Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 629/492/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 12.07.2022. Зареєстровано: 12.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2022.
Дата набрання законної сили: 11.07.2022
Номер судового провадження: 22-ц/814/1857/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 629/492/21  Номер провадження 22-ц/814/1857/22Головуючий у 1-й інстанції Каращук Т.О.  Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 липня 2022 року м. Полтава
		 
		 
		Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: 
		головуючого судді Прядкіної О.В., 
		суддів:  Бутенко С.Б., Обідіної О.І., 
		секретаря: Ракович Д.Г.,
		за участі: представника відповідача Левицької А.В.,
		розглянувши в м.Полтаві в режимі відеоконференції за допомогою програми EasyCone цивільну  справу за позовом  ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку
		за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
		на рішення Лозівського міськрайонного суд Харківської області від 21 жовтня 2021 року, прийнятого під головуванням судді Каращук Т.О. в м.Лозова,-
		в с т а н о в и в :
		У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з даним позовом. Зазначав, що між ним і АТ КБ «ПриватБанк» 20.04.2011 року було укладено кредитний договір у вигляді поновлювальної кредитної лінії шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та встановлення на ній кредитного ліміту у розмірі 30 000 грн і карту «Для виплат».
		03.06.2018 року позивач отримав повідомлення про заміну сім-карти. Адміністратором Google аккаунта були помічені підозрілі дії на аккаунті «ІНФОРМАЦІЯ_1», який належить позивачу. 
		Зрозумівши, що невідома особа шахрайським шляхом здійснює операції на його банківському рахунку для заволодіння грошовими коштами намагався подзвонити на гарячу лінію Банку, втім виявив, що сім-картка не працює. Цього ж дня позивач з іншого мобільного телефону подзвонив на гарячу лінії для блокування своїх банківських карток та повідомив, що невідомими особами вчиняються шахрайські дії на його рахунках, а також зателефонував до «Vodafone» для блокування сім-картки і відновлення даних на іншій сім-картці.
		05.06.2018 року позивач звернувся до відділення Банку для перевипуску заблокованих карток.
		Того ж дня співробітниками банку було видано ОСОБА_1 картку «Універсальну» № НОМЕР_1 зі встановленим на ній кредитним лімітом 1030,00 грн. та платіжну картку «Для виплат» № НОМЕР_2 .
		07.06.2018 року помітив, що сім-карта не працює, а тому одразу пішов до відділення Банку з вимогою заблокувати його картки у зв`язку з шахрайськимми діями. Однак, увійшовши до електронної пошти, позивач помітив, що кредитний ліміт збільшився до 7 500 грн.
		В цей же день з карткового рахунку № НОМЕР_1 невідомою особою знято 4208,8 грн. 
		ОСОБА_1 зазначав, що триває досудове розслідування кримінального провадження №12018220380001043 від 06.06.2018 року за ознаками злочинів передбачених ч.3 ст. 190, ч.1 ст.361, ч.1 ст.185 КК України, за фактом шахрайських дій з його банківськими рахунками в AT КБ «ПриватБанк», де його визнано потерпілим. 
		Посилаючись на вище викладене, просив зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів на рахунку кредитної картки «Універсальна» за № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 до стану - 1030,00 грн., у якому він був перед виконанням несанкціонованих операцій від 07.06.2018 року щодо зняття коштів у сумі 4 045,00 грн. та списати нараховані у зв`язку із цим відсотки, пеню, штрафні санкції, суму комісії на перерахунок грошових коштів з картки № НОМЕР_3 на карту № НОМЕР_4 у розмірі 790,71 грн. та суму комісії за зняття грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 .
		 
		Рішенням Лозівського міськрайонного суд Харківської області від 21 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку задоволено частково.
		Зобов`язано акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів на рахунку кредитної картки «Універсальна» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , до стану 1 030,00 грн., у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 07.06.2018 року щодо зняття коштів у сумі 4 045,00 грн.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Стягнуто з акціонерного товариство комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі 908,00 грн. на користь держави.
		Рішення оскаржило АТ КБ «ПриватБанк», в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
		Вважає, що судом невірно встановленні обставини справі, адже в архівах банку не виявлено звернення позивача з проханням блокування карток, а до моменту повідомлення користувачем банку, ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач.
		Розпорядженням Верховного суду України від 25.03.2022 року №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Харківського апеляційного суду. Справу передано на розгляд до Полтавського апеляційного суду.
		 
		Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
		Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20.04.2011 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір, у вигляді поновлювальної кредитної лінії шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та встановлення на ній кредитного ліміту у розмірі 30 000 грн і карту «Для виплат».
		03.06.2018 року позивач отримав повідомлення про заміну сім-карти. Адміністратором Google аккаунта були помічені підозрілі дії на аккаунті «ІНФОРМАЦІЯ_1», який належить позивачу, що підтверджується доданими скріншотами (а.с. 22-24).
		05.06.2018 ОСОБА_1 видано картку «Універсальну» № НОМЕР_1 зі встановленим на ній кредитним лімітом 1030,00 грн. та платіжну картку «Для виплат» № НОМЕР_2 , фінансовий номер телефону позивач зазначив той самий.
		07.06.2018 року позивач виявив, що сім-карта не працює. Між тим, кредитний ліміт збільшився до 7 500 грн. та з його рахунку № НОМЕР_1 було здійснено переказ суми 4045 грн. 
		Районний суд, частково задовольняючи позовні вимоги своє рішення мотивував тим, що Банком не надано доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. Суд вважав, що вказане свідчить про відсутність вини позивача, а тому прийшов до висновку про задоволення вимоги про зобов`язання відповідача відновити залишок кредитних коштів до стану 1030 грн.
		Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з частиною першою статті 55 Закону України «Про банкиі банківську діяльність відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа,
		з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно до статті 14 цього ж Закону користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Згідно з пунктом 2 розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
		Відповідно до п.3 розділу 6 Положення банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
		Згідно з пунктом 5 розділу 6 Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
		Пунктами 7, 8 розділу 6 Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Відповідно до п. 9 розділу 6 Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян»(пункт 10 розділу 6 Положення).
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Судом встановлено, що 20 квітня 2011 року між сторонами у справі укладено договір приєднання, який складається з анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до умов вказаного договору позивачу відкритий банківський рахунок, надано картку із встановленням кредитного ліміту в сумі 30 000 грн., ознайомлено з умовами та правилами користування такими, а також тарифами банку.
		За зверненням позивача 05 червня 2018 року йому Банком видано картку «Універсальну» № НОМЕР_1 зі встановленим на ній кредитним лімітом 1030,00 грн.
		Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що 07 червня 2018 року побачив, що кредитний ліміт збільшився до 7500 грн. та в цей же день з карти № НОМЕР_1 здійснена несанкціонована операція по зняттю коштів у сумі 4 045,00 грн.(а.с.35).
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 вказував, що вперше 03.06.2018 року виявив вчинення шахрайських операцій з його банківським рахунком. 
		06.06.20218 року повідомив поліцію про такі дії, хоча з наданих відповідей прокуратури представнику ОСОБА_1 - адвокату Остапенко С.Ю. не вбачається за яким фактом здійснюється розслідування за звернення позивача від цієї дати. 26.07.2019 року позивачем подано заяву про кримінальне правопорушення щодо зняття з кредитної картки «Приватбанку» грошових коштів в сумі 5000грн. (а.с.18).
		При цьому, факт вчинення шахрайським способом заволодіння грошовими коштами позивача у сумі 4 045,00 грн. у даній цивільній справі мав місце 07 червня 2018 року. 
		В той же час, за повідомленням ПрАТ «Vodafone Україна» 07.06.2018 року мобільний номер НОМЕР_5 було переведено на контрактну форму обслуговування на підставі договору, укладено між ОСОБА_1 та ПрАТ «Vodafone Україна», до 07.06.2018 року він обслуговувався знеособлено. Вказано, що в період 07.06.2-18 року по 08.06.2018 року за вище вказаним мобільним номером не здійснювалось блокування та заміна сім-карти (а.с.11-12).
		Твердження позивача щодо незаконного списання коштів із його карткового рахунку, суми та дати такого списання непослідовні.
		 
		Крім того, ОСОБА_1 не заявляв вимог про визнання неправомірними дій банку по збільшенню кредитного ліміту та визнання нечинною трансакцію від 07.06.2018 року, за якою здійснено перерахування 4 045,00 грн.
		Більш того, за тверженням Банку, фінансові операції за картрахунками були успішно підтверджені паролем, який направлявся позивачу на фінансовий номер телефону (а.с. 14).
		Зазначена обставина позивачем не спростована.
		За таких обставин, колегія суддів виходить із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту незаконного списання коштів із його карткового рахунку, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
		Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту незаконного списання коштів із його карткового рахунку, і відповідно, відсутні підстави для зобов`язання відповідача відновити залишок кредитних коштів на рахунку кредитної картки «Універсальна» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , до стану 1 030,00 грн.
		Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 442/2468/17. 
		Таким чином, суд першої інстанції дав невірну оцінку обставинам справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		В іншій частині рішення суду не оскаржується та підлягає залишенню без змін.
		Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
		Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
		ОСОБА_1 звернувся до суду, як споживач послуг банку, тому звільнений від сплати судового збору.
		При поданні апеляційної скарги АТ КБ ПриватБанк сплачено 1362 грн.судового збору, які підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
		Рішення Лозівського міськрайонного суд Харківської області від 21 жовтня 2021 року скасувати, ухваливши нове рішення.
		Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку.
		В іншій частині рішення Лозівського міськрайонного суд Харківської області від 21 жовтня 2021 року залишити без змін.
		Судові витрати, понесені Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» за подання апеляційної скарги у розмірі 1362грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 12.07.2022 року. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя О.В. Прядкіна
		 
		Судді: С.Б. Бутенко
		 
		                                                                        О.І. Обіідна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...