Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/3502/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 10.07.2022. Зареєстровано: 10.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2022.
Дата набрання законної сили: 02.08.2022
Номер судового провадження: 2-а/480/3537/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		     
		     
		                       СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		                                                      Р І Ш Е Н Н Я
		                                             І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		30 червня 2022 року                                                             Справа № 480/3502/22
		Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3502/22 за позовом ОСОБА_1 до 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6), старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску "ІНФОРМАЦІЯ_3" 7-го прикордонного Карпатського загону капітан ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
		                                                  В С Т А Н О В И В:
		Позивач просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, прийнятому 08.05.2022 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшим прикордонних нарядів в пункті пропуску "ІНФОРМАЦІЯ_3" 7-го прикордонного Карпатського загону ОСОБА_2;
		- зобов`язати посадових осіб 7-го прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України, надати дозвіл на перетин державного кордону ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при наданні документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації.
		Свої вимоги мотивує тим, що 08.05.2022 з метою перетину державного кордону з республікою Польща прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску "ІНФОРМАЦІЯ_3". 
		Для проведення паспортного контролю посадовій особі Державної прикордонної служби України ним було надано паспорт громадянина України для виїзду за кордон " НОМЕР_1 ", військовий квиток " НОМЕР_2 ", свідоцтво про народження серії " НОМЕР_3 ", довідка ЛКК № 1012 видана Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Сумської міської ради, довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 07.04.2022 видана Управлінням "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради. 
		Відповідаючи на питання посадової особи щодо підстав для перетину державного кордону у період дії воєнного стану позивач послався на п. 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 р. № 724) з наступними змінами і доповненнями (далі - Правила) та на абзац шостий частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки є особою яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
		Однак, рішенням старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску "ІНФОРМАЦІЯ_3" 7-го прикордонного Карпатського загону капітана ОСОБА_2 позивачу відмовлено в перетинанні державного кордону України. 
		Вказане рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
		Ухвалою суду від 17.05.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		У відзиві на позов відповідач не погоджується з позовними вимогами, оскільки з наданих позивачем на перетин державного кордону документів слідувало, що питання його виїзду за межі території України врегульовано абзацами 8, 9 пункту 2-1. Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, відповідно до яких, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану супровід дітей з інвалідністю для виїзду за межі України може здійснюватися матір`ю та/або батьком, опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями, які здійснюють такий супровід, за наявності посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" 12109-141, в якому зазначено категорію "дитина з інвалідністю", або довідки про отримання державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчим органом міської ради, до території територіальної громади якої входить територія міста обласного значення, районної у місті (у разі її утворення) ради (незалежно від того, кого призначено отримувачем допомоги), або індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю, виданої лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу, або медичного висновку про дитину з інвалідністю до 18 років, а також документів, що підтверджують родинні зв`язки (у разі здійснення супроводу матір`ю та/або батьком, або документів, що підтверджують відповідні повноваження особи, що супроводжує дитину з інвалідністю (у разі здійснення супроводу опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями). 
		Але в даному випадку позивач слідував на виїзд з України без своєї дитини, а саме сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який відповідно до довідки ЛКК № 1012 виданої Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Сумської міської ради знаходиться на обліку як інвалід - дитинства.
		Крім того, з аналізу вимог визначених абзацом 9 пункту 2-1 Правил слідує, що супроводжуюча особа може здійснити виїзд за межі території України лише один раз із часу введення воєнного стану. Відповідно до копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон " НОМЕР_1 ", позивач 17.04.2022 здійснив перетин державного кордону на виїзд з України та на в`їзд в Україну, чим використав право на виїзд за межі України з визначених підстав. На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову повністю. 
		15.06.2022 позивачем надано відповідь на відзив, у якому зазначив, що твердження відповідача про використання ним права на виїзд за межі України з підстав, передбачених п. 2-1 Правил є маніпулятивним та необґрунтованим, оскільки доказів супроводу позивачем осіб з інвалідністю під час перетинання державного кордону 17.04.2022 не надається. Наголошує, що в даному випадку застосуванню підлягає саме п. 2-6 Правил, згідно якого право на перетин державного кордону, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, а згідно листа від 14.06.2022 № 5/755 Сумського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до абзацу шостого частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта.
		Також позивач має паспорт громадянина України для виїзду за кордон номер " НОМЕР_4 " від 04.10.2011.
		Згідно Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_5 , ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,, матір`ю якого є ОСОБА_4 .
		Крім цього, згідно наявної у справі копії довідки ЛКК № 1012, виданої Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Сумської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться на обліку як дитина - інвалід.
		Сторонами даної справи визнається, що 08.05.2022 з метою перетину державного кордону з республікою Польща позивач прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску "ІНФОРМАЦІЯ_3". 
		Для проведення паспортного контролю посадовій особі Державної прикордонної служби України ним було надано паспорт громадянина України для виїзду за кордон " НОМЕР_1 ", військовий квиток " НОМЕР_2 ", свідоцтво про народження серії " НОМЕР_5 ", довідка ЛКК № 1012, видана Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Сумської міської ради, довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 07.04.2022, видана Управлінням "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради. 
		Зазначаючи підстави для перетину державного кордону у період дії воєнного стану позивач послався на п. 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 р. № 724) з наступними змінами і доповненнями (далі - Правила) та на абзац шостий частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
		Рішенням старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску "ІНФОРМАЦІЯ_3" Сьомого прикордонного Карпатського загону капітана ОСОБА_2 , позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України у зв`язку із тим, що він підлягає під дію Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
		Згідно частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Отже, конституційне право особи вільно залишати територію України може бути обмежене законом, при цьому відповідний державний орган повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 № 1710-VI (в редакції на час виникнення спірних відносин) іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		В подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", внесено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб.
		Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 воєнний стан в Україні продовжується з 05:30 25 квітня 2022 року строком на 30 діб (тобто до 25 травня).
		Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
		Так, згідно статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі Закон № 389-VIII у редакції на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
		Згідно пункту 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 (у редакції на час виникнення спірних відносин), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
		При цьому пунктом 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 року № 57 (у редакції, на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
		Так, статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі Закон № 3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Поряд з цим статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
		Так, зокрема, згідно частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:
		заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
		визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
		жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
		жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
		жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
		жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;
		жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
		усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
		зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду;
		які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
		опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
		народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
		працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;
		інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
		Наведене дає підстави для висновку про те, що станом на час виникнення спірних у цій справі відносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишання території України обмежувалось законодавством. Водночас законом передбачена і відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається військовозобов`язаним. Зокрема, така надається жінкам та чоловікам, піклувальникам, прийомним батькам, батькам-вихователям, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років. 
		При цьому з наданих позивачем на перетин державного кордону документів слідує, що питання його виїзду за межі території України врегульовано абзацами 8, 9 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, відповідно до яких, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану супровід дітей з інвалідністю для виїзду за межі України може здійснюватися матір`ю та/або батьком, опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями, які здійснюють такий супровід, за наявності посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" 12109-141, в якому зазначено категорію "дитина з інвалідністю", або довідки про отримання державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчим органом міської ради, до території територіальної громади якої входить територія міста обласного значення, районної у місті (у разі її утворення) ради (незалежно від того, кого призначено отримувачем допомоги), або індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю, виданої лікарсько- консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу, або медичного висновку про дитину з інвалідністю до 18 років, а також документів, що підтверджують родинні зв`язки (у разі здійснення супроводу матір`ю та/або батьком, або документів, що підтверджують відповідні повноваження особи, що супроводжує дитину з інвалідністю (у разі здійснення супроводу опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями). Супровід дітей з інвалідністю для виїзду за межі України також може здійснюватися бабою, дідом, повнолітнім братом, сестрою, мачухою, вітчимом з урахуванням їх приналежності до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у них відповідних підтвердних документів та документів, що підтверджують родинні зв`язки.
		Поряд з цим суд звертає увагу і на те, що виїзд за межі України осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю чи інших осіб, які потребують постійного догляду, зазначених в абзацах третьому - шостому та восьмому цього пункту, разом із супроводжуючою особою може здійснюватися не більше ніж один раз із часу введення на території України надзвичайного або воєнного стану до його припинення чи скасування.
		Як встановлено судом, позивач слідував на виїзд з України без своєї дитини, а саме сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який відповідно до довідки ЛКК № 1012 виданої Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Сумської міської ради знаходиться на обліку як інвалід з дитинства.
		Крім того, відповідно до копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , позивач 17.04.2022 здійснив перетин державного кордону на виїзд з України та на в`їзд в Україну, чим використав право на виїзд за межі України з визначених підстав.
		Враховуючи викладене, а також те, що позивачем при перетині кордону не було надано документів, які б надавали йому право на перетин державного кордону, суд визнає, що оскаржуване позивачем рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, від 08.05.2022 є правомірним та обґрунтованим, тому позов задоволенню не підлягає.
		Щодо безпідставності позовної вимоги про надання судом позивачу дозволу на перетинання державного кордону України, суд вважає, що прийняття такого виду рішень належить до виключної компетенції органів Державної прикордонної служби України, функції якої суд не може перебирати на себе.
		Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач довів законність оскаржуваного рішення. Натомість доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню. 
		Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
		                                                        В И Р І Ш И В:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сьомого прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6),  старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску "ІНФОРМАЦІЯ_3" Сьомого прикордонного Карпатського загону капітан ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.
		Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя                                                                   М.М. Шаповал

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...