Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 730/184/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 08.07.2022. Зареєстровано: 08.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2022.
Дата набрання законної сили: 09.08.2022
Номер судового провадження: 2/730/129/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202
		Справа №730/184/22 
		Провадження № 2/730/129/2022
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"08" липня 2022 р.                                м. Борзна
		 
		Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:
		 
		головуючого судді - Луговця О.А.
		з участю секретаря судового засідання - Чорнухи Н.О.
		позивача - ОСОБА_1 
		представника відповідачів - адвоката Лук`яненко Р.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить: 1/ визнати незаконним та скасувати наказ Височанської сільської ради від 09.02.2022р. про відсторонення його від посади на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати; 2/ зобов`язати Височанську сільську раду виплатити йому заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу №9 від 09.02.2022р. Свої вимоги обгрунтовує тим, що з 20.08.2021р. він працює на посаді художнього керівника Новомлинівського будинку культури Височанської сільської ради, але 09.02.2022р. відповідачем було видано наказ №9 про відсторонення його від посади на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Вважає даний наказ незаконним, винесеним з порушенням норм національного та міжнародного законодавства, так як ними не передбачено правової можливості в роботодавця відсторонювати працівників від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19 та примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби. Зважаючи на незаконність оскаржуваного ним наказу відповідач зобов`язаний виплатити йому заробітну плату за час незаконного відсторонення.
		Позивач у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі й просив їх задовольнити з вищевказаних підстав. Пояснив, що роботодавцем до нього доводились локальні документи про необхідність обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, але він відмовився їх підписувати, вважаючи незаконними; з наказом про відсторонення від роботи ознайомився 10.02.2022р. Він працював на 0,5 ставки зі змінним графіком роботи, в період дії карантину та до початку відсторонення за дорученням керівництва виконував певні свої посадові обов`язки дистанційно. До цього часу він є відстороненим й до роботи його не допустили, заробітну плату не виплачують, навіть після змін у законодавстві з 01.03.2022р., пославшись на неактуальність даного питання в період воєнного стану. Також просить поновити йому тримісячний строк звернення до суду, який пропущений ним з поважних причин, так як вперше він звернувся зі схожим позовом до суду своєчасно, але в його задоволенні відмовлено з процесуальних підстав, проте судове провадження в силу введення в країні воєнного стану та нездійснення правосуддя було затримано, тоді як при своєчасному розгляді справи він мав би можливість повторно подати даний позов у межах встановленого строку.
		Відповідачі були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку судових повісток на офіційні електронні адреси, але відзиву на позов не подали. Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнала й просила в їх задоволенні відмовити в повному обсязі за їх безпідставністю. Пояснила, що відсторонення позивача від роботи було проведено у відповідності до вимог чинного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, оскільки той у визначений строк не провів обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, не надав відповідних підтверджуючих документів, хоча протипоказань до цього не мав. Специфіка посади позивача унеможливлює виконання ним роботи дистанційно. З 01.03.2022р. позивача не було допущено до роботи через форс-мажорні обставини, пов`язані з воєнним станом у державі, що не є порушенням його трудових прав. На даний час позивач також є відстороненим і за вказаний період оплата йому не проводилась. Роботодавцем стосовно позивача є Відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, який є юридичною особою і начальник якого наділений правом прийняття кадрових рішень, тоді як фінансування, в тому числі й видатків на оплату праці, здійснює Височанська сільська рада. Наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом вважає неповажними, в зв`язку з чим у задоволенні клопотання про поновлення строку слід відмовити.
		Заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 20 серпня 2021 року працює на посаді художнього керівника Новомлинівського сільського будинку культури, який перебуває в підпорядкуванні Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, що підтверджується копією трудової книжки позивача.
		Згідно довідки про середньомісячний заробіток без номера й без дати фінансування видатків на оплату праці ОСОБА_1 здійснюється Височанською сільською радою, проте з 09 лютого 2022 року заробітна плата позивачу за період відсторонення його від роботи відповідачем не нараховувалась і не виплачувалась.
		За відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України обидва відповідачі - Височанська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області та Відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області є самостійними юридичними особами з відповідними кодами ЄДРПОУ (04414810, 42362777), що також підтверджується змістом Положення про Відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, затвердженого рішенням 7-ої сесії 8-го скликання №10-7/VII Височанської сільської ради від 10.06.2021р. 
		Начальником Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області Г.Чечель 09 лютого 2022 року видано наказ №9 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » художнього керівника Новомлинівського будинку культури ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09.02.2022р. на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.
		Підставами для видачі даного наказу є: 1/ повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 06.01.2022р. №1; 2/ акт про відмову ОСОБА_1 отримати повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 06.01.2022р.; 3/ акт про відмову ОСОБА_1 надати підтвердження документу про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 09.02.2022р.
		З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомився 10.02.2022р. та висловив своє заперечення.
		Вищезазначені обставини не заперечуються сторонами в судовому засіданні та підтверджуються доданими доказами.
		Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Згідно ст.2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від стану здоров`я, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.
		Відповідно до ч.1 ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
		Відсторонення працівника від роботи - це тимчасове призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.
		Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.
		Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.
		Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення повинні бути зазначені підстави та строки такого відсторонення, що кореспондується з приписами ст.19 Конституції України. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися із змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.
		Разом з тим, відповідно до ст.46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певними актами законодавства України.
		Правовий висновок про те, що ст.46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи, висловлено Верховним Судом у постанові від 23 січня 2019 року в справі №755/6458/15-ц.
		В ст.10 Закону України«Основи законодавстваУкраїни проохорону здоров`я»встановлено обов`язкигромадян піклуватисьпро своєздоров`я таздоров`я дітей,не шкодитиздоров`ю іншихгромадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
		За змістом положень ч.1-2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ч.1-2 ст.12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення нимиінфекційних хвороб,підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповіднихінфекційних хвороб.У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
		Водночас, приписами ч.3-4 ст.12 Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» встановлено, що в разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.
		Отже, вимогами ст.12 даного Закону щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 не віднесено до обов`язкових, а сама хвороба COVID-19 не є інфекційною. 
		Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу, передбачено відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
		За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021р. №2153, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1/центральних органіввиконавчої владита їхтериторіальних органів; 2/місцевих державнихадміністрацій таїх структурнихпідрозділів; 3/ закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4/підприємств,установ таорганізацій,що належатьдо сфериуправління центральнихорганів виконавчоївлади; 5/установ ізакладів,що надаютьсоціальні послуги,закладів соціальногозахисту длядітей,реабілітаційних закладів; 6/ підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від04березня 2015року №83; 7/ органів місцевого самоврядування; 8/закладів охорониздоров`я державноїта комунальноїформи власності; 9/ комунальних підприємств, установ та організацій.
		Водночас, суд наголошує, що право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване ст.43 Конституції України, включено до розділу ІІ Основного Закону і належить до фундаментальних прав і свобод людини та громадянина, що не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією (ст.64).
		Положеннями п.1 ч.1 ст.92 Конституції України встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.
		У своєму рішенні від 28 серпня 2020 року в справі №1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Конституційний Суд України наголосив (п.3.2), що згідно зі статтею 64Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 4,25,27,28,29,40,47,51,52,55,56,57,58,59,60,61,62,63 Конституції України. Обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1,3,6,8,19,64 Конституції України.
		Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст.75Конституції України).
		Відповідно до п.2 ст.116Конституції України Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами.
		Приписами ч.2, 3, 6 ст.10ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
		Відтак,оскільки наказпро відстороненняпозивача відроботи євтручанням уйого правона працю,щовключає можливістьзаробляти собіпрацею нажиття, становить порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнято роботодавцем у спосіб, що не відповідає вимогам п.1 ст.92Конституції України таст.12 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб», то суд приходить висновку про необхідність вирішення спору на підставі норм ст.8, 43, 64, 92Конституції України, зокрема, констатуючи, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, які відмовилися від вакцинації проти респіраторної хвороби COVID-19.
		Посилання представника відповідачів у судовому засіданні на практику Європейського суду з прав людини у контексті виправдання їх дій при відстороненні позивача від роботи не заслуговують на увагу, так як не є релевантними до спірних правовідносин. Крім того, як у наведених відповідачами прикладах судової практики ЄСПЛ, так і в інших випадках, Європейський суд дотримується послідовної практики, за якою обмеження прав особи дійсно допускається, але будь-які втручання мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.
		Одночасно суд констатує, що відповідачами не надано доказів неможливості виконання позивачем своїх посадових обов`язків дистанційно без відсторонення (ст.60-2 КЗпП України), тоді як позивач у судовому засіданні стверджував, що в період дії карантинних обмежень він свою роботу у такій формі виконував. 
		За таких обставин вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу №9 від 09.02.2022р. про відсторонення його від роботи є обгрунтованими.
		Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
		Згідно зі ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, місцевий загальний суд може поновити ці строки.
		Відповідно до положень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - постанова ПВСУ №9) встановлені статтями 228, 233КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
		Як вбачається з матеріалів справи, про видачу оспорюваного наказу про відсторонення від роботи ОСОБА_1 дізнався 10 лютого 2022 року, що підтверджується його особистим підписом на документі.
		Однак, до суду з даним позовом щодо оскарження вказаного наказу ОСОБА_1 звернувся 02 червня 2022 року, тобто, після спливу тримісячного строку (закінчився 10 травня 2022 року). 
		Водночас, наведені ОСОБА_1 в судовому засіданні причини пропуску встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України тримісячного строку суд вважає поважними з огляду на наступне.
		Дослідженням матеріалів цивільної справи №730/121/22 встановлено, що в задоволенні попереднього позову ОСОБА_1 до Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2022 року було відмовлено з підстав неналежного суб`єктного складу відповідачів у справі та роз`яснено можливість повторного звернення до суду з аналогічними вимогами до належних відповідачів.
		Водночас, вказаний позов ОСОБА_1 був поданий до суду 21 лютого 2022 року й по ньому призначено судове засідання на 28 березня 2022 року (ухвала від 25.02.2022р.), проте згідно довідки секретаря с/з від 14.03.2022р. дану справу знято з розгляду в зв`язку з запровадженням з 24 лютого 2022 року в державі воєнного стану та зміною територіальної підсудності справ (розпорядження Голови Верховного Суду від 08.03.2022р. №2/0/9-22 визначена за Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області); при цьому, дана цивільна справа, як і решта справ, до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області не передавались. Після відновлення за Борзнянським районним судом Чернігівської області з 05 травня 2022 року (розпорядження Голови Верховного Суду від 04.05.2022р. №27/0/9-22) територіальної підсудності справ судове засідання в цій справі було призначено на 13 травня 2022 року, але не відбулося по причини відсутності в суді електроенергії (довідка с/з від 13.05.2022р.), а в судовому засіданні 18 травня 2022 року виникла необхідність обов`язкової явки представника відповідача, після чого 20 травня 2022 року розгляд справи було завершено.
		Отже, зважаючи на окреслені обставини, введення в Україні воєнного стану внаслідок збройної агресії Російської Федерації унеможливило своєчасне вирішення судом попереднього позову ОСОБА_1 , тоді як за відсутності вказаної форс-мажорної обставини, отримавши судове рішення про відмову в позові через неналежний суб`єктний склад відповідачів, позивач у межах тримісячного строку мав би достатньо часу на звернення до суду з новим позовом.
		Таким чином, заявлене ОСОБА_1 в судовому засіданні клопотання про поновлення строку звернення до суду підлягає задоволенню.
		Одночасно суд зважує і на те, що наказом Міністерства охорони здоров`я (далі - МОЗ) від 25.02.2022р. №380, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.02.2022р. за №256/37592, зупинено дію наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», до завершення воєнного стану в Україні (наразі його продовжено до 23 серпня 2022 року).
		Враховуючи, що вищезгаданий наказ МОЗ слугував підставою для видання відповідних розпорядчих актів (наказів, розпоряджень) роботодавців щодо відсторонення від роботи невакцинованих від COVID-19 працівників, всі накази про відсторонення працівників у зв`язку з відмовою або ухиленням від вакцинації повинні бути визнані такими, що втратили чинність з дня набрання чинності вищезгаданим наказом МОЗ від 25.02.2022р. №380 (набрав чинності 01 березня 2022 року).
		Відповідне роз`яснення з цього приводу також було надано Міністерством економіки України від 23.03.2022р. (п.8).
		Відтак, відсторонені особи допускаються до виконання завдань за посадою з 01 березня 2022 року, проте всупереч зазначених вимог законодавства позивача до цього часу до роботи допущено не було, чим відповідачами порушено його основоположні права на працю та своєчасне отримання винагороди за неї. 
		Оскільки пропущений строк на звернення до суду позивачу поновлюється, оскаржуваний наказ про відсторонення позивача від роботи судом скасовується з підстав його протиправності, то працівнику за весь незаконного відсторонення від роботи має бути виплачена й відповідна сума заробітної плати.
		За змістомположень п.32постанови ПВСУ№9у випадкахстягнення накористь працівникасереднього заробіткуза часвимушеного прогулув зв`язкуз незаконнимвідстороненням відроботи йогорозмір обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100
		Водночас, відповідачами не надано суду відомостей про робочий час (графіки роботи, табелі обліку робочого часу) ОСОБА_1 у період його відсторонення, позивач у судовому засіданні повідомив, що працював на 0,5 ставки за змінним графіком, його вимога щодо виплати заробітної плати за час незаконного відсторонення носить зобов`язальний характер (зобов`язати виплатити, а не стягнути), в зв`язку з чим суд не взмозі самостійно зробити розрахунок середнього заробітку за час відсторонення від посади та вийти за межі заявлених позовних вимог, а тому такий розрахунок має бути проведений відповідачами на підставі даного судового рішення відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.
		Таким чином, враховуючи викладені обставини, даний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з кожного відповідача в дольовому порядку на користь позивача підлягає стягненню по 496,20 грн сплаченого судового збору.
		На підставі викладеного, керуючись ст.8, 19, 43, 92 Конституції України, ст.46, 231-234 КЗпП України, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст.2-4, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 258-268 ЦПК України, суд, -
		У Х В А Л И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати  задовольнити повністю.
		Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду про вирішення даного трудового спору.
		Визнати незаконним та скасувати наказ Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області №9 від 09.02.2022р. «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».
		Зобов`язати Височанськусільську радуНіжинського районуЧернігівської областівиплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу №9 від 09.02.2022р., розмір якого має бути обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.
		Стягнути з Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати: з кожного відповідача по 496,20 грн судового збору.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.
		Повне судове рішення складено 08 липня 2022 року.
		 
		Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...