Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 154/3029/14-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2022.
Дата набрання законної сили: 06.07.2022
Номер судового провадження: 14-43цс22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		06 липня 2022 року
		м. Київ
		Справа № 154/3029/14-ц
		Провадження № 14-43цс22
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача -Штелик С. П., 
		суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І.,                 Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С.,                Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С.,         
		перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року в складі судді Пікули Н. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Осіпука В. В., Киці С. І., Шевчук Л. Я., у справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Володимир-Волинська міська рада, про виділ в натурі частки із спільної часткової власності та поділ земельної ділянки,
		та касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Киці С. І., Шевчук Л. Я. у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя                  особа - Володимир-Волинська міська рада, про виділ в натурі частки із спільної часткової власності та поділ земельної ділянки,
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до                          ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та просив суд виділити йому в натурі 2/3 частки будинку з господарськими будівлями і спорудами і припинити право спільної часткової власності на нього. Посилався на те, що вони з відповідачем є співвласниками будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема йому належить 2/3 частки цього нерухомого майна, а 1/3 його частки є власністю відповідача ОСОБА_1 . Крім того вказував, що він є власником земельної ділянки, на якій знаходиться зазначений будинок з господарськими будівлями і спорудами.
		У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності та поділ земельної ділянки. Уточнивши позовні вимоги, просила суд виділити їй                   1/3 частину будинку з господарськими будівлями і спорудами та 1/3 частину земельної ділянки для їх обслуговування і стягнути з відповідача понесені нею судові витрати. Вказувала, що їй та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Між ними існують неприязні відносини та наявний спір щодо користування вищезазначеним житловим будинком і земельною ділянкою для його обслуговування.
		21 листопада 2014 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області постановлено ухвалу про прийняття вказаного зустрічного позову ОСОБА_1 до спільного розгляду із зазначеним вище первісним позовом ОСОБА_2 .
		Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області                                   від 20 листопада 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 через неявку позивача в судові засідання без поважних причин залишено без розгляду.
		Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області                                   від 24 квітня  2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Виділено ОСОБА_1 в натурі 1/3 частину садибного будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/3 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з наступних приміщень: приміщення 2-4 - площею 8,5 кв. м, приміщення 2-2 площею 2,0 кв. м, приміщення 2-3 площею 1,9 кв. м, приміщення 2-7 площею - 2,3 кв. м, запроектоване приміщення 2-8* - площею 20,6 кв. м, а разом загальною площею 35,3 кв. м; запроектоване приміщення 2-11* - площею 3,8 кв. м; запроектоване приміщення 2-11** - площею 3,8 кв. м; запроектоване приміщення 2-11** - площею 3,3 кв. м, а разом загальною площею 7,1 кв. м; приміщення 2-14 - загальною площею 4,3 кв. м; сходи  (б-3), балкон (а-5);                     18/100 частин тераси (а-4); частина господарської будівлі (Б-2) (другий поверх - літнє приміщення); 44/100 частин огорожі (1-4), а всього вартість 797 881,11 грн, що складає 39/100 будинку з господарськими будівлями і спорудами. 
		Іншу частину житлового будинку та господарських споруд, що становлять 61/100 частини будинку з господарськими будівлями і спорудами на суму                                 1 253 048,89 грн, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , залишено у власності ОСОБА_2 . 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 114 237,78 грн грошової компенсації за відхилення від ідеальних часток. 
		Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 демонтувати вбиральню (б-1), вольєр (б-2); закласти цеглою дверний проріз між приміщеннями 2-3 і 2-1, 2-7 і        2-9; демонтувати частину перегородки довжиною 3 метри між приміщеннями 2-8 і 2-9; влаштувати перегородку товщиною 0,15 м в приміщенні 2-9 таким чином, щоб утворились запроектовані приміщення 1-8* і 1-9* з розмірами, як показано на плані; влаштувати цегляну перегородку товщиною 0,15 м по лінії розподілу між терасою; влаштувати автономні мережі електропостачання, водопостачання, каналізації, газопостачання, опалення після надання технічних умов відповідним комунальними службами по варіантах розподілу для кожного із співвласників. 
		ОСОБА_1 влаштувати перегородку товщиною 0,12 м в приміщенні                     2-11 таким чином, щоб утворились запроектовані приміщення (коридор 2-11* - 3,8 кв. м, ванна 2-11** - 3,3 кв. м) з розмірами, як показано на плані; влаштувати віконний проріз в приміщенні 2-11*; влаштувати дверний проріз між приміщеннями 2-11* і 2-4; переобладнати приміщення 2-4 в кухню; влаштувати віконний проріз в приміщенні 2-8*. 
		ОСОБА_2 влаштувати перегородку товщиною 0,10 м (верх із склопакету) і товщиною 0,15 м (цегла) в приміщенні 2-1 таким чином, щоб утворились запроектовані приміщення (коридор 2-1* - 11,6 кв. м; кухня 2-1*** - 8,1 кв. м; санвузол 2-1** - 3,8 кв. м) з розрізами, як показано на плані; влаштувати міжповерхові сходи на терасу; закласти цеглою частину отворів між цегляними стовпами на і під терасою, на іншій частині вставити вікна у відповідності до будівельних вимог, а також вхідні двері. 
		Виділено у користування ОСОБА_1 , як співвласнику 1/3 частини земельної ділянки площею 0,0247 га в тому числі в зоні дії сервітуту на користь другого співвласника для обслуговування своєї частини господарської будівлі - 13 кв. м (розміри земельної ділянки вказано в додатку № 10 судової будівельно-технічної експертизи № 0-29 від 15 квітня 2016 року). 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за надання правової допомоги в сумі 6 820,80 грн, 243 грн судового збору та 1 512 грн витрат на оплату судової будівельно-технічної експертизи, а всього 8 576,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 3 410,10 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виділ частки, належної позивачеві, можливий відповідно до ІІ варіанту судової будівельно-технічної експертизи № 0-29 від 15 квітня 2016 року. Зазначений варіант відповідає фактичному користуванню будинком, який склався між сторонами, та передбачає найбільш наближені розміри часток до належних сторонам ідеальних частин у спільному домоволодінні та найменший розмір грошової компенсації.
		Додатковим рішенням Володимир-Волинський міський суд Волинської області                    від 04 травня 2017 року стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судової будівельно-технічної експертизи в сумі 592,67 грн.
		Апеляційний суд Волинської області рішенням від 24 липня 2017 року додаткове рішення Володимир-Волинського міського суду від 04 травня 2017 року змінив, стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 4 802 грн.
		Волинський апеляційний суд постановою від 01 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року без змін.
		Верховний Суд постановою від 25 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Волинського апеляційного суду від 01 березня 2019 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Касаційний суд вказував, що, виділивши у власність позивачу частину спірного домоволодіння, та зазначивши в рішенні про виділ 61/100 частини спірного будинку з господарськими будівлями і спорудами у власність ОСОБА_2 , суд не визначив конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який виділив відповідачу. Не виділивши відповідачу конкретний об`єкт нерухомості в розумінні статті 181 ЦК України, суд поклав на ОСОБА_2 витрати щодо проведення переобладнань і будівельних робіт із влаштування ізольованих квартир, що є неприпустимим.
		Апеляційний суд не врахував, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року                                     (справа № 6-4цс14).
		За відсутності встановлення зазначених обставин, вважав висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для здійснення реального поділу спірного будинку з господарськими будівлями і спорудами в натурі за обраним судом варіантом передчасними.
		Волинський апеляційний суд постановою від 22 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
		Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня                    2017 року в частині виділення 2/3 частини садибного будинку з господарськими будівлями та спорудами, що становить 61/100 частин будинку з господарськими будівлями і спорудами на суму 1 253 048,89 грн ОСОБА_2 змінив, а саме абзац третій резолютивної частини рішення виклав в такій редакції:
		«Виділити ОСОБА_2 в натурі 2/3 частини садибного будинку з господарськими будівлями та спорудами та 2/3 частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з наступних приміщень: запроектованого приміщення 2-1* - площею 11,6 кв. м, запроектоване приміщення 2-1** площею - 3,8 кв. м, запроектоване приміщення 2-1*** - площею 8,1 кв. м, запроектоване приміщення 2-9* - площею 15,4 кв. м, а разом загальною площею 38,9 кв. м; приміщення 2-10 - площею 21,2 кв. м, приміщення 2-12 - площею 1,0 кв. м, приміщення 2-13 - площею 3,5 кв. м, разом загальною площею 25,7 кв. м; приміщення 2-5 - площею 25,6 кв. м, приміщення 2-6 - площею 8,1 кв. м, а разом загальною площею 33,7 кв. м; 82/10 частини тераси (а-4); частина господарської будівлі (Б-2) (І-ий поверх - літня кухня, гараж); погріб під частиною будівлі (б); 56/100 частин огорожі (1-4), а всього вартістю 1 253 048,89 грн, що складає 61/100 будинковолодіння.»
		Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня                      2017 року після абзацу восьмого доповнив абзацом дев`ятим наступного змісту: «Виділити в користування ОСОБА_2 , як співвласнику 2/3 частини земельної ділянки площею 0,0493 га, в тому числі в зоні дії сервітуту на користь першого співвласника для проходу та обслуговування своєї частини будівель - 95 кв. м (розміри земельної ділянки вказано в додатку № 10 судової будівельно-технічної експертизи  № 0-29 від 15 квітня 2016 року)».
		Відповідно абзаци дев`ятий - тринадцятий судового рішення вважати абзацами десятим - чотирнадцятим.
		В іншій частині рішення залишив без змін.
		Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що, взявши за основу вказаний висновок будівельно-технічної судової експертизи, та урахувавши вимоги статті 105 ЗК України, суд першої інстанції правильно обрав саме другий варіант розподілу між сторонами спору земельної ділянки, на якій розміщений спірний будинок. Разом з тим, виділивши у власність ОСОБА_1                              39/100 частин спірного будинку, визначивши склад об`єкту, його окремі кімнати, приміщення господарських будівель, та виділивши 61/100 частину цього будинку у власність ОСОБА_2 , суд першої інстанції у своєму рішенні не вказав, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку виділяється йому та з чого вона складається, а також, які підсобні будівлі йому передаються. Крім того, вказавши у своєму рішенні площу земельної ділянки, яка виділяється ОСОБА_1 для обслуговування її частини будинку, суд в оскаржуваному рішенні також не зазначив, яка земельна ділянка виділяється іншому співвласнику будинку та господарських споруд ОСОБА_2 та не вказав її площу. Суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не врахував правовий режим спільної часткової власності чим порушив права ОСОБА_2 як співвласника спірного будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки і фактично не вирішив даний спір по суті.
		19 березня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у цій справі.
		Зазначав, що підставою для ухвалення рішення Володимир-Волинським міським судом Волинської області від 24 квітня 2017 року у справі, яке постановою                   від 22 лютого 2021 року змінив Волинський апеляційний суд, було рішення цього ж суду від 27 травня 2013 року в цивільній справі за позовом                          ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на квартиру, яким позов задоволено, зокрема визнано квартиру АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/3 частину зазначеної квартири. Вказане рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області                                   від 27 травня 2013 року переглянуте за нововиявленими обставинами та                             21 серпня 2019 року скасоване цим же судом з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 в позові. У подальшому постановою Волинського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на квартиру, залишено без змін. Дане рішення суду набрало законної сили.
		Вважаючи факт скасування рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 травня 2013 року рішенням цього ж суду від 21 серпня 2019 року, яке набрало законної сили, нововиявленою обставиною,                            ОСОБА_2 просив переглянути і скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року та відмовити ОСОБА_1 у позові до нього про виділ в натурі частки із спільної часткової власності та поділі земельної ділянки.
		Волинський апеляційний суд ухвалою від 27 травня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд постанови Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами відмовив. Постанову Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року залишив в силі.
		Апеляційний суд зазначав, що обставини, на які посилався ОСОБА_2 у заяві про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами, а саме рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21 серпня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на квартиру, що набрало законної сили 24 грудня 2019 року, були відомі заявнику та існували на момент розгляду справи апеляційним судом та ухвалення ним постанови від 22 лютого 2021 року у цій справі. Вказані обставини не можна вважати нововиявленими обставинами, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Волинського апеляційного суду                        від 22 лютого 2021 року необхідно відмовити.
		У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області                                від 24 квітня 2017 року та постанову Волинського апеляційного суду                                       від 22 лютого 2021 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		У липні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 травня 2021 року в якій просить оскаржену ухвалу скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким його заяву задовольнити в повному обсязі.
		Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
		ОСОБА_1 посилається на порушення судом апеляційної інстанції вимог процесуального права, яке виявилось у тому, що суди помилково поклали в основу рішень експертний висновок від 15 квітня 2016 року, адже цей висновок повинен бути оцінений судами у сукупності із іншими доказами. Вказаний висновок є неповним, оскільки ним не враховано всі можливі варіанти поділу будинку з господарськими будівлями і спорудами.  Суди не взяли до уваги те, що є інший варіант поділу земельної ділянки, який наданий на підставі висновку                     № 20/1. Вважає, що оскільки між сторонами спору склались неприязні стосунки, будь-яке спільне користування майном неможливе, а тому по суті позовних вимог спір суди не вирішили. Вказує на порушення судом апеляційної інстанції її права на захист, адже  її представник з`явився у судове засідання із запізненням лише на 5 хвилин, що потягло за собою з`ясування всіх обставин справи не в повній мірі. Вказує, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи. Зазначає про те, що судами не було враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.
		Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 відкрито з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
		Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що вказані ним обставини не можна вважати нововиявленими, помилкові, адже на час розгляду справи в суді першої інстанції їх не існувало. Вважає, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення, яке не узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 307/3541/14-ц.
		ОСОБА_1 у серпні 2021 року подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, подану ОСОБА_2 , в якому у задоволенні касаційної скарги просила відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Вказує, що обставини, які заявник вважає ново виявленими, були йому відомі на час розгляду справи, а тому висновок суду апеляційної інстанції правильний.
		У червні 2021 року представник Володимир-Волинської міської ради  - міський голова  І. Пальонка надіслав на адресу Верховного Суду заяву у якій просив розгляд справи проводити без участі представника третьої особи. 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня                   2017 року і постанову Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року, витребувано цивільну справу із Володимир-Волинського міського суду Волинської області. 
		24 червня 2021 року цивільна справа № 154/3029/14-ц надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 травня 2021 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		 
		Частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
		 
		Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		передала справуна розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, посилаючись на те, що розгляд по суті  заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду належить до компетенції суду, судове рішення якого переглядається.
		Касаційний господарський суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі                                           № 910/1415/18, переглядаючи у касаційному порядку рішення судів першої та апеляційної інстанції, оскаржені судові рішення скасував. Прийняв нове рішення. Відмовив у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Уніс-Центр» про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 26 червня 2018 року за нововиявленими обставинами. Рішення господарського суду міста Києва від 26 червня 2018 року залишив в силі. Виходив з того, що обставини, наведені в заяві позивача про перегляд первісного судового рішення, не є нововиявленими в розумінні процесуального закону та, відповідно, не впливають на юридичну оцінку фактичних обставин справи, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 26 червня 2018 року за нововиявленими обставинами у справі                            № 910/1415/18.
		У постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16 Касаційний господарський суд переглянув у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції. Дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 08 вересня                    2020 року. В задоволенні заяви ТОВ «Українська торгівельно-промислова група «Спеценергомаш» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 13 червня 2017 року у справі            № 910/4818/16 відмовив, постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 червня 2017 року у справі № 910/4818/16 залишив в силі.
		Отже, Касаційний господарський суд за результатами перегляду рішень судів попередніх інстанцій, ухвалених у порядку перегляду за нововиявленими обставинами, розглянув заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень по суті. 
		Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		встановила наявність неоднакової практики застосування положень процесуального закону, а саме частини сьомої статті 429 ЦПК України та частини сьомої статті 325 ГПК України, Касаційним цивільним судом та Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду; судова практика Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є різною щодо тлумачення положення процесуального закону стосовно повноважень суду касаційної інстанції, реалізованих за наслідками перегляду судового рішення, ухваленого за результатами перегляду за нововиявленими обставинами.
		З огляду на вищенаведене, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18 та у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16, в яких зазначено, що касаційний суд має повноваження розглядати заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, ухвалених судами нижчих інстанцій, поданих до судів, як першої, так і апеляційної інстанції. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суд касаційної інстанції не має повноважень скасовувати рішення судів попередніх інстанцій і постановляти нове судове рішення з приводу розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, відмовляти у її задоволенні (залишати без задоволення), тобто розглядати таку заяву по суті, оскільки вважає, що це належить до компетенції суду, судове рішення якого переглядається.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, мотиви, з яких справу передано для розгляду, Велика Палата Верховного Суду вважає наявними підстави для передачі справи на її розгляд, з огляду на таке.
		 
		Відповідно до статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Згідно із частиною сьомою статті 429 ЦПК України судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.
		 
		Стаття 325 ГПК України містить аналогічні положення щодо порядку розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, повноваження суду за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а також порядок перегляду судового рішення, ухваленого за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Згідно із частиною сьомою статті 325 ГПК України судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах. 
		 
		Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вважає, що суд касаційної інстанції не має повноважень скасовувати рішення судів попередніх інстанцій і постановляти нове судове рішення з приводу розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, відмовляти у її задоволенні (залишати без задоволення), тобто розглядати таку заяву по суті, оскільки вважає, що це належить до компетенції суду, судове рішення якого переглядається.
		 
		Касаційний господарський суд за результатами перегляду рішень судів попередніх інстанцій, ухвалених у порядку перегляду за нововиявленими обставинами, розглядає заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень по суті. 
		 
		Отже, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду обґрунтувала мотиви відступу від правового висновку щодо застосування норм права, викладеного в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 грудня 2020 року у справі                № 910/1415/18 та у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16, тому Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
		 
		Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України  розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		 
		У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 402 ЦПК України). 
		 
		Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядатиме справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
		 
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
		Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Прийняти до розгляду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року та постанову Волинського апеляційного суду                  від 22 лютого 2021 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності та поділ земельної ділянки та касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Володимир-Волинська міська рада, про виділ в натурі частки із спільної часткової власності та поділ земельної ділянки. 
		Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 28 вересня 2022 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
		Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                   С. П. Штелик  Судді:          В. В. Британчук                      В. С. Князєв                       Ю. Л. Власов                           К. М. Пільков                      І. В. Григор`єва                       О. Б. Прокопенко                     М. І. Гриців                             Л. І. Рогач                     Д. А. Гудима                             О. М. Ситнік                     Ж. М. Єленіна                       В. М. Сімоненко  І. В. Желєзний                       І. В. Ткач                     О. С. Золотніков                   О. С. Ткачук                     Л. Й. Катеринчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...