізації злочинного плану щодо зміни меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, з використанням прибічників ідеї відокремлення Донецької області від України 07 квітня 2014 року у м. Донецьку Донецької області створено квазідержавне утворення - «Донецкая народная республика», яке відповідно до абз. 19 ст. 1 України «Про боротьбу з тероризмом» має ознаки терористичної організації, зокрема, включає не передбачені законом збройні формування. Одночасно видано «Акт о провозглашении государственной самостоятельности Донецкой народной республики», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 так званого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «Донецкой народной республики» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України. При цьому протягом квітня-травня 2014 року в окремих містах Донецької області організовано та проведено низку мітингів з метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців до визнання державної самостійності «Донецкой народной республики».
		За таких обставин 11.05.2014 в окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України проведено так званий «загальний обласний референдум», за результатами якого 12.05.2014 проголошено про суверенітет «Донецкой народной республики» (далі «ДНР») на території Донецької області.
		Надалі представниками «ДНР» за підтримки РФ з числа місцевого населення Донецької області та окремих громадян інших держав сформовано політичний та силовий блоки зі стабільними складами лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, забезпечуючи центральне підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розроблено план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		Водночас подальше вторгнення та утримання території Донецької області відбувалось за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних не передбачених законом збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією.
		Визнання «ДНР» терористичною організацією та численних злочинів вчинених її представниками, знайшли своє відображення у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій Постановою Верховної Ради України від 22.07.2014 № 1596-VII, Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму», схваленій Постановою Верховної Ради України від 22.07.2014 № 1597-VII, Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 14.01.2015 № 106-VIII, Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленій Постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337- VIII.
		З метою сприяння насильницькій зміні меж території України, на виконання завдань силового блоку терористичної організації «ДНР», весною 2014 року (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено) на території м. Донецьк, з метою дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України було створено не передбачені законом збройні формування «Оплот» та «батальйон «Восток».
		Так, в червні 2015 року (більш точної дати органом досудового розслідування не встановлено) громадянин України ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих та ідеологічних мотивів, усвідомлюючи, що РФ веде агресивну війну проти України, забезпечує та підтримує терористичну організацію «ДНР», забезпечує участь військовослужбовців і підрозділів ЗС РФ у застосуванні збройної агресії, вирішив взяти участь у терористичній організації «ДНР», усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість у результаті їх вчинення настання тяжких наслідків, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України, зміни меж території України та поширення на неї впливу Російської Федерації. 
		Реалізуючи вищевказаний злочинний умисел, ОСОБА_6 , в червні 2015 року, перебуваючи на території Київського району м. Донецьк Донецької області, діючи умисно, за попередньою змовою з іншими особами (стосовно яких досудове розслідування триває), вступив до складу одного з не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «ДНР», зобов`язавшись дотримуватися встановлених правил поведінки і виконувати визначені йому функції. Тоді ж отримав від невстановлених на цей час учасників «ДНР» стрілецьку зброю із боєприпасами до неї, формений одяг та військове спорядження.
		Під час перебування у складі не передбаченого законом збройного формування терористичної організації «ДНР», ОСОБА_6 приймав участь у збройному опорі військовослужбовцям Збройних Сил України й інших військових формувань, задіяних в антитерористичній операції/операції Об`єднаних сил, здійснював дії щодо незаконного затримання проукраїнськи налаштованих громадян з числа місцевих мешканців, протиправного позбавлення їх волі, отримання від них із застосуванням та погрозою застосування фізичного і психологічного насильства інформації, необхідної для забезпечення діяльності терористичної організації «ДНР».
		Вступаючи до складу не передбаченого законом збройного формування терористичної організації «ДНР», ОСОБА_6 був достовірно обізнаним, що вказаний структурний підрозділ, учасником якого він є, відноситься до збройних формувань, а саме  має організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, які носять формений одяг військового типу), характеризується наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), має воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей України) та ставить перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Донецької області, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Донецької області військового стану (перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об`єктах, обладнання на території зазначених районів Донецької області так званих «блок постів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України та іншим військовим формуванням України) та має для цього відповідні матеріальні засоби (вогнепальну зброю - автомати, бойові припаси (патрони) та військову техніку.
		Крім того, ОСОБА_6 усвідомлював, що зазначений підрозділ силового блоку терористичної організації «ДНР» не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про Національну поліцію», «Про державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими визначено створення та функціонування збройних формувань України.
		Достовірно усвідомлюючи всі наведені вище обставини, у червні 2015 року (більш точна дата не встановлена) ОСОБА_6 , діючи умисно, добровільно, за попередньою змовою групою осіб (стосовно яких досудове розслідування здійснюється в інших кримінальних провадженнях), усвідомлюючи, що діяльність не передбачених законом збройних формувань, які входять до складу терористичної організації «ДНР», є 
		незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, з ідеологічних та корисливих мотивів, добровільно вступив до складу не передбаченого законом збройного формування «Оплот».
		 
		Вступивши до складу вказаного підрозділу та обравши позивний «Шторм», ОСОБА_6 перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Донецьк Донецької області, а саме в будівлі колишнього місця дислокації СБ України в Донецькій області, за адресою: м. Донецьк, Київський район, вул. Щорса, 62, будучи забезпеченим військовою камуфльованою формою одягу, а також вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, виконував визначені йому функції «стрілка», здійснюючи збройний опір підрозділам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням України, задіяним в проведенні антитерористичної операції на території Донецької області.
		Надалі, в серпні 2015 року (точна дата та час не встановлені) ОСОБА_6 , знаходячись на тимчасово окупованій території м. Донецьк Донецької області, продовжуючи свою злочинну діяльність, був призначений на посаду «стрілка» артилерійського підрозділу, перебуваючи за місцем дислокації підрозділу за адресою: АДРЕСА_3 . Займаючи вказану посаду, ОСОБА_6 умисно продовжував виконувати покладені на нього функціональні обов`язки артилериста, здійснюючи тим самим збройний опір підрозділам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням України, задіяним в проведенні антитерористичної операції на території Донецької області.
		Далі, в травні 2016 року (точна дата та час не встановлені) ОСОБА_6 , знаходячись на території м. Донецьк Донецької області, продовжуючи свою злочинну діяльність, був призначений на посаду «водія» командно- штабної машини у складі непередбаченого збройного формування «Восток», перебуваючи за місцем дислокації підрозділу за адресою: АДРЕСА_4 . Займаючи вказану посаду, ОСОБА_6 продовжував виконувати покладені на нього функціональні обов`язки, здійснюючи збройний опір підрозділам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням України, задіяним в проведенні антитерористичної операції на території Донецької області.
		Таким чином, в період з червня 2015 року по вересень 2016 року (більш точної дати та місяця не встановлено) ОСОБА_6 , перебуваючи на території Донецької області, що тимчасово перебуває під контролем представників терористичної організації «ДНР», приймав участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань.
		Також, достовірно усвідомлюючи всі наведені вище обставини, у червні 2015 року (більш точна дата не встановлена) ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою зміни меж території України та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб (стосовно яких досудове розслідування здійснюється в інших кримінальних провадженнях) добровільно, усвідомлюючи, що діяльність не передбачених законом збройних формувань, які входять до складу терористичної організації «ДНР», є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, з ідеологічних та корисливих мотивів, добровільно вступив до складу не передбаченого законом збройного формування «Оплот».
		Вступивши до складу вказаного підрозділу та обравши позивний «Шторм», ОСОБА_6 перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Донецьк Донецької області, а саме в будівлі колишнього місця дислокації СБ України в Донецькій області, за адресою: м. Донецьк, Київський район, вул. Щорса, 62, будучи забезпеченим військовою камуфльованою формою одягу, а також вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, виконував визначені йому функції «стрілка», здійснюючи збройний опір підрозділам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням України, задіяним в проведенні антитерористичної операції на території Донецької області
		Надалі, в серпні 2015 року (точна дата не встановлені) ОСОБА_6 , знаходячись на тимчасово окупованій території м. Донецьк Донецької області, продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на зміну меж території України та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб (стосовно яких досудове розслідування здійснюється в інших кримінальних провадженнях), був призначений на посаду «стрілка» артилерійського підрозділу, перебуваючи за місцем дислокації підрозділу за адресою: АДРЕСА_3 . Займаючи вказану посаду, ОСОБА_6 умисно продовжував виконувати покладені на нього функціональні обов`язки артилериста, здійснюючи тим самим збройний опір підрозділам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням України, задіяним в проведенні антитерористичної операції на території Донецької області.
		Далі, в травні 2016 року (точна дата та час не встановлені) ОСОБА_6 , знаходячись на території м. Донецьк Донецької області, продовжуючи свою злочинну діяльність направлену на зміну меж території України та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб (стосовно яких досудове розслідування здійснюється в інших кримінальних провадженнях), був призначений на посаду «водія» командно-штабної машини у складі непередбаченого збройного формування «Восток», перебуваючи за місцем дислокації підрозділу за адресою: АДРЕСА_4 . Займаючи вказану посаду, ОСОБА_6 продовжував виконувати покладені на нього функціональні обов`язки, здійснюючи збройний опір підрозділам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням України, задіяним в проведенні антитерористичної операції на території Донецької області.
		Таким чином, в період з червня 2015 року по вересень 2016 року (більш точної дати та місяця не встановлено) ОСОБА_6 , перебуваючи на території Донецької області, що тимчасово перебуває під контролем представників терористичної організації «ДНР», з метою зміни меж території України та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб (стосовно яких досудове розслідування здійснюється в інших кримінальних провадженнях), приймав участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань.
		Ознаки встановлених судом діянь відповідають ознакам кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України.
		Дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за:
		- ч. 2 ст. 110 КК України як умисні дії з метою зміни меж території України та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб; 
		- ч. 2 ст. 260 КК України як участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань.
		   20квітня 2022 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду Донецької обласної прокуратури ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, яка надійшла до суду разом з обвинувальним актом. Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
		Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК Українипри прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
		Відповідно до укладеної угоди ОСОБА_6 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України, в обсязі висунутого обвинувачення.
		ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він повністю розуміє, що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину кримінальних правопорушень. Також обвинувачений пояснив, що він розуміє наслідки укладення та затвердження угоди у вигляді обмеження права оскаржити вирок згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, а також відмови від судового розгляду, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінальних правопорушень, у вчиненні яких його обвинувачують, та відмову допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на його користь. Також обвинувачений пояснив, що він розуміє характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди. Угоду щодо визнання винуватості з прокурором він уклав добровільно, без насильства, примусу чи погроз, та без впливу будь-яких обставин, не обумовлених в угоді. Просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості.
		Прокурор та захисник в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просили цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.
		В угоді передбачено, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
		Розглядаючи у порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Правопорушення, у вчиненні яких обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим, згідно зі ст. 12 КК України є тяжкими злочинами. 
		Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
		Тому судприходить довисновку,що умовиугоди непорушують інтересисторін івідповідають інтересамсуспільства, обвинувачений взмозі виконати взяті на себезобов`язаннята присутні фактичні підстави для визнання його винуватості у скоєнні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України, що встановлено під час допиту обвинуваченого.
		Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, врахувавши викладені доводи сторін кримінального провадження, дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, та наявні всі правові та фактичні підстави для затвердження угоди.
		Крім того, відповідно до укладеної угоди, сторони погодили покарання відповідно до санкції за ч. 2 ст. 260 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки без конфіскації майна, за ч. 2 ст.110 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком із застосуванням положень ст. 76 КК України, додатково поклавши обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Обвинувачений пояснив, що він розуміє визначене покарання. 
		Водночас захисник обвинуваченого  адвокат ОСОБА_5 прохав звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з мінімальним іспитовим строком.
		Обвинувачений підтримав думку свого захисника.
		Оцінюючи узгоджене покарання на відповідність чинному КК України, суд приходить до висновку, що таке покарання з урахуванням особи обвинуваченого, пом`якшуючих обставин та відсутності обтяжуючих може бути призначено. Так, обвинувачений визнав вину повністю, розкаявся у вчиненому, раніше не судимий. До набрання вироком законної сили запобіжний захід не обирати.
		Долю речових доказів вирішити за правилами ст. 100 КПК України.
		Судові витрати відсутні.
		Керуючись ст. ст.314, 373,374, 474, 475 КПК України, суд, 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду Донецької обласної прокуратури ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від 20 квітня 2022 року.
		 
		ОСОБА_6 визнати винуватиму вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.110,ч.2ст.260 ККУкраїни, за які призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання:
		-    за ч. 2 ст. 260 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без конфіскації майна;
		- за ч. 2 ст. 110 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю з кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточне покарання визначити в розмірі 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
		На підставі положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного остаточного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, зобов`язавши його згідно з п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також додатково покласти обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_6 не обирати. 
		Речові докази: DVD-диск, на якому збережено фотознімки, виявлені 16.03.2022 при огляді електронної сторінки за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 , в соціальній мережі «Вконтакті», мережі Інтернет, яка зареєстрована ОСОБА_6  зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		 
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4,6,7 статті 474 цього Кодексу; прокурором виключно з підстав призначення покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною 4 статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
		Вирок, якщо інше не передбачено законом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		   Суддя                       ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...