Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/366/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Надіслано для оприлюднення: 15.07.2022. Зареєстровано: 16.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2022.

Номер судового провадження: 2/991/1/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ОКРЕМА ДУМКА
		головуючої судді Михайленко В.В. у справі № 991/366/22 
		за цивільним позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави грошових коштів
		 
		Колегією суддів Вищого антикорупційного суду 13 липня 2022 року ухвалене рішення, яким частково задоволено позовні вимоги - визнано необґрунтованим активом квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 142,3 кв м, а також стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) частину вартості активу, визнаного необґрунтованим, в сумі 3 621 326 (три мільйони шістсот двадцять одну тисячу триста двадцять шість) грн.
		 
		З рішенням щодо стягнення частини вартості необґрунтованого активу в сумі 3 621 326,00 грн не можу погодитися з огляду на таке. 
		 
		Частиною 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).
		 
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23). 
		 
		Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 
		1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 
		2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 
		3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 
		4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. 
		Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19. 
		 
		Звертаючись до суду, у своїй позовній заяві прокурор просила:
		1)визнати необґрунтованими активи вартістю 6 746 863 грн, а саме:
		-квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 142,3 кв. м;
		-транспортний засіб марки «TOYOTA» моделі «LAND CRUISER 200», 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_2 .
		2)стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави грошові кошти, використані для придбання необґрунтованих активів, які не могли бути набуті за рахунок його незаконних доходів, у сумі 5 721 326, 00 грн. 
		 
		Судом встановлено зв`язок Об`єкту нерухомості з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - відповідачем ОСОБА_1 , наявність різниці між вартістю таких активів та законними доходами ОСОБА_1 , та не встановлено, що цей актив або грошові кошти, необхідні для його придбання, були набуті за рахунок законних доходів. Це зумовило визнання необґрунтованим активом квартиру вартістю 4 629 163,00 грн. При чому ця квартира визнана необґрунтованою в цілому, а не в окремій її частині чи частини її вартості. 
		 
		Предметом спору в цій справі є визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави. Ефективні способи захисту в цій категорії справ визначені ст. 290-292 ЦПК України.
		Конструкція статті 292 ЦПК України містить вичерпні та чіткі наслідки визнання активів необґрунтованими та варіанти їх стягнення в дохід держави:
		(і) стягнення безпосередньо активів, визнаних судом необґрунтованими;
		(іі) стягнення частини активів відповідача, яка визнана необґрунтованою;
		(ііі) стягнення вартості частини активів відповідача, яка визнана необґрунтованою у разі неможливості її виділення;
		Тобто зазначені норми орієнтують суд на стягнення самого активу (його частини) у разі визнання його необґрунтованим. І лише неможливість виділення частини активу у разі його неподільності передбачає можливість стягнення його вартості. Частиною 2 ст. 183 ЦК України передбачено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
		 
		Оскільки Суд визнав необґрунтованим актив у вигляді квартири, то на підставі ч. 1 ст. 292 ЦПК України стягненню в дохід держави підлягає такий актив у разі наявності відповідної позовної вимоги. Однак позивач не висував таку позовну вимогу. Водночас нормами чинного законодавства не передбачена можливість стягнення різниці між вартістю набутих активів, що визнані судом необґрунтованими, та максимально можливими законними доходами. Формулюючи цю позовну вимогу, прокурор не пояснює, чому за наявності передбачених законом наслідків визнання активу необґрунтованим, вона просить стягнути грошові кошти, використані для придбання необґрунтованих активів, які не могли бути набуті за рахунок його незаконних доходів. 
		 
		Отже, обраний прокурором спосіб захисту не передбачений законом, а Суд не мав відповідного повноваження в такий спосіб задовольнити вимогу позивача. 
		 
		Оскільки обраний прокурором спосіб захисту не передбачений законом, Суд мав відмовити у задоволені позову в частині стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави грошових коштів, використаних для придбання необґрунтованих активів, які не могли бути набуті за рахунок його незаконних доходів.
		 
		Суддя Віра Михайленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...