Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/15447/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2022.
Дата набрання законної сили: 06.07.2022
Номер судового провадження: 51-5846км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020020040000413

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 липня 2022 року
		м.Київ
		справа № 127/15447/20
		провадження № 51-5846км21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції: 
		засудженого  ОСОБА_6 , 
		захисника  ОСОБА_7 , 
		представника потерпілого ОСОБА_8 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 16 липня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі  ЄРДР) за № 12020020040000413, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 16 липня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
		Вирішено питання, які стосуються: початку строку відбування покарання; зарахування строку попереднього ув`язнення в строк покарання; відшкодування процесуальних витрат; речових доказів у кримінальному провадженні. 
		За вироком міського суду  ОСОБА_6  визнано винуватим у тому, що він 03 квітня 2020 року приблизно о 20:50, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, біля під`їзду будинку АДРЕСА_2 з хуліганських мотивів вчинив суперечку із ОСОБА_9 та його цивільною дружиною ОСОБА_10 . У цей час у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 .
		Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 розпочав бійку з ОСОБА_9 , в ході якої вони впали на землю. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи умисно, з хуліганських мотивів, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, з метою заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, правою рукою діставши ніж з кишені, завдав ним ОСОБА_9 одного удару в ділянку черевної порожнини, чим заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження. 
		Тим самим, ОСОБА_6 вжив усіх заходів з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на умисне вбивство ОСОБА_9 , однак не довів його до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілому своєчасно було надано медичну допомогу.
		Вінницький апеляційний суд ухвалою від 29 вересня 2021 року вирок суду щодо  ОСОБА_6 залишив без змін.
		Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на норми КК та Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК), рішення Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК за відсутністю в діях останнього складу злочину. 
		Сторона захисту вважає рішення судів незаконними та необґрунтованими, такими що підлягають скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Аналізуючи показання потерпілого  ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 , вважає висновок суду про те, що ОСОБА_6 з хуліганських мотивів вчинив суперечку з потерпілим та, реалізуючи свій злочинний умисел, розпочав бійку з ним, в ході якої вони впали не відповідає фактичним обставинам провадження, оскільки саме потерпілий, відповідно до його показань та показань свідка ОСОБА_10 , розпочав бійку з обвинуваченим і штовхнув його, внаслідок чого вони впали на землю. 
		Адвокат обґрунтовує свої доводи також і тим, що під час судового розгляду сторона обвинувачення не надала жодного доказу здійснення ОСОБА_6 хуліганських дій щодо ОСОБА_9 та  ОСОБА_10 .
		До того ж, на думку захисника, висновок суду про те, що ОСОБА_6 вжив усіх заходів з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на умисне вбивство ОСОБА_9 , однак не довів його до кінця з причин, що не залежали від його волі, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки обвинувачений після події забіг до квартири та одразу почав з телефону викликати швидку медичну допомогу.
		На переконання сторони захисту, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційної скарги щодо проведення обшуку квартири матері засудженого до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, без законних на те підстав та з порушенням статей 233, 234 КПК. 
		Також вважає недопустимими доказами висновки експертів від 28 квітня 2020 року № 56 та від 15 травня 2020 року № 154, а також речовий доказ  кухонний ніж, оскільки вказує про неналежне упакування речового доказу та недотримання цілісності упаковки під час огляду місця події, що також не взяв до уваги суд апеляційної інстанції. 
		Свої доводи захисник ОСОБА_7 обґрунтовує також і тим, що 17 червня 2021 року було заявлено клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для узгодження правової позиції з обвинуваченим та належної підготовки до судових дебатів, однак у задоволенні цього клопотання захисника було відмовлено, що вважає порушенням права на захист. 
		Як відзначає скаржник, сторона захисту під час апеляційного розгляду звертала увагу на те, що 21 липня 2021 року суд першої інстанції постановив ухвалу про виправлення описки у вироку щодо продовження строку тримання під вартою, проте всупереч вимогам статей 193, 199, 331 КПК це не є виправленням описки, а судове засідання відбулося за відсутності сторони захисту, яка не була повідомлена. Однак суд апеляційної інстанції не надав відповіді на зазначені доводи сторони захисту та залишив їх поза увагою. 
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 підтримали доводи касаційної скарги.
		Прокурор ОСОБА_5 та представник потерпілого ОСОБА_8 заперечили проти задоволення касаційної скарги, навели аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень, просили залишити їх без зміни, а касаційну скаргу без задоволення. 
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Викладені у касаційній скарзі захисника доводи щодо порушення, на його думку, права засудженого на захист, оскільки не було надано стороні захисту достатньо часу для підготовки до судових дебатів є безпідставними. 
		Згідно з ч. 1ст. 364 КПК учасники судових дебатів виступають у визначеному порядку. Така черговість не може бути змінена ні головуючим, ні самими учасниками судового провадження.
		Судові дебати є самостійною частиною розгляду кримінального провадження, їх основу складають промови учасників судового розгляду, в яких вони дають оцінку діям обвинуваченого, аналізують досліджені в суді докази, висловлюють висновки щодо винуватості чи невинуватості обвинуваченого, кваліфікації дій, міри покарання, вирішення цивільного позову та інших питань, що повинен вирішити суд у ході постановлення вироку.
		Зокрема, під час судових дебатів, крім промов учасників судового провадження, будь-яких інших процесуальних дій, за виключенням рішення про відновлення з`ясування обставин (ч. 5ст. 364 КПК), чинним законодавством не передбачено.
		Стадія судових дебатів не передбачає розгляду клопотань та заяв.
		На підставі вищевикладеного міський суд обґрунтовано відмовив захиснику ОСОБА_7 у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки до судових дебатів, яке він заявив на початку своєї промови. У контексті цього необхідно наголосити, що клопотання захисник заявив після виступів прокурора, потерпілого та його підзахисного  обвинуваченого ОСОБА_6 . 
		З огляду на вказане суд апеляційної інстанції обґрунтовано поставив під сумнів твердження адвоката про те, що перерва в дебатах йому була необхідна для узгодження правової позиції з обвинуваченим, який є особою зі змішаним розладом особистості з діагнозом «суміжна розумова відсталість», а тому потребує детального пояснення щодо процесуального розгляду справи, оскільки клопотання адвокат заявив не до, а вже після виступу в дебатах свого підзахисного.
		Отже, зважаючи на зазначене і те, що своїм правом на виступ у судових дебатах скористався як сам ОСОБА_6 , так і захисник ОСОБА_7 , який діє в його інтересах, немає жодних підстав вважати, що під час провадження в суді першої інстанції було порушено право обвинуваченого на ефективний захист, що позбавило останнього справедливого судового розгляду і створило перешкоди для реалізації наданих йому прав.
		Довід захисника ОСОБА_7 про те, що протокол огляду місця події від 03 квітня 2020 року є недопустимим доказом, суди першої та апеляційної інстанцій також перевіряли та обґрунтовано визнали безпідставним.
		За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
		Як виняток, ч. 2 ст. 30 Конституції України передбачає, що у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
		Такий виняток встановлено саме в ч. 3 ст. 233 КПК. Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст. 234 КПК, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому ст. 255 цього Кодексу.
		Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 03 квітня 2020 року приблизно о 20:00 надійшло повідомлення про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення біля під`їзду № 3 будинку АДРЕСА_2 . У зв`язку з цим слідчо-оперативна група невідкладно, з метою вилучення речей, які мають значення для розслідування кримінального провадження в присутності понятих та ОСОБА_11 , за її добровільною письмовою згодою, здійснила огляд квартири АДРЕСА_3 . Під час вказаної слідчої дії було виявило металевий предмет, ззовні схожий на ніж, який ОСОБА_11 видала з кухонної тумби.
		Після чого 03 квітня 2020 року до ЄРДР були внесені відомості про вчинення стосовно ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК, та на виконання приписів ст. 233 КПК сторона обвинувачення звернулася з клопотанням до слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку у вказаній квартирі, яке було задоволено ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06 квітня 2020 року.
		Вказана слідча дія проведена відповідно до статей 104106, 223, 234, 237 КПК повноважним слідчим, включеним до групи слідчих у цьому кримінальному провадженні, з дотриманням вимог процесуального закону, в тому числі щодо обов`язкової участі понятих, а також за участю ОСОБА_11 (матері засудженого ОСОБА_6 ).
		Згідно з висновком експерта від 15 травня 2020 року № 154 на експертизу надано предмет, схожий на ніж, який доставлений на дослідження в паперовому конверті коричневого кольору. Порушень цілісності пакування не виявлено. Після зазначеної експертизи ніж з первинною упаковкою запаковано в пакет (експертна служба МВС України № 3655058) з пояснювальними написами та підписаний експертом (т. 1, а. п. 218221).
		Щодо посилання захисника на те, що 21 липня 2021 року суд першої інстанції постановив ухвалу про виправлення у вироку описки щодо продовження строку тримання під вартою за відсутності сторони захисту, яка не була повідомлена про судове засідання, то колегія суддів звертає увагу на таке.
		Так, підставою для скасування або зміни оскарженого рішення судом касаційної інстанції може бути істотне порушення кримінального процесуального закону, тобто таке, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Тому на обґрунтування своїх вимог сторона, яка посилається на порушення процесуального закону, має довести не лише сам факт такого порушення, але й обґрунтувати, яким чином воно істотно вплинуло або могло вплинути на оскаржене рішення.
		Захисник в касаційній скарзі не зазначає будь-яких відомостей, з яких можна зробити висновок, яким чином це вплинуло на права сторони захисту (станом на 06 липня 2022 року), з огляду на те, що продовжено строк тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не довше ніж до 23:59 14 вересня 2021 року. Крім того, вказану ухвалу стороною захисту не оскаржено. 
		За таких обставин цей довід не дає підстави для скасування або зміни судових рішень.
		Разом з тим, колегія суддів вважає, що за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, юридична оцінка дій засудженого ОСОБА_6 за ч. 2 ст.15 п. 7 ч. 2 ст. 115 КК є неправильною.
		Колегія суддів вважає, що сукупність встановлених у ході судового провадження і зазначених місцевим судом у вироку обставин вчиненого діяння, знаряддя вчинення злочину, характер і локалізація тілесного ушкодження, завданого потерпілому, не вказують про наявність в обвинуваченого ОСОБА_6 прямого визначеного (конкретизованого) умислу, спрямованого на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_9 . 
		Фактичні обставини, встановлені судом в цьому кримінальному провадженні, зумовлюють висновок, що засуджений передбачав, що своїми діями заподіює шкоду здоров`ю, але ступінь тяжкості заподіяння цієї шкоди в своїй свідомості в достатній мірі не конкретизував. 
		Колегія суддів виходить з того, що під спрямованістю умислу розуміється мобілізація інтелектуально-вольових зусиль винного на вчинення діяння, що посягає на конкретний об`єкт, здійснюється обраним винуватим способом та заподіює конкретні наслідки. При цьому, безпосереднє і вкрай важливе значення для кваліфікації має встановлення виду умислу за ступенем конкретизації в свідомості суб`єкта злочину передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків, до яких відносять визначений, альтернативний і невизначений умисел. 
		Замах на кримінальне правопорушення може бути здійснений тільки за наявності прямого визначеного (конкретизованого) умислу, питання про який необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, де визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. 
		Визначений умисел виражається в тому, що особа має конкретне, точне уявлення про один індивідуально визначений результат свого діяння, передбачає можливість настання конкретного суспільно небезпечного наслідку. Водночас відповідну конкретизацію у свідомості особи тих наслідків, яких вона прагне, не можна зводити в усіх випадках до чітких формальних параметрів. Визначений умисел завжди є таким, коли винний передбачає і бажає настання одного конкретизованого наслідку, досягнення певної мети, зокрема смерті потерпілого, що має місце в тих випадках, коли винний передбачає конкретний наслідок не просто як один із можливих від вчиненого діяння, а як неминучий (високо вірогідний) результат свого суспільно небезпечного діяння, де настання менш небезпечних наслідків є скоріше виключенням із правил розвитку причинно-наслідкових зав`язків через щасливий збіг обставин для потерпілого.
		На відміну від визначеного умислу, при альтернативному або невизначеному умислі свідомість винного охоплює можливість настання двох або більше конкретно визначених наслідків (альтернативний), або широкого спектру негативних наслідків в межах одного виду шкоди чи різних її видів, що хоча і охоплюються передбаченням винного, але індивідуально не визначені в його свідомості (невизначений). При невизначеному умислі, різновидом якого є альтернативний умисел, кваліфікація здійснюється в залежності від тих наслідків, які були фактично заподіяні потерпілому. 
		Застосування такого способу вчинення злочину як фізичне насильство із застосуванням ножа, завжди пов`язане з усвідомленням і передбаченням наслідків його використання. Водночас за встановленими судом обставинами провадження відсутні підстави стверджувати про те, що мисленим уявленням засудженого про результат своїх дій охоплювалось виключно заподіяння смерті як конкретизований результат вчиненого діяння з огляду на обстановку вчинення правопорушення, характер дій засудженого та їх спрямованість. 
		Ознаки суб`єктивної сторони вчинених злочинів та особливості психічного ставлення засудженого до вчинених діянь та їх наслідків встановлюються судами на підставі характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення на підставі встановлених судом фактичних обставин вчинених злочинів та закріплених належними і допустимими доказами, зібраними в порядку, передбаченому КПК та оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
		З урахуванням усталених підходів до кваліфікації злочинів проти життя і здоров`я, питання про умисел під час кваліфікації необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння. Зокрема, необхідно враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки тощо.
		Верховний Суд враховує поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 до заподіяння потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, а саме те, що конфліктів у нього з потерпілим не було, агресія засудженого була спрямована щодо свідка ОСОБА_10 , що потерпілий ОСОБА_9 підбіг до обвинуваченого і відштовхнув його від ОСОБА_12 , у результаті чого вони впали на землю, та в цей час потерпілий відчув, що в боку щось запекло, і побачив кров. Обвинувачений після вчиненого побіг до під`їзду. 
		Згідно з висновком експерта від 26 травня 2020 року № 518/523 заподіяне потерпілому ОСОБА_9 тілесне ушкодження належить до категорії тяжких, як небезпечне для життя в момент заподіяння.
		Така поведінка ОСОБА_6 , на думку колегії, свідчить про альтернативний умисел щодо наслідків вчинених дій. При цьому підстав стверджувати, що в момент заподіяння ОСОБА_9 ножем одного удару в ділянку черевної порожнини  ОСОБА_6 бажав настання лише конкретного наслідку саме у виді смерті потерпілого, з матеріалів кримінального провадження не вбачається.
		Крім того, місцевий суд у вироку визнав встановленими ознаки хуліганства у діянні ОСОБА_6 , який ініціював конфлікт з ОСОБА_10 з незначного (нікчемного) приводу в публічному (громадському) місці, лаявся?і образливо чіплявся до неї, наздоганяв при спробі піти з місця конфлікту. 
		Як встановив суд, спричиненню потерпілому ОСОБА_9 виявлених у нього тілесних ушкоджень передувало вчинення обвинуваченим хуліганських дій щодо потерпілого та свідка ОСОБА_10 . Отже суд встановив наявність єдиного протиправного наміру, притаманного продовжуваному кримінальному правопорушенню, щодо вчинення зазначених у вироку дій із хуліганським мотивом.
		Вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи ознак хуліганства, поєднаного із заподіянням потерпілому фізичної шкоди, слід ураховувати, що в тих випадках, коли винний за допомогою ножа заподіяв тілесні ушкодження під час вчинення хуліганських дій заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень є предмети, які не піддавались будь-якому попередньому обробленню, але були спеціально підготовлені винним для вказаної цілі та об`єктивно можуть бути використані для нанесення тілесних ушкоджень, а спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час вчинення хуліганських дій. За встановлених судом обставин ніж, застосований засудженим для заподіяння потерпілому тілесного ушкодження, не відповідає ознакам вказаних вище предметів.
		За таких обставин, з метою ухвалення справедливого рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, відповідно до положень ч. 3 ст. 337 КПК, діяння ОСОБА_6 суд перекваліфіковує з ч. 2 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115 КК на менш тяжкі кримінальні правопорушення, а саме на ч. 1 ст. 121 КК та ч. 1 ст. 296 КК.
		Така перекваліфікація не погіршує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, та не порушує його права на захист, оскільки самі обставини спричинення тілесного ушкодження ОСОБА_9 за наявності хуліганського мотиву були інкриміновані і він мав змогу захищатись від цього обвинувачення.
		Під час перегляду вироку апеляційний суд не перевірив належним чином доводів захисника про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, допущену цим судом помилку не виправив та залишив його рішення без змін, а тому ухвалене ним судове рішення не можна вважати законним.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
		Згідно з ч. 2ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого. 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу захисника задовольнити частково, вирок міського суду та ухвалу апеляційного суду змінити і перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 1ст. 121 КК, ч. 1 ст.296 цього Кодексу та призначити йому за ці кримінальні правопорушення відповідне покарання.
		За вимогами статей50,65 ККпри призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Враховуючи ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, які з огляду на ст. 12 КК є тяжким злочином та кримінальним проступком, дані про особу засудженого ОСОБА_6 , який на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, наявність обставини, яка обтяжує покарання,  вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, суд касаційної інстанції вважає за необхідне призначити ОСОБА_6  покарання у межах санкцій ч. 1 ст. 121 КК та ч. 1 ст. 296 КК та призначити остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю вказаних кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.?
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 16 липня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року щодо  ОСОБА_6  змінити.
		Перекваліфікувати дії  ОСОБА_6  з ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 121 КК та ч. 1 ст. 296 КК і призначити йому покарання: за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років; за ч. 1 ст. 296 КК у виді арешту на строк 6 місяців.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити  ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
		У решті судові рішення залишити без зміни. 
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...