Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/12269/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано судом: 11.07.2022. Зареєстровано: 13.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2022.
Дата набрання законної сили: 13.12.2022
Номер судового провадження: 1-кп/127/473/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62019240000001042

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №127/12269/20 
		Провадження №1-кп/127/473/20 
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 липня 2022 року             м. Вінниця
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
		головуючого судді: ОСОБА_1 ,
		за участю:
		секретаря  ОСОБА_2 ,
		сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
		сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
		потерпілого ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням: 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України,одруженого,з вищоюосвітою,працюючого адвокатомколегії адвокатівВінницької області,який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4ст.27,ч.3ст.369,ч.1ст.190КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62019240000001042 від 20.12.2019, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до рішення №2 від 05.09.2005 Вінницької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ОСОБА_4 видано свідоцтво №461 від 05.09.2005 про право на заняття адвокатською діяльністю. Під час здійснення адвокатської діяльності 15.12.2019 з ОСОБА_4 як адвокатом уклав угоду про надання правової допомоги ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №12019020040001548 від 10.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
		Київським відділенням поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області 10.12.2019 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12019020040001548 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за фактом крадіжки продуктів харчування та пляшки горілки «Прайм» з магазину «К-Маркет» ТОВ-НВП «Аргон». Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснює старший слідчий СВ Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 .
		У ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення може бути причетний громадянин ОСОБА_6 . Слідчим ОСОБА_8 здійснено виклик ОСОБА_6 для проведення слідчих дій, у зв`язку з чим останній звернувся за правовою допомогою до адвоката Вінницької обласної колегії адвокатів ОСОБА_4 .
		Так, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що у період часу з 10 по 20 грудня 2019 року він, діючи умисно, розуміючи, що ОСОБА_6 йому довіряє як професійному адвокату, до якого звернувся за юридичною, правовою допомогою, зловживаючи довірою ОСОБА_6 , створив у нього враження про вигідність і навіть обов`язковість передачі коштів службовій особі  слідчому, за не притягнення до кримінальної відповідальності та повідомив останньому, що єдиною можливістю прийняття рішення слідчим на його користь є надання слідчому СВ Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області грошових коштів у розмірі 1000 доларів США, на що ОСОБА_6 погодився.
		При цьому, ОСОБА_4 , підбуривши ОСОБА_6 до надання вищевказаної неправомірної вигоди, досягнув з ним домовленості про те, що зазначені вище грошові кошти останній передасть ОСОБА_4 , а той в свою чергу - слідчому СВ Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, до прийняття рішення про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, з метою отримання гарантій про позитивне рішення на користь останнього.
		Таким чином, ОСОБА_4 , своїми умисними діями, створив умови, при яких потерпілий був упевненим, що тільки передача ним коштів слідчому є запорукою прийняття рішення на його користь.
		У подальшому, 11.01.2020, приблизно о 12:00 год. ОСОБА_4 , діючи умисно, перебуваючи неподалік свого офісу, за адресою: АДРЕСА_2 , отримав від ОСОБА_6 раніше обумовлену суму неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США, що згідно курсу Національного банку України, станом на 11.01.2020, становило 23967,7 грн., для її подальшого надання слідчому СВ Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області за не притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, які ОСОБА_4 мав намір привласнити, але його було викрито та затримано працівниками правоохоронних органів.
		Обвинувачений ОСОБА_4  в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України не визнав в повному обсязі. З приводу обставин справи пояснив, що до нього в офіс прийшов ОСОБА_6 разом із своєю дружиною з проханням про юридичну допомогу в кримінальному провадженні в якому наразі здійснюється досудове розслідування слідчим ОСОБА_9 . Після розмови з клієнтами він зателефонував до слідчого ОСОБА_10 , з яким раніше знайомий не був, та домовився про зустріч з метою з`ясування обставин справи. Також, він домовився з ОСОБА_6 про надання правової допомоги та узгодили з ним умови договору з якими останній погодився, лише просив про оплату суми гонорару частинами. Через декілька днів вони знову зустрілись з ОСОБА_6 та уклали угоду на одну тисячу гривень, в подальшому мали заключити ще одну угоду на іншу суму. Зі слів ОСОБА_6 грошові кошти, якими він мав оплатити послуги адвокату,йому мав надати батько начебто для здійснення ремонту ближче до нового року, який мав повернутися з Іспанії. В подальшому він зустрівся знову з ОСОБА_6 та його дружиною в кафе неподалік біля його офісу, де йому було передано решту суми, а саме одна тисяча доларів та чотири тисячі гривень, за послуги адвоката, однак додаткову угоду вони не підписали, оскільки офіс був зачинений і у нього не було ключів. Після того, як він отримав кошти він зустрівся з сином взяв у нього машину, зателефонував слідчому ОСОБА_10 та домовився про зустріч. Потім, він поїхав до слідчого у відділок, де з ним познайомився, та поспілкувався щодо кримінального провадження. В ході спілкування слідчий ОСОБА_7 повідомив, що є відеозапис на якому зафіксовано факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 та його дружиною, після чого він домовився зі слідчим про ще одну зустріч та вийшов з відділку поліції. В подальшому, коли він рухався в м. Вінниці по Юності, був зупинений та затриманий працівниками поліції, на запитання яких про наявність грошових коштів у валюті добровільно видав тисячу доларів. Також, зазначив, що жодних домовленостей між ним та ОСОБА_6 про необхідність передачі коштів працівникові поліції не було.
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що в грудні 2019 році він був викликаний та допитаний слідчим Соєю в якості підозрюваного в кримінальному провадженні. В подальшому він знайшов через мережу інтернет номер телефону адвоката ОСОБА_4 і того ж дня разом з дружиною приїхали до нього. В ході спілкуванні він повідомив адвокату про обставини кримінального провадження, на що ОСОБА_4 повідомив, що його послуги будуть коштувати п`ять тисяч гривень. Перебуваючи в офісі ОСОБА_4 15.02.2019 він уклав угоду на одну тисячу гривень та передав її адвокату, потім мав ще доплатити суму яка залишилась. В подальшому, 16.12.2019 він разом з дружиною зустрілися з ОСОБА_4 , під час спілкування з яким останній повідомив, що за не притягнення дружини до кримінальної відповідальності потрібно сплатити тисячу доларів. Також, адвокат неодноразово телефонував та повідомляв про необхідність сплатити дані кошти керівнику поліції в якості хабара. Під час пошуку грошових коштів вони звертались до своїх знайомих, щоб попросити в борг для вирішення питання, так один із знайомих порадив їм звернутися до СБУ, що він і зробив. Звернувшись в СБУ та розповівши їм про обставини справи вони завезли його в ДБР у м. Хмельницький. В подальшому, 11.01.2020він поїхав в прокуратуру де йому надали грошові кошти для передачі адвокату у вигляді хабара. Після чого, того ж дня,він разом з дружиною знову зустрілись з адвокатом ОСОБА_4 біля кафе, де він передав йому одну тисячу доларів, та ОСОБА_4 повідомив, що владнає ситуацію зі справою, за послуги адвоката новий договір при цьому кладений не був. 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , яка є дружиною ОСОБА_6 , суду пояснила, що вона разом зі своїм чоловіком в мережі інтернет знайшли номер телефону адвоката, з яким в подальшому зустрілися в його офісі. Чоловік підписав з ним договір про надання послуг та заплатив одну тисячу гривень, адвокат зазначав, що загальна сума його послуг буде складати п`ять тисяч гривень. Після чого, адвокат в їхній присутності зателефонував слідчому та домовився про зустріч. В подальшому, про вказані обставини вони повідомили до правоохоронних органів, які надали грошові кошти для передачі адвокату. Після чого, вони приїхали до офісу ОСОБА_4 де чоловік передав йому грошові кошти, а адвокат запевняв, що вирішить всі питання. Також, повідомила, що особисто їй ОСОБА_4 не повідомляв про необхідність заплатити тисячу доларів, він неодноразово дзвонив на мобільний телефон до чоловіка та нагадував про необхідність передати кошти до 28.12.2019, про що їй відомо зі слів чоловіка, однак момент передачі грошових коштів вона не бачила. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який здійснював досудове розслідування за фактом вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, суду пояснив, що дійсно здійснював зазначене досудове розслідування та справа вже направлена до суду. Повідомив, що під час здійснення досудового розслідування ним було викликано для дачі пояснень ОСОБА_6 та його дружину ОСОБА_11 . Приїхавши до слідчого ОСОБА_6 повідомив, що у нього є адвокат ОСОБА_4 та запитав його чи може він довіряти адвокату. Також зазначив, що ОСОБА_4 не пропонував йому отримати неправомірну вигоду за закриття кримінального провадження. Після того, як в нього відбулась зустріч з ОСОБА_4 в його кабінеті проводився обшук. Враховуючи обставини, які сталися, він був відсторонений від здійснення досудового розслідування.
		Окрім показань обвинуваченого, потерпілого, свідків, судом ретельно та безпосередньо були досліджені наступні докази надані сторонами кримінального провадження, а саме:
		- протокол прийняття заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 20.12.2019, відповідно до якого ОСОБА_6 звернувся із заяву до правоохоронних органів, в якій повідомив, що ним було вчинено крадіжку продуктів харчування з магазину. Дільничний пояснив йому, що за вчинені дії передбачено адміністративний штраф, однак через декілька днів до його дружини зателефонувала невідома особа, яка представилась слідчим ОСОБА_7 та викликала його у відділок поліції, повідомивши, що викрадення мною продуктів харчування є не адміністративним правопорушенням, а кримінальним. Після чого, він скористався послугами адвоката ОСОБА_4 та заключив відповідний договір. В подальшому адвокат повідомив йому, що за вирішення питання, з приводу не притягнення його до кримінальної відповідальності, потрібно передати слідчому ОСОБА_7 1000 доларів США до 28.12.2019 року, щоб кримінальне провадження не було відкрите (т.1 а.с. 94,95);
		- інформаційний лист №53/14/125-1885 від 20.12.2019 (т.1 а.с. 96-98);
		- протокол огляду та вручення від 11.01.2020, разом з квитанцією №29557832/1 від 09.01.2020 року, відповідно до якого, в приміщенні прокуратури Вінницької області (м. Вінниця, проспект Космонавтів, 26), 11 січня 2020 року на виконання постанови про контроль за вчиненням злочину прокурора у кримінальному провадженні  заступника начальника відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_12 №15/1-2520т від 24.12.2019, в рамках кримінального провадження №62019240000001042 від 20.12.2019 за ч. 3 ст. 368 КК України, з метою повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин вимагання та одержання неправомірної вигоди, на підставі ч. 2 ст. 2, п. 12 ч. 1 ст. 24, п. 8 ст.25 Закону України «Про Службу безпеку України», ст.1,6, 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ст. 12, 15 Закону України «Про організаційно правові основи боротьби з організованою злочинністю», з метою виявлення та фіксування слідів злочину. Старший оперуповноважений в ОВС 2 сектору ВБКОЗ Управління СБ України у Вінницькій області капітан ОСОБА_13 отримав у ФЕВ УСБУ у Вінницькій області для проведення негласних слідчих (розшукових) дій з метою отримання фактичних даних про вимагання та одержання неправомірної вигоди грошові кошти,в загальній сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень, номіналом по 500 (п`ятсот), які в подальшому в регіональному відділенні АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» за адресою: м. Вінниця, вул. Театральна, буд. 10, обмінені на 1 000 (тисячу) доларів США (т.1 а.с. 99-104);
		- протокол затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 11.01.2020, відповідно до якого слідчий Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_14 , в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019240000001042 від 20.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України у м. Вінниця, проспект Юності, 44, біля транспортного засобу марки «Вольсваген гольф» чорного кольору, відповідно до вимог ст.ст. 40, 42, 104, 207-213 КПК України, провів затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, зокрема: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, що зареєстрований: АДРЕСА_3 , фактичне затримання якого відбулось о 17 годині 00 хвилин.
		Крім того,під час особистого обшуку затриманого виявлено і вилучено (надав добровільно): з лівого внутрішньої кишені верхнього одягу, а саме чорної куртки, грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 10 шт., які поміщено у спец. пакет ДБР «S1012162», з кишені верхнього одягу, а саме чорної куртки грошові кошти номіналом 50 грн. у кількості 10 шт., на суму 500,00 грн. та грошові кошти номіналом 500 грн. у кількості 8 шт., на суму 4000 грн., всього коштів на загальну суму 4500,00 грн., які поміщено у спец. пакет ДБР «S1012164», також надано мобільний телефон марки «Вranis» із вистроєною сім картою, та мобільний телефон марки «SAMSUNG» із вистроєною сім картою, які поміщено у спец. пакет ДБР «S1012163» (т.1 а.с. 105-111);
		- протокол обшуку від 11.01.2019, відповідно до якого в кабінеті №7 Київського ВП ГУНП у Вінницькій області, за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 3, було проведено обшук в ході якого виявлено та вилучено належним чином завірені копії матеріалів кримінального провадження №12019020040001548 від 10.12.2019 на 32 аркушах (т.1 а.с. 113-118);
		- постанова про визнання речовими доказами від 12.01.2020 (т. 1 а.с. 119-121, 123-125);
		- наказ №46 від 13.01.2020 про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії (т.1 а.с. 132);
		- висновок експерта №2.1-0028:20 від 28.02.2020, відповідно до якої надані грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 10 штук., з наступними серіями купюр LВ70779412R, МL80924624Е, МВ05953987S, МL80924625Е, МВ81927214С, КК24552583С, МВ05953988S, LJ48453550В, LD09748040С, MD71575988А відповідають за способами друку та спеціальними елементами захисту грошовим знакам аналогічного номіналу та зразків, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника  Федеральної Резервної Системи США (т.1 а.с. 140-146);
		- лист, щодо інформації про офіційний курс гривні до іноземної валюти станом на 11.01.2020 (т.1 а.с. 147);
		- відповіді на виконання доручення в рамках кримінального провадження №62019240000001042 від 20.12.2019, відповідно до якого ОСОБА_4 під час вчинення кримінального правопорушення користувався наступними номерами мобільних телефонів: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (т.1 а.с. 148);
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 13.05.2020, відповідно до якого у приміщенні ПрАТ «Київстар», ознайомившись зі змістом документів встановлено наявність оптичного носія інформації  компакт диску, на якому знаходиться в електронному вигляді інформація щодо номеру мобільного телефону із абонентськими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , НОМЕР_4 у період часу з 09.12.2019 по 11.01.2020 включно(т.1 а.с. 160-163);
		- протокол огляду речей та документів від 27.05.2020, а саме компакт-диску із записами телефонних з`єднань абонентів ПрАТ «Київстар» (т.1 а.с. 164-179);
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 20.05.2020, відповідно до якого в приміщенні ТОВ «Лайфселл», ознайомившись зі змістом документів встановлено наявність інформації в електронному вигляді, яка записана на оптичний диск (т.1 а.с. 181-183);
		- протокол огляду речей та документів від 27.05.2020, а саме компакт-диску із записами телефонних з`єднань абонентів ТОВ «Лайфселл» (т.1 а.с. НОМЕР_5 );
		- службова записка від 22.05.2020, щодо внесення відомостей до реєстру з приводу вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (т.1 а.с. 186,187);
		- клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 24.12.2019, відносно ОСОБА_6 , розсекречено 21.02.2020 на підставі протоколу №5, акту №144 (т.1 а.с. 234-236); 
		- ухвала слідчого судді Вінницького апеляційного суду від 24.12.2019, про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відносно ОСОБА_6 , розсекречено 05.05.2020 на підставі акту №07 (т.1 а.с. 237-238,246-249); 
		- доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 36 КПК України від 26.12.2019, відносно ОСОБА_6 , розсекречено 21.02.2020 на підставі протоколу №5, акту №144 (т.1 а.с. 239);
		- клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 08.01.2020, відносно ОСОБА_4 , розсекречено 21.02.2020 на підставі протоколу №5, акту №144 (т.1 а.с. 240-242); 
		- ухвала слідчого судді Вінницького апеляційного суду від 09.01.2020, про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відносно ОСОБА_4 , розсекречено 05.05.2020 на підставі акту №07 (т.1 а.с. 243,244, 246-249); 
		- доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 09.01.2020, відносно ОСОБА_4 , розсекречено 21.02.2020 на підставі протоколу №5, акту №144 (т.1 а.с. 245);
		- постанова про контроль за вчиненням злочину від 24.12.2019, відповідно до якої вирішено провести у кримінальному провадженні негласну слідчу (розшукову) дію  контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , під час якої використати грошові кошти у сумі 1000 доларів США, які надані заявнику для передачі в якості неправомірної вигоди, розсекречено 21.02.2020 на підставі протоколу №5, акту №144 (т.2 а.с. 1,2);
		- постанова про припинення проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 14.01.2020, розсекречено 21.02.2020 на підставі протоколу №5, акту №144 (т.2 а.с. 3,4);
		- лист щодо розсекречення матеріальних носіїв інформації (т.2 а.с. 5,6);
		- протокол від 16.01.2020 за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) заходів (аудіоконтролю та відеоконтролю особи) за кримінальним провадженням №62019240000001042 від 20.12.2019, відносно ОСОБА_6 , розсекречено на підставі акта №53/14/104-226 дск від 18.02.2020 (т.2 а.с. 7-65);
		- протокол від 16.01.2020 за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) заходів (аудіоконтролю та відеоконтролю особи) за кримінальним провадженням №62019240000001042 від 20.12.2019, відносно ОСОБА_4 , розсекречено на підставі акта №53/14/104-226 дск від 18.02.2020 (т.2 а.с. 66-79);
		- протокол від 16.01.2020 за результатами проведення контролю за вчиненням злочину в кримінальному провадженні №62019240000001042 від 20.12.2019, розсекречено на підставі акта №53/14/104-226 дск від 18.02.2020 (т.2 а.с. 80-83).
		Також судом було дослідженого:
		- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62019240000001042 від 20.12.2019 (т.1 а.с. 81-83,93,156,157);
		- доручення про проведення досудового розслідування від 20.12.2019 (т.1 а.с. 84);
		- постанова про визначення слідчої групи, яка здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні та визначення старшого слідчої групи від 20.12.2019 та від 13.04.2020 (т.1 а.с. 85,86,155);
		- постанова про призначення групи прокурорів від 20.12.2019 (т.1 а.с. 87,88);
		- постанова про зміну групи прокурорів від 24.12.2019 (т.1 а.с. 89,90);
		- постанова про зміну кримінально  правової кваліфікації від 22.05.2020 (т.1 а.с. 91,92);
		- ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №686/491/20 (№1-кс/686/551/20) від 10.01.2020 про надання дозволу на проведення обшуку службового кабінету, яким користується старший слідчий Київського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 та інших службових кабінетів та приміщень, які розташовані в будівлі Київського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області, за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Київська, 3 (т.1 а.с. 112);
		- ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №686/491/20 (№1-кс/686/830/20) від 15.01.2020 та №686/491/20 (№1-кс/686/826/20) про накладення арешту, з забороною користування, розпорядження та відчуження (т.1 а.с. 122, 126);
		- копії матеріалів службового розслідування за фактом розпочатого досудового розслідування у кримінальному провадженні під №62019240000001042 від 20.12.2019 стосовно ОСОБА_10 від 06.02.2020 року (т.1 а.с. 127-139);
		- ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №686/491/20 (№1-кс/686/3313/20) від 10.03.2020 про продовження строку досудового розслідування (т.1 а.с. 149); 
		- постанова про визначення підслідності від 16.03.2020, відповідно до якої підслідність у кримінальному провадженні №62019240000001042 від 20.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України визначено за СУ ГУНП у Вінницькій області, куди матеріали були направленні для організації подальшого досудового розслідування (т.1 а.с. 151,152);
		- постанова про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні іншому органу досудового розслідування від 09.04.2020 відповідно до якої в зв`язку з здійсненням досудового розслідуванням з порушенням норм КПК України, проведення досудового розслідування доручено слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому (т.1 а.с. 153,154);
		- ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №686/491/20 (№1-кс/686/5924/20) та №686/491/20 (№1-кс/686/5937/20) від 06.05.2020 про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів (т.1 а.с. 158,159);
		- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62020240000000561 від 22.05.2020 (т.1 а.с. 188);
		- доручення про проведення досудового розслідування від 22.05.2020 (т.1 а.с. 189);
		- повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні від 22.05.2020 (т.1 а.с. 190);
		- постанова про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 25.05.2020 (т.1 а.с. 191,192);
		- протокол огляду речей та документів від 27.05.2020, предметом огляду якого є матеріали кримінального провадження №12019020040001548 від 10.12.2019 за ч. 1 ст. 185 КК України (т.1 а.с. 193-226);
		- постанова про визнання потерпілим від 29.05.2020 (т.1 а.с. 227).
		Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до положень ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. 
		Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Так, згідно роз`яснень, викладених в п. 18-19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» слідує, що при розгляді кримінальних справ суд має суворо додержуватись закріпленого у ч. 1 ст. 62 Конституції принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. 
		При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. 
		Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором.
		Європейський суд з прав людини у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (рішення від 18.01.1978 року Ireland v. the United Kingdom, n. 161, Series А, заява № 25), а також неодноразово у рішеннях проти України, зокрема, у справі «Коробов проти України» (рішення від 21.07.2011 року, п. 65, заява № 39598/03), вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», є важливим для постановлення справедливого рішення. 
		Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
		Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
		Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Аналізуючи всі докази в їх сукупності, в межах пред`явленого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, що в діях ОСОБА_4 наявний склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, а саме, підбурювання до надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того хто надає таку вигоду, будь-яких дій з використанням службового становища, та ч. 1 ст. 190 КК України, а саме, заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою. До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.
		Згідно, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62019240000001042 від 20.12.2019, вбачається, що першочергово було відкрито кримінальне провадження за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, оскільки за заявою потерпілого ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою зі слідчим ОСОБА_9 виступаючи пособником останнього висунув ОСОБА_6 вимогу про передачу йому неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США для подальшого надання слідчому за не притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності. 
		Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК України слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень вчинених працівником правоохоронного органу.
		Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019240000001042 від 20.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України було доручено слідчому Першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Хмельницькому ОСОБА_15 (т.1 а.с. 84).
		Постановою начальника Першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Хмельницькому ОСОБА_16 20.12.2019 було визначено слідчу групу, яка здійснюватиме досудове розслідування, зі складу слідчих ТУ ДБР розташованого у м. Хмельницькому (т.1 а.с. 85,86).
		Постановою заступника прокурора Вінницької області ОСОБА_17 21.12.2019, було призначено групу прокурорів у даному кримінальному провадження, у складі: ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , а 24.12.2019 було внесено зміни до групи прокурорів та включено до її складу ОСОБА_22 (т.1 а.с. 87-90).
		В подальшому, після проведення ряду слідчих дій, зокрема, огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_6 згідно протоколу від 11.01.2020 (т.1 а.с. 99,100), затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, а саме, ОСОБА_4 відповідно до протоколу від 11.01.2020 (т.1 а.с. 105-111), обшуку службового кабінету, яким користувався слідчий ОСОБА_7 (т.1 а.с. 113-118), судово технічної експертизи №2.1-0028:20 від 28.02.2020 (т.1 а.с. 142-146), а також проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (т.1 а.с. 234-244), виникла необхідність у визначені підслідності даного кримінального провадження.
		Так, згідно постанови від 16.03.2020, заступником начальника відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_21 прийнято рішення про визначення підслідності у кримінальному провадженні №62019240000001042 від 20.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України за СУ ГУНП у Вінницькій області, відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 КПК України (т.1 а.с. 151,152).
		Після чого, матеріали кримінального провадження були направленні до СУ ГУНП у Вінницькій області для організації подальшого досудового розслідування.
		Відповідно до постанови від 09.04.2020 прокурором Вінницької області ОСОБА_22 , було прийнято рішення про подальше доручення здійснення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, оскільки на його думку досудове розслідування здійснюється неефективно, з порушенням норм Кримінально процесуального кодексу, що негативно впливає на повноту, об`єктивність та ефективність проведення досудового розслідування беручи до уваги суспільний резонанс вказаного злочину. 
		Далі, матеріали кримінального провадження були направленні Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому для організації проведення подальшого досудового розслідування.
		Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, відносяться право на судовий захист, право на ефективне розслідування; право на швидкий суд; право на публічний суд; право на неупереджений суд; право на суд неупереджених присяжних; право на змагальний процес; презумпція невинуватості; право не свідчити проти себе; право на допит в суді свідків обвинувачення; право на допомогу адвоката під час судового розгляду; право бути вислуханим; право не піддаватися двічі покаранню за один й той самий злочин; право на безпосередній процес; право на безперервний процес; право на оскарження.
		Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
		Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні  це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності. 
		Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.
		Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.
		Згідно з ч. 5 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.
		Отже, у ч. 5 ст. 36 КПК України виписано наступну систему елементів процедури: а) належний суб`єкт (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники); б) оцінка досудового розслідування як неефективного; в) відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні - постанові; г) вмотивованість такої постанови. 
		Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частини 1, 2 ст. 214 КПК). 
		Слід зауважити, що КПК України не передбачає вимоги дотримання правил підслідності при внесенні відомостей до ЄРДР. Стаття 214 КПК України не містить вимоги про дотримання при внесенні відомостей до ЄРДР правил підслідності і вказівки на можливість не вносити відомості, якщо кримінальне правопорушення не підслідне органу.
		Досудове розслідування здійснюється відповідно до правил підслідності, встановлених у ст. 216 КПК України.
		Законодавець, розподіливши кримінальні правопорушення в межах підслідності різних органів досудового розслідування, виходив із презумпції, що саме цей орган здатний здійснити належне досудове розслідування кримінальних проваджень щодо зазначеного переліку кримінальних правопорушень: у силу характеристик кримінального правопорушення, організаційних можливостей органу, звичаїв, потреб у спеціалізації тощо. Адже стратегічна мета інституту підслідності полягає в забезпеченні права особи на об`єктивне й неупереджене розслідування, і як результат  гарантування передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий суд.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях виокремив таку систему критеріїв ефективності досудового розслідування: 1) метою проведення досудового розслідування завжди має бути досягнення завдань кримінального провадження (спрямованість на досягнення завдань кримінального провадження); 2) здійснення досудового розслідування повинно відповідати принципу законності, зокрема забезпечувати ефективне виконання положень національного законодавства (законність); 3) досудовому розслідуванню має бути притаманна засада публічності (ініціативності органу досудового розслідування), яка полягає в оперативній реакції на вчинене кримінальне правопорушення компетентною особою, яка не залежатиме від волі зацікавлених осіб (публічність); 4) вимога розумної швидкості досудового розслідування, що передбачає здійснення процесуальних дій на цьому етапі судочинства без зайвих затримок, їх своєчасність, відсутність необґрунтованого зупинення кримінального провадження тощо (розумна швидкість); 5) всебічність та повнота застосування заходів, спрямованих на розкриття кримінального правопорушення, яка насамперед, передбачає правильність, послідовність та логічність отримання доказів та оперування ними, обґрунтування процесуальних рішень (всебічність та повнота розслідування); 6) незалежність та неупередженість особи, яка здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення (незалежність та неупередженість); 7) прозорість досудового розслідування, захист прав та інтересів потерпілого та його родичів, що передбачає своєчасне надання їм процесуального статусу, залучення до проведення процесуальних дій, ознайомлення з матеріалами провадження (прозорість); 8) врахування під час досудового розслідування індивідуальних особливостей особи правопорушника, зокрема, його віку, гендерної належності, національності (індивідуалізація); 9) диференціація форм досудового розслідування з метою його оптимізації (диференціація форм розслідування).
		Для констатації неефективності досудового розслідування необхідно здійснити оцінку його проведення для того, щоб прийняти рішення про доручення здійснення досудового розслідування будь якого кримінального правопорушення іншому органу, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу. 
		Наявність відповідних відомостей, які стосуються конкретного кримінального провадження, щодо його неефективності відповідним прокурором може бути встановлена на будь-якій стадії досудового розслідування, в тому числі і на його початку, та бути підставами для прийняття рішення в порядку та відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК України. 
		Надання прав, покладення обов`язків та визначення обсягу відповідальності за своєю юридичною природою потребує письмової форми заради уникнення суб`єктивізму та забезпечення правової визначеності.
		Відповідна постанова Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, їх перших заступників та заступників про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування має відповідати вимогам ст. 110 КПК України, у тому числі бути вмотивованою, надавати обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення.
		З вищезазначеного слідує, що в даному кримінальному провадженні на етапі початку досудового розслідування було вірно визначено орган досудового розслідування, а саме, Державне бюро розслідувань, оскільки зі змісту заяви ОСОБА_6 вбачається, що адвокат ОСОБА_4 та слідчий ОСОБА_7 діяли спільно, а згідно ч. 4 ст. 216 КПК України, у разі вчинення кримінального правопорушення працівником правоохоронного органу, слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування.
		Однак, в ході проведення слідчих дій, органом досудового розслідування не було доведено причетність слідчого до вчинення даного кримінального правопорушення, тому прокурором було вірно прийнято рішення про визначення іншого органу досудового розслідування, а саме, СУ ГУНП у Вінницькій області, якому були направлені матеріали кримінального провадження для організації подальшого досудового розслідування. 
		В подальшому, було прийнято рішення про доручення досудового розслідування Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, з причин неефективності здійснення досудового розслідування СУ ГУНП у Вінницькій області, оскільки на думку прокурора воно здійснюється з порушенням норм Кримінально процесуального кодексу, що негативно впливає на повноту, об`єктивність та ефективність його проведення, як зазначено у постанові від 09.04.2020.
		Суд звертає увагу, що рішення про передачу здійснення досудового розслідування Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому було прийнято без будь-яких на те підстав та без жодної мотивації.
		При оцінці ефективності досудового розслідування слід виходити з того, що ефективність досудового розслідування є співвідношенням процесуальних дій, процесуальних рішень, реалізованих учасниками кримінального провадження, а також їх результатів із положеннями КПК, що визначають підстави, умови і порядок їх проведення чи прийняття, з урахуванням оптимальних затрат часу та зусиль на це. Обов`язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК України, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК України, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування.
		Однак, прокурор жодним чином не міг визначити та оцінити проведення досудового розслідування, саме, СУ ГУНП у Вінницькій області, оскільки даний орган не провів жодної слідчої дії в межах кримінального провадження №62019240000001042 від 20.12.2019, а тому підстави для визначення іншого органу досудового розслідування взагалі відсутні.
		Для доручення здійснення досудового розслідування іншому органу на будь-якому етапі досудового розслідування необхідно мати підстави, а саме констатацію неефективності досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК України. В іншому випадку матиме місце порушення належної правової процедури реалізації повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК України.
		Виходячи з наведеного, у разі доручення Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування без встановлення неефективності досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК України, зазначені уповноважені особи діятимуть поза межами своїх повноважень. У такому випадку матиме місце недотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК України та порушення вимог статей 214, 216 КПК України. 
		Наслідком недотримання належної правової процедури, як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України.
		До такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 24 травня 2021 року в справі № 640/5023/19 (провадження № 51-2917 кмо 20).
		Згідно з положеннями ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння, як порушення права особи на захист. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
		Європейський суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» різновид доктрини «плодів отруєного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
		Отже, враховуючи вищезазначене, докази отримані за результатами проведення досудового розслідування за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України є недопустимими, оскільки зібрані (отримані) не уповноваженими особами (органом) та, з порушенням установленого законом порядку.
		Крім того, розглядаючи пред`явлене обвинувачення за ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, суд зазначає наступне.
		За своєю суттю і змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
		Склад злочину  це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин.
		Відповідно до ч. 4 ст.27КК України підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно до постанови Верховного Суду у справі №138/3717/16-к від 18.01.2021 року визначено, що уразі кваліфікації дій особи як підбурювання до закінченого замаху на вчинення злочину суди мають на підставі дослідження всієї сукупності доказів та оцінки всіх доречних фактичних обставин кримінального провадження зробити належним чином мотивований висновок про те, що дії обвинуваченого за своїм характером об`єктивно були спрямовані саме на збудження в іншої особи бажання або на зміцнення рішучості й наміру вчинити злочин. З суб`єктивної сторони підбурювач має усвідомлювати, що саме його дії мають схилити до вчинення злочину особу, яка до цього або не мала наміру його вчинити, або окрім висловлення наміру не мала рішучості такий намір реалізувати.
		Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_6 , судом встановлено, що він підозрювався у вчинені кримінального правопорушення, в зв`язку з чим, звернувся до адвоката ОСОБА_4 за юридичною допомогою. При зустрічі він повідомив йому про обставини справи та вони домовились про співпрацю. В ході подальшої зустрічі, зі слів ОСОБА_23 , адвокат ОСОБА_4 повідомив йому, що за не притягнення його дружини до кримінальної відповідальності потрібно буде заплатити тисячу доларів США.
		Зазначені пояснення потерпілого не підтверджуються жодними доказами зібраними в ході досудового розслідування, оскільки у них відсутні відомості він кого саме надійшла пропозиція про надання неправомірної вигоди службовій особі. Матеріали за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій розпочинаються після ймовірної розмови про необхідність надання грошових коштів та з їх змісту не можливо встановити хто саме був ініціатором даних розмов.
		Крім того, слід врахувати положення в якому перебував ОСОБА_6 , а саме, його статус підозрюваного, що вказує на те, що він був зацікавлений у співпраці з органами досудового розслідування. Також, слід звернути увагу, що зміст поданої ОСОБА_6 заяви відрізняється від показань наданих у судовому засіданні, оскільки у своїй заяві він зазначав, що грошові кошти він мав надати за не притягнення саме його до кримінальної відповідальності, а у наданих суду показаннях зазначав, за не притягнення його дружини, що викликає сумніви у його відвертості.
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво», дії особи, яка, одержуючи гроші начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 190 КК України, а за наявності до того підстав - і за відповідними частинами статей 27, 15 та 369 КК України, як підбурювання до замаху на давання хабара.
		Згідно правового висновку Верховного Суду України від 26 березня 2015 року у справі №5-3кс15, якщо завдяки обману винуватий викликає бажання в особи вчинити кримінально-протиправне діяння, вчинення якого вона вважає для себе у даній ситуації вигідним, то його діяння необхідно розглядати в аспекті положень інституту співучасті. Обдурюючи іншу особу, винуватий схиляє її до вчинення кримінально-правового діяння і в такий спосіб виконує роль підбурювача до злочину. Те, що сам винуватий достеменно знає (не може знати), що злочин не буде закінчений, оскільки обманюючи особу, він завчасно робить неможливим доведення злочину до кінця, значення не має.
		Проте, матеріали кримінального провадження не вказують на вчинення ОСОБА_4 будь-яких дій, що підпадали б під ознаки підбурювання, зокрема, умовляння, підкуп, погрози, примус або іншим чином схиляння ОСОБА_23 до надання неправомірної вигоди службові особі, яка займає відповідальне становище.
		Інших належних та допустимих доказів, які б доводили поза розумним сумнівом вину ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України стороною обвинувачення не надано.
		Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу, відповідно до вимог ч. 2 якої жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
		Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок. Положеннями ч. 1 ст. 373 КПК України визначено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Таким чином суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності, взаємозв`язку та переконливості, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_4 є недоведеним, так як воно не обґрунтовано достатніми, належними, допустимими та достовірними доказами, які б підтверджували винуватість особи поза розумним сумнівом.
		На підставі викладеного, з урахуванням доказів, наданих суду стороною обвинувачення, що досліджені та перевірені в судовому засіданні в повному обсязі, суд дійшов переконання про недоведеність наявності в діях ОСОБА_4 складу інкримінованих кримінальних правопорушень, а тому його слід визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні та виправдати, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		Відповідно до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати в кримінальному провадженні на залучення експертів для проведення судових експертиз, слід віднести на рахунок держави, у зв`язку із виправданням обвинуваченого.
		Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України арешт накладений на речові докази в кримінальному провадженні.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 62, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 2, 7, 8, 9, 17, 22, 36, 84-87, 89, 92, 94, 100, 110, 124, 174, 214, 216, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4ст.27,ч.3ст.369КК України та ч. 1 ст. 190 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019240000001042 від 20.12.2019 та виправдати.
		Процесуальні витрати в кримінальному провадженні №62019240000001042 від 20.12.2019  віднести на рахунок держави.
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений на майно ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.01.2020 №686/491/20 (№1-кс/686/830/20) та №686/491/20 (№1-кс/686/826/20)  скасувати.
		Речові докази в кримінальному провадженні №62019240000001042, а саме:
		- грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 10 штук., з наступними серіями купюр: LВ70779412R, МL80924624Е, МВ05953987S, МL80924625Е, МВ81927214С, КК24552583С, МВ05953988S, LJ48453550В, LD09748040С, MD71575988А, які поміщено в спец. пакет ДБР «S1012162», після набрання вироком законної сили  конфіскувати;
		- грошові кошти номіналом 50 грн. у кількості 10 шт. на суму 500 грн. та грошові кошти номіналом 500 грн. у кількості 8 шт. в сумі 4000 грн., які поміщено до спец. пакету ДБР «S1012164», мобільний телефон марки «Вranis» із встроєною сім-картою, та мобільний телефон марки «SAMSUNG» із встроєною сім-картою, які поміщено до спец. пакету ДБР «S1012163», вказані речі зберігаються у ТУ ДБР у м. Хмельницькому, за адресою: м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 28, після набрання вироком законної сили  повернути ОСОБА_4 ;
		- належним чином завіренні копії матеріалів кримінального провадження №12019020040001548 від 10.12.2019 на 32 аркушах, які поміщені до конверту білого кольору (пакет №1) та зберігаються у ТУ ДБР у м. Хмельницькому, за адресою: м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 28, після набрання вироком законної сили  залишити при матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...