Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/18236/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 14.07.2022. Зареєстровано: 14.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2022.
Дата набрання законної сили: 15.08.2022
Номер судового провадження: 2/521/1497/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		                Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем     України
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		22 червня 2022 року
		м. Одеса
		Справа № 521/18236/21
		Провадження № 2/521/1497/22
		Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
		головуючого - судді Гуревського В.К.
		за секретаря    - Федорова А.В.,
		Учасники справи:
		Позивач  ОСОБА_1 
		Представник  ОСОБА_2 
		Відповідач  Російська Федерація
		Третя особа - Міністерство закордонних справ України
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство закордонних справ України, про відшкодування моральної шкоди, -
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди у розмірі еквіваленту 35000,0 євро.
		В обґрунтування позову зазначив таке.
		Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Первомайськ, Луганської області, є громадянином України.
		До моменту вимушеного переселення позивач був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
		Квартира за вказаною адресою належить позивачу на праві спільної часткової власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. 
		Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася у кінці лютого - на початку березня 2014 року, у серпні 2014 року, позивач разом із матір`ю ОСОБА_3 вимушено виїхали з тимчасово окупованої території до м. Одеси.
		Розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 30.06.2020 р. № 230/01-06 заявнику наданий статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. 
		Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 липня 2021 р. у цивільній справі № 521/7012/21 встановлено юридичний факт, що вимушене переселення позивача у серпні 2014 року з окупованої території Луганської області відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області. Зазначене рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося, набрало законної сили 27 серпня 2021 р.
		Після вимушеного переселення у серпні 2014 року з окупованої території Луганської області позивач разом з матір`ю перемістилися до м. Одеси де і проживають на даний момент. Зазначене підтверджується довідкою від 28.10.2014 р. № 5137000430 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та довідкою від 28.10.2014 р. № 5137- 5000122102 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. 
		Внаслідок збройної агресії та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області, в тому числі і м. Первомайськ, позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає у значних триваючих душевних стражданнях, що викликані: позбавленням звичного ритму життя та налагодженого побуту; неможливістю спілкування з близькими та друзями: неможливістю користуватися належним на праві власності житлом у м. Первомайськ тощо.
		Розмір відшкодування моральної шкоди, яка полягає у наведених вище душевних стражданнях позивач оцінює у розмірі, еквівалентному 35000 (тридцяти п`яти тисячам) євро за офіційним курсом гривні до євро, що встановлений Національним банком України на день ухвалення рішення. Такий розмір відшкодування моральної шкоди узгоджується також і з практикою ЄСПЛ. 
		В розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		За правилом ч. 3 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Обставини триваючої з лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України, внаслідок якої була окупована територія Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України є загальновідомими. Також зазначений факт встановлений низкою правових актів та офіційних документів.
		 
		Стаття 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
		У зв`язку з цим, Малиновським районним судом м. Одеси 02 грудня 2021 року було направлено РФ копію позовної заяви із додатками та просив надати офіційну інформацію щодо того, чи існує згода дипломатичного представництва Російської Федерації як компетентного органу держави Російської Федерації на розгляд спору в Малиновському районному суді м. Одеси (а. с. 31-32).
		Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення Посольство РФ отримало вказані документи 25.01.2022 року (а. с. 34).
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2022 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 17 березня 2022 року.
		Ухвалу направлено на електронні адреси учасників справи, документи доставлені.
		Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Судове засідання відкладено на 21 квітня 2022 року.
		Учасники справи повідомлені про судове засідання на їх електронні адреси, документи доставлені.
		Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Судове засідання відкладено на 26 травня 2022 року.
		В судове засідання 26 травня 2022 року з`явився представник позивача, просив суд надати час для підготовки клопотання про повідомлення відповідача РФ. Судове засідання відкладено на 01 червня 2022 року.
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 червня 2022 року у задовленні клопотання представника позивача в частині доручення Міністерству закордонних справ України повідомити дипломатичними каналами Російську Федерацію про дату, час та місце судового розгляду цивільної справи № 521/18236/21 відмовлено. 
		Ухвалено розмістити на веб-порталі судової влади України оголошення про виклик представника Російської Федерації в судове засідання у цивільній справі № 521/18236/21 на 22 червня 2022 року о 09 годині 30 хвилин в залі судового засідання № 218 у приміщенні Малиновського районного суду м. Одеси. 
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 червня 2022 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство закордонних справ України, про відшкодування моральної шкоди закрито, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 22 червня 2022 року о 09 годині 30 хвилин в залі судового засідання № 218 у приміщенні суду.
		Представник Міністерства закордонних справ України надав до суду пояснення та просив подальшу судові засідання у справі проводити за його відсутністю. 
		Відповідно до пояснень Міністерства закордонних справ України від 02.05.2022 р. за № 721/17-636-67 на виконання доручення Малиновського районного суду м. Одеса (лист суду від 16.02.2022) відповідальним підрозділом МЗС було підготовлено до передачі російській стороні ноту МЗС з питання отримання згоди РФ на відмову від судового імунітету для участі належного представника російської сторони у справі №521/18236/21 за позовом ОСОБА_4 до РФ.
		Разом із тим, у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного акту, Паризької Хартії для Нової Європи та ряду інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022 нотифікувало МЗС РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992. Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Отже, подальше застосування алгоритму з отримання згоди РФ на відмову від судового імунітету, а також подача будь-яких судових документів у даній категорії справ до російської сторони дипломатичними каналами унеможливлюється.
		В судовому засіданні представник позивача адвокат Осадчий А.Ю. вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позові.
		Дослідивши матеріали справи, допитавши свідка, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
		Судом встановлено, щопозивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Первомайськ, Луганської області, є громадянином України.
		До моменту вимушеного переселення позивач був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
		Квартира за вказаною адресою належить позивачу на праві спільної часткової власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. 
		Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася у кінці лютого - на початку березня 2014 року, у серпні 2014 року, позивач разом із матір`ю ОСОБА_3 вимушено виїхали з тимчасово окупованої території до м. Одеси.
		Розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 30.06.2020 р. № 230/01-06 заявнику наданий статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. 
		Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 липня 2021 р. у цивільній справі № 521/7012/21 встановлено юридичний факт, що вимушене переселення позивача у серпні 2014 року з окупованої території Луганської області відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області. Зазначене рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося, набрало законної сили 27 серпня 2021 р.
		Після вимушеного переселення у серпні 2014 року з окупованої території Луганської області позивач разом з матір`ю перемістилися до м. Одеси де і проживають на даний момент. Зазначене підтверджується довідкою від 28.10.2014 р. № 5137000430 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та довідкою від 28.10.2014 р. № 5137- 5000122102 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. 
		Внаслідок збройної агресії та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області, в тому числі і м. Первомайськ, позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає у значних триваючих душевних стражданнях, що викликані: позбавленням звичного ритму життя та налагодженого побуту; неможливістю спілкування з близькими та друзями: неможливістю користуватися належним на праві власності житлом у м. Первомайськ тощо.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка є матір`ю позивача, підтвердила доводи, викладені в позові. 
		Відповідно до частини першоїстатті 4 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до частин першої, другоїстатті 16 Цивільного кодексу Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права;2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення;5) примусове виконання обов`язку в натурі;6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення;8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Згідно із частинами першою, другою, третьоюстатті 23 Цивільного кодексу Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до частини першоїстатті 1167 Цивільного кодексу Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно із частиною першоюстатті 1173 Цивільного кодексу Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Частиною 6 ст. 5 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 передбачено, що відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Відповідальність Російської Федерації, відповідно до принципів і норм міжнародного права, за матеріальну чи нематеріальну шкоду завдану Україні, внаслідок збройної агресії Російської Федерації також встановлена ч. 4 ст. 2 ЗУ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 р.
		За змістом ч. 3 ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р. (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.1973 р.) кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті,зобов`язується: а) забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні; b) забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовою, адміністративною чи законодавчою владою або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту; с) забезпечити застосування компетентними властями засобів правового захисту, коли вонинадаються.
		Окрім цього, як вбачається зі змісту ст. ст. 4, 5, 6 ЗУ «Про особливості державноїполітики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованихтериторіях у Донецькій та Луганській областях» ціллю державної політики - є захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, шляхом вжиття заходів органамидержавної влади та їх посадовими особами, що діють на підставі, в межах повноважень тау спосіб, передбачений Конституцією та законами України; основним напрямком захиступрав і свобод цивільного населення є захист основоположних політичних і громадянських прав і свобод людини.
		Верховний Суд сформулював висновок щодо судового імунітету РФ у справі про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором.
		Суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
		Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі в національному суді іншої держави.
		Водночас як Європейська конвенція про імунітет держав, прийнята Радою Європи 16 травня 1972 року, так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнята резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї ООН 2 грудня 2004 року, передбачають, що держава не має права посилатися на імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю чи життю, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.
		Україна не є учасницею жодної із цих конвенцій. Однак вони відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.
		Починаючи з 2014 року, загальновідомим є той факт, що РФ чинить збройну агресію проти України та продовжує це станом на момент ухвалення цього рішення.
		Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року щодо заяви ВРУ «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, визнано геноцидом Українського народу.
		Визначаючи, чи поширюється на РФ судовий імунітет у справі, Верховний Суд урахував таке:
		 предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої фізичним особам, громадянам України, внаслідок смерті іншого громадянина України;
		 місцем завдання шкоди є територія суверенної держави  України;
		 передбачається, що шкода є завданою агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені в Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави  України;
		 вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави  України, що закріплено в Статуті ООН;
		 національне законодавство України керується тим, що, за загальним правилом, шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).
		Тобто Верховний Суд виходить із того, що в разі застосування деліктного винятку будь-який спір, що виник на її території в громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема РФ, може бути розглянутий і вирішений судом України як належним та повноважним судом.
		Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
		Окрім того, у зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства РФ в Україні з огляду на припинення його роботи на території України.
		Верховний Суд установив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.
		Постанова КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19.
		Пунктом 3Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Також, у пункті 5Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
		Відповідно до пунтку 9Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц вказала, що виходячи з положень статей16і23 Цивільного кодексу Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
		Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
		Також, Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
		Розмір моральної шкоди був встановлений позивачами з урахуванням характеру і обсягу завданих моральних страждань, істотного порушення конституційних прав ОСОБА_1 , умисного характеру дій, а також почуття безпорадності та розчарування, які він відчуває роками через неможливість відновити порушені права.
		Суд вважає доведеним факт завдання відповідачем позивачам моральної шкоди, тому позов підлягає задоволенню.
		Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		На підставі ст. ст. 1167, 1173 ЦК України, керуючись ст. ст.263-265,273,279,354 ЦПК України, суд -
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_1  задовольнити.
		Стягнути з Російської Федерації (Посольство Російської Федерації в Україні, проспект Повітрофлотський, 27, м. Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 1080100,0 грн (один мільйон вісімдесят тисяч сто грн).
		Стягнути з Російської Федерації на користь держави судовий збір у розмірі 908,0 грн.
		Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
		 
		СУДДЯ:             В.К.Гуревський
		 
		Повний текст рішення складено 14 липня 2022 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...